Урок 13. Клас Павукоподібні.

Урок 12.

Тема: Клас Павукоподібні.

Мета: поглиблювати знання учнів про особливості будови, життєдіяльності та поширення представників типу Членистоногі, сформувати знання про особливості будови класу Павукоподібних;

розвивати вміння порівнювати, аналізувати, логічно мислити та робити висновки;

виховувати бережливе ставлення до тварин та природи, сприяти розвитку інтересу до вивчення природничих наук.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, зошит, мультимедійне обладнання, презентація, відео.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

1.           Чому Ракоподібних поділяють на 2 підкласи?

Яку зовнішню будову мають представники Ракоподібних?

З чого утворюється хвостовий плавець Ракоподібних?

Чому Ракоподібні линяють?

Яку порожнину тіла мають Ракоподібні?

Які особливості є в будові травної системи Ракоподібних?

В чому відмінність видільної системи Ракоподібних від решти Членистоногих?

Якими органами представлена дихальна система Ракоподібних?

Ракоподібні – гермафродити?

2.           Вправа «Так чи ні»

(Учитель зачитує твердження, а учні письмово записують відповіді: так чи ні)

1. Тіло ракоподібних складається з головогрудей і черевця (так).
2. У ракоподібних 5 пар ходильних ніг (так).
3. Кровоносна система річкового рака замкненого типу (ні).
4. Ракоподібні ростуть постійно (ні).
5. Порожнина тіла ракоподібних – міксоцель (так).
6. Зелені залози – це органи виділення ракоподібних (так).
7. Відділ Членистоногі називається так тому, що їх тіло поділене на сегменти (ні).
8. За типом живлення річкові раки – хижаки (ні).
9. На голово грудях є дві пари вусиків, органи чуття, ногощелепи, складні очі (так).
10.  Очі розміщені ракоподібних нерухомо (ні).
11. На перших 3-х парах ходильних ніг є клешні (так).
12.  Якщо рак втрачає клешню, то на її місці виростає нова (так).

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Чи схожі павуки і ракоподібні?

ІV. Вивчення нового матеріалу

Сьогодні на уроці ми продовжуємо вивчати тип Членистоногі та розглянемо особливості будови Павукоподібних. Запишіть, будь ласка, тему уроку в зошити.

Вивченням павукоподібних займається окрема наука – арахнологія. Клас Павукоподібних відносять до типу Членистоногих, тому що вони мають членисті кінцівки, хітиновий зовнішній скелет, а тіло поділено на відділи. Це давня та різноманітна група, чисельність якої близько 70 000 видів, на території України зустрічається понад 4 000 з них.

Більшість павукоподібних – наземні тварини.

Довжина тіла від 0,1 мм до 17 см

Більшість мають отруйні залози

Поширені по всьому світу.

Особливості будови тіла павукоподібних

Тіло ракоподібних, як і в більшості Членистоногих, поділяється на головогруди і черевце.

Тіло більшості павукоподібних різко поділене на головогруди й черевце. Головогруди з розташованими на них хеліцерами, ногощупальцями (педипальпами) та ходильними ніжками (чотири пари), як правило, менші за черевце, спереду звужені й притуплені, черевце яйцеподібне.

Хеліцери (ротові кінцівки) короткі, на їхніх кінцях відкриваються протоки отруйної залоизи. Хеліцерами павук захоплює й убиває здобич, захищається від ворогів, розрізає нитки павутини.

Ногощелепи схожі на кінцівки, але коротші та мають один кігтик і волоски, що служать для проціджування рідкої їжі. Ногощелепи допомагають павукам знаходити, захоплювати і утримувати здобич, а хеліцери слугують для прокушування зовнішніх покривів здобичі та введення в неї отрути.

У статевозрілих самців ногощелепи видозмінені у зв’язку зі статевою функцією, їхні кінцеві членики перетворені в копулятивні органи, зазвичай дуже складно влаштовані.

На черевці кінцівки перетворились на павутинні бородавки (3 пари), на верхівках яких відкриваються протоки павутинних залоз. Вони виділяють рідину, яка на повітрі швидко застигає у вигляді павутинної нитки.

4 пари – це ходильні ноги.

Покриви: під хітиновою кутикулою – гіподерма (шар шкіри, який утворюється виділенням кутикули). Похідними гіподерми є павутинні та отруйні залози.

У павукоподібних вони несуть відносно тонку хітинову кутикулу,  під якою знаходиться гіподерма. Кутикула охороняє організм від втрати вологи при випаровуванні, тому павукоподібні заселили найзасушливіші райони  земної кулі. Міцність кутикулі надає хітин.

Порожнина тіла – змішана.

Травна: смоктальний шлунок, кишка має сліпі вирости.

Травна система представлена кишечником, який складається з передньої, середньої і задньої кишок. Глотка має сильні м’язи. В неї також відкривають протоки печінки та слинних залоз. Кишечник має численні сліпі вирости для кращого всмоктування поживних речовин.

Під час живлення секрети слинних залоз і печінки вводяться в тіло здобичі. Коли її внутрішні органи перетравляться до напіврідкого стану, він висмоктує їх.

Травлення поза організмом, порожнинне, внутрішньоклітинне.

Видільна: мальпігієві судини.

Видільна система представлена мальпігієвими судинами, що розміщені в порожнині тіла і добре розвинені. Їх у павуків 1 пара, але вони розгалужені. Кров омиває мальпігієві судини і в них надходять продукти обміну речовин, які через задній відділ кишечника виводяться назовні.

Дихальна: легеневі мішки – пристосування до життя в наземно-повітряному середовищі, трахеї.

Легеневі мішки утворилися внаслідок видозміни черевних кінцівок, так само як і павутинні бородавки. Вони утворюють численні складки, в яких проходять кровоносні капіляри з гемолімфою. Легені відкриваються назовні на нижньому боці черевця. Через тонкі стінки  пластинок відбувається газообмін між  гемолімфою і повітрям, що поступає в легеневий мішок через отвори дихальців.

Трахеї – це заповнені повітрям розгалужені трубочки, що пронизують усе тіло та підходять до всіх внутрішніх органів, де відбувається газообмін.

Кровоносна: незамкнена, розвинена краще, ніж у ракоподібних.

Кров по судинах рухається від серця до передньої частини тіла. Назад повертається через порожнину тіла. Серце розташоване на спинному боці черевця. Від нього відходять судини.

Нервова: злиття нервових вузлів, головогрудний ганглій.

Центральна нервова система складається з головогрудного ганглія, який є примітивним головним мозком. Він утворився внаслідок злиття гангліїв і черевного нервового ланцюжка. Ганглії нервового ланцюжка зливаються і утворюють підглоткову нервову масу.

У косариків і  кліщів всі ганглії зливаються,    утворюючи кільце навколо стравоходу, проте у скорпіонів зберігається виражений черевний ланцюжок гангліїв.

Органи чуття: органами дотику є волоски на кінцівках, зору – 4 пари простих очей.

Із органів чуттів найкраще розвинений дотик  На передній опуклій лобовій частини головогрудей  знаходяться очі.  Їх може бути 8, 6 рідко 2, розташовані зазвичай у два прямих або вигнутих ряди. Органами дотику слугують педипальпи та щетинки на тілі. Павуки відчувають запахи за допомогою спеціальних чутливих волосків, розташованих на ногах.

Смакові відчуття у павука у роті відсутні. Павук відчуває чи їстівна його здобич за допомогою хімічно чутливих волосків, розташованих на ногах.

Статева: роздільностатеві, відкладають яйця.

Павуки роздільностатеві тварини, характерне явище статевого диморфізму. Самці дрібніші, черевце менше від головогрудей, а у самок навпаки – черевце значно більше головогрудей і має яйцеподібну форму.

У самок представлена яєчниками і яйцепроводом. У самців – сім’янником і сім’япроводом. Зазвичай, самець менший за самку, і часто після спаровування поїдається нею. Запліднення внутрішнє. Яйця самки відкладають до заздалегідь виготовленого з павутини кокона. Навесні з нього виходять маленькі павучки, схожі на дорослих особин.

У самців існують різні способи демонстрації жіночій особині того, що він зацікавлений у паруванні. Самці деяких видів пропонують подарунок, інші «грають» ногами на ловчій мережі самки, а деякі виконують танець. Якщо сигнали правильні і самка готова до спаровування, вона дозволяє кавалеру наблизитися.

 Багато видів павуків піклуються про потомство: охороняють кокон, доглядають за павуками, що вийшли із яєць.  Розселення молоді відбувається за допомогою павутин, які підхоплюються вітром і переносяться на значні відстані.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Цікавинка

У стоячих водоймах живе павук-сріблянка. Сріблянка пристосувалась до життя у воді, проте дихає киснем повітря. Набране повітря утворює навколо тіла павука оболонку, тому пірнаючи, павук має сріблястий відтінок. Крім того, цей павук будує під водою свій будиночок з повітря. Набране повітря до рота і на ворсинки, павук випускає біля стебла підводної рослини у вигляді пухирця. На створення будиночка павук витрачає 10-15 хв. Потім він ловить комах та їхніх личинок і тягне їх у свій повітряний будиночок. А на зиму павук-сріблянка знаходить порожню черепашку молюска, залазить туди, заплітає вхідний отвір і спить там до весни.

Каракурт – отруйний павук, поширений в окремих районах степової зони України. Розміри цього виду невеликі (самиця 10-20 мм, самець 4-7 мм). Тіло каракурта чорного кольору з червоними крапочками. Укус каракурта небезпечний для людини і тварин. Особливо чутливі до його отрути верблюди і коні, які часто гинуть. У разі укусу каракурта слід негайно припекти уражене місце запаленим сірником, щоб зруйнувати отруту.

Тарантул – великий отруйний павук, поширений на півдні Європи, у Кавказі, Середній Азії. На полювання за комахами виходить вночі. Ловить комах у ямках, які риє у землі. Веде нічний спосіб життя. Укуси тарантула спричиняють сильний біль і підпухання тканин на місці укусу, але небезпеки для життя людини не становить.

Каракурт і тарантул використовують павутиння для вистеляння нірок.

Тіло скорпіона складається з непочленованих головогрудей і сильно почленованого черевця, котре закінчується гострим жалом. На задньому кінці черевця відкриваються протоки отруйних залоз. У скорпіонів добре розвинені педипальпи з клешнями, якими вони схоплюють жертву і, вигинаючи черевце вгору, вражають її жалом. Живляться скорпіони павуками, комахами, іноді ящірками та мишенятами. Ведуть нічний спосіб життя.

У представників ряду Кліщі хеліцери і педипальпи перетворилися на колюче-смоктальний ротовий апарат (у коростяного свербуна – на гризучий). Розвиток кліщів відбувається з перетворенням. У дрібних кліщів дихання відбувається поверхнею тіла, у більших – трахеями. Іксодові кліщі живуть на травах і кущах, де вони сидять, витягши вперед і вгору пару передніх ніг. Кліщі прикріплюються до тіла тварини чи людини, де самка, насмоктавшись крові, відкладає кілька тисяч яєць, з яких виходять личинки. Личинки живляться кров’ю дрібних тварин (мишей, птахів, ящірок), кілька разів міняючи хазяїна.

Кліщі, які паразитують на рослинах, можуть спричинити великі втрати врожаю сільськогосподарських культур. Павутинні кліщики виділяють павутинні нитки, якими вкривають нижню поверхню листків і живляться соком листків рослин, спричиняючи появу білих плям, опадання квіток і плодів.

VІ. Підсумок уроку

Чи виникли у Вас труднощі при вивченні цього матеріалу?

Що було найцікавішим на уроці?

VІI. Домашнє завдання: опрацювати § 9, вивчити конспект.