Україна в ранньомодерну добу та її внесок в загальноєвропейську спадщину.

Україна в ранньомодерну добу та її внесок в загальноєвропейську спадщину.

Кожен європейський народ мав лише йому притаманні особливості розвитку. Проте були речі спільні для декількох країн одночасно. До прикладу в Московській державі, Французькому та Іспанському королівствах формувалися абсолютні монархії, а в Англії та Нідерландах відбулися події, які привели в подальшому до встановлення монархій конституційних. Історія України XVI—XVIII ст. є складовою частиною розвитку європейської цивілізації, повністю пов’язана і взаємозалежна від загальноєвропейських процесів. Коли ми подивимося на суто українську історію, то відкриємо для себе, що подібні європейським процеси й тенденції були й у нас, звісно — зі своїми особливостями. Від початку XVI ст. перед українським народом постало питання: «Що далі?» Українська аристократія шукала своє місце в нових політичних умовах. Головною ідеєю було відновлення держави у вигляді «великого князівства».

Розвиток освіти і релігія. Активність українського населення проявлялася в найрізноманітніших напрямах. Князь Василь-Костянтин Острозький заснував Острозьку академію і спонсорував роботу й продукцію книгодрукаря Івана Федоровича. Це дало поштовх бурхливому книговиданню, яке увінчала славнозвісна Острозька Біблія.І подібно до того, як на Заході розгорялися дискусії та суперечки між протестантами і католиками та в самій католицькій церкві, так і в українському середовищі набувала поширення гостра полемічна література. Відбувалися Церковні собори в Бересті 1596 р., які призвели до розколу православної церкви й утворення унійної (греко-католицької) церкви. Потужним поштовхом для оновлення православ’я стали церковні реформи Петра Могили. І той елемент конкуренції, який зародився на зламі XVI-XVII ст. між церквами і в середовищі освіти (як-то єзуїтські колегіуми й братські школи), дав поштовх стрімкому розвитку українського православ’я.

Зародження й розвиток козацтва. У Західній Європі такі вільні військові люди із числа збіднілої шляхти й інших людей організовувалися або в загони найманців, на кшталт ландскнехтів, або проявлялися у вигляді граничар у Хорватії і Сербії, ускоків і секеїв в Угорщині, донського козацтва в Московії. Схожі процеси відбувалися й на українських землях. Знищення князівств, перерозподіл аристократією земельної власності колишніх великих князів викинули на соціальне узбіччя багато військового люду. Причому це вояцтво не збиралося ставати селянством, а можливостей реалізувати себе на чужині в ролі найманців не існувало. Відбувається народження нової політичної сили — козацтва, яке змінило аристократію на чолі боротьби за державність.

Українське козацтво народило таке унікальне явище, як Запорозька Січ. Українські князі взяли участь в його організації і зміцненні. А панство із західноукраїнських земель, як-то Петро Конашевич-Сагайдачний, вивели Військо Запорозьке на рівень національного захисника. Спочатку запорозьке козацтво виступило як гарант Православної церкви через вступ до Київського братства Війська Запорозького. А потім, як вважали сучасники, вже на полях Хотинської битви 1621 р. запорожці відіграли роль рятівника Речі Посполитої у протистоянні османській навалі. Спроби Речі Посполитої організувати українську військову силу в окреме військо реєстрових козаків і сподівання цим самим розколоти козацьке середовище не мали успіху.

«Ординація Війська Запорозького» сприяла збереженню запорозького військового ядра, хоч і обмежувала права українського козацтва. Тому в 1648 р. настав час поєднання всіх видів козацтва та військового люду із числа приватних магнатських і колишніх кварцяних вояків. Це дало ту непереборну силу, яка зламала весь старий уклад в Центрально-Східній Європі. Адже Національно-визвольна війна, яка спалахнула в 1648 р., остаточно вивела на історичну арену Українську козацьку державу. І відбулося це тоді, коли на протилежному боці Європи вирувала Англійська буржуазна революція. Тому порівняння Богдана Хмельницького з Олівером Кромвелем стало звичним і традиційним серед описів тих подій.

Економічні зміни в Європі й УкраїніЛіквідація у XVII ст. ознак особистої залежності селян, панщини, впровадження елементів капіталістичного виробництва, становлення виборчої системи (загальнодемократичної — через генеральні ради, і олігархічної — у вигляді старшинських рад) — усе це було новим для Центрально-Східної Європи. І водночас — подібним для Англії і Нідерландів. Центрально-Східна Європа з двох боків опинилася між буржуазними республіканськими країнами. Натомість Схід Європи, включно з українськими землями, був задіяний до економічного розвитку Західної Європи лише своєю сировиною. Тому саме землевласник залишався головною фігурою економічного життя в Україні. Значну роль відіграв також чинник чисельності населення і величини територій, які давали більше сировини і, відповідно, більше ресурсів. Саме тому Українській козацькій державі було складно знайти величезні ресурси на ведення визвольних війн.

Здобутки українського суспільного і культурного розвитку XVI—XVIII ст. в загальноєвропейській спадщиніУнікальність українців полягає в тому, що попри всі жахи і трагедії війн вони змогли дати світові українське бароко, Конституцію Пилипа Орлика, філософію Григорія Сковороди, загальнодержавну освіту з вінцем у вигляді Києво-Могилянської академії та православних колегіумів. Українська козацька держава за рівнем розвитку культури стала взірцем для сусідів, насамперед Московії, яка церковною реформою Нікона знаменувала початок «витягування» з українських земель всього нового, модерного. І подальший розвиток Російської імперії відбувався багато в чому завдяки українському людському ресурсу.

Українська козацька держава не отримала свого власного монарха і не закінчила процес формування конституційних інститутів влади. Проте існування самої козацької держави протягом майже 150 років мало величезний вплив на психологію українського народу. І тому участь українців у Битві народів під Віднем 1683 р., коли остаточно було покладено край османському наступу на Європу, мало особливе значення для Європи, зокрема й для України. З одного боку, спільна перемога продемонструвала силу єдиної Європи. З іншого — на фоні невдач українського державотворення ця подія стала знаменною демонстрацією існування й значення України як складової частини Європи.

Цікаво знати!Кава «по-віденськи», винайдена запорозьким козаком Юрієм-Францом Кульчицьким, стала символом українського внеску в доленосні для Європи події.

Треба пам’ятати, що створення козацтва, Запорозької Січі й Української козацької держави були лише частиною того глобального проекту, який вдалося здійснити українському народу. Цим проектом було повне заселення й колонізація Дикого Степу: на сході — до Дону й Кубані (на кінець XVIII ст.), на півдні — до узбережжя Чорного моря і Придунав’я. Слобідські козацькі полки, Запорозька Січ, Військо Запорозьке (Гетьманщина), Правобережні козацькі полки, Задунайська і Банатська Січі й Чорноморське-Кубанське військо багато в чому відрізнялися. Проте у своїй основі мали спільний стрижень «українства». Завдяки чому весь цей міграційний потік сприймався в цілому як один єдиний український рух.

Висновок Із часом зникли держави, які сприяли ослабленню українського політичного проекту другої половини XVII - початку XVIII ст. (тобто — проекту створення Української держави). Саме тоді українське Правобережжя і Південь заклали ту основу, на якій у майбутньому відновиться українська державність.

Узагальнимо!https://learningapps.org/view23800067

Домашнє завдання. Опрацювати матеріал презентації, відео. Виконати вбудоване завдання