Блискуче тріо українських композиторів: М. Березовський, А. Ведель, Д. Бортнянський. М. Березовський. Д. Бортнянський. А. Ведель В історії української художньої культури другу половину XVIII ст. називають «золотим віком української музики». У цей період класичних вершин досягає духовна хорова творчість блискучого тріо українських композиторів: М. Березовського, А. Веделя , Д. Бортнянського.
Було здійснено важливий прорив у галузі світських музичних жанрів - опери, симфонії, концерту, сонати, пісні-романсу. Цей кульмінаційний момент готувався поступово упродовж попередніх століть завдяки формуванню основного класичного фонду українського фольклору в усьому розмаїтті його жанрів, розвитку музичного виконавства та освіти, що зумовило зростання професіоналізму в різних галузях музичної культури. Вокально-хорова та інструментальна музика були невід'ємними складовими тогочасної театральної культури - шкільної драми і вертепу. У театрі, професійній музиці яскраво виявився стиль бароко, а наприкінці XVIII ст. - класицизм.
Хорова культура Наприкінці XVI ст. виник новий хоровий жанр, що став провідним в українській професійній музиці козацької доби, - партесний концерт. Його становлення відбувалося під впливом стилю бароко. Театральність, патетична риторика, притаманні стилеві бароко, позначилися на прийомах музичної композиції - зіставленні емоційно-динамічних планів, чергуванні хорових, ансамблевих і сольних епізодів. Діапазон образного змісту цих одночастинних акапельних концертів (С. Пекалицького, М. Ділецького та ін.) був досить широкий.
Максим Березовський (1745-1777) Максим Березовський (1745-1777) – український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики. Відомий своїми духовними концертами, найвідоміший з них – «Не отвержи мене во время старости». Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським створив новий класичний тип хорового концерту.
Максим Березовський (1745-1777) - композитор і співак, митець яскравої творчої індивідуальності. Він також створив оперу «Демофонт» і сонату для скрипки і чембало у трьох частинах, які стали першими зразками музично-театрального і камерно-інструментального жанрів у вітчизняній музиці. Хорова спадщина композитора охоплює концерти, літургії та інші твори. Його твори вирізняються високою емоційністю, вишуканістю композиторського письма, художньою досконалістю, красою й виразністю. Четверта частина з літургії М. Березовського «Вірую» стала одним із найпопулярніших церковних творів. Максим Березовський увійшов у музичну історію України як один із перших композиторів-класиків із європейським ім’ям. Небагаточисельні зразки творчості Березовського дозволяють говорити про широту жанрових інтересів композитора, про органічне поєднанні в його музиці національної мелодики із загальноєвропейськими прийомами та формами розвитку. М. Березовський – Sinfonia in C (Presto) – Pratum Integrum Orchestra. М. Березовський – Соната для скрипки 2ч. Grave f moll. М. Березовський “Слава Отцу и Сыну” – хор “Київ”
Артемій Ведель (1767-1810 Артемій Ведель (1767-1808) - композитор, хоровий диригент, співак (тенор), скрипаль, педагог - увійшов в історію музичної культури як митець, який писав виключно сакральну хорову музику. Він розвивав багатовікові традиції української хорової культури, народної творчості. Багато творів композитора не дійшли до нашого часу. Нам відомі близько ЗО хорових концертів, серед них - «Доколе, Господи...», а також частини з «Літургії», «Всеношна», «Покаянне тріо».
Музика Веделя відрізняється, при повному підпорядкуванні пануючому тоді «італійському» стилю, великою відвертістю, увагою до молитовного тексту, піднесеною сентиментальністю та мелодійністю. Композитор намагався узгодити музику з текстом, відшукати релігійному молитовному змісту відповідні рухи мелодії, – описати чи ілюструвати текст музикою. Ведель мав духовну потребу відображати в музиці найпотаємніші порухи душі. Взагалі ж у музиці Веделя переважає ліризм, часто наївний, але щирий.
Найбільшою популярністю користується концерт Веделя (для чоловічого тріо) «Покаяння відкрий мені двері». Це твір неодноразово був редагований різними композиторами, а аранжування для змішаного хору міцно увійшло в репертуар багатьох церковних хорів. Незважаючи на заборони і відсутність публікацій, деякі твори Веделя (насамперед «Покаяння») стали чи не обов’язковою частиною репертуару багатьох церковних хорів і залишаються такими донині. Хоча з інших творів Артемія Веделя до наших днів у практиці церковних хорів залишилося дуже небагато, майстерне виконання їх під керуванням автора, який сам був чудовим співаком, сприяло збереженню і прославлянню цих творів. Архикатедральний хор Собору св. Юра – Малое славословие (А. Л. Ведель)Артемій Ведель – Хоровий концерт – 3 Allegro
Дмитро Бортнянський (1751-1825)Дмитро Бортнянський (1751-1825) – український композитор, співак та диригент. Протягом 10-ти років навчався в Італії, де з успіхом були поставлені його опери на італійські лібретто. Автор шести опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причастних творів. Дмитро Бортнянський – один з перших українських музикантів європейського рівня, що залишив по собі вагомий внесок у формуванні української та російської музичної школи.
Дмитро Бортнянський (1751-1825) - класик хорової музики XVIII ст. У його творчості поєдналися найновіші на той час досягнення світової композиторської техніки, зокрема італійської школи, з вітчизняними музичними традиціями. В історію світової культури Д. Бортнянський увійшов як реформатор церковного співу. Він створив понад 100 хорових творів - святково-урочистих, ліричних, скорботно-елегійних тощо. Серед них - дві літургії, хорові концерти для одного та двох хорів (чотириголосні та восьмиголосні). Стилеві майстра притаманні інтонаційне багатство, оригінальність прийомів поліфонічного письма, стрункість форми. Знання та авторитет Дмитра Бортнянського визначили зміст ще одного найвищого «указу», підписаного імператором Олександром I 14 лютого 1816 року, згідно з яким до виконання в церкві допускалися або твори самого Бортнянського, або музика, що отримала його схвалення.
В одному з найвеличніших храмів Нью-Йорка - Єпископальному Соборі святого Івана Богослова стоїть єдине в світі скульптурне зображення Д. Бортнянського. Його встановлено поряд з 11 іншими скульптурами иайвидатніших авторів церковних творів - Давида, автора псалмів, св. Цецилії, покровительки церковної музики, св. Григорія Великого - папи Римського, що запровадив григоріанський хорал, європейських композиторів Дж. Палестріни, Й. Баха, Г. Генделя та ін. Д. Бортнянського – Соната для ф-но. Бортнянський – Танець духів з опери Алкід. Д. Бортнянський – Клавірна соната До-мажор. Д. С. Бортнянський. Опера “Сокіл” – Арієтта про квіти
В Україні набув поширення позацерковний духовний спів.. Хоча музичний професіоналізм того часу розвивався переважно в надрах церковної музики, поступово в музичному побуті зароджувалися й світські вокальні жанри — канти та псальми. Кант має куплетну будову, чіткий ритм. Він виконується найчастіше на три голоси: верхні два йдуть паралельними терціями, а третій (бас) становить гармонічну основу. За змістом канти можна поділити на філософські, урочисті (панегіричні), ліричні, жартівливо-сатиричні.
Григорій Сковорода - обдарований музикант,який грав на багатьох інструментах. З музичної спадщини Г. Сковороди збереглися канти «Пастирі милі» та «Ангели, знижайтеся», збірка «Сад божественних пісень». Його мелодії дійшли до нашого часу в різноманітних усних версіях бандуристів і лірників як «сковородинські пісні».
Теоретичним узагальненням української музичної практики, насамперед хорового співу, стала праця М. Ділецького «Граматика музикальна» (1677), побудована у формі запитань і відповідей. Вона збереглася у багатьох друкованих і рукописних редакціях (відомо близько двадцяти варіантів різними мовами). Книжка вміщує правила композиції, вправи з партесного співу та хорового диригування, поради щодо навчання музичної грамоти, розвитку слуху і збереження дитячого голосу. В ній автор наголошує на емоційно - естетичній ролі музики в житті люпині: Значення «Граматики музикальної» полягає в обґрунтуванні переходу композиторської практики, а отже, й музичної педагогіки, до тонального мислення та абсолютної системи нотації. Таким чином, здобутки української музики включалися в загальноєвропейську культуру.
Домашнє завдання. Прослухайте фрагменти з хорових творів М. Березовського, А. Веделя і Д. Бортнянського, порівняйте індивідуальні стилі композиторів. Які в них є спільні ознаки?Яка роль Г. Сковороди в розвитку української музичної культури? Робота над інформаційним проектом «Видатні діячі української музичної культури».