Україна в умовах десталінізації: суспільно-політичне становище

ВИКОНАВЧИЙ ОРГАН КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ)

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ПРОФЕСІЙНОЇ

(ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

«КИЇВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ КОЛЕДЖ «СИНЕРГІЯ»

 

 

 

Методична розробка

уроку на тему:

«Україна в умовах десталінізації: суспільно-політичне становище»

 

 

Виконала:

спеціаліст І категорії, викладач історії та громадянської освіти

Наталія МАТВЄЄВА

 

Київ – 2023

Тема: Україна в умовах десталінізації: суспільно-політичне становище

Мета:

освітня:

-         ознайомити учнів з основними напрямками десталінізації в Україні;

-         вивчити зміни в суспільно-політичному житті України в період десталінізації;

-         сформувати розуміння хронологічної послідовності подій періоду десталінізації;

розвиваюча:

-         розширити розуміння учнів про вплив десталінізації на суспільно-політичне становище України;

-         розвивати навички аналізу і критичного мислення;

-         сприяти формуванню уміння оцінювати та порівнювати історичні події в контексті сучасності;

-         формувати предметні компетентності (інформаційну, просторову, хронологічну, логічну);

виховна:

-         формувати патріотичну свідомість та громадянську активність;

-         виховувати повагу до прав людини та до історичної правди.

Обладнання: мультимедійна дошка; карта України; копії документів, що відображають процес десталінізації в Україні; презентація.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати:

-         визначити особливості суспільно-політичного становища республіки після смерті Сталіна;

-         розуміти суть понять «відлига», «лібералізація», «легітимізація», «ГУЛАГ», «культ особи»;

-         пояснювати складники десталінізації;

-         висловлювати власні судження щодо розвінчання культу особи на XX з’їзд КПРС;

-         обґрунтовують власну думку щодо процесу реабілітації жертв політичних репресій.

План уроку

І. Організаційний момент (3 хв.)

ІІ. Актуалізація опорних знань (5 хв.)

IIІ. Мотивація освітньої діяльності. (2 хв.)

III. Вивчення нового матеріалу (25 хв.)

IV. Рефлексія та підсумки уроку (4 хв.)

V. Домашнє завдання (1 хв.)

 

 

 

Хід уроку

І. Організаційний момент (3 хв.)

Визначення відсутніх, перевірка настрою учнів та їх готовність до уроку

(Прикріпити на дошці смайл «Радість» і побажати всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми.)

 

 

 

ІІ. Актуалізація опорних знань (5 хв.)

Питання до учнів:

1. Якою була внутрішньо-політична ситуація на початку 1950-х рр.?
2. Які методи управління переважали?

Очікувані відповіді:

1. На початку 1950-х рр. у СРСР зберігалися монополія комуністичної партії на владу та особиста диктатура Й. Сталіна. Зрощення партійного та державного апаратів з профспілками й громадськими організаціями створило умови для повного контролю радянської держави над усіма сферами життя. Хоча до 1954 р. в Україні ще діяла організована мережа підпілля.

2. Й. Сталін керував державою, спираючись на радянську бюрократію (номенклатуру). Саме партійна, державна й господарська номенклатура, або правляча бюрократія, розпоряджалася державною власністю на засоби виробництва, що складали економічний фундамент системи. Природний та економічний потенціал УРСР, будучи під контролем союзних міністерств і відомств, експлуатувався без урахування інтересів України та її населення.

 

IIІ. Мотивація освітньої діяльності. (2 хв.)

Методичний прийом «Кроссенс»

(за асоціаціями скласти невелику розповідь і визначити тему уроку)

 

	5 березня 1953 р.

 

III. Вивчення нового матеріалу (25 хв.)

План

1. Внутрішньополітична ситуація в УРСР після смерті Сталіна.
2. Повстання в таборах ГУЛАГу та його ліквідація.
3. ХХ зʼїзд Комуністичної партії радянського союзу та процес реабілітації жертв політичних репресій.

 

1. Внутрішньополітична ситуація в УРСР після смерті Сталіна.

Розповідь вчителя:

5 березня 1953 р. помирає Й. Сталін. Поки в Радянському Союзі дехто плакав, а дехто тихо радів смерті тирана, українська діаспора навіть влаштовувала акції на честь цієї події. (демонстрація на екрані плакату, на якому українці пропонують у той день безкоштовний борщ усім охочим)

Як часто буває в тоталітарних державах, після смерті керівника розпочинається боротьба за владу. Головними претендентами на роль нового лідера були права рука Сталіна в Раді міністрів СРСР Георгій Маленков (соратник Сталіна, організатор репресій і чисток у партії) і глава радянських спецслужб Лаврентій Берія (організатор масових репресій і депортацій народів, розстріляний у 1953 р.). Унаслідок кількамісячної боротьби, владу здобуває Микита Хрущов.

 

Питання до аудиторії: Хто такий М. Хрущов?

Слово учня із випереджувальним завдання, який підготував історичну довідку про постать Микити Хрущова.

 

Слово вчителя:

М. Хрущов продовжить обмежені ліберальні зміни, які розпочалися після смерті Сталіна, а період правління М.Хрущова потім назвуть «Відлигою» (свою назву період отримав від повісті популярного письменника Іллі Еренбурга «Відлига», що з’явилась у 1954 р.)

 

Робота із словником

«Відлига» – неформальна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х рр. – початок 1960-х рр.)

 

Слово вчителя:

Цей термін символізуватиме перехід від тоталітарного до авторитарного політичного режиму в СРСР та зміни, які супроводжували цей процес. Проте не варто думати, що ці зміни суттєво вплинуть на радянську систему управління. СРСР, як і при Сталіні, залишиться тоталітарною країною. Комуністична партія продовжуватиме контролювати всі сфери життя суспільства: від економіки до культури і релігії. Але зміни, підтримані Хрущовим, дозволять відійти від найбільш одіозних проявів сталінського режиму, що в тих умовах уже можна вважати певним поліпшенням.

Ще під час боротьби за владу відбулось розширення прав союзних республік, зокрема в Радянській Україні. Так, зросла частка українців на керівних посадах та вперше керівником республіканської комуністичної партії обрано українця Олексія Кириченка.

Є різні версії того, чому почалось розширення прав республік у централізованому СРСР. За однією з них, Лаврентій Берія — один із претендентів на керівну роль у Радянському Союзі, хотів надати республікам реальні федеративні права, уважаючи децентралізацію більш ефективною. Хрущов, своєю чергою, схвалював збільшення питомої ваги українців у керівництві УРСР, бо мав із багатьма давні звʼязки та спирався на підтримку серед українських партійних керівників.

 

2. Повстання в таборах ГУЛАГу та його ліквідація.

Слово вчителя:

Після смерті Сталіна залишилась страшна спадщина, одним з елементів якої був підрозділ Головного управління таборами, скорочено – ГУЛАГ.

 

Робота із словником

ГУЛАГ (ГУТАБ) – Головне управління виправно-трудових таборів і трудових поселень НКВС СРСР.

 

Нагадаю, що цей орган створено в період масових репресій 1930-х років для управління виправничо-трудовими таборами.

У радянських таборах перебували мільйони людей, яких примушували виконувати найважчу роботу, над якими знущались і які перебували у нестерпних умовах весь час відбування покарання. Багато увʼязнених засуджені за політичними мотивами на десятки років. Після смерті Сталіна увʼязнені, що перебували в таборах, сподівалися на покращення нестерпних умов життя та праці. І дійсно, деякі зміни відбулися.

Зокрема, почали амністувати тих, хто мав невеликі строки покарання. Щоправда, це були переважно кримінальні злочинці. А от увʼязнених за політичні мотиви звільняти не збиралися. До речі, це призвело до того, що кардинально змінилося внутрішнє середовище ГУЛАГу, бо в таборах почали переважати саме політичні вʼязні, що мали тривалі строки увʼязнення.

Надзвичайно важкими залишались умови перебування в таборах. Панував суворий режим, примусова праця на будівництві заводів, у видобувній промисловості. І все це – у нелюдських умовах, коли доводилося працювати більше ніж по 12 годин на день. Увʼязнені потерпали від свавілля адміністрації та охорони або від знущання кримінальних зеків, яких нацьковувала адміністрація табору на засуджених за політичні злочини.

У 1953–1954 роках прокотилася хвиля повстань, активну участь у яких брали українці. Протестувальники висували як економічні вимоги (зменшення тривалості робочого дня, виплата зароблених грошей, поліпшення побутових умов, медичного обслуговування), так і політичні (перегляд справ політв’язнів, покарання представників табірної адміністрації, зняття обмежень у листуванні з родичами).

Одне з найбільших повстань було в таборі в м. Норильську, де ув’язнені працювали на шахтах, мідних рудниках, заводах. Повстання розпочалося з того, що працівники табору без причини вбили декількох людей із вогнепальної зброї. Ця подія стала останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння увʼязнених – і вони розпочали боротьбу.

У повстанні взяли участь близько 20 тис. людей. Провідними організаторами повстання стали, зокрема і українці, серед яких були колишні члени ОУН, бійці УПА. Повстанці використовували ненасильницькі методи спротиву: невихід на роботу, невиконання наказів адміністрації, виготовлення листівок, плакатів тощо. Повстання вдалося придушити лише тоді, коли до табору вʼїхали вантажівки з озброєними солдатами, боротися з якими бунтівники не могли.

Загалом було убито близько 150 увʼязнених, і хоч повстання було придушено, однак хвилю протестів в інших таборах уже було не спинити.

Ще одним масовим виступом увʼязнених уже в 1954 році стало Кенгірське повстання. Близько 7 тис. людей відмовилися виходити на роботу, згодом до них приєдналися ще 12 тис. вʼязнів. Значна частина протестувальників були українцями: повстанням керував Конспіративний центр націоналістів, переважно українських. Радянська влада змогла придушити повстання, використавши військових і навіть танки.

Окрім акцій непокори, увʼязнені писали листи до ООН, де вказували на численні приклади порушення прав людей у таборах.

 

Робота з історичним джерелом:

Відкритий лист українських політичних в’язнів до ООН від 30 вересня 1955 pоку: «Ми, в’язні мордовських спецтаборів, просимо прийняти до загального відома цілого культурного світу таке: “Наш український народ, як і ряд інших народів, опинився під займанчим чоботом червоної Росії, де нам відібрано всяке елементарне право існування на землі.

Нас загнано в табори, засуджено строгими вироками на 10–25 років не за бандитизм, як це вони (більшовики) вияснюють перед світом, – не за підпал, убивства і зраду, лише за те, що ми, як і кожний волелюбний народ, домагаємось свого законного права на своїй землі. Тому в нас виринає питання: чи знає культурний світ про умови, в яких знаходимося не лише ми – в’язні, але й весь наш народ?”».

Питання для аналізу історичного джерела:

1.     Як і коли світ уперше дізнався про становище українських політичних в’язнів у радянських концтаборах?
2.     Які факти наведені у джерелі?
3.     Які висновки можна зробити за цими фактами про те, за що боролися українські політичні в’язні?

 

Слово вчителя:

Масові повстання та боротьба увʼязнених за свої права врешті-решт примусили радянську владу йти на поступки. На кінець 1950-х рр. 70 % таборів і колоній було розформовано. ГУЛАГ скасували за наказом у січні 1960 р.

 

3. ХХ зʼїзд Комуністичної партії радянського союзу та процес реабілітації жертв політичних репресій.

Слово вчителя:

Процес демонтажу проявів сталінської репресивної системи прискорився після ХХ зʼїзду КПРС у 1956 році. Зазвичай від таких зʼїздів не очікували сенсацій. Як правило, на таких заходах збиралися партійні функціонери та слухали різноманітні звіти про «рух у правильному комуністичному напрямку». Але доповідь Хрущова під назвою «Про культ особи та його наслідки» стала справжньою сенсацією.

Робота із словником

Культ особи (лат. – поклоніння, шанування) – безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера.

 

У ній керівник держави вперше публічно засудив культ особи сформований при Сталіні, тобто його возвеличення та поклоніння; засудив терор другої половини 1930-х років і поклав за це всю відповідальність на Сталіна. Звісно, Хрущов багато про що не сказав, зокрема й через те, що в тих злочинах він брав безпосередню участь, як і ті, хто сидів у залі. Критику самої радянської системи Хрущов також оминув. І хоч ця доповідь зосереджувалася тільки на окремих злочинах радянської системи, однак і цього було достатньо для подальших ліберальних змін у суспільстві.

 

Робота з історичним джерелом:

З доповіді першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова на XX з’їзді КПРС «Про «культ особи» і його наслідки»

...Сваволя Сталіна стосовно партії та її Центрального Комітету особливо виявилася після XVII з'їзду партії, що відбувся 1934 р. ...Встановлено, що зі 139 членів і кандидатів у члени Центрального Комітету, обраних на XVII з'їзді партії, було заарештовано і розстріляно (переважно в 1936—1938 рр.) 98 осіб, тобто 70 %.

...Це відбулося внаслідок зловживання владою Сталіним, який розпочав застосовувати масовий терор проти партійних кадрів.

...Сталін був людиною дуже надумливою, із хворобливою підозрілістю... Хвороблива підозрілість призвела його до безпідставної недовіри, у тому числі стосовно видатних діячів партії, яких він знав багато років...

Маючи необмежену владу, він допускав жорстоку сваволю; придушував людину морально і фізично.

...«Культ особи» набув таких величезних розмірів перш за все тому, що сам Сталін усіляко сприяв і підтримував звеличування своєї персони.

Питання для аналізу історичного джерела:

1.     Коли і на якому зібранні М. Хрущов виступив з цією доповіддю?
2.     У чому було звинувачено Й. Сталіна?
3.     Подумайте, чому М. Хрущов не наважився назвати виконавців сталінських злочинів?

 

Робота над аналізом тексту тогочасного анекдоту

 «На XX з’їзді М. Хрущов виступає з доповіддю, описуючи злочини Сталіна. Раптом хтось вигукує із залу: – А чому ж ви мовчали? Зупинившись, Хрущов звертається до залу: – Хто це сказав? У відповідь мовчання. Хрущов знову: – То хто це сказав? Знову мовчання. Тоді Хрущов, показуючи рукою в зал: – Мовчите?! Ось так і ми мовчали!».

Питання до аналізу анекдоту

Які особливості суспільно-політичного життя доби «відлиги» висміяно в тогочасних анекдотах?

 

Слово вчителя:

Доповідь Хрущова позитивно сприйняли представники інтелігенції, очікуючи на подальше послаблення контролю з боку влади та розширення свободи.

Ось як описав настрої в суспільстві поет Іван Світличний: «У багатьох з нас одразу після ХХ з’їзду було багато наївного, рожевого оптимізму, багато ілюзій, побудованих на піску, і багатьом здавалося, що всі проблеми народного життя вирішуються одним махом, і нам нічого не лишається, як з високо піднятими прапорами урочисто марширувати до комунізму».

 

Проблемне питання:

Як українське партійне керівництво сприйняло гостру критику Сталіна?

Очікувана відповідь:

Основна частина партійно-радянського апарату не була готова розвінчувати Сталіна. У багатьох партійних організаціях України критика культу особи сприймалася як наклеп на радянську владу. На хвилі десталінізації М. Хрущов остаточно скомпрометував колишніх противників. Поглиблення десталінізації загрожувало підвалинам тоталітарного ладу.

 

Слово вчителя:

Ще одним важливим кроком до демонтажу сталінської тоталітарної системи став процес реабілітації жертв політичних репресій. Тобто почали виправдовувати громадян, притягнутих до кримінальної відповідальності за сфальсифікованими доказами. Протягом 1953–56 років була незначна амністія,

а от уже після ХХ зʼїзду розпочалася масова реабілітація.

 

Робота із словником

Реабілітація – поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини.

 

Демонстрація слайду із прикладом довідки про реабілітацію Маловичко Івана Кириловича

В Україні реабілітовано сотні тисяч людей, багатьох – посмертно. Серед таких людей було багато діячів культури, наприклад: Микола Куліш, Гнат Хоткевич, Агатангел Кримський, Лесь Курбас та багато інших.

Серед реабілітованих була значна кількість людей, засуджених за членство в ОУН чи участь в УПА. Проте реабілітаційні процеси мали обмежений характер. Не підлягали перегляду кримінальні справи жертв політичних процесів, сфабрикованих у 1920-х – на початку 1930-х рр., тобто активних діячів Організації українських націоналістів і Української повстанської армії, партійних діячів та інтелігенції, репресованих за звинуваченнями «в причетності до українського буржуазного націоналізму».

Процеси, про які ми сьогодні дізналися, були складниками такого явища, як десталінізація, тобто ліквідація проявів сталінської репресивної системи.

 

Робота із словником

Десталінізація – ліквідація проявів сталінської репресивної системи.

 

Складники десталінізації:

-         Створення комісії з розслідування злочинів Сталіна, а також комісії з перегляду справ засуджених.

-         Ліквідовано систему ГУЛАГу.

-         Проведено чистку органів держбезпеки та скорочення їх чисельності.

-         Припинення масових репресій, ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму тощо.

-         Проведено аміністію та часткову реабілітацію незаконно засуджених, насамперед відомих партійних, державних, воєнних діячів – усього близько 3,5 млн осіб.

-         Початок повернення депортованих осіб, пов’язаних із діяльністю ОУН, УПА.

-         У 156 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про зняття обмежень щодо спецпоселення з кримських татар, турок» - скасовували режим спецпоселень цих народів та звільняли їх від обов’язкового нагляду. (Без повернення майна, конфіскованого при виселенні і повернення в місця, звідки лбдей вигнали).

 

III. Закріплення нових знань

Вчитель виводить на екран флеш-карти до теми уроку http://surl.li/owwrz

 

IV. Рефлексія та підсумки уроку

Вчитель підводить підсумки уроку. Учні діляться своїми  враженнями від уроку та добігають висновку, що десталінізація мала обмежений характер, оскільки зберігалася монополія КПРС на владу, заборона на критику радянської системи; культура продовжила перебувати під ідеологічним контролем, а замість культу Сталіна почав формуватися новий культ – Хрущова, щоправда, не в таких грандіозних масштабах, як раніше. І хоч зміни торкнулись лише деяких складників – однак це було відчутним поштовхом до зростання паростків свободи, створення правозахисного руху та активізації людей у боротьбі проти радянської комуністичної системи.

 

V. Домашнє завдання

1) Опрацювати параграф 7 підручника.

2) Складіть речення про події та явища доби, використавши поняття і терміни: лібералізація, десталінізація, ГУЛАГ, «відлига», реабілітація, культ особи.