УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                

 

  Український народний календар

 

 

 

 

 

 

 

 

В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу.

Віки пройшли, сталося багато ідеологічних та соціальних змін. Ми дуже багато втратили найцінніших здобутків нашої ранньої культури – звичаїв, дохристиянської віри та вірувань… Це й примусило зосередити свою увагу на нашій передісторії, на звичаях, на наших традиціях.

Цей збірник наполовину скорочений, але тут занотовані найхарактерніші свята, звичаї, народні прикмети. Все це  розкриває, бодай частково, душу, чуття, віру, вірування, бажання, прагнення, життя та ідеали наших пращурів.

Даний збірник не відкриває нічого нового, але поки хоч дещо збереглося, треба занотувати, треба вивчати, досліджувати; треба дбати про збереження нашої історичної святині, зберегти те, що дійшло до нас. А це допоможе нам пізнати себе, пізнати свій народ.

Серед народних знань, які несправедливо призабуті або просто не беруться до уваги, є вироблена віками система передбачення погоди, побудована на основі спостережень і закріплена у вигляді примовок і приказок, прикмет. Для того, щоб учні одержали у спадщину емоційне, естетичне, моральне багатство народної душі і високу красу доцільно на уроках використовувати збірник «Люби слова, що в глибині бездонній пролежали глухі віки…», де б учні збагатили свої знання про народні прикмети, навчилися виділяти їх характерні особливості і групувати матеріал.

Даний збірник дає змогу самим учням спостерігати природу, переконатися у правильності народних прогностик. У даному збірнику є народний календар – це система свят, дат, які в певній послідовності відзначаються протягом року. Дотримання вимог народного календаря, забезпечували тісний зв’язок людини і природи. Нині цей зв’язок став драматичним і навіть трагічним як для природи, так і для самої людини.

Вивчаючи народний календар у учнів формуються почуття любові до рідного краю, своєї землі, поваги до людей праці. У збірнику пропонуються народні прислів’я, які доцільно використовувати на уроках для:

• розуміння учнями прямого й переносного значення смислу прислів’їв;
• вміння зіставляти зміст прислів’я з конкретним змістом прочитаного із своїм досвідом;
• добирати прислів’я відповідно до головної думки твору;
• вміння придумувати коротку розповідь за прислів’ям, описувати своє життєве спостереження.

Даний збірник сприяє збагаченню словникового запасу учнів, активізує пізнавальну діяльність, формує оцінні судження, забезпечує моральне та естетичне виховання.

Використання даного збірника на уроках допоможе вчителю зробити уроки цікавішими, а отже і краще засвоєння матеріалу дітьми.

 

 

 

 

 

 

 

Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.

Січень наступає, мороз людей обнімає.

Січень без снігу – літо без хліба.

Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Гната (2). У цей день заборонялося прясти.

Анастасії (4). У народі казали: «Скоро Настя на помості запросить три празники в гості».

Свят-вечір, багатий вечір, багата кутя, вілія (6). Це одне з найурочистіших свят. Його відзначають напередодні Різдва.

Як тільки на небосхилі з'являлася перша підвечірня зірка, всією родиною сідали за, як казали, багатий стіл. Він дійсно був багатим – з дванадцяти різноманітних піс­них страв, а звідси й назва «багата кутя» чи «багатий свят-вечір».

Зі свят-вечором пов'язані й прогнозування. Щоправда, вони значно бідніші, ніж новорічні.

На багату кутю зоряне небо – кури добре нестимуться і вродить горох.

Місячна ніч – врожай на баштани.

Ожеледь на деревах – вродять горіхи й садовина.

Сніг іде – врожай на яблука.

Іній або сніг – на мокре літо і дорід зернових.

Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.

З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка – во недорід.

Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».

 

Різдво (7). Одне з найбільших релігійних свят. З ним пов'язують народження Ісуса Христа.

За різдвяним днем віщували погоду і врожай.

Якщо сонячний день – дорід на хліб.

На Різдво йде сніг – заврожаїться озимина.

Зелене Різдво – білий Великдень.

Як на Різдво зеленіє, то на ріРіздво зеленіє, то на Великдень багато нових могил.

 Якщо на Різдво буде багато бурульок понад стріхою, то вродить ярина, особливо ячмінь.

 На деревах рясний іній – защедрить озимина.

Який день Різдва, такий і на Петра (12 червня), бо як по Різдвові, так і по Петрові.

Як на дві неділі перед Різдвом рясний іній, то перед Петром буде на гречці рясний цвіт.

В який день випало Різдво, в такий треба починати жнива.

В який день Різдво, в такий Новий рік і Петра.

 

Богородиця (8). Вважалося, що це свято для жіноцтва більш важливе, ніж Різдво, оскільки пов’язане з Матір’ю Божою.

 

Степана, Стефана (9). Має бути морозяний день, а тому казали: «Прийшов Степан – на ньому червоний жу­пан».

Меланки. Меланії, щедрий вечір, щедра кутя (13). Зранку починали готувати другу обрядову кутю – щедру. У цей день дівчата, зібравшись уособлено, починали ворожити.

Крім ворожінь, люди намагалися збагачувати прикмети.

Якщо під Новий рік добрий сніг – сій гречку.

Небо в зірках – врожай на гриби й горох.

Падає м’який сніг, – на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим.

Сильний мороз і падає малий сніжок – на врожай хліба, здоров’я людей і тварин; коли ж тепло і без снігу – на неврожай і хвороби.

Який перший день у Новому році, то й рік буде такий.

Багато пухнастого інею на деревах – до врожаю зернових і доброго медозбору.

Ожеледь на деревах – уродить садовина.

Зоряне небо – добре нестимуться кури.

Дивилися, куди тварина ляже головою: до сходу – на врожай, до заходу – на недорід.

Діти клали у батькові чоботи шматочок хліба і вуглинку. Натомість він просив подати правий чи лівий чобіт; якщо втрапила вуглинка, то рік буде голодний, а хлібець – щедрий.

Якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа. «Яка Меланка, – казали з цього приводу, – такі Петро з Павлом».

 

Новий старий рік (14). На Новий рік припадає свято Василя, який вважався покровителем землеробства. Осі. чому вдосвіта годилося засіяти збіжжям оселі. Здебіль­шого це робили підлітки.

На Новий рік прибував дня на барана скік.

Василів вечір додав дня на курячу ніжку.

На Василів вечір день прибував на курячий шаг.

На Василя вечір відьми крадуть місяць.

На Новий рік погода – буде в полі урода.

Старий рік у ноги – Новий у пороги.

 

Богоявлення, або бабин вечір (17). Кроплять хати свяченою водою.

 

Голодна кутя, голодний свят-вечір (18). Готують тре­тю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона «голодною» від того, що з цієї нори і до наступного дня, доки не освятять воду в річці, люди говіли, себто не їли. Власне, це був останній день колядок.

З голодною кутею пов'язані й прикмети.

Яркі зорі на голодну кутю – щедрий приплід білих ягниць.

Як на голодний вечір темно, то вродить гречка.

 

Водощі, Водохреще, Йордана (19). Це трете найбіль­ше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. В цей день біля ставка чи річки святили воду. Віддавна в народі воду, посвячену на Водощі, вважали своєрідною панацеєю од багатьох недуг.

Після Водохрещ, вважалося, мають слабнути морози.

Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі.

Яскраві хрещенські, морози городять білі ярки.

З цим святом пов'язані й прикмети.

На Водохрещі день теплий – буде хліб темний.

Якщо пасмурно – хліба буде вдосталь.

Йде лапатий сніг – на врожай.

Якщо зоряна ніч – вродяться горіхи і ягоди.

Коли на Водохрещі випав повний місяць – бути вели­кій воді.

Удень йде сніг – на врожай гречки: вранці – ранньої, вдень – середньої, а ввечері – для пізньої.

Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.

Під час освячення води йде сніг – добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.

 

Івана Предтечі, Хрестителя (20). У цей день виносили з хати хліб-сіль, що лежали на покуті від багатої куті, і, розламавши на шматочки, годували тварин. З Івана Хрестителя жінкам дозволялося шити і прясти.

 

Опанаса, Пів-Івана, Різдвяний день (21). Святкують переважно жінки, бо кажуть, що «Пів-Івана полоще лож­ки».

Вважалося, якщо вітер повіє зі сходу, то літо буде сухе, а з півдня – грозове. Тому й мовилося: «Який Омелько, таке й літенько».

 

Маркіяна (23). Його називали ще «Грицем-літозазивачем» – «Який день – таке й літо».

Іній на стіжках – на мокрий рік.

 

Тетяни (25). Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то дощитиме по літі.

 

Отдання,   Видення (28).   Вважають, що   в   цей  день чаклунки дають «даннє».

 

Опанаса (31). Переважно цей день буває холодним, а тому казали:

З Панасовими морозами жарти лихі.

На Опанаса-ломиноса бережи носа.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Якщо вночі з'явиться іній – вдень сніг не падатиме.

Кільце навколо місяця – на сильний мороз.

Вечір зоряний – ніч морозяна.

Яскраві присмерки – до холоднечі.

Сорока під стріху лізе – на хуртовину.

Ворони розкаркалися – на мороз, а влаштували в небі хоровод – на сніг.

Пищать вранці синиці, а горобці ховаються під стріху чи солому – мороз посильнішає.

Кінь лягає на землю – перед снігопадом.

Гусак піднімає лапку, ховає голову під крило – на холод.

Якщо тетеруки злітають з одиноких дерев і переліта­ють углиб лісу – незабаром почнеться буран; коли ж за­риваються в сніг – перед похолоданням.

Миші вилазять з-під снігової подушки й бігають звер­ху – до відлиги.

Снігур заспівав – на хуртовину.

Якщо пітніють шибки навіть у холоднечу – на потеп­ління.

Багато снігу – багато хліба.

Коли сніг рано ліг – врожай озимини і ярових буде рівним.

Місяць яскравий – до ясної погоди, а блідий, покритий туманцем – до снігу.

Припиниться під вечір сніг – погода покращає.

Якщо під вечір снігопад припиняється, а небо не про­яснилося, то наступного дня знову падатиме сніг.

З'являються коло сонця чи місяця райдужні кола – в найближчу добу погода погіршиться.

Якщо дерева в січні часто покриваються інеєм – на щедрий врожай.

Над лісом або чагарниками повітря засиніло – на по­тепління.

Якщо січень мокрий та з відлигами – жди холодного літа.

По зимі літо йде: якщо раптом випаде дощ, то тако­го ж дня влітку сипоне градом, а коли мороз, то буде спека.

Дзвінко кричать галки – на відлигу. З цього приводу в народі кажуть: «Галки тепла накликали».

Сіра ворона при заході сонця самотиною сидить на вер­хівці найвищого дерева – чекай лютого морозу.

Пес на снігу згортається «калачиком» – на мороз, а витягується, розкидає лапи – на відлигу.

Якщо пес спить більше, ніж звичайно, знехотя рухає­ться, перестає гавкати – бути потеплінню.

Раннього морозяного вечора дружно розспівалися пів­ні – чекай відлиги.

Якщо вдень свійська птиця відсиджується в курни­ку – неодмінно збільшиться мороз.

Взимку ліс без вітру шумить – бути хуртовині.

Зимова діброва почорніла – наступить відлига з віт­ром.

Якщо ясного дня з'являється лапатий та голкастий іній – чекай різкого похолодання і хуртовини; якщо вночі був іній – сніг удень не йтиме.

Ясної днини високо летять проти вітру ворони – за добу-дві нафугає вітру з невеликим снігом.

Вовки виють неподалік жител – до морозу.

Сніг сильно рипить під ногами – на мороз.

Увечері в ясну погоду дроти виграють, наче струни – на негоду.

Якщо січень холодний – липень буде жаркий і грибів не жди до осені.

Вечірній зіркопад на нічний мороз.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Новий рік – до весни відлік.

На Новий рік прибавилося дня на заячий скік.

Сонце блищить, а мороз тріщить.

Холод не брат, а завірюха не сестра.

Мороз як вітчим, а холод як мачуха.

Зимова днина така: сюди тень, туди тень – тай минув день.

Зимою сонце, як мачуха – світить, та не грів.

Якби не зима, то й літо було б довше.

Сичи – не сичи, коли я на печі.   

Синиця пищить – зиму віщить.

Сніг, завірюха – то зима біля вуха.

Січень січе та морозить, а газда з лісу дрова возить.

Січень без снігу – літо без хліба.

У січні вночі панують сови та сичі.

У січневу холодну добу пам'ятай про худобу.

В січні сніг січе з вітрами, а пияк трясе зубами.

Січень наступає – мороз людей обнімає.

Січень не так січе, як у вуха пече.

Січень січися, а ти до печі тулися.

Січень з груднем прощається, а на лютий очі косує.

Січню морози, а лютому – хурделиці.

Січень стрибнув на поріг курячим скоком.

Сніг, а не лід, заячий лишає слід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лютий воду відпускає, а березень підбирає.

Питає лютий, чи добре взутий, бо прийде марець і вхопить за палець.

Лютневий сніг весною пахне.

Лютий – місяць вітрів і кривих шляхів.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Макара (1). У давнину казали: «Який Макар, такий і товар». «Якщо погода ясна, стверджує інше прислів'я, то і весна буде красна», себто рання й тепла.

 

Напівзимника (4). «Якщо Напівзимниця дорогу пере­мете, то корінь підмете».

Якщо схопиться хурделиця, то ввесь тиждень буде негожий; коли ж опівдні усміхнеться сонце, то закличе в гості ранню весну.

 

Оксани-Дороти (6). За цим днем прогнозували весну.

Яка Оксана, гака й весна.

В лютім Дорога заповідає сніги та болота.

Коли день ясний і тихий, то весна буде гожою; якщо в обід сонце, то рання весна, а коли хурделиця, то затяг­неться надовго.

 

Напівхлібниці (8). З нею пов'язували перелом зими, тому казали: «Який день, така й весна».

 

Юхима (10). Якщо вітряно, то літо буде мокрим, бо «Юхим приніс вітер на сире літо».

 

Трьох святих (12). У цей день не можна прясти, щоб протягом року не було наривів.

 

Трохима (14). «Якщо вітряно, то літо буде мокрим».

 

Стрітення, громниці, зимобор (15). Зі Стрітенням по­в'язували надії на весну. Кожен господар на Стрітення ретельно спостерігав за погодою. Найбільш завбачливі навіть складали прогностик на кожну годину дня.

Якщо під вечір потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима».

Відтак повадки природи народжували численні прислів'я й прикмети.

Якщо на Стрітення півень води нап'ється на порозі, то на Євдохи (14 березня) віл напасеться на дорозі.

Коли на Громницю півень нап'ється водиці, то на Юрія (6 травня) кінь напасеться травиці.

На Громницю маєш зимі половицю.

На Громницю ведмідь буду свою або руйнує, або заново  будує.

Якщо на Стрітення мороз буває, то ведмідь свою буду розбиває.

Якщо сонце ясне на Громницю буде, то більш ніж перед тим снігу випаде всюди.

Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрас­ний.

Як на Громницю з дахів ся тече, то зима довго ся при­волоче.

Як на Стрітення метіль дорогу перемітає, то корм відмітає.

Як на Стрітення капає зі стріхи – не найдеться з лі­та потіхи.

Дуй, не дуй, не к Різдву йде, а к Великодню.

Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.

Ясний і тихий день – на хороший врожай і рійбу бджіл.

Коли на Стрітення відлига – пропаде ще весна на­довго.

Якщо на деревах іній – зародить добре гречка і бульба.

Якщо вранці випав сніг – на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень – зернові будуть середні, а увечері – недорід.

На дахах довгі бурульки – стільки ще випаде снігу.

Стрічаються на Стрітення зима з літом, щоб поборо­тися – кому йти вперед, а кому назад.

На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга.

Як капає зі стріх, то буде так капати з очей (себто ще повернуться морози).

Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.

Зимобор з відлигою – на ранню й теплу весну, зі снігом – на дощову й тривалу, а коли хуга – весна буде пізня й холодна; якщо в цей день не видно сонця – чекай суворих морозів.

 

Миколи (17). Народне прислів’я рече: «У кожному році є два Миколи: один голодний (себто лютневий), а другий холодний», котрий припадає на 19 грудня. Особливо врочисто відзначали в народі другого Миколу, що був покровителем дітвори й добродійства.

Лютневий Микола й голодний, і холодний.

До Миколи та й ніколи.

 

Парфенія (20). У цей день не брали шлюбів і не організовували будь-яких розваг.

 

Прохора і Харлампія (23). До Прохора баба охала: «Ой, холодно!» А прийшли Прохір і Влас: «Вже весна у нас!»

Свято робочої худоби. Святять воду й кроплять нею тварин.

 

Власа (24). Святий Улас, як і Георгій, вважається захисником і покровителем домашніх тварин.

Після Власа невдовзі наступав піст, а отже і закінчувалися весілля. З цього приводу казали: «Оляся на заміж не ласся».

З Власом пов’язували і закінчення зими: «Прийшов Влас, – мовить прислів’я, – з печі злазь» чи «Пролив Улас олії на дороги – пора зимі вбирати ноги».

Якщо цього дня відлига, то морозів більше не буде.

 

Мелатія (27). Погожий день – літо буде гарне, але морози триватимуть.

Касяна (29). Він припадає один раз на чотири роки, тобто на високосний, і вважається нещасливим днем.

Люди в цей день намагалися не вставати з ліжка до схід сонця і не виходити на вулицю, щоб «Касян не глянув своїм зором», а також не працювати, аби не розгнівати немилосердника.

Якщо на Касянів день багато снігу, то буде велика повінь.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Сніг лапатий – на негоду й мокречу.

Якщо птахи сідають на верхівки дерев – перед теплінням.

Коли галки здіймають несамовитий галас, то буде лига.

Горобці дружно цвірінькають – па відлигу.

Якщо сорока заховалася під дах, а снігур заспівав – бути хуртовині.

Голуби воркують – тепло віщують.

Півні ввечері розкукурікалися – на відлигу.

Кури рано сідають на сідало – вночі раптово настане мороз.

Гуси ховають дзьоби під крило чи стоять на одній нозі – на холод.

Свійські свині згрібають барліг і ховаються в нього – перед великими морозами.

Купаються ворони – до негоди, каркають усією зграєю – до морозу, влаштовують в небі хороводи – па снігопад, сідають на землю – до відлиги, вмощуються на нижніх гілках дерев – на вітер.

Кіт шкрябав підлогу – на вітер і завірюху, дере сті­ну – на негоду, лежить черевцем догори – на відлигу.

Ясний місяць – до холоднечі, а круторогий – на мороз.

Якщо рано в небі з'являється «попіл» – червоніє небо, то на вітер, а як увечері, то на сніг або дощ.

Хмари йдуть низько – буде холодно, а коли пливуть проти вітру – на сніг.

Шумить зимовий ліс – чекай відлиги.

Довгі сухі гілочки ялини на хуртовину згинаються. а на погоду розпрямляються.

Гуси й качки купаються в снігу – на відлигу й вітер.

Білі хмари – на мороз, ясні сутінки – на холод­нечу.

Ранкова зірниця швидко гасне – на мороз.

Дме вітер, а інею не було – чекай бурі.

Сніг йде лапатий – на тривалу негоду й мокречу.

Червоний вогонь у печі – на мороз, білий – на відли­гу, а коли жар збивається у «ким'яхи» – до тепла.

Дрова в печі займаються з кутка і погано горять – на відлигу.

Придивіться до візерунків на шибці: якщо їх пагони спрямовані вгору – морози триватимуть, а коли вниз – бути відлизі.  

Сильний сніг уночі та на світанку при слабкому вітрі віщує сонячну денну погоду.

Сніг йде, мов крупа,– чекай на тиждень морозу.

Якщо сніг гне гілля, врожай буде рясний.

Півень хвоста волочить – буде снігопад.

Рясний іній на деревах до Нового року – на добрий, урожай озимини, після Нового року – вродить ярина.

Багато взимку інею – влітку багато роси.

В лютому дерева вкриваються пухнастим інеєм – на щедру медову взятку. 

Глибокий сніг узимку – на дощове літо.

Зимовий туман стелиться по землі – на од лигу.

Дим із комина з підвітряного боку закручується мало не під гострим кутом до землі – чекай снігопаду.

Грім напровесні на голе дерево – погано вродять зер­нові.

Свиня рохкає, хоч і сита, – на мороз.

Лягає на сніг пес – невдовзі потеплішає, а коли ва­ляється – завтра буде завірюха.

Якщо розсіл у  діжці  із  квашеною  капустою  змен­шується – на мороз, прибавляється – до відлиги.

Віконниці риплять на мороз.

Корова закидає хвоста на спину – чекай вітру й опадів; увечері п'є багато води – на мороз.

Великі буру лі на піддашках – буде добрий урожай ку­курудзи.

Якщо вербові двері туго відчиняються – чекай від­лиги.

Пугач кричить – на відлигу.

Перед хуртовиною свиня лягає писком до вітру, а ко­рова, напившись води, здригається.

Рано-вранці побачиш самотнього крука в небі – че­кай лютого морозу.

Вранці сорока стрибає з гілки на гілку – на відлигу.

Якщо зайці чутливо сплять і здалеку чують мислив­ців – стоятиме суха морозяна погода, а коли вибігають з-під ніг – відлига втримається.

Дуб не скинув листя – зима буде люта.

Снігурі туляться до оселі – на великий снігопад.

Якщо в хаті без причини відчутно знижується темпе­ратура – потепліє невдовзі.

Якщо басок на скрипці за ніч попустився – чекай від­лиги.

Сонце заходить за хмари – на снігопад, а коли довкіл  нього кільце – на вітер.

Буде сильний мороз, якщо в одному дуплі побачите кілька білок.

Притихли кімнатні птахи – на мороз.

Ворона заховала свого дзьоба під крило – сильно похолодає.

Іній на деревах – на мороз, туман – до відлиги.

Коли тин чорнів зимою – на відлигу.

Як на дворі «молодиться» – засуває видноколо xмарою, – то буде сніг або дощ.

Якщо взимку зривається лід на річці і робить затори то літо не буде врожайним.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Настав лютий – тверезий взутий, а пияк босий всяк.

Питає лютий, чи добре взутий, бо прийде марець і схопить за палець.

В лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.

Вже лютий геть підгриз – кидай сани й бери віз.

В лютому зима вперше з весною стрічається.

Лютий воду відпускає, а березень підбирає.

Лютий виганяє ковалів з гути.

Лютий – гостро кутий.

Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи.

Лютий – місяць вітрів і кривих шляхів.

Лютий ведмедю в барлозі бік пригріває.

Часом лютий змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до костей.

Лютий зиму видуває, а березень її ламає.

Ще рано лютому до березня у свати ходити.

На лютий «Добридень», березневим «Здорові будьте».

Як лютий не лютуй, а на весну,брів не хмур.

Січню морози, а лютому хуртовини.

Лютневий сніг, мов з рукава.

Лютий сильний хуртовинами, а березень капіжем.

Як в лютому гукнеться, гак восени відгукнеться.

Лютневі прикмети – метелиці й замети.

Лютий зиму на ніч замикає, а березень весну в гості припрошує.

Зима хоч і припікає, зате комарів немає.

Зимове сонце, як мачушине серце.

Холод не брат, а заметіль не сестрі.

Зима хоч і біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.

Зимою сонце скрізь плач сміється.

Мороз такий, аж зорі скачуть.

Іди, зима, до Бучина, бо ти вже нам наскучила.

 

 

 

 

Місяць березень за один день сімох жінок міняє.

У березні ячмінь каже: «Кидай мене у болото – буду, як золото, топчи мене у грязь – будеш, як князь!»

Буває март – за всі місяці варт.

Як прийшов марець, то покинь сани – візьми віз, викинь шубу й з печі злізь.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Казиміра (4). Як правило, нестійка погода: «У Кази­міра,– казали,– непевна віра».

На святого Казиміра вийде жайвір з пір'я.

Якщо на Казиміра погода, то буде на бараболю урода.

 

Тимоша, Хоми Весногрія (6). У давнину казали: «При­йде Хома, то не страшна й зима» чи «Прийшов Хома, вважай, зими нема».

В народі вважалося, що в цей день весна вже прийшла до дверей, а тому «Тимошове тепло віє – старого гріє», «На Весногрія і старцю надія».

 

Обертіння, Івана Предтечі (9). У цей день птахи по­вертаються з вирію і шукають собі місця для гнізд. Якщо бачили журавлів (веселиків), то рахували, скільки їх у небі, стільки злотих коштуватиме «корець жита» (мірка для зерна).

Якщо жайворонки летять високо, то «це вони до бога летять молотить», а коли низько – «не донесли ціпа, і він упав, а тому й птахи поприпадали додолу».

Кажуть, що на Обертіння птиця обертається до гніз­да, діти – До хліба, а чоловіки до жінок та роботи; також, в цей день не можна прати білизну.

 

Василя-плаксивця (13). Вважалося, що в цей день весна «повністю забирає своє право від зими», бо «Василь зі стріхи капає – землю поквапуе».

 

Євдокії, Явдохи-плющихи (14). За старим стилем це перший день весни, а отже має прокинутися байбак, вилізти з нірки, тричі просвистіти й знову лягти на дру­гий бік, а ховрашок лишень перевернеться в кубельці. Та що б там було, але люди в цей день особливо пильнува­ли, якою буде погода, щоб запрогнозувати весну і літо. Якщо бачили ластівку, то жбурляли в неї грудочку землі, приказуючи: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям – на добро!». Хлібороби дослухалися, чи не заспівав своєї улюбленої пісні вівсянка: «Діду, діду, сій ячмінь!».

Справді-бо: весна вже кликала селянина в поле, бо «Одова Євдоха виходить із плугом». Ось чому так ретель­но стежили за погодою.

Як вода капав зі стріх, то ще довго буде холодно.

Який вітер на Євдохи, такий буде і до Покрови.

Якщо сонечно, то буде врожай на огірки, а коли дощ, то літо мокре й тепле.

На Євдохи звідкіля буде вітер – звідти буде ціле літо.

Які Явдохи, таке й літо: теплий вітер – на мокре, ві­тер з півночі – на холодне, крутитиме млини – так кру­титиме снопи в полі; якщо повіє із заходу, то добре ловитиметься  риба, коли ж зі сходу – плодитимуться бджоли, а з півдня – врожайний на хліб рік.

Гарний день вдасться – на, врожай огірків та опень­ків.

Новий місяць появиться з дощем – бути мокрому лі­тові.

На Євдохи гарний день, то треба сіяти льон. Увесь день погожий – усе літо пригоже. Якщо  ранок  ясний – сій  ранню   пшеницю,   в   обід ясно – середній посів защедрить, а коли під вечір випогодиться – розраховуй на пізній засів.

Якщо   день   сонячний – вродить   пшениця,   а   хмар­ний – просо і гречка.

Якщо біля порога калюжі води, то пасічники купати­муться в меду.

Із Євдокією пов'язано чимало прислів'їв та приказок. Євдокія красна, то й весна красна. На Явдохи – голі боки. На Явдохи – води по боки. Прийшла Євдокія – селянинові надія. Прийшли Євдокії – дядькові затії: плуга чинити, бо­рону точити.

У Я вдохи сила – весь поділ замочила. Євдоха з водою, а Георгій (6 травня) з травою. Якщо курка на Явдоху нап'ється, то на Юрія (6 трав­ня) вівця напасеться.

 

Федота (15). Якщо вітряно й холодно, то довготне з'являтиметься трава, а тому казали: «Федот кошматий – паші не мати».

 

Конона (18). Святкували переважно власники коней, оскільки Конон вважався покровителем цих тварин. Тим часом жінки передивлялися й перебирали городнє насіння: «На Кононовій днині город сниться господині».

 

Сорок Святих, або сорок мучеників (22). Вважається, що з цього дня має розпочатися справжня весна, а тому матері випікали з тіста по сорок «жайворонків» чи «голу­бів» і віддавали дітям, щоб вони, ходячи вулицями, за­кликали птахів з вирію. В інших місцях таке печиво, що нагадувало птахів, відносили сусідам, аби краще неслись гуси й висиджувалися яйця.

Діти взявши в долоні печиво, вибігали за село і наспівували веснянки. Власне, з цього дня дозволялося починати веснянкові забави. Хлопці, побачивши диких гусей, кидали їм услід соломинки з побажанням: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров'ячко, а нам на тепло!».

Якщо в цей день тепло, то стільки днів утримається гожа днина, а холодно – бути сорока морозам.

Коли хмарно і мороз, то скоро буде тепло і можна сіяти.

Дружно тане сніг – до активної повені й буйних трав.

Сорок Святих сорок лопат снігу викинуть.

Напитав Сорок Святих і без великого посту.

На Сорок Святих погода, то на гречку урода.

 

Теплого Олекси (30). Цей день вважавсь уже весня­ним – скресала крига, починалися весняні повені, хоч земля, як вважали, має розмерзнутися після першого гро­му. Відтак люди готували польовий інвентар. Проте в цей день ніхто не робив, а спостерігали за погодою. Щоправда, всі без винятку пасічники мали виставити бджоли для об­льоту. Тому й сказали:

На Теплого Олексу діставай вулики.

На Олекси кидай сани, готуй воза.

На Олексія з гір вода, зі ставу риба.

На Теплого Олексія ожила й полія.

На дев'яту неділю граки прилітають, а на дванадцяту вдова вийде з плугом в поле.

 

Кирила (31). У цей час часто псується дорога і бува­ють заморозки: «Кирила,– казали,– Євдоха обдурила – запросила в гості, а сама гріє кості».

Минув Олексій, Кирило каже: «Ще не сій».

Бував на Кирила Святого ще морозу много.

 

Великий піст. Він не тримається числа і залежить од кількості м'ясниць, котрі починаються од Різдва. Це най­довший з всіх постів, а тому і зветься Великим. Піст має сталу кількість тижнів – сім, м'ясниці «рухомі», тоб­то кожного року регулюються церквою; вона власне визначає, коли має співпасти Великдень з повним мі­сяцем. По закінченню Великого посту наступає Паска.

Віруючі люди вельми дотримувалися Великого посту, намагаючись не вживати скоромних страв. Його відлік іноді починається наприкінці лютого, але здебільшого у березні.

Перший понеділок Великого посту звуть «поминаль­ним» – справляють поминки по покійниках. На Закар­патті в цей день жінки намагалися добре помити посуд, а чоловіки сходилися в корчмах, щоб скріпити спілку, хто з ким буде орати. У давнину на поминальний понеділок ґазди лагодили взаємини з ковалями. Оскільки цим ремес­лом займалися переважно цигани, то, коли кололи свиню, їм давали безплатно голову. Той, хто знехтував цим зви­чаєм, позбавлявся права звертатись до коваля.

За першим тижнем Великого посту передбачали пого­ду. Скажімо, який день у понеділок, такий врожай буде на яровину, вівторком завбачували процес посіву, середою – копання. четвергом – сінокоси, п'ятницею – жнива, а суботою – вибирання конопель.

Про піст у народі створено іі чимало прислів'їв.

Великий піст усім прижме хвіст.

Піст – не міст, об'їхати можна.

Прийшов Великий піст – тягни дзвони за хвіст.

Прийшов Великий піст – підігнув собака хвіст.

У Великий піст не ходи у гості.

 

Середопістя, середохрестя, христопоклонна. Четвер­тий тиждень Великого посту називається «середопістя», середу звуть «середохресною», а неділю – «христопоклонною», оскільки віруючі намагаються якомога більше «би­ти поклонів».

На середохрестя випікали з пшеничного борошна пісне обрядове печиво у формі хрестиків, і називалася воно «хрести». Його тримали до того часу, коли їхали в поле сіяти яровину. Перед тим, як зробити засів, посівальники з'їдали по коржикові, а одного клали на ріллю й обсівали «на добрі сходи і щедрий врожай».

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Птахи в'ють гнізда на сонячній стороні – на холодне літо.

Качки прилетять гладкі й угодовані – весна буде дов­га й холодна.

Ранній приліт жайворонків та граків – на теплу весну.

Якщо граки прилетіли прямо на гнізда – буде друж­на весна.

Грак прилетів – через місяць сніг зійде.

Граки на гнізда сіли – через три тижні можна сіяти

Якщо граки прилетіли до середини березня – літо бу­де мокре, а сніг зійде рано.

Граки зграями над гніздами в'ються: то сядуть, то знову піднімуться – погода зміниться.

Якщо гуси високо летять – води буде багато, а якщо низько – мало.

Гуси сидять, поховавши голови під крило,– буде по­холодання.

Ворони купаються ранньою весною – до тепла.

Журавель прилетів – скоро лід зійде.

Чайка з'явилася – незабаром крига рушить.

Якщо рано відлетіли на північ граки, які зимують на Україні – бути дружній і повноводній весні.

Голуби розбуркотілися – на тепло.

Побачив шпака – знай: весна біля порога.

Ранній  приліт  шпаків  і жайворів – до  теплої весни.

Жайворонок з'явився – до тепла, а зяблик – до хо­лоду.

Ранній обліт бджіл – на красну весну.

Якщо в гніздах менше яєць, ніж звичайно,– рік буде неврожайним (у такий спосіб птахи віщують, яким буде літо на корми).

Місяць ріжками вниз – на тепло й добрий врожай.

Місяць у великому туманному колі – за два дні буде негода, а коли у вузькому, то настане завтра.

Сонце в темнуватому прозорому колі, або ж червоне перед заходом – чекай вітру.

Червоний колір місяця в березні – ознака швидкого похолодання, посилення вітру, але ненадовго.

Сині хмари – на тепло і дощ.

Хмари пливуть високо – буде добра погода.

Якщо хмари ущільнюються і видимість погіршуєть­ся – чекай опадів.

Сніг навесні тане з північної сторони мурашника – літо буде тепле й довге, а з південної – холодне й ко­ротке.

Сніг тане раптово і вода збігає швидко – буде мокре літо.

Якщо з берези тече багато соку – літо буде дощовим, і навпаки.

Довгі бурульки – весна буде затяжною; якщо багато довгих і товстих бурульок – на врожай ярини.

У березні посилення вітру віщує потепління й рясні опади: вітер вночі – вода вдень.

Ранній грім у березні – чекай повернення морозів.

Грім на початку березня – на шкоду житу і ячменю, бо буде рання весна.

Перший грім при північному вітрі – холодна весна, при східному – суха й тепла, південному – тепла, захід­ному – мокра.

Тополя пізно розвивається – літо   буде   прохолодне.

Розпукується березовий лист – сій овес, лист пов­ний – сій повно; на березі вгорі листя раніше розпусти­лося – сій хліб рано, якщо знизу – сій пізніше.

Якщо береза раніше опушиться за клена – літо буде сухе, а пізніше – дощове.

Якщо вільха раніше розпустить бруньки од берези, то чекай холодного, дощового літа, коли ж береза – сухого.

Цвіте ліщина – час виставляти вулики на пасіку.

Якщо проліски, підсніжники та лісові фіалки розкри­ють свої «очка» – буде хороша погода, а коли бутончики закриті й припалі – наближається негода.

Тільки-но з'явилися підсніжники – час висівати в хаті на розсаду овочі та квіти.

Великі роси – на добрий врожай.

Рання весна – ознака того, що влітку буде багато не­гожих днів.

Якщо рання весна щедрить інеєм – на хорошу по­году.

Перед потеплінням навіть у мороз шиби «плачуть».

Сухі листки тютюну стають вологими і не розтирають­ся в пальцях – на відлигу.

Свиня тягає солому в зубах – на вітер, і то – сильний.

Якщо в березні сніжок за видолинками – врожай на городину і ярину.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Березень березовим віником зиму вимітав, а весну в гості запрошує.

Березень часом снігом сіє, часом сонцем грів.

Березень у зими кожуха купив, а на третій день про­дав.

У березні день л ніччю зустрічається.

Від березневих дощів земля квітне.

Місяць березень за один день сімох жінок міняє.

Ні в березні води, ні в квітні трави.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба врожай.

У березні зі стріх капле, а в квітні травицею пахне.

Березень сухий, а мокрий май буде каша й коровай.

Трапляється в березні год, що в ньому сім погод.

Буває март – за всі місяці варт.

В марті курка з калюжі нап'ється.

Март з водою, квітень з травою, а май з квітами.

Мартове тепло, як мачушине добро.

Март невірен: то сміється, то плаче.

Прийшов марець – відморозив палець.

Прийшов марець, кіт, як старець, вдома не ночує, бо весну чує.

Прийшов марець – задер голову не один старець.

Але і в марці ще мерзнуть старці.

Баба казала: «Перебула січень і мічень, а на марець систавлю палець» – та й у марті замерзла.

А все-таки марець хапає за палець.

Марець спочатку хмарний, в середині болотний – сніп буде намолотний.

Сухий марець, мокрий май – буде жито, як той гай.

Січень лютує, лютий бушує, а в марті всяко буває: він на літо повертає.

Що марець не випече, то цвітень висіче.

Марець хоч одним ріжком, а в маслі штопаться.

Як мине марець – готуй у поле ярець.

Март всіх місяців варт.

Сій не пусто, то збереш густо.

Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.

Від ранньої весни небагато радості.

Вночі блищить, тріщить, а вдень хлюпотить.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Квітневий день – рік годує.

Хто в квітні не сіє, той у вересні не віє.

Квітень з водою, а травень з травою.

У березні поскавчи, а в квітні пограй, то дідька матимеш коровай.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Дарини, Хризанта (1). Якщо тепла погода, то на сприяння дорідним врожаям, До цього дня мають зійти останні сніги, а тому спостерігали: якщо вода стікає шумливо, то повинні бути густі трави, а коли тихо – кволі. Народне прислів'я стверджує: «Як Хризант погідний, то буде рік дорідний». .

 

Василя теплого (4). В цей день люди стежили: якщо утвориться гало навколо сонця, то буде добрий урожай.

На теплого Василя радується зілля.

 

Захари і Якова (6). «На Захарії і Якова весна бува ніякова». Спостерігали, якою буде ніч: теплою – на доб­ру весну, а холодною – «не жди з моря погоди».

 

Благовіщення (7). Традиційно це найбільше весняне свято. Селяни з особливою пошаною ставилися до ньо­го, оскільки вважали, що «Бог у цей день благословляє всі рослини», а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині.

Існує повір'я, що навіть птиця на Благовіщення не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що колись на свято «вила гніздо, і Бог їй відібрав пам'ять».

Прислів'я, пов'язані з цим святом, стверджують: «На Благовіщення весна зиму остаточно переборола» чи «Благослов зиму руйнує», а тому уважно стежили за погодою.

Якщо увечері зоряно, то вродять коноплі.

Яка погода на Благовіщення, така і на Великий день.

Гарна погода – гарний врожай.

Туманний ранок – повінь на річках.

Якщо на Благовіщення лежить сніг – літо невро­жайне.

Благовіщення без ластівок – холодна весна.

На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.

На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.

На Благовіщення чорногуз прилітав і ведмідь встав.

На Благовіщення птиця гнізда не в'є.

На Благовіщення півень на порозі нап'ються, то на Юрія (6 травня) віл напасеться. До Благовіщення кам'яна весна.

 

Благовісника, Архангела Гавриїла (8). Архангел Гавриїл вважався володарем блискавок, а тому намагалися відповідно вшанувати свого покровителя, «щоб блискав­кою не спалив хати».

Люди вірили, що все народжене в цей день «не буде благовісним» – у ягнят з'являться «кручаки» – черви в голові, а із знесеного яйця не вилупиться курча, тощо.

Якщо пізня весна, то з Благовісника сіяли ярину.

Мотрони (9). Завершується приліт ранніх птахів. Мотря вийшла з хати пташок зустрічати.

 

Мар’ї (14). Якщо на Мар'янів день повінь, то вродить густа трава; коли ж не прошумлять таловоди, то літо бу­де холодне і дощове.

 

Федули (18). До цього дня намагалися не виставляти подвійних вікон, бо «До Ферули ще не раз морози були», а коли «Прийшов Федул – тепло роздув».

 

Родіона, Руфи (21). Період, коли Сонце зустрічається з Місяцем. У цей день у давнину вшановували диких звірів і плазунів. Літні люди стверджували, начебто на Родіона вилазить із землі всяке гаддя, але його в цей день не можна вбивати, бо «хто побачить га­дюку і вб'є, то сонце три дні буде плакати».

Почувши грім, дівчата, миттю бігли вмиватися і вити­ралася червоною полотниною, щоб на щоках з'являвся рум'янець. Чоловіки ж притулялися до дерева, аби «не боліла спина під час жнив», бо на Руфа «рушиться» (тобто проростає) зерно.

Якщо цього дня добра погода – буде погоже літо, а сльотава – холодне і дощове; якщо наступного дня по­года не встановиться, то рік буде сухий.

 

Терешка (23). До цього часу мають стужавіти дороги, а відтак завершується найбільше бездоріжжя.

 

Зинонів день (25). Весна землю парить.

 

Мартина  (27).  Якщо жаби на Мартина кричать, то після Мартина мовчать – неодмінно похолодає.

 

Зосима (30). Зосим, як і Савватій, вважається покро­вителем бджіл. Всюди на пасіках з почат­ком медозборів виставляли ікони захисника бджіл, від­правляли молебні і влаштовували різноманітні обряди.

У цей день власники бджіл тричі обходили пасіки зі страсною свічкою та свяченою водою, скроплювали нею всі вулики, а при вході прибивали вовчу пащеку, щоб бджоли «могли одгризтися від напасників».

 

Вербна, цвітна неділя. Шоста і остання неділя семи­тижневого Великого посту, після якої вже надходила Паска. У цей день жінки святять вербові галузки і зберігають їх до вигону в поле корів. Виганяючи з хліва або двору тварин, символічно «били» ними, щоб корови та телиці скоріше бігали. Крім того, матері, посвятивши червону вербу – надто пошанівне на Україні дерево, бо воно найпершим розпукується і, отже, оповіщає весну,– приходили додому і злегенька цьопали дітей галузкою, приказуючи:

Верба  б'є – не я б'ю,

За тиждень – Великдень.

Будь здоров, як вода,     

Будь багатий, як земля,

І будь плодний, як лоза!

З цього приводу побутувало цікаве прислів'я: «Верба красна:– б'є  напрасно,  верба  біла – б'є  за  діло».

З Вербною неділею пов'язані й деякі прислів'я.

Прийде тиждень вербовий – бери віз у дорогу ду­бовий.

Вербич два кожухи тербич.

 

Чорний тиждень. Він пов'язаний з розп'яттям Ісуса Христа і є останнім відліком Великого посту. Окремі дні тижня мали свою назву: чорна середа, чистий або живий четвер, великодна п'ятниця, великодна чи страсна субота.

На особливу увагу заслуговує чистий четвер. За хрис­тиянським вченням у цей день пізно ввечері один з два­надцяти учнів – горезвісний Іуда – за тридцять срібників продав свого вчителя Ісуса Христа, якого й розіп'яли. Тому вважали, що в четвер оживають усі зловісні гади і плазуни. Відтак люди намагалися в цей день обов'яз­ково вмитись або скупатися, тобто очиститись од гріхів.

 

Великдень, Паска. Одне з найбільших, після Різдва, християнських свят. Воно приурочене воскресінню Хрис­та. Започатковується обряд удосвіта сповістою священни­ка «Христос воскрес». Після врочистого обходу храму по­чинають святити паски і крашанки. Після цього люди роз­ходяться по домівках, щоб сповістити про велику радість, вітаючи один одного: «Христос воскрес!». Їм відповідали: «Воістину воскрес!». При цьому намагалися поцілуватися тричі.

Великдень – родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Крім того, дівча­та заздалегідь готували писанки й дарували тим хлоп­цям, до яких лежало серце,.

Шити, білити, а завтра Великдень.

Обійдеться на Великдень без гречаної паски.

Не кожен день Великдень, а хліб не паска.

На Великдень сорочка хоч лихацька, аби біленька, а на Різдво хата й сирова, аби нова.

Дороге яєчко к Великому дню.

Де той у Бога Великдень, а він уже а писанками та крашанками.

На Великдень перший раз закує зозуля.

Де вовк на Великдень зачув дзвони, то буде там цілий рік крутитися.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Пізня весна – ознака того, що влітку переважатиме хороша погода.

Якщо жайворонки багато й довго співають – утримає­ться ясна погода без опадів, якщо ж їх не чути від са­мого ранку – чекай негоди.

Якщо вранці проти сонця туман – буде дощ.

У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.

Високі пір'ясті хмари, що нерухомо висять, ніби ро­зірвані,– така погода утримається.

Купчасті хмари надвечір не зникають – погіршає погода, задощить. Вранці хмариться, але до обіду прояс­нішає і з'являться купчасті хмари – завтра буде сонячна погода.

Черемха зацвітає перед останніми весняними замороз­ками.

Якщо спливе на поверхню листя німфеї – кінець нічним приморозкам.

Рясно цвіте горобина – на добрий урожай льону.

За цвітінням осики визначають строки ранньої сівби моркви, а по,черемсі – картоплі.

Закурілася ліщина – час орати.

Розпустився дуб – пора сіяти горох.

Якщо  дуб  раніше  од  ясена  розпустився – на сухе літо.

Зазеленів березовий гай – пересаджуй дерева. «Місяч­ник лісу» – від цвітіння ліщини до появи китиць на че­ремсі.

Доки не розвилася жовта верба – не висаджуй у грунт будь-якої розсади.

Появився сокорух у клена та інших дерев – насту­пить тепла погода.

На луках чи в лісі розпустилися золотаво-жовті дзвіночки першоцвіту – настануть теплі дні.

Багато шишок на соснах та ялинах – на врожайний рік жита та пшениці.

Якщо на початку квітня грім – на тепле літо.

Туман стелиться по воді – на ясну погоду, піднімаєть­ся вгору – на негоду.

Якщо квітневий дощ починається з великих краплин, то ненадовго.

Перші грибки – зморшки й сморжі – виросли на пагорбі, то на дощове літо, коли ж в улоговині – на сухе.

Закумкали жаби – можна садити кукурудзу.

Жаби не квапляться розпочинати свої перші весняні концерти – ще повернеться холод.

Повернулися з півдня перелітні кажани – значить прийшла справжня весна і значних холодів не буде.

Горобці сидять настобурчившись – незабаром збереть­ся на дощ.

Ластівки почали лаштувати гнізда – настало стійке тепло.

В який бік лягає тварина спиною – звідти повіє вітер.

Якщо кури злітають на найвищі місця в курнику чи на подвір'ї – чекай опадів.

Граки групами покрикуючи, метушаться над гнізда­ми – то сядуть, то знову злетять – погода переміниться.

Журавлі летять мовчки, низько й швидко – на негоду.

Перелітні птахи летять зграями – на дружну весну.

Жайворонки зранку не співають – на дощ.

Якщо жайвори здебільшого співають уранці – чекай доброго врожаю з раннього посіву, якщо ж під обід – ліпше вродить середній посів.

Згадай, коли вперше почув жайворонка: якщо вранці й у хмарну погоду – літо буде дощове й врожайне.

Ранній виліт бджіл – ознака, що наступить тепла весна.

Якщо у квітні кропивниця сідає на вулики – буде ме­довий рік.

Великі роси – на добрий врожай.

Проліски дивляться на світ веселими блакитними очи­ма – буде хороша погода; перед негодою квітки никнуть.

Вітер  дме  вночі – з'явиться вдень  вода,  тобто занегодить.

Сині хмари – на тепло й опади.

У квітні вітер з південного заходу – чекай тривалої негоди.

Барвінок щойно з-під снігу і одразу рясно зацвів – трави влітку буде багато.

Верба  зацвіла,  коли стояла ясна  й  тепла  погода,– літо буде тепле й щедре на мед.

Якщо весна була маловітряна, то літо буде сухе.

Якщо кожух став гнучким і м'яким – чекай тепла і опадів.       

Якщо навесні на повієві чи лободі перше листя вуж­че од звичайного – літо буде сухе й спекотне.

Коли  розпочнеться  весняна  оранка,   зверніть  увагу: якщо в борознах буде багато лялечок хруща, то це віщує добрий врожай проса, а ось вишні вродяться погано. У квітні ясні ночі закінчуються приморозками.

Ні холодніший од березня, ні тепліший від травня кві­тень не буває.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Квітневий день рік годує.

Хто в квітні не сіє, той у вересні не вів.

Квітневої роботи на май не відкладай.

Квітень з водою, а травень з травою.

У березні поскачи, а в квітні пограй, то дідька їсти­меш коровай.

Сон на зиму відклади, а діло в квітні зроби.

У квітні ластівка день починає, а соловей кінчає.

У поле вирушай козаче, вже весна соком плаче.

Весна днем красна.

У весняну погоду і смутний веселим буває.

Де багато пташок – там нема мурашок.

Посієш вчасно, то вродить рясно, а посієш рідко, то вродить дідько.

Весна багата на квіти, а хліба в осені позичав.

Трапляється такий год, що на день по сім погод.

Апріль – корові запрій, май – коровам дай.

Апрільський сніг такий, як жіночий плач.

Сухий квітень – голодний рік.

Мокрий квітень, сухий май – буде в клуні рай.

Цвітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, а тро­хи літа.

Ластівки вилітають – годину обіцяють.

Журавлі прилетіли і полудень принесли.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У маю корець дощу, а крапля болота.

Два добрі дощі на май, то і без агронома рай.

Як сухий май, то гроші на хліб дбай.

Травень багатий на квіти, а хліб у жовтня позичає.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Івана Старопечерника (2). Раннє травневе сонце особливо парке, а отже сприятливе для вибілювання полотна. Тому в цей день жінки виносили до річок чи ставків на­ткані за зиму та весну сувої, змочували їх у воді, збива­ли праниками і сушили («білили») на сонці, час од часу скроплюючи водою. Тому й казали. «Прачі б'ють – Івана чуть».

 

Луки (5). У цей день садять цибулю. Крім Луки вес­няного, є і Лука осінній (31 жовтня).

Сьогодні в нас Луки – ані хліба, ані муки.

Багач, що не має на Луки ні хліба, ні муки.

Дочекався Луки: ні хліба, ні муки.

До весняного Луки нема хліба й муки, а прийшов осінній Лука – з'явилися хліб і мука.

 

Георгія, Юрія (6). Юрія шанували насамперед як захисника свій­ських тварин, особливо корів.

У цей день майже на всій території України відбу­вався масовий вигін худоби на пасовиська.

За звичаєвим правом, до Юрія можна було вільно ви­пасати тварин будь-де, але з його приходом вже заборо­нялося толокувати на сінокосах і озимині. З цього при­воду казали: «До Юрія в житах і травах б'ють тільки дурня, а після Юр'я наб'ють і умного».

Юрій багатий також на прикмети і прислів'я.

Крім весняного («теплого»), був іще осінній («холод­ний»).

Треба добре дбати, аби не купувати: сіно до одного Юрія, а хліб до другого Юрія.

І в дурня стане сіна до Юр'я, а в розумного – до Ми­коли.

На святого Георгія пливуть льоди до моря.

Що у вовка на зубах, те йому бгорій дав.

Гур-гур – іде Святий Юр.

Юрій на поріг весну приволік.

До Юр'я паші хватить і в дурня.

Сіно до Юрка, а хліб до Ілька (2 серпня).

З Юрія хороводи, а з Дмитрія (8 вересня) вечорниці.

Коли на Юру дощ і грім, то буде радість людям всім.

На святого Юра висохне баюра.

На Юрія о цій порі рак свисне на дворі.

На Юрія сіна коню вкинь та й вила закинь.

На Юрія роса – не треба коням і вівса.

На Юрка сховається в житі курка.

Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито родить.

Що перед Юрієм виросте, то після Якова (13 травня) висохне.

Юрій з теплом, а Микола (22 травня) з кормом.

Юрій з водою, а Микола з травою.

Юрій а хати всіх на поле вижене.

Як піде дощ на Юр’я, то буде хліб і в дурня.

Як на Юр’я стала буря, то буде мокре літо.

Рання сівба ярих на Юрія, середня – з Миколи, а піз­ня а Івана (7 липня).

На Юрія дощ – на худобу легкий рік.

Коли до Юрія вакує зозуля на голе дерево, то буде голодне літо, а як на піст, то буде поліття (сприятлива, добра погода).

Закувала зозуля до цього дня – на поганий рік.

На Юрія мороз – уродиться овес.

Якщо на Юрія ворона в житі сховається, то буде вро­жайне літо, а коли воно горобцю по коліна – лихе.

На Юрія починав співати соловей:

На Юрія посади редьку, то вроде, як кулак.

Доки голе дерево, то не можна шити на дворі, бо зголієш.

 

Марка (8). Має бути тепло, тому казали: «На Марка небо ярке – на вулиці парко, а бабі в хаті жарко».

Якщо не зацвіли яблуні, то на неврожай.

 

Якова (13). Хоч уже й вигонили на випас тварин, але казали:

На Якова трава ніякова.

Теплий вечір і зоряна ніч – на сухе літо.

 

Єремія (14). Про Яремин день так казали: «бремій, бремій, про посіви розумій».

Починалися гулянки, які називалися «маївками».

Коли на Єрему погоже, то й жниво буде пригоже.

 

Бориса і Гліба, Борисів день (15). У народі його іще називали «солов'їним днем». Крім весняного, є й літній (6 серпня).

На Бориса і Гліба – найпізніша сівба.

На Гліба-Бориса – за хліб не берися, бо овес микольський не наш, а конський.

Заспівав соловейко – чекай похолодання на три тиж­ні, не заспівав соловейко – не сій гречки і не стрижи овечки.

Співає соловей всю ніч – на гарний сонячний день.

Соловей співає, доки ячмінь колоса не мав, а з'явився колос – пропав голос.

Багато хрущів – урожай на просо.

 

Тимофія (16). «На Тимофія,– казали,– велика надія».

Якщо сонячно й тепло, то така погода буде і в кінці місяця.

 

Ярини (18). З цього дня починали висаджувати роз­саду капусти.

Прийшли Ярини – не прикривай сіни.

 

Іови (19). З цього дня сіяли боби та горох і називали ще «огірковим днем».

Вранці роса, а вдень ясна погода, то на добрий їх врожай.

 

Миколи (22). Крім весняного, в і зимовий (19 груд­ня), а тому казали: «В кожнім, році два Миколи: на пер­шого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Ми­коли не буває тепла ніколи».

Держи сіно до Миколи – не побоїшся зими ніколи.

До Миколи не буде літа ніколи.

Два Миколи: один в травою, а другий з морозом.

До весняного Миколи не можна купатися ніколи, бо в чоловіка верба виросте.

До Миколи нема добра ніколи.

Із Миколи та й ніколи.

На Миколи або ніколи.

Як не вбачиш до Миколи колосу, то буде плачу й голосу.

Де хвались на Юрія посовом, а хвались на Миколи травою.

Після Миколи не пускай на сіножать коней ніколи.

Від Миколи до літа дванадцять приморозків.

На Миколи весняного сади картоплю.

На Миколая не можна мочити коноплі, бо як будеш витягувати, то витягнеш утопленика.

Після Миколи не можна садити бахчу, бо зав'язі не буде.

 

Симона (Семена) Зілоти, Семенове зіло, Миколин батько (23).

Це день, коли жінки, а особливо знахарки, збирали лікарські трави, котрі мають неабияку лікувальну силу. Намагалися заготов­ляти зілля до схід сонця. Відшукавши кущ, жінка става­ла обличчям на схід, хрестилася й читала молитву. По­тім, повернувшись на захід, виривала зілля, приказуючи: «Мати Божа ходила, зілля родила, відром поливала – нам на поміч давала» або ж «Миколин батько велів, щоб ти, зілля, було ліками од всякої хвороби».

На Зілоту давали коровам їсти жовті квіти й трави, щоб молоко та масло були жовтими. До речі, зібране в цей період масло спеціально тримали для ліків. Вважалося, що воно найбільш корисне, оскільки корови вживають найбільше квітів і лікарських трав.

Як на Семена Зілоту йде хмара, то треба викинути з хати коцюбу, лопату й помело, аби грім не влучив.

 

Мокія (24). Вважали, що Мокі – цар граду і тому намагалися його задобрити всілякими молитвами.

Мокіїв день мокрий – все літо буде мокрим.

Якщо на Мокіїв день паде дощ, то буде 40 днів па­дать.

Коли туман – на мокре літо.

Схід сонця багровий – усе літо буде грозове.

 

Єпіфанія (25). Якщо Єпіфан вранці зодяг червоний жупан, то все літо буде сухе й жарке.

 

Гликерії (26). З цього часу ночі ставали паркими, а відтак починають з'являтися комарі.

Ликерія прилетіла й припала до тіла.

 

Ісидора (27). Теплий Сидро – тепле літо.

 

Пархома теплогрія (28). Прийшов Пархом – тішся теплом.

 

Феодота (31). На дубі листя з'явилося – на врожайне літо.

 

Вознесіння, Вшестя. Це свято не тримається числа, але переважно припадає на травень. Його відзначають на сороковий день після Великодня і воно має співпасти з четвергом. З цього приводу народне прислів'я каже: «Не прийдеться в середу Вшестя». Згідно з християнським вченням, після воскресіння Христа через сорок днів Бог забрав Його на небо, хоч до цього Він ходив по землі. Це останній день, коли можна вітатися словами «Христос воскрес!» Опісля Вшестя вже заборонялося, бо в храмах ховають плащаницю.

Селяни в цей день обходили свої посіви, качали па них крашанки, оскільки «На Вшестя жито вже починає викидати колос». До цього дня намагалися повністю об­сіятися, бо через десять днів наступає Трійця.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло, і навпаки.

Прилетіли ластівки – поспішай закінчувати сівбу.

Соловей співав усю ніч – перед гожим днем.

Не проспівав соловейко – не сій гречки і не стрижи овечки.

Якщо жайворонок багато й довго співає – втримаєть­ся ясна погода без опадів, коли ж мовчить уранці – бу­ти дощу.

Зозуля вперше прокувала хмарного ранку – рік буде врожайний, якщо ж ясного вечора – на недорід.

Якщо горобці й ластівки гніздяться з північної сторо­ни будівлі – на жарке літо.

Кажани ввечері густо літають – завтра буде гарна по­года.

Озерна жаба вилазить, на берег перед дощем.

Якщо жаби  стрибають  по  землі – на дощ.

Якщо добре клює в'юн, то перед дощем, а коли піднімається на поверхню й кружляє – напередодні грози.

Багато хрущів – на сухе літо.

Удень пройшла гроза, але не схолодніло,– вночі вона знову нагадає про себе.

Коли з'являються кілька веселок на небі, то на три­валий теплий дощ.

Ранкове сонце здається надто великим – на дощ.

Веселка віщує зміну погоди: вечірня обіцяв гожу, а ранкова – дощову.

Часті тумани у травні – на мокре літо.

Ранком туман піднімається, утворюючи купчасті хма­ри,– чекай дощу, а коли припадає до землі – буде соняч­на днина.

Туман над водою довго-довго не розходиться – буде гарна і суха погода.

Якщо пір'ясті хмари вигинаються вузькою довгою смугою, то невдовзі буде забивний дощ з бурею.

Як хмари йдуть на долини, то буде в горах просвітлення, а коли з долин піднімаються вгору – довго втримається сльота.

Коли хмарно й помірний вітер – заморозки малоймо­вірні.

Зеленкуватий місяць – на дощ, ясний – на негоду.

Збільшені   вінці   навколо   сонця   й   місяця   віщують суху та ясну травневу погоду.

Якщо місяць народився і водою облився (вночі про­йшов дощ), то дощі надовго, коли ж молодик без опадів, то доста триватиме суха погода.

Якщо краплинки роси звисають уранці на кінчиках листя й трави – припуститься дощем.

Тиха й світла ніч без роси – наступного дня неодмін­но занегодить.

Як вода дуже шумить у горах – буде погода.

Якщо в травні часті зірниці – буде добрий урожай.

Дуб  розпустить  листя  раніше  від  ясена – на  сухе літо.

Рясно цвіте осика – на врожай вівса, сильна зав'язь на ліщині – добре вродить просо.

Черемха  цвіте  перед останніми  весняними замороз­ками.

Якщо вишня пишно цвіте, то й жито добре цвістиме.

Пізно зацвіла горобина – пізня й осінь.

У травні два морози: коли зацвітав черемуха і як роз­пускається дуб.

Сівбу визначають так: зацвіла ліщина – час сіяти моркву, петрушку, мак; запахтіла калина – сій огірки, гарбузи, а ще терен та вишні – кукурудзу; з'явилися кві­ти на бузині – сади капусту; вакувала зозуля – прийшла пора висівати льон; на осиці листя вже досягло розмірів трикопійчаної монети – висаджуй картоплю; зацвіла го­робина – пора братися за огірки й помідори: буйне її цвітіння – на добрий врожай льону, а якщо припізнялося розпукування квітів – довгою і грибною має бути осінь.

Квіти пахнуть здалека – на вітер.

Соковито пахтить м'ята – невдовзі збереться на дощ.

Якщо корови ввечері, йдучи додому, часто вдихають повітря, здіймаючи голову догори, лижуть ноги і а ревін­ням заходять до хліва – чекай негоди.

Як вівці веселі і б'ються – на дощ із грозою.

Худоба пожадливо їсть траву, коні форкають і хро­путь – погода зіпсується.

Пізня весна дарує сухе гоже літо.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Май – волам і коням сіна дай, а сам на піч утікай.

Бував май – під кущем рай, а буває май – коневі сі­на дай, а сам на піч утікай.

У маю корець дощу, а крапля болота.

Май – вінець весни.

У маю і баба в раю, як не затанцює, то хоч молодість згадав.

Соловейко мала пташка, а май знає.

На май коровам дай, та й вила поховай.

Як прийде май, сій просо – буде, як гай, а як прийде іюнь – хоч сій, хоч плюнь.

Як прийде май – у землю дбай, а прийшов іюнь, хоч сій, хоч плюнь.

Два добрі дощі на май, та і без агронома рай.

Почекай, маю, зірву тобі квітки в гаю.

Сухий і теплий май – скупий буде врожай.

Як сухий май, то гроші на хліб дбай.

Май холодний – не будеш голодний.

Прийде май, то всяк собі дбай.

Май-розмай дощами нагадай.

Місяць травень хоч теплий, та голодний.

Травень холодний – посів ярини ранній.

Якщо травень холодний, то не будеш голодний – рік буде хлібородний.

Дуб у травні в^/листя одівається, а скотина трави на­їдається.

Травнева роса коням краща од вівса.

Як у травні дощ і грім – буде радість людям всім.

У травні все квітує, а в червні визрівав.

Травень мокрий робить хліб добрий. 

Травневий дощ, як з грибами борщ.

Як травень дощі сів – жито половів.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Як у травні дощ не паде, то і золотий плуг не виоре.

Як випадуть у травні три добрих дощі, то вродить хлі­ба на три роки.

Дощ у травні – врожай справний.

Травневий дощ хліба ни ноги піднімає.

У травні пня вбери, то красним буде.

Травень ліс прибирає – літо в гості накликає.

Травень ліси одягає – літа в гості чекає.

Травень багатий на квіти, а хліб у жовтня позичав.

Хто в травні звінчається, то буде вік маяться.

У травні оженився, то вік журився.

У маю розумний жениться, а дурна заміж йде, а в жовтні розумна заміж іде, а дурний жениться.

Січень зародить, лютий пригріє, марець напоїть, кві­тень забрунькує, а травень розпукає.

За мокрим травнем йде жаркий червень.

Весна не зима – не на піч, а в поле збирайся.

Весняний дощ, що вдовиний плач.

Дощ вранці, що бабині танці.

Як погано орати, то краще випрягати.

Взявся за плуг – назад не оглядайся.

Весною літав багато павутиння – на спекотне літо.

За сухим травнем йде сухий червень; якщо в травні багато дощів, то їх обмаль буде у вересні (і навпаки).

На початку місяця з'явилися малі гусенята – на со­нячне літо.

Якщо травневий дощ починається великими крапли­нами, то він не надовго.

Як травень з частими дощами, то й літо буде мокре, але обмаль буде у вересні (і навпаки).

Мурахи, павуки чи бджоли виявляють велику актив­ність – погода буде доброю.

Якщо коло сонця з обох боків показуються «вуха» – наче троє сонць – вранці буде погода, а коли ввечері – дощ.

Багато було пролісків – гарно вродить картопля.

 

 

 

 

 

 

 

 

У червні на полі густо, а в коморі пусто.

Червневе тепло ліпше од кожуха.

У червні люди раді літу, як бджоли квіту.

Коли червень сухий – купуй бджілку, а мокрий – корівку.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Талагея (2). «На Талагія велика надія»,– казали, спостерігаючи за погодою, яка мала запрогнозувати спри­яння розвитку овочевих культур.

 

Олени (3). Висаджували пізні овочі, починали сіяти льон, бо вважалося, що після цього вже не буде примо­розків.

Після Олени царствує зелений (буйнотрав'я).

Ретельно спостерігали, яким буде день – сонячним чи дощовим,– то так піде й на осінь.

 

Феодосії (11). Починають колоситися зернові.

Ходить Федося й дивиться на колосся.

Прийшла Федосія й дивиться, хто як сіяв.

 

Харитона (14). Якщо йтиме дощ, то до кінця місяця, а коли сонячно, то на добрий налив колосся.

 

Луки (16). Південний вітер – для яровини добре, а коли з північного заходу – на сльотаве літо.

Якщо йтиме дощ, то вродять гриби.

 

Митрофана (17). На Поліссі сіяли гречку й льон.

 

Кирила (22). День літнього сонцестояння.

Зацвіла ли­па – на тепле й сонячне літо. Щедрим буде медозбір.

Бджоли і в шапку меду наносять, аби був взяток.

Як липа пахтить, то і бджола летить.

 

Варфоломія і Варвари (24). З цього часу коротшає день.

Варфоломій і Варвара дня украли, а до ночі доточили.

 

Онуфрія, Онопрія (25). Це останній термін посівів гречки. До Онуфрія закінчували першу косовицю сіна.

Онопрій – сонце підіпри.

Сонце на зиму, а літо на спеку.

На Онопрія вже починали косовицю раннього ячме­ню – перші жнива яровини. Замовкають пташині трелі, а тому казали: «На Онопрія соловей ячмінним колосом вдавився».

На Онопрія рясні роси – на добрий врожай.

 

Тихона (29). З цього часу перестає кувати зозуля, «бо мандрикою вдавилася».

 

Мануїла (30). Якщо погода дощова, то зима буде сніжною.

Трійця, Зелена неділя, зелені, глетчані або троєцькі святки. Трійця, як і Великдень, не тримається числа. Зе­лені свята повністю залежні від Паски – вони відзна­чаються на сьому після Великодня неділю і здебільшого співпадають з червнем.

 

Петрівка, Петрів піст, Розигри. Загалом це найкоротший за кількістю днів літній піст. Про його походження побутує цікаве народне повір'я. Цей піст начебто встано­вив Святий апостол Петро (а звідси й однойменна назва) на прохання жінок, чоловіки яких на сінокосах (якраз у цей період починається косовиця трав) поїдали всі молочні продукти («скопи»), а тому це збіднювало сімей­ний бюджет. Петро в свою чергу переконав Павла, котрий завше тримався чоловічої сторони. Так буцімто виник один з найкоротших, але такий, що не регламентується особливими заборонами, піст; якщо в інші пости вважається за великий гріх вживати скоромнину, то в Петрівку все-таки можна було. Очевидно, це пов'язано з важкою працею – сінокосом. До речі, на Петрівку припадають найдовші дні.

Таким чином, петровськими «розвагами» і завершувалися трійчанські обрядові дії. Всі вони так чи не пов’язані з природою – біологічним переходом од весни до літа.

 

Акилини, Килини (26). Да цього дня годилося посіяти всі зернові, навіть просо і гречку, бо «Кулини – останні посіви».

Після Килини селяни готували їжу і вечеряли пере­важно на дворі. Це було традицією українського се­лянства.

 

Мефодія (27). Дощовий день обіцяв сім тижнів не­годи.

 

Тихона, запусти на Петрів піст (29). Початок двотиж­невого петрівського посту – Петрівки, котра закінчуєть­ся 12 липня. Це Один з найбільш демократичних постів, оскільки вважалося за невеликий гріх вживати скоромнину. В цей період навіть дозволялося співати петрівочки, все це пов'язано з тим, що з Петрівкою співпадають сінокосні жнива як одна з найважливіших періодів хлі­боробської праці.

З Петрівкою пов'язано чимало прислів'їв і приказок.

У Петрівку день, як рік.

У Петрівку мухи роблять на панів, а в Спасівку (19 липня) – на себе.

Захотілось йому в Петрівку льоду; ..мерзлого; ...пече­ної криги.

Петрівка – на хліб голодівка.

Пішло вже мені з Петрового дня.

Хліб на Петрівку ощаджуй.

Хто в Петрівку сіна не косить, той зимою і. в собак їсти просить.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Рум'яний вечір і сірий ранок – на хорошу погоду.

Ранковий туман у червні – на гожу днину.

Вранці роса й туман – на добру погоду; чим більше роси, тим жаркіший день; немає роси ввечері та вночі – віщування дощу.

Вечірня роса лягла рано – наступний день буде со­нячний.

Вранці чути безперервний грім – надвечір піде дощ з градом. 

Часто грюкає грім, зливаючись у суцільний гул,– бу­де град.

Якщо грім гримить довго й невиразно – на тривалу негоду; якщо уривчасто й недовго – згодом розпогодиться.

Глухий грім – на тихий дощ, голосний – на зливу.

Влітку західний вітер завжди несе негоду, східний – спеку й сушу.

Похолодало під час дощу – погода покращає.

Хмара змінює колір – зміниться й погода.   

Якщо верхівки високих хмар вимальовуються на не­бі, немов укриваються серпанком, або ж з таких хмар з'являються «мітли» чи «хвости», то скоро чекай зливи,

Якщо вітер довго віяв з одного боку, але раптово змі­нив напрямок,– скоро задощить.  

Веселка на заході – на дощ, на сході – бути гарній погоді.

Якщо веселку видно і після дощу, але вона швидко зникав,– буде хороша погода, коли ж довго «п'є воду – на негоду.

Часті блискавиці в червні – на врожай зернових.

Чистий захід сонця – на суху погоду; якщо з'явля­ється зелений промінь, то наступний день буде сонячним.

Червневий дощ почався при сході сонця – припинить­ся аж під вечір.

Злива при сонці звіщає, що завтра також можливий дощ.

Тьмяніє сонячне проміння – чекай міцного грому.

Чим дрібніші краплини дощу, тим довше він йтиме.

Вода потемніла в річці – перед грозою.

У криниці вода змінила смак – на зміну погоди.

На небі хмара, а метелик-кропив'янка вже вилетів зі своєї схованки – невдовзі проясніє.

Каштан розвився раніше за яблуню – на сухе літо.

Зацвіла шипшина – почалося літо.

Якщо шипшина не розкрила бутончиків – бути дощу.

Якщо пищуха-сіроставець ховає траву в нірку – бу­де дощ.

Початок цвітіння горобини співпадає з масовою поя­вою попелиць.

Пізно цвіте горобина – буде довга грибна осінь.

Рясно родить малина – на тепле літо.

Якщо листя папороті скручується донизу – перед яс­ною погодою, а випростується – на негоду.

Трава у червні починає сохнути – на дощове літо.

Якщо вранці не розкрилися білі квіточки зірочника – в обід піде дощ.

Небо хмарне, а квіти жовтцю відкриті – дощу не буде.

Поникли квітки картоплі – бути негоді.

Рясно зацвіла акація – на врожайний рік.

Якщо сильно пахнуть квіти жовтої акації, а довкола них густо «в'ються» комахи – на дощ і негоду.

У печі челюсті тліють іскрами – на зміну погоди.

Зацвіли калина, шипшина і суниці – скоро з'являться сироїжки.

Рясно цвіте гречка – на спекотне літо.

Ноли листя клена починав «плакати», то через троє-четверо діб збереться на дощ.

Закрилися на ніч квітки очитки – наступного дня буде гожа днина.

Якщо сонце при сході яскраво-червоне, але незабаром заховається за хмару,– невдовзі занегодить.

Якщо у молодика круті роги, то на негоду, а поло­жисті – на гожу днину.

Місяць у кружку – несе воду в ріжку.

Якщо сильнішав «плаксун» (західний вітер), то неод­мінно надме дощу.

У лісі часто чути крик дятла – на холод і негоду.

Кулик залишав болото і літає по полю – на ясну, теп­лу погоду.

Журавель танцює на потепління.

Шпаки особливо голосно співають – уночі піде дощ.

Якщо граки пасуться на траві – невдовзі задощить.

Горобці зранку купаються у пилюці – по обіді буде дощ.

Ластівки ввечері літають високо – завтра буде ясна погода, а якщо низько – хмарна.

Ворони каркають на негоду.

Риба грається на річці – вночі може бути гроза.

Риба ловить над водою мошок – на дощ.

Перед негодою, десь за добу, риба перестає клю­вати.

Павуки швидко снують павутину – на зміну погоди.

Якщо корови, йдучи На водопій, брикаються й фур­кають – на негоду.

Якщо одсиріло в покосах сіно – на дощ.

Дощове літо – гнила зима.

Якщо, з дерев у суху погоду падають гілки – буде дощ.

На бурю сосна дзвонить, а дуб стогне.

Якщо мурашки лазять по землі, а мурашника поблизу немає, через добу збереться на дощ.

Багато комарів – врожай на ягоди, а мошки – на гриби.

Комарі та мошки стовпом – на гарну погоду.

Комарі літають роєм – також на погоду.

Багато гедзів – врожай на огірки.

Якщо хрущі, літаючи, гудуть – на ясну, тиху і. теплу погоду.

Бабки вранці сидять крильцями на схід, у полудень – на південь, а ввечері – на захід.

Бобри перед дощем працюють цілу ніч, а жаби вила­зять на берег.

Увечері голосно цвіркочуть коники – на добру погоду.

Як цвіркун цвіркоче, а пугач кличе «пугу» – на гожу днину.

Лист на дубі розвернеться – добре ловляться щуки.

Згадайте, які метелики весною вилетіли першими – білі чи червоні. Якщо червоні – літо буде багате на мед і сухе, а білі – мокре і щедре на молоко.

Дощове літо – на сніжну й морозну зиму.

 

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Червень – рум'янець року.

У червні весело жити: квіти цвітуть, солов'ї співають.

У червні на полі густо, а в коморі пусто.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

Червневе тепло ліпше од кожуха.

У червні перша ягідка β роток, а друга в козубок.

Хто в червні байдикує, той узимку голодує.

У червні токе сіно, що й сама попадя, посоливши, в середу з'їла б.

У червні люди раді літу, як бджоли цвіту.

Як сіно косять, то дощів не просять.

Дощі йдуть не там, де просять, а де сіно косять.

Червень каже: «Коси, коса, допоки роса, бо сонце при­грів – косар упрів, а коли роса додолу, то косар – до­дому».

Коса любить брусок і сала кусок.

З косою погоди не жди.

Якщо в червні рідкий дощ буває, то у вулику мед прибував.

Коли червень медовий, то рік не вельми хлібовий.

Коли червень сухий – купуй пчілку, а мокрий – ко­рівку.

У червні цебер води, а ложка болота, а в жовтні лож­ка води, а цебер болота.

Червень літо зарум'янив, а липень громами розпік

Не хвалися травою, а хвалися сіном.

Пильнуй не овець, а червець.

Дощ хліби прибиває, а сонце піднімав.

Влітку з потом, а взимку з повним ротом.

Літо пробіжить, як один день.

Що влітку вродиться – зимі пригодиться.

По літі і качка крячка.

Хто рано підводиться, за тим діло водиться.

Пусти осот в огород – огірків не буде.

Тоді просо засівається, як дуб розвивається.

Ликом хрін не викопаєш.

Як травень з теплом, то червень з кормом.

Червень з косою, а липень з серпом.

Червень – рум'янець, липень – громовик, а серпень на копи багатий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хто в липні жари боїться, той взимку не має чим погріться.

У липні день одбуває, а жара прибуває.

У липні сонце йде на зиму, а літо на спеку.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Мефодія (2). Якщо на Мефодія йде дощ, то він може йти з перервами сорок днів.

 

Горпини Купальної (6). Цей день вважається одним з найкращих для заготівлі лікарських трав. Всюди на Ук­раїні люди удосвіта, до схід сонця, вирушали в ліс і на левади, щоб запастися природними зцілювачами. Заборо­нялося заготовляти трави лише «нечистим» жінкам, в яких на цей період припадали регули.

 

Купайла, Івана Купала (7). Давне язичеське свято краси, молодості й самоочищення. З ним пов'язані цікаві обрядодійства біля води, які влаштовувала молодь у ніч з 6 на 7 липня. Хлопці готували вогнище, а дівчата вбирали Марену – живу гілку. З настанням сутінків па­рубки підпалювали ватру, через яку попарно перестри­бували. Натомість юнки топили Марену, яка символізу­вала русалку, і пускали на воду віночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя.

У цей день годилося обов'язково скупатися, а дітям, замість вогню, пострибати через кропиву.

Купайльські дійства знайшли відбиття і в народній творчості.

Зелене Купало в літо упало.

До Івана Купала дітки просять дощу, а після Купала він і сам йтиме.

Коли до Івана проса буде з ложку, то буде і в ложку.

На Івана Купала баба муки не мала, а на святого Петра (12 липня) пирогів напекла.

Празник – Іван Бражник.

На Івана нажала, а на Петра напекла.

Після Купала не треба жупана.

До святого Івана робить муха на пана.

Бджола каже:  «Годуй до Івана – я зроблю з себе пана».

Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе, як пана.

Згадай мене до Івана, а я зроблю з тебе пана.

Люди вірили, якщо піти в ліс проти Купала, то мож­на побачити, як цвіте папороть. Коли ж зірвану квітку сховати за капелюх, то обов'язково пощастить знайти під землею золотий скарб.

Велика роса на Івана – буде врожай огірків та го­ріхів.

Купальська ніч зоряна – вродять гриби.

Дощовий день – на неврожай.

 

Самсона (10). Його іще називали Сіногній. «На Сам­сона,– казали,– бійся мусона».

Якщо йтиме дощ, то негодитиме сім тижнів – аж до бабиного літа.

 

Петра і Павла (12). Цей святодень пов'язаний з літнім сонцестоянням. Найурочистіше його відзначали пастухи.

Крім того, на Петра і Павла виготовляли з ячного бо­рошна нового врожаю обрядовий хліб і несли його до церкви на посвяту.

Про Петрове свято в народі побутувало безліч при­слів'їв.

Раз у рік Петра.

Бабське літо до Петра тілько.

До Петра молочка відерце, а по Петрові глек і той не­повний.

До Петра не сподівайся тепла, а по Петрові та й по теплові.

На Петра і душа тепла.

Від Петра красне літо.

Йшло до Петра, а тепер до Різдва.

За Петра Афонського сонце повертається на зиму, а літо на жару, а з Спиридона Сонцеворота (25 грудня) сонце повертає на літо, а зима на мороз.

Кожний то знає, що святий Петро колоски підпалює.

На Петра колос, а на Іллю (2 серпня) жнива.

Не все в середу Петра.

По Петрові на дворі пусто, а в полі густо.

Соловей співає до Петра.

Як хліба вродили, то ні Петро, ні Павло їх не відні­муть.

Прийшов Петро – вирвав било (листок), прийшов Іл­ля – вирвав два, прийшов Спас (19 серпня) – бери ру­кавиці про запас, прийшла Пречиста (21 вересня) – на дереві чисто, а прийшла Покрова (14 жовтня) – на дере­ві голо.

Коли на Петра сльота, то буде в літі багато болота.

Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.

Якщо на Петра один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий.

 

Полупетра, або Петрового батька (13). Деякі селяни вважали, що назва ця на честь Петрового батька, інші – лише самого Петра, а дехто пов'язував з тим, що свято наполовину менше. Що б там було, але на Полупетра вшановували також пастухів і тварин. Деінде навіть не доїли корів. Зранку варили борщ у трьох горщиках, оскільки Петро тричі відмовлявсь од Христа. У цей день пастухи мали змогу відпочити – не відпасували тварин, а тому казали: «На Полупетра щаслива дітвора».

Щаслива та хата, де худоби багато.

Коло худоби походиш, то сам собі вгодиш.

Як корова у хліві, то є харч на столі.

У ледачого господаря кінь не побіжить.

 

Кузьми і Дем'яна (14). «Кузьма і Дем'ян згубили жупан» – початок літньої спеки, адже за старим кален­дарем це полудень літа.

 

Фотія (15). Закінчували косовицю сіна і починали готуватися до жнив, тому й казали: «З сіножаті пішли пожинки».

Якщо з'явилися жовті листочки на деревах – на ран­ню осінь і зиму.

 

Кирила і Афанасія (18). Якщо місяць яскравий, то на щедрий врожай.

Євдокії-Єфросинії (20). Переважно дощовий день, який започатковує негоду.

Як зібрав сіно, то не страшна і Єфросина.

 

Прокопа (21). Традиційний початок жнив. Дозріван­ня зернових співпадало з достиганням чорниць. Крім то­го, жінки до схід сонця йшли на городи рвати кріп як засіб для лікування головних болей – дорослі відваром змивали голови, а дітей купали у ваннах.

У народі вважалося, що соловей співав доти, поки яч­мінь не викине колос, а зозуля лише до Петра. Пасічни­ки збирали бджолині рої тільки до Прокопа; після цього з них намагалися не створювати нових сімей, бо не встиг­нуть запастися на зиму медом.

На Прокопа жита копа.

На Прокопа вже є на полі копа.

Прокіп нав'язав сім кіп.

На Прокопа приготуй плечі до снопа.

Що за молодиці, що регочуть серед пшениці? (Копи).

Якщо цей день дощовий, то хліб у копах може про­рости.

 

Антонія (23). Якщо гримить і блискав, то десь у полі копи горять.

 

Прокла (25). Вважається, що в цей день бувають найрясніші роси.

На Прокла все промокло.

 

Гавриїла Архангела (26). Якщо сильна злива з гро­зою, то на дощову осінь.

 

Валентини (29). Цей день вважається святом «імен­ного снопа».

 

Івана Багатострадальника (31). Цього дня жінки, котрих полишили чоловіки, наймали в церкві Божу службу, бо вірили в те, що після цього вони повернуться назад і будуть вельми  вірними у подружньому житті.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Бджоли сидять на стінках вуликів – на сильну жару.

Коли бджоли ранком виграють – на нестерпну спеку.

Цвіте липа – ловиться сом.

Ластівки літаючи низом граються – на дощ та вітер.

Високо в небі в'ються ластівки – утримається ясна погода.

Ліс без вітру шумить – на дощ.

Кроти нарили високі купини – буде тепла і ясна погода.

Золотиста вечірня зоря на безхмарному небі – утримається добра погода.

Мерехтять зорі – кілька днів буде ясно і сухо.

Червонувате сяйво навколо місяця – на погіршення погоди.

З'явився перший туман – йди по гриби.

Висока й крута веселка – на вітер, низька й положи­ста – на дощ.

Глухий грім – до тихого дощу, розкотистий – на зливу.

Грім гримить довго й невиразно – на тривалу негоду, недовго, різко і лунко – невдовзі буде сонячно.

Якщо після короткочасного дощу з'явиться весел­ка, розфарбовуючи небо з півночі на південь, і червоний колір найяскравіший – на негоду.

Чим зеленіша веселка, тим густіший буде дощ.

Вода в річці піниться – за день чекай дощу, чорніє – буде буря.

Нічна роса не висихає – бути грозі; що більша раса, то жаркіший день.

Якщо по небу пливуть білі кругленькі хмари, то до­щу не буде, а коли утворюють стовпчики, то увечері мож­лива гроза.

Літній ранковий туман – на ясну погоду.

Похолодання під час дощу – ознака того, що незаба­ром погода поліпшиться.

Хмари потяглися по небу смугами – буде дощ.

Небо в баранцях передвіщав гарний ранок, але пізні­ше таки задощить.

Мурахи ховаються у мурашник – на грозу або силь­ний дощ.

Якщо «двері» в мурашнику відчинені по всій купи­ні – опадів не буде.

Якщо при гарній погоді вітер різко змінив свій на­прямок, то можна очікувати негоди.

Погожої днини в лісових криничках знизився рівень води – невдовзі збереться на дощ.

Якщо павук вилазить з гнізда і «тче» нову павутину з довгими нитками – буде гарна погода.

Якщо п'явки бунтують, судорожно звиваються, випов­зають з води і присмоктуються до сухого місця – бути грозі.

Розкумкалися вдень жаби – чекай дощу.

Озерна жаба вилізла на берег – просить дощу.

Жаби стиха покумкують – на дощ, голосно кричать – па хорошу погоду, мовчать – перед похолоданням.

Упіймався на гачок в'юн – чекай дощу.

Кажани довго літають після заходу сонця – буде ясно й тепло.

До пізньої ночі сюрчать коники – ранок буде тихий і сонячний.

Перед дощем вовна на вівцях м'якшав і випростує­ться.

Вороння злітає під хмари – до негоди.

Якщо влітку багато молочака (осоту), то зима буде холодною.

Вранці на низинах суха трава – наступної ночі чекай дощу.

Латаття ледь-ледь піднімається вранці над водою, але із запізненням – по обіді буде дощ.

Вранці туман стелиться по воді – день порадує теп­лом.

Напередодні негоди збільшуються запахи застояної у ставках води.

Якщо вранці квіти мокриці закриті і пониклі, то вдень слід чекати дощу.

Перед дощем «кручені паничі» складаються вузликом.

Якщо голки в будяка розм'якли, майже стулилися й не колються – перед дощем, а коли наїжачилися – на спеку.

Берізка польова згортає квіточки вінчиком у пара­сольку – на негоду.

Білі, жовті, оранжеві, рожеві й червоні квіти порту­лаку розкриваються тільки на сонячну погоду.

Якщо земля під кущем трави «куряче просо» ніби покроплена водою – вдень задощить.

День паркий, а з листя, осокора чи клена крапають «сльози» – чекай дощу.

Перед дощем пуп'янки троянд і шипшини не розпу­скаються.

Якщо жовта акація сильно пахтить і біля неї в'ються –  дрібні комашки – на дощ.

Якщо кіт згорнувся в клубочок і лапками прикрив мордочку – похолодає, а коли вмивається, довго полизуючи лапку,– на суху погоду.

Корови лягають спати на дворі – буде гарна погода, під навісом – занегодить.

Череда ввечері повертається додому спокійно – зав­тра буде хороша погода, якщо ж корови бунтують – втрачають спокій і ревуть – чекай негоди.

Якщо корови ввечері пожадливо скубуть траву – на­завтра збереться на дощ.

Корови мало п'ють води, вдень сплять – на дощ.

Худоба збивається докупи – на негоду.

Корови знехотя й ліниво піднімаються вдень, коли їх вигонять у череду,– буде спека, а коли чекають попасичів – на спад температури.

Гуси вилежуються і брьохаються у воді, котру їм за­готували – на дощ.

Дощ іде, але кури не ховаються,– сподівайся затяж­них опадів, навіть на кілька діб.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Липень не тільки полудень літа, але й року.

Липень – вершина літа. 

В липні в коморі пусто, зате в полі густо.

Хто в липні жари боїться, той   взимку   немає, чим погріться.

У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься.

Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмажить.

У липні сонце йде на зиму, а літо на спеку.

У липні день одбуває, а жара прибуває.

Липень-пеклиця на зиму робить, а зима з'їдає.

Липень казати звик: «Я – грозовик!».

У липні літо маківкою повито.

Готуй сани влітку, а воза взимку.

Погане літо буває, як сонця немає.

Літо на зиму робить.

Літо збирає, а зима поїдає.

Літо робить запас, а зима витрачає на нас.

Сонце пригріє – усе доспіє.

Хто влітку скаче, той взимку плаче.

Літо пролежиш – взимку  до сусідів  побіжиш.

Літо селянину батько і мати.

Кому влітку холод, тому взимку голод.

Буде літо, то буде й розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема.

Хто влітку не ледарює, той взимку біди не чує.

Що еліті родить, то в зимі не шкодить.

Літом і баба сердита на піч.

Літо весь рік годує.

Що ліго приробить – зима переводить.

Тільки до Петра косарі.

Коса любить брусок і сала кусок.

Коса любе хитрого, а ціп дурного.

Ціп і коса, то чортова душа.

Косар іде косить, а хто буде за тобою штани носить?

Це ти будеш косити, а хто ж буде твої штани носити?

Накосили косаниці та забрали в рукавиці.

Накосили скирду сіна, прийшла коза та й поїла.

З болота осока та рибиза з горбка.

Як буде нога в гною, то буде й губа в лою.

Поросла лепеха в косовий сажень.

Ну й коса, як бритва – не косить, а брив.

Трава така, що й мши не пролізе.

Сім на стозі, а один на возі.

Що ти косиш, як жуки навоз у пороху.

Цей косар і підіском коситиме.

Хто рано косить, той хліба не просить.

Ну й пирій, як дротяка.

Хто в спідниці, той на копиці.

Поганою косою і хороший косар не буде косити.

Добра коса й камінь переріже.

Спиться, як після косовиці.

Як іде косити косар, то каже: «Одчини, жінко, ворота, бо перескочу!», а коли вертає додому, то: «Позгрібай солому, а то перечеплюся...».

Сонце пече, липа цвіте, день одбував – коли це буває? (Липень)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Той, хто шукає в серпні холоду – натерпиться взимку голоду.

У серпні серпи гріють, а вода холодить.

У серпні рибку ловив, та й урожай загубив.

Серпневого дня зимовим тижнем не заміниш.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Мокрини (1). За цим днем прогнозували, якою буде осінь.

Якщо зранку йтиме дощ, то початок осені буде дощо­вий; задощить опівдні – дощовою буде середина осені; якщо ж дощ паде надвечір, то буде з дощами кінець осені.

Дощовий день також застерігав: наступного року вро­дять жита, але літо буде мокрим.

 

Іллі (6). У цей день намагалися не працювати, навіть не ходити на по­лювання, боючись гніву Іллі, котрий може, хто його не святкує, вдарити блискавкою.

Зачувши грім, люди вірили, що це «Ілля їде по небу на золотій колісниці».

На Іллю, як одне з найбільших літніх свят, жінки до схід сонця йшли на городи в спідніх сорочках й стискали голівки капусти, приказуючи: «Святий Ілля, складай го­ловки тугі та білі так, як я!». В цей день дехто не випус­кав у поле тварин, «бо гади всюди ходять», не вживав картоплі, бо то «великий гріх», оскільки «нечиста всіх комарів з'їла». Воно й справді так – під цю пору вже зникають ці комахи.

Крім горобиних ночей, у серпні спостерігається най­активніший зорепад. Одні вважали, якщо зірка падає і згоряв, «то відьма підхопила її і сховала у глечик», інші стверджували – коли зоря залишає по собі довгий пучок світла, то «це Україна втрачав дівчину».

Традиційно з Іллею закінчувалися жнива. Прислів'я стверджують: «Жнива кінчаються – осінь починається» чи «В цей день до обіду літо, а по обіді осінь». У півден­них районах України, де збіжжя достигало раніше, на житньому полі залишали пучок колосся – «Іллі на бо­роду».

Останнім терміном, коли дітям дозволяли купатися, також був Ілля. Після цього, оскільки ночі вже були про­холодними і вода помітно вистигала, дітям забороняли ходити до річки, приповідкуючи: «Після Ілля купається тільки свиня».

Існувало повір'я, що в того, хто скупається, на спині виросте вербове галуззя.

Як запрядеш кукурудзи до Іллі, то будеш у млині.

Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі – повісь роя на гіллі.

До Іллі мужик купається, а після Іллі і на кущі не сохне.

Ілля по полі копи лічить.

До Іллі хмари ходять за вітром, а з Іллі – проти вітру.

На Іллі новий хліб на столі.

Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля.

Хто на Іллі парить, той а торбою шарить. Як  не  буде  вологи  в  Іллі, то не буде ся молоти в млині.

Коли жито дозрівав до Іллі, то воно найкраще для на­сіння.

Якщо цього дня хмари з'являться зрання, то наступ­ного року вродить хліб на ранніх посівах, в обід – серед­ніх, а ввечері – пізніх.

Цілий день сонячно – на недорід.

До Іллі дощ ходить за і проти вітру – як накаже про­рок, а після нього – лише за вітром.

 

Марії Магдалини (4). її вважають заступницею од хо­лери.

Великі роси – льон буде сірий.

 

Бориса і Гліба (6). Літній Борис і Гліб (є і весня­ний – 15 травня) завершував дозрівання всіх хлібів, по­чинався період найбільшого збору грибів.

Борис і Гліб сіють ранній хліб.

Прийшов Борис і Гліб – вистиг у полі хліб.

На Бориса і Гліба берися до хліба.

 

Анни (7). За цим днем завбачували зиму.

Яка погода до обіду, така зима до грудня, а яка по обіді, то така після грудня.

Якщо ранок холодний, то і зима буде сувора.

 Йде дощ – часто випадатимуть сніги.

 

Пантелеймона-паликопа, Палія (9). Люди в цей день намагалися не працювати, особливо не звозити снопи з поля, побоюючись, що Паликоп запалить їх блискавкою.

 

Смоленської ікони Божої Матері (10). Як і попередні свята, це також стосується пожеж. З цього приводу ка­зали: «Палій палить, а Смоленська смажить». Тому, боячись щоб не погоріли скирди, намагались не працювати, особливо не перевозити чи скирдувати збіжжя. Біля кін та стіжків клали шкаралупи зі свячених крашанок.

 

Сили, Івана воїна (12). Щоб упізнати злодія, в церкві цього дня ставили свічку перед іконою Івана воїна, перевернуту догори. Якщо вона горітиме, то крадій почне мучитись, на нього «нападуть» хворості.

З дня Сили можна було починати сіяти озимину.

 

Маковія і першого Спаса (14). Це вважається перше осіннє свято, з яким пов’язують закінчення літа. Відтак на Маковія останній день колективних толок. На його честь у церквах відправляють пообідню службу, де свя­тять мак, васильки і чорнобривці. З чорнобривців та ва­сильків роблять навар і купають хворих дітей. Вважало­ся, що особливо помічні такі купелі з квітів чорнобрив­ців при жовтяниці.

Якщо в дитини безсоння, то посвячені макові голівки клали їй під подушку. Зерном обсипали корів, котрі оте­лювалися, щоб теляті «не було ніякої порчі».

З Маковія починається двотижневий успенський піст – Спасівка. Жінки пекли пісне печиво – «шулики». Його виготовляли з пшеничного борошна, обливали зверху густою медовою ситою, приправленою товченим маком. Крім того, з меду і товченого маку робили знаме­ниті «маковики» – смаковиті українські коржики.

З цього часу починали відлітати у вирій ранні птахи, бо вже «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло».

 

Спасівка. Двотижневий піст, що припадав на кінець літа. В цей час харчуються ситніше, ніж на Петрівку, оскільки є в достатній кількості овочі, фрукти, зелень. Цей короткотривалий піст начебто в продовженням Вели­кого, оскільки святі упросили Бога, щоб він зробив перер­ву, бо селяни не витримають його. Очевидно, це пов'язано з тим, що під цю пору припадають нагальні хліборобські роботи.

Спасівка ластівка, а Петрівка голодівка.

Кусючий, як мухи у Спасівку.

 

Стефана (15). Починали косити отаву. З'явилась отава – для сіна прибава.

 

Антона  (16). За цим   днем   прогнозували   погоду в жовтні.

Антон на жовтень дивиться.

Вітер з вихорами – на сніжну зиму.

 

Спас другий (Великий), Преображения Господне (19).

Одне з найбільших хліборобських свят. Його ще назива­ли святом врожаю. Кожен із селян вважав за святий обо­в'язок віднести в цей день до церкви на посвяту овочі, фрукти, гриби, мед у стільниках, хліб – щедрі віддарун­ки природи.

Майже всі жінки, в котрих померли діти, не вживали до Спаса яблук. Існує повір'я, що в цей день Мати Божа роздає діткам на тому світі золоті яблука, а ті, чиї бать­ки порушили обітницю, стоять збоку і плачуть; на що Мати Божа відповідає: «Твоє яблуко свиня з'їла».

Селяни до Спаса намагалися зібрати всі зернові. Зна­харки востаннє заготовляли лікарські трави. «Діва Ма­рія,– казали з цього приводу,– це зілля сіяла, а Спас поливав – нам на поміч давав.

Прийшов Спас – бери рукавиці про запас.

Спас – усьому час.

До Спаса та й рукавиці до паса.

Прийшов Спас – пішло літо від нас.

Перший Спас час припас, Петро і Павел – два приба­вив, Ілля-пророк – три приволок.

Як прийде Спас, то комаром урветься бас, а як при­йде Пречиста – забере їх нечиста.

Добра антонівка до великого року.

Антонівка  вродила – наступного  року  хліб  уродить.

 

Емиляна (21). За цим днем завбачували січень.

 

Лаврентія (23). Якщо на ставках вода тиха, то і осінь буде спокійною, а зима без завірюх.

 

Фотія (25). День свята вогню в гуцулів.

 

Феодосія (27). Якщо буря цього дня, то на непогід­ний вересень.

 

Успения і перша Пречиста (28). Це пора, коли пов­ністю закінчували жнивувати і готувалися зустрічати осінь. Хто до цього часу не встиг зібрати хліб, то влаштовували колективну братчину. До Успения мають бути остаточно зібрані всі фрукти.

Після Успення вже починається «молоде» бабине літо, що триває до 14 вересня. Якщо о цій порі гарна по­года, то «старе» бабине літо (14-21 вересня) буде непо­гідним.

З першої Пречисти починали сіяти в усіх регіонах Украї­ни. Господарі, розім'явши колоски з обжинкових вінків та «спасових борід» – залишених у кінці ниви обрядових стебел,– перед засівом казали: «Роди, Боже, і благосло­ви!».

За традицією, селяни в цей день не голилися, бо «не годиться, доки не обсіються».

 

Третій Спас, або післясвято Успення (29). Починає­ться відліт ластівок.

Післяуспення прийшло – сонце на осінь пішло.

Відліт у цей день журавлів віщує на ранню зиму.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Грозовий серпень – на довгу й теплу осінь.

Відсиріло з обіду підсохле сіно – збереться на дощ.

Якщо вранці трава суха – з обіду потягне хмарами.

Горобці літають зграйками – на суху і ясну погоду.

Якщо хмарно і бджоли не ховаються у вулик, а про­довжують летіти в поле – дощу не буде.

Качки та гуси кричать, полощуться, пірнають і б'ють крильми – на дощ, притихають – на грозу.

Стерня, ламаючись, тріщить – на дощ.

Парує туман над лісом – пора йти по гриби.

Комарі, мухи та інші комахи набридливі – на дощ і негоду.

Якщо при сході сонця парка духота – під вечір збере­ться дощ.

Встановився східний вітер – припиняться літні дощі.

Вранці з'являться густа роса й туман – на паркий день

Рибалки знають: якщо вітер дме на суходіл, а ввече­рі навпаки – із суші на воду, здіймаючи бриз,– чекай доброї погоди.

Місяць-молодик «висить» так, що на його ріжку «відро з водою вдержиться» – незабаром чекай дощу.

Хмари «переливають кольори» – віщують грозу.

Чим швидше «ростуть» на сході пір'ясті хмари, змі­нюючи форму, тим ймовірніша гроза.

Якщо по дощі на небі веселка – на третій день знову буде дощ.

Якщо краплини роси висять уранці на кінчиках листя
чи трави – буде дощ.

Листя на деревах повертається верхнім боком дони­зу – на дощ.

Хмариться небо, а квіточки жовтецю розкриті – на зливу не сподівайтеся; якщо ж у спеку він стулить пе­люстки – невдовзі задощить,

Зібрали рожеві пелюстки тендітні квіточки квасени­ці, ніби ховаючись од дощу,– ніч має бути холодною.

Сонце «скаламутилося» – сховалося за хмарову запо­ну – чекай за пару годин грози.

Сходить сонце і на обрії видається більшим, ніж зви­чайно,– на дощ.

Чистий схід сонця – на суху погоду.

Якщо сонце сходить дуже яскраво і хмари навколо нього почервоніли – цього дня буде дощ з вітром.

Коли навколо сонця видно білястий круг – того дня чекай сильної бурі; синюватий або чорний – навколо ,    призахідного сонця віщує бурю наступного дня.

Блідий місяць – на негоду, чистий і яскравий – на хорошу погоду.

Блимання зірок – ознака погіршення погоди з поси­ленням вітру.

Якщо на чистому небі не видно малих зірок – бути бурі.

Якщо ввечері зірки світять ясно – буде теплий, сонячний день; коли зірки тьмяні – на дощ.

Якщо вечірня зоря з червонястим відтінком, а приза­хідне сонце також розчервонілося – вночі збереться на грозу.

Коли літньої пори в прохолодну погоду чути грім, то така погода стоятиме тривалий час.

Якщо бур'яни влітку ростуть особливо високі – зима сніжна.

Перед негодою квітоніжки картоплі згинаються дони­зу, а квітки начебто в'януть.

Перед дощем реп'ях розкривав свої колючки.

Якщо насіннєва «парасолька » в моркви поникла – скоро занегодить.

Якщо квітки білої водяної лілії до восьмої ранку не піднімуться  на  поверхню – по обіді буде дощ; коли ж зовсім не з'являться – до зливи чи похолодання.

Якщо в серпні з'явиться жовте листя на деревах – на ранню осінь.

На березі першими зажовтіли верхні листочки – зима буде ранньою, нижні – пізньою, а коли багровіють рівно­мірно – середньою.

Якщо на деревах з'явиться в серпні багато жовтого листя – буде рання осінь.

Якщо влітку на вишні є цвіт – на теплу й суху осінь.

За добу до дощу на каштановому листі з'являються «сльози» – липкі покрапини соку.

Якщо по вербових гілках стікав сік – за день чекай дощу.

Багато жолудів на дубах – на теплу зиму.

У   серпні   полетіли   на   південь  журавлі – ранньою буде зима.

Багато ягід на горобині – осінь буде дощовою, якщо мало – сухою.

Павук широко плете довге павутиння – утримається тепла погода, розташував свої тенета колесом – на сушу.

Якщо в серпні багато павутиння – на довготривалу й гожу осінь.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Двічі літо не буває.

Що літом родить, те зимою не шкодить.

Той, хто шукає в серпні холоду – натерпиться взимку голоду.

У серпні серпи гріють, а вода холодить.

У серпні спина млів, а зерно спіє.

У серпні хліборобові три роботи: косити, орати й сіяти.

Принеси нам, серпне, стільки кіпок, як у небі зірок.

У серпні рибку ловив та й урожай загубив – зимою нічого їсти.

Як у серпні дбаєм – так зимою маєм.

Серпень виймає серпа зі стріхи, а вересень його ховає.

Серпневого дня зимовим тижнем не заміниш.

Змарнуєш на жнивах хвилину – втратиш не одну зернину.

От діждали літа та нажали жита, поставили в копки та вдарили гопки.

Швидше жніть до оборіжка – там пирогів повна діжка. 

Пішла ганжа жито жати, та забула серпа взяти.

На нивку гній, на скотину лій, а на спину здоров'я.

Нивко, нивка,, верни мою силку; на нивку гнойок, а на мене, молодую, лойок.

Жито половів – ще до жнив можна полового вола з'їсти.

Прийшли жнива, то й дівка крива.

Зяб глибокий – овес високий.

Стій, сніп, на сто кіп,– що хіп, то й сніп, що колосок, то і мішок.

Не радій великому посіву, а радій гарному   врожаю.

Люди дякують дощеві, а подорожній лає.

Кусає комар до пори.

Де один грибок, там цілий вінок.

Хмари зачепилися за гай – буде грибів урожай.

Затягнулися дощі на багато днів – не чекай грибів.

Де народилися маслюки, там є у сповитку їх малюки.

Де народився один маслючок, там маслята повзуть з пелюшок.

Якщо хочеш грибів назбирати – треба до схід сонця вставати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хто цілий рік байдикує, той навіть у вересні голодує.

Вересень каже: «посієш жито на поспіх – воно вродить на посміх».

Як вересніє, то й дощик сіє.

Верещить вересень, що вже осінь.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Андрія Стратилата (1). Цей день має бути теплим, хоч і казали: «День жаркий, але дихає осінню». Відтак, бралися до копання буряків. Вже починало опадати листя з ліщини.

 

Тадея (3). «На Тадея селянин не журився – в хаті хлібець завівся».

 

Боголіпа (4). Повинні з'явитися перші осінні примо­розки, котрі сприяють початкові павутинольоту.

Якщо павутиння прилипає до рослин – на тепло. Мало павутиння – до сухої осені.

 

Луппи (5). У цей день відзначали свя­то вовків; крім доїння овець та корів, інших робіт, по­в'язаних з тваринництвом, намагалися не виконувати.

З цього часу починає облітати листя з осик.

Якщо лист лягає «горілиць» – на холодну зиму, а «долілиць» – зима буде теплою.

Пізній падолист – на суху осінь.

 

Євтихія (6). Дощовий день – погожа осінь і щедрий урожай наступного року.

 

Варфоломія (7). Закінчується збирання білих грибів і починається ранній посів озимини.

Прийшов Варфоломій – жито на зиму сій.

Суша на Варфоломія – гострої зими є надія.

 

Мусія (10). Йора завершення збирання конопель і пе­ревезення снопів до клунь.

Починається дубовий падолист. Якщо ж листя ще міц­но тримається, то зима буде люта.

 

Усікновення, головосіки Іоанна Хрестителя (11). У цей день, начебто, Іоаннові Хрестителю одсікли голову. Тому не працювали, особливо не сікли ножем чи сокирою всякий круглий овоч, котрий нагадує голову – капусту, буряк, картоплю. Їли лише пісні страви, а дехто і взагалі постився. Картоплю варили лише в мундирах, пекли гар­бузи, а хліб лише відламували.

Це період останніх гроз. Як чути грім, то мав бути довга і тепла осінь.

 

Семена, Симеона Стовпника (14). Початок справжньої осені, а з прийняттям християнства на Київській Русі й Нового року.

Хлібороби вважали за святий обов'язок обсіятися ози­миною. «Як посієш мене на Семена,– казало жито,– то все будеш мати із мене, а як посієш по Покрові (14 жовт­ня), то будеш виводити по корові».

З цього дня починалося «старе» бабине літо (закінчу­валося 21 вересня) і, отже, завершували свій відліт ла­стівки. Як стверджує повір'я, на Семена начебто чорти «міряють міркою горобців і беруть з них данину по чвер­ті; ті, що в мірці – лишаються їм, а котрі зверху – від­пускають на волю». Тому, мовляв, так мало їх стає біля людських жител. І дійсно, під цю пору гороб'ячих гуртів помітно меншає; очевидно, це пов'язано з міграційними процесами.

На Семена ясно – осінь буде погожою і теплою.

 

Христодули, ікони «Неопалима купина» (17). Цій іконі приписували чудодійництво, що вона може погасити пожежу, якщо обнести її навколо вогню.

 

Захарія та Лисавети (18). Середній строк жовтіння горобинового листя. За цим днем прогнозували, якою буде зима.

Рано пожовтіло листя на горобині – рання осінь і рання та холодна зима.

 

Михайла Чудотворця (19). Намагалися не працювати, бо хто порушить закон, того неодмінно настигне лихо. Про це існує безліч переказів. У зв'язку з цим від Михайла починали справляти храмові свята, а отже й варити питний мед («медовуху») і влаштовувати «кануни», тобто громадське розпродування медівки. Тому й казали: «До Михайла й толока файна».

 

Друга Пречиста, різдво Богородиці (21). З цього дня вже можна було засилати сватів (весілля справляли тільки з Покрови). Звідси й поговірка: «При­йшла Пречиста – принесла старостів нечиста».

Пасічники в цей день остаточно втеплювали на зиму бджолині вулики, а власники овець вдруге проводили стрижку.

Прийшла перша Пречиста – одягла природа намисто, прийшла друга Пречиста – взяла комара нечиста, а при­йшла третя Пречиста – стала діброва безлиста.

Внесе нечиста – не винесе і Пречиста.

Прийшла Пречиста – на дереві чисто, а прийде По­крова – на дереві голо.

 

Мінодори (23). Дивляться, якщо багато вродило горо­бини – осінь заплаче дощами, а зима вдарить морозами.

Вітер північно-західний – зима буде люта, а південно-східний – тепла.

 

Федори (24). Осіннє рівнодення. Початок затяжних до­щів.

Всякому літові приходить кінець.

 

Корнелія Сотника (26). Природа лаштується до зимо­вої сплячки.

Як Корнелій скаже, так зима покаже.

 

Воздвижения, Здвиження (27). Вважається, що в цей день остання птиця відлітає у вирій, а гаддя ховається в листя і залізає в землю, щоб перебути зиму. Але перед тим має відбутися рада, на якій кожен плазун зобов'яза­ний відзвітуватися за свої вчинки. Ті, хто не порушив протягом року даної обітниці, мають право спочивати до наступного Руфа – 21 квітня, коли"– гаддя знову вилізає із землі; а такі, що вжалили людей або тварин, не мають права на спочинок, бо їх «не бере земля», а відтак не­честивців проганяють геть; це особливо небезпечне гад­дя – воно нападає на людей. Тому дітям заборонялося ходити до лісу, щоб не зустрітися з «шатунами», а також не провалитись у яму, де мають, зимувати плазуни. Якщо хтось провалиться, то буде цілу зиму лизати з ними «гадючий камінь».

Свитку на Здвиження скидай, а кожух одівай.

Хто не обсіявся до Чесного хреста (так у народі нази­вали це свято), той не варт собачого хвоста.

 

Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (30). Жінки не починали будь-якої важливої роботи.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Тепла осінь – на довгу зиму.

Багато жолудів – на холодну зиму і врожайне літо.

Рясно защедрила горобина і завчасно почервоніла – на сувору і сніжну зиму.

Щедро вродили горіхи на ліщині – зима має бути су­ворою і сніжною.

Якщо осінь бідна на гриби, то зима буде багатою на сніг і морози.

Дружний відліт у вирій птахів – ознака суворої зими.

Грім у вересні віщує про теплу й довгу осінь, а у жовтні – малосніжну зиму.

Осінь ясна – зима холодна.

Туман уранці піднімається, утворюючи хмари,– на дощ, падає на землю – на суху погоду.

Парує туман над лісом – почали рости гриби.

Якщо суцільний туман не зникає після сходу сонця, то незабаром буде мінлива погода.

З ночі не з'явилася роса, а по низів'ях немає тума­ну – на негоду.

Глухий грім – на тихий дощ, гучний – на зливу.

Скоро задощить, якщо високі хмари йдуть проти на­земного вітру.

Ластівки низом ширяють – на дощ і вітер, в'ються ви­соко в небі – утримається ясна погода.

Ввечері цвіркочуть коники – на гарячу погоду.

Комашня ховається в листі дерев – на дощ.

Павуків майже не видно – на мінливу, а багато – на суху й теплу погоду.

Павуки бояться сирості й рідко виходять на полюван­ня вранці.

Якщо запримітите вранці павука – роси не­має, а відтак буде погідний день.

Якщо під час дощу павуки плетуть свої тенета – дощ невдовзі припиниться.

На рослинах багато павутиння – тепла погода утри­мається.

Якщо багато павутиння і шпаки не поспішають відлі­тати, то осінь погодою порадує.

Опалий лист лягає горілиць – на теплу зиму й доб­рий урожай наступного року.

Листя папороті закручується вниз перед ясною пого­дою, а розкручується на негоду.

Добре вродив щавель – на теплу зиму.

Гуси летять високо – осінь буде тривалою.

Гуси свійські тримають дзьоби в пір'ї – перед замо­розками.

Бабине літо непогідне – осінь суха.

Сире літо, а тепла осінь, то довгою буде зима.

Перед дощем на листі верби з'являються покрапини; часом капають так рясно, що земля під деревом за годи­ну до дощу мокріє.

Якщо на ялинах виросли шишки на нижніх гілках – на ранні морози, а на верхніх гілках – на пізні.

Кури починають рано линяти – до ранньої і холодної зими, а коли довго не скидають пір'я, то осінь буде су­хою.

Чим тепліший і сухіший вересень, тим пізніше прийде зима.

З'явилися опеньки – скінчилося літо.

Кричать журавлі, надвечір розкукурікалися півні чи шуліки кружляють у повітрі з тужливим покриком – на негоду.

Журавлі мовчки летять низько і швидко – невдовзі занегодить.

Голуби розбуркотілися – встановиться хороша погода.

Сичі кричать перед тривалою негодою.

Якщо журавлі пізніше звичайного відлітають у вирій та ще й при західному вітрі – зима запізниться.

Восени довго не зникають мухи – осінь буде протяж­ною і сніг ляже пізно.

Бджоли щільно затягують вічка у вуликах прополі­сом – на холодну зиму, а залишають льоток майже од­критим – на теплий перезимок.

Коли сіють у негоду, то у хлібі буде багато мітли.

Хмари рухаються проти вітру – погіршиться погода.

Нічний вітер віщує дощ наступного дня.

Чим сильніший вітер, тим менша ймовірність місце­вих заморозків.

Дощ уранці, що бабині танці, дощ в обід – запрягай, додому їдь!

Якщо вітер посилюється під час дощу і напрямок його змінюється проти годинникової стрілки – чекай швидко­го потепління.

Якщо вдень після грози не похолодало, а з'явилися високі купчасті хмари, то вночі знову загрозить; якщо ж з'являться надвечір туман і роса, то дощ не йтиме.

Якщо під час дощу на воді з'являються бульбашки, то негода надовго.

Побачив одночасно дві чи три веселки – збирайся в ліс по гриби.

Блимають зірки – посилиться вітер і погіршиться по­года.

З вершків дерев листя опало – скоро зима.

На купах гною вранці з'явилися післьони, які виросли за ніч,– удень буде дощ.

Літо з дощами – осінь з грибами.

Якщо в лісі мало грибів, а багато жолудів – чекай су­ворої зими.

Багато опеньків восени – на сувору зиму.

Добре вродили опеньки – буде врожай жита наступ­ного року.

Якщо осінь багата на гриби – зима буде тепла.

Коли гриби вродять, тоді на людей помір бував.

Якщо на буряках багато сухої гички – осінь буде тепла і суха.

Ранком чути запах сажі – надвечір збереться велика злива.

Вересневий дощ, що почався вранці, довго не йтиме.

Якщо в дощову ніч сова часто пугикав – бути завтра обрій погоді.

На поверхню водойми випливають білі карасі – на дощ.

Риба пливе на мілководдя – похолодає.

Біла цвіль уздовж лісових стежок – на гриби.

Перший сніг випаде рано, то й весна буде рання.

Кроти носять у нори багато стерні і соломи – зима буде холодна.

Миші риють нори входом на південь – зима буде су­вора.

Калина   рано   зачервоніла – на ранню і люту зиму.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Вересень – рум'янець року.

Вересень без перевесла.

Садок у вересні, що кожух у січні.

Вересень весіллями багатий.

Вересень каже: «Посієш жито на поспіх – воно вро­дить на посміх».

Хто цілий ріп байдикує, той навіть у вересні голодує.

Вереско вхопив чересло.

Верещить вересень, що вже осінь.

Від вересня вогонь і в полі, і в хаті.

Зимній вереско зняв перевесло.

Як вересніє, то й дощик сіє.

У вересні одна ягода, і та гірка горобина.

Серпень   страву  готує, а вересень подає її до столу.

У вересні хліб хоч і глевкий, але м'який, нехай і ноздрюватий, аби на столі йому лежати.

Весною горшки порожніють, а восени повніють.

Восени грибина, а взимку свинина.

У доброго хазяїна восени й соломина не пропаде.

Зерно до зерна – то й мірка повни.

Діждемо осені, то будуть у нас кундосини (весілля).

Ликом пастернака не викопаєш.

Осінь каже: «Берися, бо як зима прийде, хоч і схочеш узятися, то не візьмеш!».

Осінь на строкатому коні їздить.

Всякому літові кінець, а осені початок.

Хвали літо, коли осінь прийде.

Буде погода, як не потече з неба вода.

Літуй не літуй, а осінь таки прийде.

У пустій стодолі й горобці не тримаються.

Як листя жовкне, то й праця мовкне.

З осені колос наливається.

Нема понад снігову зиму, а осінню борозну.

Мілка борозна – хліба півмішка.

Виореш мілко, посієш рідко, то вродиться дідько.

Посієш густо – не буде пусто.

Як добудеш землю мертвицю, ти не жатимеш пше­ницю.

Восени журавлі полуденок з'їли.

Цибуля в кожух одягається – від морозів ховається.

Дощове літо і тепла осінь довгу зиму кличуть.

Осінній час – сім погод у нас: сіє, гріє, віє, туманіє, шумить, гуде ще й згори йде.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Жовтень-болотник ні колеса, ні полоза не любить.

Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою.

Жовтень ходить по краю та й виганяє птах із раю.

У жовтні гріє ціп, а не піч.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Ярини (1). Цей день ще називали «журавлиним лі­том».

Якщо на Ярини відлетять журавлі, то через два тиж­ні чекай морозів, а як затримаються – зима раніше, ніж на Афонію (15 листопада) себе не покаже.

 

Трохима (2). У цей день хлопці й дівчата обирали одне одного. Звідси й примовлянка: «На Трохима не про­ходить щастя мимо – куди  Трохим, то й воно за ним».

З 2 по 10 жовтня пасічники переносили в омшаники (погрібки) вулики. При цьому спостерігали: якщо бджо­ли старанно позаліплювали вічка воском чи прополі­сом – зима буде суворою, а коли злегка, то теплою.

 

Дениса (3). Північний вітер – на холод, південний – до тепла, західний – на мокречу, а східний – буде зим­но, але сонячно.

 

Кіндрата (4). Починали готуватися до зими. Про тих, хто легковажив, казали: «Пустий господар по Кіндраті не мав ще кожуха в хаті».

Різкий північно-східний вітер – на холодну зиму.

 

Фотія (5). Якщо листя з берези ще не опало, то сніг ляже пізно; коли ж дерева звільнились, то наприкінці січня буде тривала відлига.

 

Зачаття Іоанна (Івана) Предтечі (6). Намагалися ні­чого не заготовляти на зиму, бо почорнів. Дівчата й жін­ки з цього дня бралися за рукодільництво – пряли, тка­ли, вишивали.

Тік і потік починок приволік.

Па Предтечі – тулися до печі.

 

Єфросинії (8). Цей день у народі ще називали «ка­пусником», бо, за повір'ям, пошаткована капуста мала довго й добре зберігатися.

Не треба в капусту й олії_ь як пошаткуєш на Фросинії.

Коли на Єфросинії тепла погода, то ще тепло трива­тиме три тижні.

Якщо цього дня випаде сніг, то зима встановиться на Михайла (21 листопада).

Ранній сніг – на ранню й теплу весну; якщо він гли­бокий, то наступного року буде добрий врожай, якщо су­хий – літо буде погоже.

 

Івана Богослова (9). Завершували всі польові роботи. Хто не посіяв до Богослова – не варт доброго слова. На  Богослова   дощ  зі   снігом – у січні тричі йтиме дощ; сонячно і тепло – червень буде дощовий і холод­ний.

 

Покрова (14). З Покрови починали справляти вечорни­ці, котрі тривали до Великодня, і гуляли весілля, які три­вали до пилипівських заговин (27 листопада). Це була пора наймасовіших шлюбів. Тому й казали: «Прийшла Пречиста (з цього часу можна було засилати сватів) – несе старостів нечиста, а як прийде Покрова – зареве дівка, як корова».

Яка погода на Покрову, такою буде і зима.

Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покрив в листопаді та грудні.

Якщо до цього дня не опаде з вишень листя – на теп­лу зиму, а облетить – на сувору.  

Зранку вітер з півдня, а по обіді з півночі – початок зими буде теплим, але згодом похолодає.

Якщо вітер з півдня низовий – зима буде теплою, з півночі горішній – холодною, із заходу – сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.

Покрова породила й чимало прислів'їв.

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

До Покрови давали молоко корови, а після Покрови пішло молоко в роги корові.

До Покрови думай про пашу корові.

Минула Покрова – з'їла полудень корова.

По Покрові і слід по корові.

По Покрові – то і по теплові.

Настали жнива – лежить баба нежива,   а   прийшла Покрова – стала баба здорова.

Прийшла Покрова – зосталася здорова.

Далеко  до Покрови – ще  сіна  накошу,  а прийшла Покрова – заніміла мова.

Прийшла Покрова – натопи хату без дрова.

Прийшла Покрова – всохла діброва.

Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома.

Хто сіє по Покрові, той не мав, що дати корові; ...той виводить взимі по корові; ...той відсіває по корові.

Покрова всю землю покривав листям або снігом.

Покрова накривав траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем.

Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку яков-таков онучею, хай дівкою не мучаюсь; ...як не хуст­кою, то онучею, бо дівкою вже надокучило; ...хоч ганчір­кою, аби я була жінкою.

 

Сергія Послушного (20). З цього дня вже чекали зими.

Якщо земля вкриється сніжком, то через місяць бути справжній зимі.

 

Якова (22). Зима став на ноги. Можна сподіватися і на сніжну крупу.

Після Якова осінь вже заплакала.

Після Якова тепла ніякого.

 

Євлампія (23). Куди ріжки місяця покажуть, звідти будуть дути вітри.

 

Євфимії (28). Цей день ще називали «болотихою».

Розкисли дороги – застрягли в Євфимки ноги.

Як зачнеться на Євфимку моква, то аж до морозів трива.

 

Осія (30). В цей день колесо з віссю прощається. Віз у засторонок поліз, а сани ще не зніс. Жовтень ні колеса, ні полоза не любить, бо їде на ря­бій кобилі.

Луки (31). Крім осіннього, в і весняний (5 травня). З цієї нагоди жартували: «До весняного Луки ані хліба, ані муки, а прийшов осінній Лука – з'явилися хліб і мука».

Як не придбаєш до Луки, то не буде ані хліба, ані муки.

Вже починали перевозити сіно з далеких   відстаней. До Луки не везуть сіна з луки.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Якщо до середини жовтня не осипалося з беріз лис­тя – сніг ляже пізно.

Пізнє опадання листя – на тяжкий рік.

Якщо листя з дуба і беріз опаде чисто – легкий рік, нечисто – на сувору зиму.

Листя кладеться на землю «долілиць» – во врожай.

Якщо вдень випав перший сніг – він швидко розтане, а вночі – лежатиме довше.

Скільки б не випало снігу, але якщо на вишнях зали шилося листя, то неодмінно наступить відлига.

Перед сильним вітром горобці метушаться, перелітаю­чи зграйками з місця на місце.

Сова кричить – до холоду.

Грак відлетів – чекай снігу.

Ворони   вмостилися   на   нижніх гілках дерев – бути негоді й вітрові.

Рано линяють голуби – на ранні приморозки й холод­ну зиму.

Голуб, відпочиваючи, ховав одну ніжку в пір'я – че­кай різкого похолодання.

Лушпина на цибулі тонка – зима буде теплою, а гру­ба та з багатьма застьожками – холодною.

Якщо восени сіренький ранок, то жди ясного дня.

Червоний місяць – на вітер, блідий – на дощ.

Якщо високими поросли бур'яни, то зима буде сніж­ною з частими завірюхами.

Вовча ягода перед дощем особливо пахне.

Чорна бузина і калина  достигли не по порі – чекай холодної і лютої зими.

Спориш довго не змінює восени  свого  кольору – на щедрий врожай зернових наступного року.

Білка мостить гніздо високо – на теплу зиму,  низь­ко – на люту.

Заготували білки великий припас горіхів – на холод­ну зиму.

Грім у жовтні – на малосніжну, м'яку і коротку зиму.

Якщо молодик припаде на дощовий день, то ввесь на­ступний місяць буде дощовим.

Якщо польові мурашки витягли високі купини, то осінь і весна будуть дощовими.

Коли подушки гнізд у рудих лісових мурах товсті й міцно складені – зима буде морозяною, а пухкі – теп­лою.

Польові миші переселяються до людських жител восе­ни – на сувору зиму, а весною – мокре літо; якщо боло­тяні миші влаштовують поверх купин гнізда – на мокру весну й часті повені.

Зайці рано нагуляли жиру – на холодну й сніжну зиму.

Якщо кроти роблять входи до нори з півночі – до теп­лої зими, з півдня – холодної, зі сходу – сухої, а із за­ходу – мокрої.

Пізній гриб – пізній сніг.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Вересень пахне яблуками, а жовтень – капустою.

Жовтень-болотник ні колеса, ні полоза не любить.

У жовтні гріє ціп, а не піч.

Жовтень ходить па краю та й виганяв птах із раю.

Для роботящого Федота і в жовтні знайдеться робота.

У жовтні тільки руки зябнуть, а в листопаді й ноги дубіють.

Не встиг у жовтні роздивитися, як сонце зійшло, а во­но уже на заході.

Жовтень як не з дощем, то зі снігом.

Жовтень хоч і холодний, але листопад і його перехо­лодить.

Осінь каже: «Бери, бо як зима прийде, хоч і схочеш узяти, то не візьмеш».

Весною дощ парить, а восени мочить. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Листопад зимі ворота одчиняє.

Листопадовий день, як заячий хвіст.

Листопад не лютий, проте запитає, чи одягнутий та взутий.

В листопаді голо в саді.

У листопаді сонця, як в старої баби чепуріння.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

«Казанський день», Казанська Божа Мати (4). Оста­точна межа переходу від осені до зими – міцно скову­ється земля, а відтак «морозцям дорогу вказує».

Якщо цього дня небо заплаче, то слідом за дощем при­йде зима.

Якщо зранку дощить, то надвечір має піти сніг.

 

Якова (5). Якщо піде град або снігова крупа, то на Мотрони (22) наступить справжня зима.

 

Дмитра, Змитра (8). Жіноче свято. Проте з Дмитром пов'язані завершальні обряди тваринників. З цього дня домашніх тварин уже не вигонили на пасовиська. Госпо­дарі остаточно розраховувалися з пастухами, а останні врочисто святкували завершення сезону.

До Дмитра ще дозволялося засилати сватів, а після цього заступали запусти (заговини), а тому закінчува­лись і весілля. Про це народ створив чимало дотепних прислів'їв та приказок.

До Дмитра дівка хитра, а після ще хитріша; ...а по Дмитрі – лавку витри; ... хоч кісся витри; ...хоч кахлі витри; ...хоч комин витри; ...хоч нею губи витри; ...хоч чобіт витри; ...а по Дмитрі хоч сім за цибулю.

До Дмитра дівка хитра, а після Михайла (21), хоч за попихайла; ...а після Дмитра сякий-такий аби був, щоби хліба роздобув; ...а по Дмитрі хоч за старця, аби не оста­ться; ...а по Дмитрі стріне собаку і питається: «Дядьку, ви не з сватами?»; ...а після Дмитра свиня йде, а вона питається: «Тітко, чи не бачили старостів?»; ...а стріне со­баку, то каже: «Здоров, дядьку! Чи не в старости?».

Звідайся, Дмитре, яке наше хутро.

Якщо на Дмитра день без снігу, то ще не буде зими.

Замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року.

Випав сніг – увесь листопад буде холодним і морозя­ним.

Якщо до Дмитра дощ, то на Введення (4 грудня) сні­гу буде по коліна.

Якщо відлига, то на теплу зиму і ранню весну; цей день зі снігом – весна пізня; холод і сніг – на пізню й холодну весну.

 

Параскеви П'ятниці, Параски (10). В цей день свят­кують лише жінки – не прядуть, не шиють, не золять і не розчісують волосся.

Якщо день сонячний, то чекай теплої зими, хмарно – в середині грудня будуть сильні морози.

 

Кузьми і Дем'яна (14). День зустрічі зими (так звані «курячі іменини»). З цього часу починає замерзати земля і крига сковує річки і озера. Не випадково, у жартівливій формі це відтворено в прислів'ї: «Кузьма з Дем'яном ко­валі: закують дороги й річки – до весни не розкувати». За старим стилем це початок листопада.

Кузьма і Дем'ян вважалися покровителями ремесел, зосібно ковальства. Тому цей день урочисто відзначали ковалі.

Якщо розвезе дорогу – не жди морозів до початку грудня.

Випаде сніг – на весняну повінь.

Павла (19). З ним пов'язують льодостав – замерзан­ня річок і озер.

Йде сніг – чекай сніжну й добру для озимини зиму.

 

Феодора (20). Зима сідає на покуть.

Феодор сидить і землю студить.

З Феодора-Студита стає холодно й сердито.

Якщо відлига – чекай морозів.

 

Михайла (21). Михайло неодмінно має сповістити про зиму, бо «приїжджає на білому коні». Після Михайла закінчувалися весілля. За цим днем завбачували і весну.

Якщо відлига – не жди санного шляху до Миколи (19 грудня).

Іній – на великі сніги, а туман – на відлигу.

На Михайла зима на білому коні приїжджає.

На Михайла зима саньми приїхала.

Від Михайла зима морози кує.

Звідається Михалко, чи маєш теплі нагавки.

Як Михайло закує, то Микола розкує.

Як Кузьма (17 серпня) з медом, то Михаль з ледом.

Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до півгрудня.

Якщо Михайло з дощем не услужить – добру й суху весну ворожить.

Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна й красна.

Після Михайла – хоч за шкандибайла.

 

Мотрони (22). Вже має бути покритою снігом земля.

Якщо на Мотрин день гусь вийде на лід, то ще буде плавати по воді.

Якщо в листопаді Мотря на білім коні приїде, то гост­ру зиму нам привезе.

 

Пилипа, Заговини, запусти на Пилипівку (27). У цей вечір, напередодні Пилипівського посту, готують смачну обрядову вечерю: борщ, локшину, пиріжки, варени­ки, смажать м'ясо, зокрема птицю. За звичаєм, до бать­ків приходили вечеряти із своїми чоловіками дочки, котрі недавно вийшли заміж, а також запрошували кумів та одиноких сельчан. Залишки од вечері віддавали бідним людям.

З цього дня жінки починали прясти кужіль  на  по­лотно.

Іній на Пилипа – буде овес, як липа.

Чи дуб, чи липа – нині святого Пилипа.

Іній – на врожай вівса, а дощ – на дорід пшениці.

Якщо хмарно або сніжно – травень   буде   негожий.

 

Пилипівський піст, Пилипівка (28). Якщо в цей день лежить сніг, то долежиться до повені. У Пилипівку день до обіду. Яка ніч у Пилипівку, такий день у Петрівку. Як хочеш лози, то в Пилипівку вози.

 

Матвія, Симеона-юди (29). Остаточно замерзає земля.

На Симеона-юди боїться кінь груди.

На Симеона горобці збираються в табунці.

 

Георгія Чудотворця (30). Який день на Георгія, така й зима.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Грім у листопаді – на малосніжну зиму, але рік уро­жайний; якщо загримить при місяці уповні – хліб уро­дить на полях.

Туман спадає – на відлигу.

Хоч скільки б випало снігу в листопаді, але відлиги його зженуть.

Пізньої осені вітри зі сходу – весна буде холодна.

Якщо восени рано нанесе снігу, то і весна буде ран­ньою.

Коли сонце сходить, а над ним хмара – хорошої по­годи не чекай.

Сонце рухається немовби в тумані – на дощ.

Якщо зірки на небі яскраві – на гарну погоду, тьмя­ні – на дощ або сніг.

Зорі рясно вмаяли небо – наступний день буде со­нячний.

Блимання зірок у листопаді – ознака погіршення погоди.

Коли хмари пливуть низько – буде дощ і похолодніє.

Хмари висять низько – чекай вітру і снігу.

Пищить снігур – зима забариться.

Якщо домашня птиця ховав голову під крило – буде холодно.

Кури і птахи часто і тривалий час общипують себе – чекай сніжну й вітряну погоду.

Коти на піч лізуть грітися, знай: ніч буде з примороз­ками.

Потріскує кора на ясенах – буде холодна весна.

Жовта верба продовжує ще рости, молоденьке віття відгонить – ознака теплої і довгої осені.

Наявність на небі хмар різного забарвлення – ознака близької негоди.

Якщо горобці пожвавилися й зацвіріньчали під час тривалої негоди, то можна чекати на хорошу погоду.

Червона вечірня зірка передвіщає вітер, світло-жов­та – дощ.

Золотаво-мусянджовий колір сонця при сході й захо­ді, а також світло-рожеві барви зорі віщують негоду і вітер.

Хороша погода утримається, якщо небо має чистий яскраво-блакитний колір.

Якщо навколо місяця утворюється червоне коло – треба чекати мокрого снігу з вітром.

Якщо листя з дерев не все опаде – буде сувора зима.

Калина   вже  достигла, а листя на ній ще зелене – тепла осінь.

Бував і навпаки: листя опаде, а плоди аж до морозів тверді.

Рано опало листя на липах – зима буде люта.

Ранній сніг на ранню весну.

Якщо перший сніг упав на мокру землю – залиши­ться, на суху – скоро зійде.

Ожеледиця починається з туману. Від першого снігу до санного шляху – півтора місяця. Побачиш наприкінці осені побілілого зайця, то не за­баришся побачити й «білих мух» – білі зайці без снігу довго не ходять.

Якщо наприкінці осені чи початку зими почуєте, як вранці тетеруки токують – зима не за горами: за день-другий випаде сніг.

Якщо на березі ставка сидять гуси і голови в пір'я поховали – на пониження температури.

Кури хвостами стріпують – на вітер.

Якщо кури ходять дотемна – наступного дня буде не­года.

Кури сходяться докупи – на невеликі приморозки.

Перед дощем індички «горбляться».

Якщо в листопаді з'явилися комарі – зима буде теп­лою.

Пізній листопад – до суворої і затяжної зими.

Яка погода в листопаді, така і в квітні.

Бурхливий листопад – на сувору зиму.

Після листопадових заморозків – грудневий мороз.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Листопад білими кіньми їде.

Листопад вкриває першою кригою ставки, річки й озера.

Листопад стелить землю листям, а грудень снігом.

Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довга бу­ти мусить.

Листопад зимі ворота відчиняє.

Листопад уриває дня, а накликає ночі.

В листопаді світанок з сутінками в полудень зустрі­чаються.

Листопадовий день, що заячий хвіст.

Листопадові води – для лук великі шкоди.

Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.

В листопаді голо в соді.

В листопаді зима саньми приїжджає.

В листопаді зима на заграді.

Не диво в листопаді білі мухи.

В листопаді зима з осінню бореться.

Прийшов листопад до хати та й питає: «Чому загради у вас немає?».

В листопаді смутно і в заграді.

Хто в листопаді не мерзне, тому й коло Йордану нічо­го біда не зробить.

У листопаді сонця, як у старої баби чепуріння.

З листопадом бабам рада: ховатися на піч.

Листопад і колесо, і полоз любить.

Листопад напівзимник і передзимник, він колесо та полоз любить.

В листопаді на колесах виїзди, а полов на віз клади.

Коли в листопаді небо заплаче, то слідом за дощем і зима прийде.

Листопадові очі до снігу темні. Листопад заспів зими і сутінок року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Січень рік починає, а грудень кінчає.

Грудень – не брат, а морознеча – не сестра.

Сумний грудень і в свято і в будень.

Сніг у грудні глибокий – урожай високий.

НАРОДНИЙ ПРОГНОСТИК

 

Введення, або Видения, третя Пречиста (4). Вва­жають, що в цей день Бог відпускає праведні душі поди­витися на своє тіло, а тому і свято називають «Видениям».

У цей день не можна терти коноплі.

Як Введення моститъ мостки, а Микола (19) забива гвіздки, то люта зима буде.

Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома.

Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія (6 трав­ня) – трава.

Як горобець нап'ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія (6 травня) трави.

Як на Введення буде вода, то в літі буде молоко.

Введенські морози ще зими не роблять.

 

Прокопа (5). У давнину в цей день на шляхах ставили віхи, щоб мандрівники не збилися з дороги. Тому казали: «Прийшов Прокіп – розбив розміт, по снігу ступав – до­рогу копає».

 

Канун Святої Катерини (6). З цього вечора дівчата по­чинали ворожити.

Робили це в такий спосіб: крали в чужому садку гі­лочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розквітне, то того ж року юнка вийде заміж.

 

Катерини (7). Дівчата робили те, що і на Канун. Бра­ли стільки гіллячок, скільки членів сім'ї. Скільки галузок не розвивалося, то начебто стільки чоловік помре в ро­дині.

Ворожили і в такий спосіб. Дівчата насипали в миску каші і йшли гуртом на двір кликати судженого на вече­рю, б'ючи по воротах макогонами по черзі, приказуючи: «Іди, іди, суджений, кашу їсти!».

Звідки загавкає пес, туди й заміж піде.

З приходом Катерини чекали лютих морозів.

На Святу Катерину ховайся під перину.

Катерина по воді, то Різдво по льоді.

Як на Катерини холодно, то буде голодно.

 

Парамона, або Передандрія (12). Молодь увечері зби­ралася на «калиту». Дівчата випікали великий корж, під­в'язували його до сволока, а хлопці мали по черзі проїха­ти на коцюбі і відкусити шмат. Присутні намагалися розсмішити «коцюбника» – так називали того, хто «їхав на коцюбі». Якщо такий розсміявся чи не зумів посма­кувати калитою, то невдаху обмащували сажею.

Пізно ввечері дівчата збиралися в окремий гурт для ворожінь. Більшість сюжетів подібні до тих, якими кори­стувалися напередодні Нового року. Але деякі були й «андріївські».

Взявши вдома борошна, сходилися до однієї з подру­жок. Щоб замісити тісто, тричі ходили до річки; воду приносили лише в роті. Зачерпнувши долонею із дна джерельці  дивилися, що потрапило до рук: якщо камі­нець – майбутній чоловік буде муляром, земля – хлібо­робом, скіпка – столяром.

У цей день стежили і за погодою.

Якщо вода на річці тиха – на рівну зиму, шумови­та – на завірюхи.

Якщо вдень йшов сніг, то бути хурделицям цілий тиждень.

Якщо до цього дня сніг не випав – зима буде теплою, а як з'явився – довгою і холодною.

 

Андрія (13). У цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. На Андрія дівчата багато во­рожили, завбачуючи свою долю.

Дійства, пов'язані з ворожбою, такі ж, як і напередод­ні Нового року.

На Андрія треба кожуха-добродія.

На Андрія робиться дівицям надія.

На Андрія вложи руку в засув у хліві.

Я, Святий Андрію, конопельки сію – дай же, Боже, знати, з ким весілля грати.

Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію, пеленою волочу, бо я заміж хочу.

 

Наума (14). У давніші часи навчальний процес роз­починався взимку – першого грудня за тодішнім літочис­ленням. Це була найзручніша пора, коли   сільські   діти мали змогу здобувати освіту. В цей день батьки відводи­ли до школи дітей саме на це свято, бо «Пророк Наум наведе на ум».

За  народними уявленнями,  Наум – покровитель ро­зуму, знань і доброчинства, а тому селяни були перекона­ні: якщо на свято пророка почати навчання, то дитина успішніше отримає і засвоїть знання, набереться розуму. Особливо це стосувалося дітей слаборозвинених. Увечері хрещені батьки запрошували хрещеників, котрі приходи­ли з букварями й починали на пам'ять заучувати літери. Хоч згодом терміни  початку навчання були перемі­щені, але в ремісничих цехах і при братствах продовжу­вали давню традицію – майстри набирали собі учнів на свято Наума. На його честь влаштовували цікаві обряди, професійні посвяти тощо. З цього дня починали освоюва­ти музичні інструменти ті, хто бажав оволодіти грою на бандурі чи скрипці. Хто не зміг осилити професійних на­виків, таких у народі називали «партачами».

Партача й Наум не наведе на ум.

Наум наставляє на ум.

Батюшка Наум, виведи синка на ум.

Прийшов Наум – пора братися за ум.

Я не знаю ні «aз» ні «буки» – прийде

Наум і змусить до науки.

 

Варвари (17). Святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з маком чи сиром, серед яких обов'язково мали бути й «пірхуни» – заправлені борош­ном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить та­кий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили «пірхуном».

За повір'ям, на Варвари починають збиратися в зграї вовки.

Яка погода на Варвари, така на Різдво (7 січня).

Який день на Варвари, такий І на Сави (18 грудня).

Дерева в інеї – урожай на фрукти.

Якщо горобці збираються купками на деревах і цві­рінькають, то буде тепла зима.

Хто заспить на Варвару, то цілий рік буде сон­ливим.

Якщо проти цього дня нічне небо в зорях – чекай хо­лодів, а сліпе й тьмяне – на тепло.

Було не савити і не варварити, а сісти і на три вере­тена напарити; ...та на сорочку сурганити; ...не євдошити – на куделю ковдошити.

Хто савить і варить, той починок не напарить.

Варвара заварить, Сава засолить, а Микола (19 груд­ня) поставить кола.

Варвара заварить, Сава закалить, а Микола закує.

Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Ґанки (22 грудня) – сідай в санки.

Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне.

Варвара мости мостить, Сава гвозді гвоздить, а Мико­ла прибиває (кріпить).

Варвара кусок ночі увірвала, а дня приточила.

Варвари ночі украли і дня доточили на макове зерня.

Свята Варвара по світі брикала.

Коли на Варвари мороз приліз, то ховай сани, а витя­гай віз.

Прийшла Варуня – гляди ніс та вуха.

Від Варвари до Нового року стільки дня доточиться, як півень з порога скочить.

Якщо на Варвари гострі морози, то на зиму готуй вони, а якщо розстане, то кажи оглянути сани.

Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима крас­на, як золото.

 

Сави (18). З цим святом пов'язано найбільше жартів­ливих обрядів. У тих родинах, де були чоловіки з таким ім'ям, справляли обряд «Похорону Савки». Збиралися переважно родичі і сусіди, щоб увіншувати іменинника: «Як був Сава, то не їв сала, їв паляниці, щоб любили мо­лодиці».

На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти. Прийшла пора «І савити, і варварити, і куделю кучмарити». Хто ж не працював, то казали:

Савила та варварила і сорочки собі не справила.

Сави і Варвари на мені сорочку обірвали.

Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.

Сава приїхав на білих санках.

Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.

Сави дні прибавили.

Савка бідний, Микола багатий.

Сава – батько зимового Миколи.

 

Миколи (19). Всі три свята – Варвари, Сави та Ми­коли – називали миколаїними святами. На відміну од весняного (22 травня), зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бід­них і знедолених. Та найбільше його пошановували діти, для яких віл був почесним охоронцем. Навіть існує леген­да про те, що Миколай спасав дітей серед моря.

Традиційно на Україні, особливо на західних об­ластях, до цього дня готували обрядодії, пов'язані зі Свя­тим Миколаєм. Ввечері хтось найповажніший з родини, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в «доброго Ми­колая» (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі з по­дарунками, які батьки, знаючи про дитячі забаганки, готували заздалегідь.

Вручаючи кожному окремо гостинець, Святий Мико­лай згадував вce те добре, що зробив дітлах протягом року і соромив за нечемні вчинки. Відтак, діти свято ві­рили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити «діда Миколая, який про все знав». Це був вельми дійовий виховний момент.

Крім того, в школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою особою вважався Святий Миколай. Поруч з ним неодмінно сусідив в'юнкий чортик, що намагав­ся переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарун­ки не варто, бо вони були неслухняними. Але такі ви­стави закінчувалися тим, що «добрий Миколай» цього разу вибачав.

Під цю пору зима вже остаточно перебирає свої пра­ва. «Миколай бородою трусе,– рече відоме прислів'я,– дорогу стеле». Отже, для селянина це найщедріша по­ра – зібрано збіжжя, зроблені на зиму відповідні припа­си, а тому можна було розрахуватися з боргами. Хто ж не встигав або не міг до цього дня віддати позички, то казали: «Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».

Особливою повагою в народі користувалася ікона Ми­коли Чудотворця. Вона була присутньою маже в кожній оселі, оскільки, як уже мовилося, він захищав всіх бід­них і знедолених. Пам'ятаєте як Святий Миколай допоміг бабусі вибратися з багна?

На Миколая хлопці вже починали домовлятися про колядки.

Після Миколи пшениця вкриє поле.

Хвали зиму після Миколи.

До Миколи та й ніколи.

Миколай – жінки своєї не май.

У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває теп­ла ніколи.

Як впаде великий іній – на гарний врожай хліба.

Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

Морозяний день – на уроду хліба й огородини.

 

Амвросія, Андросія (20). У давнину дівчата на Андросія організовували цікавий обряд «Трусити груші». Зібравшись в одній з осель, кожна юнка мала приміряти на себе дванадцять одежин і одягти найзручнішу. Якій не дісталося по розміру, то прив'язували спідницю ззаду до поперека і відправляли «трусити груші». Підійшовши до верби, вона вилазила на дерево і струшувала його. Подруги, що стояли знизу, запитували: «Що ти тру­сиш?» – «Груші»,– відказувала вона. «Так то ж не гру­ші, а хлоп'ячі душі!» – одкликували гуртом дівчата.

Зібравши «натрушених груш», себто сухих паличок, йшли на досвітки. Котрій з них уночі присниться хло­пець, за того, вважалося, й вийде заміж.

 

Ганни (22). Від Ганни зима набирає розгін: «При­йшли Ґанни – сідай у санки» – полюбляють нагадувати літні люди. Та це й природно, адже на Ганнине зачаття припадає зимове сонцестояння, після чого воно повертає на літо, а зима на мороз. Відтак у народі Ганни називали ще «родинами сонця».

За народними уявленнями, в цей день вовки остаточ­но збігаються в зграї, щоб відгуляти до Водохрещ «шлюбну пору». В деяких регіонах вважали цей день свя­том вовків і намагалися пе працювати.

З Ганниного дня жінки починали готуватися до Різд­ва – білили хати, прибирали оселі і посилено годували свиней, щоб мати свіжину до свят.

Яка Ганка до полудня, така зима до кінця грудня.

Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.

Сонце ясне, променисте – Новоріччя буде морозяним; якщо ховається за хмарами, а на деревах висне іній – під Новий рік буде хмарно з відлигою.

Тихий і безвітряний день – на врожай садовини.

Коли йде дощ – вся весна буде дощовою.

Якщо в цей день вовки виють над слободою, то на па­діж худоби.

 

Спиридона Сонцеворота (25). За довголітнім прогно­зуванням, це найхолодніший день грудня, бо «сонце пе­реходе на другий бік».

У давнину намагалися не працювати, щоб миші не їли соломи, а тому обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечистоту гоне з хати вон». Найбільше осте­рігалися свердлити, бо будуть черв'яки нападати.

Ставили в цей день гілки вишень у відро із землею, якщо розів'ються на Різдво, то вродить гарно садовина

Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє.

На Спиридона хоч на гороб'ячий скік, але таки при буде дня.

На Спиридона дня прибуде на макове зерня.

За цим днем люди намагалися вести спостереження за річним циклом: кожен наступний день відповідав погоді чергового місяця. Тому протягом дванадцяти днів запам'ятовували характер погоди, щоб визначити, яким буде рік.

Якщо ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жарке; як темна – зима тепла, а літо пасмурне.

 

Томи, Аггеля (29). Також холодний день.

Прийшов Тома – сиди вдома.

Добре говорив Святий Тома, що в грудні найліпше сидіти вдома.

 

Даниїла (30). Якщо з'явиться іній – Різдво буде теп­лим.

 

У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ

 

Який перший день грудня, така й уся зима буде.

Грудень холодний, сніжний та з вітрами – на врожай.

Яскраві зірки взимку – на мороз.

Миготять зірки в небі – на сніг.

Грім узимку – на сильні вітри і сніг.

Поверх криги виступає вода – незабаром буде дощ або потепління.

Хмари йдуть проти вітру – на сніг.

Якщо вночі був іній – вдень сніг не йтиме.

Багато інею на деревах – буде багато меду.

Іній на деревах – до морозу,туман – буде відлига.

Тетеруки й куріпки здіймаються з дерев і відлітають з відкритих місць углиб лісу – незабаром почнеться буран.

Якщо ворони вранці сидять на верхівках дерев і кар­кають – бути метелиці й морозу, вмостились на серед­ньому й нижньому гіллі – чекай вітру, на землі – потеп­лів, улаштували «ігри» в небі, перекидаються через голо­ву, різко шугають донизу і знову вгору – за два-три дні буде хуртовина.

Якщо мовчать кімнатні птахи – перед метелицею.

Повітря над лісом посиніло – на тепло.

Сова кричить – холод накликає.

Збіглися хмари в одну купу – чекай негоди.

Якщо взимку ранкова зоря швидко гасне – на хо­лодну погоду, а коли вечірня раптово згоряє – на відлиг).

Туманне коло навколо сонця – на хуртовину, якщо стовпи біля нього – чекай морозяної погоди.

Коли ліс узимку почорнів, слід чекати відлиги чи бурі.

Дим без вітру стелиться по землі – випаде сніг або потепліє.

Віконниці або журавель взимку скриплять – буде від­лига.

Починають «плакати» вікна – зменшиться тиск і по­теплів.

Снігурі прилетіли в грудні – зима буде суворою.

Снігур під вікном сповіщає про себе – на відлигу.

Горобці ховаються у затишок – під дах чи залазять у купи хмизу – на мороз і заметіль.

Миші вилазять з-під лісової підстилки і бігають по снігу – на відлигу.

Граки в'ються високо зграями і стрілою спускаються на землю – буде снігопад; кружляють над гніздами – то сядуть, то знову злетять – перед зміною погоди.

Галки збираються великими зграями і сильно кри­чать – на ясну погоду і мороз.

Синиці починають зранку пищати – вночі буде мо­роз, а ховаються під дах – на хуртовину.

Узимку кінь лягає на землю – перед снігопадом, а перевертається через спину – на відлигу.

Пізно ввечері голосно співає хатній цвіркун – завтра буде тихий, безвітряний день і мороз послабшав.

Чистий блакитний колір неба взимку – ознака стійкої ясної погоди.

Якщо снігопад припиниться після полудня або ввече­рі без прояснення неба – назавтра знову чекай сніго­паду.

Перший сніг щільний і мокрий – на вологе літо, су­хий і легкий – на сухе.

Якщо спекотним був липень, то грудень буде моро­зяним.

Паморозь – передвісниця снігопаду.

Дзвенить у вухах – на відлигу.

Якщо на початку зими йде сильний сніг, то на почат­ку літа падатиме сильний дощ.

Сніг на полі лежить пагорбами, хвилями – на врожай жита.

Як у грудні сніг заляже, то у серпні жито виляже.

Якщо грудень сухий, то буде довга, суха весна і сухе літо.

Зима багата на сніги й ожеледицю – на гарний урожай.

Зима    снігова – літо   дощове,   взимку   хуртовина – влітку негода.

Якщо взимку сніг лягає рівно – літо передбачається сухе, якщо гребенями, то вологе.

Зима по коліна – бути врожаєві.

Сніг на полях – зерно в засіках.

Багато снігу намете – багато хліба прибуде.

Якщо   взимку вітер подув з півночі – буде дуже хо­лодно, зі сходу – на мороз.

Взимку сухо й холодно – влітку сухо і жарко.

Зима малосніжна – літо посушливе.

Дощова зима – ознака неврожайного року.

Взимку надходять хмари з півночі – потепліє.

Зима   не   настала,   доки   не   встановиться   санна  до рога.

Від заморозку до зими – місяць.

Якщо зима не настала в грудні і січні, то вона не на­стане і до десятого лютого.

Яка зима, таке й літо.

На полях сніг хвилястий – будуть хліба рясні.

Бути холодній зимі, якщо дружно відлетіли птахи.

Зима морозяна з великим   снігом передвіщає гарний врожай хліба.

 

КОЖНЕ СІЛЬЦЕ МАЄ СВОЄ СЛІВЦЕ

 

Весна була суха – зима буде на сніг глуха.

Зима літо годує.

Зима без трьох підзимків не буває.

Сніг у грудні глибокий – урожай високий.

Сумний грудень у свято і в будень.

Заступи грудня дверима, то він тобі вікном улізе.

Не так зима, як призимки.

У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертає.

Трапляється такий год, що в грудні на день сім погод.

Як зазиміє, то і жаба оніміє.

Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріб.

Зимовий деньок, як комарів носок.

Грудень землю грудить і хату студить.

Грудень холодний та сніжний – хліб буде буйний та пишний.

Грудень снігом замете – літо буде золоте.

Холод – не брат, а морознеча – не сестра.

Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.

Зима біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.

Якби не зима, то літо було б довше.

То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.

Мороз невелик, та стоять не велить.

Той в зимі голодує, хто літом гайнує.

Січень рік починає, а грудень кінчає.

Груднева днина куца: сюди тень, туди тень – та і ми­нув день.

Важко влітку без корови, а в грудні без кожушка.

Грудень – кінець року, а початок зими.

Грудень землю грудить, а не встудить.

Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве.

Прийшов грудень – приніс студень.

Рихтуйтеся, люди, бо йде грудень.

Смутний грудень, як прийде студень.

Смутно, як в грудню пополудню.

Сподівайся од нього добра, як од грудня тепла.

У грудні так тепло, як зі. лихим паном.

Зимове тепло – на літній холод.

Як туга зима, то і літо красне.

 

Бібліографія

 

1.            Байбара Т.М. Методика навчання природознавства початкових класів: Навчальний посібник. – К.: Веселка, 1998. – 334 с.
2. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 3 класу. – К.: Форум, 2002.–176 с
3. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 4 класу. – К.: Форум, 2003. – 176 с
4. Барвистий світ навколо нас. Методичний посібник з питань екологічного виховання. – Тернопіль: Мальва – ОСО, 2007.
5. Бібік Н.М. До відродження традицій – через інтерес дитини // Початкова школа. – 1995. – № 3. – С16-18.
6. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Особливості змісту й методики інтегрованого курсу „Я і Україна" // Навчання і виховання учнів 2 класу. – К.: Початкова школа, 2003. –С.384-411.
7. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Віконечко: Підручник для 1 класу. – К.: Генеза, 2007. – 112 с.
8. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: Підручник для 2 класу. – К.: Форум, 2002. –              144 с
9. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. – Київ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2000. – С.321-333.
10.            Вакалюк П.Г. Оповіді про дерева. – К.: Урожай, 1991. – 108 с
11.            Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія", 2001. – 576 с
12.            Волкова С.В. Український фольклор у контексті формування морально-ціннісних орієнтацій особистості // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Вип.34. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. – С132-136.
13.            Воспитание и развитие детей в процессе обучения природоведению: Из опыта работы / Сост. Л.Ф. Мельчаков. – М.: Просвещение, 1981. – 158 с.
14.            Вострікова Л.Д. Роль фольклору в процесі національного виховання особистості // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Вип.34. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. – С.136-141.
15.            Горленко В.Ф., Раулко В.І. Народні знання і світоглядні уявлення українців // Радянська школа. –1991. – № 1. – С.29-38.
16.            Гагарін М. Критерії добору української народної казки для виховання морально-естетичних почуттів // Початкова школа. – 2006. – № 1. – С.55-58.
17.            Грущинська І. Реалізація українознавчого принципу у процесі навчання // Початкова школа. – 2004. – № 1. – С.28-31.
18.            Дем'янюк Т.Д. Зміст та методика народознавчої роботи в сучасній школі. – К., 1996. – 106 с
19.            Довженок Г.В. Український дитячий фольклор. – К.: Наукова думка, 1984. – 470 с.
20.            Екологічне виховання учнів молодших класів на українських народних традиціях: Методичні рекомендації для вчителів початкової школи / Укл. Л.М. Різник. – К.: ІСДО, 1994. – 64 с
21.            Ємець А., Шапка О. Українські літературні загадки в початковій школі // Початкова школа. – 2006. – № 5. – С.42-46.
22.            Жаркова І.І., Мечник Л.А. Я і Україна. Зошит для 2 класу. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - 48 с
23.            З перлин народної мудрості / Упоряд. В.А. Юрович, М.Ф. Бриняк, З.М. Кочмар. – Жидачів, 1997. – С.5-52.
24.            Загрева В.Я. Народознавство в навчально-виховному процесі // Початкова школа. – 1995. – № 5-6. – С13-19.
25.            Запереченко Н. Цікаві завдання з природознавства // Початкова школа. – 2006. –№1. – С.28-30.
26.            Запорожан 3. Є. Екологія в початковій школі. – Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2005. – 252 с
27.            Іваницька А.І. Українська музична фольклористика (методологія і методика). –К.: Заповіт, 1997. – 391 с
28.            Клепач Н. Використання народознавчого матеріалу на уроках навчання грамоти // Початкова школа. – 2004. – № 11. – С.6-8.
29.            Коровин А.И., Коровина О.Н. Календарь природы // Биология в школе. – 1991. –№1-4.
30.            Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчик З.О. Основи національного виховання: Концептуальні положення. – К.: Інформ.-вид. центр «Київ», 1993. – 108 с.
31.            Кузьмич Л.В. Цікавий додатковий матеріал для уроків природознавства // Розкажіть онуку. – 2005. – № 19-20. – С.69-71.
32.            Кучинський М.В. Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів // Початкова школа. – 1993. – № 1. – С.8-13.
33.            Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 360 с.
34.            Міщенко М. Дивосвіт. – К.: Веселка, 1990. – 205 с.
35.            Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства в початкових класах. – К.: Вища школа, 1990. – 302 с.
36.            Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.
37.            Парнюк М.О. Народні прикмети і передбачення. – К.: Наукова думка, 1975. – 128 с.
38.            Похила Л.С., Степанюк А.В., Яцук Г.Ф. Народна мудрість та її використання в процесі вивчення біології (розділ „Рослини"). – Тернопіль, 1992. – 89 с.
39.            Програма з народознавства // Початкова школа. – 1990. – № 8, 9,10.
40.            Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – С.246-276.
41.            Рєпа Н.О., Рєзник Н.О., Євграфова Л.І., Чугаєвський В.Г. Значення народознавства у вихованні культури школярів // Початкова школа. – 1993. – № 4. – С.39-41.
42.            Рощин А.Н. Сам себе синоптик. – К.: Радянська школа, 1990. – 195 с.
43.            Савченко ОЛ. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр-S, 1997. – 256 с.
44.            Сивачук Н. Виховний потенціал українських народних колискових пісень // Початкова школа. – 2006. – № 1. – С.51-55.
45.            Сидоренко Н., Веснянко Л. Уроки з курсу „Я і Україна" в 2 класі // Початкова школа. – 2007. – № 3. – С.36-37.
46.            Синцова А.А. Использование на уроках элементов устного народного творчества // Начальная школа. – 1996. – № 5. – С.15-19.
47.            Система виховання національної самосвідомості учнів загальноосвітньої школи / За ред. Д.О. Тхоржевського. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 1999. – 294 с
48.            Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993.
49.            Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Видавництво УСГА, 1994.
50.            Стельмахович М.Г. Етнопедагогічні основи вивчення народознавства в школі // Початкова школа. – 1990. – № 12. – С.2-8.
51.            Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Вища школа, 1992. – 312 с
52.            Ступак Ю.П. Виховне значення українського фольклору. – К.: Радянська Україна, 1960. – 32 с
53.            Сухомлинська О.В. Сучасні цінності у вихованні: проблеми, перспективи // Шлях освіти. – 1996. - № 1. – С.24-27.
54.            Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К.: Радянська школа, 1988. – 272 с.
55.            Хренов Л.С. Народные приметы и календарь. – М.: Агропромиздат, 1991. – 64 с.
56.            Черуха З.В., Давидюк Л.П. Українська етнопедагогіка. – Рівне, 1995. – 68 с.
57.            Шевченко Н. Уроки з природознавства // Початкова школа. – 2007. – № 10. –С.37-39.
58.            Школьна З.І., Іващенко В.А. Обрядові свята весни // Початкова школа. – 1993. – № 4. – С.24-26.
59.            Щур-Храплива Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті. – Львів: Фенікс, 1990.
60.            Юрович В. Фольклор про природу як засіб підвищення ефективності уроків природознавства // Початкова школа. – 2005. – № 6. – С.34-38.