Українознавство. Кобзарство

Українознавство 8 клас Підготувала Сидорчук О.М.

23.012023 Сьогодні Урок №16 Тема. Тривалення історичної пам’яті кобзарського руху. Зберігач мелодії «Запорозького маршу» Є. Адамцевич. Козацько-лірницька течія як традиція української музичної культури та мелодійна етнооснова в сучасному українському музикуванні.

Проблемно-пошукове завдання Що таке кобза? Хто такі кобзарі?. Кого з відомих кобзарів ви знаєте?

Запам’ятайте! КОБЗА́РСТВО – мистецтво кобзарів – народних співців-музикантів, які виконують (і часто складають самі) думи, пісні та інші твори, супроводжуючи їх грою на кобзі (бандурі). Вперше імена кобзарів (Чурило, Стечко, Тарашко) згадано в польських хроніках 15–16 ст.

Запам’ятайте!

Кобзарство та лірництво – це важлива сторінка української етнічної культури, а також невід’ємна складова української ідентичності; образ кобзаря є для українців символічним, він значною мірою уособлює їхню духовну сутність. Власне, саме тому Тарас Шевченко у свій час обрав для своєї поетичної збірки назву «Кобзар», а його самого стали називати Великим Кобзарем.

Сьогодні під кобзарсько-лірницькою традицією прийнято розуміти велику частину української музично-словесної спадщини, носіями якої в минулому були мандрівні незрячі співці та музиканти – кобзарі, лірники та бандуристи, а сьогодні її відродженням займаються сучасні співаки та інструменталісти.

Історія кобзарства та лірництва до кінця не вивчена. Зокрема, відомо, що ще в ХIV ст. при дворах польських королів і вельмож працювали українські музиканти Войташко, Тарашко, Чурило, Андрійко, Лук`ян, Подолян, Стечко. У XVIII ст. при дворі російської імператриці Єлизавети Петрівни, значною мірою завдяки Олексію Розумовському, була неабияка мода на українських музикантів, одним з найвідоміших з яких був сліпий бандурист Григорій Любисток. В ХІХ столітті, на хвилях ідей романтизму, в середовищі української інтелігенції культивувався інтерес до мандрівних співців та музикантів, і завдяки її зусиллям зібрано великий матеріал щодо життя та побуту, репертуару, виконавської манери кобзарів та лірників.

Знайомтесь!!! Цікава особистість. Адамцевич Євген Олександрович (нар. 19.12.1903 (1.01.1904) у с. Солониця, тепер Лубенського р-ну Полтавської обл. - пом. 19.11.1972* у Бахчисараї, Крим) — український кобзар. Жив у м. Ромнах.

Знайомтесь!!! Цікава особистість. У дворічному віці після хвороби осліп. Був відданий до школи сліпих. Грати на бандурі вчився у кобзаря М.П.Олексієнка. У 1927р. керував великим ансамблем бандуристів. Згодом увійшов до складу Миргородської капели бандуристів, з якою мандрував. У 1930-их рр. виступав як соліст-бандурист, кобзарював, мандруючи зі своєю дружиною Лідією Дмитрівною, яка була його поводирем.

Життєвий шлях У 1939 р. брав участь у Республіканській нараді кобзарів у Києві, а у 1940 р. у Всесоюзній нараді народних співців у москві. Виступав по Всесоюзному радіо. У 1960-их рр. з групою кобзарів з успіхом виступав перед слухачами Київської, Івано-Франківської, Тернопільської, Львівської та інших областей. У 1970 р. виступав у москві перед науковцями, письменниками та робітниками. У репертуарі Є. Адамцевича переважали українські народні пісні (історичні про Байду, Морозенка, Палія, Супруна; родинно-побутові; гумористичні й сатиричні), серед яких оригінальні "Суд Байди", "Славно твоя кобза грає". *

* Співав пісні "На захід сонце вже схилилось" на слова А. Карпенка, "Ти лети, мій спів, з мольбою" на слова В. Александровича, думу-пісню "Євшан-зілля" на слова М.Вороного, пісні на вірші Т.Шевченка, Я.Щоголіва, О.Олеся, М.Некрасова, П.Ж.Беранже. Створив кілька власних творів, серед яких "У неволі", "Дума про Івана Федька" тощо. Скомпонував і відомий "Запорізький марш" (який в обробці В.Гуцала увійшов до репертуару Київського оркестру народних інструментів).

Запорозький марш (Запорізький марш, козацький марш) — музичний твір сліпого бандуриста Євгена Адамцевича.

* Автором Запорізького маршу вважають, бандуриста, виконавця українських народних пісень Адамцевича Євгена Олександровича. Він скомпонував твір з використанням мелодії української народної пісні «Ой на горі та й женці жнуть».

Історія написання Твір був написаний в 1926 році , але відомим широкому загалу він став у 1969 року. У 1969 році, Запорізький марш було вперше виконано на концерті в Київському оперному театрі імені Тараса Шевченка, там його Євген Адамцевич виконав публічно 1926 року я почув мелодію, першу частину від кобзаря Положая Івана Кириловича, другу частину - мажорну сам склав, і з'єднавши до купи, дав назву Запорозького маршу. *

* Він казав: - Я зрозумів, що такий твір має звучати масштабно й велично. Написати новий марш на основі старого стало для мене першорядним завданням. 12 квітня 1970 року оркестр уперше виконав обробку цього маршу. Художній керівник і диригент Яків Орлов повторив твір на біс кілька разів. Відтак до 1974 року «Запорозький марш» виконували на усіх концертах по декілька разів.

* В наш час з’явилося нове аранжування цього твору, його зробив Стефан Творун, воно відоме як « Козацький марш».

* У 1926 звучить у фільмі « Підсульський купив Петлюру» • З 1984 року «Запорозький марш» знову дозволили виконувати. Він став звучати на мітингах під час боротьби за незалежність наприкінці 1980-х років. Під звуки маршу збиралися депутати у ВРУ. • В аранжуванні Стефана Творуна є також одним з основних маршів ЗСУ під назвою «Козацький марш». Від 1990-х традиційно лунав під час відправлення рекрутів до війська змінивши «Прощання слов'янки». радянської

* • Марш лунає під час прибуття та відправлення потягів на вокзал Запоріжжя I, Львів для потяга «Львів» . • Лунає ще на Львівській дитячій залізниці. • Увійшов до репертуару Національного оркестру народних інструментів. • «Запорозький марш» досить поширена серед українських композиторів назва: окрім Адамцевича однойменні марші створювали зокрема Михайло Завадський та Микола Лисенко. • Рок-версія пісні увійшла до студійного альбому «На небесних конях» українського фолк-метал гурту «Тінь сонця»

Запам’ятайте! https://www.youtube.com/watch?v=EIXctSrNxWA&t=1s