Урок "Кайдашева сім'я - соціально-побутова повість-хроніка"

Міністерство освіти і науки України

Старобільський коледж

Луганського національного аграрного університету

 

 

 

 

 

 

Методична розробка проведення тематичної

лекції – розповіді на тему:

 

«Іван Нечуй-Левицький « Кайдашева сім’я - яскравий зразок реалістичної соціально-побутової 

повісті-хроніки»

 

для учнів 1О класу

 

Інновації: форми і методи особистісно-зорієнтованого навчання: навчальний відеофільм,буктрейлер, мультимедійна презентація навчального матеріалу як візуального сприйняття інформації, складання опорного конспекту за матрицею, використання випереджальних завдань, «мозковий штурм», рефлексія.

 

 

 

2018

Укладач: Кобзенко Оксана Миколаївна – викладач загальноосвітніх дисциплін, спеціаліст.

 

 

 

 

 

 

Методична розробка з дисципліни: «Українська література» для учнів 1О класу, розкриває методику проведення тематичної лекції - бесіди з елементами розповіді, пояснення, навчального відеофільму, буктрейлера, мультимедійної презентації навчального матеріалу як візуального сприйняття інформації, складання опорного конспекту за матрицею, використання випереджальних завдань, «мозковий штурм» та рефлексія з теми «Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я - яскравий зразок реалістичної  соціально-побутової повісті-хроніки»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета заняття :

Навчальна   :     розкрити жанрові особливості повісті , її зміст, систему

                           образів , проблематику, акцентувати увагу на

                          майстерності автора змальовувати характери  героїв;

Розвиваюча :    розвивати навики аналізу  літературного твору , усне                   

                          мовлення, абстрактне і образне мислення , вміння давати        

                         чіткі конкретні відповіді  , аналізувати , зіставляти ,

                         наводити переконливі факти;

Виховна:         виховувати почуття поваги до творчості І. Нечуя- Левиць-

                         кого , вітчизняної культури , народної моралі й етносу.             

                         Виховувати порядність, взаємоповагу, взаємопорозуміння у

                        родині.

 

Вид заняття :   тематична лекція – бесіда

Методичне забезпечення :  опорні конспекти , відеофільми, презентації.

Література :       О.І. Борзенко « Українська література» (хрестом.)

                   О.М. Авраменко «Українська література»

                   О. Слоньовська «Вивчення української літератури» 2005р.

 

 

ХІД УРОКУ

І Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

 Домашнім завданням вашим була біографія Івана Нечуя-Левицького. Зараз ми з вами  у формі усного біографічного диктанту перевіримо як ви виконали домашнє завдання.

Іван Левицький ( псевдонім Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в містечку Стеблеві, в сім'ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. В 7 років життя хлопця віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. В 14  років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.

   У 1861 році  Левицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови. У 1865 році  І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865—1866), в гімназіях Каліша (1866—1867) та Седлеця (1867—1872). Одночасно з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати. У 60-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». З 1873 року І. Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У 1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». У 1878 році письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря», 1879  - «Кайдашева сім'я» ,1880 -  «Бурлачка», 1884  -  «Старосвітські батюшки та матушки».

Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду  2 квітня 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

Іван Франко писав, що «Кайдашева сім'я» з огляду «на високо-артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства». Зображуючи життя українського пореформеного села, Нечуй-Левицький дотримувався традицій гоголівської реалістичної школи. Її головними вимогами було докладне змальовування не тільки портретів і поведінки героїв, а й соціального середовища, у якому вони жили.

 

Тема заняття: «Іван Нечуй-Левицький « Кайдашева сімя -  соціально-побутова повість- хроніка»

План:

1.           Реалізм твору. Історія написання. Жанрові особливості. Головна думка.
2.           Характеристика образів.
3.           Сучасна актуальність проблематики повісті.

 

 

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Слово вчителя

Реалізм твору. Повість «Кайдашева сім'я» — яскравий зразок реалістичного твору, адже автор досліджує в ній родинні стосунки, зосереджуючись на морально-етичній проблематиці (побутово-просвітницький реалізм). Письменник створює в повісті переконливі характеристики соціального буття, колоритні соціальні типи, які в той же час є яскравими особистостями (Маруся й Омелько Кайдаші, Мотря та ін.). Однією з найпомітніших ознак реалістичної манери письма є докладне змалювання національного колориту українців — побуту, звичаїв, обрядів, вірувань. Таким способом І. Нечуй-Левицький ретельно освоював «непочатий рудник» українського життя, свідомо акцентуючи на його побутово-етнографічних аспектах, а отже, і реалізував проголошені ним же принципи реальності, національності й народності.

Реалістичності твору додає те, що окремі персонажі мали прототипів. Наприклад, прототипами Кайдашів була сім'я Мазурів із села Семигори, яка була відома на весь повіт постійними сварками, бійками й колотнечами. Мазури мали й реальних багатих сватів — Довбушів.

 

Історія написання повісті. Повість «Кайдашева сім'я» Нечуй-Левицький написав 1878 року. Уперше була надрукована в десяти номерах львівського журналу «Правда», а згодом вийшла й окремою книжкою, теж у Львові.

Іван Семенович звертався двічі до царської цензури, але так і не одержав дозволу надрукувати твір у Росії. Лише 1886 року такий дозвіл було одержано, але автор змушений був внести до змісту тексту деякі зміни. 1887-го року повість побачила світ у Києві в новій редакції: письменник переробив початок і закінчення твору.

У цьому творі художньо відтворено, як каже сам автор, «темні плями народного життя». Повість вийшла друком майже через два десятиріччя після реформи 1861 р. й висвітлювала злободенні для того часу проблеми: злиденне життя хліборобів.

 

Жанрові особливості повісті.

За жанром «Кайдашева сім'я» — це соціально-побутова сатирично-гумористична повість-хроніка. Побутовим і соціальним є конфлікт, навколо якого вибудовується сюжетна інтрига. Чимало уваги І. Не-чуй-Левицький приділяє обставинам життя Кайдашів, зовнішньому світу, зокрема й етнографічним елементам. День за днем і рік за роком у повісті виписані родинні події, вони розгортаються динамічно, послідовно й стрімко, що є ознаками саме хроніки.

 

Головна думка «Кайдашева сiм’я»: показ буденних ситуацій, у яких відбувається змізеріння людської душі, зумовлене постійною залежністю людей від матеріальних нестатків. Духовна роз’єднаність зумовлена відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Це отруює життя і батьків, і їхніх синів та невісток.

 

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗІВ

Перш ніж ми перейдемо до характеристики образів, давайте переглянемо фрагменти фільму, які нам показують проблеми які були використані автором, майже через 20  років після скасування кріпацтва. Проблеми будуть розкриватися на основі образів головних героїв.

 

Побожним, чуйним і добрим був Кайдаш, мріяв про смерть по-християнськи: зі сповіддю, причастям, соборуванням. Але тяжке пияцтво призвело до передчасної страшної смерті, яка не відповідала християнським уявленням. Сини і невістка Мотря надто часто порушували четверту заповідь Божу: не поважали і не шанували батьків. А народна мораль ґрунтувалася в основному на заповідях Божих. У селі зневажали злодіїв, п’яниць, покриток, ледарів, хвальків, безбожників. Тут ніколи нікому нічого не забували. Не могли забути й Мотрі того, що вибила свекрусі око, а Карпо­ві — що ганявся за матір’ю з дрючком. Люди добре знали характери тих, кого вважали негідними: вибираючи Карпа десяцьким, хтось підкреслив, що «буде добрий посіпака», а пропонуючи жарто­ма кандидатуру Мотрі, селяни висміяли цю жінку.

Омелько Кайдаш — звичайний селянин. Тяжка праця, панщина підірвали його здоров’я та си­ли. У нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця». Омель­ко добрий стельмах, дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. Від своїх синів він також вимагав працьовитості. Але Кайдаш любив випити оковитої — це, ма­буть, було його найбільшою вадою. Тяжке життя зробило його нервовим та забобонним. Після одруження синів він поступово втрачає над ними батьківську владу. Карпо навіть підіймає на ста­рого руку. Кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча саме такої смерті боявся все життя. От­же, в образі Омелька Кайдаша втілені типові риси українського селянства другої половини XIX ст.: працьовитість, господарність, разом з тим і неосвіченість, затурканість, забобонність, егоїзм тощо.

Маруся Кайдашиха — дружина Омелька. Сварлива, бездушна жінка. Маруся смачно готувала і замолоду служила у панів покоївкою, від них і сама «набралась трохи панства». Кайдашиха з по­гордою ставиться до бідніших за себе, любить вихвалятись. Позитивними рисами її характеру є те, що вона працьовита жінка, дбайлива господиня, любляча мати і бабуся. Але дріб’язковість, егоїзм, жадоба до землі зробила її жорстокою, жадібною. Це і є причиною частих сварок і розладів у сім’ї, навіть бійок.

 

 

Стосунки Марусі з невістками були дуже важкими, суперечливими. Постійні бійки, сварки.

Випереджальне завдання. Інсценування. Показ взаємин свекрухи та дружини старшого сина Карпа- Морті.

 

Карпо — старший син Кайдашів — неласкавий, сердитий, мовчазний. «Його насуплене, жов­тувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи усміхались».

Лаврін — молодший Кайдашенко. У нього приваблива зовнішність: «Лаврінове молоде довга­сте лице було рум’яне, веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво». Хлопець жартівли­вий, дотепний, веселий. Він у всьому бачить добро, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці. Але, на жаль, зрештою і Лаврін стає егоїстом.

Образ Мотрі — один з найдовершеніших образів повісті. Мотря — Карпова дружина. Дівчина була із заможної родини, але добра і не вихвалялася на селі. Узявши шлюб, поринула в тяжкі будні. Зла свекруха звалила на неї всю хатню роботу. Щоденна гризня зробила Мотрю злою, сварливою жінкою. А лють її не мала меж. Виколола свекрусі око, та не переймалась, а раділа цьому.

Мелашка — щира, тиха, спокійна, лагідна, чутлива. Вона тяжко переживала безладдя в родині. Її любов до рідної матері, чоловіка, намагання догодити свекрусі приємно вражають. Доведена до відчаю, Мелашка їде з односельчанами в Київську лавру на прощу — святкування Пасхи в Києві, за народним повір’ям, мало б принести у сім’ю Боже благословення. Письменник поетизує свою героїню. Так, лірична душа Мелашки почула у жалібних піснях ченців у Чистий четвер (напередо­дні Великодня) «якесь море сліз, що зливалось тисячі літ, і злилось докупи, і полилось піснями з грудей. Здається, в тому морі сліз текли ріки народного горя од самого початку світу...». Та посту­пово і Мелашка втягується в сварки й бійки.

Дуже своєрідний, але типовий для українського села образ «народного радіо» вводить у сюжет повісті І. Нечуй’Левицький. Мабуть, ви вже здогадалися, це — баба Палажка, яка щороку збирає по селу мирян і водить їх до Києва на прощу, щоправда, не всіх повертає додому, як це сталося з Мелашкою. Вона в «наймодерніший» спосіб лікує від пиятики Омелька Кайдаша: радить Кайдашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним… хворого. Автор вкладає в уста Кайдашихи емоційно знижену характеристику «народної цілительки» не випадково: «Чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка», адже Омелько й справді побачив на ній чортячі роги, а чого варте її дивовижне нашіптування над ним: «Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю!» Іван Нечуй’Левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі Палажці та її одвічній суперниці бабі Парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» і «Не можна бабі Парасці вдержатися на селі».

 

 

 

 

 

									1				Н
										2			Е
							3						Ч
									4				У
5													Й
							6	Л
						7		Е
							8	В
				9				И
10								Ц
	11							Ь
		12						К
						13		И
					14			Й

 

ЗАПИТАННЯ  ТА  ВІДПОВІДІ  НА  ЛІТЕРАТУРНИЙ  ВІРШОВАНИЙ  КРОСВОРД

 

1. Прекрасний це письменник,       Талантів цілий лан.       Це Нечуй-Левицький,       А зветься він – Іван.	8. Ця знедолена жінка,     Як пишна калина.     У «Бурлачці» ця жінка     Зветься Василина.
2. Пісний обід,       Бідна вечеря,       Отак жила сім`я Петра,       Він кріпак, це Джеря.	9. Кругом садки, біліють хатки,     Круті яри, зелені гори.     Прекраснеє оце село      І назва гарна – Семигори.
3. Як селяни перед паном        Плазували мовчки, рачки,         Про долю дівчини одної         Розповіда «Бурлачка».	10. Кучеряві кругом верби,      Зелена травиця.      Героїня цього твору –      Річка Раставиця.
4. Стара Кайдашиха          Вже стала бабусею.          Любить онуків,          А зветься Марусею.	11. «Микола Джеря» - твір                     правдивий,         Пробуджує він совість.        Цей твір – це рід літератури,        Що називаєм повість.
5. У духовному училищі         Нечуй влетів у життя вир.                А училище це мав         Богуславський монастир.	12. Сварлива, погана,      Як недобра казка,      Такою є в повісті      Баба Параска.
6. Гарненький, як дівчина,        І слухняний він.        Це син Кайдашихи,        А зветься він – Лаврін.	13. «Микола Джеря» - повість.       Гарна її доля.       Мені до вподоби жінка          Нимидора.
7. На голові очіпок,        Спідниця і запаска.        Тихою була колись        Невістка Мелашка.	14. Жовті сап`янці,       На обличчі – пиха.       Це облеслива, горда       Стара Кайдашиха

 

3. Сучасна актуальність проблематики повісті. дискусія

Переходимо з вами до третього питання, а саме проблематики, яка присутня в творі. Кожну з названих проблем давайте детально охарактеризуємо, прикладами з повісті.

Зображуючи реалістичні картини селянського побуту другої половини XIX ст., Нечуй-Левицький порушує низку важливих проблем. Це проблема батьків і дітей та сімейних стосунків, проблема виховання і народної моралі, віри в Боги і людської гідності. Особливо гостро в повісті стоїть проблема добра і зла.

 

Проблема батьків і дітей.

Сюжет повісті нескладний і характерний для більшості селянських родин, коли діти виростають, створюють свої сім’ї, влаштовують побут. Стосунки в небагатих родинах стають напруженими і часто переростають у неприховану ворожнечу. Повість «Кайдашева сім’я» побудована на зображенні сутичок між старшим і молодшим поколіннями Кайдашів, які приречені жити в одній хаті, ділити невеличке батьківське поле, не маючи змоги поліпшити своє економічне становище. Не миряться сини з батьками, невістки зі свекрухою та між собою. У ворожнечу втягуються навіть діти. Щодня сваряться за якийсь дріб’язок: мотовило, кухоль, сувій полотна, кому мести хату, варити борщ, чия курка знесла яйце. Та найзапекліші сварки відбуваються, звичайно, за землю, худобу і хату .

Із серії потішно-комічних пригод у повісті кінець кінцем виростає реальна і трагічна по своїй суті картина життя селянства, темного, забитого, роз'єднаного віками панщини і новими пореформеними сутичками за власність. Тому й руйнуються звичні старі патріархальні устої, морально-етичні норми, вироблені здавна. Отже, духовна роз'єднаність — ось те лихо, яке отруює щодня життя і батьків, і їхніх синів та невісток. Саме тому всупереч усім нормам моралі син дозволяє собі підняти руку на батька, невістка вибиває свекрусі око, рідні брати ворогують між собою.

 

Підсумок викладача:

«Кайдашева сім’я» хоч і весело читається, але це сумна повість про долю українського села другої половини XIX ст.; це гірка правда про згубність егоїзму й люті, про найгірші сторони нашого національного характеру, написана з метою, щоб ми, українці, ставали досконалішими, гідними себе. Водночас у цьому творі прочитується й справжній гімн українському сві­тові з його неповторною природою; веселою, життєрадісною, поетичною душею людей; мелодійною, багатющою мовою; неповторною у своїй красі піснею. Мабуть, усі ці риси й зумовили популярність повісті.

 

 

Підсумкове тестування

Виберіть один правильний варіант відповіді, як тільки ви виконаєте завдання, комп’ютер вас оцінить:

1. Портретна характеристика: «Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи...» стосується персонажа:

а)    Карпа;                         в) Мелашки;

б)    Лавріна.

 

2.    «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне...» — сказано про героїню:

а)    Мотрю;    в) Кайдашиху;

б)    Параску;    г) Палажку

 

3.Мовою якого твору захоплювався М. Коцюбинський: «Яка прекрасна мова! Читав – наче погожу воду в спеку пив…» ?

А) «Микола Джеря»

Б) «Бурлачка»

В) «Кайдашева сім’я»

 

4. Кому належать ці слова: «Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем…»

А) Лаврін

Б) Карпо

В) Омелько Кайдаш

 

5. «ЧИЙ ЦЕ ПОРТРЕТ?» 

«Дівчина була  невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина ,довгобраза, повновида, з тонким носом. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі, були ніби намальовані веселі, тонкі брови, густі-прегусті, як шовк».

А)  Мотря

Б)  Мелашка

В)  Маруся Кайдашиха

 

6. «ЧИЙ ЦЕ ПОРТРЕТ?»

 «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікоть, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле біле лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзяттям і трохи із злістю».

А)  Мотря

Б)  Мелашка

В)  Маруся Кайдашиха

 

7. «ЧИЙ ЦЕ ПОРТРЕТ?»

 «Висока та здорова… з широким лобом, з гострим лицем, з блискучими, як жар, очима. Вона була в одній сорочці, вузькій запасці. Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти»      

А)  Мотря

Б)  Мелашка

В)  Маруся Кайдашиха

      8. «ЧИЙ ЦЕ ПОРТРЕТ?»

«Широкі рукава закачались до ліктів;  з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».

А)Омелько Кайдаш

Б)Карпо

В) Лаврін

9.  Яке дерево було причиною сварки Кайдашів?

     А) слива

      Б) яблуня

      В) груша 

10.  «ЧИЙ ЦЕ ПОРТРЕТ?»

«…широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті».

А)Омелько Кайдаш

Б)Карпо

В) Лаврін

 

6. Підсумок заняття

6.1. Виставлення оцінок з їх коментуванням.

6.2.. Психологічний тренінг: визначте на кінець уроку який у вас настрій.

7. Домашнє завдання    

Підготувати матеріал про П.Мирного