Урок: "Казка як фольклорний літературний твір, у якому є вимисел, фантазія. Герої казок, їхні вдача, вчинки"

Про матеріал
Мета: поглиблювати знання учнів про казку; розвивати навички діалогічного мовлення; формувати та коригувати процеси словесно-логічного мислення; збагачувати активний словниковий запас; учити правильно висловлювати власні думки; розвивати увагу, пам’ять, зв’язне мовлення; виховувати бажання допомагати; любов до народної творчості.
Перегляд файлу

Урок читання  (4 клас)

Тема: Казка як фольклорний літературний твір, у якому є вимисел, фантазія. Герої казок, їхні вдача, вчинки.

Мета: поглиблювати знання учнів про казку; розвивати навички діалогічного мовлення; формувати та коригувати процеси словесно-логічного мислення; збагачувати активний словниковий запас; учити правильно висловлювати власні думки; розвивати увагу, пам’ять, зв’язне мовлення; виховувати  бажання допомагати; любов до народної творчості.

Обладнання: іграшка їжачка, паперові листочки з написаними на них буквами,

скринька, папір, складові таблиці, педагогічна пісочниця, іграшки, палички для лічби, соломинки для пиття соку

 

Хід уроку

І. Загально-корекційний етап.

1. Організація підготовки учнів до праці.

( привітання, перекличка)

 - Встаньмо, діти, всі рівненько,

 Посміхнімося гарненько:

 Я до вас, а ви до мене,

 А тепер самі до себе.

 Продзвенів уже дзвінок.

 Починаємо урок!

2. Нервово-психологічна підготовка учнів до уроку.

(активізація уваги, сприймання, мислення).

Комунікативна діяльність

 - Діти, до нас із лісу завітав гість. Він заховався, бо хоче, щоб ми вгадали його.

Загадка

 Гостроносий і малий,

 Сірий, тихий і не злий.

 Вдень ховається.

 Вночі – йде шукати свої харчі.

 Весь із тонких голочок,

 Як він зветься?... (Їжачок)

 - Так, це їжачок. А що він носить на своїх голочках?

(Яблука, груші, гриби, листочки)

 - А ось і наш гість – Їжачок - хитрячок з різнобарвними листочками на голочках. (Показуємо учням іграшку їжачка на голочках якого прикріплені листочки)

 Їжачок нас запрошує у цікаву мандрівку. Та щоб дізнатися, куди ми будемо мандрувати, нам в допомозі стануть загадкові листочки, які приніс їжачок на своїх голочках.

 Дидактична гра «Загадкові листочки»

 - Гляньте, діти, на кожному листочку написана літера. Давайте назвемо всі букви на листочках. Зверніть увагу: під кожною літерою написана цифра, що вказує на порядок букв у слові, яке ми маємо скласти та прочитати.

(Разом із вчителькою складаємо листочки із літерами і прочитуємо слово – «казка»)

ІІ. Основний етап.

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

 - Діти! Сьогодні ми з вами вирушимо у подорож по незвичайній країні Казок.

 Але спочатку хочеться вам зачитати гарний вірш про казку.

 Казка

 Казка  - вигадка, всяк знає,

 Але казка - дивина.

 В ній усе не так буває

 І потрібна нам вона!

 Нас вона навчає жити

 І поради нам дає.

 Все в ній вміє говорити

 І у казці - правда є.

 До роботи нас привчає

 І гостинності нас вчить.

 Той, хто казочки читає,

 Потім буде добре жить.

 Бо умітиме радіти

 І сміятись в добрий час.

 Вмітиме добро творити.

 Казка мудрим робить нас.

  Надія Красоткіна

 - Діти, чому нас навчає казка?

2. Підготовча частина.

2.1.Вправа передбачення «Скринька очікувань»

 - Скажіть, будь ласка, чого ви очікуєте від сьогоднішньої мандрівки?

 - Я очікую чогось навчитись у героїв казки.

 -  Я очікую отримати задоволення.

  -  Я очікую дізнатись щось цікаве.

 - Я очікую активної роботи на уроці.

 - Я записала ваші очікування, склала їх у скриньку, а в кінці уроку перевіримо їх.

2.2.  Евристична бесіда

  - Які казки ви знаєте?

  - Про що найчастіше розповідається в казках?

 - Яка ваша улюблена казка? Чому?

2.3. Інформаційна хвилинка «Що таке народна казка

 Найулюбленішим фольклорним жанром є казка. Мабуть, немає у світі людини, яка б не любила або не знала хоча б однієї казки. І діти, і дорослі залюбки їх слухають і читають Але чи всі знають, що таке казка?
 Казка (від «казати», «розповідати») - один з основних жанрів усної народної творчості (фольклору), розповідний твір про вигадані, здебільшого фантастичні події, які сприймаються і переживаються як реальні. Тривалий час казку сприймали тільки як твір для розваги дітей, тож дорослому, особливо освіченій людині, соромно було зізнатися, що йому подобаються казки.

 А чи є у народних казок автор? Чому? Їх складали і передавали з уст в уста наші предки.

 Казки про тварин уважаються найдавнішими, бо раніше люди жили серед

природи, тож їх існування часто залежало від вдалого чи невдалого полювання

на диких тварин. Інколи тварин навіть обожнювали, складали про них легенди.

 Лише на перший погляд, казка - забава й розвага для малечі. Але й дорослі можуть знайти в народних казках багато повчального для себе. Недарма в народі кажуть: «Казка вчить як у світі жить».

Будова казки

 Казка має своєрідну побудову: вона складається із зачину, основ­ної частини та кінцівки. «Жив собі…», «Був собі…», «Це було за царя Тимка (Панька), як була земля тонка…» - так традиційно розпо­чинається багато казок. Це і є зачин. В основній частині розповіда­ється про дійових осіб, події розгортаються як ланцюжок пригод. Кінцівка - це характерний вислів, яким традиційно закінчується казка: «Живуть-поживають, добра наживають».

3. Формуюча частина.

3.1. Дидактична гра «Впізнай казку» 

 Отже, ми вирушаємо до незвичайної й таємничої країни Казок. А щоб потрапити до неї, маємо виконати деякі завдання. Розгляньте, діти, казкові квіти. Я їх назвала казковими тому, що вони принесли нам завдання. І тільки тоді, коли виконаємо завдання ми потрапимо до країни Казок.

 Завдання: за прослуханим уривком упізнати казку і назвати її.

 Підробив він голосок,

              Став тонесенько співати.

              Здогадалися малята:

              «Ні, це – вовк, не наша мати»

              («Вовк і семеро козенят»)

 Біжить лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться – рак виліз з    води на камінь та клешні точить, щоб гостріші були. (Лисиця та рак)

 А хто, хто в цій рукавичці?

 Мишка-шкряботушка,

 жабка-скрекотушка,

 зайчик-побігайчик, лисича-сестричка,

 вовчик-братик та кабан – іклан

              А ти хто? («Рукавичка»)

              - Ой вовчику-братику, хіба ж то я? Хіба ж ти не бачиш, що з мене й мозок тече, - так мене побили, що й голову провалили мені. Вовчику-братику, підвези мене.

 («Лисичка-сестричка та вовк-панібрат»)

 Знайшов Півник колосок,

              Змолов борошна мішок.

              Та й напік у печі

              Пиріжків і калачів.

              Мишенят не пригощав –

              Жоден з них не помагав.

                («Колосок»)

              - Молодці, діти! Ви гарно впорались із завданням. Ось і потрапили  ми в чарівну країну Казок.

3.2. Завдання від Колобка: робота із складовими таблицями

 - Упізнайте казкового героя.

 Ой, набридло на віконці

 Все на сонечку сидіть.

 Я візьму і покочуся.

 Щоб побачити весь світ. (Колобок)

 - Діти, Колобок підготував вам цікаве завдання. Він хоче дізнатися, чи вмієте ви читати склади (Рис. 3.2.1.).

 

на

ан

 

 

но

он

 

ну

ун

 

ні

ін

 

не

ен

 

ни

ин

 

ма

ам

 

 

мо

ом

 

му

ум

 

мі

ім

 

ме

ем

 

ми

им

Рисунок 3.2.1. Прямі і обернені склади

 

3.3. Рухлива гра за мотивами казки «Веселі Колобки»

 - Діти, Колобок хоче з нами погратися. Але перш ніж ми приступимо до гри, давайте трішки пригадаємо казку про Колобка, назвемо її казкових героїв.

 Лічилкою визначаємо, хто буде Зайчиком, інші учні – Колобки.

На одному боці  класу на підлозі креслимо коло - хатку для  звірятка, а на іншому – для Колобків. Звірятко стоїть у своїй хатинці, а Колобки ходять по класу, виконуючи рухи відповідно до тексту вірша:

 В лісі Колобки гуляють,

 Ходять, бігають, стрибають.

 Комариків відганяють.

 Колобки, тікайте,

 Зайчик за деревом – поспішайте!

 Колобки тікають, а Зайчик ловить їх до свого будиночка. Далі проводимо гру із Вовчиком, Ведмедиком. Діти міняються ролями.

 Вказівки до гри: діти повинні ходити та бігати в різних напрямках, не штовхати одне одного, підходити ближче до будиночка звірятка.

3.4. Використання елементів педагогічної пісочниці. Подорож в країну Небувандію.

 Кличе, діти, Їжачок,

 Нас погратися в пісок.

 Тут чекають чудеса

 І казок наших краса.

3.4.1. Вітаємося з пісочком, ділимося враженнями від дотику з ним. Залишаємо відбитки долоньок, на них пишемо першу літеру свого імені.             

3.4.2. Подорож країною Небувандією

 За горами, за полями, (нагортаємо долонями гори з піску, розгортаємо і робимо поле)

 За широкими морями. (розгортаємо долонями пісок, щоб було видно блакитне дно пісочниці – море, розслабленими пальчиками малюємо хвильки на поверхні піску, виставляємо у море іграшку котика)

 Є країна дивна.

 В ній – хочеш вір, а хоч – не вір.

 Все навколо – чудеса,

 Казки дивної краса.

 

 Ось у морі пливе Кіт,

 Вгору виставив живіт

 Ловить хвильки він, муркоче

 У воді плаває охоче.

 

 Щось тут дивне, діти є?

 Незвичайне хтось впізнає?

 Разом із учнями доходимо висновку, що коти не люблять купатися у воді, тим паче – у морі.

 Щоб нам далі мандрувати,

 Слово «кіт» маєм зібрати.

 Визначаємо, який звук чуємо на початку слова, голосний він, чи приголосний.

Викладання слова «кіт» за допомогою паличок для лічби 

 На поверхні пісочку маємо скласти із паличок для лічби слово «кіт», попередньо написавши його пальчиком.

Розвиток мовного дихання. Вправа «Врятуємо кита»

 Сонце в небі припікає (малюємо пальчиками сонечко, промінчики)

 І пісочок прогріває.

 По пляжу гуляє Кит (виставляємо іграшку кита)

 Парасольку він тримає.

 

 Бідолаха хоче в море,

 Жарко йому, справжнє горе.

 Без водички пропадає

 Й сумно так  усе зітхає.

 - Діти, давайте допоможемо киту врятуватися від спеки: подмемо на нього подихом  крізь соломинку від соку.

 - Чи полюбляють кити засмагати на сонечку? Таке буває?

 Хто ж це так наплутав, діти. Та це ж зла Чаклунка навела чари та сплутала букви у назвах тварин, і відтоді кіт  плаває у морі, а кит – засмагає на сонці.  Але чи повинно так бути?

 Давайте допоможемо їм повернутися до свого життя.

 Гра «Чарівні  перетворення»

 Зміст гри: на піску вчитель пише слово «кіт», потім замінює літеру «і» на «и». Під час проведення гри слід звернути увагу дітей на те, що із зміною лише однієї букви повністю змінюється значення слова.

 - Ось ми й допомогли нашим звірятам, навели лад в країні Небувандії та нам час повертатися. Давайте подякуємо пісочку  за цікаву мандрівку і собі за старання, прагнення допомогти.

 Діти витирають руки вологими серветками і сідають за парти.

3.5. Робота над українською народною казкою «Дві білки» (Див. Додаток №1)

1. Читання казки вчителем.

2. Бесіда за змістом прослуханої казки:

 - Сподобалася вам казка?

 - Хто є головними героями даної казки?

 - Котра Білочка  вам найбільш сподобалася? Чому?

3. Герої казки, їх вдача. Вчинки.

 - Якими словами ми можемо описати героїв казки? Якою була одна з Білочок? (гарна, пухнаста, працьовита, дбайлива, роботяща, турботлива)

 - А інша ? (грайлива, безтурботна, ледача)

 - Чи вірно вчинила Білка, пожалівши свою сусідку?

 - Чому нас навчає ця казка ? (бути працьовитими, допомагати іншим)

4. Народ скаже – як зав’яже

 - Діти, у кінці казки є прислів’я, як ви розумієте його зміст?

 «Без праці немає добра!»

5. Переказ казки за запитаннями вчителя.

6. Узагальнююча бесіда

ІІІ. Заключний етап.

1. Підведення підсумків уроку.

 - Ось і підійшла до завершення наша мандрівка країною Казок. Казка дарує людям чарівність, загадковість, а також застерігає від помилок у житті. Казка - це серце народу, його душа, його крила, це згадка про батьківські заповіти, це мудрість народу...

2. Перевірка «скриньки очікування»

 - Давайте заглянемо до «скриньки очікування». Ви очікували:

… дізнатись щось цікаве. Що цікавого ви дізнались на уроці? (Версії учнів)

… чогось навчитись. А чого ж ви навчились ? (Версії учнів)

… активної роботи. Чи була у нас активна робота? (Версії учнів)

… отримати задоволення. Чи отримали ви задоволення? (Версії учнів)

3. Гра «Мікрофон»

 - Мені на уроці сподобалось …

 -  З якими труднощами ви зустрілися сьогодні?

 - Я зрозуміла (зрозумів) …

 - Я навчився (навчилась) у героїв казки…

4. Релаксація.

5. Приведення в порядок робочих місць.

6. Створення установки на відпочинок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №1

Українська народна казка

Дві білки

 Жили собі дві білки, кожна у своїм дуплі в густому лісі. Обидві були красиві та пухнасті, тільки одна з них цілий день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і все складала у своїй хатинці, в дуплі дерева. А друга зовсім нічого не робила і не збирала їжу, тільки коли їй їсти захочеться, тоді назбирає трішки грибочків чи жолудів щоб попоїсти, а так, цілими днями скакала з однієї гілки на другу, лякала пташок і гралася. І так ціле літо прожила грайлива білка.

    А працьовита й дбайлива білка наносила собі в дупло повно всякого добра на зиму. І застелила свою хатинку мохом, пушком і сухим листям, щоб було тепло і м'яко перезимувати, і дверцята зробила собі до хатинки своєї, одним словом – господиня.

    Так пройшло тепле літо, в одної білки - у праці і турботі, а в другої - весело в забавах.

    Минула вже й дощова осінь, і прийшла люта зима. В лісі стало сумно і пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків, ні жолудів. Тільки мороз, вітер і сніг заметали в лісі.

    Сидить собі роботяща білка в тепленькому дуплі і ні за що не переживає, ціле літо працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м'яко їй, і тепло, і попоїсти є що.

    А другій білці жилося зовсім не так солодко: в дуплі вітер свище, снігом замітає, харчів пусто, так як ціле літо веселилась і жила одним днем. Сидить бідна білка голодна, холодна та уже так змарніла, що одні кістки та шкура.  

    Тут згадала собі ледача та замерзла до кісток білка, що у неї є сусідка яка ціле літо збирала собі запаси харчів на зиму та й думає: «Піду я до неї та попрошу трохи харчів, а літом їй поверну».

 Прийшла вона до сусідки та й стукає в двері:

 - Хто там?

 - Це твоя сусідка!

 - Заходь, - запрошує дбайлива білка і відчиняє двері.

    Як поглянула на нещасну, збідовану від холоду та голоду сусідку, і дуже шкода їй стало.

 - Прошу, присідай, я якраз  обід приготувала! Чим хата багата тим і рада… Зігрійся трохи в моху, а я дам тобі ще горішків і жолудів… Бери їжу на здоров’ячко. Та й разом зі мною живи, мені і так скучно одній.

 Засоромлена білка каже:

 - Але ж я не заслужила на таку доброту, я ціле літо  прогуляла.

 - Нічого, - каже друга, - тепер ти також будеш дбайлива як я, бо знаєш тепер, що без праці немає добра! Будемо разом працювати і добра наживати.

    Лінива сусідка з радості обцілувала свою добру подружку. І відтоді жили білки разом. А ліниву білку життя навчило працювати літом для того, щоб перезимувати в теплі і ситою.

 

 

docx
Додано
19 вересня
Переглядів
72
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку