Урок "Хрестові походи"

Розробка уроку з всесвітньої історії

7 клас

 

Підготувала учитель історії КЗШ№113 КМР ДО

Крилова Тетяна Вікторівна

 

     Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті передбачає, що система освіти має забезпечити виховання людини демократичного світогляду і культури, яка дотримується прав і свобод особистості, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості, виховання культури миру і міжособистісних відносин. Особистість повинна мати знання та  уявлення про етнокультурне різноманіття світу, які вона буде реалізувати через уміння, навички і моделі поведінки, що забезпечуватимуть взаємодію з представниками різних народів, культур та  релігій на основі позитивного (толерантного) ставлення до них.

 

 Всесвітня історія, 7 клас.

Тема. Практичне заняття. Хрестові походи. Наслідки хрестових походів.

Мета: познайомити учнів з причинами, основними подіями та наслідками хрестових походів, пояснити учням, що штовхало різні категорії людей до участі у походах; розвивати в учнів уміння аналізувати та узагальнювати історичні факти та явища, визначати їхні причини і наслідки, навички роботи з історичними джерелами, продовжити формувати картографічні вміння; виховувати в учнях толерантне ставлення  до представників  інших релігій та інших народів.

Тип уроку:  застосування набутих знань.

Базові поняття: хрестовий похід, хрестоносці, рицар, духовно-рицарський орден.

     Обладнання: підручник Д’ячков С. Всесвітня історія, 7 клас; карта «Європа у ХІ – на початку ХІІІ ст. Хрестові походи», атлас, мультимедійна презентація «Хрестові походи», комп’ютери,  проектор, матеріали, підготовлені до практичного заняття – електронна хрестоматія.

Програмне забезпечення:  MS PowerPoint.

 

 

Структура уроку

1. Організаційний етап – 1 хв.
2. Актуалізація опорних знань учнів – 6 хв.
3. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети  уроку – 2 хв.
4. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
5. Систематизація та узагальнення знань учнів– 10 хв.
6. Підсумки уроку. Рефлексія. Оцінювання роботи учнів– 5 хв.
7. Домашнє завдання – 1 хв.

 

ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап.

2. Актуалізація опорних знань учнів:

Фронтальне опитування

1. Коли і де виникло християнство?
2. Яким спочатку було ставлення в Римській імперії до християнства?
3. Коли і ким було дозволено вільне сповідання християнства?
4. Яка книга була головною для християн?

 Робота з історичною картою

1. Назвіть народи, які сповідували католицтво.
2. Назвіть народи, які прийняли православ’я.

3. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети  уроку.

Випереджаючі завдання.

1 група «Архіваріуси». Аналіз виступу папи Урбана ІІ у Клермоні;                                    Аналіз розповіді середньовічного історика Нікіти  Хоніата про пограбування хрестоносцями Константинополя в 1204 р.

2 група «Історики-аналітики».  Причини хрестових походів та їх учасники (&15, додаткова інформація https://uk.wikipedia.org/).

3 група «Географи». За допомогою карти атласу «Перший, другий та третій хрестові походи», «Держави хрестоносців», і «Четвертий- восьмий хрестові походи», «Держави хрестоносців» та матеріалу підручнику підготувати відповіді на запитання:

 1. Місто, де папа Урбан ІІ виступив із закликом до хрестового походу для звільнення Гробу Господнього;

2. Країни, з яких паломники вирушили у перший хрестовий похід.

3. Напрямки хрестових походів;

4. Місце, де був розгромлений похід бідноти.

5. Території, де були утворені держави хрестоносців.

6. Фортеця, яка стала останнім оплотом хрестоносців на Близькому Сході.

 

4. Вивчення нового матеріалу.

 

Виступи груп	Робота учителя з класом.
Виступ «Істориків-аналітиків» про: причини хрестових походів; учасників хрестових походів; мету їх участі.	Заповнення таблиці у зошиті: 1 колонка – Причини хрестових походів; 2 колонка – Учасники; 3 колонка – мета участі.
Питання для обговорення: Чому хрестові походи були такими масовими ? Чому учасники походів, які мали різну мету, об’єдналися?
Виступ «Архіваріусів» з характеристикою документу -  «Заклик папи Урбана ІІ до хрестового походу (1095 р.)»	Заповнення таблиці у зошиті: 4 колонка – хронологічні рамки хрестових походів. Розповідь учителя: У похід за «святу справу», як вони вважали, пішли селяни, міщани та дрібні феодали Франції й   маючи при собі замість зброї вила, коси. По дорозі вони грабували, бо вирушили без харчових припасів. А коли зустрілися з турками-сельджуками, то ті їх розбили. Після цього проти турків виступили рицарі. Ледь виживши після облоги в Антіохії, вдершись у Єрусалим, вони жорстоко розправились, причому, не лише із іновірцями а й із християнами, які потрапляли під руку. Загалом за 1096-1291 рр. відбулося вісім хрестових походів.
Питання для обговорення: Чому саме папа Римський закликає  до участі у хрестових походах? Навіщо потрібні хрестові походи? Що він обіцяє учасникам походів? Чи може керівник церкви давати дозвіл на масові вбивства? Яку протидію можуть викликати масові вбивства мусульман, православних, іудеїв?
Виступ «Географів»: країни-учасники; напрямки хрестових походів; держави хрестоносців; остання фортеця Акра (1291 рік).	Робота з атласами.             Робота з таблицею: Колонка – країни - учасниці походів, їх керівники. Розповідь учителя. ПЕРШИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД. 1096-1099 рр. Рицарі розгромили Єрусалим. Утворення держав хрестоносців на Сході: Ахтіохії, Едесси, Тріполі, Малої Вірменії, Єрусалимського королівства. ДРУГИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД. 1147—1149 рр. Керували король Франції Людовік VII та імператор Німецької держави Конрад III. Проти них став турецький воєначальник Саладін. Після облоги Дамаска хрестоносців перемогли. ТРЕТІЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД. 1189—1191 рр. Брали участь німецький імператор Фрідріх I, французький король Філіпп II Август та англійський король Річард I Левине Серце Названий походом «трьох монархів», але не вдався – королі не знайшли спільної мови. Після смерті Фрідріха I завершився поразкою.
Виступ «Істориків-аналітиків» про взяття Константинополя хрестоносцями у 1204 році.	Розповідь учителя: ЧЕТВЕРТИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД. 1202—1204 рр. Хрестоносці пішли не проти мусульман, а проти християн. Пограбували балканське місто Зару, хоча його власник угорський король підтримував рух хрестоносців. Так само пограбували Константинополь, нищачи жителів. СЬОМИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД. 1248—1254 рр. На Єгипет рушив французький король Людовік IX Святий. Він потрапив у полон. Хрестоносців розбили. ВОСЬМИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД. 1270 р. Цього разу Людовік IX Святий рушив до Тунісу. Але хрестоносців подолав інший ворог – чума. Король також занедужав і помер. Наслідками Хрестових походів для Європи і Сходу стали майже двісті років жахливих кровопролить. Особливо слід наголосити на тому, що убивства сотень тисяч людей відбувалися при схваленні й участі церкви. Через це хрестоносці звикли сприймати різанину й грабунки як «священну» справу. Візантія загинула під навалою європейців, а вплив Франції і Венеції зріс. Християни й мусульмани стали ставитись один до одного ще більш насторожено. А держави, створені хрестоносцями, поступово перейшли назад до турків-сельджуків, проти яких, власне, й починалися Хрестові походи. Папська могутність відійшла у минуле – заклики очільників церкви до збройних походів уже не діяли. Робота з таблицею: 6 колонка – Результати хрестових походів.
Питання для обговорення: Якими б словами ви описали штурм Константинополя? Чи був звільнений Гроб Господній?

5.               Систематизація та узагальнення знань учнів.

Що таке хрестові походи?

Хто брав у них участь та чому?

Чи згодні ви з думкою, що силою зброї не можна створити Царство Господнє?

Чи можемо ми говорити що християнство не здобуло перемоги над мусульманством? Чи коректне таке питання?

Чи можуть бути позитивні наслідки у війни?

 

    Тест-контроль (1 хв). Слайд 15.

1. Коли, де і хто закликав до хрестових походів?

А) 1020 р., Париж, Іннокентій ІІІ;

Б) 1095 р., Клермон, Урбан ІІ;

В) 1096 р., Тулуза, Урбан І.

 

2. Хто очолив похід бідняків у 1096 р.?

А) Петро Пустинник;

Б) Фрідріх Барбаросса;

В) Боніфацій Монферранський.

 

        3.   Коли хрестоносці захопили Єрусалим ?

               А) 15 липня 1099 року;

               Б) 15 червня 1099 року;

                В) 14 липня 1099 року.

 

          4.  Які держави були утворені хрестоносцями на завойованих територіях?

                А) Рицарська імперія;

                Б) Єрусалимське королівство;

                В)  Палестинське королівство.

 

          5.  Коли хрестоносці захопили і зруйнували Константинополь?

                А) 1204р.;

                Б) 1244р.;

                В) 1224 р.

 

          6.  Хто відвоював Єрусалим  1187 р.?

                А) Річард Левове Серце;

                Б) Мехмед ІІ;

                В) Саладін.

 

           7. Які духовно-рицарські ордени були створені в Палестині?

               А) Госпітальєрів;

               Б) тевтонців;

               В) тамплієрів;

               Г) цистеріанці.

 

          8. Хто з французьких королів під час хрестового походу потрапив у полон?

               А) Філіпп ІІ;

               Б) Людовик ІХ Святий;

               В) Філіпп ІV Красивий.

 

Відповіді: 1Б,  2А,  3А,   4Б,  5А,  6В,   7А,Б,В,   8Б.

 

 

6.               Підсумки уроку. Рефлексія. Оцінювання роботи учнів.
7.               Домашнє завдання: прочитати &15, переглянути відео https://www.youtube.com/watch?v=RaOJoAQr0jY  , питання 3 письмово.

 

 

 Хрестові походи. Робота з документами.

 (Електронна хрестоматія).

Документ 1—уривок з «Єрусалимської історії» Роберта Реймського (поч. ХІІ ст.). Автор був очевидцем проповіді Урбана ІІ на Клермонському соборі, вірно передав її зміст і відтворив порив, який охопив різні прошарки населення в зв`язку з промовою папи.

Документ 2—уривок із анонімної хроніки «Діяння франків і інших єрусалимців». Ймовірним її автором є один з учасників Першого хрестового походу—норманський рицар. З документа видно обставини розгрому селянського ополчення.

Документ 3--уривок  із розповіді середньовічного історика Нікіти Хоніата

 (1204 р.). В ньому розповідається про взяття і пограбування Константинополя хрестоносцями.

Документ 4—уривок з  спогадів сучасника Дитячого хрестового походу. З документу видно обставини загибелі та продажу в рабство дітей.

1. Заклик папи Урбана ІІ до хрестового походу (1095 р.)

Року від втілення господнього тисяча дев`яносто п`ятого у межах Галії урочисто відбувся великий собор, а саме в Оверні, в місті, що має назву Клермон. На ньому був присутній папа Урбан ІІ… Звертаючись до всіх з приємною солодкістю риторики, він сказав:

«Народ франків… До вас звернена моя мова, до вас линуть слова моїх переконань. Я хочу вам повідати, що привело мене у ваші краї, яка доконечна потреба ваша і всіх вірних примусила мене стати перед вами. З меж Єрусалима і з міста нашого слуху, що народ перського царства, народ проклятий, чужоземний, далекий від бога,… нападав на землі тих християн, спустошив їх мечами, грабежем і вогнем… а церкви божі він зрівняв із землею, або обернув на своє богослужіння. Хто ж має помститися за те й вирвати з їх рук награбоване, як не ви… Особливо ж вас повинна кликати свята гробниця спасителя і господа нашого, якою володіють нині нечестиві народи… Земля, яку ви населяєте, стиснута звідусіль морем і гірськими хребтами, і внаслідок цього вона стала тісною при вашій численності: на багатства вона не щедра і ледве дає хліб своїм ратаям. Звідси виходить те, що ви один одного кусаєте і пожираєте, ведете війни і заподіюєте смертельні рани. А тепер може припинитися ваша ненависть, змовкне  ворожнеча, ущухнуть війни і задрімають чвари. Вируште в дорогу до гробу святого; відберіть ту землю в нечестивого народу і підкоріть її собі. Земля та… «тече медом і млеком». Єрусалим—найродючіша перлина землі, другий рай утіх…»

Коли папа Урбан… говорив усе це й багато чого іншого в цьому роді, всі присутні були до того пройняті одною думкою, що в один голос вигукнули: «Так хоче бог, так хоче бог!»

(Хрестоматія з історії середніх віків: Посіб. для 7 кл. серед. шк. / Упоряд. Г. І. Підлуцький.—К.: Радянська школа, 1972.—144 с.)

 

     Хоча, о сини Божі, ви обіцяли більш твердо, ніж будь-коли, зберігати мир між собою і пильнувати права Церкви, вам, ще залишається, важлива справа. Оживлені божественним напоумленням, ви повинні вжити міць вашої праведності до іншого діла, яке стосується однаково вас і Бога. Бо ваші брати, що живуть на Сході, терміново потребують вашої допомоги, і ви маєте поспішити надати їм поміч, яка часто була їм обіцяна. Бо як більшість із вас чули, турки та араби напали на них та захопили територію Романії [Візантії] аж до берегів Середземного моря і Геллеспонту, що зветься Плечем св. Георгія. Вони зайняли все більше і більше земель цих християн, та перемогли їх у семи битвах. Вони вбили і полонили багатьох і зруйнували церкви та спустошили імперію. Якщо ви дозволите їм продовжувати здійснювати свої нечестиві дії, то вірні Божі будуть атаковані ще гірше. З цієї причини я, точніше, Господь, просить вас як Христових вісників, голосити це всюди та заохочувати всіх людей будь-якого звання, піхотинців і лицарів, багатих чи бідних, надати негайну допомогу цим християнам та винищити цю мерзенну расу із земель наших друзів. Я кажу це тим, які присутні, це стосується також тих, хто відсутній. Більше того, так наказує Христос.

Всі хто помре в дорозі, чи на суші, чи на морі, чи у битві проти поган, буде мати негайне відпущення гріхів. Це я дарую їм силою Божою, що дана мені. О яка ганьба, якщо така мерзенна та груба раса, котра поклоняється демонам, завоює людей, що мають віру у Всемогутнього Бога і славні Христовим іменем! Які ж докори Господь зверне на нас, якщо ви не допоможете тим, котрі, разом із вами, сповідують Християнську релігію! Нехай ті хто звик несправедливо воювати проти вірних тепер підуть проти невірних і завершать перемогою цю війну, котра мала початись ще давно. Нехай ті, котрі довго були злодіями, тепер стануть лицарями. Нехай ті, що воювали проти своїх братів та родичів, тепер боротимуться достойною боротьбою проти варварів. Нехай ті, що служили найманцями за дрібну платню, тепер одержать вічну нагороду. Нехай ті, що не дбали ні про тіло ні про душу, тепер попрацюють на подвійну нагороду. Ось! З цього боку будуть скорботи і бідність, з того, багатство; з того боку вороги Господа, з цього Його друзі. Нехай ті що підуть не відкладають свою мандрівку, але здадуть в оренду свою землю та збирають гроші на свої витрати; і як тільки мине зима і прийде весна, нехай з нетерпінням вирушають в дорогу під керівництвом Божим.

             (Зі спогадів Фульхерія Шартрського. Джерело: Bongars, Gesta Dei per Francos, 1, pp. 382 f., trans in Oliver J. Thatcher, and Edgar Holmes McNeal, eds., A Source Book for Medieval History, (New York: Scribners, 1905), 513–17)

 

2. Загибель  ополчення Петра Пустинника

... Петро ж першим прибув до Константинополя 1 серпня (1096) і з ним велике плем’я`я алманів (німців). Тут він застав ломбардів, лангобардів і багато інших, що вже зібралися… Імператор дав їм право вільно купувати… і сказав їм: «не перепливайте через море, доки не прийде головне християнське військо, бо вас, ще мало, щоб воювати з турками».

А самі християни тримали себе погано, бо руйнували і палили палаци в

передмістях… Через це імператор розгнівався і наказав перевезти їх через протоку (Босфор). Після переправи вони і далі робили всілякі погані діла, підпалюючи й спустошуючи церкви.

Нарешті вони дійшли до Нікомедії, де ломбарди, лангобарди, і алмани  відокремилися від франків, бо франків опанували гордощі. … Алмани через чотири дні… підійшли до фортеці Ексерогорго, де не було війська, і захопили її.

І от турки, почувши, що у фортеці християни, виступили і обложили її…. Турки, що прийшли… багатьох з них ( християн) повбивали, а ті, що залишились живими, втекли у фортецю, яку турки одразу ж обложили і позбавили води. І такі тяжкі муки терпіли наші від спраги, що розрізували жили своїх коней та ослів і пили їх кров; інші опускали пояси та хустки в ями з брудом і вижимали з них воду собі в рот… Єпископи і священики підбадьорювали і умовляли наших не відступати. Це лихо тривало вісім днів.

Нарешті, начальник аламанів уклав з турками угоду про те, що він зрадить товаришів, і, удавши, що він виходить для битви, втік до них, і з ним повтікало багато аламанів. А тих, хто не захотів відмовитися від господа, було вбито; інших, кого взяли живими, відокремили один від одного, як овець, деяких поставили, як мішені, і розстрілювали їх; інших продавали і дарували, як тварин… А Петро Пустинник (керівник походу) незадовго перед цим відправився до Константинополя, бо він не міг стримувати це різношерсте військо, яке не хотіло слухати ні його самого, ні його слова.

(Хрестоматія з історії середніх віків: Посіб. для 7 кл. серед. шк. / Упоряд. Г. І. Підлуцький.—К.: Радянська школа, 1972.—144 с.)

 

3. Із розповіді середньовічного історика Нікіти Хоніата про пограбування хрестоносцями Константинополя в 1204 р.

 Не знаю, з чого почати і чим закінчити опис усього того, що вчинили ці нечестиві люди. О жах! Святі образи безсоромно потоптано. О лихо! Мощі святих мучеників викинуто в місця всілякої мерзоти!... Були такі, що розбивали дорогоцінні чаші; їх оздоблення ховали за пазуху, а з них пили, немов з келихів… Про пограбування головного храму ( святої Софії) не можна й слухати байдуже. Святі налої, прикрашені коштовностями й надзвичайно красиві… порубано на шматки і поділено між воїнами разом з іншими чудовими речами…

Якщо хтось насмілювався їм  у чомусь перечити чи не зважав на їх вимоги, то діставав удар ножем; і не було нікого, хто б не плакав того дня. На перехрестях, у                                                                               провулках, у храмах—повсюди нарікання й плач, ридання, стогони, чоловічі крики, жіноче виття, пограбування, перелюбство, полон, розлука друзів…

( Крижанівський О. П., Хірна О. О. Історія середніх віків. Підручник для 7 класу середньої школи.—К.: Аквілон-Плюс, 1998.—288 с. )

 

4. Дитячий хрестовий похід

 «… великі юрби хлопців та дівчат із гучними співами, веселими криками, сміхом йшли запорошеними дорогами Німеччини та Франції, Їх було так багато, що купецькі каравани зупинялися у гучному дитячому натовпі…. Кажуть, що того року до 50 тисяч дітей залишили свої будинки, незважаючи на всі умовляння батьків і друзів.

Вони поспішали вчинити подвиг у славу Господа. Дорогою багато хто помер від голоду, спеки і спраги. Ті, що залишилися, наполегливо йшли вперед, до Середземного моря. Їм пощастило дістатися французьких та італійських портів. Сумна доля чекала на дітей! Підступні корабельники обіцяли довезти їх до Святої землі, а самі відвезли їх до Єгипту і продали там у рабство».

(Бойцов М., Шукуров Р. История средних веков: Экспериментальный учебник для 7 кл. в 2-х частях.—Ч. 2.—М., 1994.—256 с.)