Урок - спогад «В нашій землі Кобзар мандрував»

 

 

   У Р О К – С П О Г А Д

 

 

  В  1  –  4  К Л А С А Х

 

 

Н А   Т Е М У :

 

 

«В   Н А Ш І Й   З Е М Л І   К О Б З А Р   М А Н Д Р У В А В»

 

 

                                                                       ПІДГОТУВАЛА:

                                                                       ВЧИТЕЛЬ

                                                                       ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

                                                                            ЛИТВИНІВСЬКОЇ ЗОШ І – ІІІ СТ.

                                                                       ПІДГАЄЦЬКОГО РАЙОНУ

                                                                       ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                       ПОЛЯНА ОЛЬГА МИХАЙЛІВНА

 

 

                           

                                   

Березень 2014 р.

Мета: глибше ознайомити дітей із життям і творчістю великого поета; розповісти дітям про нелегке дитинство поета; поглибити знання школярів новими фактами з біографії Т. Шевченка, продовжити роботу над виразністю читання напам'ять; поповнити словниковий запас уч­нів; виховувати любов до поезії, гор­дість за духовну спадщину українського народу.

 

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка,  вишитий рушник, на святковій скатертині  —  виставка «Кобзарів» різних років видань, фотовистав­ка про життя і творчість Кобзаря, учнівські малюнки до творів Тараса Шевченка, кросворд, картки із завданнями, підготовлена презентація, комп’ютер.

( На столі на вишиваному рушнику біля хлібини « Кобзарі » Т.Г. Шевченка різних років видань. На дошці – портрет поета. Епіграф уроку записано на плакаті.)

 

Методи і прийоми: «Асоціативний кущ», «Сенкан», гра «Мікрофон», Літературна гра «З якого твору?», гра «Розсипанка слів і складів», гра – задача – кросворд «Чи знаєте ви твори Шевченка?», гра – вікторина «Тарас Григорович Шевченко», рольова гра, групова робота, індивідуальна робота.

 

                                                УЧІТЕСЬ, ЧИТАЙТЕ,

                                                        І ЧУЖОМУ НАУЧАЙТЕСЬ,

                                                        Й СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ…

 

Х І Д   У Р О К У

 

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Читання вірша.

                                                           В ч и т е л ь

                                          Щовесни, коли тануть сніги

                                          І на рясті засяє веселка,

                                          Повні сил і живої снаги,

                                          Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

 

2. Складання «Асоціативного куща».

     – Що ви знаєте про Тараса Григоровича Шевченка?

 

3. Розповідь.

• Сьогодні наш урок присвячується геніальному синові українського народу Тарасу Шевченку. І не випадково, тому що 2014 рік оголошено роком Тараса Григоровича Шевченка.
• А чому? (У 2014 році виповнюється 200 років з дня народження Т.Г. Шевченка.)
• 9березня 1814 року темної ночі перед світом у селі Моринцях, що на Звенигородщині, в хаті кріпака Григорія Шевченка блиснув на все село вогник і народилась нова панові кріпацька душа, а Україні — її великий поет і художник — Тарас Григорович Шевченко.

2

  4.  Гра « Мікрофон ».

                                                1 – й   у ч е н ь

                             Заквітчаний для свята зал,

                             Сьогодні так годиться!

                             З портрета дивиться Тарас –

                             Всміхнувся нам, здається…

 

                                                2 – й   у ч е н ь

                                          Не на шовкових подушках,

                                          Не у величному палаці,

                                          В хатині бідній він родивсь,

                                          Серед недолі, тьми і праці.

 

  3 – й   у ч е н ь

                                          Він народився в неволі,

                                          Виріс борцем проти гніту,

                                          Бився за щастя народу,

                                          Бивсь проти рабського гніту.

 

                                                            4 – й  у ч е н ь

                                          І не здолали поета

                                          Царська тюрма і кайдани,

                                          І не збороли Тараса

                                          Царські сатрапи-тирани.

 

                                                            5 – й  у ч е н ь

                                          і Пісня його невмируща,

                                          Рідного слова окраса,

                                          Слухайте, слухайте голос,

                                          Голос безсмертний Тараса.

 

 5. «Асоціативний кущ».

       – Назвіть прізвища відомих українських поетів, з творами яких ми познайомилися на уроках читання.

                                             Поетична світлиця

(Л. Українка, М. Рильський, Л. Костенко, М. Підгірянка, О. Пчілка, Д. Павличко , Іван Франко, П. Тичина, О. Олесь, М. Сингаївський ).

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь.

В ч и т е л ь.

                                          Благословен той день і час,

                                          Коли прослалась килимами

                                          Земля, яку сходив Тарас

                                          Малими босими ногами,

                                          Земля, яку скропив Тарас

                                          Дрібними росами-сльозами.

3

          Молилась мати над Та­расом, бо розуміла і боялась тієї долі, яка чекала її сина-кріпака.

          Тарасик підростав у рідній хаті, про яку пізніше писав...

 

                                                            6 – й    у ч е н ь

                                          Не називаю її раєм,

                                          Тії хатиночки у гаї

                                          Над чистим ставом край села.

                                          Мене там мати повивала

                                          І повиваючи співала,

                                          Свою нудьгу переливала

                                          В свою дитину... В тім гаю,

                                          У тій хатині, у раю, 

                                          Я бачив пекло... там неволя...

 

Слово  в ч и т е л я.

        Тарас ріс мовчазним, замисленим. Його цікавило все: і залізні стовпи, що підпирають небо, і життя кріпаків. Часто він слухав роз­повіді кобзарів, що заходили в село, або розмови діда з односельчанами. Все це хвилювало його душу.

 

2. Інсценізація.

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на сто­лик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

 

Х л о п ч и к.

Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримаєть­ся?

 

М а т и.

Так, мій синочку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик — біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає колискову.)

 

X л о п ч и к.

А чому так багато зірок на небі?

 

М а т и.

Це коли людина на світ при­ходить, Бог свічку запалює і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, то свічка згасне, зірочка па­дає. Бачив?

 

Х л о п ч и к.

Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

 

М а т и.

Коли людина зла, заздрісна, її свічечка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка світить ясно.

4

Х л о п ч и к.

 Матусю, я буду доб­рим. Я хочу, щоб моя свічечка світи­ла найясніше.

 

М а т и.

Старайся, мій хлопчику.

 (Гла­дить його по голові. Мати виходить, хлопчик сідає на стільчик і замріяно дивиться на небо.)

 

3. Бесіда.

В ч и т е л ь.

          Коли Тарасу йшов 10-й рік, померла від важкої праці мати. Після смерті матері   батько за­лишився з п'ятьма дітьми.

 

                                          Там матір добрую мою

                                          Ще молодую — у могилу

                                          Нужда та праця положили.

 

            Дуже важко жилося Тарасику. Багато часу він проводив у бур'янах, де міг займатися своїми справами. Тут він і мріяв, і малюва­ти почав.

 

4. Інсценізація.          

(Вулицею йде Тарас. За плечима у ньо­го — рушниця із соняшника, у руці — за­гнута з лозини шабля.

Обабіч дороги багато бур'янів. Він підхо­дить до першого.)

 

Т а р а с.

Ти пан Дашкевич? Ти з на­роду знущався, а тепер просиш «про­сти»? (Рубає бур'яни.)

Ти пан Висоцький? Онімів від стра­ху? Одержуй кару! (Рубає.)

О, який гарний будячище! Так це ж їх­ній цар. Проси! Не хочеш? Зараз злетить з пліч твоя голова. (Рубає.)

 

О к с а н а.

Тарасе, що ти робиш?

 

Т а р а с.

 Я — гайдамака! Не заважай! Панів б'ю!

 

О к с а н а.

 І я! І я! Бий панів, бий…  Давай танцювати.

 

5. Розповідь.

В ч и т е л ь.

         Незабаром після смер­ті матері батько привів у дім мачу­ху, яка зненавиділа Тараса, його сестер і братів.

          А коли Тарасові минуло 11 літ, він втра­тив останню опору — батька, який, помираючи, сказав пророчі слова: «З Тараса буде або велика людина, або велике ледащо».                                                  5

                                                            Т а р а с

                                         Там батько, плачучи з дітьми,

                                         (А ми малі були і голі)

                                         Не витерпів лихої долі,

                                         Умер на панщині... А ми

                                         Розлізлися межи людьми,

                                         Мов мишенята. Я до школи —

                                         Носити воду школярам.

 

                                                             7 – й   у ч е н ь

                                          В тяжкій неволі ріс малий Тарас.

                                          Він не вчився в школі, він ягнята пас.

                                          Вмерли мама й тато — сирота в дяка.

                                          Тут була в хлоп'яти грамота така.

В ч и т е л ь.

        1827 рік. Тринадцятий рік життя, як і будь-який із поперед­ніх, був важким для Тараса. На його плечі лягала все тяжча і тяжча праця, під її тягарем він відчував себе набагато старшим.

 

Звучить вірш «Мені тринадцятий ми­нало».    

          

6. Фізкультхвилинка.

7.  Доповнення, розширення, поглиблення читацького досвіду учнів.

А) Розповідь.

В ч и т е л ь.

        Із-поміж безлічі кни­жок, з якими має справу історія сві­тової літератури, поодиноко виділя­ються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу заповітне значен­ня. До таких книг належить  «Коб­зар» — книга, яку народ український поставив на першому місці серед ус­падкованих і минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, склались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. « Кобзар »належить до найволелюбніших книг усіх часів, він наскрізь сповнений прагненням волі. Поезії « Кобзаря » пронизані вірою в те, що людина ніколи не змириться з неволею. Кожен, хто відкриє томик « Кобзаря », відчує, що книгу цю написала людина, яка вистраждала свої відкриття, яка крутими стежками життя піднеслась до вершин мудрості. « Кобзар » - книга невичерпна, книга на віки.

  8 – й   у ч е н ь

                                         Коло хліба на столі,

                                         На самотній скатертині

                                         Лежала книга, як святиня...

                                         То був «Кобзар».

                                         Його не міг 

                                          Ніхто, не вмивши рук, узяти,

                                          — Бо він,— святий,— казала мати,—

                                          Він смерть народу переміг.

6

                                          Його, мов хліба в чорний час,

                                          Просили в позички сусіди, 

                                          Зціляючи серця завжди

                                          Тим словом, що прорік Тарас.

 

    9 – й    у ч е н ь

                                         Пожовклі сторінки;гортаю,

                                         Старої книги — «Кобзаря».

                                         В ній вітер з гаєм розмовляє,

                                         В ній чути спів плугатаря...

                                         У книжній — велика мудрість.

                                         Вона розкаже про усе —

                                         Про наймичку і титарівну,

                                         І як Тарас ягнят пасе.

 

  10 – й    у ч е н ь

                                        «Кобзар» старенький розгортаю,

                                        Немов незвідані світи.

                                        І землю бачу неокраю

                                        В обіймах лиха і біди.

                                        Сади посохли в крутоярах,

                                        Нужда у кожному селі.

                                        Блукають люди, як примари,

                                        Чорніше чорної землі.

 

   11 – й    у ч е н ь

                                        «Кобзар» старенький розгортаю

                                         І поринаю в глиб віків,

                                        У дусі вітру я вчуваю

                                        Журливу пісню кобзарів.

В ч и т е л ь.

       Безсмертний наш «Коб­зар» — вічна книга життя нашого на­роду, сяючий пік духовності. Тарас Шевченко говорить про те, що наш народ, наша мова, наша культура жи­тиме вічно.

                                                            12 – й   у ч  е н ь

                                        Наша дума, наша пісня

                                        Не вмре, не загине.

                                        Ось де, люди, наша слава,

                                        Слава Україні!

                                        Без золота, без каменю,

                                        Без тихої мови,

                                        А голосна та правдива,

                                        Як Господа слово...

                                        Ось чому в сім'ї великій,

                                        У саду цвітів прекрасних

                                        Буде жити він навіки,

                                        Як безсмертний наш сучасник.

7

        13 – й    у  ч  е  н  ь

                                     Ясно надворі, ні вітру, ні хмар.

                                     Сонце підбилось уже височенько.

                                     Наша Оленка відкрила «Кобзар»,

                                     Вголос читає Тараса Шевченка.

                                     Хлюпає тихо Дніпро вдалині.

                                     Ген під горою приникла діброва,

                                     Наче струмочок, дзвенить в тишині

                                     Щире і ніжне Шевченківське слово.

       14 – й   у  ч  е  н ь

                                     На всіх континентах душі його струни,

                                     У чистому серці народів і рас

                                     Бринять переможно, врочисто і юно —

                                     Незмінно прекрасні у будь-який час.

 

Б) Літературна гра «З якого твору?» (Робота в групах.)

     І група.     Пронумеруйте рядки з творів:

1. «Мені тринадцятий минало…»
2. «І виріс я на чужині»
3. «Ой діброво - темний гаю!»

                          Раз укриє тебе рясно

                 зеленим покровом.

 

                 Поглянув я на ягнята –

                 не мої ягнята.

 

                Аж страх погано

                у тім хорошому селі…

 

     ІІ група.     Який рядок зайвий? (Підкреслити.)

                             Тихесенько вітер віє,

                             степи, лани мріють,

                             тече вода з – під явора,

                             між ярами над степами

                             верби зеленіють.

 

В) Прочитайте твори, які ви підготували.

Тому, хто буде читати поезію, допоможе розсипанка слів і складів. (Використання ІКТ.)

              На екрані:

« з – під, вода, Тече, явора »;

« край, палає, Світає, неба »;

« калина, у лузі, Зацвіла, червона »;

« тринадцятий, Мені, минало »;

« землю, Встала, сонну, весна, чорну, розбудила »;

« жнаКня »;

« коло, Садок, хати, вишневий ».

8

Г) Які ще таланти мав Тарас Шевченко?

                                                            15 – й  у ч е н ь

                                                Був це хлопець кмітливий,

                                                Чесний і справедливий,

                                                Любив дуже читати,

                                                А ще більше – малювати.

                                                А ще любив малий Тарас

                                                Вечірні зорі рахувати.

В ч и т е л ь.

         До нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем. Роботи Т. Шевченка виставлялися на академічних виставках. За значні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка. Є картини, зроблені митцем у нашому краї. У 1846 році він побував у Кременці, Почаєві, Вишнівці. Враження від побаченого він відтворив у роботах.

          І дорослі, і діти шану­ють геніального українського поета, художника, борця за волю народу і за­вжди пам'ятатимуть його заповіти.

                                                            У ч е н и ц я

                                                  Я маленька українка,

                                                  Вісім років маю,

                                                  Про Тараса Шевченка

                                                  Вже багато, знаю.

                                                  Він дитя з-під стріхи,

                                                  Він в подертій свиті,

                                                  Він здобув нам славу_,

                                                  Як ніхто на світі.,

                                                  А та наша слава

                                                  Не вмре, не загине,

                                                  Наш Тарас Шевченко —

                                                  Сонце України.

Вчитель.

            Така людина, такий геній, а прожив усього 47 років, із яких 24 роки був у кріпацтві, 10 років мучився у солдатській неволі та засланні, 3,5 роки під наглядом поліції і лише 9 років був вільною людиною. Трагічною була доля Шевченка. Та його життя було, як зірка: яскраво запалала, але швидко погасла. Та сяйво його творів палає і зараз.

            Помер Т. Г. Шевченко на засланні, впавши на долівку у своїй майстерні 10 березня 1861 року. Його було по­ховано на чужині, але згодом пере­везено і перепоховано в Каневі на Чернечій горі. 

 8. Гра – задача. Кросворд «Чи знаєте ви твори Шевченка?» (Кросворд на дошці, запитання на екрані).

      По горизонталі:

По горизонталі:

1. Неначе сонце засіяло,

неначе все на світі стало

моє ... лани, гаї, сади!..

           І ми, жартуючи, погнали

           чужі ягнята до .... (води).

9

2. Дивлюсь, аж світає,

край неба палає,

соловейко в темнім гаї

сонце .... (зустрічає).

3. Не називаю її раєм —

тії хатиночки у .... (гаї).

4. Тече вода з-під явора

 яром на долину.

           Пишається над водою

           червона .... (калина).

 

По вертикалі:

5. На панщині пшеницю жала,

втомилася; не спочивать

пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина… (годувать).

6. Садок вишневий коло хати,

хрущі над вишнями гудуть,

плугатарі з плугами йдуть,

співають ідучи ....  (дівчата).

7. В лиху годину,

якось недавно довелось

 мені заїхать в ....   (Україну).

 

 

9. Письменники і поети про Шевченка.

     Багато письменників, поетів присвятили свої твори генію слова.

                                        Благословен той день і час,

                                        Коли прослалась килимами

                                        Земля, яку сходив Тарас

                                        Малими босими ногами.

                                                                           М. Рильський

 

                                         Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

                                         І голос твій нам душі окриля.

                                         Витає в новій красі, забувши лихоліття,

                                         Твоя, Тарасе,звільнена земля…

                                                                            В. Симоненко

10

                                         Ти, як небо, став широкоплечо

                                         Над літами, що упали в грузь:

                                         Віку двадцять першого предтечо,

                                         Я до тебе одного молюсь.

                                                                             Д. Павличко

                                        

                                          Твої пісні нас кликали в бою,

                                          До перемог вели нас за собою.

                                          Ми огненну поезію твою

                                          Взяли собі в житті за світлу зброю.

                                                                             В. Сосюра

 

                                           Спомянімо ж, пане – браття,

                                           Святого ми нині

                                           Не вмерлого, а живого, -

                                           Бо слово не гине.

                                                                             Ю. Федькович

10. Вивчення скоромовки.

        Яка мусить бути великою любов до генія слова, щоб навіть написати скоромовку.

        М. Щербань склав скоромовку. (Плакат)

                                            Шевченко – наша слава,

                                            Наш пророк і наш співець,

                                            І за волю, за державу

                                            Богом даний нам борець.

• -  Прочитайте мовчки самостійно
• -  Прочитайте блискавкою
• -  Вивчіть напам’ять.
•  

11. Творча робота.

Склади прислів’я. (Використання ІКТ.)

• Шевченко Тарас наче …                                      зорі
• Шевченкові твори сяють мов                               сонце для нас…
• Шевченків « Кобзар »  - то для                            народу великий дар  
• Ми Шевченка славить будем і                              ніколи не забудем    

 

ІV.  Підсумок уроку. Рефлексія.

1. Бесіда.

В ч и т е л ь.

       Народ шанує Т. Шевченка.

       Дорослі і діти люблять читати « Кобзар ».

       Історія, яку я хочу вам розповісти, уже стала легендою.

                Три дівчини – сирітки закінчили читати « Кобзар », витерли білими хустинками сльози і задумались.

                Старша сказала:

• Якби  я була багатою, то виткала б з чистого золота і срібла великий килим і накрила могилу Тараса Григоровича.

11

• А якби я була багатою, - говорить середня дівчина, я б усю Чернечу гору, де могила « Кобзаря », тополями, калиною засадила, чудовими квітами всіяла.

            Третя ж, наймолодша, мовила:

• Якби я була багатою, то купила б мільйон « Кобзарів » і в кожну бідну хату дала.

 

• Отже, прагнення якої дівчини вам сподобалось найбільше?
• Чому?
• І ви зробіть подарунок Тарасу Григоровичу, придбайте « Кобзар »у свою родину, хто ще не має.

 

                   Пам'ять про геніаль­ного українського поета і художни­ка ніколи не вмре в людських серцях. Його твори житимуть вічно. Вони вічно хвилюватимуть струни люд­ської душі.

2. Гра – вікторина «Тарас Григорович Шевченко».

       1. Коли народився поет?

              а) 8 березня 1810 р.;

              б) 9 березня 1814 р.;

              в) 10 березня 1819 р.

       2. Хто були батьки Т. Г. Шевченка?

              а) робітники;

              б) селяни – кріпаки;

              в) міщани.

       3. Ким мріяв стати в дитинстві поет?

              а) співаком;

              б) поетом;

              в) маляром.

       4. Коли вийшла в світ перша книжка Шевченка?

              а) 1838;

              б) 1840;

              в) 1843.

       5. Коли помер великий Кобзар?

              а) 9 березня 1860 р.;

              б) 10 березня 1857 р.;

              в) 10 березня 1861 р.

       6. Де похований Т. Г. Шевченко?

              а) у Санкт – Петербурзі;

              б) у Каневі;

              в) у Києві.

 

 3. Метод «Сенкан».

      Зараз складемо сенкан.

              1-й рядок – тема (іменник).

                                  (Тарас Шевченко.)

              2-й рядок – опис (прикметник).

                                  (Відомий, талановитий.)

12

              3-й рядок – дія (дієслово), пов’язана з темою.

                                  (Писав, малював, складав.)

              4-й рядок – ставлення, почуття з приводу обговорюваного.

                                  (Вчить любити Батьківщину, свій народ.)

              5-й рядок – синонім.

                                  (Поет.)

 

 4. Дитяча присяга.

                                                 З – за парт ми вийшли,

                                                 Стали в ряд…

                                                  Ми « Заповіт » співаєм,

                                                  Ми величаєм Кобзаря,

                                                  Весь край наш величаєм!

 

                                                  Спи спокійно, Тарасе!

                                                  Нащадки твої

                           Словом шани й любові тебе пом'янули.

                                                  І народи Вкраїни

                       Заповітів священних твоїх не забули.

 

                                                          Уклін тобі, Тарасе,

                                                          Великий наш пророче,

                                                          Для тебе вірно б'ється

                                                          Те серденько дитяче.

                                                          За Тебе вічно б'ється,

                                                          За твої заповіти,

                                                  Чого батьки не зможуть,

                                                  Те зроблять їхні діти.

V. Домашнє завдання.

1. Прочитайте з батьками хоч один вірш із « Кобзаря ».

2. Розкажіть про наш урок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13