”УКРАЇНА ПАМ'ЯТАЄ!" (присвячено Дню пам'яті жертв Голодомору)

ВИХОВНА ГОДИНА ”УКРАЇНА ПАМ'ЯТАЄ!"

(присвячено Дню пам'яті жертв Голодомору)

Мета. Ознайомлювати учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників. Корекційна мета: Розвивати мовлення дітей шляхом декламування, співу, діалогічного мовлення; розвивати естетичні смаки.

Наочне оформлення: презентація, свічечка, матеріали історичних фактів  Голодомору, тематичні ілюстрації.

Хід виховної години

Учитель. (Горить свічка)

 В руках, що виростили хліб.

 Не залишили і зернини

 Ні, рід наш в горі не осліп -

 Ти все згадаєш, Україно!

 Згадай усе ти, щоб воздать

 Близьким і дальнім людоморам.

 ... Хоч радість легше пам'ятать.

 Та треба пам'ятать і горе.

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

(Учні читають вірш ”Фрагмент пам'яті” )

1 Учень.

 А люди біднії в село,

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися в хатах,

Та й мруть….

2. Учень.

Сумують комини без диму,

А за  городами за тином

Могили чорнії ростуть.

3. Учень.

 Дні минають,

Минають місяці.

Село навік замовкло, оніміло,

Кропивою поросло.

Пісня « ГОЛОДОМОР»

Учитель. Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили.

Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки — твердині, не храми —

Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

1933 - був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ані потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу — старих, молодих, дітей, і ще не народжених — у лонах  матерів.

Прошу зараз вшанувати пам'ять мільйонів невинних жертв Голодомору хвилиною мовчання. (ХВИЛИНА МОВЧАННЯ)

У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч.

Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб

Один з дослідників вважає, що справжня кількість померлих від голоду складає приблизно 7 млн. 500 тис осіб. А на міжнародній конференції з питань голодомору в Україні була оприлюднена цифра 10 млн. людей.

Що ж відбувалося на селі? Пряму відповідь на це в історичних матеріалах, на жаль, не часто можна знайти. Однак посередніх свідчень про трагедію українського села досить багато. Одне з них - проблема дитячої безпритульності, що наростала протягом 1931-1933 рр. Діти залишалися без догляду, коли вмирали батьки, хоч, як правило, кістлява рука голоду торкалася дитячого організму раніше. Значно більше поширювалася бездоглядність при живих батьках. Не в силах дивитися на те, як вгасає дитина, батьки везли її до найближчого міста і там залишали - в установах, лікарнях, на вокзалах, просто на вулиці. ( мультфільм ГОЛОД )

Є тільки одне слово рівноцінне слову „ хліб". Це слово - життя. Що може бути цінніше хліба? І ніякий шмат золота не переважить крихту хліба!

учень1: Хліб усьому голова.

Так в народі кажуть.

Хліб - мир, любов, життя,

Хліб - це наша радість.

Учень 2:Мама зранку подає

Молочка поживного

І смачний окраєць хліба.

Теплого пшеничного.

Учень 3:Хліб - багатство найцінніше,

Гість жаданий в хаті

З тих часів, коли навчились

Його виробляти.

Учень 4:Так уже здавна ведеться –
Хліб і сіль від всього серця
У свята дають понині
В нашій рідній Україні.

Учень 5:Як є хліб, то буде й пісня.
До обіду буде й після.
Хвала лине в Україні
Золотій, святій хлібині.

Учень 6:Буде хліб з пшениці, жита –
Стане краще людям жити.
Хліб усім життя дає.
Тому й ми на світі є.

Учень 7:: Йшли роки, мінялись люди,

Цінності губились.

Тільки хліб — незгубна цінність,

В ньому наша сила.

Учень 8:Хліб — усьому голова.

Хліб — як сонце, кажуть,

Хліб - це спокій, мир, життя.

Хліб - це справжня радість.

Хліб священний лежить на столі,

Запашний і рум'яний, високий.

Знають добре малі і старі,

Що то рук хліборобських неспокій

Не нагодує Мати-Україна,

Не приголубить діточок своїх...

Яка ж бо перед Богом в нас провина?

Який ми сотворили гріх?

Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.                                                                                                          

Україна пам’ятає!

Світ визнає!

 Молитва за Україну

(читають учні 3 класу)

На Дніпрових кручах

У полоні мрій

Бачу я квітучий

Рідний образ твій.

На зелених схилах

Стародавня Русь

Україно мила.

За тебе молюсь.

Я молюся Богу

За дітей малих.

За батьків стареньких.

За усіх святих.

 Боже мій єдиний,

Я, Твоє дитя.

Прошу Україні

Кращого життя.

 Вільна і багата,

Горда, наче птах,

Україна - мати

Знана у світах

За свою долю –

Зоряну днину.

Богу молюся

За Україну!

Історія має характерну особливість - циклічність. І як би дивно і страшно це не звучала, але сьогодні Голодомор - це не тільки гіркий спомин минулого, але й наше сьогодення. Не для усіх українців. Але для тих, хто перебував чи перебуває в окупації. Коли Маріуполь був у оточенні російськими військами, то за даними ООН близько 100 тисяч людей помирали від голоду.

Ті історії, коли сім’ї ділились шматочком хліба, знаходячись у підвалах, де ховались від ракет та військ агресора, неможливо забути. Ті кадри, де діти пʼють воду із брудних калюж чи талого снігу, - не стерти з памʼяті.

Коли московити підірвали Казовську ГЕС, то люди страждали не лише від голоду, але й спраги. Бо придатної до вживання питної води не було.

Це жахливо. І ми не маємо права забути ці трагедії. Як бачимо, усе в історії повторюється. А ми повинні зробити усе можливе і неможливе, щоб наступні наші покоління не страждали через «сусіда»

Пісня 6 клас

         Заключне слово вчителя

Не дай Боже, нікому пізнати того страхіття, коли мучить голод. Тоді перестаєш думати, перестаєш вірити і сподіватися; перетворюєшся на голодного звіра з однією-єдиною мрією - поїсти.

Отже я гадаю що всі ті хто сьогодні почули історію як все відбувалося трішки задумаються над тим що пережив наш Український народ.

Відроження України можливе тільки тоді, коли народ поверне свою історичну пам'ять.

Хай простять нам наше безпам'ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі.

З давніх часів люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам'ятають, що не забудуть. І тягар гріха з душі спадав.

Тож пом'янімо хоч сьогодні, з непростимим запізненням, великомучеників нашої трудної історії. Пом'янімо і знайдемо в собі силу пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

Хай палає свіча ... хай палає,

Поєднає вона нас в цей час.

         Хай сьогодні спогади лунають.

         Пам’ять чиста, світла і велична

         Хай єднає нас!

 (Учні запалюють свічку і вшановують пам'ять жертв геноциду, асоціативний кущ пісня «СВІЧА»).

Інтерактивний метод «Асоціативний кущ».

– Отже, чуючи слово «ГОЛОДОМОР», ми асоціюємо із такими поняттями: