Урочиста лінійка "ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ"
Сценарій урочистої лінійки, присвяченої Дню народження Тараса Григоровича Шевченка.( 9 березня). Стисла віршована розповідь про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка, слова вдячності молодого покоління Великому Кобзарю.
1..Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка.
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка,
2.Згадаєм день народження Тараса, Великого, святого Кобзаря,
Його слова і досі світ хвилюють, І всіх нас зігріва його зоря,
- Сьогодні ми його отут згадаєм. Хай прозвучать його палкі слова. Нехай на святі тут із нами разом Він в нашій школі справді побува.
- Нехай подивиться, як ми його шануєм Як залюбки вірші його вчимо.
Як ми його всі любимо сердечно. І пам'ять між людьми бережемо.
- Тарас Шевченко-видатний поет. Його шанує вчений і школяр.
І кожен, хто живе на Україні, Напам'ять знає майже весь "Кобзар".
- Благословляємо той день прекрасний, Коли з'явився він на білий світ,
Він буде жити, доки України, Він буде з нами ще багато літ.
- Благословенна хай буде та година, І та хата, і село.
Що Україні принесло З великих найбільшого сина,
- В похилій хаті, край села Над ставом чистим і прозорим Життя Тарасику дала Кріпачка-мати, вбита горем.
У селі Моринцях, у сільській хатині Уродився він на славу цілій Україні.
Вед.- Сам Шевченко про своє життя, свою сім'ю писав;
Не називаю її раєм Тії хатиночки у гаї
Над чистіш ставом край села Мене там мати поета І повиваючи співала. Свою нудьгу переливала В свою дитину, В тім гаю. У тій хатині, у раю, Я бачив пекло...Там неволя.., Робота тяжкаая, ніколи І помолитись не дають. Там матір добрую мою Ще молодую -у могилу Нужда та праця положила, Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були та голі). Не витерпів лихої долі Умер на панщині!.. А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята. Я до школи- Носити воду школярам. Брати на панщину ходили. Поки лоби їм поголили! А сестри! Сестри! Горе вам. Мої голубки молодії, Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії У наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й умрете.
У наймах сестри, брати у війську, Нещасна доля не мала меж.
- Коли тринадцятий минав. Він пас ягнята за селом,
І серцем чистим він пізнав Біль народу, що був рабом.
11. Служив він козачком у пана. Панам палати малював. Як виріс лиш, то кобзу він До своїх рук пророчих взяв
12.І в звуках Духа свого струн Він плач народу передав. Коли ж прийшла година світла, Тарас, нарешті, вільним став.
- Він був художник справжній і чудовий, В його картинах —все життя народу.
Він малював портрети й Україну- Її людей, її красу природи.
- Він був мислитель і борець за волю. Вкраїну-неньку щиро він любив.
Її він прославляв, за неї думав. Для неї все життя своє прожив.
- Другого такого між нами немає.
Що від краю та до краю світ про нього знає.
Другого такого нема і не буде.
Щоб так його величали повік віків люди.
Вед.-Ще задовго до смерті Тарас Шевченко написав усім відомий "Заповіт" (учень читає вірш)
Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого, На Вкраїні милій Щоб лани широкополі І Дніпро, і кручі Було видно, було чути Як реве ревучий... І мене в сім "і великій. Сім'ї вольній, новій. Не забудьте пом янути Не злим тихим словом,
Вед. - Тарас Григорович Шевченко був похований на Чернечій горі в Каневі, щоб було видно і красень Дніпро, ї чудову нашу квітучу землю.
- Над Дніпром могила з вітром говорила: "Не забудьте, кого-то я для вас схоронила" Це не князь могучий на дніпровській кручі, А співак найбільший і найсміливіший. Що всю красу України перелив у вірші.
Вед. — Щодня підіймаються по крутих сходах люди, щоб вклонитися Кобзареві.
- Поклонися, Дніпре, могучий і дужий Тій святій могилі з-між розлогих нив. Хай озветься хвиля, задзвенить, затужить. Він тебе, Славуто, міцно так любив.
1 8. Поклонися, степе, сивий ти козаче. З-за могил високих, кучерявих трав. Він же тую славу, що її ти бачив. Як ніхто ніколи славно оспівав.
- Поклонися, земле, низько поклонися Пам'яті Тараса, славного співця.
До могили тої серцем пригорнися. Де ж бо більші скарби, як могила ця?
- Поклоніться низько, українські діти. Тій горі, що гордо над Дніпром стоїть.
І Тараса-батька віщі заповіти У життя з собою в серці понесіть!
Діти (разом) - Ми кланяємось низько
Всі українські діти Ми сповнимо. Кобзарю. Твої всі заповіти.
Учень. Спи спокійно, поет. Ми, нащадки твої. Пам'ятаємо твій заповіт,
Вед. - Давайте уявимо, якби ми зустріли Шевченка у наш час, щоб кожен із вас хотів йому сказати?
1 .Я б розповіла про рідну Україну, І він зрадів би, що вона жива. Що недаремно він про неї мріяв, їй найщиріші присвятив слова.
2.Я б розказала, що Вкраїна незалежна. На ноги, хоч повільно, та стає. І хоч буває нині так сутужно. Та все ж майбутнє в Україні є!
З .Я б розказала, що живу я добре, У нас будинок гарний, пишний сад. Що й нині солов'ї дзвінкі весною Співають в нас пісень веселих влад.
- Любов і шана вічна Кобзареві! Завжди він в серці нашому живе. Його слова, як зорі променеві. Дороговказ нам у життя нове.
- Тараса Григоровича Шевченка Ніхто з нас не забуде,
І хоч минула сотня літ. Він завжди з нами буде.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку