Урок - подорож "Мій дім - моя Україна"

Про матеріал

Мета:

поглибити знання учнів про нашу державу – Україну;

розвивати пізнавальні інтереси учнів;

виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і

сучасного, шанобливе ставлення до символів держави, сприяти формуванню національної свідомості школярів.

Перегляд файлу

 

Урок-подорож «Мій дім – моя Україна»

Мета:

  • поглибити знання учнів про нашу державу – Україну;
  • розвивати пізнавальні інтереси учнів;
  • виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і

    сучасного, шанобливе ставлення до символів держави, сприяти  формуванню національної свідомості школярів.

 

Обладнання: Конституція України, плакати із зображенням Державного

                    Прапора України, Державного Герба України, запис Державного

                   Гімну України; карта України; записи висловів про Україну,

                    прислів’я, приказки про рідний край.

 

                                                    Хід проведення уроку - подорожі

 

                                                         Живи, Україно! Живи для краси,

                                                         для сили, для правди, для волі!

                                                                                      В. Сосюра

І Організаційний момент

Вправа «Долоньки».

Завдання: потрібно доторкнутись долоньками один одного та щиро

посміхнутись, даруючи гарний настрій і «тепло свого серця».

При цьому слід промовляти рядки вірша:

Здоров’я, радості, добра та успіхів

Усім я хочу побажати!

ІІ Тема та мета уроку

ІІІ Засвоєння нових знань у процесі виконання вправ

Вчитель.

 (Звучить пісня Н. Май «Квітуча Україна».)

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

                                             М. Чернявський

Запитання:

Про яку святиню говориться у вірші? (Про Україну.)

Як по-іншому ще можна назвати цей вірш? (Акровірш.)

Чим цікаві для нас такі твори? (Складаємо перші букви кожного рядка і

утворюємо слово. У цьому акровірші ми знайшли назву своєї Батьківщини.)

Вправа «Мікрофон».

Моя Україна – це…

Є багатого країн на землі,

В них – озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

У всьому світі, кожен зна,

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина –

Це наша славна Україна!

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків.

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

Моя Україна, червона калина.

Журба журавлина – це земля моя.

Моя Україна – червона калина,

Надія єдина – це любов моя.

Учитель.

Золотавий вечір впав на тихі верби,

Солов’їна пісня ллється вдалині,

І мрійлива річка між гаями в’ється –

Все це – Україна.

Все це – я і ти!

Наш урок присвячений рідній Батьківщині. Він незвичайний, бо передбачає,

 що ми здійснимо цікаву подорож. Нас чекають такі маршрути:

 

Маршрут 1. Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна.

Маршрут 2. Державні символи України.

Маршрут 3. Народні символи держави.

Маршрут 4. Мій край – моя історія жива.

Маршрут 5. Народна скарбничка.

Маршрут 6. КРАЇНА  ДОБРОТИ

 

Маршрут 1. Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна.

 

Солов’їна пісня

Одна Батьківщина і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде ніколи в житті.

 

Чи можна забути малому ту пісню,

Що мати співала, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

 

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають, співають в садах солов’ї.

 

І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

                                                М. Бакай

 

 

 

 

 

 

Складання асоціативного грона

 

(Найкраща, найрідніша, наймиліша, найсвітліша, найчарівніша.)

 

Вчитель:  

 Подивіться, будь ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер слова кохання річці синьоокій, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів.  Обнялися голубе небо і пожовкле колосся безкраїх степів. Такою ми бачимо під вересневим сонцем нашу неньку – Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.

Моя Україна

Учень.

На світі багато чудових країн,

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

Ти з давніх віків непокірна була

І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося – її здобула

Звитяжна моя Україна.

На землях твоїх неозорих степів

Живе працьовита і чесна родина,

Хвилюється колосом стиглих хлібів

Моя золота Україна.

В садах і дібровах в вечірні часи

Чарує нас пісня дзвінка солов’їна,

І чути співочі дівчат голоси, –

Пісенна моя Україна.

Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

Квітуй, мов калина, над плесами вод,

Будь в дружбі і праці міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!

(Демократична, незалежна, правова, соборна, вільна.)

Вчитель.

 Рідний край починається зі споришевої стежини біля батьківської хати, із невеличкої річечки в кінці городу, зі шкільного порогу, з маминої пісні і бабусиних казок.

Моє село...

Село моє – красиве й рідне,

Село моє – як золоте,

Тут небо сонячне й погідне,

І зірка вранішня цвіте.

А в лузі при широкім полі

Висока й гарная росте

Зелена, оксамитова тополя

Й волошка синяя цвіте.

І все мені до болю рідне:

І луки, і поля, й долини,

І небо, сонячне й погідне

Моєї рідної Вкраїни.

 

(Батьківська хата, колискова, криниця, школа, друзі)

Вчитель.

  Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен пишається своєю рідною країною. Наша держава – Україна, суверенна і незалежна, демократична і правова.

Що ж означає вислів «Україна – суверенна держава»? (Вона має право

самостійно, без втручання інших держав вирішувати всі свої внутрішні та

зовнішні справи.)

А ще Україна – демократична. Це означає, що влада в ній належить народові. Тільки народ може змінювати її основи – конституційний лад.

Прапор

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте –жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

З ним навіки є народом.

Українським в Україні.

                                         Н. Поклад

Герб

Наш герб – тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

                                                  Н. Поклад

Гімн

Слова палкі, мелодія врочиста…

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

                                                     Н. Поклад

(Звучить Державний Гімн України.)

Маршрут 3. Народні символи держави.

Учень-екскурсовод 1.

 Майже в усіх народів є улюблені рослини - символи. У нас це верба, калина, барвінок. Про це говорить прислів’я: «Без верби і калини нема України».

Калина – символ кохання, краси, щастя. Навесні вона вкривається білим

цвітом, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують

весільний коровай, оселю; нею лікуються. Про калину складено багато пісень,

легенд, приказок.

Учень-екскурсовод 2.

 Почувши слово «Україна», зразу ж уявляєш вербу над водою, тополю в полі... Можливо, ви чули пісню «В кінці греблі шумлять верби»? Окрім краси, верба дає багато користі. Вона, ніби позначка води на землі. Тому й копають криниці під вербою, бо на сухому місці це дерево ніколи

не росте.

Учень-екскурсовод 3.

Легенда про барвінок

Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій пошані серед людей. І тоді квітка звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Але богиня не була всесильною – не могла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй назву «вінка», що означає «перемога». І відтоді люди почали вбачати в барвінкові цілющу силу, яка перемагає тяжкі недуги. За це люди подарували рослині свою любов.

Маршрут 4. Мій край – моя історія жива.

Учень-екскурсовод 1.

На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Історія України – це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. Мабуть, ніхто не уявляє України без Запорозької Січі. Згадаймо славні імена тих, хто віддав своє життя за щастя народу та свободу: Дмитро Вишневецький – Байда, Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк.

(Учні тримають портрети героїв, по черзі називають їхні імена.)

Учень-екскурсовод 2.

За кращу долю народу боролися відомі всьому світові діячі культури: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, МихайлоГрушевський.

Учитель.

Ви, молоде покоління нашої держави, повинні цінувати і берегти велике та давнє прагнення наших пращурів – суверенність країни. «Життя таке коротке. Поспішайте творити добро», – писав О. Довженко. Творити добро – це будувати щасливе майбуття нашої держави. А щоб Україна була завжди вільною, незалежною, потрібно наполегливо працювати кожному з нас.

Маршрут 5. Народна скарбничка.

(Доповнити прислів’я і пояснити їх зміст.)

Батьківщина – мати, … (умій за неї постояти.)

Людина без Вітчизни, … (як соловей без пісні.)

Добре тому, … (хто в своєму домі.)

Що країна, … (то родина.)

За рідний край … (життя віддай.)

Всюди добре, … (а вдома найкраще.)

Кожному мила … (рідна сторона.)

Фізкультхвилинка.

(Діти разом із учителем стають у коло посередині класу. Учитель промовляє рядочки вірша і показує відповідні рухи, діти повторюють. Можна повторити вірш і рухи ще один раз.)

Усміхнемось сонечку! (підняли руки вгору, усміхнулись.)

Здрастуй, дороге! (помахали руками.)

Усміхнемось квіточці! (присіли, уявили квіточку на підлозі,   посміхнулись їй.)

Хай вона росте! (показали руками, як росте квіточка.)

Усміхнемось дощику! (підняли руки вгору, посміхнулись.)

Лийся, мов з відра! (руки вгору-вниз, вгору-вниз.)

Друзям усміхнемося! (посміхнулись сусідові справа, зліва.)

Зичим всім добра! (простягли руки в сторони, узялись за руки, підняли всі разом руки вгору.)

Маршрут 6. КРАЇНА ДОБРОТИ

Добрим бути – зовсім це не просто.

Не залежить доброта від зросту,

Не залежить доброта від віку,

Добрим треба бути нам до віку.

Добро творити на Землі

Людині лиш дано.

І навіть діточки малі

Всі знають це давно.

Тільки треба добрим, добрим бути,

І в біді про друга не забути.

І закрутиться Земля скоріше,

Якщо будем ти і я добріші.

Всі прийшли на Землю, щоб добро творити,

Щоб ростить старанно честі деревце.

Треба добрим бути, чесно завжди жити

Й ти ніколи в світі не забуть про це.

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого.

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящу.

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все у світі було кращим.

Засівайте добро на землі,

Не чекайте, коли вас покличуть.

У сумні, чи то радісні дні,

Засівайте добро на землі!

Засівайте подяку й тепло,

Засівайте любов, мир і ніжність.

Все прощаючи сійте і сійте.

Засіваючи, в добре лиш вірте.

Залишіть після себе прекрасне,

Вічне, чисте, святе, осяйне.

Пам’ятайте: добро починається з тебе,

І любові добро не мине!

Засівайте добро на землі!

(Пісня «Стелиться доріжка».)

Вправа «Сонечко доброти».

Ми усміхнулись один одному,  і на краплинку щастя, на краплину радіснішим стало життя. Щодня, тільки на небі з’явиться ласкаве сонечко, доброта розсіває свої зерна – зерна добра в душах людей.

Що ж таке доброта? Давайте всі разом створимо Сонечко доброти, яке буде в нашому класі світити всім і нагадувати про потребу робити добро.

 

Діти беруть промінчики, виходять до дошки, пояснюють, що таке

доброта, і прикріплюють промінчик до сонечка.

(Наприклад: доброта – це посмішка, ввічливі слова, допомога один одному, співчуття, співпереживання,

лагідне слово, уміння просити пробачення, уміння не заздрити, уміння не видавати чужі таємниці  тощо.)

Гра «Добре сердечко».

У кожного з вас на парті є біле сердечко. Як ви думаєте, якого кольору серце доброї людини? Розфарбуйте серце таким кольором.

(На дошці на аркуші паперу намальований контур серця значного розміру.

Кожна дитина виходить і прикріплює своє сердечко на контур. Коли всі діти

прикріплять свої серця, утвориться одне велике серце.)

(Звучить пісня «Хай світом править доброта».)

Учитель.

На доброті існує світ,

І добротою пахне хліб.

І мирне небо…

І в школу йти,

Це також – вияв доброти.

І до людей любов свята –

Це чистота і доброта.

 З давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, доброта, милосердя були основними в житті, і це народ відобразив в усній народній творчості. Попрацюйте  прочитайте прислів’я

1. Де є добрі люди, там біди не буде.

2. Хто людям добра бажає, той і собі має.

3. Роби добро, не кайся, робиш зло – зла і сподівайся.

4. Перший крок до добра – не роби зла.

5. Не одяг красить людину, а добрі діла.

– Чого вони нас вчать?

Вчитель.

Прислів’я вчать бути добрими, чуйними, милосердними до людей, тварин, природи, на добро завжди відповідати добром. З цих прислів’їв ми бачимо, що добро завжди приносить радість усім людям, які вас оточують. Перший крок до доброти – це добре слово. Давайте сплетемо ланцюжок хороших і важливих для кожного з нас слів.

Гра «Так і ні».

– Бабусі хлопчик помагав,

На допомогу він мастак.

Він, діти, добрий хлопчик? (Так.)

– Тепер усі скажіть мені:

У сварці жити добре? (Ні.)

–А як немає забіяк,

Тоді усім прекрасно? (Так.)

– А як серця у всіх ясні,

То вам погано, діти? (Ні.)

– Співає хлопчик гарно як!

А вам подобається? (Так.)

– А як обличчя всіх сумні,

Похмурі, злі? Вам добре? (Ні.)

– Кричить, ламає все хлопчак,

Це теж погано, діти? (Так.)

– Тоді іще скажіть мені:

Як діти б’ються, добре? (Ні.)

– Коли вам краще жити:

Коли сміються діти? (Так.)

Звичайно, краще в мирі

І з усіма дітьми дружити,

Щоб всі веселими були,

В добрі і злагоді жили.

Поради

– Пам’ятай добро.

– Можна забути того, з ким разом сміявся, але ніколи не забувай того, з

ким разом плакав.

– Будь вищим від усіляких пліток, заздрощів.

– Найкращі ліки від образи – прощення.

– Не втрачай самоповаги. Умій володіти собою.

– Перш ніж сказати щось погане, згадай, що найкраще слово – не

сказане.

– Найкоротша відстань між людьми – усмішка. Частіше усміхайся.

– Якщо тобі погано, то це не причина, щоб завдавати страждань іншому.

 

 

Вчитель.  

 Від мене для вас  є невеликий подарунок – таємна «Скринька добрих учинків». Кожен із вас може записувати власні добрі вчинки та опускати їх у скриньку. Зверніть увагу, що скринька таємна. Не можна вихвалятися один перед одним кількістю добрих учинків. Ми творимо добро не заради похвали, а для загального добра на нашій планеті. Людина насправді може бути доброю, сердечною, милосердною тільки тоді,  коли вона любить свою Батьківщину.

Учень.

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна.

 (Звучить запис пісні Н. Валевської «Моїй Україні»)

Вчитель.

Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. А для цього потрібно любити своютБатьківщину, віддавати їй розум і серце.

Ви – юний цвіт нової України,

У ваші очі дивиться народ.

Верстати шлях вам суджено єдиний:

Під кольорами сонця й неба сині –

Сягнуть в житті небачених висот.

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна!

 

doc
Додано
18 жовтня 2018
Переглядів
2401
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку