Україна - єдина країна

За народним звичаєм стрічаєм,
Як здавен ведеться на віку,
Ми гостей пшеничним короваєм
На чудовім тканім рушнику.
Нехай рясніють квіти малиново,
Пахне хай духмяно коровай,
Щоб і дар земний, і щире слово
Ви відчули, завітавши у наш край. 

Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Нема життя без України, бо Україна - це мати, яку не вибирають, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі.

Україна... Золота, чарівна земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Шлях її позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета, передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти.

Історію не можна переінакшити. А тому ніяка ідеологія не зможе ніколи викинути з минулого народу жодної сторінки, особливо ж тієї, котра пов’язується з боротьбою за свободу і незалежність.

Слово «прапор» у перекладі з грецької означає «горіти, спалювати». Кожний знак або символ на прапорі має своє значення. Кожний прапор має свою історію.

Прапор відомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва. Жодне військо не вирушало в похід. без прапора

Одна з версій щодо давньої української традиції поєднання жовтого і синього кольорів. Це поєднання чистого неба – символу миру та пшеничного поля – символу достатку.

Герб нашої держави - тризуб - має глибокі історичні корені, належить до часів князювання в Києві Володимира Великого. Він символізує ту ж трійцю життєтворчих енергій, що і хрест, - Мудрість, Знання і Любов, які виходять з одного джерела. Ми пишаємось нашим Гербом як символом загальнолюдських цінностей.

Гімн України - це головна пісня, яка виконується на всіх урочистих подіях. У його основу покладено мелодію пісні композитора XIX століття Михайла Вербицького та вірші Павла Чубинського « Ще не вмерла України...» 

Двадцять років ми живемо в незалежній Україні, двадцять років маємо свою державу, мову, землю, традиції і символи. Той є справжнім патріотом, хто своїми працею, знаннями і вчинками зміцнює її могутність. 

Головою нашої держави є Президент України. Це почесна і дуже відповідальна посада – представляти Україну всьому світові, виступати від її імені.

Першим президентом незалежної України став Леонід Макарович Кравчук.

Другим на цій посаді був Леонід Данилович Кучма.

Третім президентом став Віктор Андрійович Ющенко.

2010 року на посаду президента було обрано Віктора Федоровича Януковича.

Четвертим президентом України став Петро Олексійович Порошенко.

Найважчі випробування випали на долю нинішнього президента нашої держави Володи́мира Олекса́ндровича Зеле́нського

Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходим переважно події сумні. Пам'ять наша міцно зафіксувала:

•                зруйнування золотоглавого Києва,
•                битву під Берестечком,
•                драматизм Полтавського бою,
•                підступне нищення Січової Запорізької республіки,
•                Емський указ і Валуєвський циркуляр про заборону української мови,
•                розстріляне Відродження 20-х,
•                голодомор тридцять третього,
•                чорну наругу тридцять сьомого,
•                операцію "Вісла",
•                чорнобильську трагедію
•                антитерористичну операцію, яка триває й досі, але вже під іншою назвою операція об’єднаних сил

Згадуючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством.

 Адже на нашому славному історичному шляху були і могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і перша християнська республіка в Європі - Запорізька Січ,

І відчайдушний порив до свободи часів Івана Мазепи, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці.

Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам'ять, у душу народу українського:

•              Великого у звершеннях, у любові до землі предків і трагічного у помилках своїх Богдана Хмельницького,
•              грізного вояка, оборонця вольностей козачих Івана Сірка,
•              будівничого й політика, відданого ідеї незалежності української Івана Мазепу,
•              творця першої української Конституції Пилипа Орлика.

У найважчі часи сміливо піднімали свій голос за волю, за Україну такі велети духу як Тарас Шевченко, Григорій Сковорода,  Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Драгоманов, Леся Українка.

Ось яких велетів духу народила наша земля, ось які люди торували державницький шлях до незалежності України, до сьогоднішнього дня.

Уся земля колише вічне жито,

Береже співучі ручаї.

У цій землі веселкою сповиті.

Сплять суворі прадіди мої.

Б’ють живі джерела під землею,

Дніпро могутній незмілів:

Так, я - рідний син землі цієї,

Так, я – син великої землі.

90 – ті роки – чи не найважливіші в історії нашої державності. Глибокий слід в історичній пам'яті українського народу залишив "живий ланцюг" між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 р. тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки.

Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України.

16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ - Декларацію про державний суверенітет України.

Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю.

Так, Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом постала держава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами, мовою, чесними, працьовитими, миролюбними людьми - українським народом.

24 серпня 1991 року відкрилася позачергова сесія Верховної ради України, на котрій було прийнято Постанову та Акт проголошення незалежності України.

Україна стала незалежною державою з неподільною та недоторканою територією.

1996 рік. 28 червня Верховна Рада України прийняла Основний Закон - Конституцію України. Цей день став національним святом. У цьому ж році затверджено українську грошову одиницю гривню.

Виборча кампанія — 2004 затьмарена масовими порушеннями вітчизняного законодавства та міжнародних стандартів проведення виборів, викликала соціально-політичну кризу в країні.

Соціальний катаклізм, який збурив Україну в листопаді 2004 року, відразу отримав назву «Помаранчевої революції»

Політична криза в країні була розв'язана шляхом компромісу, народ України відстояв свої права мирним шляхом, засвідчивши свою прихильність демократичним ідеалам

2013рік. У ніч на 22 листопада на Майдані Незалежності в Києві зібралося майже 2000 людей, щоб висловити невдоволення рішенням уряду про призупинення підготовки до підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Розпочався Євромайдан. З усіма його мінусами і плюсами, з усією його впевненістю і страхом, з усіма радощами і бідами.

У неділю, 1 грудня Євромайдан отримав друге дихання, після того, як в ніч на суботу “Беркут” брутально розігнав Майдан .Незважаючи на зачистку, українці через добу все одно повернулися на Майдан Незалежності в ще більшій кількості.

22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського з’явилися перші загиблі, які були вбиті вогнепальною зброєю

Хто побував у жахливому котлі Майдану під час збройного протистояння, очевидно, ще довго не позбудеться у душі неспокою і тривоги.

Під час цих подій загинуло майже 100 людей. Тисячі отримали різноманітні травми. Майдан був, є і буде символом волевиявлення українського народу.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ - Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.

Так на Майдані з'явилась Небесна сотня. Для України це найголовніша, найвпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.

Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та проросійськими сепаратистами, захищають кордони нашої держави.

Ні для кого не секрет, що сьогодні на Сході України йдуть військові дії. Сили ООС намагаються протистояти терористам.

Коли йдеться про честь та гідність твоєї країни, коли ворог посягає на територіальну цілісність, коли раптом виникає гурт зрадників країни, ми не можемо вести дискусії, кому йти воювати.

Це – обов’язок кожного. Не залежить це від того – де ти живеш, де служив, ким працюєш. Тому всі ми повинні бути вдячні тим, хто відстоює право України бути гордою державою, хто захищає вас із нами. Жах лише в тому, що гинуть наші співвітчизники.

Просимо пом’янути хвилиною мовчання Героїв Небесної сотні, воїнів та інших загиблих у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої держави. Кожен із них – герой!!!

Хвилина мовчання

Звичайно, ми згадали тільки деякі важливі події з життя молодої Української держави. Але сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Україна зі своєю землею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, традиціями і культурою.

Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні.

Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

бо ти у нас одна-єдина, -

Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь,- казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Ми з вами – нащадки славетного українського минулого та творці нової історії своєї держави. Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьмо її культуру, своїми досягненнями славімо її.

Будьмо гідними своїх предків, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Як відомо, цивілізація розвивається лише тоді, коли кожне наступне покоління робить крок уперед, дбаючи про рідну землю, про свій народ. Віримо, що ми, молоде покоління, зможемо побудувати сучасну демократичну державу, доклавши до цього певних зусиль, прагнень, розуму і вміння.

Єднаймося ж, українці, бо всі ми діти однієї землі, бо в єдності наша сила, бо в ній щасливе майбутнє і кожного з нас, і нашої Вітчизни.

СЛАВА УКРАЇНІ!!!