Урок. "Екологія ролин. Екологічні групи рослин".

                                                                                                         6 клас. Біологія        

                                           Урок № _

Тема. Екологічні групи рослин (за відношенням до світла, води,

 температури).  

Практична робота №4: «Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах».

Мета уроку: ознайомити учнів з екологічними групами рослин у залежності від освітленості, температури, вологості; розкрити значення пристосувальних рис рослин до різних екологічних умов.

   Розвивати вміння учнів порівнювати та робити узагальнюючі висновки; закріпити індивідуальні вміння складати запитання.

   Виховувати бережливе ставлення до живої природи планети, до свого здоров’я та оточуючих людей, здійснювати валеологічне виховання  та виховувати екологічне мислення.

Обладнання: таблиці, малюнки, підручник, за інструкцією.

Міжпредметні зв’язки: фізика, хімія, географія, екологія, математика, основи 

 здоров’я, природознавство.

Тип уроку: комбінований.

                                                 Хід уроку:

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань

Вписати номери рослин у відповідний рядок таблиці.

1 — соняшник, 2 — рижій, 3 — цукровий буряк, 4 — люцерна, 5 — кабачок, 6 — льон, 7 — капуста, 8 — малина; 9 — цукрова тростина, 10 — бавовна, 11 — квасоля, 12 — вишні, 13 — томати, 14 — конюшина, 15 — гречка, 16 — кукурудза, 17 — яблуня, 18 — ячмінь, 19 — ріпак, 20 — горох.

Відповідь:

III. Вивчення нового матеріалу

Екологічні групи рослин у залежності від освітленості

Розповідь учителя

Ви вже знаєте, що рослин є дуже багато і заселяють вони різноманітні середовища життя. Залежно від умов існування в рослин різних видів, які ростуть в однакових умовах, виробляються схожі риси пристосування. Ці риси проявляються як у зовнішній будові, так і в процесах, що відбуваються всередині рослинного організму. Такі групи рослин називають екологічними, оскільки кажуть, що рослини існують у відповідних спільних екологічних умовах.

За відношенням до умов середовища рослини утворюють різні екологічні групи: світлолюбні, тіньолюбні, посухостійкі, водяні, теплолюбні, морозовитривалі тощо.

За відношенням до світла виділяють такі екологічні групи рослин:

•світлолюбні;

•тіньолюбні;

•тіньовитривалі.

Світлолюбні рослини — мешканці відкритих місцевостей: лук, степів, верхніх ярусів лісів, а також ранньовесняні рослини, багато культурних рослин (сосна, береза, пирій, тюльпани, проліски).

Характеризуються такими ознаками:

•дрібні розміри листків; трапляється сезонний диморфізм: навесні листки дрібні, влітку — більші;

•листя розташовуються під великим кутом, іноді майже вертикально;

•листкова пластинка блискуча або густо опушена;

•добре розвинена коренева система;

•утворюють рідкі насадження.

Тіньолюбні рослини — постійно перебувають в умовах сильного затінення: нижні затемнені яруси лісу (мохи, плауни, кислиці, грушанки, веснівка дволиста та ін.), а також рослини печер, розщелин, скель, водних глибин, деякі ґрунтові водорості тощо.

Характеризуються такими ознаками:

•пагони витягнуті;

•листя велике, ніжне;

•листя темно-зеленого кольору;

•листя рухливе;

•характерна листкова мозаїка (тобто особливе розташування листків, при якому листки максимально не затуляють один одного).

Тіньовитривалі — часто добре розвиваються в умовах нормального освітлення, але можуть при цьому переносити й затемнення. За своїми ознаками займають проміжне положення. До тіньовитривалих рослин належать дуб звичайний, липа серцелиста, бузок, суниця, лісові трави, чагарники, деякі лугові рослини (тонконіг, костриця) та ін.

Листя в цієї групи рослин по периферії крони має структуру, як у світлолюбних рослин, а всередині — як у тіньолюбних.

Екологічні групи рослин у залежності від температури навколишнього середовища

Види, для існування яких оптимальною є низька температура, називають холодостійкими. До них належать деякі бактерії, лишайники, мохи тощо. Вони мають певні пристосування до існування в умовах низьких температур. Щодо рослин, то до холодостійких належать мешканці тундри, високогір’я. Для більшості з них характерне низьке стебло, яке часто стелиться по землі. У їхньому клітинному соку накопичуються цукри, що знижують точку замерзання цитоплазми.

Теплолюбними  називають рослини, що добре ростуть і розвиваються в зонах тропічного, субтропічного та помірного поясів за умов високих температур. Окремі частини рослини можуть нагріватися до +60…+65 °С (інколи протягом тривалого періоду), наприклад наскельні лишайники. Найвища температура, при якій було знайдено живі організми, зокрема ціанобактерії, становила до +85 °С у термальних водах. А деякі бактерії виживають і при +88 °С. Вищі рослини в термальних водах відсутні. У природі ж уже при +40 °С більшість видів виявляють ознаки пригніченості.

— Які пристосування мають рослини до життя при високих температурах?

У процесі історичного розвитку види, що живуть у місцях з постійно високими температурами, набули цілого ряду пристосувань. У них спостерігаються зменшення поверхні листків, поява волосків і ефірних залозок тощо.

Екологічні групи рослин у залежності від вологості

За відношенням до вологи виділяють такі групи вищих рослин: вища водяна рослинність, вологолюбні, посухостійкі та рослини помірної вологості.

Вища водяна рослинність — це рослини, які повністю або частково ростуть у воді (елодея, ряска, латаття) і поза водним середовищем існувати не можуть.

Вологолюбні рослини існують в умовах підвищеної вологості на болотах, вологих ґрунтах тінистих лісів тощо (росичка, зозулин льон, бальзамін).

Посухостійкі рослини населяють посушливі місця і здатні переживати сухі періоди (ковила, типчак, кактуси). У вищих рослин посушливих місцезростань коренева система або здатна проникати на значну глибину (сосна звичайна, верблюжа колючка), що дає змогу використовувати підґрунтові води, або ж добре розгалужена в поверхневих шарах ґрунту (кактуси), що забезпечує ефективне вбирання вологи зі значної площі під час короткочасних дощів. У них зменшується площа листкових пластинок, потовщується кутикула, зменшується кількість продихів, часто листки видозмінюються на голки, лусочки тощо, а функцію фотосинтезу бере на себе зелене стебло (кактуси, верблюжа колючка). Деякі багаторічні рослини здатні накопичувати вологу в листках (алое, молодило) або стеблах (кактуси) і потім її економно витрачати (є кактуси, здатні запасати до 3 т води).

Багаторічні трав’яні рослини переживають посушливий період у вигляді підземних видозмінених пагонів (кореневищ, цибулин), тоді як їхня надземна частина відмирає. Дерева і кущі зменшують випаровування в посушливий період, скидаючи листя.

Проміжне положення між вологолюбними та посухостійкими належить рослинам, які зростають в умовах достатньої, але не надлишкової зволоженості ґрунтів і можуть витримувати нетривалу посуху: ясен, клен, дуб тощо.

ІV. Узагальнення та систематизація знань

      Практична робота №4: «Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах».

-         інструктаж з БЖД

-         інструктаж з виконання роботи

-         виконання роботи за інструкцією.  

                                         Практична робота № 4

Тема. Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах.

Мета: навчитися визначати найпоширеніші види кімнатних рослин.

Обладнання: кімнатні рослини (алое, амариліс, аспідистра, бегонія рекс, драцена, опунція, колеус, монстера, сансев’єра, традесканція, хлорофітум, циперус зонтичний) та їхні зображення з підписами назв цих рослин і відповідної родини; довідковий матеріал.

                                                  Хід роботи

1.Уважно розгляньте поставлені перед вами живі кімнатні рослини.

Спробуйте схарактеризувати їхні стебла, листки, квітки (якщо є).

2.Розгляньте зображення кімнатних рослин на запропонованих вам картках.

3.Знайдіть відповідність між живою рослиною та її назвою і назвою її родини.

4.Використовуючи додатковий матеріал, опишіть рослини за планом:

   1)Назва.

   2)Родина.

   3)Батьківщина рослини.

   4)У яких природних кліматичних умовах зростає.

5.Умови догляду за рослиною при вирощуванні в кімнаті.

        Заповніть таблицю.

6. Зробіть висновки.

                                                          Додатковий матеріал

•Алое. Походить з пустелі Карру в Південній Африці. На батьківщині росте у вигляді дерева. Типовий сукулент. Має соковиті стебла й листки. Листки сидячі, колючі по краю. У кімнатних умовах цвіте рідко, тому що взимку для алое не достатньо світла, а головне тому, що його надмірно поливають, забуваючи про походження цієї рослини. Є лікарською рослиною, стимулює загоєння порізів.

•Амариліс. Походить з Південної Африки (мис Доброї Надії). Має великі, переважно червоні квітки, цвіте в лютому. Після цвітіння рослину поливають рідше, щоб забезпечити їй стан спокою. У такому стані амариліси перебувають протягом зими, тому, починаючи з осені, поступово припиняють їх поливати, потім зрізають листя і ставлять горщик із цибулиною в темне місце.

•Аспідистра. У природних умовах росте в тінистих лісах Китаю і Японії. Невибаглива. Добре росте на сонячному місці і в напівтемному кутку, витримує пересушування землі. Має повзуче кореневище, від якого відростають великі шкірясті темно-зелені листки, схожі на листя конвалії. Кожний листок може триматися кілька років.

•Бегонія. У природних умовах бегонії поширені в тропічних країнах Америки, на Мадагаскарі, в Індії, на островах Індонезії, у Південному Китаї, Японії. Кімнатні бегонії за декоративними якостями поділяють на кущові й листяні. Листяні бегонії характеризуються великими декоративними листками. Серед них найбільш відома бегонія рекс. Існують численні сорти, які відрізняються за кольором листків — від сріблястих до темно-червоних, тому що в них зелений колір хлорофілу маскується різними пігментами. Бегонія є класичним об’єктом розмноження рослин листками.

•Драцена. Її часто плутають з пальмами. У драцен листки прості, цілісні, довгасті. Старі екземпляри з довгими голими стовбурами некрасиві. Можна зрізати верхівку з листками і посадити в ґрунт як живець, а решту стебла теж розрізати на частини і вкоренити. Ще одна рослина відросте від кореня.

•Опунція. Сукулент. Стебла членисті, плоскі, овальні чи дископодібні, соковиті, зазвичай густо вкриті колючками і глохідіями (тонкі щетинки, які легко обламуються, характерні тільки для опунцій). Це рослина посушливих місць зростання, тому поливати її треба обережно. Узимку поливають один раз на місяць, коли почне помітно в’янути. У кінці лютого, коли закінчується період спокою, поливання збільшують. На літо слід винести опунцію з приміщення і вкопати в напівзатінку.

•Колеус. Як кімнатна рослина поширений колеус гібридний родом з о. Ява. Колеуси мають характерне чотиригранне стебло і супротивне листкорозміщення. Листки різнобарвні. Це пов’язано з тим, що зелений хлорофіл маскується різними пігментами. Часто цвіте.

•Монстера. У кімнатній культурі поширена монстера деліціоза, яка походить із тропічної Америки. Це ліана, на стеблі якої утворюються додаткові повітряні корені. Листки великі, овальні, перистороздільні. Дуже невибаглива до світла. Старі екземпляри монстери досить декоративні.

•Сансєв’єра. У природних умовах поширена в тропічній Азії та Африці. Має коротке кореневище і м’ясисті мечоподібні, іноді строкаті листки, що відходять від кореневища. Розмножується поділом куща і, що особливо цікаво, поділом листка.

•Традесканція. У кімнатній культурі поширені кілька видів традесканції, які походять із тропічної Америки. Це трав’янисті рослини з повзучими або прямими стеблами і з сидячими овальноланцетними побережними листками. У кімнатах більше культивують традесканції з повзучими стеблами, які звисають з горщиків. Дуже легко розмножується стебловими живцями. Живцювати треба щороку, оскільки на старих стеблах засихають листки, і рослина втрачає декоративний вигляд.

•Хлорофітум. У кімнатній культурі поширений хлорофітум комозум, який походить з Південної Африки. Трав’яниста рослина із широколінійними листками, зібраними в розетку. Із центра розетки виростає квіткова стрілка з біленькими квітками. Але плодів не утворює, оскільки не відбувається запилення. На місці квіток, що відцвіли, утворюються нові молоденькі рослини.

•Циперус. У кімнатній культурі поширений циперус зонтичний, який походить з Мадагаскару. Це багаторічна кореневищна рослина, що має рівні зелені стебла з листками на верхівці. Циперус — типова болотна рослина, тому в кімнаті горщик із циперусом треба ставити в глибокий піддонник і тримати його зануреним у воду.

    V. Домашнє завдання

     Опрацювати §45,  конспект уроку.

     Повторити §20.

VІ. Підбиття підсумків уроку

За відношенням до умов середовища рослини утворюють різні екологічні групи: світлолюбні, тіньолюбні, посухостійкі, водяні, теплолюбні, морозовитривалі тощо.

                                          Практична робота № 4

Тема. Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах.

Мета: навчитися визначати найпоширеніші види кімнатних рослин.

Обладнання: кімнатні рослини (алое, амариліс, аспідистра, бегонія рекс, драцена, опунція, колеус, монстера, сансев’єра, традесканція, хлорофітум, циперус зонтичний) та їхні зображення з підписами назв цих рослин і відповідної родини; довідковий матеріал.

                                                  Хід роботи

1.Уважно розгляньте поставлені перед вами живі кімнатні рослини.

Спробуйте схарактеризувати їхні стебла, листки, квітки (якщо є).

2.Розгляньте зображення кімнатних рослин на запропонованих вам картках.

3.Знайдіть відповідність між живою рослиною та її назвою і назвою її родини.

4.Використовуючи додатковий матеріал, опишіть рослини за планом:

   1)Назва.

   2)Родина.

   3)Батьківщина рослини.

   4)У яких природних кліматичних умовах зростає.

5.Умови догляду за рослиною при вирощуванні в кімнаті.

        Заповніть таблицю.

6. Зробіть висновки.

                                                         Додатковий матеріал

•Алое. Походить з пустелі Карру в Південній Африці. На батьківщині росте у вигляді дерева. Типовий сукулент. Має соковиті стебла й листки. Листки сидячі, колючі по краю. У кімнатних умовах цвіте рідко, тому що взимку для алое не достатньо світла, а головне тому, що його надмірно поливають, забуваючи про походження цієї рослини. Є лікарською рослиною, стимулює загоєння порізів.

•Амариліс. Походить з Південної Африки (мис Доброї Надії). Має великі, переважно червоні квітки, цвіте в лютому. Після цвітіння рослину поливають рідше, щоб забезпечити їй стан спокою. У такому стані амариліси перебувають протягом зими, тому, починаючи з осені, поступово припиняють їх поливати, потім зрізають листя і ставлять горщик із цибулиною в темне місце.

•Аспідистра. У природних умовах росте в тінистих лісах Китаю і Японії. Невибаглива. Добре росте на сонячному місці і в напівтемному кутку, витримує пересушування землі. Має повзуче кореневище, від якого відростають великі шкірясті темно-зелені листки, схожі на листя конвалії. Кожний листок може триматися кілька років.

•Бегонія. У природних умовах бегонії поширені в тропічних країнах Америки, на Мадагаскарі, в Індії, на островах Індонезії, у Південному Китаї, Японії. Кімнатні бегонії за декоративними якостями поділяють на кущові й листяні. Листяні бегонії характеризуються великими декоративними листками. Серед них найбільш відома бегонія рекс. Існують численні сорти, які відрізняються за кольором листків — від сріблястих до темно-червоних, тому що в них зелений колір хлорофілу маскується різними пігментами. Бегонія є класичним об’єктом розмноження рослин листками.

•Драцена. Її часто плутають з пальмами. У драцен листки прості, цілісні, довгасті. Старі екземпляри з довгими голими стовбурами некрасиві. Можна зрізати верхівку з листками і посадити в ґрунт як живець, а решту стебла теж розрізати на частини і вкоренити. Ще одна рослина відросте від кореня.

•Опунція. Сукулент. Стебла членисті, плоскі, овальні чи дископодібні, соковиті, зазвичай густо вкриті колючками і глохідіями (тонкі щетинки, які легко обламуються, характерні тільки для опунцій). Це рослина посушливих місць зростання, тому поливати її треба обережно. Узимку поливають один раз на місяць, коли почне помітно в’янути. У кінці лютого, коли закінчується період спокою, поливання збільшують. На літо слід винести опунцію з приміщення і вкопати в напівзатінку.

•Колеус. Як кімнатна рослина поширений колеус гібридний родом з о. Ява. Колеуси мають характерне чотиригранне стебло і супротивне листкорозміщення. Листки різнобарвні. Це пов’язано з тим, що зелений хлорофіл маскується різними пігментами. Часто цвіте.

•Монстера. У кімнатній культурі поширена монстера деліціоза, яка походить із тропічної Америки. Це ліана, на стеблі якої утворюються додаткові повітряні корені. Листки великі, овальні, перистороздільні. Дуже невибаглива до світла. Старі екземпляри монстери досить декоративні.

•Сансєв’єра. У природних умовах поширена в тропічній Азії та Африці. Має коротке кореневище і м’ясисті мечоподібні, іноді строкаті листки, що відходять від кореневища. Розмножується поділом куща і, що особливо цікаво, поділом листка.

•Традесканція. У кімнатній культурі поширені кілька видів традесканції, які походять із тропічної Америки. Це трав’янисті рослини з повзучими або прямими стеблами і з сидячими овальноланцетними побережними листками. У кімнатах більше культивують традесканції з повзучими стеблами, які звисають з горщиків. Дуже легко розмножується стебловими живцями. Живцювати треба щороку, оскільки на старих стеблах засихають листки, і рослина втрачає декоративний вигляд.

•Хлорофітум. У кімнатній культурі поширений хлорофітум комозум, який походить з Південної Африки. Трав’яниста рослина із широколінійними листками, зібраними в розетку. Із центра розетки виростає квіткова стрілка з біленькими квітками. Але плодів не утворює, оскільки не відбувається запилення. На місці квіток, що відцвіли, утворюються нові молоденькі рослини.

•Циперус. У кімнатній культурі поширений циперус зонтичний, який походить з Мадагаскару. Це багаторічна кореневищна рослина, що має рівні зелені стебла з листками на верхівці. Циперус — типова болотна рослина, тому в кімнаті горщик із циперусом треба ставити в глибокий піддонник і тримати його зануреним у воду.