11 серпня о 18:00Вебінар: Зберегти креативність: корисні вправи для вчителів та учнів

Урок гідності та патріотизму "Герої не вмирають"

Про матеріал

Захід присвячений вшануванню пам'яті героїв Небесної сотні.Має на меті прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок  Гідності  та патріотизму

«Герої не вмирають»

(присвячено вшануванню пам'яті Героїв Небесної Сотні)

 

 

 

 

 

                                                      Класний керівник : Сьомка Р.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Описание: http://img.varosh.com.ua/images/cropimage/mainTop-364-676-0-676-0-364/MjQuMDIuMjAxNC0yMjo1NDQ1MzI16607.jpgМета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв  з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

 

Хід заходу

Слайд 1. Небесна сотня: Герої не вмирають

 

Вступне слово вчителя. Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом, аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес… .

Слайд 2. Відео Герої не вмирають

 

Перша дитина:     А сотню вже зустріли небеса…

                                 Летіли легкою, хоч майдан ридав.

                                 І з кров’ю перемішана сльоза

                                 А батько сина ще не відпускав!

 

   Друга дитина:     Й заплакав Бог, побачивши загін:

                                Спереду – сотник, молодий, вродливий

                                І юний хлопчик в касці голубій,

                                І вчитель літній – сивий-сивий.

 

   Третя дитина:      І рани їхні вже не їм болять.

                                 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

                                 Як крила ангела, злітаючи назад,

                                 Небесна Сотня в вирій полетіла…

 

Четверта дитина : Герої не вмирають. Просто йдуть
        з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
        Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
        Героєм слава – вписано у серці.

 

Звучить пісня «Пливе кача», а на її фоні говорять ведучі.

 

   Ведуча перша: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

 

   Ведуча друга: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

 

   Перша дитина: Сто життів – нанівець,

                                Швидше б кату – кінець

           І початок новий Україні.

                                Без вагань і прикрас

           Хтось вмирає за нас,

                                А точніше – за наше прозріння.

                             

   Друга дитина: Там де мир і тепло,

                               Їм би краще було,

                               Але доля героїв така є:

                               Вмить усе – шкереберть,

                               Перемога чи смерть.

                               Бо ж - до Раю рабів не пускають.

 

   Ведуча перша: Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

 

  Учень                         

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
 

Звучить пісня «Мамо, не плач».

 

   Мамо, не плач. Я повернусь весною.

   У шибку пташинкою вдарюсь твою.

   Прийду на світанні в садок із росою,

   А, може, дощем на поріг упаду.

 

   Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

   Вже слово матусю не буде моїм.

   Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,

   Розкажу, як мається в домі новім.

 

   Мені колискову Ангел співає

   І рана смертельна уже не болить.

   Ти знаєш, матусю, тут сумно буває,

   Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

   Мамочко, вибач за чорну хустину,

   За те, що від нині будеш сама.

   Тебе я люблю. І люблю Україну.

   Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Ведуча перша (на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

 

Ведуча друга: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові. Весна вже на порозі.

 

Ведуча. Героям Майдану, впавши мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Виходять троє дітей.

 

   Перша дитина: Прийшла в нашу хату тривожна година.

                                 Хай кожен збагне собі в безлічі справ:

                                 Все треба зробить, щоб жила Україна,

                                 Щоб ворог підступний її не здолав.

 

   Друга дитина:  І хай доведеться колись недоїсти,

                                Чи буде в кімнатах поменше тепла,

                                Але не дамо ми лихим терористам

                                Чіплять в нашім небі чужого орла.

 

   

Третя дитина:     В ці дні хай єднає нас думка єдина,

                                Ми зло в нашім домі долали не раз.

                                Все треба зробить, щоб жила Україна –

                                Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

 

 Ведучий 2 Загиблі хлопці віддали свої  життя за всіх нас. Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди! Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

 

   Виконується пісня Т. Петриненко «Господи, помилуй нас».

 

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас ще не погас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

В наших грудях кулі і ножі,

Нас розпято й знищено не раз!

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!


 

 

 

1

 

doc
Додано
17 квітня 2018
Переглядів
399
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку