Урок -мандрівка «Січень снігом січе, а мороз вогнем пече»

Мандруємо народними святами «Січень снігом січе, а мороз вогнем пече» (для вихователя ГПД)

Мета: виховувати естетичні почуття у дітей, розвивати творчу уяву, пригадати прислів»я та приказки про зиму та зимові свята,  давні звичаї українського народу.

Обладнання: плакат з намальованою ялинкою на якій прикріплені іграшки у вигляді шарів, по класу розвішані сніжинки.

Хід зустрічі:

Вихователь: Діти, ось ми і дочекались приходу зими. Зима – дивовижна пора року, адже можна вдосталь накататися на саночках, ковзанах,  пограти в сніжки, зліпити снігову бабу. А ще зима, це пора зимових свят, на які чекають всі діти. Це і свято Миколая, Новий рік, Свят-вечір, Різдво, Щедрий вечір (Меланки), Новий старий рік (Василя), Водохреща та інші.
Вихователь: то ж давайте послухаємо віршика про свято Миколая, яке розрочинає зимові свята.

Учень:  "Миколай" (М.Пономаренко)
Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.
У білесенькій торбинці
Він для всіх несе гостинці.

Учень: "Святий Миколай" (С.Майданська)
Він ходить від хати до хати,
Питається мами і тата:
Чи є у вас чемна дитина,
Дівчатко мале чи хлопчина?
Для кожного має в торбинці
Найкращі у світі гостинці.
А хто без кінця бешкетує,
Тим чортик лиш різки дарує.

Вихователь: Діти, а що ви знаєте про Святого Миколая?  (відповіді дітей)

Вихователь: Діти, а зверніть увагу на наші чарівні сніжинки, Вони сьогодні нам будуть у пригоді. Давайте роздивимось на них. Так, кожна сніжинка нам розповість про ті свята, які ми з вами сьогодні називали. То ж, давайте знайдемо сніжинку, на якій є розповідь про свято Миколая.(Діти знаходять сніжинку з потрібною інформацією і зачитують:

 ЛЕГЕНДА ПРО СВЯТОГО МИКОЛАЯ 

   Нічого не бракувало малому Миколі – ні одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, мама померла рано, за нею тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Жили вони в глиняних хатках, спати вкладалися без вечері. Миколай їх жалів, але не знав, як їм допомогти.

   Був у Миколи старий вчитель. Одного разу вони читали святе Письмо: «Коли ти робиш добро, то нехай твоє правиця не знає, що робить лівиця..."

- Як це розуміти? - спитав учителя замислений Микола.

- Коли робиш добро, то не треба про це говорити, голосно розповідати іншому. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.

   Стояла глибока осінь. Микола знав, що багато діток в його околиці живуть бідно, у голоді і холоді. От родина старого Олександра. Мати хвора, у Петруся немає взуття, а мала Софійка вранці збирала на дорозі ломаччя, щоб було чим затопити в печі.

   Ввечері Микола тихо, щоб слуги не бачили, підкрався до комори. Набрав у торбину борошна, налив пляшечку олії, набрав повні кишені яблук. У своїй скрині відшукав пару нових шкарпеток та нові постільці. Коли всі в домі спали, Микола тихесенько, як мишка, вислизнув з ліжка. Пробрався до порога Олександрової хати, поклав там торбинку та й побіг назад. 

   Вранці старий Олександр не міг натішитися щедрими подарунками. Але хто це міг зробити і кому дякувати?

   З того часу Микола часто робив такі дарунки бідним сусідам. Люди молили Бога за невідомого, який допомагає їм. Та ніхто не здогадувався, що то був Микола. Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одяг, паливо з комор. Стали пильнувати.

    Одного разу, коли Микола тільки-но склав торбинку та вийшов зі свого подвір'я, його наздогнав старий слуга. Думав, що то злодій. Тоді й стало відомо, хто піклується про бідних.

    Минули роки. Микола, вивчився, став священником. Усе своє майно роздав бідним людям і служив їм, як тільки міг. За це Господь дав йому сили творити ще більше і більше добра. Він лікував хворих, допомагав в'язням. 

   А коли він помер і постав перед Богом, Бог промовив до нього: «Багато, Миколо, ти зробив добра за своє життя. За це я виконаю будь-яке твоє бажання. Чого ти хочеш?»

   Миколай не довго думав і відповів: «Дай мені, Боже, бодай один раз на рік сходити на землю та обдаровувати діточок» 

   Відтоді кожного року у ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить з небес на землю і робить кожному з нас такі несподівані, але приємні подарунки.)

Вихователь: Так, це свято відбувається у грудні місяці. Це перший місяць зими, яка ще тіьли набирає силу, щоб бути повноправною господаркою на Землі усі три місяці. Не дарма в народі говорять «Грудень рік кінчає, а зиму починає».

Вихователь: Діти, а зверніть увагу на ялинкові прикраси. Вони у нас також чарівні. Давайте знімемо одну кульку і подивимось на неї з іншої сторони ( діти знімають одну кульку №1. Учень зачитує прислів»я про грудень місяць: Грудень снігом замете літо буде золоте.)

Вихователь: Добре, діти, а яке наступне свято? (відповіді дітей) Так, це найулюбленіше свято для  всіх: і для дорослих,  і для малих. Ви запитаєте чому і дорослих. Та тому, що кожен очікує на диво.

Вихователь: Діти, а хто знає вірші про Новий Рік? (діти розповідають вірші)

Учень: З Новим Роком" (Іван Франко)
З Новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас
І бажаю, щоб в здоров”ю,
В мирі, з братньою любов”ю,
Відтепер ішов нам час.
Щирій праці Бог поможе!
Дай вам Боже все, що гоже!

Учень: Новорічні подарунки(С. Гордієнко)

За віконцем зимонька
Снігу намітає,
А дитяче серденько
В мріях завмирає.
Бо, либонь, опівночі
Дід Мороз зайде.
Купу подаруночків
Під гілки складе!
Тож в чеканні солодко
Серце завмирає,
Дитинча замріяне
Дивини чекає…

Вихователь: Діти, а давайте знайдемо сніжинку, де розповідається про Новий рік( діти читають: Свято Нового року — це особливий день. Воно об’єднує всіх жителів нашої планети незалежно від віросповідання та поглядів. Навіть ті, хто не вірить ані у Святого Миколая, ані в Діда Мороза чи Санта-Клауса, все одно відзначають закінчення старого і початок нового року. )

Вихователь: В  Україні традиція новорічного святкування має особливо непросту та тривалу історію: наші прадіди у різний час святкували новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер 2 рази. В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.

Вихователь: Зустріли ми Новий рік, і розпочався який місяць, як він називається?(відповіді дітей).  Так, це січень. А давайте знімемо слідуючу кульку (діти знімають кульку №2 і читають прислів»я: Січень, наступає, мороз людей обнімає.)

Вихователь: Розпочався новий рік і перше свято – це Свят-вечір, потім – Різдво, за ним – Щедрий вечір. Давайте знійдемо сніжинку, де йдеться мова про ці свята (діти знаходять і зачитують: «Все, що є в господарстві, повинно зустріти урочисту хвилину  Свят - вечора на своєму місці. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом, у чужих руках — позичене чи десь забуте.
   "Боже сохрани, — кажуть люди, — десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світу". Боронь, Боже, і сваритися в цей день. Навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно в хаті й поза хатою.
   Гість у Святий вечір приносить щастя в дім.
  Кожна дрібниця під час вечері мас віще значення: якщо тінь на стіні схожа на скирту, буде врожай на хліб, на копицю — сіна багато, на дерево — садовина вродить...»)

Вихователь: Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий вечір; на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та в Гуцульщині — на перший день Різдва Христового, після того як у церкві скінчиться Богослужіння. На західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят вранці. Колядують діти, дорослі, парубки та дівчата. Але по всій Україні першими йдуть колядувати діти.

Вихователь: Діти, а хто знає колядки?

Учень:

Ой коляда, колядниця.
Дайте  мачку до  кутиці.
Як  не дасте,  одкажіте,
Моїх  ніжок не знобіте.
Я дитинка  маленькая,
В  мене ніжка  босенькая.
Вечір добрий,  дайте  пиріг довгий!
А швидше там виносьте
Та людей не морозьте!.

Учень:

Колядин-колядин!

Я у батька один!

Коротенький кожушок,

Дайте грошей мішок!

якщо грошей мало –

то давайте сало,

якщо сала нема –

то давайте пирога!

Вихователь: А щедрівки ви знаєте?

Учень: 

Щедрівонька щедрувала,

Під віконце підбігала,

Що ти, тітко, напекла,

Винось нам до вікна.

І вареник, і пиріг

Неси швидше на поріг!

Що ти, дядьку, там напік,

Винось нам аж на тік.

А ви тітко на запаску

Кладіть в торбу ще й ковбаску.

Щоб добро у вас бувало

Несіть нам шматочок сала.

Хай вам Бог за ці дари

Дасть багатії отари,

Поросята і корови.

Та бувайте всі здорові!

Вихователь: А які ви знаєте колядки на Старий Новий Рік?

Учень:

Сію-вію! Сію-вію!

Я зерна вам не жалію!

Бачите, який хороший?

Тож побільше дайте грошей!

Ну а я вам набажаю

Ось такого урожаю

І в кишенях, і на грядках,

І в розумненьких нащадках!

Вже долоню вільну маю,

Тож подяку я приймаю!

Вихователь: Молодці, діти!  Ось ми і пригадали свята, які так всі полюбляють і передаються від покоління – до покоління. А на закінчення нашої мандрівки, давайте заспіваємо пісню про ці зимові свята, яка так і називається «Зимові свята»

 Ой, на дворі сніг біленький землю посипає,

А цей вечір вся малеча цілий рік чекає.

Миколая свято, Миколая свято дітвора чекає,

Миколая свято, Миколая свято до нас завітає!

Вже на небі перша зірка людям сповіщає,

Що Святвечір в кожну хату знову завітає.

Рождество Христове, Рождество Христове,

Дітвора чекає.

Рождество Христове, Рождество Христове,

До нас завітає.

Під віконцями щедрівка дзвінко залунає,

Подаруночки господар в кошик наскладає.

Знову щедрий вечір, знову щедрий вечір

Дітвора чекає.

Знову щедрий вечір, знову щедрий вечір

До нас завітає.

Хай до кожної оселі свято завітає,

Бо його уся малеча цілий рік чекає.

Новорічне свято, Новорічне свято

Дітвора чекає.

Новорічне свято, Новорічне свято

До нас завітає.

Вихователь: Діти, дякую вам за активну участь у нашому заході. Бажаю Вам веселих свят! До нової зустрічі!