Твердий стан води

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рідкий стан води

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Газоподібний стан води

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вода у явищах природи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Водойми України

 

Озеро Синевир                                 Озеро Несамовите

 

 

 

 

 

 

Біле озеро                                       

                                                             Озеро Світязь

 

 

 

 

 

 

Озеро Марічейка                         Озеро Ялпух

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дунай                                                     Припять

 

 

 

 

 

 

 

 

Десна                                                    Південний Буг

 

 

 

 

 

 

 

Чорне море                                           Азовське море

 

 

 

 

 

 

 

Казка про краплинку

 

Була собі краплинка. Вона жила високо в небі в хатинці-хмаринці разом зі своїми сестричками. І кожна з них швидко росла. Одного разу хмаринка не витримала їх ваги і порвалася. Впали краплинки на землю рясним дощем.

На небі засяяло сонечко. Краплинки нагрілися і перетворилися на невидиму пару. Вони стали легенькими і знову піднялися вгору. А там холодно! Стали вони тулитися одна до одної, щоб зігрітися. І знову утворилася хмарка. Сонечко світило і світило, і все нові і нові краплинки піднімалися вгору.

Хмарка стала такою важкою, що не втримала і порвалася. А краплинки знову впали краплинки на землю рясним дощем.

Не любить краплинка сидіти на одному місці. Так вона і подорожує завжди згори – вниз і знизу – вгору.

 

ПОДОРОЖ КРАПЛИНКИ

 

Жила маленька Краплинка у великому озері серед безлічі маленьких краплин. Новий день був схожий на попередній і все відбувалось як завжди. Маленька Краплинка мріяла побачити світ, тому за порадою поплила до найстаршої краплини в озері.

— Вельмишановна Краплина, ви найстарша та наймудріша в нашому озері, хочу звернутись до Вас за порадою.

— Говори, дитино, яка порада тобі потрібна? — ласкаво мовила вона.

— Кожного дня я бачу одне те й саме, наше озеро, інших краплин. А я мрію побачити СВІТ! — захопливо промовила Краплинка. — Я не знаю як це зробити?

— О, я прекрасно тебе розумію, моя дитина. Я колись теж була великою мрійницею. Наші мрії — це рушійна сила і наш  дороговказ! Іди за мрією!

— Але Куди? — вигукнула Краплинка.

— Пливи до поверхні озера і чекай на зустріч з Сонцем. Запам’ятай цю мить, бо з неї почнуться справжні дива! На шляху можуть бути перепони, труднощі, а також допомога і турбота, сповільнення і прискорення, поразки та перемоги. Завжди слухай своє серце, щоб не збитися зі шляху!

— Дякую! До зустрічі!

— До зустрічі! Чекатиму на твою розповідь про дивовижну подорож.

— Обов’язково! — відпливаючи відповіла Краплипка.

Вона почувалась натхненно і поспішала швидше опинитись на поверхні озера. Не зупиняючись, вона плила, доки не побачила місяць і зірки, які відблискували від озерної гладіні.

– Зараз ніч. Доведеться чекати до ранку, щоб зустрітись із Сонцем. – зажурливо промовила Краплинка. – Скористаюсь цим часом, щоб добре відпочити перед далекою подорожжю.

Від втоми вона миттєво заснула. Тим часом ніч поступово відступала, звільняючи дорогу світанку. Перші промені сонця, лагідним дотиком, пробудили її від сну.

— Сонце! Сонце! — закричала Краплинка. І хоча вона бачила його вперше, вона була впевнена, що яскрава куля, що підіймалась над обрієм, це — Сонце.

З кожною хвилиною ставало світліше і тепліше. Краплинку охопило дивне відчуття легкості та невагомості. Її звична форма щезала і вона перетворювалась на пару. Вперше в житті вона могла летіти. З висоти їй було видно рідне озеро, ліс, гори.

— Яка краса! Дивовижно!

Піднімаючись вверх, ставало прохолодніше і відчуття легкості втрачалось. Опинившись на хмаринці, Краплинка знов набула свою форму.

— Привіт, краплинки! А ви всі з мого озера?

— Ні — відповіли деякі.

— Я з гірської річки, — відповіла одна краплинка.

— А я з землі, — сказала інша.

— Я зі снігу, що лежить на вершині гори.

— А ми з роси з луку, — проказали близнюки.

— А ми… А я… ще багато нових історій почула Краплинка.

Вітер ніс хмаринку все далі від озера. Вони пролітали над полями та луками, лісами та ріками, містами та селами. До них приєднувались нові краплинки, розповідали нові цікаві історії свого життя.

 

Ось, вже їх стало так багато на хмаринці, що й місця вільного не залишилось.

— Краплинки, зараз час до нових пригод. — сказала Хмаринка. — Летіть вниз до землі дощиком!

— Полетіли! — радісно мовила Краплинка.

— Крап!

— Крап!

— Крап!

Досягнувши поверхні

Досягнувши поверхні ґрунту, вона продовжила свою подорож вглиб землі. Де познайомилась з підземними мешканцями: кротами, черв’ячками, землерийками. Зустрічалась з корінчиками рослин і дерев, збагачувалась мінералами та мікроелементами.

Краплинка мандруючи підземними шляхами, натрапила на підземну річку. Вона дуже здивувалась, що під землею теж є річки. Водночас, дуже зраділа, що знову опинилась у своїй стихії. Разом з іншими краплинками, її несла течія до нових пригод.

Час плинув, багато кілометрів подолала Краплинка. Прокинувшись, одного ранку, вона не могла повірити своїм очам. Навколо було все знайоме.
 

— О, це ж моє озеро! — крикнула Краплинка. — Друзі, я повернулась!
 

— Привіт, Краплинка!
 

— Привіт, наша мандрівниця!
 

— Раді тебе бачити знову!
 

— І я дуже рада повернутись додому! — відповіла Краплинка.

 

Загадки про воду

 

Я і хмара, і туман,

І струмок, і океан,

І літаю, і біжу,

І замерзнуть можу! ***

 

 У морях і річках живе,

Але часто по небу літає.

А як набридне їй літати,

На землю знову осідає. (Вода)

 

Всі мене чекають,

а приходжу – ховаються. ( Дощ)

 

Мене просять і чекають,

Я як покажуть – утікають. (Дощ)

 

Надворі горою, а в будинку водою. (Сніг)

 

Надворі горою, а в будинку водою. (Сніг)

 

Тече, тече – не витече, біжить, біжить – не вибіжить.(Ріка)

Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить. (Річка)

 

Ввечері на землю лягає,

Вночі на землі спочиває,

А вранці в небо злітає. (роса)

 

Росте вона вниз головою,

Не в літню пору, а зимою.

 І тільки сонечко зігріє –

 Вона заплаче й швидко гине. (Бурулька)

 

Сидить дід за подушками І стріляє галушками. (Град)

 

 

 

Прислів’я та приказки про воду

• Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напитися.
• Без води й борщу не звариш.
• Вивели його на чисту воду.
• Від великої води надійся шкоди.
• Він, як вода, скрізь просочиться.
• Він із води сухим вийде.
• Водою воду не загадиш.

 

Завдання від крапельки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цікаві досліди з водою