Урок "Дж. Свіфт "Мандри Гуллівера". Просвітницькі ідеї у творі. Образ Гуллівера як втілення концепції нової людини". Дидактичний матеріал.

Додаток 3

Історія створення роману «Мандри Гуллівера»

І учень: Майже детективною була історія появи на світ роману «Мандри Гуллівера» - найголовнішої книги Свіфта, яку він писав протягом п’яти років і на яку покладав великі надії.

ІІ учень: Пізнього вечора 8 серпня 1726 року у двері будинку відомого лондонського книговидавця Бенджаміна Мотта подзвонили. Господар був здивований пізньому гостеві, та все ж пішов відчиняти. На його подив, за дверима нікого не було, лише на ґанку лежав якийсь згорток.

ІІІ учень: Розкривши його, господар знайшов лист, у якому невідомий видавцеві Річард Сімпсон пропонував його увазі записки свого кузена Лемюеля Гуллівера. Якщо цей твір сподобається, Мотт має повідомити за три дні й тоді отримає рукопис повністю.

І учень: Вкрай заінтригований видавець прочитав записки за один вечір і вже наступного дня дав згоду надрукувати рукопис. Так із ХVІІІ століття вирушив у свої мандри по всьому світу Гуллівер.

Додаток 4

Інформація-коментар

до карти мандрів Гуллівера

У своєму головному літературному творі Джонатан Свіфт розповів про чотири морські подорожі лікаря Лемюеля Гуллівера, що відповідає кількості частин роману, а отже, їх теж – чотири.

4 травня 1699 року Гуллівер вирушив у першу свою подорож із Брістоля до Індії. Але у результаті шторму їхній корабель збився з курсу й поблизу  о. Тасманія біля південно-східних берегів Австралії налетів на скелю і розбився. Отож, замість Індії Гуллівер потрапив до Лілпутії, яку населяли крихітні чоловічки.

Другу мандрівку Гуллівер здійснив до країни велетнів – Бробдінгнегу. Тут він почувається справжнім ліліпутом. Третя подорож привела Гуллівера до країни вчених – Лапуту, а четверта – до країни розумних коней гуїгнгнмів.

Під час своїх мандрівок Гуллівер часто потрапляв у неймовірні ситуації і кожного разу йому вдавалося до них пристосуватися.

Додаток 5

Діалог Лемюеля Гуллівера та імператора Ліліпутії

Гуллівер: Цікаво, куди цього разу винесли мене хвилі океану? Необхідно оглянути місцевість та спробувати з’ясувати, до якої країни я потрапив (Озирається навкруги.) А ось, здається, і люди… Але чому вони такі маленькі? Треба підійти ближче…

Імператор: Мешканці Ліліпутії! Страшенна небезпека!!! Із моря з’явилось якесь чудовисько і рухається до нас. Ми всі загинемо… Рятуйтесь, хто як може!

Гуллівер: Так, це справжні люди. А ось цей, що розмахує руками та найбільше метушиться, мабуть у них за головного, щось на зразок короля.

Треба спробувати розібрати, що він говорить. (Приставивши до вуха долоню, поволі нахиляється у бік імператора.)

Імператор: Звідки ти взявся, страшенний велетню, і чого тобі від нас треба?

Гуллівер: Не бійтесь, я не заподію вам ніякої шкоди. Моє ім’я – Гуллівер. Я – англієць. Працював лікарем на судні, що прямувало до Індії, але, на жаль, затонуло у результаті аварії. Цікаво було б довідатись, хто ви і що це за країна?

Імператор: Я, Гольбасто Шефін Маллі Аллі Г’ю, наймогутніший імператор Ліліпутії, окраса й пострах всесвіту, монарх над усіма монархами, вищий за всіх синів людських; той, що ногами спирається на центр землі, а головою сягає до сонця.

А потрапив ти, чужинцю, до найпрекраснішої у світі держави зі справедливими законами, бездоганним урядом і досконалим суспільством.

Гуллівер: Я завжди мріяв жити у такій державі. Тому милостиво прошу дозволити мені познайомитися з мешканцями Ліліпутії, державним устроєм, законами та звичаями вашої країни.

Імператор: Ласкаво просимо до нашої небесної держави!