Урок - репортаж "Японія"

Тема: Японія. Урок – репортаж

Мета: сформувати в учнів систему знань про основні ознаки ЕГП, природи, населення і господарства Японії; визначити історико-культурні особливості та роль НТР в економіці країни; розвивати уміння складати економіко-географічну характеристи­ку країни, працювати з картографічним матеріалом, таблицями, діаграмами, графіками. Розвивати  критичне мислення учнів, вміння працювати з різними джерелами знань, робити висновки, висловлювати свою точку зору. Виховувати інтерес до пізнання світу.

Очікувані результати: учень  називає домінуючі складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки Японії; розрізняє поняття «рівень урбанізованості країни» та «темпи урбанізації»; наводить приклади промислових виробництв та послуг країни; показує на карті найбільші міста Японії, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країни;  аналізує динаміку чисельності та статево-вікову структуру населення Японії на основі аналізу статево-вікової  піраміди; проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни; дає оцінку ресурсозабезпеченості країни; складає: комплексну економіко-географічну характеристику Японії; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процеси інформаційно-технологічного прориву Японії та Китаю; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення, розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країни для обґрунтування її місця у світі та регіоні; пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних районів (центрів) обробної промисловості; характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг  країни; обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва Японії.

Реалізація наскрізних змістових ліній:

Спілкування державною  (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії.

 Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

 

Обладнання: політична та фізична карти Азії, атласи, підруч­ники, таблиці, мікрофони,  діаграми, мультимедійна презентація, комп’ютер, мультимедійний проектор.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Форма проведення: урок-репортаж.

Хід уроку

1.                Організаційна частина(2хв).

Учні  виконують ролі кореспондентів газет, телекомпаній, радіо. Сидять окремо за столами з мікрофонами. Інші – глядачі.

Привітання

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок (5 хв.)

Налаштування на позитивний настрій.

Хвилина релаксації. Який у вас настрій? Виберіть смайлика. Слайд 1.

В кінці уроку ви маєте оцінити свою діяльність на уроці , заповнити картку самооцінки (слайд2)

 Розминка «Спочатку було слово» (учні з літер слова, яке є темою уроку мають створити нові слова, які стосуються даної теми)  слайд 3

Я - яскрава

П – підприємливість, привітність

О- орігамі

Н- науково-технічний прогрес

І- ікебана

Я- японці

1. Асоціативний кущ. Слайд 4

На дошці записую ключове слово «Японія», записати всі слова чи словосполучення, які спадають на думку учнів.

 

 

 

 

 

Слайд 5

 

3.«Третій зайвий». Чому?

•                          В’єтнам, Лаос, Ізраїль.(дві-країни народної демократії, третя –республіка)
•                          Японія(конституційна монархія), Індія(республіка), Малайзія(км).
•                          Китай, Індія, Японія(острів).або КМ
•                          Камбоджа(КМ), Таїланд(КМ), Саудівська Аравія.(АМ)

 

Відео (слайд 6). На  фоні відео – слова вчителя

2. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності(3хв)

Вчитель. Ми сьогодні спробуємо уявити, що тиждень тому повернулися з Японії, де кожен проходив стажування у відповідних японських виданнях, вивчав причини успіхів і проблеми сучасної Японії. Пропоную уявити , що в студії Японського телецентру сидять зараз наші друзі, з якими ми спілкувалися. Їм, а також українському глядачеві цікаво почути наші враження, думки, пропозиції. Нам відведено 20 хв. ефірного часу.

Сьогоднішню зустріч побудуємо у вигляді репортажу, який проведуть кореспонденти газет, телебачення , радіо як українських, так і японських видань.

Ось питання , які ми розглядатимемо.

План. (слайд 7)

1. ЕГП, історико-культурні особливості країни.
2. Особливості населення країни.
3. Роль НТР в економіці Японії. Галузева і територіальна структура господарства . Спеціалізація країни в світовому господарстві.
4. Зовнішньоекономічні зв’язки.

Запишемо це до нашої програми дій.

1. «Візитна картка» (слайд 8)

Офіційна назва — Японія.

Площа — 377,7 тис. км2.

Населення — 127 млн осіб.

Столиця — Токіо.

Тип країни — економічно високорозвинена держава, країна «Великої сімки».

Державний устрій — конституційна монархія, унітарна держава.

3. Вивчення нового матеріалу (30 хв)

Включаємо студію.

Вчитель. Японію часто називають країною XXI століття. Країна за кіль­ка десятиліть перетворилася на економічного гіганта, що зумів за­воювати і втримати значні сегменти ринку в основних господар­ських комплексах світу — США і Західній Європі. Але Японія — це не тільки «економічне диво», це країна найдавнішої високорозви­неної цивілізації, традиції якої часто абсолютно незрозумілі євро­пейцеві.

На сьогоднішньому уроці ми матимемо змогу збагнути бодай частково особливості загадкового «японського дива» та познайоми­тися з незвичайними для нас традиціями.

Надаємо слово кореспонденту газети «Іоміурі»  Григорію Польовому.

Зразок «репортажу».

 Слайди 8-17  на фоні мелодії

Японія — це країна-архіпелаг у Східній Азії, що включає чоти­ри великих острови та 4 тис. островів і острівців, які простягнули­ся майже на 3400 км із північного сходу на південний схід і омивається водами Тихого океану. Найменша відстань до «великої землі» складає близько 200 км (Республіка Корея). Берегова лінія Японських островів сильно по­різана й складає майже 30 тис. км. Держава має дуже значну пло­щу виключної економічної зони.

Головна особливість природи Японії – море. Воно оточує територію країни з усіх сторін і присутнє в усіх сферах життя японців.

Більш ніж 70 % території Японії займають молоді гори, в основному поздовжнього простягання. Рівнини розташовуються лише на окраїнах островів, серед гір і горбкуватих місцевостей. Для Японських островів і прилеглих ділянок океанічного дна характер­на висока сейсмічність. Із рухами земної кори пов’язані цунамі й вулканічна діяльність (близько 200 вулканів). Особливе місце се­ред них посідає найвища вершина країни — вулкан Фудзіяма — символ країни.

Більша частина Японії розташована в субтропічних широтах, у зоні дії мусонів, тільки північ островів Хонсю й Хоккайдо лежить у межах помірного поясу. У Японії випадає від 1000 до 2500 мм опа­дів на рік. Для країни характерне спекотливе літо із затяжними до­щами й похмурою погодою, тепла осінь, що затьмарюється дією тай­фунів, м’яка й малосніжна зима, провесна з мінливою погодою.

У країні дуже густа водна мережа. У рослинному світі Япон­ських островів переважають ліси, вони вкривають близько 70 % поверхні Японії. Це один із найвищих показників у світі.

Тут мало корисних копалин, є родовища вугілля, сірки, буді­вельної сировини.

Про історико-культурні особливості країни

Японія тривалий час залишалась для європейців закритою кра­їною, що, можливо, врятувало її від колонізації і насильницької європеїзації самобутньої культури. І лише в XIX ст. вона поступово почала відкриватися для іноземців, брати участь у торгівлі, на якій наполягали США, що зміцнювали свої позиції. У ХХ ст. Японія брала участь у трьох великих війнах — російсько-японській і двох світових. Беззастережна капітуляція у Другій світовій війні, під­писана Японією в серпні 1945 р., поклала початок повній реоргані­зації як політичного, так і економічного життя країни. Результа­том цієї перебудови стало те, що прийнято називати «японським дивом».

На момент закінчення Другої світової війни японська економі­ка була повністю зруйнована, більшість підприємств закрита, у країні лютували інфляція і безробіття.

З 1946 до 1949 рр. було проведено низку реформ: земельну, що майже повністю ліквідувала поміщицьке землевласництво; знище­но великі монополістичні концерни, а їх акції продані службовцям; грошову реформу — на зразок реформування німецької марки, що дозволило різко скоротити грошову масу, яка перебувала в обігу, і зупинити інфляцію.

Військовий японський режим був ліквідований на початку 1946 р. Прийнята в 1947 р. нова конституція, що зберегла монар­хію, але позбавила імператора влади, поклала початок демокра­тичним перетворенням.

Війна, що почалася в червні 1950 р. у Кореї, перетворила Япо­нію на своєрідний тил американської армії, що обумовило військово-промисловий бум в японській економіці. ВНП Японії під час війни зростав щорічно на 10 %.

У 1968 р. Японія стала третьою державою світу, впритул набли­зившись за рядом показників до США і СРСР.

Зовнішньоторговельна стратегія Японії засновується на макси­мальному використанні порівняльних переваг — основному законі міжнародного поділу праці. Як тільки певна галузь японської еко­номіки досягає високих якісно-кількісних показників, вона почи­нає посилено працювати на експорт. Саме тому п’ять видів продук­ції, що користуються найбільшим попитом на зовнішньому ринку (легкові автомобілі, побутова електроніка, сталевий прокат, авто­мобілі промислового призначення і мотори), до кінця 1970-х рр. мали в японському експорті частку, що перевищувала 50 %.

Надзвичайно важливу роль в японській економіці відіграє дер­жава: її втручання в економіку можна визначити як «продумане планування».

Отримавши самостійність від американської окупаційної адмі­ністрації, японський уряд у найкоротші терміни успішно вирішив задачу щодо вибору шляху подальшого економічного розвитку.

Структурна перебудова японської економіки набула особливої масштабності на початку 1980-х рр., коли в ході нового етапу НТР з’явився цілий спектр виробництв і галузей.

Репортаж вів  Григорій Польовий

Кореспондент світської  хроніки телекомпанії «Ей-Ті-Ві» Вергай Таня підготувала інтерв’ю з іноземцями про те, якими вони уявляють японців.(слайд18)

Англійка Еліза Скідмор у книзі «Дні рикші в Японії» написала: «Японія — загадка нашого століття, японці — це найнезбагненні­ший, найпарадоксальніший з народів. Разом з їх зовнішнім оточен­ням вони такі мальовничі, театральні і артистичні, що часом здають­ся нацією позерів; увесь їх світ — ніби сцена, на якій вони грають».

Ось що говорять іноземці про японців.

 Американський бізнесмен:

-Японці підприємливі,  але не практичні. Вони серйозно ставляться до роботи, але дуже недбало до грошей.

(Japanese are enterprising but not praktikal/ they are very serious to their works, but they are careless to money).

Німецький турист:

- І до часу теж. Їм не вистачає пунктуальності, прив’язаності  до розумного порядку.

( Und von der  Zeit zu. Sie sind nicht punktualich, sie haben keine vernunftige  Ordnung).

Кореспондент: арігато годзаймасу (дякую).

    Кореспондент:

-Японці дуже щирі, із загостреним почуттям власної гідності. Найкраще це видно з відношення людей до грошей. Навіть домогосподарки не будуть перераховувати здачу: це не прийнято. Якщо п’ятеро робітників зайдуть пообідати, а розрахується хтось один – ніхто не буде віддавати йому свою частину. Дріб’язковість – чи не одна із основних негативних рис , на думку японців. Тут не беруть чайових. Ось розмова з шофером таксі:

- Я віддаю  здачу до останньої копійки і подякую , що скористалися моїми послугами.

Продовжимо розмову про населення цієї самобутньої країни(слайд19-24)

Одним із головних критеріїв неухильного економічного зрос­тання Японії багато вчених вважають властиві японському народу риси, на перше місце серед яких ставлять вражаючу працьовитість, сумлінність, високий рівень освіченості і професійної кваліфікації.

За прогнозами японських демографів, кількість населення кра­їни в 2010 р. стабілізується на рівні 130 млн осіб. Зараз природний приріст становить 2,6 ‰. Визначною проблемою для Японії стало швидке зростання кількості людей старшої вікової групи за найви­щої середньої тривалості життя у світі (чоловіки — 76 років, жін­ки — 84 роки).

Населення Японії відрізняється національною однорідністю (майже 100 % — японці). Серед представників інших національ­ностей найбільша кількість корейців і китайців.

Населення розміщене на території країни нерівномірно. За ви­сокої середньої густоти — понад 340 осіб/км2 — райони Тихоокеан­ського узбережжя, де мешкає 2/3 населення Японії, суперничають з найбільш густонаселеними районами світу.

Майже 4/5 японців — міські жителі. Міст-мільйонерів 11, най­більша міська аґломерація — Кейхін (Токіо — Йокагама), де в 150 населених пунктах мешкає 25 млн осіб. Разом з двома інши­ми найбільшими аґломераціями — Хансін (Осака — Кобе — Кіото) і Тюкьо (Наґоя та ін.) — вони утворюють єдину систему — Токій­ський мегалополіс Токайдо із загальною кількістю населення по­над 60 млн осіб.

У складі трудових ресурсів переважають кваліфіковані кадри: в Японії безкоштовна середня освіта, а сімейні традиції наказують прищеплювати дітям трудові навички з наймолодшого віку. Чималу роль відіграють також курси, що створюються на підприємствах для підвищення робочої кваліфікації.

Державною мовою є японська. Основні релігії — синтоїзм (культ божеств природи і предків) і буддизм. Буддизм (дзен-буддизм — японське звучання слова чайн-буддизм, від China — Ки­тай) був запозичений передусім середньовічною японською знаттю на противагу синтоїзму, який деякий час сприймався як релігія простолюдинів.

Японія не пережила релігійних війн, оскільки дві досить різ­них релігії утворили щось схоже на союз. Більшість японців при­раховує себе до прихильників і тієї, й іншої релігії.

Ви дивилися репортаж із Японії  Тані Вергай

А зараз – репортаж нашого спеціального кореспондента з економічної хроніки Раміза Гусейнова(слайди 25-28)

На думку експертів, сучасний стан господарства Японії визна­чається як «постіндустріальне суспільство». Хоча промисловість продовжує залишатися важливою сферою економіки (29 % ВНП), неухильно зростає значення невиробничого сектору (сфера послуг, фінанси, науково-дослідна діяльність). Пріоритетним напрямом розвитку країни японський уряд вважає зростання науково-технічного потенціалу.

Сьогоднішня Японія є, на думку багатьох фахівців, діючою мо­деллю екологічної ситуації, яка в майбутньому може сформувати­ся в будь-якій країні. Для розв’язання задачі «від технології очи­щення — до чистої технології» ще в 1981 р. була прийнята велика програма під назвою «Базова технологія промисловості наступного покоління». Програма містить три розділи: нові матеріали, біотех­нологія, нові електронні прилади, що забезпечують науковими роз­робками промисловість. На сьогодні наукових робітників в Японії більше, ніж у Німеччині, Франції та Великої Британії разом узя­тих. Загалом на сучасну Японію надходить близько 1/3 продаж наукомісткої продукції на світовому ринку.

Основна задача майбутнього — навчитися працювати в замкне­ному циклі, як природа. За даними центру «Чиста Японія» 50 % відходів переробної промисловості можуть ефективно використо­вуватися як ресурси. Наприклад, фірма «Денсо», постачальник електронної «начинки» для «Тойоти», заявила, що у її виробах не­має деталей, які не могли б використовуватися повторно.

На Японію припадає близько 12 % промислового виробництва світу.

В енергетиці країни домінує нафта й газ, хоча останнім часом їх трохи потіснили «мирний атом» (третина виробленої електроенер­гії) й «енергія падаючої води».

Унікальною галуззю в господарському комплексі Японії є чор­на металургія. Не маючи значних запасів руд і палива, галузь ви­робляє близько 100 млн т сталі на рік.

Лідером промисловості та й усієї сучасної японської економіки є машинобудування, насамперед наукомістке. На машинобудуван­ня припадає більш ніж 70 % експорту й 40 % промислової продук­ції, причому майже половина — це продукція радіоелектроніки.

Японія виробляє 8 млн легкових автомобілів і 4 млн вантажі­вок. За цим показником вона посідає 2-е місце у світі. Найважливі­ші центри автомобілебудування тяжіють до портів, найбільше за­водів побудовано в Наґої, Хіросімі й Токіо.

Світове значення має й багато інших галузей і виробництв, се­ред яких целюлозно-паперова й поліграфічна, особливо значні об­сяги виробництва паперу й картону.

На сільське господарство припадає 1 % ВВП. Японському фер­мерові вдається нагодувати населення власними овочами, фрукта­ми та ягодами, а своєї м’ясо-молочної продукції не вистачає. Рису збирають до 15 млн т на рік, урожайність сягає 65 ц/га, а собівар­тість у кілька разів вища, ніж, наприклад, у Таїланді.

Японці виловлюють до 12 млн т риби й інших морепродуктів. До­сягнуто значних успіхів і в аквакультурі: значна кількість риби й молюсків розводиться й вирощується в штучних водоймах і на плантаціях, спеціально створених у морських прибережних водах.

 

Транспортна інфраструктура в Японії високо розвинена. Її осно­вою є мережа автомобільних доріг загальною протяжністю понад 800 тис. км. Успішно працює система тунелів, естакад, мостів, які з’єднали чотири головні японські острови. Основну частину вну­трішніх перевезень вантажів і пасажирів забезпечують залізничний і автомобільний транспорт. Широко відомі швидкісні пасажирські лінії Японії. У зовнішньоторговельних зв’язках країни помітно зростає частка авіаційного транспорту. Морський транспорт пов’язує країну з усіма регіонами світу.

З вами був спеціальний кореспондент з   економічної хроніки Раміз Гусейнов                                                          

Увага! Дзвінок від глядачів.(слайд29)

 • Чому в Японії не має трубопровідного і річкового транспорту?

 

Про зовнішні економічні зв’язки у рубриці «Міжнародні новини»  розповість представник комерційного телеканалу «Фудзі» Інна Рак.(слайди30-31)

Японія має розширену структуру зовнішньоекономічних зв’язків.  У центрі цих зв’язків — економічні відносини між Японією і США, на частку яких припадає 40 % світового ВВП і понад 20 % світового експорту. Географічним пріоритетом у зовнішній торгівлі для Японії з Азійсько-Тихоокеанський регіон. Країни цього регіону є для Японії як джерелом сировини, так і ринком збуту готової продукції. Основні статті експорту Японії – це транспортні засоби, напівпровідникові прилади, автомобілі, хімікати, риба і рибопродукти.

Основними торговими партнерами Японії також є ФРН, Ав­стралія, Канада.

За вартістю експорту готових промислових виробів 64 % при­падає на машини та обладнання. Міжнародною спеціалізацією Японії є продукція наукомістких високотехнологічних вироб­ництв. Істотно змінюється структура імпорту Японії: зменшується частка сировинних товарів, і збільшується частка готової продук­ції, особливо виробів з НІК Азії: кольорових телевізорів, відеока­сет, магнітофонів, запасних частин тощо.

Найважливішим напрямом зовнішньоекономічної діяльності Японії є експорт капіталу. За обсягом інвестицій (близько 50 млрд дол. на рік) країна є одним зі світових лідерів нарівні з США і Вели­кою Британією. Японські інвестиції в іноземні продуктивні потуж­ності насамперед сконцентровані в США і нових індустріальних країнах Азії.

Японія є ініціатором проекту «АСЕАН плюс три», який спрямований на створення потужного інтеграційного обєднання в Азійсько-Тихоокеанському регіоні між країнами АСЕАН та Японією, Китаєм і Південною Кореєю.

Зовнішньоторговельні зв’язки Японії з Україною перебувають на стадії розвитку. Зовнішньоторговельний обіг між двома країна­ми наблизився до 250 млн дол. Японія імпортує з України продук­цію чорної металургії, експортує продукцію хімічної промисловос­ті, електронну техніку, автомобілі, виявляє зацікавленість українською наукою і наукомісткими виробництвами.

Загалом у міжнародному поділі праці Японія є одним зі світових фінансових центрів і «науково-виробничою лабораторією світу».

Ви слухали і дивилися репортаж Рак Інни

Від імені всіх глядачів і слухачів дякую за цікавий репортаж.

Увага! Дзвінок від глядачів.(слайд32)

Метод прес. Японію часто називають країною XXI століття. Чому?

«Я вважаю…»

«Тому що…»

«Наприклад…»

«Отже…»

А тепер пропоную провести  дискусію(слайд33)

   Проблема : економічний розвиток країни в першу чергу залежить від її природно-ресурсного потенціалу .

У вас на партах смужки паперу червоного і зеленого кольору.

Хто- так(зелена), ні-(червона). Кожен висловлює свою думку. Кожен в кінці дискусії викладають власну позицію у вигляді есе.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

VI. Підсумок уроку

«Робимо висновок»

• Японія — один із центрів світового господарства і найбільш економічно розвинена держава Азії.

• Японія має досить вигідне економіко-географічне положення, яке дозволяє їй розвивати економічні відносини з багатьма кра­їнами світу.

• Нестача ресурсної бази Японії компенсується високою кваліфі­кацією трудових ресурсів, що поєднується із впровадженням новітніх досягнень науки й активною діяльністю японських ка­піталу і менеджменту.

• Японія бере активну участь у міжнародному поділі праці як по­стачальник продукції наукомістких галузей промисловості і великий інвестор капіталу.

VII. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § 36.

2. Скласти схему зовнішньоекономічних зв’язків Японії.

3. Позначити на контурній карті найбільші міста Японії та їх про­мислову спеціалізацію.

 

Використані джерела:

1.Бойко В.М., Брайчевський Ю.С., Яценко Б.П. « Географія (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. ПЕРУН.2018.

2. Географія:регіони та країни світу. Програма  затверджена Міністерством освіти і науки України (наказ МОН України від 23.10.2017  № 1407)

 3. Довгань Г. Д.Усі уроки географії. 10 клас. Соціально-економічна географія світу (Стандарт і академічний рівень)/ Г. Д. Довгань. — Х. : Вид. група «Основа», 2010. — 301 [3] c. : табл. — (Серія «12-річна школа»).

4.  Інтернет-ресурси:       

  ru.wikipedia.org

 redigo

 www.youtube.com

5.Методичний комп’ютерний посібник «Електронний конструктор уроку». Географія.6, 7, 8, 9, 10 клас. Видавнича група «Основа». 2010.

6.Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. Х.Видавнича група «Основа».2003.

7.Стадник О.Г.. Нетрадиційні форми уроків географії. Харків. Видавнича група «Основа». 2004.