МИКОЛА ПИМОНЕНКО1862–1912 Народився в Києві у родині іконописця і різьбяра. Навчався в іконописній майстерні, у Київській рисувальній школі М. І. Мурашка (1876-1882), у 1879-1900-у роках був репетитором і викладачем цієї ж школи. У 1882-1884-у навчався в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. З 1893-о – експонент, а з 1899-о – член Товариства пересувних художніх виставок. Один з найбільш яскравих послідовників традицій передвижників в українському образотворчому мистецтві. Активний член Київського товариства художніх виставок (1887-1900).
"Свати" На полотні "Свати" перед глядачем постає традиційне дійство: за столом сидять поважні чоловіки, перев'язані рушниками. Мабуть, події розгортаються на добре, бо в руках матері і молодшого свата повні чарки. Тут же і нехитрий селянський харч. А дівчина, як і годиться, сидить на ослоні біля печі і колупає припічок.
СЕРГІЙ ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ1854–1917 Один з найпопулярніших українських художників кінця 19 – початку 20 сторіччя. Сергій Іванович залишив по собі близько трьох з половиною тисяч творів – головним чином пейзажі, а також кілька історико-побутових композицій і портретів: зокрема, Богдана Хмельницького (1900), колег-художників Петра Левченка та Микола Самокиша (обидва – 1900 рік), Тараса Шевченка (1910-1911). На жаль, багато творів загинуло під час Другої світової війни. Впродовж понад сто років твори Васильківського є самобутнім яскравим взірцем глибокого самовираження і високого професіоналізму видатного живописця.
АРХИП КУЇНДЖІ1842–1910 Архип КуїнджіЖивописець, пейзажист, прославився ефектами освітлення, близькими за природою до ілюзорності. Народився в Маріуполі в сім’ї грека-шевця. Живопису навчався самостійно й під керівництвом І. К. Айвазовского. Двічі тримав іспит до Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, але не був прийнятий. 1868-о року отримав звання некласного художника за подану до ради Академії картину “Татарська скеля”. 1872-о року удостоєний звання класного художника 3-го ступеня, а 1878-о – 1-го ступеня.
КИРІАК КОСТАНДІ1852–1921 Український живописець. Народився в селі Дофінівка Херсонської губернії, жив і працював у Одесі. Навчався в Одеській рисувальній школі (1870-1874). Учень Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі у 1875-1876-у роках. Закінчив Академію 1882-о зі званням художника 3-го ступеня. Академік з 1907-о. Член Товариства пересувних художніх виставок. Член-засновник Товариства південноросійських художників (у 1902-1921-у роках – його голова). Викладав у Одеському художньому училищі. Писав пейзажі, жанрові картини. Творчі принципи сягають передвижництва. Високу оцінку творчості К. Костанді давав Ілля Рєпін. Відіграв виняткову роль у художній культурі України початку XX століття.
МИКОЛА САМОКИШ1860–1944 Микола Самокиш. Художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру і графік. Як художник демократичного напрямку, Самокиш намагався історично правильно змальовувати події. Двічі виїздив на театр воєнних дій: під час російсько-японської війни у 1904-1905 роках та на західний і кавказький фронти у 1915-у році. “У своїх картинах і малюнках я намагаюся передати і зобразити не тільки зовнішній, парадний бік війни, а й розкрити внутрішню глибоку трагедію мільйонів рядових учасників, втягнутих у вир війни проти свого бажання, – писав Микола Семенович. – На перший план у своїх батальних композиціях я здебільшого стараюся висувати рядового учасника війни”.
ВАСИЛЬ КРИЧЕВСЬКИЙ1872–1952 Український художник, архітектор, графік, творець стильового напряму Український архітектурний модерн, засновник української професійної університетської архітектурної та художньої освіти. Василь Кричевський був представником українського імпресіонізму в живописі, творцем нового українського модерну в архітектурі, і якраз йому належить проєкт будинку Полтавського земства, оздоблений Васильківським.
Ярошенко Микола Олександрович. Народився у Полтаві, у сім'ї дворянина військовослужбовця Полтавського кадетського корпусу. Змалку хотів стати художником. Але батько мріяв про військову кар'єру сина й віддав його до Полтавського кадетського корпусу, який він закінчив у 1863 році й виїхав на навчання до Санкт-Петербурга.
Значне місце в творчому доробку Івана Івановича займає галерея портретів видатних діячів української культури – Лесі Українки (1900), Івана Франка (1897 та 1903), Миколи Лисенка, Івана Нечуя-Левицького. Художник збирався також писати портрет Ольги Кобилянської і вже їздив з цією метою до Чернівців, але хвороба письменниці перешкодила здійснити цей намір.Іван Франко. Маркіян Шашкевич. Леся Українка
Завершивши портретну серію, художник виставив її на своїй персональній виставці у Львові. Однак після виставки він не передав портрет Лесі Українки до НТШ, а продав польському графові Леонові Пінінському. Це обурило Лесю Українку, яка у листі до Труша написала: «Я здивувалась, не побачивши мого портрета в Товаристві... Ви мені не сказали, що продали оригінал, а не копію, і я була певна, що я принаймні не тільки для самого Пінінського позувала, наражаючи своє здоров'я». Труш запевнив, що поверне портрет до НТШ, але натомість віддав товариству копію. Розрив із Трушем призвів і до припинення стосунків із Радою (Аріадною) Драгомановою, кузиною і близькою подругою Лесі Українки. У рік написання картини Рада познайомилася з художником, якого до родинного маєтку Драгоманових в Гадячі запросила мати Лесі Олена Пчілка. А 1904 року Аріадна й Іван обвінчалися у Києві. Леся Українка
“Сімейна сцена в Італії”В історію художник увійшов як майстерний портретист і живописець, а також визволитель юного Шевченка. Про те його життя в Петербурзі не заладилось, і він швидко втратив милість “шанованого панства”. І вже незабаром повернувся до Італії де творчості не припиняв. І портрети ним написані на схилі життя мали певне романтичне забарвлення, і нестримне прагнення відобразити дух часу, і переживання реалізму. Карл Брюллов
У 1830 Карл Брюллов після відвідування розкопок Помпеї і Геркуланума приступив до створення великого історичного полотна «Останній день Помпеї» (1830-1833, Державний Російський музей, Санкт-Петербург). Тему картини взято з історії Римської імперії. Помпеї - стародавнє портове місто, яке розташовувалося біля підніжжя Везувію. У результаті найсильнішого виверження вулкана, разом із сусіднім містом Геркуланумом він був засипаний попелом і камінням, а також залитий лавою. З двадцяти тисяч жителів Помпеї понад дві тисячі загинули на його вулицях під час панічної втечі. Прагнучи якомога повніше передати трагедію, Брюллов ретельно вивчив численні літературні та археологічні джерела, оповідають про цю катастрофу.«Останній день Помпеї»
«Селянська родина» — одне з найвідоміших полотен майстра на народну тематику. О. Мурашко. О. Мурашко “Дівчина в червоному капелюсі”У другій половині XIX ст. в українському образотворчому мистецтві поширились принципи реалізму та народності, їх утвердженню та посиленню демократичних тенденцій у живописі. М. Пимоненко, О. Мурашко, К. Костанді