Урок "Державний лад- політичний зміст держави"

                     ПЛАН – КОНСПЕКТ  УРОКУ  З  ОСНОВ  ПРАВОЗНАВСТВА

Тема: «Основи теорії держави»

Підтема: «Державний лад- політичний зміст держави»

В підготовці матеріалу використані історичні та довідкові матеріали, чинне законодавство України станом на 22.09.2022.

Для учнів 9 класів, зокрема з поглибленним вивченням основ правознавства .

Зміст уроку:

1. Державний лад- політичний зміст держави.

2. Форма державного правління.

3. Форма державного устрою.

4. Політичний (державний) режим.

5. Україна за формами держави.

Мета уроку: сформувати у учнів уявлення про порядок утворення, повноваження, діяльність та взаємодію органів державної влади між собою та із суспільством на підставі конституції і законів держави, як форму вираження держави; звернути увагу учнів на велику кількість термінів іншомовного походження, властивих для вживання при вивченні правознавства, що дає можливість значно розширити словниковий запас спеціальних термінів (учням рекомендується вести власний словничок, де наприкинці навчального року очікується понад 300 нових слів, з розкриттям їх походження та значення)- тільки на цьому уроці їх пропонується до уваги понад 20.

     В умовах правового режиму воєнного стану, викладений матеріал пропонується  учням в межах синхронного,  онлайн-спілкування з ними на уроці, а в асинхронному режимі-  вони можуть бути запрошені  до написання есе на прикладі сучасних держав з питань особливостей їх форми державного правління, устрою або  політичного режиму.

     ОСОБЛИВУ УВАГУ ЗВЕРТАЄМО НА ВИДІЛЕНИЙ ТЕКСТ!

     Рефлексуємо та згадуємо такі поняття, як «людина», «особа (фізична особа)», «громадянин», «суспільство», «влада», «політична влада», «державна влада», «держава та її ознаки», «суверенітет та його ознаки», «механізм держави», «неподільність (єдність, триєдність) державної влади» тощо.

1. Державний лад- політичний зміст держави.

     У світі нараховується 252 країни. Серед них: 195 незалежних держав (визнані Україною), 193 з яких є членами ООН, а дві (Ватікан та Палестина) мають статус держав спостерігачів при ООН; є залежні території; території з особливим статусом, обумовленим у міжнародних угодах; території з невизначеним статусом або такі, що оспорюються кількома державами.

     Терміни «країна» та «держава» не завжди є тотожними, хоча здебільшого вживаються як синоніми.

     Країна- історико-географічне поняття, яке охоплює певну визначену  територію, на якій компактно проживають представники, як правило, одного етносу з притаманними йому історією, культурою, звичаями та традиціями, при цьому, кордони країни не завжди співпадають з кордонами держави, на території якої знаходиться ця країна (Курдистан, Україна часів Австро-Угорської та Російської імперій, Басконія тощо).

     Держава- універсальна, політична форма організації життя суспільства, що характеризується народом, територією, механізмом держави, фінансовою системою, системою права та державним суверенітетом (додаткові ознаки: державні символи- герб, гімн, прапор, національна валюта- долар, фунт стерлінгів, гривня та інші, збройні сили, мова тощо).

     На кожній із зазначених територій міжнародно визнаних держав, є своя державна влада, утворення, юрисдикція, організація та здійснення якої дає нам відповідь на питання з якими формами держави ми маємо справу, тобто який державний лад там панує. Державна влада може: обиратись народом на певний строк або ж передаватись у спадок;  бути зосередженою в «руках» колегіальних органів управління чи узурпованою однією особою або групою людей; мати сучасний традиційний поділ на законодавчу, виконавчу, судову чи, наприкдад, визначатись волею релігійних діячів, монархів, диктаторів тощо; залежно від територіального устрою мати унітарну,  ієрархічну (грец. Ίεράρχίά-священний, та άρχή — влада-  поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим) структуровану будову або ж федералізовану, дворівневу вертикаль формування та здійснення.

       Розкриття змісту поняття «державний лад» і дає нам відповідь на питання, як організована даржавна влада, як вона функціонує та як комунікує із суспільством.

      Державний лад - це політичний зміст держави, зумовлений її формами, суттю якого є утворення, повноваження, діяльність та взаємодія органів державної влади між собою та із суспільством на підставі конституції і законів держави.

     Конституцій лад (конституція- лат. constitutio- встановлення, устрій, порядок)  - це державний лад конкретної держави відповідно до її Основного Закону (фактично поняття «державний лад» та «конституцій лад» можуть вживатись як синоніми).

     Форма держави (лат.forma- зовнішній вигляд, окреслення речі, дії тощо або зовнішній вираз певного змісту) - це зовнішній прояв держави, порядок організації та здійснення державної влади.

     Юридична наука вирізняє три основні форми держави: форму державного правління (ФДП), форму державного устрою (ФДУ) та політичний (державний) режим (ПР).

2. Форма державного правління.

     Форма державного правління - це порядок організації та здійснення верховної державної влади, що визначає систему її вищих органів, спосіб їх утворення, повноваження, діяльність та взаємодію між собою.

     134 держави в своїй назві містять слово «республіка» (лат. res publica — право громади, спільна справа), а 29 є «монархіями» (др.-грец. μοναρχία «єдиновладдя» = μόνος «одинний, єдиний»+ἀρχή «влада, панування»)- в Європі-13 (Андора, Бельгія, Ватикан, Велика Британія, Данія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальтійський орден, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція), в Азії- 12, в Африці- 3 та в Океанії- 1.

     ФДП може бути:

     1. Монархія- форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю

або частково належить одній особі- монархові і зазвичай передається у спадок (монарх може мати різні наймення- король, цар, імператор, князь, великий герцог, халіф, емір, султан, фараон та інші). 

     Монархія може бути:

- необмежена (абсолютна)- це форма правління, за якої влада монарха уособлюється з державою і не обмежена чинністю законів чи повноваженнями державних органів і їх посадових осіб (Держава Катар, Султанат Оман та інші). У рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди:

- теократична (грец. Θεός-бог+κράτος влада)- глава церкви є одночасно главою держави (Ватикан або Святий Престол, Бруней Даруссалам, Королівство Саудівська Аравія);

- деспотична (грец. despoteia- необмежена влада)- влада монарха (тирана, необмеженого диктатора) сакралізується, а він сам офіційно визнається божеством або напівбожеством, характеризується свавіллям відносно підданих (така форма правління характерна для рабовласницьких держав, насамперед, стародавніх  Єгипета, Вавилона, Ассирії, Китаю);

-  обмежена:

- дуалістична (двоїста) монархія-  поряд з монархом функціонують парламент і уряд; монарх, як  глава держави, особисто формує уряд, який відповідальний саме перед ним; монарх має право вето на закони, які приймає парламент;

- конституційна  монархія- інститут монарха існує як символ держави, данина її традиціям, влада монарха обмежена так, що в деяких або у всіх сферах державного життя він не володіє верховними владними повноваженнями, при цьому правове лімітування на владу монарха закріплено у конституції або інших правових актах, а вся повнота державної влади належить парламенту та уряду (конституційні монархії Європи, Японія тощо);

- станово-представницька монархія- форма правління часів становлення феодалізму між  монархією періоду феодальної роздробленості та абсолютною монархією, за якої одноосібна, відносно сильна влада монарха обмежена владою станово-представницьких органів, до яких входили представники духівництва, світських феодалів, городян (купців, ремісників) тощо;

     2. Республіка-  форма державного правління, за якої верховна влада (президент, парламент) обирається народом на первний строк (для республік є характерним трєдність державної влади, тобто поділ її на законодавчу, виконавчу і судову).

     Республіка може бути:

- президентська (лат. praesidens- той, хто сидить попереду)  : повнота влади зосереджена в «руках»  президента, який обирається народом або його представниками на певний строк і одночасно є главою держави та главою виконавчої гілки влади, він призначає уряд; за певних умов президент може бути усунений від влади парламентом в порядку імпічменту (англ. impeachment – ​​осуд, обвинувачення) ;

- парламентська (фр. parlement- тіщо зібрались говорити)  : повнота влади зосереджена в парламенті, який обирається народом на певний строк; як правило, парламент сам обирає президента (якщо така посада є за законом), повноваження якого є значно обмеженими, призначає уряд; за певних умов діяльність парламенту може бути припинена президентом;

- змішана: поєднує елементи президентської та парламентської республік  (парламентсько-президентська- уряд призначає парламент за участю президента (п.12, ст.85 КУ) або президентсько-парламентська- уряд призначає президент за участю парламенту).

     Фактичною і базовою підставою поділу республік на різні види є розподілення повноважень між вищими державними органами щодо  призначеня уряду держави.

3. Форма державного устрою

     Форма державного устрою - це порядок організації та здійснення державної влади відповідно до адміністративно - територіального устрою держави, що визначає поділ владних повноважень та взаємодію між вищими, центральними органами державної  влади та місцевими органами державної влади і  органами влади місцевого самоврядування.

     ФДУ поділяється на:

     1. Прості (унітарні) держави (лат.unitas- єдність, єдиний) -  жодний з елементів адміністративно-територіального устрою держави (комуни, муніципалітети, провінції, округи, повіти, райони, області тощо)  не має ознак суверенітету (більшість держав світу є унітарними); характеризуються єдиною системою органів виконавчої влади, єдиною системою законодавства, єдиною судовою та правоохоронною системами тощо (унітарна,  ієрархічна структурована будова державної влади).

     Унітарні держави бувають:

- централізовані- унітарна їєрархічна вертикаль державної влади від уряду та центральних органів виконавчої влади  до місцевих органів державної виконавчої влади;

- децентралізовані- характеризується відсутністю місцевих органів державної виконавчої влади; владний ланцюг складається з уряду та центральних органів  виконавчої влади і органів влади місцевого самоврядування;

     2. Складні держави:

- федерація (лат. foederatio — об'єднання, союз, спілка)- складається з державних утворень- суб’єктів федерації, які частину свого суверенітету передали федеральним органам влади; їй притаманні: найвність договору про об’єднання суб’єктів федерації в одну федеральну державу та право сецесії (лат. secessio- вихід) , тобто права виходу з неї; навність федералізованої дворівневої вертикалі структури влади: законодавчі органи федерації і її суб’єктів, виконавчі органи федерації і її суб’єктів, судові органи федерації і її суб’єктів, дворівнева система правоохоронних органів (прокуратура, поліція); для всієї федерації і її суб’єктів притаманні єдиний кордон держави, єдина валюта, зброїні сили, зовнішньо-політична діяльність тощо. Федераціями є 27 сучасних суверенних держав: Європа- 6: Австрійська Республіка, Боснія і Герцеговина, Королівство Бельгія, Федеративна Республіка Німеччина, Російська Федерація, Швейцарська Конфедерація; Азія- 6: Ісламська Республіка Пакистан, Малайзія, Об'єднані Арабські Емірати, Республіка Індія, Республіка Ірак, Федеративна Демократична Республіка Непал; Африка- 6: Федеративна Демократична Республіка Ефіопія, Союз Коморських Островів, Федеральна Республіка Нігерія, Республіка Південний Судан, Республіка Судан, Федеративна Республіка Сомалі; Америка- 7: Аргентинська Республіка, Боліваріанська Республіка Венесуела, Канада, Мексиканські Сполучені Штати, Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Бразилія, Федерація Сент-Кітс і Невіс; Австралія і Океанія-2: Австралія, Федеративні Штати Мікронезії;

- імперія (лат. imperium - верховна влада, панування, управління)- це держава-завойовник, на чолі якої був монарх і яка складалась з головної держави-метрополії і підкорених держав-колоній, що втратили частину свого суверенітету (сьогодні таких держав не існує); найбільш відомими імперіями були Австро-Угорська, Британська, Іспанська, Македонська, Османська, Португальська, Римська тощо);

- конфедерація (лат. confoederatio – спілка, об'єднання)- союз суверенних держав, які об’єднались для вирішення спільних економічних, гуманітарних, політичних, військових завдань (питання щодо віднесення цього об’єднання держав до складної форми державного устрою за визначенням, при збереженні його суб’єктами суверенітету, є спірним серед правників); Швейцарська конфедерація (Швейцарія) – сьогодні єдина держава у світі в назві якої зберігається цей термін, фактично ж за ФДУ є федерацією; Європейський Союз – політико-економічне добровільне об’єднання держав, яке має свій представницький та виконавчий органи, спільну митну та міграційну політику, валюту; всі питання життя ЄС вирішуються консесусом (від лат. consensus – згода, одно­стайність)  між його членами, при цьому жодний з них не втрачає свого суверенітету; на тлі російської агресії проти України, все частіше постає питання про створення спільних збройних сил); на думку деяких фахівців за своїм змістом ЄС дуже схожий на конфедерацію.

4. Політичний (державний) режим

     Політичний (державний) режим  (фр. régime-, правління)- це сукупність засобів і методів (прийомів) організації та здійснення державної влади, які відображають її зміст та характер взаємовідносин держави і суспільства.

     Політичні режими поділяються на:

     1. Демократичні (від грец. δημοζ – народ і κρατοζ – влада) - державна влада заснована на рівноправній участі громадян в управлінні державою через основні форми демократії-  безпосередню та представницьку (опосередковану), гарантованому дотриманні їхніх прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, суспільному житті, яке грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (плюралізм- лат. множинний, багатоманітний) (ст.15 КУ), відсутності цензури (лат.censura-  перегляд, перепис, опис) тощо;

     2. Антидемократичні, які в свою чергу бувають:

- авторитарні- вся повнота державної влади зосереджена в руках однієї або групи осіб, при цьому створюються всі умови для безстрокового їх перебування при владі, функціонує механізм перешкоджання або унеможливлення діяльності опозиції, демократичні інститути існують фактично формально- «на папері» (наприклад сучасні абсолютні монархії, Іран, тенденції розбудови влади в сьогоднішній Угорщині, Туреччині);

- тоталітарні (лат. totalis- весь, цілий, повний)- повний контроль державної влади над

всіма сферами життя людини як в особистому просторі так і публічному, однопартійність,  переслідування за інакомислення, унеможливлення свободи вибору влади, заборона свободи слова, цензура тощо (наприклад нацистський режим в Німеччині в 30-40 роках 20 століття, комуністичні режими колишнього радянського союзу та його сателітів,  рашизм сучасної Росії);

деспотії-  були розповсюдженні у стародавньому світі, а сьогодні небезпідставно деспотією можна вважати крайню форму прояву тоталітарного режиму, який характеризується надконцентрацією влади в руках однієї особи і надзвичайно жорсткими методами управління життям суспільства (сучасна Корейська Народно-Демократична Республіка).

5. Україна за формами держави.

     Україна за формами держави є: ФДП – республіка (парламентсько-президентська) (ст.5 КУ), ФДУ- унітарна (централізована) (ст.2 КУ), ПР- демократична (ст.1 КУ).

      Витяг з Конституції України:

      Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

     (В Україні активно функціонує міханізм зміни державної влади та влади місцевого самоврядування- Президент, Верховна Рада України, органи влади МСВ  обираються народом на певний строк відповідно до законодавства; суспільне життя грунтується на засадах плюралізму: політичного ( зареєстровано 370 політичних партій), економічниого (активно функціонують і є рівними між собою всі форми власності- власність Українського народу, приватна, державна, комунальна, колективна, інтелектуальна)  та ідеологічного (дозволено сповідувати, пропагувати та відстоювати будь-які погляди, які не суперечать закону); цензура заборонена тощо.) 

     Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

     Україна є унітарною (централізованою) державою.

     (Жодний з елементів адміністративно-територіального устрою (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим не володіють такою політико-правовою властивістю як суверенітет або його окремими ознаками; функціонує жорстка унітарна їєрархічна вертикаль державної влади від вищиго органу у системі органів виконавчої влади-Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади (міністерства та відомства)  до місцевих органів державної виконавчої влади (обласні та районні державні адміністрації.)

     Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

     Стаття 5. Україна є республікою (парламентсько-президентською).

     (Главою держави є Президент України; вищі органи державної влади (Президент України, Верховна Рада України) та влада МСВ в Україні є виборними, механізм виборів та їх періодичність закріплені у законодавстві; Уряд України відповідно до положень Основного Закону формується і призначається парламентом, при цьому призначення Прем’єр-міністра, Міністра закордонних справ, Міністра оборони відбувається за пропозицією або поданням Президента України тощо.)

     Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

     Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

     Ніхто не може узурпувати державну владу.

     Автор матеріалу- вчитель правознавства Одеського юридичного ліцею Одеської міської ради Коритнюк Я.О.