Урок 1. Тема: І.Франко. «Захар Беркут». Короткі відомості про митця і його багатогранну творчість
Мета: формувати предметні компетентності: поглибити знання учнів про постать І.Франка, його життєві ідеали та багатогранну діяльністю, викликати в учнів зацікавлення до його особистості та творів, захоплення титанічною працею;
формувати ключові компетентності: розвивати вміння виступати перед аудиторією з повідомленням, робити хронологічну таблицю та записи в зошиті за розповіддю однокласників та учителя, створювати літературні моделі, вдосконалювати навички декламування віршів;
формувати емоційно-ціннісне ставлення: виховувати повагу до талановитих людей – взірців патріотизму та громадянського подвигу, любов до мистецтва, музики, почуття патріотизму та громадянського обов`язку.
Цілі:
Учні знатимуть: про талановитих людей України, багатогранну діяльність І.Франка, взірця патріотизму та громадянського подвигу;
Учні вмітимуть: розповідати коротко про І.Франка, висловлювати повідомлення
Методи і прийоми: розповідь, бесіда, повідомлення, літературне моделювання, робота з текстом, слухання пісні, рефлексія, робота з сигнальними картками, «Мікрофон», інтерактивна вправа «Незакінчене речення», аналіз поезії
Засоби навчання: портрет І.Франка, літературна модель, диск "Дидактичні мультимедійні матеріали для 7 кл", пісня «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», відео до поезії «Каменярі», презентація «Творчість І.Франка», фільм «Світи І. Франка», сигнальні картки, мікрофон, Коваленко Л.Т.Українська література. Піручник для 7-го класу – К., 2007.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Люди, люди ! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров`ю рад
Ваше горе змити.
А що кров не зможе змить
Спалимо огнем то!
Лиш боротись значить жить
Vivere memento!
Ці рядки належать перу І.Франка. Це – людина-борець, борець за краще життя, титан праці. Сам І.Франко писав: «Вихований у школі, я відмалку засвоїв дві заповіді. Перша – то було власне почуття обов `язку – віддати працю свого життя простому народові, а друга – то потреба ненастанної праці».
Його називають Великим Каменярем, «вічним революціонером». Але це також ніжний поет-лірик і талановитий драматург. Він – автор драми «Украдене щастя». Саме її назва спонукає замислитися: у кого вкрадене щастя, чи було воно взагалі і хто його вкрав. Кожний з головних персонажів нещасний по-своєму, хоче звідати щастя і прагне до нього. Але у всіх людських вчинках повинен перемогти здоровий глузд, сила біблійної моралі та загальнолюдські цінності. До цих роздумів спонукає трагічний кінець драми. Ця драма уславлена такими зірками української сцени, як Амвросій Бучма (Микола Задорожний) і Наталя Ужвій (Анна).
Чимало поезій І.Франка стали народними піснями. Бо ще з самого дитинства Великий Каменяр був з простолюдом. А материні пісні вчили любити народ, боліти його горем, ненавидіти кривдників, поважати його звичаї і традиції, розуміти красу природи.
Отже, Іван Якович Франко (1856 - 1916) - знакова постать вітчизняної та світової історії й культури. Людина багатогранного таланту. Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч.
2. Оголошення теми і мети уроку.
Учитель. Протягом наступних уроків ми будемо знайтися з І.Франком – прозаїком, а саме з пловістю «Захар Беркут»
3. Актуалізація опорних знань
4. Формування нового матеріалу
Учитель. Зверніть увагу на портрет І.Франка. Михайло Могульський згадував: « Він був вище середнього зросту, з гарним високим голосом, з трохи кучерявим рудавим волоссям, з рудавими невеличкими вусами і сірим очима. На його обличчі малювалися розум і енергія. Очі й уста показували на впертість і завзяття. Він був у вишиваній сорочці. Одяг на ньому був невибагливий, навіть убогий. У поведінці був скромний… навіть трохи несміливий».
Учень – читець-декламатор. М.Коцюбинський: «Скромно одягнений, тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло і ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б `є об крамінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з життєйського бою.
Учитель. Коли ми думаємо про Івана Франка, в нашій уяві постає перш за все титан думки і праці (спадщина – 50 томів), людина, в якої дух і тіло рве до бою заради поступу і щастя людського, українець, корені якого сягають глибини народного життя і переходять у дерево, квіт якого величний, щедрий, добрий. Той корінь бере початок з батьківської хати. Батько Яків —відомий на всю округу коваль, невтомна у праці мати Марія. В такій сім’ї найперше привчали до праці, поваги до людей. І, звичайно ж, хотіли, щоб дитина вчилася на радість батькам, на добро людям.
Учитель. За розповіддю однокласників та учителя зробити хронологічну таблицю життя І.Франка та записи в зошиті.
Повідомлення 1. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на Львівщині (тепер с. Івана Франка Дрогобицького району Львівської області) в родині коваля. Дитячі роки майбутнього письменника проходили серед трудового народу, під могутнім впливом батька. Івась любив бувати в батьківській кузні, забіжить, сяде в куточку і слухає розмови заробітчан, які гнані лихою долею на заробітки на нафтові промисли Борислава. Сумні оповідання змученого люду назавжди залишилися в серці малого Івася.
Повідомлення 2. Світогляд майбутнього письменника формується також під впливом материних пісень. Марія Франко – ніжна і чутлива до краси і слова. Це від неї Івась поніс у життя переконня, що пісня і праця – «великі дві сили».
Повідомлення 3. У 1862 р. батько віддав 6-річного Івана до 2-річної початкової школи в сусіднє село Ясениця-Сільна (1862—1864). Навчання проводилось не рідною, а німецькою мовою. Нелегко було вчитись хлопчикові, але за два роки навчився писати, читати, лічити німецькою і польською мовами. А від свого дядька Павла Кульчицького (материного брата) навчився української грамоти.
Повідомлення 4. У 1864 р. І.Франко вступає до Дрогобицької нормальної школи (1864 - 1867) при василіанському монастирі. Тут викладання провадилось німецькою мовою. Проте сільський хлопчик найкраще закінчив навчальний рік і був нагороджений книжкою.
Повідомлення 5. Весною 1865 р. велике горе спіткало І. Франка – помер його батько. Четверо дітей з найстаршим Іваном залишилися сиротами. Щоб врятувати господарство від занепаду, мати змушена вийти заміж вдруге. Вітчим Гринь Гаврилик виявився порядною людиною і дбайливим господарем, добре ставився до сиріт, дав змогу малому Івасеві продовжувати навчання.
Повідомлення 6. 1867р. - І. Франко вступає до Дрогобицької гімназії. Тут його ще більше зневажали. І-й рік йому довелося сидіти на останній «ослячій лаві». Але протягом навчання він займав І, ІІ, ІІІ місце по успішності, хоча навчання провадилось польською мовою. Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях; глибоко засвоював зміст прочитаних книжок. А читав дуже багато: твори європейських класиків, культорологічні, історичні та філософські праці, популярні книжки на природничі теми.
Повідомлення 7. Захоплюється українською і російською літературою. Читає класиків світової літератури - Гомера, Шекспіра, Гете, Шіллера, Гейне, російських письменників – Толстого, Тургенєва, Помяловського, українських – Марка Вовчка, Панаса Мирного, С.Руданського. Цілий переворот в душі вразливого гімназиста, коли він прочитав «Кобзар» Тараса Шевченка.
Повідомлення 8. Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, й іншими європейськими мовами. Знайомство з творами Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, захоплення багатством і красою української мови викликають у нього підвищений інтерес до усної народної творчості, стимулюють запис її зразків. За корткий час списав 2 грубих зошити, де було 800 пісень, переважно коломийок.
Повідомлення 9. Перший вірш Франка мав назву "На Великдень 1871 року" й був присвячений батькові. Ще в гімназії хлопець брався перекладати твори Гомера, Софокла, Горація, "Слово о полку Ігоревім", "Краледворський рукопис" (одну зі знаменитих літературних містифікацій Вацлава Ганки, що спричинилися до чеського національного відродження).
1874 р. у львівському студентському журналі "Друг" під псевдонімом "Джеджалик" уперше з'являються вірші вісімнадцятирічного Івана — "Моя пісня" і "Народна пісня".
Повідомлення 10. 1872 р. – померла мати. І. Франко тоді учився у 6 класі гімназії. Заробляв собі на прожиття приватними уроками, лекціями, а в останньому класі має стипендію. Вітчим Гринь Гаврилик змушений був одужитись вдруге. Але й мачуха ставилась до Івана добре. І він не тільки закінчив гімназію, а й вступив до у Львівського університету у 1875 р. на філософський факультет.
Повідомлення 11. Серед студентської молоді університету були угрупування – «московське» та народовське. Вони по-різному ставились до української мови як мови українського народу. Москофіли називали її «малоруским нарєчієм», тобто діалектом російської мови, а народовці виступали проти єдиної літературної мови. І. Франко переконується, що обидва угрупування йому далекі і чужі. Тому обрав революціонера-демократа.
Повідомлення 12. Позитивні роль у формуванні світогляду І. Франка відіграв Михайло Драгоманов – дядько Лесі Українки. У журналі «Друг» І. Франко друкує свої перші поезії та оповідання. Але в австрійську поліцію посипались доноси на демократичну молодь. Редактор журналу «Друг» М. Павлик був заарештований. А коли І. Франко взявся за справу товариша (редагує журналі «Друг»), то був заарештований і він.
Повідомлення 13. 12 червня 1877 р. – І арешт І. Франка. Безпосередньою причиною арешту був приїзд з Женеви до Львова польського емігранта з Росії Котурніцького, який привіз листи від Драгоманова. У нього поліція знайшла заборонену літературу, кореспонденцію осіб, які за кордоном вели революційну боротьбу. Котурніцький попросив І. Франка об`їхати українські землі Угорщини для збирання етнографічного матеріалу. Це доручення мало суто науковий характер, а не політичний. Але листи Драгоманова викликали нову хвилю обшуків і арештів серед львівської прогресивної молоді. І. Франка безпідставно засуджено на 6 тижнів, але просидів у тюрмі 9 місяців.
Повідомлення14. «Протягом дев’яти місяців, — писав І. Франко — проведених у тюрмі, сидів я переважно у великiй камері, де перебувало 18– 28 злочинців, де зимою ніколи вікно не зачинялося і де я, слабий на груди, з бідою добився привілею спати під вікном… але зате прокидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові». І. Франко в холодній брудній камері застудився і захворів.
Після звільнення єдиним засобом до існування у І. Франка була журналістика. Доводилось жити впроголодь, нічим було платити за квартиру. Відстоювання власних позицій позначалося й на матеріальних статках. Був час, коли письменник зовсім не мав коштів на проживання і змушений був мешкати у робітника Данилюка.
Але ні тюрма, ні нестатки ні галицька задушлива атмосфера не змогли зломити письменника. Він пише революційні поезії – «Товаришам із тюрми», «Каменярі».
На думку І. Франка, мудрість і правда життя полягає в тому, щоб праведно жить, боротися з будь-якою несправедливістю. Саме каменярі – борці в ім`я прекрасного, в ім`я соціальної справедливості. Автор схвалює їх вибір, твердо вірить у їх перемогу над злом. І коли всі трудящі будуть наслідувати їх вчинки, то наблизять день волі. У вірші «Каменярі», як і в іншій філософській поезії «Не високо мудруй» виведено моральну людину, яку «хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне».
Повідомлення 15. Після І арешту тяжкі матеріальні умови примушують І. Франка шукати заробітку. На запрошення вчителя К.Теника він їде в село Березово Коломийського повіту. Саме тоді в Коломиї йшов процес проти революційно настроєних селян С. Москалівки, які поранили війта і не давали грошей на будівництво попівського будинку. По селах нишпорили жандарми. 4 березня 1880 р. (ІІ арешт) в с.Яблонові жандарми заарештували І. Франка. Протримали в тюрмі 3 місяці, випустили 3 червня 1880 р. І. Франка хворого, з покаліченими ногами поліція гнала пішки по етапу – у Дрогобич, далі до місця народження – До Нагуєвичів.
Повідомлення 16. За власним зізнанням Франка, значний вплив на його життя та творчість мали взаємини з жінками. Він пережив три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської, кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв 1886 року в Павлівській церкві при Колегії П. Галагана в Києві. У подружжя було четверо дітей: Андрій (1887-1913), Тарас (1889-1971), Петро (1890-1941) і Анна (1892-1988). Вони разом видавали журнал "Житє і слово".
В 1874 р. вперше побував у Лолині, де познайомився з сім'єю Рошкевичів. Тут Франко записував етнографічний і фольклорний матеріал. До збирання матеріалів він залучав і своїх лолинських знайомих - Ольгу і Михайлину Рошкевич. Під його впливом Ольга Рошкевич зібрала й за допомогою Івана Франка видала „Обряди й весільні пісні українців села Лолин Стрійського повіту". Окрема сторінка біографії Франка, яка пов'язана з Лолином - це взаємини з Ольгою Рошкевич.
Повідомлення 17. У 1889 р. мали вібутися вибори до сейму. І. Франко розгорнув активну агітацію серед селян, закликаючи вибирати до сейму відданих народові посланців. Разом з групою студентів Київського університету, які приїхали до Львова, І. Франка було арештовано втретє. (1889 р. – ІІІ арешт. )Через 2.5 місяці усіх випустили на волю, бо не було доказів.
Повідомлення 18. 1891 р. йому вдається нарешті закінчити Чернівецький університет. 1893-го він захищає у Відні дисертацію "Варлаам і Йоасаф, давньохристиянський духовний роман та його літературна історія", яку влада перешкодила захистити у Львівському університеті. Одержавши вчений ступінь доктора філософії, 1894 року Франко сподівався посісти професорську посаду кафедри історії української літератури і мови Львівського університету, де 1895 р. прочитав пробну лекцію: "Наймичка" Т.Г.Шевченка". Хоч вона іі мала успіх, але антиукраїнська настроєна професура зробила все можливе (вдалися до наклепів і провокацій), щоб не допустити Франка до професорства, щоб він не зміг використати Повідомлення 19. Це не могло не засмутити Франка, але й не зупинило його подальшого духовного поступу, яким би важким він не був. Не вистачало хіба що фізичних сил. У 1897 році Франко від перевтоми захворів. Подальші роки також були не з легких. «Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, — писав про зустріч з І. Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. — В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою». 1908 року Франко знов переживає хворобу. Велика перевтома призвела до нервових розладів, контрактури обох рук і пальців. Вийти з цього стану допомогло лікування в Хорватії, на берегах Адріатичного моря. Теплий спогад залишили зустрічі з родинами Лисенків, Старицьких і Косачів. Повідомлення 20. Початок першої світової війни застав родину Франка в трагічному становищі. Хвора дружина перебувала в лікарні, сини — в армії. Позбавлений засобів до існування, письменник мешкав у домі шкільного товариша. Невдовзі захворів, але й перебуваючи в такому стані, не випускав пера з рук. З 1908 року різко погіршився стан здоров'я. 28 травня 1916 року Іван Якович Франко помер. Похований 31 травня на Личаківському кладовищі Львова.
Повідомлення 21. Франко-прозаїк був новатором у багатьох жанрах. Зокрема, його можна вважати одним із піонерів українського детективу, хоча говорити про це донедавна вважали ніби неетичним на тлі його соціально спрямованих та історичних повістей і новел. Наприкінці XX ст. за повістю І.Франка "Перехресні стежки" було знято один із перших в Україні детективних телесеріалів "Пастка", автори якого кінорежисер О.Бійма та оператор Л.Зоценко одержали Державну премію імені Т.Г.Шевченка. Повідомлення 22. На час виходу першої збірки "З вершин і низин" (Львів, 1887) Франко був уже відомим громадським діячем, знаним письменником і ученим, твори якого читали й перекладали в Києві, Петербурзі, Варшаві, Відні. Прологом до збірки подано "Гімн" ("Вічний революціонер"). Покладений на музику М.Лисенком у 1905 р., цей вірш став справжнім гімном українського національного відродження.
Величною є постать Івана Яковича Франка в українській літературі, історії та культурі. Його ім'ям названий Львівський університет, Київський драматичний театр, багато установ освіти, науки, культури в Україні та за кордоном.
З 1980 року започатковано Івано-Франківську міську премію ім. І. Франка.
Щорічно, з нагоди дня народження Великого Каменяра в краї організовуються наукові форуми, літературні читання, мистецькі свята. Все що пов'язане з великим іменем Каменяра шанобливо оберігається. У нашому краї можна почути: "Явір Каменяра", „Камінь Франка", а численні пам'ятники в його честь є найкращим доказом любові краян до великого сина української нації.
На прохання громади області 1962 року Верховна Рада УРСР перейменувала назву обласного центру на Івано-Франківськ, а область - із Станіславської на Івано-Франківську.
Його ім'я носить обласний український музично-драматичний театр, освітні заклади та інші установи краю.
Ім'ям Івана Франка названо вулиці в обласному та районних центрах, в селах та селищах області.
З нагоди 100-річчя від дня народження Каменяра (1956 р.) обласній бібліотеці було присвоєно ім'я Івана Франка.
4. Підведення підсумку уроку. Оцінювання.
Учитель. Якщо урок сподобався підніміть картки зеленого кольорі, якщо – ні – червоного кольору.
5. Домашнє завдання. Перечитати матеріал про життя І.Франка за підручником С.36-37. Виразно читати і переказувати повість «Захар Беркут», звернути особливу увагу на розділи ІІ, ІV, ІХ . Малюнок на тему: «Краєвиди Тухольщини"
Л-ра: