Урок героїзму «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»

Урок героїзму «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не

                    перекреслить мій народ!»

 

Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи.

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, Україно,

Моя Батьківщино!

 

 Ведучий1. Вітаємо вас на нашому заході «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» ,присвяченому воїнам які воюють,воювали і полягли на сході України захищаючи нашу землю та незалежність нашої держави.

У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустелі рай.

Нема без кореня рослини,

А най людей без батьківщини.

 

Ведучий 1. 23роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті,Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло,кому ці слова адресовані,і ні в кого немає сумнівів,що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України,лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.

Ведучий 2.Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим,котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини,а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

«Кіборги» на пісню Вакарчука «Стріляй»

(Реквієм) Коли перед очима кадри з новин,фото поранених та загиблих героїв,дивлячись їм у вічі ,ми розуміємо,що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу»став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну,це стало станом душі.

Ведучий 1 . В результаті бойових дій за даними ООН на квітень 2015 року в Україні загинули понад 6 116 людей, тому числі 28 дітей, ще 15 тисяч 474 людини отримали поранення.

 Дані про загиблих і поранених є приблизними - реальні цифри можуть виявитися значно вищими, оскільки сотні людей вважаються зниклими безвісти, а сотні тіл ще не опізнані. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

 Приблизно 400 мирних жителів були вбиті в результаті обстрілів житлових районів, а також внаслідок підриву на мінах та інших пекельних знаряддях вбивства. Більше того, уже тепер відомо, що ті знаряддя ворог почав маскувати під вигляд дитячих іграшок...

Нині нараховується близько 1,8 млн біженців і внутрішніх переселенців зі сходу України.

Близько 5 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги в Україні. До них належать як ті, хто живе на окупованих проросійськими збройними формуваннями територіях, так і переселенці.

Ведучий 2.Але нашу Батьківщину,нашу Україну зламати не можна.  Як птах фенікс вона відроджується із попелу,стає міцнішою,сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію,патріотизм на високому рівні,згуртовану націю,а Росія лише безіменні могили».

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята,а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір,що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

 

Нинішній складний час став певною мірою лакмусовим папірцем, випробуванням для всіх, коли суспільство зрозуміло силу єднання, силу патріотизму. Добровольці приходять до військкомату з гаслом «Якщо не ми, то хто?».  Добре, що  в Україні виросла свідома молодь і є достатньо досвідчених військових, які вірять, що спільно ми переможемо тероризм всередині держави і дамо гідну відсіч агресії зовні

МИ Ж УКРАЇНЦІ, МИ ОДНА СІМ’Я!  

Від крові захлинається земля,

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми одна сім´я!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!

І голову схилив старий Тарас –

Не вірить він, що брат пішов на брата.

Невже даремно він боровсь за нас?!

Пройшов крізь біль і величезні втрати?

Ні! Мова солов´їна оживе!

Нам вороги не будуть докучати,

Бо що людина сіє, те й пожне,

А злих людей давно чекають грати.

Ми переможем, хоч ціна – життя

І знов здобудемо оту свободу,

В яку він вірив, і щасливе майбуття,

Яке хотів він для свого народу.

Виступ Малишко (бандура)

1. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об´єднався нині проти російського агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів. Словом, кожен із нас всіма силами намагається підтримати воїнів своєї держави.

Наша школа теж не залишилась осторонь тих непростих подій, що відбуваються у нашій державі. На благодійних ярмарках ми зібрали 2520 грн. на потреби воїнів АТО, передавали листи-обереги, плели маскувальні сітки.

Пісня «Так! Я люблю Україну!»

 А зараз ми представимо вам поезію Бориса Гуменюка зі збірки «Вірші з війни». Це рядки, які пахнуть потом і кров´ю, пилом і димом передової. Це вірші, написані під обстрілами ворожих «Градів», між передсмертними хрипами і стогоном поранених. Це поезії, кожна літера яких наповнена справжньою любов´ю до України, налита бажанням віддати себе до останньої краплинки своїй Вітчизні.

СМС-повідомлення зі Слов´янська (інст.. музика Старшекласники)

…Бачу сон …Ромашкове поле

 У ромашках – квіткою ти

 А у нас тут поле бою

 А у нас тут блок-пости…

Слова візерунки долі

 Слід хреста на моїм плечі

 Три самотні зозулі в полі

 Кують не роки а мечі

 Ті мечі що кують зозулі

 Значать долю мою навхрест

 Нащо тіло – ловити кулі

 Нащо вмер – щоб знову воскрес

 Ніч ввійшла крізь броню в БеТееРі

Ніч гірка як причастне вино

 Ніч розлилась як кров на папері

 Але в кожної ночі є дно

 Всесвіт цей народжений риком

 Щоб піднятись – мусиш впасти

 Ангели плачуть тихо

 Щоб його не проклясти

…Наш блок-пост чимось схожий на церкву

 А окоп – мабуть на вівтар

 «Хочу сина твого у жертву» –

 Знову просить Старий Вівчар…

12.06.2014

Ведучий 1.  А зараз до слова ми запрошуємо нашого гостя Волкова Андрія Васильовича (розповідь, діалог з учнями)

Виступ Бабенко (бандура)

Ведучий 2. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Ведучий 1. На жаль, не обійшлося без втрат.

          Серед них і наші земляки – : Курбацький Володимир Іванович с. Сенча, Матійчук Олександр Сергійович м. Червонозаводське, Гнатенко Анатолій Олексійович с. Дібрівне, Лебеденко Іван Аеатолійович с. Мехедівка. Вшануймо пам´ять усіх загиблих у війні на сході України хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

(Хвилина мовчання)дзвони)

Ведучий 1. Прошу сідати.

 Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну. Це  бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

 (Перегляд відеофільму. «Дай Боже нашим солдатам»)

1 Ведуча: Багато синів, наших земляків, пішли виконувати свій обов’язок  перед  Батьківщиною.  Вони з гідністю несли і несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України.

Ми пишаємось ними,  і  благаємо, повертайтесь будь ласка живими. Батьківщина і ми чекаєм на вас.

«Повертайтесь живими» (фон Любов та покарання)

Повертайтеся живими!

Молитися я не втомлюся

За Україну і за Вас.

Вам до землі я поклонюся,

солдати, Ви - це все для нас.

Спасибі, що ходжу до школи,

а не шукаю укриття.

Спасибі вам за спокій вдома,

просто спасибі за життя.

Для нас немає тут загрози:

тут тиша, мир, а там - війна...

І біль, і страх, і сум, і сльози,

смерть, жах, скалічене життя.

Лиш три години розділяють

Вас від домівки і родин,

що щиро люблять і чекають

своїх синів, батьків, дідів.

Я б і сама пішла служити,

шкода, що не беруть дівчат,

тож залишається молитись

За Ваші, воїни, життя.

(Перегляд відеокліпу «Повертайтесь живими»)

Ведуча: Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до кожної нації  і мови.  Ми – єдина Україна!

 Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

(Показ відеокліпу і звучить пісня «Україна – це ми»

Шановний Андрій Васильович. Прийміть на згадку про нашу зустріч цей невеликий оберіг, зроблений власноруч нашими учнями . Хай він оберігає вас від усіх негараздів, додає вам здоров’я, виконує ваші найзаповітніші бажання.