"Учитель Добра і краси"

                                 УЧИТЕЛЬ ДОБРА І КРАСИ                                                                                                 Мета: познайомити учнів з життєвим шляхом В. Сухомлинського, вчити розуміти, відчувати золоті зернята доброти і милосердя його літературної творчості, виховувати любов до рідної землі, до людей, які живуть і працюють на ній.                                                                                                                             Обладнання: виставка книг В. Сухомлинського, малюнки, казки дітей, слайди.                                                                                                                                                                                   Матеріали:  роздатковий матеріал: паперові серденька, смужки паперу, аркуші паперу для записів; підставка із свічкою для спалювання поганих думок; музичний супровід; книги В.О.Сухомлинського;  намальоване велике серце.

Хід заняття

Вчитель.   Доброго дня  бажаю вам я,                                                                                                                       Дітки кмітливі, ви - дружна сім 'я.                                                                                                                           Бачу, ви працювати охочі,                                                                                                                                           Тому і сяють допитливі очі,                                                                                                     Один одному посміхнемося                                                                                                                         І мерщій до роботи берімося.                                                                                                              ПІСНЯ «Дружний клас»     (слайд 1 – 7 )                                                                                                                         Діти, до нас сьогодні завітали гості. А коли в домі гості — це свято. То ж  давайте і нашу класну годину ми проведемо святково і подаруємо нашим гостям вітання:                                                                                                                                                                 Учениця.   Доброго дня! Мовим за звичаєм.                                                                                            Доброго дня! Всім вам ми зичимо.                                                                                                          Щастя й здоров'я вам кожної днини,                                                                                                                         Миру і злагоди вашій родині.     (слайд 8)                                                                                                   Учитель. Сьогодні ми проведемо виховну  годину присвячену 100 річчю від дня народження  мудрого вчителя, директора школи,  доброго сина і тата, великого письменника і педагога В.О.Сухомлинського. Наша розповідь про нього – вчителя добра й краси.  

 Слайд 9  

 Врятує світ краса, давно так говорили.

 Тепер врятує світ лиш доброта
Бо однієї вже краси занадто мало

 Бо стільки всюди зла - людина вже не та…
Тож люди на землі!
Спішіть добро творити!
  Щоб вам не згинути у морі зла,
   Щоб кожен міг серед краси прожити,
    У царстві справедливості й добра!

Слайди 10- 11

 Великий педагог, мудрий учитель, чудова людина. В його палкому серці жила велика доброта і любов до всього  світу. Він не лише навчав дітей, а й прищеплював кожному з них найкращі людські якості, виховував у них доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі.                                                                                                                                                                     Слайд 12 

1 учень. Народився Василь Олександрович Сухомлинський у 1918 р. в с. Василівка на Кіровоградщині в незаможній сім'ї.                                                                                                        2 учень. Батько його, Олександр Омелянович, орав, працював столяром і теслею, майстрував інструменти та колеса.                                                                                                 3 учень. Мама, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі. У Василя Олександровича було двоє братів — Іван і Сергій і сестра Меланія. 

Слайд 13                                                                                                                                                                               4 учень. Зимовими вечорами, коли мама сиділа над шитвом, вона розказувала дітям казки. Змалку батьки виховувати в дітей любов до книги.

5 учень  «День без книги, що день без сонця», - так говорив Васильків дідусь. У діда була бібліотека, і, помираючи, свої книги він віддав Василеві. Батько змайстрував хлопчикові гарну скриньку, де він зберігав дорогі серцю книжечки.                                                                                                                                                                   6 учень. Василь Олександрович ріс допитливим і цікавим. Любив малювати.

7 учень Але зошити, фарби й пензлі можна було придбати тільки в обмін на лікарські рослини. Прагнення малювати було таке сильне, що хлопчик цілими днями пропадав у лісі. За склянку акації одержував два зошити, а за фарбами ходив аж у Кременчук, за 45км   

8 учень. У школі Василько навчався старанно, мав чудову пам’ять, був здібним учнем і добрим товаришем, любив і розумів жарти. Приходив до школи задовго до початку уроків і займався з учнями, яким важко давалася математика.   

Слайд 14                                                                                                                            

Інсценізація.

Василь: Татку, а для чого народжується людина на світ?

         Батько: Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною   пилинкою, вона народжується, щоб лишити по собі світло вічне.

        Меланія: А що то за світло, батьку?

Батько: Це світло любові та добра.

Сергій: А яка найбільша радість для людини?

Батько:Найбільша людська радість – жити для людей.

Іван: А що найголовніше в твоєму житті?

          Батько: Любов до вас, до моїх дітей!

9 учень  Батьки ніколи не карали своїх дітей, не вживали лайливих слів. Діти росли дружними, працьовитими.

10 учень: Одного разу, повертаючись зі школи, Василь побачив гурт дітей. Йому захотілося погратися з ними, і він навчив їх ліпити снігову бабу. Усі веселились, сміялися, вигукували на радощах.

Слайд 15

11 учень: І ось ця любов до дітей зрештою привела В. Сухомлинського до Полтавського педучилища. Після його закінчення Василь Олександрович працював шкільним учителем мови та літератури. Але почалася Велика Вітчизняна війна….

Слайди 16 - 17

12 учень: У липні 1941 року В. Сухомлинський був призваний до лав Червоної Армії. У жорстокому бою в зимовий вечір 1942 року під Ржевом Василь Олександрович, замінивши вбитого командира, підняв роту в атаку, і кілька осколків вп’ялися в його тіло. Лікарі вже не сподівалися, що цей ледь живий політрук підніметься на ноги. Вижив! Тяжке поранення не дозволило йому далі битися з ворогом і він повернувся до школи.

Слайди 18 - 21

13 учень: Понад тридцять п’ять років працював В. О. Сухомлинський учителем і директором школи. Вів педагогічний щоденник. Згодом його роздуми вилилися на папір і стали книгами. Для дітей він написав біля 1500 художніх мініатюр – казок, оповідань, легенд.

Слайд 22

ІНСЦЕНІВКА КАЗКИ  «Лисиччук – першокласник»

Мишка-мама  та  Шкряботушечка  співають  пісеньку:

                         Танцювали  миші  по  бабиній  хижі,

                          Стало  бабі  за  терпець,  з’їли  миші  буханець.(2р.)

Виходить  Лисичка  разом  із  синком  Лисенятком.

Лисичка  Весело  ви  співаєте,  сусідко.  А  ось  я  проводжаю  свого  руденького  синочка  до  школи.  Я  так  роблю  щоранку.  Лисенятко  навчається  у  першому  класі.

Мишка-мама  Я  бачу  Ваш  синочок – старанний  учень.  Ви  пишаєтесь  ним?

Лисичка  Так,  я  пишаюсь,  але  мій  синочок  був  старанним  не  завжди.  Раніше  йому  не  хотілося  прокидатися,  умиватися,  чистити  зуби,  снідати.

Мишка-мама  Що  ж  таке  сталося,  що  Ваш  синок  змінився?

Лисичка  Одного  разу  Лисенятко   вирішило,  що  не  піде  до  школи,  і  вранці  жалібно  прошепотіло  мені,  що  у  нього  зуб  болить.  Пригадуєш  цю  історію,  синку?

Лисенятко  Так,  пам’ятаю. Я  думав,  що  мама  скаже:  «Бідне  моє  Лисенятко,  лежи  у  ліжечку,  не  ходи  до  школи,  зараз  я  тобі  солодкої  кашки  дам».

Лисичка  А  я  сказала,  що  зубний  біль – це  дуже  небезпечна  хвороба,  тому  піду  до  Ведмедя – зубного  лікаря.  Хай  прийде  й  вирве  хворий  зуб.

Лисенятко  Ой,  я  тоді  дуже  злякався.  Кому  це  хочеться,  щоб  вирвали  здоровий  зуб.

Шкряботушечка  І  що  сталося  далі?  Як  же  ти  вчинив,  друже?

Лисенятко  Я  сказав  мамі,  що  зуб  вже  перестав  боліти,  що  хочу  до  школи.  Та  спочатку  вмиюся,  почищу  зубки  та  поснідаю.

Шкряботушечка  А  мама  тебе  не  лаяла  за  твої  хитрощі?

Лисенятко  Ні.  Мама  посміхнулась,  сказала:  «От  і  добре,  що  хвороба  пройшла.  А  солодка  кашка  вже  на  столі».

Лисичка  І  з  того  часу  мій  синочок  більше  ніколи  не  хитрував  і  нікого  не  обманював.  Він  гарний  учень,  старанний,  чемний,  працелюбний.

Мама-мишка  Лисенятко,  ми  теж  тебе  любимо.  Сподіваємось,  що  цей  урок  буде  корисним  не  лише  тобі,  а  і  твоїй  подрузі  мишці  Шкряботушці.  Так,  доню?

Шкряботушечка  Так,  мамо.  Я  ніколи  не  буду  обманювати,  а  вчитимусь  теж  старанно.

Лисичка  От  і  добре. 

  Учень: У Василя Сухомлинського було двоє дітей – Сергійко та Оля. Він дуже любив їх, часто розмовляв з ними, розповідав їм казки.

Пісня «Мої казки»

Учень: Любов до дітей, до рідної землі великим полум’ям горіла в душі цієї талановитої людини. І його чудові казки, легенди, оповідання – це чарівні свічечки, які запалюють у людських серцях доброту і любов. 

 Вірш «Слово про вчителя»

Вчитель, герой і поет, Світлі ідеї його                                                                                З серцем палаючим Данко,              Вічні, як води Дніпрові          Справжній поет-гуманіст              Він видатний педагог,                                            Щастя творив до останку.              Повен добра і любові.                                   Дітям життя присвятив,              Василь Сухомлинський -                     Все їм віддав без вагання,              вчитель народний поправу,                      Він їх безмежно любив,              Як нам його не любить!                                     Знав їх сердець поривання.              Він наша гордість і слава.

Слайд 23  Учень: Твори В. Сухомлинського навчають нас любити рідну землю, поважати старших, бути добрими та чуйними.

Інсценізація.  Як Павлик списав у Зіни задачу  (автор, Павлик, Зіна, учитель)

Автор: Павлик був стурбований. Дома він сидів над задачею й не міг розв’язати. Тож до школи Павлик прийшов зарано, щоб у когось її списати. Бо працювати сам не любив. Ось прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язувати задачі.

Павлик: На скільки питань задача?

Зіна: На троє. А хіба ти не розв’язав?

Павлик: Не вийшла… Дай списати…

Зіна: Ой, Павлику, чого ж ти сам не хочеш працювати?

(віддає Павликові свій зошит)

Автор: Павлик став списувати. Одна дія, друга, ось уже третя, а в третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, вона написала 32.

У своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що в неї помилка. Наступного дня вчителька роздавала зошити.

Учитель: У Павлика «дванадцять». Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, - «дев’ять». Помилку зробила..

Автор: Зіна поблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і похнюпив голову.

Кінь утік (автор, Віталик, учитель, Петрик)

Автор: Це було в четвертому класі. Всі схилились над зошитами. Учитель дав задачі для самостійного розв`язування, і діти уважно працювали. Віталик сидів на останній парті. Він уже закінчував розв`язувати задачу, як раптом на парту впала записка.

Віталик: Це знову, мабуть, від Петрика. Знову просить ковзани. Що ж я йому весь час даватиму свої ковзани ?

Іване Петровичу, мені хтось записку кинув… Хіба ж можна на уроці записки писати ?

Учитель: Записки на уроці писати не можна, але якщо вже тобі хтось написав, то розповідати про неї вчителеві – недобре, Віталику. Записка – це ж таємниця, яка мусить бути відома тобі і твоєму товаришеві. А ти розголошуєш цю таємницю. Візьми записку, заховай, на перерві прочитаєш…

Автор: Віталик почервонів. Тепер він зрозумів, що вчинив негарно. У класі запанувала тиша. Дехто з хлопців час від часу підводив голову, дивився на Віталика, і в тих поглядах хлопчик бачив подив і обурення.

Віталик розгорнув записку і прочитав:

Віталик : Віталику, я намалював вогнегривого коня. Якщо хочеш, дам тобі.

Автор: На перерві Віталик підійшов до Петрика.

Віталик: Давай коня.

Петрик: Утік кінь…

Красиві слова і красиве діло (автор, чотири хлопчики)

Автор: Серед поля стоїть маленька хатинка. Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.  Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців.

Перший хлопчик: Хлопці, дивіться, які хмари насуваються!

Другий хлопчик: Мабуть, буде дощ!

Третій хлопчик: Дивіться, он хатинка. Сховаймося в ній.

Автор: Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра. Коли це бачать: до хатинки біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ.  Він тремтів од холоду. І  ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:

Перший хлопчик: Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе…

Автор: Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

Другий хлопчик: Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі…

Автор:А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.

Четвертий хлопчик: Дякую тобі!

Автор: Гарні не красиві слова. Гарні - красиві діла.

Слайд 24

Гвинтик   (автор, Юрко, батько)

Автор: Юрко готував домашнє завдання з граматики. Він переписав кілька речень. Треба було ще підкреслити іменники. Але Юрко поспішав. Він швиденько згорнув зошит і побіг до хлопців грати в м’яча.

Юрко: Гей, хлопці, я вже біжу!

Автор: Увечері батько перевірив зошити й помітив, що там не все гаразд.

Батько: Чого ж ти не закінчив роботи?

Юрко: (знизуючи плечима) Ой, ну не підкреслив іменники…То дрібничка, то гвинтик…

Батько: Слухай, що я тобі розповім. На заводі збудували великий літак. Багато людей працювало, щоб усе якнайкраще зробити. Лишалось загвинтити під крилом один маленький гвинтик. Загадали робітникові. А він забув. Так і передали літак на аеродром. Літак був пасажирський. Полетів літак у перший рейс. У ньому сиділо п’ятдесят пасажирів. Але ж він був без одного-однісінького гвинтика.. На віражі крило зламалось, літак упав і розбився. Загинули люди… Ось, що буває, коли хтось забуде про мале-е-нький гвинтик.

Юрко: Тату, я все зрозумів. Зараз я все виправлю.

Учитель. Чого вчить нас це оповідання?  (Ми повинні все виконувати по совісті.)

Слайд 25   Учитель. А що ж таке, діти, совість?  Що значить жити за совістю?                                                                                                                                                                          Учні.   1. Якщо людина зробила щось погане, починає себе звинувачувати й сварити, кається, жалкує про скоєне, то кажуть, що у людини (в серці) є совість, прокинулася, заговорила совість. Коли у людини є совість, вона розуміє, що поступила неправильно і некрасиво.                                                                                                        2. Коли людина ненавидить себе і страждає через свій негарний вчинок, говорять, що людина відчуває муки сумління. В народі у такому випадку говорять: " Стид, хоч і не дим, а очі виїсть".                                                                                                                                  3. Безсовісною називають людину, яка не вміє слухати голос серця, яка любить сильно тільки саму себе і не думає про інших, майже не знає, що таке совість. Вона робить погані вчинки і не відчуває своєї провини

 4. Людина без совісті не бачить зла і неподобства. Вона поступово стає все гірше і гірше, тому що не відчуває мук сумління після поганих вчинків                                                   5. Кажуть : "Совість - учитель людини". Яким же чином нам жити?                                                                 6. Поступати за совістю. Навчитися зазирати у серце, а воно підкаже, як правильно чинити. Адже совість живе у серці.                                                                                                                         7. Чим повинно бути наповнене серце, щоб жити за совістю, за правилами честі

 (Роздуми дітей і заповнення відповідями намальованого на дошці серця людськими якостями: милосердя, совість, чесність, справедливість, любов до ближніх, шанобливість, доброта, лінивство, безсоромність, гнів, злість, жадність, гординя, заздрість, щедрість. Добрі якості поміщаємо у серце, а злі – викидаємо і спалюємо).

   8. Дитина, яка живе за совістю, має багато друзів, вона усміхається життю, вона чесна і порядна, їй радісно і легко живеться, а батькам учителі дякують за гарне виховання                                                                                                                                                      Учитель. Буває і так, що ми втрачаємо Божий дарунок, коли не хочемо робити добра собі й іншим людям. Хтось із нас сердиться, ображається, лінується, не слухається батьків і не допомагає їм, отже, зло також знаходить місце в душі. Але наш Творець не залишає нас, він дав нам у душі особливий голос. Цей голос підказує нам, що добре, а що погано. Він є в душі кожної людини і називається совістю. Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром. Совість у нашій душі — це неначе вогник свічки (запалюю свічку), коли совість не спить — світло в душі людській. Якщо ми не забуватимемо про неї, питатимемо її: "Чи добре те, що я роблю?", то совість наша ніколи не згасне. А якщо не берегти її — будемо злими, байдужими до людей, ледачими, і вогник погасне, у душі запанує пітьма, і ніхто не підкаже, як робити добро і не чинити зла.

Учень.   Сказав Господь: "Збирай скарби на небі".                                                                                         А як їх там збирати, знаєш те?                                                                                                                         -В журбі і в щасті, в будь-якій потребі                                                                                                               Плекай свій скарб: це - серце золоте.                                                                                                Роби добро і не чекай подяки,                                                                                                                   Шукай повсюди чисте і святе,                                                                                                                        Та обминай спокуси усілякі                                                                                                                            - Отак здобудеш серце золоте.                                                                                                                   Ти добрий з усіма і не ледачий,                                                                                                                         Та журишся і думаєш про те,                                                                                                                           Що справ твоїх ніхто, мовляв, не бачить?                                                                                                - Бог бачить твоє серце золоте.                                                                                                                                        І у лиху, нерадісну годину,                                                                                                                               Як посмішка недобра розцвіте,                                                                                                                        Звелить Господь:                                                                                                                                                                       " Облиште цю дитину!                                                                                                                                                       У неї серце справді золоте!"

Вірш «Доброта»                                                                                                           Донечка: Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті!                                                                              Мати: Кажуть люди: то не зорі,                                                                                                                             Сяють душі то святі.                                                                                                                             Кажуть, хто у нас на світі                                                                                                                                   Вік свій праведно прожив,                                                                                                                                                  Хто умів людей любити,                                                                                                                                                     Зла нікому не робив,                                                                                                                                                        Бог послав того на небо,                                                                                                                           Ясной зіркою сіять...                                                                                                                  Донечка: - Правда, мамо, то все душі,                                                                                                                      А не зорі там горять.                                                                                                                               Так навчи ж мене, голубко,                                                                                                                          Щоб і я так прожила,                                                                                                                                   Щоб добро робити вміла,                                                                                                                                             І робить не вміла зла.

Слайд 26 - 31

Пісня «Хай радіють усі»  Слова Т. Квітки Музика Р. Галагана                                                                                 1. Синє небо, ясне сонце і земля на всіх одна.                                                                                                  І промінчик у віконце  в кожну хату загляда.                                                                                              Підростаємо щасливі в мирі, злагоді, добрі.                                                                                               Живемо на Україні  гарні доньки і сини.                                                                                                                   Приспів:   Хай радіють усі – і дорослі, і малі,                                                                                                        Буде мир на квітучій планеті.                                                                                                              Сонце ясно горить, і струмочок бринить,                                                                                                                             І всміхаються лагідно діти.                                                                                                                 2. Одна доля, одна мрія, Україна в нас одна.                                                                                                                               І горить вогонь у серці, покоління підроста.                                                                                                Зорі ясні нас вітають, неба чистого блакить.                                                                                                                       Свою рідну Батьківщину щиро будемо любить.                                                                                                                                        Приспів.                                                                                                                                                     Учень: Василь Сухомлинський любив говорити: «Святою для кожної людини є земля, де вона зробила свій перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню-колисанку, вперше пішла стежкою до школи. Любіть свою рідну землю, це земля ваших предків, на якій пролито багато крові і поту».                                                                                                                                       Учень: Я був на далекій чужині,                                                                                                 Там небо таке ж голубе,                                                                                                                           Та тільки нема Батьківщини,                                                                                                                           Нема там, Вітчизно, тебе.                                                                                                                   Бо в ріднім краю над землею                                                                                                      Чистіша і глибша блакить.                                                                                                              І сонце Вітчизни моєї                                                                                                                        Яскравіше в небі горить.                                                                                                           Учень: Я слухав пісні на чужині-                                                                                              Хороші думки в тих словах,                                                                                                                         Але то не крила орлині,                                                                                                                                 Що є в наших рідних місцях.                                                                                 Учень:«Інженером можна стати за п’ять років, а на людину треба вчитися все життя», - так говорив Василь Сухомлинський. Читаймо твори Василя Сухомлинського, розмірковуємо над ними, виховуймо у собі людину.     

Слайд 32                                                                                                                                    1-й учень.                                                                                                                                Ти добро лиш твори повсюди, хай тепло твої повнить груди.                                                                           Ти посій і доглянь пшеницю, викопай і почисть криницю.                                                                                                                  Волю дай, нагодуй пташину, приголуб і навчи дитину.                                                                                                         Бо людина у цьому світі лиш добро повинна творити.

       Пісня  - «Стежина добра»      

Слайд 33