Урок Б. Грінченко. Вірш «Доки?».

  Тема. Б. Грінченко. Вірш «Доки?».

Мета:ознайомити учнів із життям і творчістю письменника; допомогти усвідомити ідейно-художній зміст по­езії «Доки?»; розвивати навички виразного читання ліричних творів, їх аналізу, сприймання інформації на слух, висловлювання власних суджень з приводу порушених проблем; виховувати громадянську ак­тивність, розуміння того, що особиста свобода — не­обхідна умова існування людини.

ХІД УРОКУ

1.       ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
2.    МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Вступне слово.

Талановитий письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець-лексикограф, критик, публіцист, організатор літературних га­зет і журналів, видавець численних художніх і науково-популярних книжок. Усе це стосується однієї людини — Бориса Грінченка. Саме про нього І. Франко писав: «Я мусив дивуватися Вашій енергії, вит­ривалості в праці і широкому обсягові ваших літературних та сус­пільних інтересів».

Це про нього казали, що він «більше працював, ніж жив», і саме завдяки його зусиллям стали відомі імена багатьох письменників, на­приклад, Павла Грабовського.

Ось про яку цікаву особистість ми будемо говорити на сьогодніш­ньому уроці.

IV.   СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.   Слово вчителя.

   Дитинство Бориса Дмитровича Грінченка, який народився 1863 року, пройшло на хуторі поблизу Харкова. Його батьки, збіднілі дворяни, хоч і самі працювали, все ж спрямовували сина на панське життя, на зверхнє ставлення до простого люду та його мови. Але хлопець не сприйняв цієї науки й, усім серцем вболіваючи за долю народу, прагнув йому допомогти.

Борис дуже рано навчився читати, читав усе, що тільки потрапляло до рук. А незабаром став писати й сам, видавати сімейні «журнали». У13 років познайомився з «Кобзарем» Шевченка, який справив на нього враження, подібне до електричного розряду. Т. Шевченко назавжди став для нього «пророком». Тепер Грінченко вже писав українською мовою і видавав свій «журнал» для школярської аудиторії. Не всі його розуміли й схвалювали, особливо шкільне начальство, адже в цей час уже діяв сумнозвісний Емський циркуляр. Закінчилась така діяльність Грінченка тим, що на п'ятому році навчання він був гучно виключений і відправлений до в'язниці, де пробув півтора місяця. Це дуже вплинуло на його подальшу долю — він був позбавлений права продовжувати освіту, ще й захворів на туберкульоз  до кінця життя Грінченко перебував під наглядом поліції.

Борис Дмитрович екстерном склав іспити на звання народного вчителя і якимсь чудом домігся того, що його послали вчителювати на село. На педагогічній ниві він працював понад десять років, склав «Українську граматику до науки читання й писання», читанку «Рідне слово». Писав і художні твори. Одружившись із письменницею Марією Загірною, Грінченко почав шукати собі роботу й потрапив до Чернігова у «неволю канцелярську». Йому доводилося заради шматка хліба займатися нудною, обтяжливою роботою. Ще й жандарми не залишали у спокої: пише українською мовою, дочку виховує в національному дусі, підтримує зв'язки з Коцюбинським, а в управі, де працює, сидить за одним столом із В. Самійленком.

Після звільнення з Чернігівського земства Грінченки переїхали до Києва й зайнялися укладанням словника української мови.

  Сучасники Бориса Дмитровичі й дослідники його творчості про це писали так: «Робота над словником була однією з найбільших заслуг письменника Б. Грінченка перед українською культурою. Матеріали до словника збирали члени так званої Старої Громади, культурного товариства Києва (друга половина XIX ст. — початок XX ст.), вони групувалися довкола журналу „ Киевская старина". ...Тільки виняткова організованість та надзвичайна працьовитість допомогли письменникові за 3 роки укласти розпорошений матеріал . і додати до нього матеріал власний. У маленькому кабінеті на Гоголівській вулиці № 8 (м. Київ), заваленім картками, зошитами, словниками, підручниками, книгами, аж повернутись було ніде, працював цей невтомний трудівник з ранку до вечора щоденно, крім неділі, обробляючи визначену кількість слів... В усьому, крім праці над словником, письменник обмежив себе до мінімуму, жив анахоретом, бачився з людьми тільки в призначені години. Була це пекельна робота; вона дістала високу оцінку Російської академії наук, і про неї з захопленням висловився видатний філолог свого часу О. Шахматов. Вийшов „Словарь української мови"  в 4-х томах у Києві в 1907—1909 роках.»

Боляче сприйняв Б. Д. Грінченко поразку революції 1905 року, загибель дочки й онука, захворів і помер, коли перебував на лікуванні в Італії. Похований письменник у Києві.

Б. Д. Грінченко збагатив українську літературу численними вір­шами, байками, оповіданнями, повістями, п'єсами. Особливо цікавими є збірки його поезій «Під хмарним небом», «Пісні та думи», повісті «Со­нячний промінь» і «На розпутті», дилогія «Серед темної ночі» й «Під тихими вербами».

За часів радянської влади твори Б. Грінченка не друкували, бо вва­жали їх буржуазно-націоналістичними.

2.      Виразне читання поезії Б. Грінченка «Доки?».
3.      Словникова робота.

Гніт — тиск, поневолення;

одслід — відбиток, слід;

з мук — від муки, страждання.

4.      Обмін враженнями щодо прочитаного.
5.      Евристична бесіда, спостереження над текстом.

• Про які часи йдеться в поезії? (Про царські часи.)

• Доповніть питання, яке винесено в заголовок? Чому, на вашу думку, автор його ставить? (Доки ми (люди) будемо терпіти неволю, моральний гніт? Письменник щиро вболіває за долю простого народу, його гнітить те, що в державі-імперії відсутні демократичні основи.)
• Чому, на погляд письменника, люди приховують не Лише свої прагнення, бажання, страждання, а й навіть сам натяк на них? (Тому що вони довго жили в неволі, звикли, бояться покарання.)
• Який настрій вірша? (Сумний, гіркий, сповнений роздумів про громадську пасивність народу.)

• Які найвиразніші художні засоби ви помітили? (Повтори, які увиразнюють думку.)

6.   Робота зі схемою.

— Пригадайте, що ми знаємо про мову художнього твору.

Анафора — єдинопочаток (звуковий, словесний, синтаксичний.)

Рефрен (приспів у пісні) — рядок або кілька рядків, які повторю­ються в кінці кожної строфи.

Інверсія — зворотний, незвичний порядок слів у реченні.

Епіфора — повторення однакових виразів, слів або звукових сполу­чень у кінці віршових рядків чи строф, а також прозових уривків.

Тавтологія — повторення тієї самої думки, того самого поняття ін­шими словами, щоб посилити емоційність та ритмічність мови.

   Повтори — вживання підряд тих самих слів для їх виділення, увиразнення.

Риторичні запитання — питання, що не потребують відповіді.

(Учні роблять запис до літературознавчих словничків.)

7.    Запитання до учнів.

• Які з цих синтаксичних фігур є у вірші Б. Грінченка «Доки?»? (Анафора, повтори, риторичні запитання, риторичні оклики)
• До якого виду лірики ви б віднесли вірш Б. Грінченка «Доки?»?
  (До громадянської лірики з елементами філософської.)

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Доповніть власне зізнання Б. Грінченка, обравши з-поміж поданих відповідну за змістом пару слів.

«На поезію завсігди я мав тільки короткі хвилини, ... від праці — часом любої, дорогої, здебільшого — нудної, наймитської. Моя ... — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва-надія.»

      а) вільці... пісня;

б) зайняті... повість;

в) зрозумілі... думка.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Продовжіть речення.

«Мене вразив Б. Грінченко тим, що ...»

«Вірш Б. Грінченка „Доки?", на мою думку, сповнений ...»

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Навчитися виразно читати, аналізувати вірш Б. Грінченка; вивчи­ти матеріал про фігури поетичного синтаксису.