Урок №3. Календарно-обрядові пісні літнього циклу.

                                            Урок №3

Тема.  Календарно-обрядові пісні літнього циклу.

Мета: ознайомити учнів з укр. календарно-обрядовими піснями літнього циклу; розвивати вміння виразно і вдумливо читати їх, коментувати їхній зміст; формувати прагнення вивчати оригінальну творчість народу; виховувати пошану до памі, до загальнолюдських цінностей.

1. Розповідь вчителя. Улітку, коли замаєна буйним цвітом і різнобарв’ям трав земля мліє під подихом літнього сонця, з’являються духи літа. Наші пращури населяли ними все довкола: і зело, і дерева, і воду, і землю. Саме в той час, коли над ланами стоїть густий аромат молодого колосся, вшановували давні слов’яни богинь кохання і води – Ладу і Дану. А також усіх польових, річкових богів і ноженят. Русалії – це також святкування  на честь сонця, його найбільшого буяння, що завершувались днем Івана Купала.

     Ще в суботу ламають гілля (клечання) і прикрашають ним хати, обійстя, а в давні часи і вулиці – це був такий гарний звичай, який пізніше прийняло і християнство. У цей час люди особливо стереглися русалок – як оберіг носили за поясами зілля любистку, часник. В уявленнях про русалок і у звичаях їхніх проводів проглядає данина культу покійників, особливо тих, які вмерли не своєю смертю. Русалками, вважали в народі, ставали молоді дівчата, що втопилися.

     „Пишна картина великої річки в тиху ясну ніч: блискучий, як дзеркало, ставок, жива текуча вода, що поїть землю, дає життя зеленим берегам, вічно ворушиться, гойдає зелену осоку й латаття – все те біль ш од усього могло навести думку народу на живі, гарні, веселі образи русалок. Ще давні предки українського народу приносили жертви озерам і криницям, любили молитися над водою, звали ріки богинями, світили свічки над криницями й приносили жертви. Народ постеріг велику силу води на землі і виявив у міфічних образах русалок” (І. Нечуй-Левицький).

2. Доповіді дітей  про русальні пісні.

3. Робота з підручником ( с. 10-11 ). Опрацювання статті і пісень.

1. Бесіда за прочитаним.
   1. Під час яких свят виконувались русальні пісні?
   2. Хто такі русалки? Що ви про них дізналися?
   3. Про що співається в пісні „У ржі, на межі, на кривій березі”?
   4. Що треба зробити, щоб задобрити русалку?
   5. Який інший вид фольклору використовується в пісні  „Ой біжить, біжить мала дівчина”?  (Загадки)
   6. З яким жанром усної народної творчості споріднені русальні пісні? (З казками).
   7. Знайдіть у піснях рядки, що починаються однаково. Що в них повторюється? Як ти вважаєш, на що це впливає?

2. Теорія літератури.

Єдинопочаток  або анафора – повторення звуків, слів та словосполучень на початку віршових рядків. (с. 12)

Рефрен – повторення якогось рядка або низки рядків у кінці строфи.

3. Практична робота. З русальних пісень виписуємо приклади анафори та рефрена.

Анафора: Хоча худенької.../Хоч не біленької... , Ой біжить, біжить мала дівчина... , А що біжить.../ А що цвіте... , До нашого житечка.../До наших дівочок...

Рефрен: Просила русалка у дівочок сорочки.../Да дайте мені сорочки... , ...без кореня/ ...без поводу/ ...без цвіту (2 рази), ... русалочки проводили/ ...русалочки не ходили.

4.   Розповідь вчителя. Свято Купала припадає на час літнього сонцевороту. Саме в цей час давні слов’яни славили богиню води і вогню Дану, богиню кохання Ладу і бога земних плодів Купала. Згодом, після прийняття християнства, це свято було об’єднане із християнським – днем Івана Хрестителя.

     На Купала земля і вода набувають особливої життєдайної сили. Адже саме в цей період літа, коли припадає назване свято, починають достигати хліба, а трави й усяке зілля стоять в цвіту. В купальську ніч діються на землі й на небі великі дива. У лісі, в глухих нетрях, розцвітає папороть, її цвіт стережуть відьми, чорти і вовкулаки. Однак легенди розповідають, як можна зірвати цю диво-квітку.

     Селяни в цю ніч  клали на вікна кропиву, а в хлів осичину, щоб оборонитися від нечистої сили. В купальську ніч, за повір’ям, дерева можуть переходити з одного місця на друге, говорять шелестом листу. Усі звірі і зілля розмовляють між собою. Страшна сліпа змія мідяниця розплющує очі, нападає на людей і пробиває їх наскрізь. Купальському вогню також приписують магічні властивості: досі в народі вважається, що він має очисну, оздоровчу силу. Прикметно, що це свято відоме не тільки в східних слов’ян. Воно було в давні часи одним з найвизначніших свят у звичаєво-обрядовому комплексі європейських народів: у шведів, французів, албанців, поляків, словенців, болгар.

9. Доповіді дітей  про купальські пісні.

10. Робота з підручником ( с. 12-13 ). Опрацювання статті і пісень.

11. Бесіда за прочитаним.

1.   Хто такий Купайло або Купало?

2.   З яким християнським святом поєдналось свято Івана Купала?

3. З яких частин складається купальський обряд?
4. Опишіть Купайло. Як ви собі його уявляєте?
5. Яка роль віночка у купальських піснях?
6. Чи трапляються у цих піснях анафори і рефрени? Зачитайте їх.

12.Теорія літератури.

Постійні епітети – епітети, які часто вживаються у художніх творах із  певними словами і підкреслюють якість сталі ознаки явищ, предметів, характеристики людей. (Шовковий віночок, бистра вода, хрещатий барвінок, шовковий шнурочок).

1.   Розповідь вчителя. Пролетіло буйне літо. Золотом налилися колоски на ланах, серпнева спека аж дзвенить в тугих стеблах. Надходять дні найбільшої радості і найбільших турбот хлібороба – збирання урожаю. У перший день жнив з самого ранку женці, одягнені в чистий одяг, вирушають у поле. Господар шанобливо кланяється сонцю, господиня захоплює в жменю пучок стебел, стинає їх серпом і кладе їх на перший сніп. Ця урочиста мить початку жнив називається зажинками. Своїми діями, яким надавалося магічне значення, хлібороби намагалися задобрити таємничі сили природи, щоб почавши жнива „в добрий час”, щасливо їх завершити.

     Спекотливе сонце повисло над землею. Замовк жайворонок, заховався в холодок. Тіхо.   Тільки серпи дзвенять та стомлено витирають піт із чола женці.  А ближче до вечора – нива встелена снопами і полу кіпами, а над нею зринає пісня.

               І ось настає день, коли збирання урожаю завершується – дожинається останній сніп. Цей                

      день теж був багатий на магічні дії, до наших днів дійшли як гарні. Сповнені правдивої поезії  

звичаї й обряди : це й „завивання бороди”, дожинання останнього снопа, плетення вінка для княгині – найкращої жниці, урочистий вхід із піснями у село.

     Ця група календарно-обрядових пісень, пов’язаних із жнивами, поділяється на пісні зажинкові, жнивні, обжинкові.     

2. Доповіді дітей про жниварські пісні.

3. Робота з підручником ( с. 14 ). Опрацювання статті і пісень.

4. Бесіда за прочитаним:
   1. Кого славлять у жниварських піснях і за що саме?
   2. Чи справді женці мали золоті серпи й срібні зав’язки?
   3. Чому, на ваш погляд, у жниварських піснях так багато зменшувально-пестливих сл.

17. Творча робота.

      1. Закінчити прислів’я:

                   Хліб – усьому ... (голова).

                   Не той урожай, що в полі, а той, що в ... (коморі).

                   Весна багата на квітки, а осінь ... (сніпки).

                   Багато снігу – багато ... (хліба).

                   Як у травні дощ на дворі. То восени ... (хліб у коморі).

       2. Розшифрувати картки:

                     Д Н К Р У С А Л К И Р У Н Г О                          Русалки

                     А Б Я Н Ж Д К У П А Й Л О Х  У Ч М              Купайло

                     Е Ю З І Н Ж Е Н Ц І М Н Р П Т Ж І                   Женці

18. Д/з  Підручник с. 10-14. Теорія літ-ри. За вибором одну пісню літнього циклу напамять.

 Додатковий матеріал про пісні зимового циклу.