Урок "Класифікація опіків, перша допомога, профілактика больового шоку. Дія низьких температур на організм людини"

Про матеріал
Мета: сформувати поняття про опік та відмороження; з’ясувати класифікацію опіків, сформувати уявлення про правила та порядок надання першої допомоги при опіках та відмороженнях.
Перегляд файлу

1

 

Надання першої допомоги при опіках, відмороженнях, утопленні, ураженні електричним струмом,отруєнні та попередження інфекційних захворювань і захворювань, що передаються статевим шляхом.

Тема: Класифікація опіків, перша допомога, профілактика больового шоку. Дія низьких температур на організм людини.

Мета:  сформувати поняття про опік та відмороження; з’ясувати класифікацію опіків, сформувати уявлення про правила та порядок надання першої допомоги при  опіках та відмороженнях.

План

1. Поняття про опік;

2. Класифікація опіків та їх ознаки;

3. Перша допомога при опіках різного ступеня;

4.  Профілактика больового шоку;

5. Поняття про відмороження;

6. Ступені відмороження та їх ознаки;

7. Перша допомога при відмороженні.

 

Література

  1. Гоголев, М. И. Подготовка санитарных дружин в общеобразова­тельных школах и профессионально-технических училищах. - М.: Меди­цина, 1989.
  2. Гомончук, А. И. Основы медицинских знаний. Десмургия. Гемо­стаз. Иммобилизация. 2001.
  3. Медико-санитарная подготовка учащихся / под ред. П. А. Курцева. - М.: Просвещение, 1991.
  4. Основы медицинских знаний учащихся / под ред. М. И. Гоголева. - М.: Просвещение, 1995.
  5. Захист Вітчизни: Підруч. для 10-11 кл. загальноосвіт. навч. закла­дів/М. М. Бака, Ю. О. Квашньов, А. О. Литвиненко, [С. І. ОперайлоІ; Заред. Ю. О. Квашньова та А. О. Лит­виненка. — К.: Вежа, 2006. — 448с.
  6.  Надання першої медичної допомоги потерпілим/Укл. Романів Л.В. – Чернівці: Книги - ХХІ, 2008.-88с.
  7.  Воробйов О.О., Кардаш В.Є., Радько М.М. Медицина катастроф – Чернівці, БДМА, 2004.
  8.  Перша допомога: Підручник для населення. – 1999 Товариство Червоного Хреста України. - К.: Видавничий дім "Скарби", 1999.-168 с.

 

Опіки виникають під дією високих температур. Опіки від світлового випромінювання, полум'я, кип'ятку і га­рячої пари називають термічними, а від дії на шкіру і слизові оболонки сильних кислот і лугів, які спричи­нюють не тільки місцеве ураження, а й загальне отруєння організму, — хімічними.

Важкими є опіки від напалму та інших запалюваль­них речовин. Напалм прилипає до одягу і, продовжуючи горіти, вражає не лише шкіру, а й підшкірну клітковину та м'язи й утворює глибокі опіки.                                                         Залежно від глибини ураження шкіри і тканин тіла розрізняють чотири ступені опіків: легкий (І) — почервоніння шкіри; середньої тяжкості (II) — утворення пухирів; тяжкий (III) — змертвіння всієї товщини шкіри; надзвичайно тяжкий (IV) — обвуглювання тканин тіла.

При великих (понад 10-15% поверхні тіла) опіках II—III ступенів виникає важке загальне ураження ор­ганізму — опікова хвороба, яка нерідко ускладнюється опіковим шоком. Особливістю опікового шоку є його дов-готривалість (від 24 до 72 годин). Опікова хвороба харак­теризується гострою інтоксикацією, порушенням в орга­нізмі водно-сольового обміну. Все це часто призводить до запалення легень, ураження печінки, нирок, гострих виразок шлунково-кишкового тракту.

Коли на потерпілому горить одяг, то насамперед по­трібно його погасити, накинувши пальто, ковдру тощо. Потім необхідно дати потерпілому випити теплої підсо­леної води. Обпечену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи і залишаючи на місці ті його шматки, що при­липли до тіла. Не можна розрізати або роздушувати пухирі, торкатись обпаленої поверхні руками, змазувати її жиром, маззю чи іншими речовинами. На опікову поверхню накладається стерильна пов'язка.                                                                                                                              При великих опіках, які займають значну поверхню тіла, ураженого слід загорнути в чисте простирадло, вжити всіх необхідних заходів для запобігання шоку і терміно­во транспортувати його до медичного закладу

 

 

Залежно від глибини ураження тканин тіла розріз­няють чотири ступені відморожень: легкий (І) — синюшність, набряклість шкіри; середньої тяжкості (П) — хворобливість шкіри; тяжкий (III) — утворення пухирів (заживлення без наслідків); надзвичайно тяжкий (IV) — змертвіння м'яких тканин тіла і навіть кісток.

Надаючи першу допомогу, потерпілого кладуть у ванну з теплою водою, а коли такої можливості немає, то захищають від холоду на місці: дають йому гарячий чай, каву, а мокрий одяг, мокре взуття замінюють сухим. Як­що ще не настали зміни в тканинах (пухирі на шкірі, змертвіння), то відморожені місця протирають спиртом чи одеколоном й обережно розтирають ватним тампоном або вимитими сухими руками до почервоніння шкіри. Якщо ж зміни вже є, то ушкоджені місця протирають спиртом і накладають стерильну пов'язку. Не рекомен­дується при відмороженнях будь-якого ступеня розтира­ти ушкоджені місця шкіри снігом, бо це може погіршити стан потерпілого.

 

 

 

Запитання для контролю

doc
Додано
27 грудня 2020
Переглядів
1743
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку