МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК Сучасний урок технологій

Про матеріал

В методичному посібнику подано матеріали про сучасний урок технологій. Методичний посібник рекомендований вчителям трудового навчання та технологій під час впровадження Закону України «Про освіту», Концепції нової української школи. Представлено матеріали, які розкривають історичні та сучасні особливості освіти України, висвітлюють необхідність змінити сучасний урок технологій.

Перегляд файлу

Міністерство освіт і науки України

УО Краматорської міської ради

Комунальна установа «Центр професійного розвитку педагогічних працівників Краматорської міської ради»

ММО вчителів трудового навчання та технологій

Краматорських загальноосвітніх шкіл

ТГ вчителів трудового навчання та технологій м. Краматорська

«Сучасний урок технологій»

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Сучасний урок технологій

м. КРАМАТОРСЬК

УДК 796.01

УКЛАДАЧІ:

Журавльова О.Л., керівник ТГ вчителів трудового навчання та технологій Краматорських загальноосвітніх шкіл. Сучасний урок технологій. – Краматорськ, 2023 – 68с.

РЕЦЕНЗЕНТ:

Демченко Т.Ю., методист вищої кваліфікаційної категорії УО Краматорської міської ради Донецької області, консультант, який координує діяльність ПС. Комунальна установа «Центр професійного розвитку педагогічних працівників Краматорської міської ради»

В методичному посібнику подано матеріали про сучасний урок технологій.

Методичний посібник рекомендований вчителям трудового навчання та технологій під час впровадження Закону України «Про освіту», Концепції нової української школи.

Представлено матеріали, які розкривають історичні та сучасні особливості освіти України, висвітлюють необхідність змінити сучасний урок технологій.

Рекомендований до друку засіданням

ММО вчителів трудового навчання та технологій

м. Краматорська (протокол №10 від 18 жовтня 2023 року)

РЕЦЕНЗІЯ

на методичний посібник

Сучасний урок технологій

Cучасна освіта розвивається в умовах, що зазнають постійних змін. Змінюються пріоритети, ціннісні орієнтації, культурні зразки, зростає інформатизація суспільства, яка дає доступ до багатоманітності суджень, формується якісне освітнє середовище.

На нинішньому етапі стрімкого розвитку українського суспільства, що характеризується значним зростанням обсягу наукової інформації й цілісним переорієнтуванням політичної, економічної й медичної систем на європейські стандарти, відбувається також й повна перебудова освітньої системи в умовах європейської інтеграції України. Зокрема, демократичне суспільство вимагає від освітян більш якісної підготовки сучасних школярів у професійному середовищі, надаючи істотну перевагу практичній спрямованості учнів. Зазначені аспекти зумовлюють актуальність теми нашого дослідження.

Реформа середньої освіти Міністерства освіти і науки України «Нова українська школа» (НУШ) передбачає створення закладу освіти, де діти будуть навчатися за допомогою практичної діяльності, а основна увага буде спрямована на розвиток головних компетентностей. Саме від правильного визначення кожного з цих компонентів та їх раціонального поєднання залежить якість уроку. Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного шкільного навчання забезпечуватиме їй подальший розвиток, успішне навчання та виховання.

Метою нової школи є різнобічний розвиток особистості, яка здатна знаходити правильне рішення у конкретних навчальних, життєвих ситуаціях, прагне до самовдосконалення та навчання впродовж життя. Школа потребує нових нетрадиційних ідей і теорій навчання та виховання, що відповідали б оптимальному розвитку дитини й сучасним потребам суспільства.

Робота вчителя – постійний пошук. Сьогодення лавиною інформації звалюється і на вчителя і на учня. Від учителя, в тому числі і від учителя технологій, вимагається велика майстерність, щоб розвивати і підтримати стійкий інтерес до навчання. Завдання вчителя – постійно розвивати розумову активність учня, його критичне мислення, пропонуючи їм ті завдання які відповідатимуть його індивідуальним нахилам, спонукають його до активної співпраці, сприяють формуванню основних груп компетентостей.

РЕЦЕНЗЕНТ:

Демченко Т.Ю., методист вищої кваліфікаційної категорії УО Краматорської міської ради Донецької області, консультант, який координує діяльність ПС. Комунальна установа «Центр професійного розвитку педагогічних працівників Краматорської міської ради»

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

ТВОЧА ГРУПА

«Сучасний урок технологій»

Журавльва О.Л., керівник ТГ вчителів трудового навчання та технологій Краматорських загальноосвітніх шкіл «Сучасний урок технологій», учитель трудового навчання та технологій першої кваліфікаційної категорії Краматорської ЗОШ І – ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради

Сучасний урок: основні вимоги, форми, технології

Урок залишається основною формою навчально-виховного процесу, але помітно змінюються його функція й організація, оскільки він підпорядковується не тільки повідомленню та перевірці знань учнів, скільки виявленню досвіду школярів за їх ставленням до змісту навчального матеріалу.

Робота з досвідом учня вимагає від учителя не просто вміння викладати свій предмет, а аналізувати зміст того, чим уже володіє школяр із цієї теми.

У таких умовах змінюється режисура уроку: учні не просто слухають розповідь педагога, а постійно співпрацюють із ним за допомогою діалогу. При цьому немає правильних і неправильних відповідей учнів на запитання вчителя типу «Що ви знаєте про це?» «Які ознаки (властивості), на вашу думку, можна використати?» та ін. Із боку школярів існують просто різні точки зору, пропозиції. Учитель повинен не тиском, а переконанням, логікою впливати на учнів, які при цьому повинні не просто засвоювати готові зразки, а усвідомлювати їх: яким чином вони одержані, що лежить в їх основі, якою мірою відповідають науковим знанням.

Саме такий сучасний урок є особистісно зорієнтованим.

Подаємо основні вимоги до такого у року [2, с. 7]:

а) загальні:

• пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

• орієнтація на процес навчання;

• орієнтація на особисті досягнення учнів;

• створення емоційно актуального фону уроку;

• чітке визначення освітніх, виховних, розвивальних завдань уроку;

• використання активних методів навчання;

• формування в учнів умінь самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці;

• заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

б) засоби досягнення мети:

• використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дають можливість розкрити досвід учнів;

• створення атмосфери зацікавленості кожного школяра в результатах роботи всього класу;

• стимулювання учнів до висловлювань без побоювання помилитися, дати хибну відповідь та ін.;

• використання оптимально підібраних дидактичних матеріалів;

• оцінювання досягнень учнів знаходити свій варіант розв'язання завдань, аналіз роботи інших дітей;

• створення на уроці атмосфери педагогічного спілкування (співробітництва), яка дає змогу кожному школяреві виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах діяльності, створення атмосфери взаємоповаги й самовираження.

Щоб бути об'єктом навчальної діяльності, учень повинен володіти її етапами: орієнтація – покладання мети – проектування – організація – реалізація – контроль – оцінка. Докладніше розкриємо технологію сучасного уроку.

1. Етап орієнтації:

• мотивація вчителем наступної діяльності;

• позитивна установка на роботу з класом;

• орієнтація учнів щодо місця заняття, яке проводиться в цілісному навчальному курсі, розділі, темі;

• опора на особистий досвід учнів із проблеми занять.

2. Етап покладання мети:

• визначення разом з учнями особистісно значущих завдань цієї діяльності (що може дати школяреві робота саме на цьому уроці для складання тематичного заліку, державної атестації в майбутньому);

• визначення показників досягнення поставлених завдань (які знання, уявлення, способи діяльності про це свідчитимуть).

Типові методи й засоби реалізації 1, 2 етапів: актуалізація, проблемність, інтрига, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу та ін.

3. Етап проектування.

Де відбувається залучення учнів (при можливості) до планування діяльності на уроці: через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності та ін.):

• складання плану наступної роботи;

• обговорення плану роботи, яку потрібно виконати.

4. Етап організації виконання плану діяльності:

• варіативність у виборі способу діяльності (письмового або усного, індивідуального чи групового, переказ опорних положень або розгорнута відповідь, в узагальненому вигляді або на конкретних прикладах та ін.);

• вибір учнями (за можливості) завдань і способів їх виконання під час закріплення знань, формування вмінь та виробничих навичок;

• варіативність домашніх завдань (диференціація за рівнями складності й способами виконання).

5. Найбільш типові методи й засоби реалізації: заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, пізнавальний інтерес, створення проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, кооперація зусиль учнів, створення ситуації взаємодопомоги та ін.

6. Етап контрольно-оцінний:

• залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю в парі чи групі, самоконтроль);

• участь учнів у виправленні допущених помилок, осмисленні їх причин (взаємо- та самоаналіз);

• надання можливості школярам самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отримані результати з критеріями стандарту, закладеними в навчальні програми;

• використання механізмів позитивного ставлення до успіхів школяра та виставлення рівневих оцінок за 12-бальною шкалою оцінювання навчальних досягнень учнів не лише за кінцевий результат, а й протягом процесу навчання.

Засвоєння учнями структури діяльності на цих етапах відбувається завдяки вчителю, який допомагає їм;

• орієнтуватись у навчальному матеріалі (предмет, тема, блок, навчальне заняття);

• визначати або брати участь у визначенні мети конкретної діяльності для оволодіння навчальним матеріалом:

• реалізувати план-діяльність, мати можливість варіювати цей процес у межах визначених норм;

• самостійно або спільно з іншими учнями чи вчителем оцінювати результати своєї діяльності, порівнювати її з освітнім стандартом (критеріями досягнення мети).

Саме суб'єктне ставлення: до завдань діяльності, діалогічна взаємодія вчителя й учнів є першим відправним пунктом у реалізації особистісно зорієнтованого навчання.

Ця нова парадигма уроку (основоположні ідеї, принципи) сьогодні в шкільній практиці матеріалізується в нових формах, які є подальшим творчим розвитком його класичної педагогіки. Типовими вважають такі нестандартні уроки [1, с. 383-385]:

• уроки змістової спрямованості. В основі – компонент змісту взаємин з учнями на основі програмового матеріалу (уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції);

• уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-па- норами), їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд проектів, явищ у їх цілісності та єдності. Такі уроки проводять кілька вчителів, із яких один – ведучий.

Поєднуються різні предмети й не обов'язково в межах одного циклу: географія й іноземна мова, музика й історія та ін.;

• міжпредметні уроки. Мета: «спресувати» матеріал кількох предметів;

• уроки-змагання (урок-КВН, урок-аукціон, урок-вікторина, урок- конкурс). Вони передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, відповідний розподіл обов'язків (учасники гри, експерти для оцінювання результатів та ін.);

• уроки суспільного огляду знань (уроки-консультації, уроки- творчі звіти, уроки-заліки, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків – опрацювання найскладніших розділів навчальної програми, потреба активної самостійної пізнавальної діяльності. Проводять їх, як правило, у кінці чверті, семестру, року;

• уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-репортажі, уроки-парадокси та ін.). Вони сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи;

• театралізовані уроки (уроки-спекгаклі, уроки-концерти, кіноуроки).

Проводять у межах навчальної програми. Викликають емоції, збуджують інтерес, спираються переважно на образне мислення, фантазію й уяву учнів;

• уроки-подорожування, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уро- ки-розвідки, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Такі уроки зацікавлюють учнів, які мають романтичну, фантастичну спрямованість;

• уроки з різновіковим складом учнів. Проводять з учнями різного віку, об'єднуючи в різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається в різних класах;

• уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти творчих, робіт, уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачається виконання учнями ролей за певним сценарієм;

• уроки-драматизації (драматична гра, імпровізація в пантомімі, п'єси з ляльками та маріонетками й ін.). Спрямовані на розвиток співробітництва та єдності в навчальній групі;

• уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки. Вправи з психотренінгу (виправлення певних якостей, норм поведінки, набуття певних умінь і навичок), спрямовані на розвиток різних сфер психіки: уваги, пам'яті, емоцій, уяви, пізнання власних можливостей та здібностей. Здійснюються природно й зовсім непомітно для учня через ігрові елементи, на основі інтересів учнів та ін.

Отже, шкільна практика сьогодні пропонує вчителеві широкий набір форм навчання на інтерактивній основі. Сьогодні під інтерактивним навчанням розуміють спеціальну форму організації активної пізнавальної діяльності, покликану створити комфортні умови для навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність й інтелектуальну спроможність. На користь такого підходу свідчить відома «Піраміда навчання» [3, с. 76], згідно з якою при використанні пасивних умов навчання (лекція-читання) старшокласники засвоюють 5-10 % інформації, при активних (дискусійні групи, практика через дію; навчання інших, тобто застосування отриманих знань відразу ж та ін.) – 50-90 %.

Чому такі разючі результати? Наш мозок, як відомо, не лише отримує, а й обробляє інформацію (Чи відома вже мені ця інформація? Чого вона стосується й що мені з нею робити? та ін.). Коли навчання пасивне (наприклад монологічний виклад інформації – лекція), мозок, як ми бачили, засвоює мінімум того, що було представлено. Одночасно він «умикається» в роботу при активних формах засвоєння інформації, оскільки він у цих ситуаціях повинен перевірити її, узагальнити, комусь тут же передати її та ін. Ще 2400 років тому Конфуцій сказав: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам'ятаю. Те, що я роблю, я розумію». Усе це і вказує на потребу використання саме активних методів навчання.

Як учителеві поєднати різні моделі навчання (пасивну при традиційній педагогіці й інноваційну, в основі якої лежить інтерактивна модель), не перетворити урок у безглузду «гру заради самих ігор». Для дотримання розумної рівноваги між цими двома моделями навчання педагогові (особливо молодому) бажано пам'ятати, що [8, с. 14–32]:

• інтерактивна технологія вимагає певної зміни життя класу: необхідність більшого часу на підготовку з боку учнів і педагога, спочатку використання лише окремих елементів моделі, можлива розробка плану поступового впровадження інтерактивного навчання та ін.;

• доцільність проведення з учнями особливого "організаційного заняття", спільна з ними розробка «правил роботи в класі», використання спочатку простих інтерактивних технологій (робота парами, малими групами, мозковим штурмом й ін.);

• застосування інтерактивних технологій – не самоціль, а засіб досягнення в класі співробітництва, порозуміння та доброзичливості, можливість реалізації особистісно зорієнтованого навчання:

• давати учням завдання для попередньої підготовки;

• підбирати для уроку такі інтерактивні вправи, які б давали школярам «ключ» до засвоєння теми;

• під час інтегрованих вправ учні повинні їх сприймати осмислено, серйозно, «не гратись» у них;

• на одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

• дуже важливим є спокійне, глибоке обговорення підсумків інтерактивної вправи;

• педагог повинен попередньо добре готуватися до цієї роботи з учнями: глибоко вивчати й продумувати навчальний матеріал, старанно планувати та розробляти хронометраж часу, ролі учасників, критерії оцінювання ефективності заняття й ін.;

• активізувати учнів до заняття, передбачати різноманітні методи для привернення уваги учнів та налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни й ін.;

• цей підхід дає змогу практикувати колективну (кооперативну) форму навчання, яка дає можливість: об'єднувати в невеликі групи учнів спільною метою, керувати кожним школярем опосередковано, самим учням співпрацювати з ровесниками й спілкуватися з ними, а в підсумку – досягти вищого рівня знань і вмінь. Природно, що ця модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами навчання та може застосовуватися на різних етапах заняття.

Застосування нових технологій уроку вимагає від педколективу, передусім, їх освоєння, підготовки необхідних методичних і дидактичних матеріалів, зміни стереотипів та ін. У багатьох школах на допомогу педагогам розроблено рекомендації з використання в навчально- виховному процесі з учнями цих технологій. Наведемо приклад таких рекомендацій (ЗОШ I–III ст., м. Луцьк):

1. При плануванні уроку:

• визначення загальної мети та її конкретизація залежно від різних етапів уроку;

• добір й організація дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі індивідуально визначити зміст, вид і форму навчальної інформації;

• планування різних форм організації навчальної діяльності (співвідношення фронтальної, індивідуальної, самостійної роботи);

• виявлення вимог до оцінювання продуктивної роботи з урахуванням характеру завдань (дослівний переказ, короткий виклад своїми словами, використання відомих алгоритмів, виконання проблемних, творчих завдань та ін.).

2. При плануванні характеру спілкування, міжособистісної взаємодії в процесі уроку:

• використання різних форм спілкування (монолог, діалог, полілог) з урахуванням конкретних завдань уроку;

• проектування характеру взаємодії учнів на уроці з урахуванням їхніх особистіних властивостей, вимог до міжгрупової взаємодії (розподіл за парами, групами);

• використання змісту суб'єктивного досвіду всіх учасників уроку в діалозі «учень-учитель», «учень-клас»;

• передбачення можливих змін в організації класного колективу, корекції роботи класу в ході уроку.

3. При плануванні результативності уроку:

• узагальнення та оцінювання отриманих знань і вмінь учнів;

• аналіз результатів групової та індивідуальної роботи;

• увага до процесу виконання завдань, а не лише кінцеві результати.

4. При проведенні уроку:

• використання вчителем різноманітних форм і методів організації роботи учнів, що дає змогу розкрити їхній суб'єктивний досвід під час опрацювання відповідної теми;

• створення атмосфери зацікавленості кожного школяра в роботі класу;

• стимулювання учнів до виконання завдань уроку, не боячись помилок;

• заохочення прагнення школярів пропонувати свій спосіб розв'язання завдання, аналізувати в ході уроку різні способи, обирати серед них найбільш раціональні;

• добір завдань, які дають змогу учневі самому вибрати тип, вид і форми навчального матеріалу (словесну, графічну, умовно-символічну);

• створення педагогічних ситуацій спілкування, які дають змогу кожному учневі, незалежно від його готовності до уроку, проявляти ініціативу, самостійність, вибірковість до способів роботи;

• при опитуванні на уроці аналізувати не лише правильність (неправильність) відповіді, але і її самостійність, прагнення до пошуку:

• обговорення з учнями в кінці уроку не лише того, що ми дізнались, але й того, що сподобалось (не сподобалось) і чому, що – хотілося б виконати ще раз, а що зробити інакше;

• пропонуючи завдання додому, слід не лише називати їх зміст та обсяг, а й давати конкретні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи.

Які основні методи й прийоми використовуються в ході інноваційного уроку?

Метод проектів як приклад колективної (групової) форми навчальної діяльності. Проектна культура має інтегративну сутність і після гуманітарної та технічної культури трактується як третя культура.

У зв'язку зі становленням особистісно орієнтованої освіти цей метод розглядається як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, які сприяють становленню особистості. Метод проектів – це система навчання, із якої учні здобувають знання та вміння в процесі планування й виконання завдань-проектів. Отже, суть цього методу полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку проблеми, яка повинна завершитися реальним практичним результатом.

Щоб досягти такого результату, потрібно навчити учнів самостійно мислити, знаходити й розв'язувати проблеми на широкій міжпредметній основі, прогнозувати результати та можливі наслідки на основі причинно-наслідкових зв'язків.

Метод проектів як педагогічна технологія включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових проблемних методів, творчих за суттю. Цей метод завжди спрямований на самостійну діяльність учнів, яку вони виконують протягом певного часу з обов'язковою презентацією результатів, які повинні бути відповідно оформлені (довідка, спільний звіт, рекомендації, технічний проект, доповідь, альбом, фотовиставка та ін.). За змістом проекти бувають дослідницькі, творчі, інформаційні, прикладні.

Загальні підходи в процесі реалізації цих проектів:

• визначення теми проекту, його типу;

• установлення можливих варіантів розв'язання проблеми в межах цієї теми;

• розподіл завдань у групі, обговорення ймовірних джерел інформації та прогнозованих творчих рішень;

• власне самостійна робота учнів на основі своїх індивідуальних чи групових завдань;

• обов'язкове поточне обговорення отриманих даних із реалізації проекту;

• комплексне обговорення, оголошення результатів, формулювання висновків і пропозицій.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ТВОЧА ГРУПА

«Сучасний урок технологій»

Журавльва О.Л., керівник ТГ вчителів трудового навчання та технологій Краматорських загальноосвітніх шкіл «Сучасний урок технологій», учитель трудового навчання та технологій першої кваліфікаційної категорії Краматорської ЗОШ І – ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради

Новий зміст і структура трудового навчання та технологій у 5-9 класах вимагає певного переосмислення організації та методики проведення уроків. На зміну традиційних спарених уроків, розрахованих на 90 хвилин, з 2005-2006 навчального року в 5 класі, а в майбутньому і 6 і 9 класах урок триватиме 45 хвилин. Виникає питання: як за 45 хвилин встигнути виконати весь обсяг відповідного навчального матеріалу. Перш за все, необхідно відійти від традиційного комбінованого типу уроку, застосовуючи різні типи уроків.

Сучасна прогресивна дидактика у центр уваги ставить діяльність учня, яка складається з двох основних етапів: засвоєння знань і вмінь та їх застосування. Кінцевий результат навчально-пізнавальної діяльності учнів називають метою навчання. На основі правильно визначеної освітньої мети встановлюються тип уроку, його структура, а відповідно від цього залежать методи його проведення. Найбільш поширеною у педагогічній теорії й практиці є класифікація уроків за основною дидактичною метою занять. Мета уроку, на якому основна увага буде приділятися вивченню теоретичних питань, може формуватися так: «асвоєння учнями понять про …». При визначенні мети уроку: «Формування вмінь і навичок …» передбачається вироблення в учнів умінь та навичок виконання певної операції. До комбінованих відносяться такі уроки, на яких ставляться і реалізуються дві чи кілька рівноцінних дидактичних цілей; наприклад, засвоєння знань і застосування їх учнями, засвоєння знань та формування умінь і навичок. Подібних комбінацій може бути багато, але реалізація кожної цілі потребує певного часу. Оскільки одним з головних завдань трудового навчання є саме формування допрофесійних трудових вмінь та навичок, зважаючи на вимогу нової програми з трудового навчання для 12 річної школи про розподіл навчального часу на теоретичне навчання – 25% та виконання практичних робіт – 75%, переважна кількість уроків за типом у 5, 6 класах – формування практичних умінь і навичок. Уроки засвоєння нових знань (теоретичні не передбачають виконання учнями практичних робіт.

Особливо важливим для чіткої організації навчально-виховного процесу є правильне визначення структури й методики уроків різних типів. У поняття «структура уроку» як цілісного об’єкта вкладається три ознаки: зміст (із яких елементів чи етапів складається урок), послідовність (у якій послідовності ці елементи включаються в заняття) і зв’язок (як вони взаємозалежні). Умовно етапи навчального процесу на уроці можна представити як: вступний, основну частину і заключний етап.

Уроки засвоєння нових знань мають таку структуру:

Вступний етап:

• Актуалізація життєвого досвіду і опорних знань учнів

• Мотивація навчальної діяльності учнів

• Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Основна частина:

• Вивчення нового матеріалу

• Первинне закріплення ( осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей у новому матеріалі)

Заключний етап:

• Підведення підсумків уроку

• Повідомлення домашнього завдання

Урок формування практичних умінь і навичок

передбачає наступну послідовність його проведення:

Вступний етап:

• Актуалізація знань, які лежать в основі вміння

• Мотивація навчальної діяльності учнів

• Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Основна частина:

• Вступний інструктаж (коментовані вчителем вправи-пояснювальні,

ознайомлення зі змістом уміння, складом і послідовністю виконання дій)

• Поточний інструктаж (тренувальні вправи по зразку – самостійна робота учнів на робочих місцях)

Заключний етап: Заключний інструктаж (короткий аналіз виконуваних робіт, типових помилок, мотивація оцінок)

Вступний інструктаж, як елемент уроку є практичним прообразом вивчення нового матеріалу на теоретичному уроці. Деякі вчителі плутають «вступний інструктаж» із інструктажем з техніки безпеки, перетворюючи цей найважливіший елемент уроку на пригадування теоретичних відомостей, що є суттєвим недоліком. Під час вступного інструктажу вчителем поєднуються таки методи навчання як пояснення і показ. Не доцільно планувати великий обсяг теоретичної інформації на вступному інструктажі, оскільки його тривалість обмежена – 10-15 хвилин, а ефективність уроку знаходиться в прямій залежності від кваліфікованого і методично правильного показу вчителем трудових прийомів та операцій, якими мають оволодіти учні. Показ супроводжується поясненням і обґрунтуванням кожної дії. Під час вступного інструктажу використовуються інструкційні карти, з допомогою яких аналізується порядок виконання вправ. Вступний інструктаж завершується закріпленням і перевіркою засвоєння учнями навчального матеріалу. Але опитування має практичне спрямування. Учням пропонується, наприклад, відтворити показані прийоми, провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи. До роботи учні приступають лише після того, як вчитель впевнився, що більшість учнів зможуть досить успішно почати ії.

Формування в учнів навичок і умінь здійснюється шляхом поточного інструктування. Поточний інструктаж проводиться вчителем переважно індивідуально у формі цільових обходів робочих місць учнів. Обходи проводяться з метою перевірки організації робочого місця, правильності виконання трудових прийомів, які є початковим етапом практичного навчання (вироблення правильної робочої пози, уміння тримати інструмент, координувати рухи) та трудових операцій, які передбачають знання про можливі способи дій і послідовність їх здійснення. Вчителю слід звертати увагу також на вміння учнів користуватися технічною документацією, інструментами, дотримуватися техніки безпеки тощо. Практика підтверджує необхідність для частини учнів індивідуального інструктажу. Якщо однакових помилок припускається значна частина учнів, вчителеві слід провести додаткові роз’яснення. Отже, під час поточного інструктування в діяльності вчителя переважає бесіда або показ, а в діяльності учнів – самостійна робота. Якщо зміст вступного інструктажу визначається темою уроку, то зміст поточного співвідноситься з індивідуальними особливостями учнів.

Заключний інструктаж – це активна бесіда, основним змістом якої є аналіз. Вчитель аналізує як пройшов урок, яких навчальних результатів досягли учні, відзначає помилки, порушення трудової дисципліни, що мали місце. Особливу увагу слід приділити аналізу виконання учнями техніки безпеки. Метою заключного інструктажу є організація учнів на закріплення досягнутих успіхів і подолання допущених недоліків в наступній роботі. Виставлені учням оцінки вчитель обов’язково аргументує.

Процес трудової підготовки учнів складається з двох відносно-самостійних частин: теоретичного та практичного навчання. Мета теоретичного – сформувати в учнів систему знань в обсязі, необхідному для свідомого оволодіння трудовими операціями. Мета практичного навчання - сформувати відповідні вміння і навички. Проміжне положення у навчальному процесі займають лабораторно-практичні роботи, лабораторні досліди. Особливість такого навчання в тому, що воно ні є продуктивним, тут ставляться переважно пізнавальні задачі. Власний інтелектуальний і практичний досвід учнів творчо застосовується, якщо вони самостійно виконують лабораторно-практичні роботи на спеціальних уроках комплексного застосування знань, умінь та навичок.

Лабораторно-практичні роботи являються частково-дослідницьким методом навчання, оскільки поряд з оволодінням практичними навичками дають змогу учням закріпити теоретичні знання, містять елементи дослідження, систематизації, аналізу. Вчитель керує процесом виконання ЛПР шляхом інструктування, основною метою якого є створення для учнів умов, що сприяють кращому виконанню завдань. Інструктування поділяється на вступне, поточне і заключне, а за способом подачі інформації – на усне і письмове. Характерна вимога до уроків цього типу – попереднє озброєння учнів необхідними уміннями та навичками, в тому числі і вміннями самоконтролю. Урок комплексного застосування знань, умінь та навичок також має зайняти своє почесне місце під час розробки учнями індивідуальних творчих проектів.

Оцінювання якості трудової підготовки здійснюється у двох аспектах: рівень володіння теоретичними знаннями та якість практичних умінь і навичок учнів. Тому і структура уроку контролю й корекції знань, умінь та навичок повинна мати комплексний характер.

А саме: письмове опитування (тестування) учнів, виконання індивідуальних практичних завдань або комплексних творчих практичних завдань , що залежить від рівня практичної підготовки учнів. Цей тип уроку можна також застосовувати при захисті індивідуальних творчих проектів учнів у 7-8 класах. Проте, враховуючи невеликий обсяг часу на вивчення предмета у 5, 6, 9 класах, а також специфіку трудового навчання, яка передбачає поточне оцінювання учнів на кожному уроці, години на тематичне оцінювання можуть не виділятися.

Аналіз змісту нових програм свідчить, що в шкільній практиці повноцінне право матимуть різні типи уроків трудового навчання. Щоб забезпечити цілісність навчально-виховного процесу, необхідно здійснювати творчий пошук їх найоптимальніших моделей. Приклади моїх уроків:

Тема: Виготовлення новорічного чобітка

Мета: навчальна – розглянути історію створення новорічного чобітка, традиції використання цього новорічного атрибуту в Україні, навчити учнів самостійно виготовляти новорічний чобіток з використанням різних видів оздоблення; узагальнити знання, отримані учнями на попередніх уроках;

розвиваюча – розвивати творчі здібності, навики самостійної роботи, мислити творчо та креативно;

виховна – виховувати акуратність й старанність під час виконання робіт, зацікавленість у навчанні, інтерес до рукоділля.

Обладнання: мультимедійна презентація, зразки виробів, фетр, тканина, штучне хутро, мереживо, стрічки, намистинки, бісер, оздоблювальні елементи, ґудзики, нитки, ножиці, силіконовий клей.

Тип уроку: комбінований.

Ніхто не стає майстром,

Не тренуючись у майстерності».

(Ян Каменський)

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина

Доброго дня! Сьогодні гарна погода, і настрій у вас, бачу, теж гарний. Уявіть, що у ваших долоньках – дрібка вашого гарного настрою. Поділіться ним, щоб зробити день приємнішим для всіх, хто зараз поряд з вами.

Почнімо наш урок. Його девіз: «Вигадуй, пробуй, твори! Фантазію прояви!»

Прочитайте, будь ласка, вислів, записаний на дошці, та скажіть, як ви його розумієте.

(Учні пояснюють зміст вислову)

Тож я бажаю вам наполегливості, старанності та працездатності на цьому занятті.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Гра «Хрестики-нулики»

1. Що таке аплікація?

2. Що таке ескіз?

3. Чому стебловий шов отримав таку назву?

4. Який папір використовують для перенесення малюнка на основу?

5. Як називаються вирізані з паперу деталі?

6. Якими матеріалами оздоблюють вироби?

7. Де повинна знаходитись робоча нитка при вишиванні петельним швом?

8. З чого виготовляють фетр?

9. З яких етапів складається проект?

Учні по черзі відкривають поля з цифрами і відповідають на питання (оцінювання учнів)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Тренінгова вправа «Прикрасити ялинку»

Учням пропонується по черзі взяти один шар зі стола вчителя. На зворотному боці кожного шару написано прислів’я. Усно відповідаючи, що воно означає, учень прикріплює шар до ялинкі.

Аби руки і охота — буде зроблена робота.

Терпінням і працею всього добудеш.

Зробиш спішно, то й вийде смішно.

Кожна робота легка, коли охоче її робиш.

Якщо будеш трудитись, тоді й буде чим ділитись.

Добрий початок — половина діла.

Очам страшно, а руки зроблять.

Не святі горшки ліплять, а прості люди.

Бджола мала, а й та працює.

Підсумовуючи означену діяльність, наголошую на тому, що прикрашена ялинка символізуватиме майстерність учнів, їх колективну діяльність з виконання практичної роботи й успішний результат.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V. Вивчення нового матеріалу

Незабаром Новий рік і кожному хочеться створити невеличке чудо! Подаруйте близькій людині подарунок зроблений власними руками і йому буде дуже приємно. А зробіть новорічний чобіток і Дід Мороз покладе в нього найбажаніший для Вас подарунок!

Звичайно на новорічних ярмарках продається багато новорічних атрибутів і новорічні чобітки не виняток, проте зробити його надзвичайно легко та просто і сьогодні ми з Вами опануємо цю технологію.

Презентація «Новорічний чобіток»

На заході існує традиція: під Різдво розвішувати Чобітки на каміні або сходах. За повір'ями, Санта-клаус, потрапивши у будинок через камінну трубу, розкладає солодощі і подарунки до чобітків і шкарпеток. На жаль, каміни в українських домівках зустрічаються не часто, але Різдвяний чобіток - добрий і світлий символ Новорічних свят, прийшов і до нас.

Як зробити Новорічний чобіток своїми руками і покласти в нього листа для Діда Мороза? Це просто. Як найпростіший варіант - можна використати різнокольорові вовняні шкарпетки, прикрасивши їх намистинками, помпонами або бантами.

Варіант складніше - зшити на швейній машинці з тканини

В якості матеріалу можна використовувати будь-що: відрізи тканини, старі ковдри, навіть залишки креслярського паперу.

Як зробити чобіток?

Зробіть викрійку з паперу.

Використовуючи викрійку виріжте деталі чобітка.

Зшийте деталі і прикріпіть декоративні елементи.

Потім можна додатково прикрасити чобітки обрізавши краї фігурними ножицями.

Ось що вийшло!

VІ. Практична робота.

Технологія виготовлення ялинкової прикраси.

Способи приєднання деталей до основи.

Застосування вивчених швів для закріплення деталей на основі виробу.

Для роботи нам потрібно: фетр, фелт, тканина, штучне хутро, мереживо, стрічки, намистинки, бісер, оздоблювальні елементи, ґудзики, нитки, ножиці, силіконовий клей.

1. Переносимо викрійку на папір і вирізаємо. Довжину чобітка визначаємо самостійно.

2. Потім зшиваємо дві тканини, розгладжуємо шов і складаємо лицьовою стороною у середину. Переносимо викрійку на тканину. Внутрішня частина чобітка має бути довша на ширину завороту, помножену на два.

Важливо: Обидві шкарпетки чобітка (внутрішній і зовнішній) повинні "дивитися в один бік".

3. Зшиваємо на машинці, залишаючи на внутрішній частині чобітка місце для вивертання. Обрізаємо шов, відступаючи від строчки 5-7 мм.

4. Вивертаємо, пропрасовуємо і потайним швом зашиваємо отвір, залишений для вивертання.

5. По зовнішньому краю завороту пришиваємо мереживо. І відвертаємо край на потрібну нам ширину.

Чобіток готовий!

Подібне ми вже робили, тому ви з цим завданням легко впораєтесь. Спробуємо закріпити успіх.

Вправа «Продовжи речення»

1. Працювати слід у…(спец. одязі)

2. Ножиці слід передавати… (з замкненими лезами, кільцями від себе)

3. Голку слід зберігати у …(гольниці)

4. Довжина нитки має бути… (від кінчиків пальців до ліктя)

5. На робочому місці слід дотримуватись … (чистоти та порядку).

Приступаючи до роботи пам’ятай: головне під час виготовлення виробу – акуратність і точність!!

VІІ. Закріплення нових знань і умінь учнів

Гра «Всі фігури, станьте в ряд» (робота в групах)

Роздаю картки з назвами етапів технологічного процесу виготовлення виробу.

Завдання:

1. Розташуйте картки в правильній послідовності.

2. Кількома словами опишіть суть роботи на кожному етапі.

Етапи технологічного процесу

 Виготовити шаблони

 Приколоти шаблони до тканини

 Вирізати деталі крою

 З’єднати дрібні деталі з основою

 Вишити дрібні деталі

 Зшити основні частини виробу петельним швом

VІІІ. Підсумки уроку.

А зараз я пропоную вам повернутися до початку уроку і з´ ясувати: Чи справдились очікуванні результати роботи? Якщо так - то прошу вас прикрасити нашу ялинку чобітками і пояснити:

1.Чи задоволені ви результатом своєї роботи? А самим процесом?

2. Які зміни ти вніс би в хід виконання?

3. Де можна використати набуті знання та вміння?

4. Над чим ти хотів би працювати далі?

Оцінювання учнів на уроці.

ІХ. Домашнє завдання.

Підготувати роботи до презентації.

Продумати презентацію – рольову сценку, віршик, коротку розповідь.

ХІ. Прибирання робочого місця.

Тема: Ґудзики, їх різновиди та призначення. Технологія пришивання ґудзиків. Практична робота.

Мета: Ознайомити учениць із асортиментом ґудзиків, їх призначенням. Навчити правильно пришивати ґудзики різного виду. Встановлення міжпредметного зв'язку трудового навчання з історією та основами здоров'я. Розвивати компетентність учнів у рішенні проблем домогосподарства.

Ключові слова: з’єднання (застібання), кріплення (пришивання), прокольні (з отворами), на ніжці.

Обладнання та матеріали: нитки, голки, наперстки, ножиці, тканина.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Діти, станьте, будь-ласка, рівненько, погляньте на мене, потім на свого сусіда та посміхніться один одному. Сьогодні у нас з вами буде цікавий та корисний урок.

Перевірте вашу готовність до уроку, на ваших партах повинні бути підручники, зошити, ще ви бачите набір для практичної роботи, яку ми будемо виконувати пізніше.

ІІ. Актуалізація отриманих знань.

Скажіть, чи подобаються вам прикрашати свій одяг або кімнату?

Давайте ми пригадаймо, яку тему ми розглядали і чому навчились на попередньому уроці?

(відповіді учнів) «Використання ручних швів у виготовленні аплікації.»

Вивчили ручні шви «вперед голку» та «петельний», пришивали ними аплікації. Ці шви край необхідні в житті, ними можна шити і вишивати.

А ще ми вирізали з тканини різні деталі і пришивали їх до основи аплікації.

Молодці.

На своїй парті ви знайдете картки самооцінювання. Підпишіть їх будь-ласка. В цих картках є таблиця, вона складається з 3-х стовпчиків: 1-й - усна відповідь, 2-й - робота з картками, 3-й – практична робота.

За допомогою цих карток ви разом зі мною будете оцінювати свою роботу на уроці.

Ми з вами уже багато часу працюємо з тканиною, тому давайте пригадаємо властивості тканини.

Які 2 основні види тканини ви знаєте? (натуральні та хімічні)

Назвіть види натуральних тканин (бавовняні, вовняні , льняні та конопляні)

Дуже багато професій пов'язано з тими технологічними операціями, якими з вами учимось виконувати. І зараз ми пограємо в гру «Професійна плутанина».

На парті ви знайдете картку з назвами професій та роботою, яку вони виконують. проведіть асоціативні лінії. На цю роботу я даю 1 хвилинку.

Шиє модельєр

Вишиває прасувальник

Прасує вишивальниця

Моделює швачка

А якими знаряддями праці, інструментами ми вже з вами користувалися на уроках праці? (відповідь дітей)

Так, голками, ножицями. А це небезпечно, і потрібно дотримуватись правил безпечної праці, ми їх з вами постійно повторюємо і сьогодні пізніше пригадаємо.

ІІІ. Повідомлення теми

Продовжуємо далі і я пропоную вам відгадати загадку

Я маленький і кругленький

На одежі я завжди

Мене в петлю продівають

Сто разів туди-сюди

Що це таке? Давайте відповімо хором. Так, ґудзик.

От, як ви догадались, сьогодні мова в нас піде про ґудзики, їх види, їх функцію.

Ґудзики є невід’ємною частиною різних видів одягу. Такий одяг, як пальто, куртка, сорочка, блузка, штани ми вдягаємо щодня, тому ґудзики відриваються часто. Кожна людина повинна вміти пришивати ґудзики до одягу.

Дівчатка, а чому б ви, як майбутні господині, хотіли б навчитися на нашому сьогоднішньому уроці? (відповідають діти)

Гарно, що наші завдання співпадають.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово учителя.

Тема нашого уроку: Ґудзики, їх різновиди та призначення. Технологія пришивання ґудзиків.

На ваш погляд які завдання стоять перед нами, чому ми повинні навчитись, що повинні знати, уміти, дотримуватись.

Знати, що: основною функцією ґудзика є з’єднання (застібання) частин одягу, а також може служити для оздоблення аплікації.

Вміти: розрізняти ґудзики за формою, пришивати їх, оздоблювати речі ними, прикріплювати аплікації.

Застосовувати: набуті вміння пришивати ґудзик в сучасному дизайні. Дотримуватись правил безпечної праці.

Основною функцією ґудзика є з'єднання (застібання) частин одягу.

Найчастіше, він схожий на диск і протягується в петлю чи проріз в одязі.

Подивіться, на вашій парті стоїть коробочка, в ній різноманітні ґудзики. Візьміть їх у руки, покрутіть їх пальчиками, доторкніться до поверхні, відчуйте форму ґудзиків, їх об'єм. Такі рухи дуже позитивно впливають на ваш фізичний стан. Масаж подушечок на пальчиках дуже корисний, він навіть покращує мислення, координацію, впливає на розвиток мовного апарату.

Відповідно до форми та кольору одягу підбирають і ґудзики.

Усе частіше ґудзики використовують для оздоблення аплікації, сумок, предметів інтер’єру, м’яких іграшок. Часто їх пришивають замість очей у тварин.

- Якого кольору бувають ґудзики?

- Які бувають ґудзики за розміром?

- Так, ґудзики бувають різні за формою: круглі, овальні, квадратні, трикутні, прямокутні.

- Ґудзики виготовляють із різних матеріалів – пластмаси, металу, обтягують тканиною, шкірою.

Колись ґудзики мали лише магічне призначення. На Русі ґудзики навіть служили оберегом. Російською мовою ґудзик звучить як «пуговица» , що за однією із версій виникло від слова «пугать». В давнину люди вірили, що ґудзик допомагає здійснювати мрії, варто лише пришити його певним, особливим способом. Такі особливі способи пришивання ми з вами спробуємо, користуючись таблицею, яку ви бачите на своїй парті. Подивіться, якими різними способами можна пришити ґудзик з 4-ма отворами. Малюнок, визначений ниткою, схожий на магічні літери. А що вони означають, ви прочитаєте під час виконання практичної роботи.

V. Практична робота.

Нам потрібні будуть такі інструменти і матеріали - називайте: ножиці, голка, нитки та ґудзики.

А чи потрібно дотримуватись правил безпечної праці. Так!

1. Інструктаж з охорони праці.

Отже, «Інструктаж» ми проведемо відповідаючи на питання.

Без чого забороняється залишати голку?(без нитки)
Де голки і шпильки треба зберігати? (у гольниці чи спеціальній коробці)
Чи можна брати голку до рота? (ні)
Куди забороняється вколювати голку (в одяг)
Як треба передавати ножиці? (кільцями вперед)
Як ножиці повинні лежати на столі? (із зімкнутими лезами)
Працюючи, роботу слід тримати на відстані 25 – 30 см. від… (очей)

Молодці! Знаєте правила безпечної праці, тож завжди дотримуйтесь їх.

Перш ніж ми почнемо працювати, необхідно надати сил та енергії нашому тілу та рукам, бо вони вже втомилися знаходитись в одному положенні. Я пропоную вам «Веселу фізхвилинку». Встаньте і приготуйтеся. Почнемо.

2. Фізкультхвилинка

Перед нами стоїть завдання навчитись виконувати життєво необхідну справу: пришивати різні види ґудзиків. Будемо працювати за інструкцією, яка є в наших підручниках. Але спочатку подивимось відеоматеріал.

3. Демонстрація.

Вчитель пояснює як потрібно пришивати ґудзик.

позначення місця пришивання ґудзика, від міряння нитки для роботи, затягування нитки у голку;
закріплення нитки на тканині петлею з лицьового боку;
пропускання голки в отвір ґудзика, введення нитки;
пропускання голки у другий отвір ґудзика, виведення нитки на виворіт;
виконання таким чином 4-5 стібків;
закріплення нитки петлею із вивороту.

Учитель роздає на кожну парту схему пришивання ґудзика.

Вчитель пояснює як потрібно пришивати ґудзик.

позначення місця пришивання ґудзика, від міряння нитки для роботи, затягування нитки у голку;
закріплення нитки на тканині петлею з лицьового боку;
пропускання голки в отвір ґудзика, введення нитки;
пропускання голки у другий отвір ґудзика, виведення нитки на виворіт;
виконання таким чином 4-5 стібків;
закріплення нитки петлею із вивороту.

Учитель роздає на кожну парту схему пришивання ґудзика.

Учні разом зі вчителем тренуються пришивати ґудзик на клаптику тканини.

Пришивання ґудзиків до тонкої тканини

Закріпіть нитку та просуньте голку через отвір ґудзика.
Зробіть прокол голкою через другий отвір на зворотній бік тканини.
Зі зворотного боку зробіть прокол на лицьовий бік та просуньте ґудзик через отвір.
Повторіть дії 5-7 разів.
Закріпіть нитку, зробіть прокол голкою на зворотному боці під швом, обмотайте нитку двічі–тричі навколо кінця голки.

Учитель надає допомогу учням. Учні, які вміють пришивати ґудзики або швидко навчилися, теж допомагають товаришам.

Учитель пояснює послідовність виконання аплікації.

VI. Оцінювання

Для оцінки практичної роботи ми скористуємось способом взаємооцінювання. Поміняйтеся вашими роботами і оціните роботу вашої сусідки. Максимальна оцінка 10 балів. Ці 10 балів ви поділяєте на такі складові: оцінка за пришивання гудзика з 2-ома отворами – 2 бали, на ніжці – 2 бали, з 4-ма отворами – 4 бали, за дотримання правил безпечної праці – 1 бал, естетичний вигляд – 1 бал.

А тепер кожен із вас у своїй картці оцінювання підсумує загальну кількість балів. Свою оцінку я поставлю пізніше.

VII. Підсумок

- Діти, чому ви навчились на сьогоднішньому уроці?

- Що нового дізнались?

- А чи зможете використати ці знання і вміння в житті?

Тема: Практичне повторення. Виготовлення виробу. Настільної гри « Танграм»

Мета:

Продовжити. опановувати уміннями працювати з ручним інструментом для обробки фанери – лобзиком
Сприяти формуванню вмінь і навичок з виконання художньо-обробних робіт учнів у складі групи та ознайомити їх з історією настільної гри «Танграм» та етапами її створення.
Сприяти вихованню акуратності, культури праці, просторової уяви, дбайливого ставлення до матеріалів, точності виконання робіт.
Сприяти формуванню інтересу до професій художнього циклу

Методи і прийоми: бесіда, розповідь, пояснення з практичним показом, ілюстрація, презентація, самостійна робота.

Обладнання, інструменти та матеріали: столярний верстак, заготовки з фанери та ДВП, розмічальний інструмент, комп’ютер, лобзики, пилочки, пристосування для випилювання .

Об’єкт праці: деталі гри «Танграм»

Міжпредметні зв’язки: українська мова, математика, креслення, народознавство, історія.

Тип заняття: комбінований урок.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.2хв

Привітання з класом. Перевірка присутніх та їх готовність до уроку. Створення робочої атмосфери, перевірка робочих місць.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду. Мотивація навчальної діяльності. (5хв)

На цьому уроці ми продовжимо з вами опановувати уміннями працювати з ручним інструментом для обробки фанери – лобзиком. Завдяки цьому ви зможете виготовити настільні ігри для учнів молодших класів.

Демонструю учням зразок гри «Танграм», яку учні мають виготовити на уроках. Під час налізу виробу ставлю такі запитання:

1. Розкажіть про будову лобзика?

2. Куди мають спрямовані зубчики ?

3 .Скажіть, з чого починається виготовлення виробів?

4. Назвіть інструменти для розмічання?

5. Що потрібно для переносо малюнка на фанеру ?

6.Чому треба робити перерву коли ви працюючи лобзиком?

7.Назвіть послідовність виготовлення виробу

ІІІ . Повідомлення теми, мети, завдань уроку.1хв

ІV. Практична робота 30хв

Вступний інструктаж. Правила техніки безпеки при пилянні лобзиком.

1. Працювати в халаті або фартуху.

2. Випилювальний столик має бути надійно закріплений На робочому місці мають знаходитися лише ті інструменти й предмети, які безпосередньо потрібні для виконання практичного завдання.

3. Користуватися слід лише справним, добре налагодженим інструментом.

4. На робочому місці мають знаходитися лише ті інструменти й предмети, які безпосередньо потрібні для виконання практичного завдання.

5, Пальці рук не можна розміщувати близько та навпроти руху пилочки

6. У процесі роботи слід сидіти прямо.

7. Пилочку лобзика слід тримати перпендикулярно до заготовки.

8. Пальці рук не можна розміщувати близько та навпроти руху пилочки

Мета уроку:

- закріпити знання про технологію випилювання ручним лобзиком та підготовку його до роботи;

- застосувати набуті знання та вміння під час виконання практичної роботи.

По завдання для практичної роботи.

$C:\Users\sergy\Desktop\танграм\1.jpg$

3. Самостійна робота учнів і поточний інструктаж.

Учні індивідуально працюють над виготовленням своїх виробів.

Під час роботи постійно роблю обхід та слідкую за організацією робочого місця, правильністю виконання трудових прийомів, дій, рухів і якості оздоблення. Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці і виробничої санітарії. Форма проведення - індивідуальна.

4. Заключний інструктаж: ( 2хв)

• аналіз виконаної роботи;

• обговорення недоліків, допущених в роботі;

• шляхи усунення недоліків;

1.Пилочка лобзика не була перпендикулярно до заготовки

2, Випилювальний столик має бути надійно закріплений

3.1. Рефлексія. Вправа "Незакінчене речення".

1. На сьогоднішньому уроці я дізнався про … 2. Тепер я можу … 3. Найбільше мені запам’яталося на уроці … 4. Я навчився …

V. Підсумок уроку. ( 3хв)

Огляд учнівських робіт. Самооцінка, взаємооцінка.

Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.

Прибирання робочих місць, майстерні.

Тема: Короткі відомості про текстильні волокна. Види текстильних волокон. Волокна рослинного походження. Будова тканини. Поняття про ширину та довжину тканини. Лицьовий та виворотній боки тканини. Лабораторно – практична робота «Визначення ниток основи та піткання, лицьового і виворітного боку тканин»

Мета: ознайомити учнів з текстильних волокнами та їх видами, вивчити про волокна рослинного походження, розглянути процес виготовлення тканини та її будову; навчити визначати лицьовий та зворотній боки тканини, нитки основи та піткання; розвивати мислення, увагу, уяву, окомір; виховувати інтерес та повагу до людей різних професій.

Тип уроку: комбінований

Обладнання, технічне та програмне забезпечення: підручник, клубок ниток, колекція волокон, м’яч, географічна карта України, політична карта світу, картки; інтерактивна дошка, комп’ютери; презентація «Короткі відомості про текстильні волокна. Види текстильних волокон. Будова тканини. Поняття про ширину та довжину тканини. Лицьовий та виворотній боки тканини», фільми: «Как это сделано.Ткани.», «Хлопок, лен, конопля - новые промышленные открытия», фонограми пісень: «Веснівка», «Льон, мій льон».

Інструменти та матеріали: зразки тканин, лупа.

Опорні поняття: матеріалознавство, волокна, пряжа, прядіння, нитка, ткацтво, тканина.

Міжпредметні зв’язки: українська література, географія, українська мова, математика, світова література, музичне мистецтво.

Профорієнтація: ознайомити з професіями легкої промисловості: прядильник, ткач.

Структура уроку (90 хв.)

І. Організація учнів до уроку(1 хв.)

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів(1 хв.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів(2 хв.)

ІV. Повідомлення теми і мети уроку(2 хв.)

V. Вивчення нового матеріалу 39 хв.)

V. Практична робота(20 хв.)

VІІ. Закріплення нових знань та вмінь учнів(10 хв.)

VІІІ. Рефлексія(5 хв.)

ІХ. Підведення підсумків уроку(5 хв.)

Х. Домашнє завдання(3 хв.)

ХІ. Прибирання робочого місця та приміщення(2 хв.)

ХІД УРОКУ

І. Організація учнів до уроку

• перевірка присутності учнів

• перевірка наявності необхідного на урок

• робота з прислів’ям «Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш»

- Людину завжди цінували за сумлінну, наполегливу працю. Як кажуть: «По праці й шана». Тож давайте сьогодні на уроці будемо працювати добре.

ІІ. Актуалізація опорних знань

- У вас на партах лежать клаптики тканини, уважно погляньте на них і скажіть:

• Що можна виготовити з тканини?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

- Багато корисних та необхідних речей можна виготовити з тканини. (слайд 2) Тому ми маємо вміти обирати не тільки гарну та потрібну тканину, а і якісну. А для цього ми повинні знати про тканину все.

Проблемне питання

Мозковий штурм • Як виготовляють тканину? (Записи залишаємо на дошці)

ІV. Повідомлення теми уроку

- Роботи дуже багато і щоб не збитися в дорозі до нового, нам буде допомагати чарівний клубочок. Він буде прокладати нам шлях. Як ви знаєте, в казках клубок завжди вказує правильний напрям. І не тільки в казках. У міфах Стародавньої Греції згадується про нитку Аріадни, яка допомогла здолати страшне чудовисько і вказала хороброму юнакові Егею шлях з лабіринту додому.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Матеріалознавство – це наука про матеріали будь – якої галузі виробництва

2. Дослід.

- Висмикніть з краю тканини ниточку, розкрутіть та розпушіть її. Візьміть лупу і розгляньте ниточку.

• Що ви бачите?

Волокна – тоненькі гнучкі ворсинки

- Вони слугують сировиною для виробництва тканини .

3. Види волокон Текстильні волокна

(ті, які використовують для виготовлення пряжі)

Натуральні Хімічні

(наявні в природі) (отримують штучним способом)

Рослинного Тваринного Мінерального

походження походження походження

льон шовк азбест

бавовна вовна

коноплі

кропива

- Сьогодні до нас завітали волокна рослинного походження (учні одягнені в шапочки із зображенням льону, бавовнику, коноплі, кропиви). Вони розкажуть про себе багато цікавого

Льон

Повідомлення учня

Льон-довгуне́ць - традиційна для України луб’яна сільськогосподарська культура, із кори стебла якої одержують цінне лляне волокно. Волокна цієї рослини довгі, товсті, прямі і жорсткі.

Батьківщина льону — Південна Азія, Персія, Індія та узбережжя Середземного моря, де і тепер зустрічаються дикорослі види льону. (вчитель, під час повідомлення учня, демонструє ці території на карті)

Ця рослина, з блакитними гарними квітами, була відомою людям ще в кам'яному віці; його залишки були знайдені у гробницях єгипетських пірамід - мумії забинтовані льняним полотном.

Льон в Україні використовується з давніх давен. Літописець Нестор в життєописі св. Феодосія Печерського розповідає про використання льону для виготовлення тканини: «….Обробляли льон на пряжу, ткали полотно та шили з нього сорочки».

Розповідь вчителя

В Україні льон вирощується в багатьох областях, а особливо в Північно-Західному регіоні. (показ регіону на карті) Отримані з льону-довгунцю, льону -кудряшу та інших його сортів лляні волокна, використовуються в текстильному виробництві для виготовлення інтер'єрних, одягових, взуттєвих і технічних текстильних матеріалів і виробів, паперу та картону, шнурів, а також матеріалів різного цільового призначення. Рослина льону відігравала важливе значення в житті людини. Про це свідчить велика кількість прикмет, приказок, прислів’їв: «У серпні та жне баба, і мне баба, а все на льони озирається», «Серпневі роси найпалкіші – на них льон розстеляють». Було складено багато пісень, уривки з деяких ви сьогодні почуєте на уроці.

Процес вирощування і обробки був дуже тривалий і складався з наступних етапів (розповідь супроводжується розглядом колекції волокон льону)

· Навесні його сіяли.

· В кінці літа його висмикували з корінням і ставили в маленькі снопики для просушування.

· Далі відокремлювали насіння з коробочками і вичавлювали з них олію.

· Потім стебла вимочували і сушили, стежачи, щоб льон не примерз.

· Потім його м'яли, тобто топтали ногами.

· Після цього льон тріпали: жінки били по підвішеному пучку спеціальною дощечкою - тріпалом.

· Остання операція - чесання льону за допомогою дерев'яних гребенів з частими рядами зубців.

Підготовлений таки чином льон був гладенький та шовковистий. В народі з льоном порівнювали гарні гладенькі шовковисті дівочі коси, казали:«Коси, як льон» (образне порівняння)

- А зараз ви побачите, як це відбувалося. (перегляд фрагментів №1 та №2 відеофільму «Хлопок, лен, конопля - новые промышленные открытия»)

Бавовна

Повідомлення учня

Бавовник – це рослина з гарними жовтими квітами і зеленим листям, схожим на листочки клена. Росте бавовник переважно в дуже жаркій і вологій місцевості: Середня Азія, Індія, Китай. (вчитель, під час повідомлення учня, демонструє ці території на карті) Коли квіти відцвітають, на їхньому місці утворюються насіневі коробочки. Ці коробочки розкриваються і ми можемо побачити насіння рослини, вкрите білими, тоненьким, короткими і м’якими ворсинками, схожими на вату. Це і є волокна бавовни. Як правило, бавовна має білий колір, хоча може мати ледь кремовий або зеленуватий відтінок.

В Україні бавовник не росте, тому для виробництва бавовняних тканин використовують привізну сировину.

Розповідь вчителя

- Під час переробки бавовни, частина волокон залишається непридатними для виготовлення пряжі, тому їх використовують в інших цілях, наприклад, для виготовлення вати.

Розгляд колекції волокон бавовни

Коноплі

Повідомлення учнів

Коноплі — рід однолітніх лубоволокнистих рослин родини конопляних порядку розоцвітих.

Коноплі є однією з найдавніших технічних культур людства. Вироби з неї, насамперед одяг, відомі ще з 1 тисячоліття до н. е..

Волокно конопель довге, грубе, але має велику міцність і не піддається гниттю при тривалому перебуванні у воді.

З волокна виготовляють тканини, брезент, парусину, мішковину, пожежні рукави, шпагат, шнури, цінний папір. Тканини з конопель антистатичні, гігієнічні, поглинають до 30% поту і 95% ультрафіолетових променів. Одяг з конопель рекомендується щоденно носити людям схильним до захворювання ревматизмом, алергією шкіри, хворобами хребта.

Коноплі мають чоловічі стебла – плоскінь, плоскун. “А дівчина край дороги недалеко коло мене плоскінь вибирала”, – це Шевченко писав про перший збір конопель. Та грубіші жіночі стебла – матірку, матку або сім’янку. Волокно з плосконі йшло на тонку тканину – для сорочок, скатерок, рушників на ікони. З матірки було грубе полотно – на мішки, устілки, також шнури, мотузки, шворки.

(перегляд фрагменту №3 відеофільму «Хлопок, лен, конопля - новые промышленные открытия»)

Кропива

Повідомлення учнів

Кропива́ дводомна — вид рослин роду Кропива. Місцеві назви — «жалива», «жалюча кропива», «джигу́ха». Багаторічна трав'яниста рослина.

Поширена по всій Україні. Промислова заготівля можлива в усіх областях, особливо в Лісостепу і на півдні Полісся. Запаси сировини значні, часто утворює суцільні зарості.

З кропиви добувають тонке еластичне волокно, придатне для виготовлення тканин, мішковини, мотузок, шпагату. Костриця (деревина) придатна для виробництва паперу. Рибалки Камчатки плели з кропив'яного волокна сітки, які відрізнялися міцністю, легкістю, довго не намокали у воді і не гнили.

На Сахаліні населення з племені айнів ще недавно використовувало кропиву для одержання волокна. Пізньої осені айни збирали сухі стебла кропиви і, поклавши на похило поставлену колоду, віддирали гострим краєм раковини волокно і деревину (кострицю). Працювали у рукавицях, щоб не обпекти рук. Волокна промивали у воді й розвішували сушитися. Для відбілювання розстеляли взимку на снігу або вологе волокно розтягували на рамі і відбілювали на сонці.

4.Словникова робота

- Коли ми говоримо про волокна, нам часто зустрічається слово «луб’яний»

Луб’яний - який містить у собі волокно – луб.

5. Прядіння

- З волокон виготовляють пряжу.

Прядіння в давнину

Перегляд слайда супроводжується словом вчителя під мелодію української народної пісні «Веснівка»

- Я вам пропоную уявити себе мандрівниками в часі. І ми помандруємо в сиву давнину, коли наші бабусі, прабабусі були молодими гарними жінками. Уявили? Вони брали підготовлені оброблені волокна і надівали їх на гребінь. Потім своїми вправними руками витягали волокна в тонку довгу рівну стрічку, яку називали «рівниця» - утворювалася пряжа. Далі, за допомогою веретена, а пізніше – прядки, пряжу скручували і отримували нитку. Але нитку не звичайну, а чарівну. Уявіть: жінки встали рано – вранці, причепурилися, одягли гарний одяг, зав’язали квітчасті хустки і сіли прясти. Стоїть тиша…. Тільки чути як стукотить прядка…Починає линути мелодійна українська пісня… Народжується ниточка… І не просто ниточка, а ниточка в яку кожна жінка вклала часточку своєї душі, часточку свого серця. Свої надії, сподівання, побажання…. Побажання здоров’я, добра, кохання, щасливої долі. І така ниточка для кожного була як оберіг: оберігала від лиха, від біди, від хвороб та злого ока. Дівчата теж не були осторонь. В осінньо – зимовий період молодь влаштовували вечорниці. Вони, здебільшого, збиралися в хаті самотньої вдови. У будні дні шили, пряли, вишивали, а на свята співали, танцювали, розповідали різні історії.

- А зараз ви побачите, як це відбувалося. (перегляд фрагменту №4 відеофільму «Хлопок, лен, конопля - новые промышленные открытия»)

Сучасне прядіння

Розповідь вчителя

Прийшов час повернутися у сьогодення (слайд 12)

Волокна надходять на прядильну фабрику, де піддаються складній обробці:

- їх розпушують,

- очищують від сміття,

- вичісують,

- витягають у тонку рівну стрічку «рівницю» і отримують пряжу.

Пряжу скручують у суцільну нитку. Цей процес називають прядінням.

(перегляд фрагменту №5 відеофільму «Хлопок, лен, конопля - новые промышленные открытия»)

Експеримент

- Як ви думаєте, скільки метрів нитки намотано на одну бобіну? (250 тис. м)

Дома ви можете провести експеримент:

переведіть 250 тис. метрів в кілометри;
умовно киньте бобіну в Попельнастому;
прослідкуйте по дорожньому атласу, куди докотиться ваша

бобіна – клубок, в якому населеному пункті закінчиться нитка. На наступному уроці прозвітуєте.

Людей, які працюють на прядильних фабриках і виготовляють пряжу, називають прядильниками. Вони ліквідують обриви пряжі, змінюють бобіни з пряжею, спостерігають за роботою машин, доглядають за обладнанням.

6. Фізхвилинка. За потреби, нитки фарбують у різні кольори. Пропоную вам відпочити та пограти у гру «Кольори» (Учні стають у коло. Один з учнів називає колір і кидає м’яч іншому. Гравець, який спіймав м’яч, називає предмет даного кольору, потім називає свій варіант кольору і кидає м’яч наступному гравцеві. Гра супроводжується музикою: пісня «Льон, мій льон».)

7. Ткацтво

- Що виготовляють з пряжі, ниток? (тканину)

З історії ткацтва

Розповідь вчителя

І знову нас очікує мандрівка у минуле. Щоб виготовити з ниток тканину, наші пращури використовували побутові ткацькі верстати. Вони були у кожній хаті. Жінки власноруч ткали на них тканину, килими, ряднинки та багато інших речей потрібних у житті кожної людини.

Сьогодні тканину виготовляють на ткацьких фабриках. Готові нитки потрапляють у великі просторі цехи з потужними верстатами, де з них виготовляють тканину шляхом переплетення двох ниток. Цей процес називають ткацтвом.

(перегляд відеофільму «Как это сделано.Ткани.»)

Словникова робота

Ткацтво – галузь текстильної промисловості, пов’язана з виробництвом тканин.

В Україні працюють текстильні комбінати в Херсоні та Тернополі, а також ткацькі фабрики в Києві та Донецьку, де виробляють великий асортимент бавовняних тканин. Ткацькі фабрики з виготовлення льняних тканин працюють в Житомирі та Рівному. (розповідь вчителя супроводжується показом цих міст на карті)

Людей які працюють за ткацькими верстатами називають ткачами або ткалями. Вони тчуть для нас найрізноманітнішу тканину: гарну, якісну, кольорову, для того щоб задовольнити вподобання кожної людини.

- А чи існують «ткачі» в природі? (павуки тчуть гарне тоненьке мереживо павутини)

8. Фізхвилинка

Пропоную спробувати себе в ролі ткачів і виготовити тканину.

Робота в парах. (роздаю учням паперові смужки: білого кольору – нитки основи, синього кольору – нитки піткання. Пропоную переплисти ці смужки-ниточки через одну і отримати тканину. Завдання виконується на швидкість та на якість. Супроводжується музикою (пісня «Льон, мій льон»). Учні виконують це завдання у зручному для них положенні)

9. Отже, давайте повторимо, як виготовляють тканину? (Після роботи за матеріалом, що є узагальнюючим, проводимо порівняння з результатами мозкового штурму; учні самостійно виправляють помилки, якщо такі є, доповнюють)

10. Будова тканини

З пряжі виготовляють тканину шляхом переплетення двох ниток

• Що ж це за нитки?

Нитка основи - це нитка, що йде вздовж тканини.

Нитка піткання або утоку - це нитка, що йде упоперек тканини.

З обох боків тканини, уздовж нитки основи, іде пруг, щільний край тканини, завдяки якому вона не обсипається.

11. Ширина і довжина тканини

Ширина тканини – відстань від пруга до пруга

Довжина тканини – довжина ниток основи в рулоні тканини

12. Лицьовий та виворотній боки тканини

Будь-яка тканина має два боки: лицьовий і виворотній. Кожному видові тканини властиві свої ознаки, за якими можна визначити лицьовий і виворотній боки:

на лицьовому боці рисунок на тканині більш яскравий і виразний, а на виворітному — блідий і розмитий
у тканин із ворсом лицьовий бік ворсистий, а виворітний — гладкий;
у тканин з блиском лицьовий бік блискучий, а виворітний — матовий;
у гладкофарбованої тканини лицьовий бік більш гладкий, а виворітний більш ворсистий, має петельки, кінці обірваних ниток.

VІ. Практична робота

1. Визначення лицьового та зворотного боку тканини (робота в парах за карткою – підказкою)

2. Визначення нитки основи та піткання (робота за карткою підказкою)

• Роздивитися зразки під лупою, порівняти товщину ниток основи, піткання. Визначити, яка нитка більш гладенька та рівненька.

• Розглянути тканину з пружком, визначити напрям нитки основи та утоку.

• Узяти кілька зразків тканини, розтягнути. Визначити, у якому напрямі тканина витягується більше.

• Узяти більший відріз тканини, різко розтягнути її, установити, у якому напрямі звук глухий, а в якому — дзвінкий.

VІІ. Закріплення нових знань та вмінь учнів

1.Вправа «Голосуй ногами»

(В протилежних частинах класу висять таблички з написами «Так» та «Ні». Вчитель читає твердження, якщо учень погоджується, то він йде до таблички з написом «Так», не погоджується – до таблички «Ні»

1. Волокна рослинного походження отримують штучним способом.

2. Квітка льону жовтого кольору.

3. Бавовна відноситься до волокон рослинного походження.

4. Хімічні волокна наявні в природі.

5. Тканину виготовляють із ниток.

6. Тканину, зняту з ткацького верстата, називають суровою.

7. Нитки утоку йдуть уздовж тканини.

8. Пружок проходить уздовж ниток основи.

9. Тканина має три пружки.

10. Тканина розтягується сильніше вздовж ниток основи.

11. За різкого розтягування тканини дзвінкий звук отримуємо в напрямі ниток піткання.

12. Нитки основи товстіші за нитки утоку.

13. Довжина тканини – це відстань від пруга до пруга.

14. Волокна льону видобувають з кореня рослини.

15. Пожежні рукави можуть виготовляти з волокон конопель.

16. Бавовник вирощують в Україні.

2. Відгадування загадок

Били мене, били, з царем посадили (волокна льону)

Не вогонь, а обпікає (кропива)

Хлопчина малий в землю зайшов, синю шапочку знайшов (льон)

З земельки виростаю, білу шапку маю, увесь світ одягаю (бавовник)

Я пухнастий та м’який, круглий та хвостатий (наш помічник – клубок)

3. Дай відповідь на запитання

1.У відомій казці «Дикі лебеді» Г. Х. Андерсена, Еліза, щоб зняти чари злої відьми, плела своїм братам сорочки. Яку пряжу вона використовувала? Підказка «…Бачиш у моїх руках рослину? Вона росте біля печер та на кладовищі. Ти нарви її, хоча твої руки вкриються пухирями від опіків: потім розімнеш її ногами, спрядеш міцні нитки, сплетеш 11 сорочок з довгими рукавами, тоді ворожіння зникне…» (кропиву)

2. Летіли одного разу гуси – лебеді з вирію над нашими краями. Летіли та все любувалися – гарна земля. А зверху їм все видно. Сонечко пригріває, на полях жито буяє, луки ковдрами розстилаються, а поміж них ліси стоять. Ніде такої краси не бачили. А ось і величезне синьо – блакитне озеро, можна перепочити. Спустилися гуси – лебеді та бачать, що то не озеро а квітуче поле. Яка рослина посіяна на полі? (льон)

4. Розгадай кросворд «Чарівний клубочок»

VІІІ. Рефлексія

- Що на уроці вам сподобалося найбільше?

- Якби вам видалася нагода потрапити у минуле, що б ви спитали у своєї прабабусі?

ІХ. Підведення підсумків уроку

Ось і добіг до кінця наш клубочок і наш урок. Ви сьогодні гарно працювали, ви молодці, і як винагорода вам гарні оцінки.

Х. Домашнє завдання

Прочитати параграф 4-5
Вивчити конспект уроку
Творче завдання на вибір:
- Дай відповідь на запитання «Чому волокна обов’язково потрібно було скручувати?»
- Напиши міні твір – роздум на тему: «Яку нитку я обрав би для виготовлення тканини на вишиванку: фабричну чи виготовлену власноруч?»
- Досліди, з яких волокон виготовляють канати?

4. Додаткове завдання: прочитати міф «Нитка Аріадни», казку

Г.Х.Андерсена «Дикі лебеді».

ХІ. Прибирання робочого місця та приміщення

На острові Кріт цар Мінос у своєму знаменитому палаці, що називався Лабіринт, тримав істоту ‑ наполовину бика, наполовину людину - Мінотавра. Кожні дев'ять років афінянам доводилося віддавати дань на острів Кріт - сім дівчат та юнаків як пожертву для Мінотавра.

Відважний юнак Тесей, син афінського царя Егея, вирішив врятувати людей і вбити страшне чудовисько. Він прибув на острів разом із юнаками та дівчатами, і їх відправили до царя Міноса.

А тут уже добряче постаралася богиня кохання Афродіта. Дочка Міноса - Аріадна ‑ закохалася у Тесея. Таємно від батька дівчина передала юнакові короткий меч і нитку.

Колись давно творець смертельного Лабіринту Дедал створив його так, що коли хтось зайшов, не міг уже вибратися назад. Тільки Аріадні дав нитку, завдяки якій можна було вийти з лабіринту.

Кросворд «Чарівний клубок»

м_0001

В цьому клубочку заховані назви двох професій легкої промисловості. Розплутай клубок, рухайся за годинниковою стрілкою. А з якої літери розпочати? Скористайся підказкою.

Примітка. Відеофрагменти розміщені в електронному додатку.

Примітка. Презентація розміщена в електронному додатку.

Примітка. Фонограми пісень розміщені в електронному додатку.

Тема: Виготовлення святкової ляльки-оберігу «Різдвяний ангел»

Очікувані результати:

- розрізняє народні ляльки;

- називає основні елементи традиційного оздоблення ляльок;

- добирає матеріали та інструменти, які використовуються для виготовлення та оздоблення ляльки;

- виготовляє ляльку-оберіг та оздоблює її;

- організовує робоче місце;

- дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог.

Мета:

- залучати дітей до народної творчості;

- навчити виготовляти народні ляльки-обереги;

- розвивати інтерес до виготовлення оберегів;

- поглибити знання учнів про основні елементи традиційного оздоблення ляльок-оберегів;

- формувати ключові освітні компетентності учнів;

- заохочувати учнів до охайності в роботі;

- виховувати патріотизм і любов до народних традицій.

Об'єкти практичної діяльності учнів: народна лялька-оберіг, ангел-охоронець.

Ключові поняття: народна лялька, лялька-мотанка, обрядова лялька, лялька-оберіг, ангел-охоронець

Інформаційні джерела: готові народні ляльки-обереги, електронна інформація.

Обладнання: комп'ютер з підготовленою інформацією, технологічні картки, клаптики тканини, вата, синтепон, ватні диски, пряжа, нитки, стрічки, ножиці, голки, клей ПВА, гуаш, блискітки, намистинки.

Тип заняття: комбінований

Хід заняття

Методологія заняття	Зміст заняття	Культура організації та розвиток компетентностей
	І. Організаційний етап: перевірка наявності учнів та готовності до уроку.
міні-тренінг	ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів: - З яких матеріалів робили в давнину народну ляльку? - Як називалися такі ляльки? - А які святкові ляльки виготовляли у давнину? - А що таке «лялька-оберіг»?	Орієнтіція на особистість Загальнокультурна та інформаційна компетентність
	ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань заняття, мотивація навчальної трудової діяльності учнів.
демонстраційний	ІV. Вивчення нового матеріалу: види ляльок-оберегів особливості виготовлення та оздоблення ангела-охоронця допомога воїнам АТО (презентація)	Навчально- пізнавальна та комунікативна компетентність
пред'явлення учбових вимог	V. Первинне закріплення знань: - по добору тканини та оздоблювальних матеріалів; - по користуванню інструментами, - по правилам ТБ та с/г вимог.	Навчально- пізнавальна компетентність
частково-пошуковий, самостійна робота	VI. Практична робота (біжучий інструктаж) - виконання деталей ангела-охоронця, - оздоблення оберегу; - контроль дотримання правил ТБ. - фізкульхвилинка	Індивідуальна робота Самоосвітня, особистісна та здоров'язбережувальна компетентності
Контроль та взаємодопомога	VII. Підсумки уроку. Рефлексія: - аналіз та усвідомлення виконаної роботи; - демонстрація кращих робіт, - підбиття підсумків	Парна робота Компетентність особистісного самовдосконалення
	Прибирання робочих місць. Домашнє завдання: виготовити ангелів-охоронців для своїх рідних та друзів.

І. Організаційний етап:

Привітання, перевірка наявності учнів та готовності до уроку.

Створення позитивного емоційного настрою.

Добрий день, дівчатка! Незабаром Новий рік, Різдво!

 Чого чекаєте ви від цих свят? Чи любите ви самі дарувати подарунки?

 А які подарунки найчастіше замовляли дівчатка?

 З яких матеріалів робили в давнину народну ляльку?

 Як називалися такі ляльки?

 А які святкові ляльки виготовляли у давнину?

 А що таке «лялька-оберіг»?

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань заняття, мотивація навчальної трудової діяльності учнів

Дівчатка, погляньте на дошку.

Епіграфом нашого уроку є вислів львівської журналістки Ярини Коваль:

«Будемо робити ангелят доти — доки хоч одній людині в нашій державі це буде справді потрібно»

Отже, мета нашого уроку:

дізнатися, що таке «Ангел-охоронець»;
ознайомитися з техніками виготовлення ангелів;
використати на практиці отримані знання з виготовлення ляльки-оберега (ангела);
виготовити подарунок янгола-оберега для воїнів - захисників, які зараз знаходяться в зоні АТО та в лікарнях.

ІV. Вивчення нового матеріалу:

види ляльок-оберегів;
особливості виготовлення та оздоблення ангела-охоронця;
допомога воїнам АТО (презентація).

- Що означає слово «оберіг»? (Від слова «берегиня» (грец.) — земля, богиня землі)

- Яке призначення мають обереги за традиціями українського народу? (Обереги — наші давні символи, які захищають дім та людину від негараздів)

У християнстві вважається, що кожній людині відразу після його народження Господь посилає свого підданого, Ангела-Хранителя, який оберігає людину в найважчі часи, який супроводжує людину до самої смерті. Він попереджає про небезпеку і тому людина, яка прислухається до свого ангела, завжди залишається цілою і неушкодженою. Часом, здається, вже ніщо не може допомогти, але людина виходить з хитрих переплетень долі і тоді кажуть «У неї, чи у нього сильний Ангел- охоронець».

Щоб Ангел став на ваш захист, його потрібно про це попросити.

Виступ учениці.

Ангелику мій, охоронцю мій,
Ти завжди при мені стій -
Рано, ввечері, вдень, вночі
Будь мені до помочі.
Зірочкою присвіти,
А крильцями захисти..

Оскільки він – посланець Бога, то виконує тільки справи, пов'язані з добрими намірами.

Навіть у наш час передових технологій людина досі хоче вірити в Господа і Ангелів-Хранителів, а щоб впоратися з бідою, звертається до небес.

Виступ учениці.

Ангелику мій любий,
найвідданішій друже,
Тебе я, мій хранителю,
просити буду дуже:
в тривогах, небезпеках
мене не покидай,
зробити добрий вибір
завжди допомагай.
Не дай об гріх спіткнутись,
попереду іди,
дорогою правдивою
до неба приведи.

Наш Ангел- охоронець оберігає нас все життя, він допомагає нам проходити через важкі випробування і часто рятує нам життя.

Виступ учениці.

Коли ти руки опускав,

Він підіймав їх вище неба.

Коли боротись перестав,

Він шепотів: «Боротись треба!»

Коли в тобі селився смуток,

Не дозволяв він сумувати.

Впускав у душу сонця жмуток –

Й тобі хотілося співати!

І знову дасть тобі надію,

Навіть коли задзвонять дзвони…

Він захистить тебе, я вірю,

Твій добрий Янгол-охоронець.

З давніх-давен наші пращури особливу увагу приділяли речам, які мали захищати нас від усього лихого. А оскільки українки завжди славилися рукоділлям, то виготовляли різноманітні обереги – ляльки –мотанки, ляльки-янголи із різних матеріалів: з тканини та ниток, з соломи та з цілющих трав, з паперу тощо.

Лялька-янгол – це своєрідний оберіг, особливо, якщо він зроблений своїми руками.

Здавна вважають, що такі янголи оберігають сон дитини. Тому їх дарують малечі на хрестини, перше причастя та на Різдво.

Втім, такий янгол є ще чудовим дарунком для близьких людей у будь-який період.

Різдвяний ангел – символ наступаючих свят. Ангел – вісник Бога, посланець до людей, той, який захищає, оберігає людину.

Особливості виготовлення та оздоблення ангела-охоронця:

- при виготовленні ляльки-мотанки не використовують ні ножиці, ні голку;

- вся робота виконується однією довгою ниткою;

- на спині та на грудях ляльки-ангела має бути хрестоподібне намотування ниток.

Учні нашої школи протягом двох років беруть участь в акції «Діти - воїнам АТО» .

Презентація «Діти – воїнам АТО»

Наші випускники, вчителі та батьки учнів теж брали участь в антитерористичних операціях на сході України. Давайте згадаємо тих, хто не повернувся. (хвилина мовчання)

Чим ми допомагали воїнам?

- проводилися благодійні акції;

- збирали теплі речі для воїнів (шкарпетки, шапки, рукавички тощо) та солодощі;

- виготовляли ляльки-мотанки;

- писали листи та малювали малюнки;

- виготовляли обереги-сувеніри.

Сьогодні ми підтримаємо ідею благодійного проекту «З Україною у серці творимо дива» та візьмемо участь в акції «Хай ангели тебе оберігають», яка присвячена 25-річниці Збройних сил України — зробимо ангелят, щоб потім подарувати їх воїнам АТО. Тим, що зараз знаходяться на передовій та тим, які ведуть боротьбу за своє життя на лікарняному ліжку. Бо є у цьому щось дуже зворушливе — дарувати іншому частину душі, теплоту та віру, що таки все буде добре.

V. Первинне закріплення знань:

- по добору тканини та оздоблювальних матеріалів;

Сьогодні ми будемо виготовляти ляльку-ангела за різними технологіями.

Одна група дівчаток виготовить ляльку з ниток,

друга група – з тканини,

третя група – з ватних дисків.

(Виготовлення ляльки-ангела з ватних дисків – персональна розробка вчителя!

МК додається)

- по користуванню інструментами,

- по правилам ТБ та с/г вимогам.

VI. Практична робота (біжучий інструктаж)

Творіть добро і лихо не спочине.
Творіть добро, бо має бути так —
Якщо ти добра від душі людина —
Добро добром повернеться хоч як...

- виконання деталей ангела-охоронця (за інструкційними картками);

- контроль дотримання правил ТБ;

- фізкульхвилинка.

Продовження роботи над виготовленням ангела. Вчитель консультує, звертає увагу на недоліки в роботі та способи їх виправлення, заохочує до роботи.

- оздоблення оберегу.

VII. Підсумки уроку. Рефлексія

 аналіз та усвідомлення виконаної роботи;

 демонстрація виконаних робіт;

 підбиття підсумків.

Дівчатка, ви сьогодні власноруч навчилися виготовляти обереги, щоб підтримати бойовий дух військових та підбадьорити їх. Створили для них обереги, які несуть в собі тепло дитячих сердець, щоб всі воїни повернулися до своїх родин живими і здоровими,

і щоб в різдвяну ніч солдати у замерзлих степах і холодних бліндажах відчули радість свята. Людина, якій буде адресовано цей теплий подарунок, обов’язково відчує вашу любов і оцінить старання, з якими ви виготовляли янголятко.

Я хочу вам сьогодні побажати:

«Хай поруч з вами ангел ваш летить,

убереже вас від біди повсюду,

нехай несе вам радість кожна мить,

і благодать Господня з вами буде!»

Щоб янгол вас не покидав, до нього треба звертатися з молитвою щодня: "Янголе, охоронителю мій, іди зі мною! Ти попереду, а я за тобою". Сприймайте його як друга. Він радіє, коли просиш у нього поради чи допомоги.

Прибирання робочих місць.

Домашнє завдання: виготовити ангелів-охоронців для своїх рідних та друзів.

Майстер-клас по виготовленню ангелочка з ватних дисків

Для роботи нам знадобиться 3 ватних диска

	Розділяємо ватний диск на дві частини
	З однієї частини скручуємо валик та розміщуємо його по центру на другій частині диску. Нитку беремо довгу.
	Замотуємо нитку декілька разів. Це буде голова ангела. Нитку не обриваємо. Вона розташована попереду
	Кладемо голову на середину другого диска. Нитку не обриваємо. Нитка розташована попереду
	Замотуємо міцною ниткою кругом голови, утворюється шия та закріплюємо петлею. Нитку не обриваємо. Нитка розташована попереду
	О бережно, щоб не розпушити, опускаємо комірчик. Це будуть ручки ангела. Нитку не обриваємо. Нитка розташована попереду
	Беремо третій диск. Розрізаємо на дві частини. Для крил нам потрібна лише одна половинка. Другу половинку використаємо на іншого ангела
	Прикладаємо позаду. (Нитка розташована попереду). Отримуємо два крила, направлені кінчиками догори. Закріплюємо їх ниткою хрест-навхрест, роблячи перехід від шиї справа - під лівим крилом, та від шиї зліва - під правим крилом
	За спиною їх теж прив′язуємо до тіла ангела хрест- навхрест. Зав′язуємо вузлик на шиї, залишаючи нитку з петелькою. За нею ангел можна підвісити. На ній від і літає!
$C:\Users\Lenovo\Desktop\Новая папка\Фото001 (2).jpg$	Прикрашаємо ангела за своїм вибором – клей ПВА з гуашшю, блискітками тощо. Можна зав′язати на голову сріблясту або золоту ниточку чи стрічечку - німб. Можна намалювати німб блискітками
$C:\Users\Lenovo\Desktop\Новая папка\Фото054.jpg$	Ангел виконаний з паперу

ВИСНОВКИ

Технологічна освітня галузь має забезпечувати реалізацію творчого потенціалу учня, формування критичного та технічного мислення, готовності до зміни навколишнього природного середовища без заподіяння йому шкоди засобами сучасних технологій і дизайну, здатності до підприємливості та інноваційної діяльності, партнерської взаємодії, використання техніки і технологій для задоволення власних потреб, культурного та національного самовираження.

Змістове наповнення модельних навчальних програм відображає завершений цикл проєктно-технологічної навчальної діяльності учнів, спрямованої на планування / конструювання / проєктування і виготовлення виробу від творчого задуму до його втілення в готовий продукт. Вироби, які виготовляють учні, мають практичне застосування в сім’ї, школі, громаді.

Основні вимоги до обов’язкових результатів навчання учнів на уроках технологій, що учень:

• формулює ідею та втілює задум у готовий продукт за алгоритмом проєктнотехнологічної діяльності;

• творчо застосовує традиційні і сучасні технології;

• ефективно використовує техніку, технології та матеріали без заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;

• турбується про власний побут, задоволення власних потреб та потреб інших осіб.

Про урок написано безліч книг, статей, дисертацій. Змінюються цілі та зміст освіти, з’являються нові засоби і технології навчання, але які б не здійснювалися реформи, урок залишається вічною і головною формою навчання. На ньому трималася традиційна і базується Нова українська школа.

Сучасний урок – такий, на якому вчитель вміло використовує усі можливості для активного розумового росту учня, глибокого і свідомого засвоєння знань, формування моральних підвалин. І якщо раніше вчитель просто формував нові знання, то тепер слід так організувати освітній процес, щоб учень сам дійшов потрібного висновку.

Сучасний урок проводиться не для учнів, а разом з ними. Це урок, на якому присутній демократичний стиль спілкування, де діти вчаться здобувати знання, а не отримувати готові, де жоден з них не боїться висловлювати свою думку і доводити її.

Виділяють такі критерії сучасного уроку:

• можливості самореалізації учня через використання власного потенціалу, виявлення і розвиток своїх здібностей;

• відкриття нового, що відповідає особистісним навчальним потребам, цілям, місії учня в кожній конкретній темі, що вивчається;

• створення навчальної продукції як основи успіху людини в житті; • розвиток компетентностей.

Компетентнісний підхід змінює цілі й спрямування шкільного навчання: від передачі знань і вмінь предметного змісту до виховання розвинутої особистості із сформованими життєвими компетентностями. Він формується не стільки на інформуванні учня, скільки на вмінні розв’язувати проблеми, що виникають у пізнанні й поясненні явищ дійсності, у практичному житті, під час професійного вибору, у способі розв’язувати проблеми життєвого самовизначення.

Вирішальне значення для реалізації компетентнісного підходу має перехід від традиційних форм передачі знань до інноваційних освітніх технологій. Водночас і від традиційних форм, методів та прийомів не слід відмовлятися, їх важливо вдосконалювати та наповнювати новим змістом.

Сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, має вирішувати низку завдань. Це, зокрема:

• підвищення рівня мотивації учнів;

• використання суб’єктивного досвіду, набутого учнями;

• ефективне і творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;

• формування в учнів навичок здобувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;

• підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;

• створення умов для інтенсифікації освітнього процесу;

• наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання;

• формування моральних цінностей особистості;

• розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів; • створення ситуації успіху.

Нові вимоги до системи освіти, що закладаються в нормативних положеннях державних стандартів, покладають перед вчителем складну мету переосмислення власного педагогічного досвіду, та пошуку варіантів підготовки сучасного уроку в розрізі нових вимог.

Підготовка вчителя до уроку складається із двох органічно пов’язаних між собою етапів: планування системи уроків з теми (тематичне планування) та конкретизація такого планування, застосована до кожного уроку (поурочне планування); продумування та складання планів окремих уроків.

Тематичне планування призначене для визначення оптимальних шляхів реалізації освітньої, розвивальної та виховної функцій освітнього процесу.

Поурочне планування складається на основі тематичного плану, змісту власної навчальної програми (створена вчителем на основі модельної програми), володіння учителем інформацією про учнів а також рівня їхньої підготовки.

У сучасних умовах вчитель на кожному етапі планування уроку повинен критично ставитись до вибору форм, методів роботи, змісту, способів організації діяльності учнів, адже головною особливістю сучасного уроку є зміна характеру діяльності педагога та учнів.

Організація і структура уроку залежить від його типу та змісту матеріалу, який вивчається. Універсальної, жорсткої структури уроку, яка була б придатна для всіх випадків організації навчання, бути не може. Структура, тобто послідовність частин, елементів уроку, передусім залежить від мети, типу і змісту, отже, питання структури щоразу потребує ретельного обміркування таких умов: зміст предмета, вік учнів, кількість годин на тему, мета конкретного уроку, його місце у системі уроків на вивчення певної теми

Орієнтовна структура уроків технологій (технологічна освітня галузь) значно відрізняються від традиційного і має таку послідовність:

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

III. Мотивація.

IV. Визначення теми, мети, завдань та очікуваних навчальних результатів.

V. Надання необхідної інформації, вивчення нового матеріалу.

VI. Практична робота – центральна частина заняття.

VII.Підбиття підсумків, оцінювання результатів. Рефлексія.

VIII.Домашнє завдання та інструктаж до нього.

Як побудувати сучасний урок технологій? Необхідно спланувати і провести урок так, щоб він не тільки озброював учнів знаннями та вміннями, а й викликав би у дітей щирий інтерес, природню зацікавленість, формував би їхню творчу свідомість.

Організаційний момент передбачає перевірку готовності робочих місць, наявності матеріалів, інструментів для роботи та «включення» учнів у діяльність.

Наступним важливим етапом уроку технологій є актуалізація опорних знань, умінь та життєвого досвіду учнів. Загальновідомо, що нові знання не закріплюються окремо від вже відомого, «старого» знання. Тому учителю важливо «ухопитись» за життєвий досвід чи «старі» знання учнів, на основі яких можна було б «прикріпити» нові знання.

Під час мотивації важливо переконати школярів, для чого їм потрібно виконувати цю роботу, засвоювати відповідні знання, уміння і т.д. Мотивація для інтерактивного вчителя, який не є авторитарним керівником, відіграє досить важливу роль, оскільки дає змогу скеровувати мотиви, і відповідно увагу та зусилля учнів в потрібному напрямку для досягнення запланованого навчального результату. З цією метою можуть бути використані методи, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, здивування, збуджують інтерес до теми проєкту тощо. Це може бути і цікава розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мікрофон», «мозковий штурм» тощо).

Для успішного здійснення діяльності необхідна наявність обох типів мотивації – як внутрішньої, так і зовнішньої. Особливої уваги вимагає формування внутрішньої (пізнавальної) мотивації.

Важливе завдання вчителя визначити тему у вигляді проблеми перед учнями, що забезпечить можливість побудувати успішну проєктно-технологічну діяльність учнів. Учні обдумують і обговорюють різні варіанти відповідей, вибирають оптимальний варіант вирішення проблеми, виводять новий алгоритм. Учитель підводить до діяльності.

Мета уроку визначається з огляду на зміст матеріалу програми, матеріальної бази школи та характеру діяльності учнів з навчальним матеріалом, яку можна організувати в даній навчальній ситуації.

Основна навчальна мета уроку має бути сформульованою для учнів (як суб’єкта навчального процесу), і повинна бути їм повідомлена. Виховну і розвиваючу мету уроку учитель формулює для себе, і відповідно ця частина мети учням не повідомляється.

Мета уроку може поширюватись на систему уроків. Відповідно до цього буде помилкою таке визначення мети, як: «Сформувати поняття про об’єкти технологічної діяльності», і більш доцільно та методично грамотно: «Формувати (або формування) поняття про об’єкти технологічної діяльності».

Завдання визначають на основі навчальної мети, які обов’язково повідомляються учням на початку уроку. Якщо мета може поширюватись на розділ навчальної програми, то завдання стосуються виключно даного уроку. Коли учні не знають чи не зрозуміли завдання уроку, то вони вже не можуть бути достатньо активними чи інтерактивними учасниками власного процесу пізнання. Варто дотримуватись таких вимог:

• завдання уроку мають бути короткими і максимально зрозумілими для кожного учня;

• під час повідомлення завдань уроку учитель мусить забезпечити зворотній зв’язок з класом. Так, після повідомлення завдань з’ясовують, чи всі зрозуміли сказане, і докладно пояснюють незрозумілі місця чи слова;

• не варто перевантажувати урок завданнями, адже їх необхідно досягти на даному уроці. Тому їх кількість і зміст повинні бути реальними і посильними для учнів;

• завдання уроку формулюються для учнів, а не для вчителя.

Тому в конспекті уроку завдання слід зазначати у вигляді дієслів, наприклад: «Визначити форму виробу, здійснити пошук актуальної інформації, обґрунтувати вибір конструкції виробу, називати столярні інструменти, пояснювати доцільність застосування» тощо. Учитель говорить учням, що наприкінці уроку вони повинні пояснювати доцільність застосування, за що й отримають відповідну оцінку. Добре коли учні обговорюють завдання уроку. У такому разі учитель підсумовує їх відповіді та виписує на дошці завдання.

Підбиваючи підсумки уроку, учитель знову повертає учнів до завдань, вказаних на початку уроку. Тут, важливо щоб учні назвали, які завдання було виконано, а які – ні.

Особливість уроків технологій полягає в тому, що основний час відводиться на виконання практичних робіт, а лише невелика частина – на вивчення теоретичного матеріалу. За потребою вивчення теоретичного матеріалу може відбуватися в ході практичної роботи.

Діти мають не лише слухати вчителя, але й уміти самостійно шукати інформацію та перетворювати її у «інформпродукт» – плакат, презентацію, новину, рекламу, графік, бізнес-план тощо.

Якщо ви проводите проєкт або дослідження, учні мають не лише створити модель, рекламу, плакат, бізнес-проєкт, але й презентувати їх та довести слушність власної думки аудиторії (класу, читачам блогу, батькам, покупцям, партнерам тощо).

Об’єктивне, справедливе оцінювання рівня навчальних досягнень учнів – це одна із найважливіших складових сучасного уроку.

Варто ознайомлювати школярів та їхніх батьків із критеріями оцінювання, а також із цілями на певний період (наприклад, урок, тиждень, період роботи над навчальною темою тощо). Прозора система оцінювання, аргументація виставлених оцінок та налагоджена комунікація з учасниками освітнього процесу – все це допоможе створити атмосферу довіри.

Оцінка може як надихнути школяра, так і знецінити його роботу. Допомогти відчути успіх та радість від навчання допоможе оцінювання, яке надає підтримку, спрямовує, допомагає бачити майбутнє, концентрується на сильних сторонах особистості, розширює права та можливості.

Об’єктивне та справедливе оцінювання допоможе побудувати ефективну індивідуальну траєкторію розвитку та налаштувати кожного на успіх.

Існує багато інструментів для оцінювання, але аби зробити його цікавим для школярів, варто використовувати різноманітні онлайн-застосунки. Школярам точно сподобається, адже вони так люблять ґаджети!

Самооцінювання, взаємооцінювання та групове оцінювання активізує роботу школярів на уроці й навчає водночас толерантності та відповідальності. А розроблений спільними зусиллями алгоритм та зрозумілі критерії оцінювання допоможуть визначати подальші кроки для покращення результатів навчання.

У методичних рекомендаціях щодо особливостей організації освітнього процесу у першому (адаптивному) циклі / 5 класах закладів загальної середньої освіти за Державним стандартом базової середньої освіти в умовах реалізації концепції «Нова українська школа» (лист МОН України від 06.08.2021 №4.5/2303-21) розкрито інструменти оцінювання навчальних досягнень учнів.

Рефлексія – важливий етап уроку, під час якого відбувається самоаналіз роботи та самооцінка, систематизація знань та усвідомлення їхнього значення.

З переходом на проєктно-технологічну діяльність та для створення умов розвитку творчого потенціалу, творчої активності учнів на уроках технологій домашнє завдання доцільно задавати на кожний урок. Домашнє завдання з технологій задає вчитель на свій розсуд в залежності від типу та форми проведення уроку. Запис домашнього завдання в журналі здійснювати у такому вигляді: «Опрацювати записи у зошиті», «Підготувати креслярські інструменти та пристрої», «Підготувати тканину до розкроювання», «Повторити правила ОП при роботі з колючими та ріжучими інструментами», «Підготувати повідомлення про породи дерев нашої місцевості», «Підготувати прислів’я про працю», «Виконати кольоровий ескіз кухонних дощечок», «Виконати кольоровий ескіз сувеніру», «Знайти зображення аналогів виробу», «Розробити схему оздоблення», «Скласти план виконання виробу», «Розробити ескізні малюнки до виробу», «Підготувати повідомлення про ...».

Найрезультативнішим є той урок, на якому оптимально та раціонально підібрані навчальні форми і методи, поєднані традиційні та нетрадиційні підходи до проведення навчального заняття.

Щоб навчальне заняття було цікавим для дітей, воно повинно містити таке, що викликає подив, захоплення, інтерес – одним словом те, що вони будуть пам’ятати, коли все інше забудеться. Це можуть бути цікаві факти або навіть нестандартні підходи до уже відомого.

Сучасний урок технологій НУШ відрізняється тим, що являє собою уроксистему. Кожен наступний урок є продовженням попереднього. Отже сучасний урок це:

• урок, на якому вчитель викладає матеріал зрозуміло і доступно;

• веселий, пізнавальний, цікавий, неважкий урок, на якому вчитель і учень вільно спілкуються.

• урок, на якому не доводиться робити щораз одне й те саме, це різноманітний урок;

• урок, на якому вислуховують будь-яку твою думку, урок, де людина вчиться бути людиною;

• урок, на якому почуваєш себе впевнено;

• урок без стресів.

Практичний досвід показує, що ідеальної моделі навчання не існує. Учителю варто знайти раціональне співвідношення між репродуктивною і творчою діяльністю учнів на уроці. З одного боку, на уроці учні мають свідомо проходити всі етапи – розуміти, чого на даний момент досягли, а чого ні, і що для цього треба ще зробити. З іншого боку, учитель, віддаючи учням ініціативу, робить для цього відповідні методичні кроки (повідомляє мету і завдання уроку, підсилює мотивацію тощо), які не лише створюють умови для активної та свідомої діяльності учнів, а й приводять усіх учасників освітнього процесу до запланованого результату. Діяльність учителя в умовах сучасної освіти має бути чітко структурованою та спланованою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Державний стандарт базової середньої освіти : постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-deyaki-pitannyaderzhavnih-standartiv-povnoyi-zagalnoyi-serednoyi-osviti-i300920-898.
Закон України «Про освіту» (від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII ). URL: https://cutt.ly/hrhpm54https://cutt.ly/hrhpm54.
Концепція «Нова українська школа». URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkolacompressed.pdf.
Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/988-2016-%D1%80#Text.

Короденко М.В. Нова школа – нові підходи. Київ : ВЦ «Академія», 2016. 186 с.
Модельні навчальні програми «Технології. 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти. URL: https://imzo.gov.ua/model-ni-navchal-ni-prohramy/tekhnolohichna-osvitnia-haluz/.
НУШ у 5 класі: інновації та особливості. URL: https://naurok.com.ua/post/zustrichaemoreformu-nush-u-5-klasi-innovaci-ta-osoblivosti.
Нова українська школа: порадник для вчителя / за заг. ред. Н. М. Бібік. Київ : Літера ЛТД, 2018. 160 с. 9. Сайт Міністерства освіти і науки України. URL:: http://www.mon.gov.ua.

ЗМІСТ

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Навчальне видання

Журавльова Олена Леонідівна, Демченко Тетяна Юріївна

Сучасний урок технологій

Методичний посібник

Підписано до друку 18.10.2023 Формат 21х29,7 1/16. Гарнітура Times.

Друк офсетний. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 15. Тираж 25пр.

Друкарня ПП «Дорошенко Ю. і Ко»

84320, Україна, м. Краматорськ, вул. Хабаровська, 40Ш

Тел.: 0626462897

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Журавльова Олена

Пов’язані теми

Технології, 9 клас, Методичні рекомендації

Додано

30 жовтня 2023

Переглядів

1303

Оцінка розробки

Відгуки відсутні