Урок "Екологічні чинники.Середовище існування"

  Урок______

Тема: Екологічні чинники. Поняття про середовище існування,
шляхи пристосувань організмів до нього.
    Мета уроку:

• поглибити знання учнів про екологічні чинники, розглянути класифікацію екологічних факторів, навести їх приклади;
• з'ясувати поняття  «середовище існування», «адаптація»;
• дослідити особливості різних видів середовищ існування живих істот та шляхи пристосувань організмів до них;
• розвивати в учнів  мислення, пам’ять і увагу, уміння аналізувати, систематизувати та узагальнювати інформацію, робити висновки;
• формувати навички дослідницько-пошукової роботи, роботи в групі, самоосвіти;
• виховувати свідоме ставлення до навколишнього середовища.

Комплексно-методичне забезпечення: підручники, мультимедійна презентація, роздатковий матеріал для учнів; відеоматеріали.

Обладнання: комп'ютер, мультимедійне обладнання

Тип уроку: засвоєння нових знань

Міжпредметні зв ́язки: географія, математика, виробнича діяльність.

Методи та прийоми роботи на уроці:

• пояснення викладача,
• демонстрація слайдів та відеоматеріалів,
• повідомлення учнів (випереджувальні завдання, рубрика «Чудеса природи»),
• «Ажурна пилка» (робота в групах)
•  словникова робота (робота з підручником),
•  інтерактивна вправа «Коло думок»
• самостійна робота (робота з роздатковим матеріалом)   

 

 

План-схема уроку

№ з\п	Етап уроку	Трива- лість	Зміст уроку
1	Організаційний етап	≈2 хв	1.1. Привітання. 1.2.  Перевірка готовності учнів до уроку. 1.3. Перевірка присутності учнів.
2	Мотивація навчальної діяльності	≈3 хв	2.1. Інтерактивна вправа «Коло думок» 2.2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
3	Актуалізація опорних знань учнів	≈5 хв	3.1. Інтерактивна вправа «Біологічний бій»
4	Вивчення нового матеріалу	≈25 хв	4.1.Екологічні чинники. Групи  екологічних чинників. (Пояснення викладача, повідомлення учня, заповнення карток, словникова робота) 4.2.Поняття про середовище існування, типи середовищ існування. («Ажурна пилка»)  4.3.Адаптація, типи пристосувань організмів до зміни умов навколишнього середовища. (Пояснення викладача, словникова робота)
5	Узагальнення та закріплення матеріалу	≈ 5хв	5.1. Аналіз роботи учнів з роздатковим матеріалом. 5.2. Формування  разом з учнями висновків екологічного дослідження.
6	Підсумковий етап	≈5хв	6.1.Рубрика «Чудеса природи» (повідомлення учнів). 6.2. Рефлексія – перегляд відеоматеріалів «Риби чорного моря». 6.3. Домашнє завдання. 6.4.Оголошення оцінок. 6.5. Заключне слово викладача.

 

Хід уроку

1. Організаційний етап

1.1. Привітання.

1.2.  Перевірка готовності учнів до уроку.

1.3. Перевірка присутності учнів: кількість за списком ____, кількість присутніх на уроці ___, відсутніх ___.

2. Мотивація навчальної діяльності учнів.

2.1. Інтерактивна вправа «Коло думок»  (Слайд № 1)

Обговорення  вислову

 «Природа - будинок, в якому живе людина»   (Дмитро Лихачов)                                                                          

 Учням пропонується висловити свої думки з приводу розуміння даного вислову. Необхідно підвести учнів до розуміння того, що довкілля, яке оточує людину і  кожну живу істоту, є основою нашого життя. Для реалізації міжпредметних зв'язків (зв'язків із професією зварювальника), варто відзначити, чому «природа» порівнюється із «будинком»

 2.2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку (слайди №2-3)

На нашій планеті понад 2,5 млн.  видів живих істот, усі вони дуже різні, мають свої особливості процесів життєдіяльності; живуть в певних природних умовах, в яких здатні задовільнити природні та фізіологічні потреби, в яких  почуваються комфортно. Сьогодні на уроці ми повинні з'ясувати в яких умовах можуть жити організми, які фактори впливають на життєдіяльність істот, як  організми реагують на зміну умов довкілля. Отож, тема уроку «Екологічні чинники. Поняття про середовище існування,
шляхи пристосувань до нього організмів»

Викладач ставить перед учнями завдання, інструктує  щодо правил роботи на уроці,  роздає  картки для самостійної роботи (у ході вивчення нового матеріалу учні заповнюють картки – Додаток №1).

3. Актуалізація опорних знань учнів

3.1. Інтерактивна вправа «Біологічний бій»

Учні «атакують» один одного термінами, що були вивчені на попередньому уроці (екологія, вид, популяція, популяційно-видовий рівень організації життя тощо).

4. Вивчення нового матеріалу.

         План.

4.1.Екологічні чинники. Групи  екологічних чинників.(Пояснення викладача,  заповнення карток, словникова робота)

4.2.Поняття про середовище існування, типи середовищ існування.(«Ажурна пилка»)

4.3.Адаптація, типи пристосувань організмів до зміни умов навколишнього середовища.(Пояснення викладача, словникова робота)

4.1.Екологічні чинники. Групи  екологічних чинників (слайди №4-9)

Пояснення викладача

    Екологічні чинники — це будь-які умови середовища, які здатні прямо чи опосередковано впливати на живі організми та на характер їх взаємовідносин.

Виділяють три основні групи чинників за характером походження:

1.Абіотичні — вплив неживої природи на організми та їхні угруповання.

Абіотичні чинники поділяються на:

• кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади);
• географічні (рельєф, нахил схилу, експозиція);
• геологічні.

2.Біотичні — взаємний вплив одних живих організмів на інші.

3.Антропогенні — вплив на живу природу життєдіяльності людини.

 

 

 За характером дії екологічні чинники поділяють на:

1. Стабільні чинники — ті, дія яких не змінюється протягом тривалого часу (земне тяжіння, дія магнітного поля, склад атмосфери тощо). Вони зумовлюють загальні пристосування організмів, визначають належність їх до мешканців певного середовища планети Земля.

2. Змінні чинники — ті, дія яких не є постійною складовою загального впливу середовища (міграції, сплячку, добову активність, коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).       

На життєдіяльності організму негативно позначається як недостатня, так і надмірна дія будь-якого чинника. Сила чинника, що сприяє життєдіяльності організму, називається зоною оптимуму. Межа витривалості організму лежить між верхньою та нижньою межами величини чинника, за якої організмам загрожує загибель. Зони пригніченого стану називають зонами песимуму.

Закон оптимуму   (закон толерантності Шелфорда)

Будь-який екологічний фактор має певні межі                                      позитивного впливу на живі організми. (слайди №10-11)

Повідомлення учня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Словникова робота

Учні виписують з підручника  у зошити термін «Екологічні чинники»

Робота з картками

Учні  самостійно заповнюють картки, виписують з підручника приклади  різних груп екологічних факторів.

 

    4.2.Поняття про середовище існування, типи середовищ існування. (слайди №12-17 )

Середовище існування — це сукупність умов, у яких мешкають особини, популяції і угруповання організмів різних видів.

«Ажурна пилка» (групова  дослідницька робота учнів)

Учні, об'єднані у чотири групи, напередодні  отримали домашнє завдання самостійно дослідити  різні типи середовищ існування та підготували узагальнюючі виступи:

І група –  Наземно-повітряне середовище (Додаток №2).

ІІ група – Водне середовище (Додаток №3).

ІІІ група – Підземне середовище (грунт) (Додаток №4).

ІV група – Паразитичне середовище (інший живий організм)(Додаток №5).

Викладач підсумовує виступи учнів, наголошує, що кожен вид організмів населяє певну місцевість з відповідними умовами, це  так званий географічний критерій (демонстрація слайду  № 18)

Робота з картками

Аналізуючи виступи окремих  груп, учні заповнюють роздаткові картки

4.3.Адаптація, типи пристосувань організмів до зміни умов навколишнього середовища (слайд№19)

  Пояснення викладача.

      Фактори навколишнього середовища забезпечують існування у просторі і часі. Засвоєння і використання факторів здійснюється організмом через адаптації.

    Адаптація — перебудова в анатомічній структурі, фізіологічний процес або реакція в поведінці організму, яка розвинулася за деякий проміжок часу в процесі еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалу репродуктивність цього організму. Тобто адаптації — це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на вплив навколишнього середовища. Одна з поширених форм фізичної адаптації називається акліматизацією.

    Без адаптації було б неможливо підтримувати нормальну життєдіяльність організму за різноманітних змін на­вколишнього середовища — кліматичних, погодних тощо. Адаптація має велике значення для організму людини і всіх живих істот, оскільки дозволяє не тільки переносити значні зміни в навколишньому середовищі, а й активно перебудовувати свої фізіологічні функції, поведінку відповідно до цих змін, інколи випереджаючи їх. Завдяки адаптації підтримується сталість внутрішнього середовища організму навіть тоді, коли параметри деяких чинників навколишнього середовища виходять за межі оптимальних.

Структурні адаптації — це видозміни частин організму, що допомагають йому виживати в природних умовах (наприклад колір шкіри, форма тіла, або відозміни покривів).

Адаптації поведінки — це видозміни поведінкових реакцій організму у відповідь на зміни в оточуючому середовищі (наприклад умовні або безумовні рефлекси).

Фізіологічні адаптації — це системи всередині організму, що дозволяють виконувати певні біохімічні або фізіологічні процеси (секреція отрути, підтримання температури тіла, нейтралізація токсинів при травленні тощо).

Словникова робота

Учні виписують з підручника у зошити термін «адаптація».

5. Узагальнення і закріплення матеріалу

5.1. Аналіз роботи учнів з роздатковими картками.

5.2.Формування разом з учнями висновків екологічного  дослідження:

1. Будь-який влив умов середовища на живі організми називається екологічним фактором;
2. Екологічні фактори поділяються на три групи: фізичні, хімічні, біологічні.
3. Екологічні  чинники по різному впливають на живі організми -

 один і той самий фактор має різне значення  для різних  видів організмів, що живуть спільно;

4. ) недостача та надлишкова дія певного чинника негативно впливає на живих істот (закон оптимуму);
5. живі організми населяють чотири основних середовища існування: наземно-повітряне, водне, грунт та інший живий організм;
6. у живих істот розвиваються пристосувальні ознаки до умов середовища;
7. зміна умов середовища здатна викликати в живих організмів певні пристосування  (адаптації);
8.  різка, інтенсивна зміна певних чинників може призвести до загибелі організмів (забруднення навколишнього середовища)

6. Підсумковий етап уроку

6.1. Рубрика «Чудеса природи»

Цікаві повідомлення учнів про особливості життя організмів у різних типах середовищ.(Додатки №6, №7)

6.2.Рефлексія – перегляд відеоматеріалів «Риби чорного моря» (Додаток № 8)

6.3. Домашнє завдання (слайд №21) :

1. підручник з біології 11 клас §--------;  
2. навести по 3 приклади взаємовідносин різної форми   міжживими організмами;
3. підготувати інформаційні повідомлення за темами:

    1.Сезонні адаптивні ритми;

    2.Місячні адаптивні ритми;

    3. Добові адаптивні ритми.

 

6.4. Оголошення оцінок.

Викладач відзначає учнів, які були найбільш активними, оголошує оцінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    Додаток №1                                          

Екологічне дослідження:    “Екологічні чинники. Поняття про середовище існування, шляхи пристосувань організмів до нього»

 

Учень\ця гр.№______ Прізвище, ім»я___________________________________

 

Екологічні чинники

Абіотичні чинники	Біотичні чинники	Антропогенні чинники

 

Типи середовищ існування

Тип середовища  існування
Характерні екологічні чинники
Організми,що населяють дане серевище

 

Результати дослідження:

Найбільш густонаселеним  є   ____________________________   середовище існування .    

Найбільш стійким до впливів екологічних чинників є __________________________________ Пристосувальні зміни до  умов середовища називаються_______________________________

Різка інтенсивна зміна умов середовища може призводити  до__________________________

Один і той самий фактор впливає на живі організми___________________________________ ________________________________________________________________________________

Контрольні запитання:

1. Мешканці водойм називаються:

  а) гідробіонти                б) консументи                  в) водорослі

 

2. Оптимальна температура для організмів  наземно-повітряного середовища є:

  а) +25-28*С                   б) +18-20*С                   в) — 10-15*С

 

3.Найбільш вагомим чинником середовища у грунті є :

  а) світло                      б) хімічний складгрунту         в) тиск

 

4.Сонячне світло вкрай необхідне для:

  а) фотосинтезу                 б) орієнтації у просторі         в) дихання

 

5.Природнє сповільнення процесів життєдіяльності називається:

  а) метаморфозом                б) анабіозом                  в) звиканням

 

6. Організми, які живуть за рахунок  іншого  живого  організму називаються :

  а) продуценти                   б) консументи                в) паразити

 

7.Реакція організмів на зміну світлового дня називається:

   а) фотоперіодизм                б)симбіоз         в) біологічний годинник

 

8. Верхній родючий шар грунту називається:

    а) гумус                       б) підстилка                  в) кора  

 

9. Взаємовідносини риби-прилипаки, що присмокталася на тілі акули є прикладом:

 а) паразитизму                      б) коменсалізму              в) мутуалізму

 

10. Вплив гербіцидів на рослини належить до групи екологічних  факторів:

     а) біологічних                       б) фізичних                   в) хімічних                

 

 

 

                                                                                 Додаток № 2

 

 

 

Наземно-повітряне середовище найрізноманітніше за своїми умовами. Провідна роль серед факторів неживої природи тут належить освітленості, температурі, вологості, газовому складу атмосфери.

                                                                     

  Освітленість. У спектрі сонячного проміння виділяють три ділянки, які розрізняються за своєю біологічною дією: ультрафіолетову, видиму та інфрачервону.

Для життєдіяльності рослин визначальне значення мають видимі промені. Саме завдяки їм у рослин відбувається процес фотосинтезу. Ультрафіолетове проміння згубно діє на все живе, у тому числі й на рослини. Але цю частину сонячних променів поглинає озоновий шар атмосфери. Інфрачервоні промені є джерелом теплової енергії, вони нагрівають живі істоти.

Температура навколишнього середовища відіграє винятково важливу роль у житті організмів, бо впливає на температуру їхнього тіла. У свою чергу, вона визначає швидкість реакцій обміну речовин: низькі температури їх гальмують, але надто високі можуть спричинити порушення структури особливих речовин — білків, які мають головне значення для життя будь-якого організму.

Для більшості організмів оптимальні значення температури перебувають у досить вузьких межах — +10... +30 °С. Але в неактивному стані (анабіозі тощо) живі істоти здатні витримувати значно ширший діапазон температур (від -200 до +100 °С).

Вода має винятково важливе значення для життя рослин і тварин. Саме у воді відбуваються усі процеси клітини, тканин і організму, вода регулює температуру тіла та виконує багато інших функцій. У процесі пристосування до існування в наземно-повітряному середовищі організми “навчилися” економно споживати вологу й підтримувати її вміст на сталому рівні.

Так, у вищих рослин посушливих місцезростань коренева система або здатна проникати на значну глибину (сосна звичайна, верблюжа колючка), що дає змогу використовувати підґрунтові води, або ж добре розгалужена у поверхневих шарах ґрунту (кактуси), що забезпечує ефективне вбирання вологи зі значної площі під час короткочасних дощів. У них зменшується площа листкових пластинок, потовщується покрив, зменшується кількість продихів, часто листки видозмінюються на голки, лусочки тощо, а функцію фотосинтезу бере на себе зелене стебло (кактуси, верблюжа колючка).                                                                                                                   

Деякі багаторічні рослини здатні накопичувати вологу в листках (алое, молодило) або стеблах (кактуси) і потім її економно витрачати (є кактуси, здатні запасати до 3 т води). Багаторічні трав’яні рослини переживають посушливий період у вигляді підземних видозмінених нагонів (кореневищ, цибулин), тоді як їхня надземна частина відмирає. Дерева і кущі зменшують випаровування в посушливий період, скидаючи листя.

Повітря. Головними складовими нижніх шарів атмосфери є кисень (близько 21%), вуглекислий газ (приблизно 0,03%) та азот (майже 78%).

Кисень потрібен організмам для забезпечення енергією. Підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері гальмує процеси дихання, але сприяє інтенсифікації фотосинтезу. Крім того, вуглекислий газ має значну теплоємність і підвищує температуру атмосфери (парниковий ефект).

У повітря разом із викидами промислових підприємств та автотранспорту потрапляють різні домішки: метан, сірководень, аміак, оксиди Сульфуру та Нітрогену, частки пилу тощо, які негативно впливають на життєдіяльність організмів, насамперед зелених рослин.

Організми - мешканці наземно-повітряного середовища. У цьому середовищі живуть мікроорганізми, комахи, птахи, земноводні, плазуни, ссавці, різні види покритонасінних та голонасінних рослин, людина.

 

 

Додаток №3

Водне середовище існування за своїми умовами значно відрізняється від наземно-повітряного. Вода має високу густину, менший уміст кисню, значні перепади тиску. Крім того, різні типи водойм відрізняються за концентрацією солей, швидкістю течій тощо.

Висока теплоємність води на відміну від повітря зумовлює значно менші коливання температури в її поверхневих шарах. Так, протягом року коливання температури в поверхневих шарах Світо­вого океану не перевищує 10—15° С. На великих гли­бинах температура стала: від 1,5° С до 2° С. Але водойми різних типів значно відрізняються за своїм температурним режимом.
    Освітленість водойм швидко зменшується зі збільшенням глибини. Як правило, на глибинах по­над 250 м фотосинтезуючі організми існувати не мо­жуть.
На глибини понад 1500 м світло взагалі не прони­кає. Деякі глибоководні організми (кишковопорож­нинні, ракоподібні, молюски, риби) здатні самі виробляти світло за рахунок окиснення певних ліпідів. Це явище називають біолюмінесценцією (від грец. біос - життя і лат. люмен - світло). Світлові сигнали дають змогу глибоководним організмам зби­ратися в табуни, знаходити особин протилежної статі при розмноженні тощо.
    Оскільки вода поглинає промені світла, то навіть організми з добре розвиненими органами зору (го­ловоногі молюски, риби, китоподібні) бачать лише на незначній відстані. Тому для спілкування, орієн­тації в просторі, пошуку їжі вони використовують звукові, електричні, хімічні способи передавання та отримання інформації.
    Водойми різних типів відрізняються за сольовим складом води. В океанічній воді солоність відносно стала - 34-35 проміле. Оскільки вміст солей у воді впливає на їх надхо­дження в організм, то цей чинник обмежує поши­рення гідробіонтів. Якщо мешканці прісних водойм вимушені виводити надлишок води з організму (одноклітинні - за допомогою скоротливих вакуолей, багатоклітинні тварини — органів виділення), то со­лоних - зберігати її (наприклад, завдяки непроник­ним для води покривам).Кисень, який міститься у воді, надходить туди з атмосферного повітря, а також виділяється фотосин- тезуючими організмами, що мешкають у верхніх шарах водойм. Із збільшенням глибини концентра­ція кисню у воді знижується. Тож глибоководні організми пристосувалися до існування в умовах дефіциту кисню.
  Густина води - один із провідних факторів водного середовища існування. З нею пов’язаний тиск: при зануренні на кожні 10 м він зростає приблизно на 1 ат­мосферу, на великих глибинах він може перевищу­вати 1 000 атмосфер. Тому гідробіонти пристосовані до існування на певних глибинах і лише окремі види (деякі черви, голкошкірі) здатні існувати від приплив­но-відпливної зони до глибин у кілька тисяч метрів. 

Гідробіонти - мешканці водойм -- виробили пристосування як до існування у водному середовищі взагалі, так і до певного типу водойм.
Екологічні групи гідробіонтів:

   Планктон - організми (деякі бактерії, ціанобактерії, водорості, найпростіші, медузи, дрібні ракоподібні, личинки риб) не здатні протидіяти те­чіям, тому розносяться ними на великі відстані. їхні пристосування до існування в товщі води пов’язані з забезпеченням плавучості: дрібні розміри, різно­манітні вирости, зменшення щільності тіла (полег­шення скелетних елементів, наявність газових вакуолей, жирових включень тощо).
Нектон - орга­нізми (більшість риб, головоногих молюсків, кито­подібні) здатні активно пересуватись у товщі води, незалежно від напрямку течії. Вони мають обтічну форму тіла і добре розвинені органи руху.
Бентос -  організми, які мешкають на поверхні або в товщі дна водойм (форамініфери, коралові поліпи, круглі та малощетинкові черви, деякі молюски і ракоподібні, голкошкірі, придонні риби, деякі водо­рості, бактерії). Ці організми мають пристосування для пересування по дну водойм або прикріплення до нього, часто здатні закопуватись у його товщу.
Перифітон - організми, які оселяються на різних субстратах у товщі води, дно кораблів, гідротехнічні споруди тощо. Такі організми мають різні пристосування для прикріпленого способу життя. їхнє поширення забезпечують певні фази життєвого циклу (личинки, спори тощо).
    Нейстон  - організми, які мешкають на межі повітря­ного і водного середовища. При цьому одні з них більше пов'язані з повітряним (наприклад, клопи-водомірки). Інші ж більше пов’язані з водним середовищем, їхнє тіло спирається на водну плівку знизу або підвішується до неї (деякі бактерії, найпростіші, рако­подібні, комахи та їхні личинки, молюски, личинки і мо­лодь риб).

 

                                                              Додаток №5    

 

Ґрунт - це верхній родючий шар твердої оболонки Землі, yтворений діяльністю живих орга­нізмів. Ґрунт становить собою систему порожнин, заповнених водою або повітрям. Завдяки наявності води умови існування дрібних організмів у ґрунті наближаються до подібних у водоймах. Вологість ґрунту завжди вища, ніж повітря, тому організмам легше переживати періоди посухи в ґрунті.
Іншою характерною особливістю ґрунту як сере­довища існування організмів є порівняно невелика амплітуда добових і сезонних коливань температу­ри (наприклад, на глибині понад 2 м сезонні коли­вання температури майже не відчуваються). Це дає організмам можливість переживати в глибині ґрунту в активному чи неактивному стані періоди ви­соких або низьких температур. Значні запаси орга­нічних речовин ґрунту слугують кормовою базою для різноманітних організмів.
    Різні типи ґрунтів відрізняються за розмірами ґрун­тових часток і вмістом органічних сполук. Розміри ґрунтових часток визначають шпаристість ґрунтів: чим вони більші, тим більший діаметр шпар. У свою чер­гу, розміри шпар впливають на властивості ґрунту: в ґрунтах з добре розвиненою шпаристістю легше вглиб проникають розчини солей і повітря, а також легше прокладати ходи тваринам.
    Над ґрунтом розташований шар підстилки, який формується здебільшого з рослинного опаду. За учас­тю мешканців підстилки (бактерій, грибів, водоростей, тварин) її органічні речовини активно переробля­ються, перемішуються з мінеральними і надходять у верхній шар ґрунту.
    Верхній шар ґрунту - гумусовий. Він темно забар­влений і має високий вміст органічних сполук. Саме цей шар і визначає родючість ґрунту, тобто забезпе­чує рослин водою та елементами живлення. В се­редньому шарі ґрунту осідають і переробляються сполуки, які надійшли з верхнього шару. Нижній шар це материнська порода, матеріал якої з часом подрібнюється і перетворюється на ґрунт.
   За допомогою вертикаль­них міграцій мешканці ґрунту (тварини, бактерії) знаходять оптимальні умови існування. Більшість мешканців ґрунту потребують підвищеної вологості, що пов’язано з характером живлення або нездатні­стю покривів утримувати вологу в їхньому тілі.
    Організми-мешканці грунту. Різ­номанітність умов існування в ґрунті зумовлює і різно­манітність організмів, які там мешкають. У ґрунті розташовані кореневі системи і видозмінені пагони вищих рослин. На поверхні та у верхніх ша­рах ґрунту мешкають водорості (зелені, діатомові), гриби, лишайники, ціанобактерії. Ґрунтові бактерії дуже різноманітні; в деяких ґрунтах вони можуть проникати вглиб до кількох метрів. Серед них є авто­трофи (переважно хемосинтетики) і гетеротрофи. Ґрунтові гриби трапляються в ґрунтах різних типів, де є запаси органіки.
    Серед тварин трапляються як постійні мешканці ґрунту (круглі та малощетинкові черви, деякі кліщі, комахи, кроти, землерийки, сліпаки), так і види, які мешкають у ньому протягом більшої частини свого життєвого циклу (наприклад, личинки хрущів) Деякі види тварин мешкають у ґрунті лише під час несприятливих періодів (зимівлі, посухи): деякі ко­махи, земноводні, плазуни, ссавці.
    Тварини мають певні пристосування до життя в ґрунті, насамперед до пересування в ньому. Одні тва­рини активно прокладають ходи за допомогою ско­рочень мускулатури тіда (дощові черв’яки), інші - за допомогою риючих кінцівок (вовчок, кріт). Дрібні тварини (найпростіші, круглі черви, кліщі) пересу­ваються ґрунтовими шпарами. Пристосуванням до низького вмісту кисню в ґрунті є здатність поглина­ти його крізь тонкі покриви (круглі та дощові черви тощо). Нестачу кисню, вологи або, навпаки, перезво- ложення тварини здатні уникати за допомогою вер­тикальних міграцій (круглі та кільчасті черви, кліщі, комахи тощо). 

                                                             Додаток № 5

 

   Особливе середовище існування - живі організ­ми - за своїми властивостями значно відрізняється від інших. Воно досить різноманітне. Так, якщо на організми, які мешкають на поверхні інших, факто­ри довкілля впливають безпосередньо, то на ті, що живуть усередині хазяїна, ці фактори діють лише опосередковано. В ролі хазяїв можуть бути будь-які організми - від бактерій до квіткових рослин і ссавців.
     Усі форми співіснування різних видів організмів називають симбіозом. Симбіоз може ґрун­туватись на харчових зв’язках (коли організм хазяї­на, залишки його їжі чи продукти життєдіяльності слугують їжею симбіонту) або просторових (симбіонт оселяється всередині або на поверхні організму ха­зяїна чи організми різних видів спільно використо­вують певні місцеіснування: нори, черепашки тощо).
Симбіоз може бути обов'язковим або необов’яз­ковим. У першому випадку існування обох орга­нізмів або одного з них неможливе один без іншого (гриби, що входять до складу лишайників, стьожкові черви - паразити хребетних тварин тощо). У друго­му випадку організми можуть існувати разом або окремо один від одного (наприклад, деякі актинії і раки-самітники). Залежно від характеру взаємо­зв’язків розрізняють такі основні типи симбіозу: па­разитизм, коменсалізм і мутуалізм.
   Паразитизм - тип взаємозв’я­зків між організмами різних видів, за яких один із них (паразит) тривалий час використовує іншого (ха­зяїна) як джерело живлення і середовище існуван­ня, частково чи повністю покладаючи на нього регуляцію своїх взаємозв’язків із зовнішнім середо­вищем. Паразитизм трапляється серед різних груп організмів: бактерій, грибів (сажки, борошнисто-росяні, ріжки), тварин (найпростіші, плоскі та круглі черви, членистоногі) і, навіть, рос­лин (повитиця, вовчок). Усі віруси - внутрішньоклі­тинні паразити. Паразитизм - приклад антагокістичних взаємо­зв’язків між організмами: хазяїн за допомогою імунних та інших захисних реакцій намагається по­збутися паразитів, а ті, у свою чергу, - їх послабити або повністю нейтралізувати. В деяких випадках паразити так впливають на імунну систему хазяїна, що вона не розпізнає їх як чужорідні об’єкти і не ви­робляє проти них захисні реакції.
   Протягом спільного історичного розвитку паразит і хазяїн пристосовуються один до одного, і гострота їхніх антагоністичних взаємозв’язків зменшується, це пояснюється тим, що передчасна загибель хазяї­на може спричинити і загибель паразита. Тому па­разити, в яких зв’язки з організмом хазяїна виникли еволюційно відносно недавно (наприклад, людина і вірус СНІДу) або невластиві йому, як правило, зав­дають більшої шкоди, ніж ті, що пройшли з орга­нізмом хазяїна тривалий шлях спільної еволюції (наприклад, бичачий ціп’як і людина).
   Існування в такому специфічному середовищі, як організм хазяїна, зумовлює формування у паразитів особливих пристосувань. Оскільки фактори зовніш­нього середовища впливають на паразитів пере­важно через організм хазяїна, в них спостерігають спрощення або повну втрату певних органів чи їхніх систем (травної, нервової, органів чуттів). Натомість, у паразитів, як правило, добре розвинені органи при­кріплення (присоски, гачки тощо) і статева система (наприклад, у члениках деяких видів стьожкових червів закладається від 2 до 14 наборів чоловічих і жіночих статевих органів). Тому для більшості пара­зитів характерна значна плодючість. Наприклад, самка людської аскариди відкладає за добу до 240 тис. яєць, а бичачий ціп’як протягом усього життя (до 18 років) - понад 10 млрд. Це пояснюється загибеллю великої кількості паразитів ще до завершення їхнього розвитку. Багатьом паразитам властиві складні життєві цик­ли, які супроводжуються зміною різних поколінь, хазяїв і середовищ життя, що забезпечує їхнє вижи­вання та розповсюдження.
    Безсумнівно, паразити відіграють певну роль у природних угрупованнях організмів. Одні з них, які мало шкідливі для місцевих видів, можуть спри­чиняти тяжкі захворювання особин тих видів, які нехарактерні для даних угруповань. Наприклад, паразитування одноклітинних тварин - трипанозом
у крові антилоп не спричиняє тяжких наслідків, але, потрапивши в організм людини, вони призво­дять до смертельно небезпечної сонної хвороби. Так паразити ніби «захищають» екосистеми від проник­нення нових видів. Інші паразити, шкідливі для видів місцевих екосистем, регулюють їхню чисельність, запобігаючи надмірному зростанню густоти попу­ляцій хазяїна (наприклад, збудник чуми в поселен­нях бабаків, чорних пацюків та інших гризунів).

   Комен­салізм - такий тип взаємозв’язків між організмами різних видів, за якого один із них (коменсал) використовує іншого (хазяїна), його житло, залишки їжі чи про­дукти життєдіяльності, не завдаючи йому помітної шкоди. Проте і користі коменсал організму хазяїна не приносить. Прикладом коменсалізму може слугувати оселення невеликого краба (пінікси) в ман­тійній порожнині двостулкового молюска (гребінця), де він живиться залишками їжі хазяїна.
Коменсалізм може відбуватись у формі квартирантства або нахлібництва. В першому випадку коменсал використовує для оселення організм хазяї­на чи його житло, в другому - живиться залишками його їжі чи продуктами його життєдіяльності.
   Мутуалізм - такий тип співіснування різних видів, від якого вони дістають взаємну користь. Часто види, які перебувають у мутуалістичних взаємозв’язках, не можуть існувати один без одного. Наприклад, деякі одноклітинні джгутикові постійно мешкають у кишеч­нику комах (тарганів, термітів тощо). Джгутикові ви­робляють особливі ферменти, які розщеплюють целюлозу до простих цукрів, що легко засвоюються організмом комахи. Постачаючи хазяїну поживні ре­човини, ці найпростіші знаходять у їхньому кишеч­нику їжу й захист від дії несприятливих умов довкілля. Якщо комах штучно позбавити найпрості­ших, вони загинуть від голоду навіть за достатньої кількості целюлози в їжі, оскільки ферменти, які роз­щеплюють цю сполуку, самі не виробляють.
 

 

 

 

 

 

 

                                                          Додаток №6

 

 

Серед мешканців водойм теж є будівельники

 

    Біля берегів Австралії, у Кораловому морі розташована найбільша будівля, створена живими істотами. Це Великий Бар'єрний риф. Його архітекторами і будівельниками є коралові поліпи. Ці морські безхребетні тварини ховають своє тіло у твердих вапняних панцирах, які зрослися і утворили на морському дні величезний вал, завдовжки 2300км і завширшки 150км. За своїми розмірами ця споруда у    2000 разів більша від такого великого міста, як Нью-Йорк.

Великий Бар'єрний риф є найбільшою у світі екосистемою, оскільки являє собою колонію  коралових поліпів. Розвиток цієї екосистеми залежить від умов, що склалися в неглибоких, багатих сонячним світлом водах неподалік від узбережжя. Над поверхнею підносяться коралові острови, що сформувалися за мільйони років із залишків коралових поліпів. Під час відпливів коралові організми стають відкритими. Австралійці вважають, що для їх опису не вистачить слів, вони  відсвічуються різними кольорами – синіми, рожевими, жовтими, зеленими, утворюючи надзвичайне видовище.

      Тут мешкає майже 400 видів коралів, більше 4000 видів молюсків - губки, актинії, раки, краби, морські зірки, морські їжаки; близько 1500 видів морських риб -  125 видів акул,  риба-папуга, риба-метелик, скалозуб, морська собачка, їжак-риба, кардинал і риба-муха та інші.

     На Великому Бар'єрному рифі живуть близько 17 видів морських змій. Вони поширеніші у теплих водах на глибині до 50 метрів. Острови Південного Рифу — місце розмноження морських черепах. У водах рифу зустрічаються шість із семи видів, і всі вони перебувають під загрозою зникнення. Морські крокодили живуть у мангрових лісах і солоних болотах на узбережжі біля рифу.

     У районі Великого Бар'єрного рифу було зареєстровано 30 видів китів, морських свиней (зокрема малий смугастик) і горбатих китів, а також безліч дельфінів, включаючи касаток.

    240 видів птахів відвідують риф чи гніздяться на островах. Континентальні острови — місця гніздування величезних пташиних колоній, куди злітаються буревісники, фаетони, фрегати, олуші, глупиші та різні види крячків.      Острови Великого Бар'єрного рифу також містять 2195 відомих видів рослин.

   У 1979р район Великого Бар'єрний рифу було включено до складу найбільшого морського національного парку світу. У наш час національний парк входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       Додаток №7

 

Наш край – унікальний куточок природи України

   Україна багата на дивовижні місця. Одним з таких регіональний ландшафтний парк «Надслучанський», більш відомий як «Надслучанська Швейцарія». Це одне зі 100 чудес природи України. За легендою, колись місцевий князь одружився на красуні зі Швейцарії. Тому коли батьки швейцарки навідалися в гості до князя, то на березі мальовничої річки Случ вони здивовано крикнули «Яка, ця чудова Швейцарія!!!». І дійсно гранітні кам’янисті схили з лучно-степовою рослинністю, ліси, чиста природа, унікальна фауна та флора, чудесні води р. Случ – чим це не «Швейцарія», але «Надслучанська».

 Ландшафтний парк площею в 1721 га був створений в 2000 р. До нього увійшли 6 заказників, 1 заповідне урочище та 7 пам’яток природи.

    Серед рідкісних видів флори тут зустрічається береза низька, молодильник озерний, верба чорнична, ситник бульбастий, пухирник звичайний, пухирник середній, пухирник ламкий, ковила пірчаста, асплендія колосовидна, асплендія північна, цибуля виноградникові, багатоніжка звичайна,  рододендрон жовтий, шоломниця висока, фітеума колосиста, таволга середня. Є і представниця Європейського Червоного списку –  смілка литовська.

    Представники фауни, занесені до Червоної книги України: джміль моховий, дозорець-імператор, жаба очеретяна, глухар, гоголь, журавель сірий, лелека чорний, мідянка,махаон, п’явка медична, скопа. А є ще також такі рідкісні види: баклан великий, гагара, лебідь-шипун, чапля велика, чапля руда.