Урок. "Групи грибів: симбіотичні — мікоризоутворюючі шапинкові гриби; лишайники"

Групи грибів: симбіотичні — мікоризоутворюючі шапинкові гриби; лишайники

Цілі уроку:

• освітня: ознайомити учнів з особливостями будови та життєдіяльності таких груп грибів, як мікоризоутворюючі шапинкові і лишайники;

• розвивальна: розвивати вміння порівнювати об’єкти і процеси та формулювати висновки, використовувати раніше вивчений матеріал та проводити аналіз інформації;

• виховна: виховувати розуміння єдності всього живого, тісних зв’язків між організмами та вразливості природи до діяльності людини.

Обладнання і матеріали: плакати або слайди презентації із зображенням особливостей будови мікоризоутворюючих шапинкових грибів та лишайників, фотографії та малюнки грибів та лишайників.

Базові поняття і терміни уроку: гриби, гетеротрофи, шапинкові гриби, лишайники, міцелій (грибниця), шапинка, ніжка, плодове тіло, спори.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Бесіда

• Які типи розмноження притаманні грибам?
• Як здійснюється нестатеве розмноження грибів?
• Як здійснюється статеве розмноження грибів?
• Які функції виконує плодове тіло грибів?
• Як поширюються гриби?

III. Вивчення нового матеріалу

Повідомлення учнів

1. Мікориза і мікоризоутворюючі гриби.

2. Лишайники і їхнє значення.

Розповідь учителя з елементами бесіди

Мікориза

Деякі гриби відіграють ключову роль у мінеральному живленні судинних рослин. Сходи багатьох видів лісових дерев, вирощені в стерильному живильному розчині, а потім перенесені в луговий ґрунт, будуть погано рости і навіть гинути від нестачі їжі, хоча субстрат досить багатий нею. Багато рослин можуть нормально розвиватися і без мікоризи в разі доброго забезпечення незамінними елементами, особливо фосфором. Однак у разі обмеженого доступу цих мінеральних речовин вони ростуть без неї погано або гинуть. Участь мікоризи в прямому транспорті фосфору з ґрунту в коріння доведено експериментально. У свою чергу рослин постачає симбіотичні гриби вуглеводами. Мікориза є двох основних типів: ендо-і ектомікоріза. Перша дуже поширена і зустрічається приблизно у 80 % всіх судинних рослин. У всьому світі цей симбіоз утворює менше 100 видів грибів, тобто взаємини симбіонтів не є суто специфічними. Грибні гіфи проникають у клітини кори кореня, де утворюють спіралі, здуття або розгалуження, а також поширюються в навколишньому ґрунті.

Ектомікориза характерна для певних родин дерев і чагарників переважно в помірних зонах, зокрема букових, вербових, соснових, а також для деяких груп тропічних дерев, які ростуть у густих деревостанах з одного або невеликого числа видів. Часто утворюють ектомікоризу дерева, що виростають у висотної межі лісу в різних частинах земної кулі, наприклад сосни в північних широтах або евкаліпти в Австралії. Ектомікориза, можливо, підвищує стійкість дерев до суворих холодних і сухих умов, близьких до межі їхнього існування.

Лишайники

Лишайники — це особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників. Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці — гіфів — і розміщених між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний і гетеромерний. На поперечному перерізі лишайника гомеомерного типу видно, що слань утворена хаотично переплетеними гіфами гриба, поміж якими розкидані окремі клітини або нитки водоростей. У лишайнику гетеромєрного типу клітини водоростей зосереджені в одному шарі. Під ним є серцевина, що складається з ниток гриба. Зовнішніми шарами лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називають кірковими шарами. За допомогою грибних ниток, що відходять від нижньої кори, лишайник прикріплюється до субстрату, на якому росте. У деяких лишайників нижньої кори немає, і вони зростаються із субстратом гіфами серцевини. Водоростевий компонент лишайника (фікобюнт) представлений синьозеленими, зеленими, жовтозеленими і бурими водоростями. Слань лишайників різноманітна за формою, розмірами, будовою, забарвленням. Колір слані зумовлений наявністю пігментів в оболонках гіфів лишайників. Розрізняють п’ять груп пігментів: зелені, сині, фіолетові, червоні й коричневі. Пігменти утворюються лише на світлі. Чим більше світла в місці зростання лишайників, тим яскравіше забарвлення вони мають. За морфологічними ознаками лишайники поділяють на кіркові, листуваті та кущисті. Лишайники відіграють істотну роль у ґрунтоутворенні. Їх використовують для отримання антибіотиків, ароматичних речовин і лакмусу. Багато видів дуже вимогливі до чистоти повітря і виносять задимлення, через що їх часто використовують як біоіндикатори забруднення довкілля. Деякі лишайники, наприклад ягель, є основною їжею північних оленів.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Бесіда

• Що таке мікориза?
• Які переваги дає мікориза грибам?
• Які переваги дає мікориза рослинам?
• Які особливості будови мають лишайники?
• Яке значення лишайників у природі й житті людини?

V. Домашнє завдання

Вивчити відповідний матеріал з підручника. Підготувати повідомлення про цвільові гриби.