Урок "Канзаші як вид декоративно-ужитвового мистецтва. Проєкт "Підсолнух"

Урок з трудового навчання в 9 класі.

Тема. Канзаші як вид декоративно-ужиткового мистецтва.  Проєкт «Підсолнух»

Мета: 

ознайомити учнів із:

• технікою канзаші як видом декоративно - прикладного мистецтва,
• інструментами і матеріалами, що необхідні для виготовлення виробів, технікою безпеки при їх користуванні,
• етапами підготовки  виконання виробу;

сформувати знання про:

• види  декоративно – прикладного мистецтва;

• різновид канзаші за призначенням;
• різноманітні техніки канзаші;
• національну свідомість , здатність осмислення ролі і значення традицій в житті людини;
• правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги.

надати:

• навики щодо розвитку наочно - образного мислення та творчу уяву учнів;
• навики щодо відтворення та узагальнення своєї пошуково-дослідницької роботи з даної теми;
• презентації  своєї роботи;
• корисні Інтернет - посилання для отримання більш повної практичної інформації.
• добирати з різних джерел інформацію щодо історії розвитку канзаші.

 

Формування  ключових  компетентностей:

Спілкування державною  мовою:

• оперувати технологічними поняттями, фактами;
• обговорювати питання, пов’язані з реалізацією проекту;
• ділитися власними ідеями, думками, коментувати та оцінювати власну діяльність і діяльність інших;
• шукати, використовувати і критично оцінювати інформацію  у мережі Інтернет;
• обґрунтовувати технології проектування та виготовлення виробу.

Математична компетентність:

• розрахунки для визначення необхідної кількості матеріалів, габаритних розмірів;
• застосовування  математичних  методів  для виготовлення квітки.

Основні компетентності у природничих науках і технологіях:

• усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини;
• розуміння важливості використання натуральної сировини;
• шанобливе ставлення до природи, праці;
• добір конструкційних матеріалів, обґрунтування технологій проектування та виготовлення виробу.

Інформаційно-цифрова компетентність:

• безпечно використовувати соціальні мережі для обговорення ідей, пов’язаних із виконанням технологічних проектів;
• робота з цифровими пристроями під час вибору моделей-аналогів, пошуку технологій виготовлення та оздоблення виробів,  створення презентаційних матеріалів.

Уміння вчитися впродовж життя:

• формулювати власну потребу в навчанні, шукати та застосовувати потрібну інформацію для реалізації проекту.

Ініціативність  і підприємливість:

• проектувати власну професійну діяльність відповідно до своїх схильностей, переваг і недоліків, мислити творчо, генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя для підвищення власного добробуту і для розвитку суспільства та держави.

Соціальна та громадянська компетентності:

• усвідомлення цінності праці та працьовитості для досягнення добробуту;
• розуміння важливості виконання різних соціальних ролей в групах;

 відповідальність, пошанування думок інших людей, толерантність.

Обізнаність і самовираження у сфері культури:

• шанобливе ставлення до народних звичаїв, традицій;
• готовність зберігати і розвивати традиційні технології виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва.

Екологічна грамотність і здорове життя:

• шанобливе і економне ставлення до конструкційних матеріалів природного походження;
• усвідомлення необхідності безпечної організації власної навчально-пізнавальної та проектної діяльності.

Терміни і поняття: канзаші, оберіг, сувенір, прикраса.

 

Тип уроку: засвоєння навичок й умінь (інноваційна модель діяльності – з досвіду своєї роботи)

 

Форма проведення: інтегрований урок.

Обладнання: міні-презентації до уроку;  види канзаші,

• стрічки, ножиці; клей, свічка або запальничка, булавки, пінцет, зразки готових виробів, кольорові ілюстрації.

 

• Методи, прийоми, форми роботи: мультимедійні презентації, «мікрофон», бесіда-актуалізація, робота в групах, метод конструювання виробу.

 

 

Хід уроку

 

І . Організаційний етап.

1. Облік відвідування.

ІІ. Мотиваційна діяльність

Вправа «Мої очікування»

У Вас на рабочих столах у кожного знаходиться аркуш з намальованою квіткою. Уважно розгляньте та виберіть:

Ваш настрій до початку уроку – поставте на пелюстці -  І

Під кінець уроку -  ІІ

Фіолетова пелюстка - піднесений настрій

червоний - захоплений настрій

помаранчевий - бадьорий настрій

жовтий - приємний настрій

зелений - спокійний настрій

блакитний - сумний настрій

чорний - поганий настрій

Дівчата, сьогодні до нас завітали гості, а коли в домі гості - це свято. Тож проведемо урок так, щоб нашим гостям було цікаво і радісно. А робота у нас сьогодні незвичайна і відповідальна.

Якщо хтось мене запитає:

«Яка вона, Японії душа?»,

Скажу, що схожа

На квітучих вишень в ранкових горах

Ніжний аромат!

М. Басьо

II. Оголошення теми, мети .

Слово вчителя. Чи любите ви, діти, подорожувати? Сьогодні ми разом здійснимо подорож до країни вранішнього сонця – Японії .Тож, під час уроку ми повторимо вивчене про Японію, японську культуру, презентуємо отримані знання та вміння, дослідимо особливості хайку як жанру літератури, познайомимося з традиціями янпонського народу. Яка ж вона Японія? Познайомимось з японським   мистецтвом  краси- канзаші.

III. Сприйняття матеріалу учнями.

Емоційне налаштування на роботу.

Презентація на екрані, озвучена японською музикою.

Вчитель Барвиста, різноманітна наша планета Земля. Крихта Всесвіту. В одному її куточку є маленька, але незвичайна країна. Країна, де люди всупереч природі, що не дала їм удосталь ні корисних копалин, ні землі, досягли таких економічних висот, яким багато з людей, що живуть на нашій планеті, можуть тільки заздрити. А в чому ж секрет? Може в тім, що кожен житель цієї країни сильно любить її, любить людей, що живуть із ним поруч? А може, войовничий дух «бусідо» веде націю вперед? Не здаватись, не відступати, не бути переможеним! А може, це любов до всього прекрасного, що дала природа.

Сьогодні ми проведемо подорож до країни ранкового Сонця, країни дивовижної та екзотичної . Японія – велика загадка для європейця. Її історія дуже давня та унікальна. Мудреці Японії з давніх давен являли собою взірець спокою, цілеспрямованості, самопізнання та дисципліни. Присвятивши свято цій чудовій, багатогранній країні, Ви відчините віконце до культурних та духовних глибин Сходу.

 

1. Робота в групах Завдання: (випереджальне домашнє) скласти кластер за темою та презентувати його присутнім

 Групова діяльність сприяє згуртованості учнівського колективу та формуванню гуманних стосунків між членами колективу. Учні вчаться слухати один одного, толерантно ставитись до чужої точки зору, приймати групові рішення.

1-а група Кластер «Географічне положення Японії».

Самі японці називають свою країну Hippon - країна вранішнього сонця. Ця назва складається з двох ієрогліфічних знаків, перший з яких означає «сонце», а другий «основа», звідси і назва країни – Країна сонця, що сходить. Яскраве сонце на білому фоні зображене і на прапорі Японії. Японія розташована на сході Азії. Японія – це острівна країна. До її складу входить 4 тисячі островів. Найбільші Кюсю, Сікоку, Хонсю, Хоккайдо. Столиця Японії – Токіо – знаходиться на острові Хонсю. Японія розташована поблизу далекосхідних кордонів Росії, країн Корейського півострова, КНР. До головних островів країни — Хонсю, Кюсю, Сікоку та Хоккайдо, що витягнуті у вигляді дуги з північного сходу на південний захід на 3400 км — прилягають понад 6,8 тис. дрібних. Це морська держава, для якої Тихий океан — універсальна та зручна дорога в усі кінці світу. А вигідно розташовані дрібні острови далеко висувають південні та східні кордони Японії у Тихому океані. Японія — гірська країна, розташована у сейсмічному поясі (понад 200 вулканів, з них 40 — діючі). Крім землетрусів, для Японських островів характерні цунамі та часті тайфуни. Низовини займають всього 1/3 території. Найбільша рівнина Канто простягнулася вздовж Токійської затоки. Найвища гора Японії – Фудзіяма.За кількістю населення Японія займає 7-ме місце у світі (127,6 млн. осіб, 2012).

2-а група Кластер «Культура Японії».

1.Японія – це країна, яка зуміла стати однією з найбільш розвинених країн світу, не втрачаючи при цьому своїх традицій. Вона зберегла своє власне обличчя і навіть примусила інші країни звернутися до її досягнень, перейняти часточки її культурної спадщини. Японці кажуть, що у звичайному можна побачити незвичайне, прекрасне: у простому - зрозуміти складне, у деталі - побачити ціле.

2.Національні риси характеру це – ввічливість, доброзичливість, бажання дарувати один одному подарунки. Ввічливість японців сьогодні виглядає як екзотика. Зустрівши знайомого, японець може завмерти, зігнувшись навпіл серед вулиці.

3.У Японії цінують людей працелюбних та досвідчених. Дотепер в Японії трудові ресурси цінуються і тут збереглася найкоротша відпустка серед розвинених країн, вона не перевищує 10 днів. Вважається, що пошук нових знань і навичок прикрашає людину в будь-якому віці так само, як скромність і повага до старших. У працюючих японців прийнято приходити на робоче місцеза пів години до початку робочого дня, а уходити тільки після свого начальника (це інколи на 2-3 години пізніше).

4.Кімоно – національний одяг японців, він дуже простий за кроєм, але складний, щоб одягати й носити, одяг; через плечі людини перекидається тканина так, щоб ззаду і попереду вона звисала аж до підлоги, потім зшивається ззаду і з боків; кімоно не має ґудзиків і утримується поясом. Характерною рисою кімоно є рукава соде, які зазвичай набагато ширші за товщину руки. Вони мають мішкоподібну форму. Тканини, з яких виготовляються кімоно, як правило, нееластичні. Для поясу використовують сукно. А традиційне взуття – дерев’яні сандалі – скамеєчки (гета) на двох брусках. Головним атрибутом одягу жінки є віяло, парасолька, шпилька для волосся.

5. Цікавою і дивовижною є чайна церемонія в Японії. Її теж можна назвати мистецтвом. В Японію чай попав у 8 столітті. Його напевне привезли буддійські монахи з Китаю, Кореї чи з Індії. Чай – улюблений напій. Його готують з молодих чайних листків, які висушують і розтирають на порошок за спеціальною технологією. Японський чай має зеленуватий колір і за виглядом та смаком відрізняється від європейського.

7. Японія – країна нецке (мініатюрної скульптури 2,5- 15 см ), ляльок Кокеші, які виготовляють з дерева та Манекінеко, це глиняна, фарфорова або деревяна кішечка з обов’язковими елементами: піднятя лапа, нагрудник, колір і монета. В Японії народилость мистецтво орігамі - мистецтво складання фігурок з паперу,яке є улюбленим заняттям японців.

8. Японія- країна бонсай - це вирощування карликових дерев у горщиках. Чудовими і незвичайними сади Японії. Японський сад будується по принципу пейзажного малюнку, який зображає світ як частину Всесвіту. Кожний компонент саду має символічне значення.

 

 

 

 

 

 

 

 

3-я група Кластер «Цікаві факти про Японію»

Зараз вашій увазі мі запропонуємо ще декілька цікавих фактів про Японію, які не всім відомі.

1. В Японії вважається непристойним сморкатися на людях, а ось шмигати носом на ділових переговорах — це нормально.

2. Під час японського весілля наречена переодягається мінімум тричі: спочатку вона в білому національному вбранні, потім надягає червоне кімоно, символ радості, а до кінця вечора переодягається в звичайний європейський весільний наряд. Голову нареченій пов’язують трикутної косинкою, що приховує жіночі «роги ревнощів».

3. Японці надають таке ж значення групі крові, як ми знакам зодіаку. По групі крові визначається сумісність партнерів, а газети навіть публікують свого роду «гороскоп» для представників кожної з груп крові.

4. У Японії прийнято приймати подарунки, тільки двома руками.

5. Найнижчий рівень злочинності у світі в Японії. У японців досі діє смертна кара.

6.У Японії цінують людей працелюбних та досвідчених.

 

 

IV. Формування умінь та навичок учнів

Інформація учениць

Вам доводилося бачити чарівні квіти з шовкових стрічок? Зараз вони дуже популярні. Ці квіти часто не промислового виробництва, а ручної роботи. Техніка роботи зі стрічками називається канзаші.

     Слово це японське, воно приблизно перекладається як «шпилька для волосся». Чому ж техніку рукоділля зі стрічок називають канзаші? Тому що спочатку вона застосовувалася як раз для прикраси довгих шпильок, що утримують волосся японки в традиційній зачісці. Іноді також вимовляють «кандзасі» або «канзас»

 

1.Канзаші - прикраси з історією. Не дивлячись на більш ніж поважний вік, ці прикраси знайшли місце в сучасному гардеробі та стали улюбленцями багатьох дівчат по всьому світу.  Можливо і вашими? Канзаші (або в більш правильній транскрипції "кандзасі") (яп. 簪) - слово, яке в сучасному світі має два значення. На своїй батьківщині воно означає "жіноча прикраса для волосся, яку носять із кімоно". В Європі - "техніку рукоділля, засновану на складанні особливим чином шматочків тканини". І, не важко здогадатися, що друге безпосередньо походить від першого. Отже - сьогодні ми поговоримо про історію канзаші.

2.Перші японські зачіски з'явилися в період Дзьомон (від 13 000 до 300 років до н.е.). Тоді волосся скріплювали тонкими паличками, які встромляли в зачіску. Оскільки ніяких інших прикрас на шиї і зап'ястях японці не носили, шпильки для волосся були єдиним способом привнести у вигляд оригінальність і підкреслити багатство і знатність їх власника або власниці. Пізніше такі "шпильки" почали робити з кістки, черепахового панцира, металу, цінних порід дерева та ін.

3.Не дивно, що такі шпильки почали позначати ієрогліфом "簪" - "канзаші". Він включає елемент "牙", що має значення "ікло", внизу ієрогліфа знаходиться елемент "曰" (проректи, говорити), що означало, як не важко здогадатися, "палички з кістки, які відображають вчинки та статус того, хто їх носить". Але поступово слово набуло іншого значення - "встромлений у волосся". І так почали називати будь-які прикраси або пристосування, що допомагають підтримувати зачіску.

4.А форма канзаші ставала все більш і більш різноманітною. У період Нара (710-794 рр. н.е.) японці привезли з Китаю різноманітні шпильки і гребені для волосся. З тієї пори знатні представники чоловічої статі користувалася шпильками зі слонової кістки, простолюдини - з дерева. Жінки носили особливої ​​форми роздвоєні на кінці шпильки, а також металеві шпильки, що утримують волосся над чолом (прообраз сучасний обідків).

5.Потім одні з них входили в моду, інші, навпаки, виходили, але з тих пір всілякі гребені, шпильки стали незмінним атрибутом гардеробу будь-якої жінки. Їх виготовляли зі срібла, олова, латуні і навіть платини, прикрашали коштовностями й інкрустували.

6.Найбільшого розквіту мистецтво канзаші досягло в другій половині періоду Едо (XVIII - початку XIX ст. Майстри отримували з шовку композиції, в яких без зусиль можна було впізнати різноманітні "живі" квіти - нарциси, троянди, іриси, хризантеми, іпомеї, гвоздики, квітки сакури або персика, осіннє листя і соснові голки ... І обов'язково - метелики і бабки.

7.Не дивно, що таке незвичайне мистецтво набуло популярності і в інших частинах світу. Звичайно, європейці не так уважні до деталей і символів - вони оцінили швидше тонкість і вишуканість техніки, що дозволяє перетворити прості клапті шовку або атласні стрічки в надзвичайної краси квіткові композиції.

V.Практична робота.

Майстер-клас з виготовлення квітки «Підсолнух» в техніці канзаші

1.Спочатку потрібно виготовити достатню кількість пелюсток. Для цього беремо жовту стрічку і нарізаємо її відрізками довжиною 2,5Х5 см – 20 шт.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Тепер беремо один відрізок стрічки, складаємо його вздовж навпіл, а місце з'єднання країв фіксуємо пінцетом під невеликим кутом. Обрізаємо куточок ножицями, а місце зрізуакуратно оплавлятися над свічкою. Дуже важливо після того, як ви обрізали куточок не відпускати пінцет, інакше краю стрічки можуть зрушитися і пелюстка вийти нерівним.

3.Потім розгортаємо пелюстка і загинаємо нижню частину стрічки з обох сторін, фіксуємо пінцетів і плавимо над свічкою. Виходить така пелюсточка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Всі пелюстки будуть виготовлені, можна приступити до складання квітки. Для цього візьмемо фетровий основу діаметром 3-4 см і з допомогою клейового пістолета почнемо приклеювати до неї пелюстки. Важливо відзначити, що пелюстки клеяться на основу в два ряди, по десять пелюсток в кожен ряд.

 

5.Пелюстки будуть приклеєні, можна приступити до виготовлення серединки. Для цього візьмемо вузьку чорну стрічку і почнемо її прошивати наметочним швом, зафіксувавши вузликом з одного боку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Стрічку потрібно прошивати і стягувати, щоб вийшла невелика жата смужка, якої буде достатньо для закриття всієї середини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.Отриману заготівлю приклеюємо в середину квітки, розміщуючи її спіраллю. Така смужка зі стрічки буде дуже добре імітувати насіння

 

 

 

 

 

 

 

І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Доповнити серединку можна декоративної божоїсонечком, яку також приклеюємо за допомогою клейового пістолета.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

VI. Підсумок уроку

Звичайно, була проведена  велика робота. А кожна праця, в яку вкладено багато сил, здоров’я, часу, терпіння, любові вінчається успіхом.

 

VII. Мотивація оцінок і виставлення їх у журнал та щоденники

Підбиття підсумків практичної роботи:

- демонстрація кращих робіт;

- аналіз недоліків у роботах та шляхи їх усунення;

- оцінювання завдань практичної роботи.

 

VIII.Завдання додому: підготуватись до наступного заняття.