Урок 26 з етики "Культура спілкування. Межі особистої свободи. Моральні норми спілкування"

Урок №26

Тема: Культура спілкування. Межі особистої свободи. Моральні норми спілкування.

Мета уроку: Надати поняття про  спілкувальний мовленнєвий етикет; специфіку національного мовленнєвого етикету; вчити ефективно спілкуватися,  правильно застосовувати  основні мовленнєві  форми  української мови.

Очікувані результати:  учні поглиблять знання про культуру спілкування;

продовжать набувати уміння  робити оцінні судження, висновки, встановлювати причинно – наслідкові зв’язки в різних ситуаціях;

розвиватимуть творче мислення, активну життєву позицію особистості;

братимуть участь у груповій роботі, рольових та імітаційних іграх.

Вступна частина. Урок починаємо з завдання. Працюємо у групах . Розподіл груп здійснюємо за кольоровими кульками.

Учитель. Нещодавно на уроках української мови ви дізналися про будову слова. У слові є корінь, префікс, суфікс, закінчення. Розгадайте слова закодовані у завданнях.

1.У слові «смішно» корінь заховався,

 У слові «постріл» префікс пошукай.

 А суфікс в слово «виварка» забрався.

 Закінчення у ньому ж виділяй. (Посмішка)

2. Спробуй задумане слово вгадати:

 Корінь у нім, як у слові «вітати»,

 Закінчення — точно, як в слові «гадаю»,

 Суфікс такий, як у слові «читаю».

Ще залишилося префікс знайти.

Префікс такий, як у слові «прийти». (Привітаю)

Як ви гадаєте чому я загадала саме ці два слова? Так сьогодні ми продовжуємо говорити про спілкування. І починаємо урок з посмішки.

Оголошення теми уроку. Тема уроку: Культура спілкування. Межі особистої свободи. Моральні норми спілкування. Розглянемо саме вербальне спілкування. Поговоримо і повправляємося у вмінні мовити культурно, з правильною інтонацією та в потрібному темпі.

Основна частина.

Учитель. Слово найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом. Мудре і добре слово  дає радість. Воно є наріжним каменем мови, а мова - це «душа кожної національності, її найцінніший скарб.

От сьогодні ми спробуємо розглянути норми спілкування через призму наших національних традицій.

Спілкувальний етикет - явище загальнолюдське. По всьому світу люди вітаються, спілкуються, прощаються, але кожному народові притаманні свої особливості, національна своєрідність. Це спричинено, з одного боку, специфікою природно-кліматичних умов, способами господарювання, контактами з іншими народами, впливом релігії, а з іншого - «душею народу», його вдачею, темпераментом, ментальністю, національним характером. Українцям, за  словами  Михайла  Грушевського, притаманий «високий розвиток своєї гідності» .

  Українці шанують Бога, шанують батьків. Їм власна шана до жінки, демократизм, емоційність, естетизм, делікатність. Для українців суть принципу ввічливості, або етикетності, у спілкуванні закладено у словах Біблії:«Вагу та міру для слів своїх вибирай».

 Треба пам’ятати, що наша ментальність- це доброта, щирість, працелюбство, завдяки якому українці щедрі, милосердні і поступливі. Цей культурний клімат формує рівень свідомості, і ставлення до ближніх.

Давайте пограємо в таку гру і дізнаємося чи справжні ми українці?

Я задаю ситуацію, а ви розіграєте її. Рольова гра.

Ситуація 1.Онук приходить додому зі школи. Вдома бабуся пече пиріжки. Онук хоче пиріжка.

Ситуація 2. Мама прийшла з роботи. Син вдома. Мама хоче їсти. Сідають обідати, але синові телефонують.

Ситуація 3.У товариша біда - захворіла мама, а ви разом збиралися на каток, вже й два квитки придбали.

Обговорення гри. Що було не так? Як би ви поступили в даній ситуації?

Вчитель: Отже: спілкування – це діяльність людини, під час якої відбувається інформаційний обмін. Під час спілкування найперше враховуються особливості мовного етикету. Тобто обставини, за яких відбувається спілкування, соціальний статус  суб’єкта і адресата спілкування, їх фаху, віку, статі, характеру, віросповідання.

Мовний етикет  визначає загальну культуру людини.

 Мовний етикет має національну специфіку. Кожен народ створив свою систему правил мовного етикету.

Ось найпростіший приклад мовного етикету . Спілкування зі старшою людиною. Існує правило: щоб бути ввічливим у нас – треба знати ім’я та по батькові того, з ким спілкуєшся. Застосування його: при вітанні – обов’язкове:   «Добрий день, Іване Степановичу!», і в процесі розмови – повторювання звертання,– обов’язково (обминання імені та по батькові в розмові – прояв неввічливості). Чому це так?

Учні висловлюють свої припущення.

Учитель. Наші імена – це та жива нитка, яка зв’язує нас із нашим родом і з нашим народом, з нашою землею, культурою, мовою. Іменем людина пов’язується з сьогоденням, у якому є всі можливості заслужити собі добре ім’я. Тому до свого імені, до імен інших людей, до імен взагалі слід ставитися з повагою, пам’ятаючи, що повага до імені є повагою до особистості, до людей, які вибрали це ім’я, до традицій свого народу та норм свого суспільства. В українській мові звертання має форму кличного відмінка: Назаре Сергійовичу, Лідіє Іванівно.Не бійтесь перепитувати, якщо ви не запам’ятали з першого разу, називайте на ім’я та по батькові, розмовляючи, вітаючись особливо старших людей.

Тепер давайте поговоримо про вживання форм :Ти – ви, я – ми. Шаноблива форма «Ви» у звертанні до однієї людини виникла ще в Римі, в Європі поширилася в 16 столітті й потрапила через поляків до нас. Хто й кого має називати на «Ви»?

Учні висловлюють свої думки.

• так слід називати кожну незнайому або малознайому людину;
• це форма звертання в офіційній обстановці;
• так виявляються стримані, підкреслено ввічливі, а то й холодні стосунки;
• так звертаються до старших осіб.

Учитель. Золоте правило: вимовляйте слово «Ви» голосно, а слово «я» пошепки.

Часто розмова двох відбувається в присутності третього. Про цю людину не радять, згадуючи її або посилаючись на неї, говорити «він казав», «ось вона чула»; треба цю людину певним чином називати. Це може бути прізвище, ім’я та по батькові, посада, звання тощо. Про зовсім не знайому вам людину, присутню при розмові, можна сказати «наш співрозмовник». Сказати в цій ситуації «він, вона» – це те саме, що показати на людину пальцем.

І знову декілька практичних завдань. Іммітаційна гра.

Ситуація 1. Ви знаходитеся у магазині. Хочете спитати ціну товару. Як звернетеся до продавця?

Ситуація 2. Вчасно не здали самостійну роботу. Перепросіть вчителя, щоб здати пізніше.

Ситуація 3.У транспорті вам поставили на ногу сумку. Попросіть виправити ситуацію.

Ситуація 4. У місті вам необхідно потрапити до бібліотеки. На вулицю ви вже потрапили а ось куди саме йти не знаєте. У кого запитаєте і як?

Обговорення власних почуттів. Чи швидко ти віднайшов потрібне звертання? Як можна ще звернутися до людини, від чого це залежить. Уяви себе на місці людини, до якої звертаєшся.

І ось тепер розглянемо як же ми  чи правильно використали основні мовні формули нашого мовленнєвого етикету  при найчастіше уживаних ситуаціях.

 На табличках чи на дошці написані слова:

Звертання, вітання, прощання, подяка, згода, вибачення, прохання.

Виконуються вправи.

Звертання.

1.  Прочитайте. Написано 8 звертань. Пан, добродій , друг, товариш, громадянин, наставник, однокласник, тато.

 Додайте до них етикетні означення:Шановний, поважний, дорогий, любий, вельмишановний, високо достойний, глубокоповажний.

Учні обговорюють між собою та висловлюють свої варіанти.

Пояснення: Форма звернення адресанта до адресата залежить від характеру взаємин між ними, наприклад: Вельмишановний пане!; Шановний добродію!; Дорогий друже!; Кохана! 

Для чого ми вживаємо займенник мій, моя? Що змінюється?  «Дорога моя матуся!»

Пояснення. Присвійні займенники як означення до слів-звертань надають зверненню відтінку близькості, сердечності, наприклад: Високоповажний наш наставнику!; Кохана моя дружино!; Любий мій Іванку! 

 Звертання громадянине (громадянко, громадяни), однокласники, школярі, учні  підкреслює рівність усіх членів суспільства перед законом як осіб, що користуються правами і мають певні обов’язки.

Однією з форм звертання до незнайомих людей, яким наперед виказуємо «кредит довіри», є слово друзі.

Звертання товаришу з’явилося в українській мові на початку XX століття і використовувалося в інтелігентському середовищі в значеннях: людина, зв’язана з ким-небудь дружбою; людина, ідейно зв’язана з іншими людьми.

Вітання дуже важливе, з нього починається спілкування. Перше враження про людину складається від того, наскільки щиро і привітно вона вітається. У вмінні вибрати доречну форму вітання виявляться мовна культура людини.

Виконуємо вправу. Напишіть 8 вітань. Вправа на дощечці.

Учні зачитують свої варіанти.

Пояснення . Набір українських народних вітань надзвичайно різноманітний, наприклад.: Доброго ранку!(Добрий ранок!) Добрий день! (Доброго дня! Добридень!) Добрий вечір! (Добривечір!) Здрастуйте! Доброго здоров’я! Привіт! Вітаю! Дай, Боже!

Прощання. Це слова і вислови, які говорять, коли розлучаються. Вибір етикетних висловів прощання залежить від часу, на який розлучаються особи, тональності спілкування.

 Вправа. Вимовіть 10 слів прощання з різною тональністю. Слова написані на дощечках. Учитель роздає дощечки. Треба сказати слово прощання в двох-трьох тональностях.

До побачення! Прощайте! Будьте (бувайте) здорові! На все добре! Щасливо! До скорої зустрічі! До завтра! На добраніч! Усього найкращого! До нових зустрічей!

Пояснення.Прощайте! – це прощальний вислів, пов'язаний з ритуалом просити пробачення перед розлукою за можливі провини.

Подяка означає висловити вдячність. не раз вислови подяки вживають як знак ввічливої згоди або відмови на будь-яку пропозицію.

Вправа напишіть 8 висловів подяки???? Найвірніше, що ви знаєте тільки два найуживаніших це… дякую і спасибі. Але знайте, що наша мова багата на слова, що посилюють вдячність .

Це слова щиро, сердечно, уклінно, дуже, глибоко, вельми. Дуже дякую! Щиро Вам вдячний!

В офіційних ситуаціях слова подяки часто вживаються зі словами дозвольте, прийміть, складаю, наприклад: Дозвольте висловити вам подяку! Прийміть мою найщирішу вдячність! Складаю щиру подяку!

  Як вимовити свою згоду? Дуже часто ми відповідаємо «так  або згоден» . Згода – це позитивна відповідь на прохання, наказ, погодження з думкою, твердженням співрозмовника. До речі , подолати бар’єри, що виникають між співрозмовниканам допоможе емпатичне слухання — висловлення спільного переживання, розуміння емоцій ваших співбесідників.чи Під час розмови потрібно вміти слухати і підтримувати розмову.

Запам’ятайте і користуйтеся фразами: Звичайно! Безперечно! Добре! Будь ласка! Погоджуюсь! Саме так! Безумовно! Певна річ!

Учні вимовляють мовні форми з різною тональністю.

А тепер поговоримо про вибачення і прохання.

Коли і які форми мовлення ми вживаємо для вибачення?

Учні висловлюють свої думки.

 Пояснення. Вибачення означає усвідомлення своєї провини і намагання її спокутувати за допомогою соціальних висловів. У ситуації невеликої провини використовують форми: Прошу вибачення! Перепрошую! Даруйте! Вибачте мені! Пробачте!

А тепер пригадайте слова прохання. І пригадаємо оповідку «Чарівне слово»

Учні висловлюють свої думки.

Пояснення. Прохання – спонукальна мовленнєва дія у ввічливій формі з метою домогтися чогось від адресатаДля цього використовують слова: Будь ласка! Будьте такі ласкаві! Якщо ваша ласка! З вашої ласки!

 Підсумок уроку. На жаль, українська мова, особливо літературна, ще не стала мовою загальнонародного спілкування. Ми, як і значна кількість людей ко­ристуємося українською лише у побуті, без належної уваги до її правильності, чистоти, естетичності. Мовленнєвий етикет, культура мовлення не дається лю­дині від народження, все набувається в процесі спілкування.

 Пам’ятайте: досконале спілкування спроможне стати ключем до успіху ,тоді як неправильність його є причиною багатьох конфліктів між людьми. Тому ми повинні дбати про якість свого мовлення в будь-якій ситуації спілкування.

Домашнє завдання. Вправа «Уявіть. Опишіть. Оцініть». Уявіть світ, у якому люди забули про культуру спілкування. Опишіть, що змінилося б у світі. Оцініть, чи хотіли б ви жити в такому світі. Чому?