Інтегроване навчально-виховне  заняття-університет здорової та успішної особистості

 

Тема. «Крок у майбутнє -екологічна безпека та здоров´я майбутніх професіоналів»

 

 

Мета: Сприяти отриманню досвіду прийняття самостійного відповідального рішення в ситуації, пов'язаній із життєвим самовизначенням та професійним вибором; сформувати в учнів відповідальне ставлення до успішного вибору професії; розвивати пам'ять, увагу, творчі здібності учнів; виховувати колективізм, комунікабельність, вміння висловлювати свою думку та вислуховувати думки інших.

План і хід інтегрованого навчально-виховного заняття

Звучить пісня Алли Лобащук « Шкільне життя»

Члени творчої групи вчителів по черзі проговорюють:

- Як сказала англійська журналістка Кетрін Уайтхорн, найкраща порада, яку можна дати юнацтву:  «Знайди будь - що, що тобі подобається робити, а потім знайди будь-кого, хто буде тобі за це платити».

 -І справді, якщо людина займається тим до чого у неї лине серце, вона не просто виконує роботу гарно, а й насолоджується процесом.

- Говорять, що вибір професії – це друге народження людини. Від того, наскільки влучно ти обереш свій життєвий шлях, залежить яке місце в суспільстві ти будеш займати.

  - Кожен із вас романтик, мрійник, чогось хоче досягти, кимось стати, ставить перед собою певні завдання, одним словом — шукає себе.

-Сподіваємось, що наша зустріч допоможе точніше визначитися, ким бути, яким бути.

-Звичайно, у такій важливій справі без труднощів не обійтися, проте їх не слід лякатися.

- Звісно, ви маєте прислухатися до порад дорослих, але прислухайтеся передусім до порад свого серця.

-А щоб почути внутрішній голос, утвердити свої бажання, мрії, — повірте у власні сили.

   Вчитель. Вислів Джона Леннона буде епіграфом сьогоднішнього форуму: « Життя - це те, що відбувається в той час, коли ми плануємо майбутнє».
      Плануючи це майбутнє, ми оперуємо такими поняттями, як мрія, надія, життєва програма, життєві цілі.
(На дошці вивішуються аркуші, на яких записані такі поняття: мрія, надія, життєва програма, життєві цілі. Дається визначення цим поняттям).
Мрія - це власне бачення бажаного майбутнього. Мрія завжди живе у нашій свідомості як яскравий образ.

 

 Мрії бувають пасивні, далекі від реальності, і активні, і тоді вони мотивують поведінку.
Надія - має величезний енергетичний потенціал.

 

Надія зігріває похмуре сьогодення, допомагає людині пережити буденні драми.

 

Зруйнована надія є найнебезпечнішим стресом.

 

Життєва програма  передбачає свідоме ставлення до життя. Вона містить систему життєвих планів, що враховують і зовнішні обставини.

Життєві цілі  відображають потреби особистості, її найважливіші інтереси.

Постановка цілей повинна враховувати реальні можливості їх досягнення.
 

Тільки людина, яка має чіткий орієнтир, мету, мрію може її досягти: крок за кроком, долаючи усі перешкоди на шляху власного життя.

 

 Ці слова театралізуються: учні 5-11-х класів передаючи з рук в руки « немовля», проговорюють:

 

 Ми вступаємо в різні періоди нашого життя,
наче немовлята, не маючи за плечима ніякого
досвіду, скільки б нам не було років.
Ф. Ларошфуко

 Звучить музика і голос за сценою) «Самая красивая на свете мелодия»

          Дитя моє, Бог дав тобі життя.
І щоб ніхто не заподіяв шкоди
Шлях правильний ти обери.
              Задумайся, як житимеш поміж людьми?
З добром чи лукавством по світу підеш.
До світла чи в царство пітьми?
           Тому давайте говорити про життя,
Щасливе, повноцінне, гармонійне,
Про цінності земні й нетлінні,
Давайте говорити про життя.

Вчитель. Нехай нас благословить Господь Бог на справжню творчу роботу під час форуму

 (Звучить ритмічна )Царица  небесная-самая красивая песня

Ведучий-1. Наша Україна багата талановитими людьми, що своєю працею звеличують її.

Це композитори і вчені, літератори і художники, співаки та інженери. І привели їх до вершин слави наполеглива праця та дитячі інтелектуальні мрії. Наша творча зустріч  " Крок у майбутнє "відкриває нові юні обдарування, які в майбутньому обов'язково поповнять ряди української інтелектуальної еліти.

Результати анкетування серед учнів 5-11-х класів аналізує практичний психолог школи. Вони свідчать…….

Ведучий-1. Хто хоче по-справжньому притулитись до творчості  й краси, давайте  запитаємо у фахівців.

Вчитель музики ті фізичної культури. Моє професійне зростання….. А розпочиналось все так…

Ведучий-2.Для вас  показали свій хист та уміння  справжній фахівець своєї справи , творчий вчитель та його вихованці . А ми дізнались, що важать бажання, терпіння, хочемо вам від душі побажати         

   Ясний вогонь мистецтва тримати,   

      Щоб розквітало ваше уміння,          

        В душах жило народне коріння.

 

Ведучий -1. Всюди друзів ми знаходим, З ними як одна сім'я,   але нам без друга - спорту не прожити ані дня.

Ведучий-2: Щодня бігом ти займайся, ще й водою обливайся, збереже це від всіх бід, жити будеш до ста літ!

Ведуча-1 : А зараз настав час представити спортсменів та юних

туристів.-В чому полягає успіх у спорті , туризмі? Слово команді туристів Нижньосірогозької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Керівник Артеменко О.С.

Ведуча-2: Здорові діти - нація здорова, багата Україна і чудова. Тож здоровими ростіть. В майбутнє добрими ідіть!

( Слово шкільному бібліотекарю: інтерв´ю « Полиця  цікавих довідкових джерел»)

 

1-й. Хто хоче жити без біди,
2-й. Цвісти й зростати, як з води.
3-й. Кому Земля, як рідний дім
4-й. І він живе й радіє в нім .
5-й. Кому на себе не начхать ,
6-й. Здоров’я хоче гартувать
7-й. Й бажає у житті хороших змін
ВСІ разом: Тому допоможе «університет здорової та успішної особистості».

Ми-за здоров’я,
Ми -за щастя,
Ми -проти болю і нещастя.
За розум тверезий
За думки ясні,
За юність, дитинство,
За радість в житті.

Девіз нашої зустрічі: «Нехай не слабне твоя воля -
                  В твоїх руках майбутня доля!»

 

Ведучий-1. Як розказати про це  так, щоб всім було цікаво?

 

Сюжетну лінію обрать корисну і яскраву.

 

А може спробувати сили у кіно?

Ми думаєм, що вдасться нам воно.

 

Ведучий-2. Сучасне, українське, віртуальне

Де всі події із життя, реальні.

 

Ведучий-1. Сценарій у нас власний,

Актори супер класні.

 

Ведучий-2. А декорації де ми візьмемо?

 

Зніматимем в натурі,

Зі сцени не підемо.

 

Отож, знімаємо кіно,

Цей вид мистецтва відомий всім давно!

 

Ведучий-1. Частина перша «Традиційна».

Камера, світло, титри пішли,

Приготувались і почали!

 

                                               Дубль 1, серія 1:

«Здорового способу життя традиції давно шанують українці»

Слово народознавцям.

Культ здорового способу життя, що в різні часи сповідувався в Україні, сприяв вихованню здорового покоління молоді.

Про здоров’я і незвичайні можливості наших предків ходили легенди.

 

Іноземці, потрапивши на Запорізьку Січ, дивувалися, що замість муштри козаки співали і танцювали. Звідки ж їм знати, що саме в цьому криється секрет сили і здоров’я.( козаки знали кілька премудростей, які допомагали їм відновлювати життєву енергію та піклуватися про власне здоров’я»

Наприклад, на шиї козака, за необхідності, висіло невеличке намисто із сухих ягід любки дволистої. Це надзвичайно енергетична рослина, яка росла на багатьох територіях України. Одна висушена ягідка забезпечує добову потребу у їжі і воді для життєдіяльності людини. Тварині, приміром коню, потрібно трохи більше – дві ягідки на добу. Козаки ніколи не палили тютюну. Їх очеретяні, або глиняні носогрійки, які візуально нагадували люльки, виконували роль інгалятора. В порожнину такого інгалятора набивалися цілющі трави, які лікували, скажемо нежить. Такі «премудрості» були особливо актуальними перед боєм, оскільки козацька «трубка» надавала дуже швидкого і цілющого оздоровчого ефекту.

 

Тож, як козаки, здоровими ростіть,

В майбутнє сильними ідіть!

Козацькі перемоги, як і футбольні, випадковостей не передбачають: гарні результати свідчать про наполегливу працю, дисципліну, злагодженість дій у команді, правильно обрану тактику і стратегію, чіткий розрахунок.

До речі, перед боєм кожен козак отримував психологічне налаштування, а після військової сутички з ворогом — психологічне розвантаження.

Алкоголь – це технологія, яка зупиняє співпрацю лівої і правої півкуль мозку людини. Іншими словами, алкоголь створює залізобетонну стіну між свідомістю і підсвідомістю, зупиняє природні можливості людини. Ми вже багато втратили завдяки шкідливим звичкам. Наприклад, не пам’ятаємо снів, які зазвичай є віщими, попереджують про небезпеку, про важливі рішення.

За часів правління Великого князя київського Володимира греки вперше завезли суднами по Дніпру до стін Києва багато амфор з вином, мудреці порадили киянам вилити це пійло в річку, що і було зроблено.

Справжні чоловіки й алкоголь – якості не сумісні. Справжні чоловіки спиртного не вживають. Побачити на териториії Запорозької Січі козака напідпитку було б нереальною подією. Це все одно, що хтось зараз демонстративно їв би тарганів, і цим хизувався. На Січі панувала жорстка дисципліна. Тому козака, що перебував би у неприглядному стані, під впливом алкоголю, мабуть просто «стукнули» б веслом.

Крім того, в українській нації не допускалося такого явища як брехня. Брехати не можна навіть самому собі. Брехня – це криве дзеркало, що спотворює істину, це бар’єр між людською свідомістю і підсвідомістю; вона породжує токсичні емоції – страхи, агресію, занепокоєння, заздрощі… Тобто людина перестає бути собою, створює навколо себе хаос. Примітно, що нашим пращурам, не потрібно було підтвердження правди шляхом підпису чи печатки. Достатньо було слова. Наявність обману просто не передбачався\ Брехня зупиняє культурний розвиток людини. Ніхто з наших пращурів просто так не наважився б зрубати дерево – потрібно було провести відповідний духовний обряд і озвучити всесвіту обіцянку, що замість цього дерева буде висаджено інше, а може й не одне. Цікавим є той факт, що наших з вами прабабусь й прадідусів не кусали звірі й не жалили змії. Це не можливо пояснити та осягнути розумом, але це так. Українські козаки, як і наші пращури загалом, уміли спілкуватися із природою.

 

Дубль-2. Погляд в історію…До життя готуй себе як справжній козак. Рубрика: Етапи становлення  справжнього козака

 Ведучий-1. Проста, дуже невибагливої ​​наука життя –бути здоровим та сильним

 У підтвердження цьому слово юним біологам.

Юний біолог-1. А мова піде про видатних фізіологів І.П. Павлова та І.М. Сєченова.

Іван Петрович Павлов народився 26 (14) вересня 1849 р. у старовинному  місті Рязані. Батько його, Петро Дмитрович Павлов, виходець із селянської родини, був у ту пору молодим священиком одного з зубожілих парафій. 

Петро Дмитрович був вольовою, життєрадісною людиною, володів міцним здоров'ям, любив роботу в саду і городі. Протягом багатьох років садівництво та городництво були істотною підмогою сім'ї Павлових.До цього привчав і своїх дітей. Високі моральні якості, семінарська освіта здобули йому репутацію вельми освіченої людини.

"А під всім - повсякчасне спасибі батькові з матір'ю, привчили мене до простої, дуже невибагливої ​​науки життя і дали можливість здобути вищу освіту". 

Іван ріс здоровим і завзятим. Він охоче грав з молодшими братами і сестрами, з малих років допомагав батькові в городі і саду, при споруді будинку (вивчився трохи столярній і токарному справі), а матері - у домашніх справах. Про цей період життя Івана Петровича Павлова згадує його молодша сестра Л.П. Андрєєва: "Першим його вчителем був батько ... Іван Петрович завжди з вдячністю згадував свого батька, який зумів прищепити дітям звички до праці, порядку, точності та акуратності у всьому." Справі час, потісі - час ", - любив говорити він. .. У дитинстві Івану Петровичу доводилося виконувати і інші роботи.

Літні студентські канікули брати проводили у батьків, працюючи, як і в дитинстві, в саду і граючи в свою улюблену гру - городки. Саме в грі яскраво виявлялися характерні риси майбутнього вченого - гарячий темперамент, неприборкана воля до перемоги, витривалість, пристрасність і витримка.

Любов до праці і самодисципліна були  витоками його майбутніх досягнень. Він витримав шлях в науку через безгрошів`я і через ряд перешкод.

Павлову в цьому допомагає загальна біологічна  освіченість. Він сформував у собі систему життя й праці.Але головне місце у нього справляло почуття часу. Внутрішній « Секундомер», мабуть, ніколи не зупинявся.

Якою б не був він захоплений  науковою новизною, коли підходив строк послідуючих справ, він у необхідний час переключався.

Ні, Павлов нікуди не поспішав, він звик дисциплінувати, само обмежувати себе й закріплення цією манерою в колективі вважав обов´язковим. Під час розмов з однолітками, правило це не порушував. Відповідав: «До побачення!» або «Вибачте... Ну, вже п´ять годин!»

Звичка так керувати собою, не є вродженою рисою. Це сформувалось завдяки силі волі й обов´язковості. Вже з юнацьких часів Павлов тренував в собі ритм співрозмірності, вміння змінювати заняття, а це- умовний рефлекс.Навіть ввечері він дотримувався  таким регламентом. З 8 вечора він читав періодику на англ., французькій мові, німецькій. Тоді була перерва й знову книги більш фундаментальні різних напрямків. Важливо, що це робилось регулярно й систематично.

Іван Павлов багато читав, вів спартанський спосіб життя, був вимогливий до себе та й до оточуючих.Іван придбав велику силу, витримку. Гра в городки потребувала уваги, точності, вчила зберігати спокій. Вдома батько спорудив для синів гімнастичні знаряддя «вся зайва сила в користь йшла, а не на «баловство». Персональному автомобілю  Павлов до старості надавав перевагу пішим пробіжкам, їзди на велосипеді, змагань на на турніках .Флаги  фізіології усіх країн схилялись до його ніг.  На всіх континентах земної кулі   знають ім´я  Павлова, знають навіть діти , знають його портрет – людини з   білою бородою…»"Хочеться довго жити, - говорив Павлов, - тому що небувало розквітають мої лабораторії… на рідному грунті ".

 « Все своє життя я полюбляв працю фізичну й розумову…, але найбільше , мабуть ,др угу...Це давало мені енергію для життя».

Юний біолог-2. СЕЧЕНОВ (Сєченов) Іван Михайлович (13(01).08.1829—15(02). 11.1905) — учений, інженер, лікар. Докторр медицини (1860) й зоології (1870), педагог, громад. діяч, мемуарист. Чл.-кор. (1870) і почесний член (1905) Імператорської АН, почесний член Петербурзького (1869) та Новоросійського (1876) ун-тів, Військово-мед. академії (1899), Т-ва шанувальників природознавства, антропології та етнографії, Т-ва лікарів у С.-Петербурзі. Почесний голова 1-го Міжнар. психологічного конгресу в Парижі (1889). Заслужений професор Моск. ун-ту (1896 1847 номіно-ваний польовим інженер-пра-порщиком, 1848 направлений служити до резервного саперного батальйону Київської фортеці. 1860 призначений ад’юнкт-професором Петерб. медично-хірургічної академії та ординатором госпіталю. 1861 став екстраординарним професором (1864 — ординарним). 1862 відряджений до Франції, винайшов ефект т. зв. сеченовського (центр.) гальмування.

Обраний 1873 віце-прези-дентом Новорос. т-ва дослідни-ків природи, С. оприлюднив по-точні наук. здобутки на регулярних зборах колег і в періодиці, у т. ч. на шпальтах місцевого органу "Записки Новороссийского общества естествоиспытателей". В Одесі виконував обов’язки присяжного засідателя окружного суду, мандрував Херсонською губернією і Таврійською губернією.та багато іншого.

-Як за свої 76 років можна було виконати такий великий об´єм творчих наукових наробок, де брав енергію для виконання творчого професіонального виконання роботи  та доводив справу до кінця?

 Знаменитий фізіолог Іван Михайлович Сєченов відкрив значення активного відпочинку. Учений звернув увагу на те, що сили відновлювалися швидше, якщо під час відпочинку 1 руки, відпочивала інша. Права рука відпочивала краще під час роботи лівою, ніж під час  цілковитого спокою обох рук. Так було вперше відкрито ефект активного відпочинку.При розумовій роботі корисний активний відпочинок, коли навантаження припадає на м´язи, а мозок у цей час відпочиває

Фізіолог Іван Михайлович Сєченов (1829 - 1905) показав наявність міцного зв'язку між діяльністю центральної нервової системи і м'язовими рухами. Праці Сєченова заклали основи вивчення фізіології фізичних вправ, проблем втоми та активного відпочинку при м'язовій діяльності людини.

Наукові положення Сєченова отримали розвиток в працях російського фізіолога І.П. Павлова (1849 - 1936). Його вчення про вищої нервової діяльності, єдність фізичного і психічного, про освіту умовних рефлексів мало значення для вивчення ролі фізичних вправ у формуванні рухових навичок і вмінь для трудової та спортивної діяльності. Вчення Павлова про типи нервової діяльності допомогли в розвитку теорії і методики фізичного виховання, лікарського контролю за тими, хто займається фізичними вправами.

Людина – це істота не лише соціальна, але і природно-біологічна. Вона не успадковує види діяльності, але біологічні можливості їх засвоєння можуть передаватися у спадок. Людина з народження наділена у вигляді задатків природними життєвими силами, які можуть бути розвинуті за допомогою фізичних вправ.  В “Нарисах історії первісної культури”, відзначаючи прагнення людини до руху, пишеться:“…увечері, відпочивши від втоми трудового дня, первісна людина відчуває природну фізіологічну потребу розім’яти своє тіло…Фізкультурно-тренувальний чи свого роду емоційно- збудливий характер мають поширені мисливські та військові танці, які виконуються перед відправленням на полювання або в похід”.

 

У будь-якій трудовій діяльності, що обирає  людина,  можна виділити два компоненти: фізіологічний та психічний. 
Фізіологічний компонент пов’язаний із фізіологічними можливостями кожного індивідуума і визначається роботою його м’язів, системи кровообігу, дихання, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату. Дія цих систем координується  центральною нервовою системою. У цьому процесі витрачається велика кількість енергії, кисню для активізації обмінних процесів.

Психічний компонент визначається психічними процесами і психічними властивостями особистості. Психологи виділяють пізнавальні процеси, за допомогою яких людина пізнає світ (відчуття, сприйняття, увага, пам’ять, уява, мислення і мовлення), та психічні властивості (або стан особистості), які регулюють спілкування людей один із одним, безпосередньо керують вчинками і діями (здібності, темперамент, характер, емоції та почуття, мотивація і воля). Психологічні стани відрізняються різноманітністю і характером. Вони обумовлюють особливості психічної діяльності в конкретний період часу і можуть позитивно або негативно впливати на протікання всіх психічних процесів.

Але під час трудової діяльності будь-якого напрямку настає втома.

Чим більше, тим швидше втомлюються м’язи. Питанням втомлюваності м’язів і впливу її на працездатність людини, ритму скорочень і навантаження вивчав  фізіолог І.М. Сеченов. Він встановив, що для виконання фізичної роботи дуже важливим є добір середньої величини ритму і навантаження. Це призведе до підвищення продуктивності і зниження періоду втомлюваності (втома настане пізніше).
У процесі роботи будь-якої частини тіла до неї надходить більше крові, ніж у стані спокою. Чим більшу роботу здійснюють м’язи, тим більше поживних речовин і кисню надходитиме до них за допомогою крові. Чим більше фізичної праці, занять фізичною культурою, спортом, тим швидше ростуть м’язові волок-на, людина стає сильнішою. Фізичні вправи добре впливають на весь організм, зміцнюють здоров’я, загартовують людину, роблять її здатною витримувати різні несприятливі впливи навколишнього середовища.
Фізичні навантаження зумовлюють підвищення рівня обмінних процесів, що зростає із зростанням самого навантаження. При інтенсивному навантаженні хвилинний об’єм серця зростає порівняно із станом спокою в 6 разів, кількість засвоєння кисню – у 3 рази. Внаслідок цього збільшується постачання киснем тканин у 18 разів.
Як тільки людина починає конкретну роботу, незалежно від рівня її інтенсивності, з’являється потреба у збільшенні кількості кисню в організмі людини через його дефіцит. Кожній людині притаманна індивідуальна величина максимального споживанню кисню (МСК). Чим вища величина МСК, тим вища працездатність, стійкість до впливу екстремальних факторів. У звичайних чоловіків віком до 25 років МСК становить приблизно 2,8–3,0 л/хв., а у спортсменів – 5,0–6,0 л/хв. Споживання кисню зростає із збі-льшенням навантаження на організм людини. Через певний проміжок часу збільшення навантаження не призводить до збільшення концентрації кисню в організмі. Такий стан насичення киснем називається кисневою межею. Відповідно, таке навантаження за невеликий проміжок часу повністю виснажує людину (за 5–10 хв). 

 Найбільш повно резерви організму розкриваються внаслідок постійних тре-нувань та фізичних навантажень. Нетренованість призводить до погіршення стану серцево-судинної, дихальної та центральної нервової системи, а постійна фізична активність поліпшує їх функції.

До розумової праці належать управління, творчість, викладання, науки, навчання. Ця праця об’єднує роботи, пов’язані з прийомом та переробкою інформації, які потребують переважного напруження уваги, сенсорного апарату, пам’яті, а також активації про-цесів мислення, емоційної сфери.
Так, операторська праця відрізняється великою відповідальністю і високим рівнем нервово-емоціонального напруження.
Управлінська праця визначається надмірним ростом об’єму інформації, зростанням дефіциту часу для її переробки, підвищен-ням особистої відповідальності за прийняття рішень, періодичним виникненням конфліктних ситуацій.
Творча праця потребує значного об’єму пам’яті, напруження уваги, нервово-емоційного напруження. 
Праця викладача – постійний контакт з людьми, підвищена відповідальність, дефіцит часу і інформації для прийняття рішення. Це обумовлює високий ступінь нервово-емоційного напруження.
Праця робітників правоохоронних органів та податкової служби потребує високого нервово-емоційного напруження, росту обсягу інформації, великого об’єму пам’яті, підвищеної уваги, знань психології людини, постійного контакту з людьми, уміння володіти ситуацією, передбачення конфліктної ситуації і підвищеної особистої відповідальності за прийняття рішень.
Праця студента (учня) потребує розвиненої пам’яті, уваги, сприйняття і характеризується наявністю стресових ситуацій.
На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не говорить про її легкість. Основним працюючим органом під час такого виду праці виступає мозок. При інтенсивній інтелектуальній діяльності потреба мозку в енергії підвищується і складає 15–20 % від зага-льного об’єму в організмі. При цьому вживання кисню 100 г кори головного мозку в 5 разів більше, ніж витрати скелетними м’язами тієї ж ваги при максимальному навантаженні. При читанні в голос витрати енергії підвищуються на 48 %; при виступі з публічною лекцією – на 94 %; у операторів обчислювальних машин – 60–100 %. Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв’язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруження уваги, сприйняття, пам’яті, велика кількість стресів, малорухливий спосіб життя, вимушена одноманітна поза – все це зумовлює застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.
Для людей розумової праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги – в середньому у 5–10 разів вище, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму – втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму. При виконанні розумової праці мають місце зсуви у вегетативних функціях людини: підвищення кров’яного тиску, зміни ЕКГ, збільшення легеневої вентиляції і вживання кисню, підвищення температури тіла. Після закінчення розумової праці втома залишається довше, ніж при фізичній праці.
Люди, що займаються розумовим видом діяльності, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов’язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.
В основному, люди розумової діяльності не в змозі вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8–12 годин на добу, а майже постійно, з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина під час сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості.
Фізична і розумова види діяльності вимагають різного напруження певних функціональних систем організму. Тому навантаження необхідно класифікувати відповідно важкості і напруженості. Але жоден із видів праці не відбувається без регулю-вання центральної нервової системи. 
З точки зору фізіології праці, на трудову діяльність людини і її організм впливають біомеханічні й антропометричні дані; обсяг сприймання і переробки інформації; фізичне, нервово-психо-логічне, розумове, емоційне перенавантаження; ритм і темп роботи; монотонність праці.

Кожен вид діяльності, кожна професія, а особливо професія працівника правоохоронних органів, податкової служби та податкової міліції, висуває особливі вимоги до психічних властивостей, станів і процесів працівників. При цьому виділяються такі особливості людини, як її темперамент, характер, уважність, сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, психомоторика, освіта, досвід, виховання та здоров’я, які визначають здібності людини до цієї діяльності, регулюють взаємовідносини між людьми і безпосередньо керують вчинками і діями
Небезпечні фактори, що обумовлені особливостями фізіології та психології людини, називаються психофізіологічними.
Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя життя людини. 
До психофізіологічних факторів небезпек відносяться:
– недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);
– порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;
– дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);
– підвищена емоційність;
– втома (з точки зору безпеки життєдіяльності розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);
– емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов’язані з побутом, сім’єю, друзями, керівництвом);
– необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й усього колективу);
– відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота тощо);
– недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання зробити помилку посилюють імовірність нещасного випадку).
Крім вищезазначених факторів небезпек, для працівників правоохоронних органів, податкової служби та податкової міліції характерні ще такі психофізіологічні фактори, що визначають схильність до небезпек: 
– недостатня психологічна підготовленість до екстремальних ситуацій;
– втрати пильності, ігнорування небезпекою, невміння вчасно її розпізнати;
– переоцінка своїх можливостей, самовпевненість;
– відсутність почуття небезпеки;
– неврівноваженість та підвищена схильність до ризику;
– уповільненість реакцій;
– низька активність, загальмованість;
– підвищена активність;
– схильність до паніки;
– довірливість;
– легковажність;
– запальність, гарячність;
– імпульсивність;
– низький інтелектуальний рівень.

Небезпечні фактори психологічних станів виникають, як правило, на шляху до втілення життєвих інтересів, при виникненні ситуацій, перепон, що перешкоджають (іноді навпаки, зненацька сприяють) цьому втіленню. Це так звані критичні стани. 
1. Стрес (англ. “напруга”) – це реакція організму на ситуацію, що потребує функціональної перебудови організму та відповідає адаптації (горе, нещастя, несподіваний крах надій і т. п.). 
2. Фрустрація (лат. “обман”, “марне чекання”) – сильна мотивація досягти мети, але існує сильна перешкода (фізична – обмеження свободи; біологічна – старіння, хвороба і т. д.; моральна – норми і правила поведінки і т. п.). У людини порушується контроль за поведінкою, психікою, виникає дезорганізація або повна втрата терпіння і надій. 
3. Конфлікт (лат. “сутичка”) – відрізняється від фрустрації тим, що у фрустрації перепони не підлягають обговоренню, а при конфлікті перепона може бути переборена, можна знайти шлях, компроміс і т. д. 
4. Криза (грец. “рішення”, “поворотний пункт”) – це перепона, стан, проблема, від якої не втечеш, але і вирішити її за короткий час не можна. Кризи поділяються на 2 види: 
– потрясіння, але зберігається можливість виходу; 
– безповоротне перекреслення життєвих задумів (постає питання про новий сенс життя або взагалі про сенс життя, коли людина може піти на суїцид). 
5. Транс (франц. “стан”) – це стан, при якому втрачається панування волі над тілом. Трансовий стан можна викликати за допомогою алкоголю, наркотиків, звуків, певних рухів (йога). 
6. Екстаз (франц. “несамовитість”; грец. “стан крайнього ступеня захоплення”) – стан, що піднімає тіло “до небес”, переповняє божественною енергією. 
У процесі життєдіяльності у людини можуть виникати так звані особливі психологічні стани: параксизмальні розлади пам’яті та психогенні зміни настрою (стан афекту). 
Параксизмалізм – це короткочасна втрата свідомості (від секунд до десятків хвилин). Як правило, це спостерігається при деяких психічних хворобах головного мозку: епілепсія, різноманітні “натхнення” (йому здається, що він обов’язково відчує біль від цього колеса, іншого предмета і т. п.). Люди з параксизмальними розладами не можуть працювати на роботах із підвищеною небезпекою в електроустановках, на висоті, управляти транспортними засобами і т. д. Сучасні медичні засоби і методи дозволяють виявляти таких людей. 
Психогенні зміни настрою виникають під впливом ситуації та обставин, що створилися. Тривалість таких змін настрою від хвилин до декількох місяців. Вони виникають з таких причин:
1. Незадовільний характер діяльності (великі фізичні навантаження, високий темп, перенапруження аналізаторів, нервове перенапруження і т. п.). Результатом цього є повна виснаженість, ослаблення психіки, послаблюється точність, швидкість орієнтації, притупляється увага і т. д., настає апатія. 
2. Загибель близьких людей, перенесений шоковий стан, серйозна конфліктна ситуація. Наслідки подібні попередньому пункту. Втрачається самоконтроль. 
3. Стан афекту (вибух емоцій). Причинами такого стану є несподівана удача (або навпаки), образа і т. п.; даний стан характе-ризується різкими агресивними рухами, притупленням почуття небезпеки та почуття відповідальності. У такому стані людина, не замисюючись, піде на ризик і поведе за собою людей. Люди, які схильні до стану афекту, не можуть бути командирами і керівниками, тому що в такому стані вони не можуть реально оцінювати ситуацію. 
4. Вживання спеціальних препаратів: 
4.1 Легкі стимулятори (чай, кава) допомагають перебороти сонливість, млявість; їх дія короткочасна; вони не впливають на координацію, швидкість рухів, реакцію. 
4.2. Транквілізатори (заспокійливі) знімають психологічну активність, уповільнюють реакцію, викликають сонливість, апатію. Їхнє вживання може бути причиною травматизму і небезпеки життєдіяльності. 
4.3. Алкоголь, наркотики – надто небезпечні “стимулятори”. Вони зводять до нуля оцінку ситуації, притупляють почуття небезпеки, зникає здоровий глузд, порушується координація рухів і реакція, підвищується невиправдане почуття ризику. Алкоголізм і наркоманія призводять до таких результатів: автотравматизм від 40 до 60 % напряму пов’язаний із алкоголем і наркотиками; побутовий травматизм (падіння з балкона, вікна, утоплення, дорожні при-годи, вбивства і т. д.) відбувається в стані наркотичного або алкогольного сп’яніння; захворювання венеричними хворобами, СНІДом, розлад сімей, поява недоумкуватих (дебільних) дітей на 80-90 % пов’язані з цими ж чинниками; деградація особистості – 99 % пов’язана з пристрастю до алкоголю і наркотиків.
Однією з емоційних реакцій людини на небезпеку є тривога (неспокій). Людина, яка знаходиться в стані неспокою, найбільш схильна до помилок або небезпечних вчинків. Тривога може проявлятися як відчуття безпорадності, невпевненості в собі, безсилля перед зовнішніми чинниками. 
У ситуаціях загрози виникає почуття страху і його відтінки: боязні, переляку, жаху. Усвідомлення небезпеки викликає реакцію страху, яка проявляється в недоцільних вчинках або, навпаки, з’являється почуття обережності, обачливості. Негативно позначається на діяльності людини така форма страху, як паніка. 
Перелічені вище психофізіологічні фактори постійно або тимчасово підвищують можливість виникнення небезпек, але це не означає, що їх наявність завжди веде до створення небезпечної ситуації. 
Фактори, що впливають на продуктивність праці: організація робочого місця, режим напруження і відпочинку під час роботи, забарвлення стін приміщень, ставлення до праці. Вони складають загальний настрій на працю та полегшують або ускладнюють появу трудових зусиль. Для пояснення ефективності роботи слід розглянути криву продуктивності праці.

Рис. 3 Крива продуктивності праці
А – період впрацювання;
Б – період високої працездатності;
В – період втоми.
Період втягування в роботу, який може тривати до 1 години й більше, виражається у поступовому підвищення працездатності з певними коливаннями продуктивності праці.
Цей період нерідко характеризується вираженими функціональними змінами, які полягають у підвищенні частоти пульсу, артеріального тиску, дихання тощо. Особливо вираженими подібні зміни можуть бути при виконанні робіт зі значним нервово-емоційним компонентом. У зв’язку з цим необхідно скорочувати тривалість періоду втягування в роботу і якомога швидше перевозити організм у стан оптимальної працездатності. За періодом впрацювання настає період власної і стійкої працездатності. У цей час усі зміни в організмі людини адекватні робочому навантаженню і перебувають у межах фізіологічних норм. Після цього працездатність знижується. Спочатку не завжди помітно, бо може компенсуватися вольовими зусиллями. Будь-яка діяльність людини викликає втому. Втома – це зниження продуктивності праці через витрати енергетичних ресурсів організму людини. Цей стан виникає через ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо ці звички не відпрацьовані, то втома може виникнути до початку фізичного втомлення, навіть на початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов’язана з емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження діяльності. Об’єктивним показником втомлення є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості. Дослідження працездатності показало, що в перші дві години продуктивність праці підвищується, досягає максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома настає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину. 
При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновлювані процеси в організмі. Прикмети втоми не зникають до початку роботи наступного дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними. При наявності хронічної перевтоми часто зменшуються маса тіла, підвищується сухожилкові рефлекси, пітливість, зростає лабільність показників серцево-судинної системи, знижується опір організму до інфекції, погіршується продуктивність праці, збільшується кількість помилок, брак у роботі. 
Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий стан може призвести до загострення багатьох захворювань – серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.
Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характеристик праці), ступеня нервового напруження у процесі праці, користуються характеристиками, що відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження. В їх основу входять такі показники:
– інтелектуальне та емоційне навантаження;
– тривалість зосередженого спостереження;
– кількість об’єктів одночасного спостереження, що є виробничо-важливими;
– число сигналів на годину;
– темп;
– час активних дій;
– необхідність самостійного пошуку поломок;
– монотонність праці;
– напруження зору;
– точність виконання роботи;
– змінність;
– режим праці та відпочинку.
Ступінь працездатності визначається також типом нервової системи. Сильний тип має найбільшу працездатність, слабкий – не-значну. Працездатність залежить від таких факторів, як вік, здоров’я людини, стать, навички у роботі, санітарно-гігієнічні умови тощо. Певною мірою на неї впливають і мотивація, і моральні та матеріальні стимули. На процес працездатності великий вплив мають емоції: негативні (страх, невпевненість, поганий настрій) знижують працездатність; позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій) – значно продовжують період стійкої працездатності. Подовжити період стійкої працездатності можна за рахунок оптимального рівня напруження психофізіологічних функцій, комфортних умов праці, правильного поєднання режимів праці та відпочинку, проведення фізкультурних пауз та емоційного розвантаження, використання спеціальних психофармакологічних засобів чи тонізуючих напоїв, спеціального інформування людини про резуль-тати її діяльності, нагляду і контролю за її роботою. Комфортні умови забезпечують крім високої працездатності і добре самопочуття; при цьому не виникають небезпечні напруження компенсаторних систем організму; здоров’я людини не погіршується довгий період часу.
Відомо, що на працездатність, продуктивність праці, на життєдіяльність у цілому впливає відпочинок. Відпочинок може бути двох типів – активний і пасивний. Активний відпочинок – це, наприклад, заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні тощо. Саме активний відпочинок сприяє підвищенню працездатності, покращанню психічного стану особистості, настрою. 
Пасивний відпочинок – сидячи, лежачи, читання книг тощо. Особливим, але і обов’язковим видом такого відпочинку є сон. Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жахів, небезпек, страху, коли життя ніби висить на волоску, а сили немає щоб дати відсіч – все це негативно позначається на стані людини, а відповідно, і на активності її життєдіяльності. 
На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зниження працездатності відчувається весною, особливо у працівників з нервово-емоційним перенапруженням.
Отже, психофізіологічні фактори небезпек безпосередньо впливають на людину – на фізичні та фізіологічні процеси, працездатність, настрій, продуктивність праці і її життєдіяльність у цілому. 
Енергетичні витрати людини в процесі життєдіяльності
Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується витратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енергетичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпечення постійного обміну енергії, тобто безперечною умо-вою життя. Життя людини постійно супроводжується безперервною витратою енергії. Навіть коли людина знаходиться у стані спокою, енерговитрати теж є – на роботу серця, інших органів та систем. Кількість такої енергії, що витрачається, дістала назву енергії основного обміну. Витрати енергії на основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану центральної нервової системи, інтенсивності функцій ендокринної та ферментної систем та багатьох інших факторів.
Фізичні зусилля, що витрачаються людиною в її трудовій діяльності, оцінюються у формі енергетичних затрат (вимірюються в кДж/хв., кДж/год. або кКал/хв. чи кКал/год.). Їх величина залежить від інтенсивності навантаження. Так, наприклад, при фізичній праці добові енерговитрати перевищують 115 кКал/год. Витрата енергії в багатьох випадках залежить від рівня механізації виробництва. Якщо воно повністю автоматизоване, то енер-гетичні витрати робітників наближаються до енергозатрат осіб, що займаються розумовою працею. 
Розглянемо таблицю енерговитрат людини на різних етапах діяльності (з розрахунку на масу тіла в 70 кг) (див. табл. 13).
Таблиця 13
Енерговитрати людини

Вид діяльності	Енерговитрати, кКал/год.
а) в домашніх умовах: -         Сон і відпочинок у ліжку -         Відпочинок сидячи -         Особиста гігієна -         Читання, домашнє навчання -         Прибирання	65-77 85-106 102-144 90-112 До 270
б) розумова діяльність: -         Спокійне читання -         Навчання, самопідготовка -         Слухання лекцій сидячи -         Писання -         Друкування -         Робота з комп ’ ютером -         Читання лекцій у великій аудиторії -         Бесіда стоячи -         Бесіда сидячи	До 110 До 111 102-112 90-112 90-144 115 140-270 112 106
в) фізична діяльність: -         Робітники прокатного цеху -         Робітники ливарного цеху -         Бетонщики -         Маляри -         Тесляри -         Цегельники	275-325 280-375 360-390 270 207-246 220-400

Отже, величина добових енерговитрат залежить від характеру роботи та фізичного навантаження. Добові енерговитрати залежать також і від віку людини. Так, наприклад, у похилому віці (коли людина на пенсії і веде малорухомий спосіб життя) добова витрата енергії може сягати 2300 кКал на добу; для людей молодих та середнього віку добові енергозатрати до сягають 6 тис. кКал на добу.
У наш час дуже велика кількість людей займається розумовим видом діяльності та веде малорухомий спосіб життя. Розглянемо приблизний хронометраж енерговитрат цих людей. 

Нічний сон (7 год.)	7·65 = 455 кКал
Ранковий туалет (40 хв.)	0,7·102 = 71 кКал
Сніданок (20 хв.)	0,3·99 = 30 кКал
Дорога на роботу (30 хв.)	0,5·112 = 56 кКал
Службова праця (7 год.)	7·106 = 742 кКал
Повернення додому (30 хв.)	0,5·112 = 56 кКал
Обід (30 хв.)	0,5·100 = 50 кКал
Відпочинок (1 год.)	1·85 = 85 кКал
Домашнє навчання (3 год.)	3·90 = 270 кКал
Вечеря (30 хв.)	0,5·99 = 50 кКал
Відпочинок, читання (1 год.)	85 кКал
Інші види домашньої праці або прогулянка (1 год.)	157 кКал
Разом (24 год.)	2107 кКал

Залежно від виду праці необхідно враховувати і харчовий раціон. У даному випадку він не повинен перевищувати 2212 кКал (не більше ніж на 5 % На будь-яку добових енерговитрат).
На будь-яку діяльність людини значно впливають успіх або невдача. В одних випадках успіх, “піднімаючи” людину у власних очах, мобілізує сили на досягнення нових цілей у роботі, а в інших – може викликати самоспокій. Невдача ж у справі, до якої людина відноситься позитивно, викликає пригнічений стан. Успіх у роботі залежить від багатьох обставин. Однією з них виступає творчість. Пошук нового в праці характерний лише для творчої особистості. Творчість піднімає діяльність на вищий щабель, є рушійною силою виробництва та науки. У творчості відбувається злиття фізичних та розумових сил, що повністю розкриває особистість, дозволяє їй самовиражатися. 
Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
Біологічні ритми – це періодичний повтор змін характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.
Ритми притаманні також усім об’єктам мікросвіту і людині у тому числі. Вони пронизують усе живе на Землі: на клітинному, тканинному, функціональному рівнях.
Видатний хронобіолог Ф. Хальберг поділив усі біологічні рит-ми на три групи:
1. Ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинного інтервалу. Це ритми скорочення серцевих м’язів, дихання, біострумів мозку, біохімічних реакцій, перистальтики кишечнику.
2. Ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб. Сюди входять: зміна сну і бадьорості, активності і покою, до-бові зміни в обміні речовин, коливання температури, артеріального тиску, частоти ділення клітин, коливання складу крові.
3. Низькочастотні ритми з періодом від чверті місяця до одного року: тижневі, місячні і сезонні ритми. До біологічних процесів цієї періодичності відносяться ендокринні зміни, зимова сплячка, статеві цикли.
Найменший відрізок часу, на який може реагувати мозок людини і її нервова система, складає від 0,5 до 0,8 секунди. Тому невипадково скорочення нашого серця в середньому складає 0,8 секунди. Приблизно такий же темп руху наших ніг і рук при ході. Інтервал часу в 0,5–0,7 секунди відповідає швидкості наших слухових та зорових рецепторів.
Крім цих малих ритмів установлена ще одна розповсюджена періодичність, яка дорівнює 90 хвилинам. Сюди відносяться цикли сну, скорочення м’язів шлунку, коливання уваги і настрою, а також статева активність. Спить людина або не спить, вона через кожні півгодини зазнає то низьку, то підвищену збудженість, то спокій, то тривогу.
Добові ритми людини цікаві, перш за все, тим, що макси-мум і мінімум активності різних біологічних процесів не співпадають у часі.
Існують експериментальні дані про наявність добового ритму у роботі органів травлення. Утворення жовчі у печінці чергується з утворенням глікогена. У першій половині дня жовчі утворюється найбільша кількість, що забезпечує оптимальні умови для перетравлення, зокрема, жирів. У другій половині дня печінка накопичує глікоген і воду.
У ранкові години посилюється перистальтика кишечнику і моторна функція шлунку, відбувається очищення кишечнику.
Увечері найбільш виражена виділяюча функція нирок, мінімум її припадає на період між 2 годиною ночі та 5 годиною ранку.
Протягом доби людина має декілька піднесень фізіологічної активності. Вдень вони спостерігаються з 10 до 12 години і з 16 до 18 години. У ці години організм максимально стійкий до кисневого голоду. Цей час найбільш сприятливий для виконання фізичної роботи, прийняття рішень, нових починань. Вночі під-несення фізіологічної активності припадає на час від 0 до 1 години. Нерідко цей час використовується для творчості працівникам інтелектуальної сфери.
Встановлено, що на 5–6 годину ранку припадає найзначїні-ший добовий підйом і потенційно має місце сама висока працездатність людини. Саме в цей час зростає тиск, серце б’ється частіше, пульсує кров. Опір організму дуже сильний. При зустрічі з вірусами і бактеріями існує найбільший шанс уникнути інфекції. У цей час ні в якому разі не можна вживати спиртне, щоб не перевантажувати печінку, яка вивела всі шлаки.
Шкода, що лише небагато людей використовують на користь ці часи. Більшість їх просипає. Найбільш придатний час для укладання на ніч – 21–23 години – припадає на один із фізіологічних спадів. І якщо не вдається заснути до 23 години, то пізніше це зробити важче, бо о 24 годині починається фізіологічний підйом.
Після 12 годин дня проходить перший період денної активності. Починається відчуватися втома, реакції людини уповільнюються. Після 14 години самопочуття знову починає поліпшуватись, а в 16 годин бере початок новий добовий підйом. У цей час можуть інтенсивно тренуватися спортсмени, тому що організм відчуває потребу в рухах, але психічна активність поступово вгасає, організм стає чутливим до болю.
Після 18 години зростає тиск крові, ми стаємо нервовими, легко виникають сварки через дрібниці. Це поганий час для алергиків, часто в цей період починається головний біль.
Після 19 години наша вага досягає максимуму, реакції стаю-ть незвичайно швидкими. У цей час реєструється найменше дорожньо-транспортних пригод.
Після 20 години наш психічний стан знову стабілізується. Цей час придатний для заучування текстів, оскільки покращується пам’ять.
Після 21 години температура тіла знижується, продовжується обмін клітин, організм необхідно готувати до сну.
Вночі падає загальний тонус людини. Між 2 і 4 годинами погіршується пам’ять, координація рухів, з’являється уповільненість у рухах, зростає кількість помилок при виконанні розумової роботи; на 2–4 кг зменшуються м’язові зусилля; на 15–20 ударів скорочується частота серцебиття; на 4–6 видихів знижується частота дихання; на 2–2,5 літри у хвилину зменшується вентиляція легень; на 4–5 % падає насичення крові киснем. Лише печінка використовує цей період для інтенсивного обміну речовин, виво-дячи із організму всі отруйні речовини. У нашому організмі відбувається “велике очищення”.
Із усіх виявлених у людини циклів найбільш вивченим виявився добовий як найголовніший. Біологічний годинник, запущений зміною дня і ночі, веде за собою близько 50 ритмів, які змінюють свої характеристики від дня до ночі. Усі ритми організму підпорядковуються ієрархічної залежності – поділяються на ті, що провідні (головні) і залежні. Перші – біоритми центральної нервової системи. Причина їх “керівництва” зрозуміла, вони від-пові-дають за зв’язок із навколишнім середовищем, від ступеня їх готовності і здатності адекватно реагувати на вплив середовища залежить безпека організму.
Прикладом досконалості їх взаємодії може служити налаштування організму на пробудження. До моменту пробудження від сну в іншому режимі починають працювати провідні ритми го-ловного мозку, вони включають залежні: прискорюється пульс, підвищується артеріальний тиск, підвищується температура тіла – організм активізується, готується до нового стану. 
Добовий ритм фізіологічних функцій є біологічним і доречним. Враховуючи його, людина може напружено працювати в години оптимального стану організму і використовувати періоди порівняно низького рівня активності функцій для поновлення сил. 
При порушеннях природного ритму зовнішніх умов виникає десинхронізація добових ритмів різних фізіологічних функцій, що подальшому призводить до захворювань. Довготривала робота в нічний час супроводжується перебудовою добових ритмів і виявляється важкою для багатьох людей не стільки через зниження пра-цездатності вночі, скільки через порушення режиму життя. 
Числу “сім” із прадавніх часів приділялась велика увага. Ще Піфагор проголошував семирічність основою світопорядку. Деякі вчені вважають, що у формуванні тижневого біоритму велику роль приділяють місячно-приливним явищам, інші посилаються на міжпланетне магнітне поле. 
Тижнева циклічність зумовлює в нашому організмі кров’яний тиск, м’язову силу, концентрацію в крові лейкоцитів та еритроцитів. Встановлено тижневу періодичність інтелектуальних емоційних і фізичних проявів. Протягом тижня працездатність людини нерівномірна. У перші дні тижня вона збільшується, досягає найвищого рівня на третій день, а потім поступово зменшується, помітно спадаючи в останній день. Встановлення робочого періоду тривалістю більше 6 днів недоцільно, бо праця стає непродуктивною.
Ще Гіппократ і Гельвецій помітили взаємозв’язок функцій організму людини з порою року. Сьогодні, внаслідок багаточисельних досліджень, встановлено, що рівень основного обміну речовин, досягає максимуму весною і з початком літа. Давно визнано, що багато захворювань носять сезонний характер. 
Не можна ігнорувати вплив на живу природу нашої планети Місяця. Важливий внесок у вивчення цієї проблеми вніс С. Арреніус – автор теорії електролітичної дисоціації. Тіла живих організмів у більшості випадків складаються з рідин, які представляють собою розчини різних хімічних елементів.
Так як атмосферна іонізація і земний магнетизм певною мірою змінюються залежно від положення Місяця, то цей фактор обумовлює малі обурення в електромагнітній взаємодії іонів живих організмів і іонів атмосфери Землі. Ці обурення можуть викликати загострення соматичних і психічних захворювань у людей з ослабленим здоров’ям або порушенням нервової системи.
Встановлено, що фаза Місяця позначається на стані людей і в періоди повного Місяця зростає агресивність, особливо тих, хто емоційно неврівноважений. На цей період, як свідчать досліджен-ня А. Либера і К. Шеріна, припадає найбільше вбивств і самогуб-ств. Вчені припускають, що під впливом гравітаційних сил, що вик-ликані зміною взаєморозміщених небесних тіл, земного магнетизму або іонізації атмосфери, відбуваються відповідні зрушення в організмі і психіці людини, які позначаються на її стані і поведінці.
Ще більш відчутні зрушення в організмі викликають спалахи активності Сонця. Видатний вчений А.Л. Чижевський переконливо довів, що існує тісний зв’язок між підвищенням сонячної активності і подіями на Землі – числом смертей, самогубств, апоплектичних ударів, епілептичних нападів і інших тяжких захворювань. Він прийшов до висновку, що нещасні випадки пов’язані з сонячною активністю. Біоритмологія допомагає визначити межу, коли може настати перевищення можливостей організму і виникнути серйозне порушення у ньому. Знаючи, що межа не дана кожному із нас раз і назавжди, вона підказує як відсунути її далі, як поширити “територію можливостей” організму – тренуванням, збільшенням навантаження тощо.

 

 

Висновок.

Майбутнім громадянам-випускникам загальноосвітніх навчальних закладів потрібно враховувати:

-готувати себе морально, фізично, розумово, фізіологічно потрібно ще із дитячих років

-під час вибору напрямку професійної діяльності повинні враховувати, що можлива

величина трудових навантажень призвести до професійної втоми.

- втома професіонала та її величина певною мірою залежать від таких індивідуальних особливостей людини, як фізичний розвиток, стан здоров'я, вік, цікавість до роботи та мотивація, вольові риси характеру, тип нервової системи.
 

Обґрунтування центрально-нервової концепції втоми дав Іван Сєченов, який вважав, що джерело відчуття втоми знаходиться виключно в центральній нервовій системі, а не в працюючих м'язах, як це вважалося до його робіт. Основні тези концепції:

•                  накопичення в м'язах молочної кислоти не є основною причиною втоми, і в цілісному організмі людини втома не знаходиться в прямій залежності від накопичення метаболітів. Людина втомлюється і при виконанні легкої і розумової роботи, коли відсутнє накопичення в м'язах молочної кислоти;
•                  основна питома вага в механізмі втоми належить не периферійним, а центральним процесам, про що свідчать:
   — надзвичайно низька втомлюваність периферійних апаратів;
   — вплив на розвиток втоми стану центральної нервової системи (емоції, автоматизм дій);
   — менша стомлюваність людини від мимовільної роботи порівняно з свідомо-вольовою роботою;
   

Суб'єктивною ознакою втоми є відчуття стомленості, яке переживається працівником як своєрідний психічний стан. Його компонентами є:

•                  відчуття знесилення, коли людина відчуває, що не в змозі належним чином продовжувати роботу. Воно може виникати і тоді, коли показники роботи тримаються на достатньо високому рівні;
•                  нестійкість і відволікання уваги;
•                  порушення в моторній сфері — рухи сповільнюються або, навпаки, стають поспішними, нескоординованими;
•                  погіршення пам'яті і мислення, особливо при виконанні розумової роботи;
•                  послаблення волі, рішучості, витримки, самоконтролю;
•                  сонливість.

До об'єктивних критеріїв втоми відносяться:

•                  показники ефективності роботи;
•                  зміни в різних фізіологічних системах і психічних функціях.

Боротьба з втомою в першу чергу зводиться до покращання санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища. Численні дослідження свідчать, що ліквідація загазованості, забруднення повітря, нормалізація мікроклімату, шуму, вібрації, раціональне освітлення, впровадження принципів естетики підвищують працездатність людини навіть у тих випадках, коли характер роботи не змінюється.

Ступінь втоми значною мірою залежить від робочої пози працівника. В

Особливу роль в підтриманні працездатності і запобіганні втомі працівників відіграє ритм роботи, 

 

слід відмітити вплив емоцій на працездатність.

Слід також відмітити і засоби екстреного підвищення працездатності і віддалення втоми. Це, зокрема, різні хімічні стимулятори. Одна група цих стимуляторів включає речовини, які впливають на обмінні процеси, зменшуючи несприятливі гуморальні зрушення. Це глюкоза, фосфати, аскорбінова кислота, вітаміни та мікроелементи. Друга група стимуляторів включає речовини, які діють спеціально на нервову систему. До них належать фенамін, препарати лимоннику, женьшеню, кофеїн і т. ін. Вони можуть давати як справжню стимуляцію за рахунок активізації відновлювального процесу по ходу роботи, так і призводити до збільшення функціональних затрат через віддалення процесу гальмування. При цьому порушення коркової нейродинаміки погіршує якість виконання роботи, особливо там, де необхідна координація рухів.

Особливо слід відмітити заходи, спрямовані на організацію розумової праці і запобігання розумовій втомі. Розумову працю необхідно починати з найбільш простих елементів і підготовки робочого місця, планування роботи. В роботу слід входити поступово, займатися нею систематично, виробити свій індивідуальний стиль і ритм, організувати раціональний режим праці і відпочинку в залежності від типу динаміки працездатності. Вагомим фактором високої працездатності є раціональне поєднання розумової діяльності з фізичною працею.)

 

Ведучий-1. Цінуй здоров’я, як зусилля волі, а не як спадок або дар.

 

Треба, друзі, поспішати,

Частину другу час знімати,

Покажемо звички шкідливі,

Які у житті ще можливі.

 

Приготувались! Камера! Світло! Поїхали!

Дубль 1, серія 2:

«Про звички шкідливі назавжди забудь, сильним і здоровим будь!»

Наркотики, алкоголь, цигарки, енергетичні напої, Інтернет залежність –  ці найбільш шкідливі звички є, по суті, зброєю масового ураження.

Ти часто постаєш перед вибором: шкідливі звички чи життя.

Щоб не стати їх рабом:

Не вживай!

Не роби першого кроку!

Знайди в собі сили відмовитися!

Пам’ятай:

Задоволення, отримане від шкідливих звичок, уявне. Звички крадуть не лише здоров’я, але і твою свободу.

Хіба тобі себе не шкода?!

 

 

 

Ведучий-2. І ще ми вам дамо таку пораду: 

Життя – це скарб, йому ми раді!

 

Життя – не фільм, а ми у ньому не актори,

І перезняти кадр у вас уже не буде змоги.

Життєвий успіх-це успіх найчастіше розуміють як уміння в дусі гармонії і рівноваги пристосуватися до різноманітних і постійно мінливих умов життя. Це – такий розвиток сили і здібностей, за допомогою яких людина досягає бажаних етапів у своєму житті, організовує відповідним чином свою енергію й зусилля, а також знання та здібності. Сучасні дослідники активно вивчають умови досягнення життєвого успіху та фактори, що на нього впливають. Так, Б. Трейсі виділяє сім основних складових успіху:

1. Мир у душі.

2. Здоров'я й енергія – нормальний фізичний стан людини.

3. Ставлення з любов’ю до тих, хто поруч з вами, з людьми, які вас люблять і піклуються про вас.

4. Фінансова свобода. Більшість неприємностей пов'язана із занепокоєнням про гроші.

5. Високі цілі й ідеали, що складають зміст вашого життя.

6. Самопізнання та самосвідомість, що йдуть рука об руку з внутрішнім щастям і зовнішніми досягненнями.

7. Відчуття самореалізації або того, що ви стаєте тим, ким хочете стати

Визначення семи складових успіху дає набір цілей, яких необхідно досягти. Життя переконливо свідчить про те, що далеко не кожна людина, яка до чогось прагне, ставить перед собою якусь мету й реально її досягає. Дуже рідко зустрічаються люди, яким удається більш-менш повно реалізувати свій потенціал і досягти успішного виконання життєвих планів. Прагнення ж до життєвого успіху, особливо в молодому віці, властиве практично кожному. Треба тільки навчитися його реалізовувати. При цьому слід пам'ятати, що всі можливості життєвого успіху закладені в нас самих. Визначаючи мету, ми даємо поштовх процесові вивільнення внутрішніх сил. Вони зможуть розкритися в процесі нашого особистого росту.

Дослідженнями психологів установлено, що переважна кількість людей має необхідний для досягнення успіху потенціал духовної, моральної, емоційно-вольової, фізичної й інтелектуальної енергії, хоча правильно розпорядитися нею можуть тільки лічені одиниці. Багато хто просто не знає, як це можна зробити. Величину ж ресурсів і можливостей людини підкреслює приклад окремих особистостей, що досягли  видатних результатів. Підтвердженням цьому служать імена багатьох відомих учених, чиї досягнення на цілі десятиліття визначили розвиток науки і техніки, поліглотів, що володіють десятками мов, успішних бізнесменів, що чесно домагаються своїм розумом і заповзятливістю багатомільярдних станів, великих полководців, що успішно перемагали значно переважаючі сили супротивника. Історія людської цивілізації наводить десятки разючих прикладів цьому.

Знайомство з життям і діяльністю таких людей ставить цілком закономірні питання. Чи дійсно цих людей від більшості їх сучасників відрізняли видатні здібності? Або тут основну роль відіграє випадок, везіння, вдалий збіг обставин? Чи будь-яка людина здатна досягти життєвого успіху, реалізації своїх планів і прагнень? Неупереджений аналіз дозволяє відповісти на ці питання в такий спосіб. Потенціал кожної людини величезний, здібності її безмежні, однак без належного виявлення і цілеспрямованого розвитку вони швидко вгасають. Видатних же людей від більшості відрізняють такі якості, як надзвичайно висока життєва активність, прагнення до особистого росту, непохитна воля, інтуїція й уява, а також віра у власні сили. Ці й інші якості лежать в основі всіх успіхів і досягнень, тому що допомагають правильно формулювати свою мету, бачити шляхи й засоби мобілізації свого особистого потенціалу та сили й енергії безлічі інших людей для безумовного досягнення цих цілей.

Цікаво, у зв'язку з цим, розглянути питання співвідношення долі, удачі й особистої активності людини. Безперечно, обставини, що вдало склалися, можуть (але не обов'язково будуть) сприяти досягненню життєвого успіху. Більш того, багато людей прагнуть списати свої невдачі саме на обставини, пояснити їх невдачею. Бернард Шоу так висловився з цього приводу: “Люди завжди схильні звинувачувати обставини в тім, що їм не вдалося досягти того, чого вони хотіли. Я не вірю в обставини. Ті, хто процвітав у цьому світі, приходять і знаходять такі обставини, що їм потрібні, якщо ж вони не можуть їх знайти, тоді вони створюють їх самі”. Для людей із сильною волею несприятливі обставини, різні бар'єри, що зустрічаються на шляху служать своєрідними додатковими стимуляторами активності. Вони загартовують їхню волю, підсилюють віру в себе й рішучість у досягненні цілей.

На основі викладеного можна зробити висновок, що успіх це багатомірне поняття й що механізм його досягнення включає цілий ряд факторів.

По-перше, успіх, пов'язаний з розкриттям потенціалу людини, залежить від неї самої, від її активності. Це не стільки наслідок незвичайного таланту й здібностей, скільки уміння застосовувати їх на практиці. Домогтися успіху не означає, що ми повинні робити щось особливе. Це значить, що ми повинні робити те, що й інші, але краще. Так що успіх – це те, чого люди домагаються лише завдяки своєму власному, тільки їм властивому потенціалові, завдяки своїй активності.

По-друге, успіх – це рух на шляху до мети, поставленої перед собою, це результат роботи наших переконань, цінностей, здібностей і звичок, що лежать в основі цього руху

По-третє, для досягнення успіху людині необхідно постійно розкривати свої внутрішні здібності й резерви, що існують в процесі її розвитку і саморозвитку. Це здійснюється шляхом формування внутрішнього світу на основі неповторно-унікального досвіду. Цей процес потребує від індивіда продуктивної активності, що виражається в постійному корегуванні своїх дій, поведінки, вчинків. Усе це, у свою чергу, викликає необхідність самосвідомості й самооцінки, самоконтролю й відповідальності. Самосвідомість і є тим стрижнем особистості, навколо якого формуються дії і вчинки людини, її думки й почуття. Ідея особистісного росту гарна для тих, хто вже зрозумів, що всі можливості життєвого успіху вкладені в них самих і тому роблять усе необхідне для свого вдосконалювання й самореалізації.

По-четверте, важливою складовою успіху є оволодіння майстерністю людських взаємин. Сюди входять комунікативна компетентність людини, ефективна стратегія й тактика особистого впливу, керування конфліктами, навички успішного лідерства й інші фактори, що впливають на взаємини людей.

Відомо, що особистість є складною системою, яка саморозвивається. Великий фізіолог І.П. Павлов отримав незаперечні наукові факти в області вищої нервової діяльності людини, щоб зробити висновок “Людина є, звичайно, система... у найвищому ступені саморегулююча, сама себе підтримуюча, відновлююча, що поправляє й навіть удосконалює себе”

Будь-які технології саморозвитку, психотехніки й концепції особистісного росту допомагають нам у досягненні цілей і прискорюють просування до них. Але для цього необхідно глибше усвідомити значення саморозвитку й почати працювати в цьому напрямку. На думку С. Хохеля:

- особистий розвиток є найкоротшим і найефективнішим шляхом до успіху й добробуту, хоча іноді він здається довгим;

- особистий розвиток є якісно новим, усвідомленим етапом розвитку людини, адже, після пробудження енергії творчості, він починає бурхливо й радикально змінювати обставини нашого життя.

- особистий розвиток є поступовим самозціленням від усіх емоційних проблем і тілесних хвороб без систематичного й цілеспрямованого застосування ліків, засобів і методик;

- особистий розвиток є перебуванням у групі однодумців, пов'язаних взаємним притяганням і симпатією, а також усвідомленням загальної справи;

- особистий розвиток є завершенням циклу розвитку свідомості, що мислить винятково загальновживаними, звичними для всіх категоріями, і перехід у вищі, творчі виміри свідомості .

- особистий розвиток є постійним самовдосконаленням і самоусвідомленням, що веде до вироблення нових якостей;

- особистий розвиток є постійним навчанням, де кожен, допомагаючи іншому.

Успіх завжди включений у ланцюжок дій, він ніколи не виявляється сам по собі, не є самоціллю. Скоріше він служить задоволенню, що, у свою чергу, є живильним лише при балансі зовнішніх і внутрішніх факторів і починаємо ми, природно, зі зміни того, що найбільше нам доступне, тобто з нас самих.

 

Фізики-про інтелектуальну енергію  …Для процесів життєдіяльності організму потрібна енергія. Яким фізичним законам це підкоряється?

 

Чи будь-яка людина здатна досягти життєвого успіху, реалізації своїх планів і прагнень, якщо не має енергетичного запалу? Потенціал кожної людини величезний, здібності її безмежні, однак без належного виявлення і цілеспрямованого розвитку вони швидко вгасають. Видатних  людей від більшості відрізняють такі якості, як надзвичайно висока життєва активність, прагнення до особистого росту, непохитна воля, інтуїція й уява, а також віра у власні сили. Ці й інші якості лежать в основі всіх успіхів і досягнень, тому що допомагають правильно формулювати свою мету, бачити шляхи й засоби мобілізації свого особистого потенціалу .

 ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ.

Для різних процесів життєдіяльності (рухів, травлення, дихання, підтримання температури тіла тощо) організму потрібна енергія в кількості близько 1 700 ккал на добу, джерелом якої є енергія хімічних зв'язків молекул органічних речовин (білків, жирів та вуглеводів), які людина споживає як їжу.

Енергетичні потреби людини виражають у кілоджоулях (кДж) чи кілокалоріях.

Одна кілокалорія відповідає кількості теплової енергії, необхідної для нагрівання 1 кг вода на 1°С.

 

Енергетичний баланс — співвідношення енергії, що надходить до організму з їжею, та енергії, що витрачається внаслідок діяльності організму.

У природі діє універсальний закон збереження енергії — енергія ізольованої системи є постійною, вона лише може перетворюватися з одного виду в інший, але не може сама по собі утворюватися або кудись зникати. 

Цей закон можна записати простим рівнянням, яке є основою для розуміння енергетичного балансу організму:

Спожита енергія = Витрачена енергія + Збережена енергія (в основному це кількість жирової клітковини).

Якщо витрачена енергія дорівнює спожитій енергії, то запас енергії в організмі залишається постійним, маса тіла не змінюється, вся спожита енергія перетворюється на тепло й на виконану роботу. Навпаки, якщо маса тіла змінюється, то це може бути ознакою порушення балансу енергії.

Висновок: енергетичні потреби людини на певний час повинні покривати  енерговитрати за той час та повністю покриватися за рахунок енергетичної цінності харчових продуктів, які входять у раціон.

Цукерка (83,7 кДж) = гімнастика (15 хв), порція курки з картоплею (1297,9 кДж) = гребля (2 год), яйце (356 кДж) = футбол (9 хв), чашка бульйону (41,8 кДж) = прогулянка (20 хв), шматок торта (1256 кДж) = гімнастика (1 год).

 

Чинники енергетичних потреб організму: характер праці, вік, стать, стан людини, маса тіла, температурний режим тощо.  

Закономірність для середньої добової потреби в енергії: зростає в дитинстві по мірі зростання маси тіла, сягає максимуму в молодому віці, а потім починає поступово зменшуватися

Загальний енергетичний обмін (Езаг)
Організм людини витрачає енергію (загальний обмін) на забезпечення життєдіяль­ності в умовах спокою (основний обмін) та на фізичну активність (функціональний обмін). Найбільшими споживачами енергії є печінка й розслаблені м'язи — на їхню роботу йде по 26 % енергії, на роботу мозку припадає 18 %, на серце йде 9%, нирки — 7 %, решту — усі інші органи. Загальний обмін підлітка у середньому становить 209,5 – 272,35  кДж на 1 кг маси тіла на добу. Основними джерелами енергії для людини є вуглеводи та жири, білки є швидше пластичним матеріалом, ніж енергетичним.
Основний обмін (Еосн) — найменша кількість енергії, яку організм витрачає у стані повного спо­кою	Функціональний обмін (Ефіз) –кількість енергії, яку організм витрачає на фізичну та розумову активність.
Необхідна кількість енергії  для підтримання процесів життєдіяльності — біохімічні процеси, що відбуваються у клітинах, роботу серця, дихальні рухи тощо. Дорівнює енерговитратам  вранці натщесерце (через 12 — 16 год після споживання їжі) у стані спокою (людина лежить, проте не спить) за температури +20 … +23 °С. Основний обмін зменшується з віком: у підлітків 142,6 кДж на 1 кг тіла, у дорослих 100,56 кДж на 1 кг маси тіла.	Кількість енергії на всі інші види діяльності: перетравлювання їжі, розумову й фізичну роботу. Найбільшими споживачами енергії є печінка й розслаблені м'язи — на їхню роботу йде по 26 % енергії, на роботу мозку припадає 18 %, на серце йде 9%, нирки — 7 %, решту — усі інші органи.

 

Фрагмент таблиці норми основного обміну Еосн за масою.

Чоловіки		Жінки
Маса, кг	ккал/кДж	Маса, кг	ккал/кДж
47	713/2983	47	1105/4623

 РОЗРАХУНОК ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПОТРЕБ (ЕНЕРГОВИТРАТ) ОРГАНІЗМУ НА ДОБУ.

Згідно енергетичного балансу маємо, що енергетичні потреби людини на певний час не повинні бути меншими від енерговитрат за той час.

Крок 1. Скористаємось показниками витрати енергії залежно від навантаження на 1 кг маси тіла за  1 год (Егод) з таблиць.

Витрати енергії (Е_год) залежно від навантаження на 1 кг маси за 1 год.

Вид діяльності	Витрати енергії (Егод) на одиницю маси за одиницю часу, (кДж/кг/год)
Спокійне лежання дорослої людини	4,2
Спокійне лежання дитини віком до 5 років	14
Спокійне лежання дитини віком 11 – 13 років	9
Спокійне лежання дитини віком 14 – 15 років	6
Спокійне сидіння дорослої людини	5,9
Розумова діяльність	6,3
Стояння	8,4
Прогулянка, ходьба	11,7
Легка фізична праця, гімнастика	15,2
Легка домашня робота	18,5
Важка фізична праця, важка атлетика	23
Плавання, їзда на велосипеді	29,7
Біг (8 км/год)	35,6

Крок 2. Розрахуємо енергетичні потреби (енерговитрати) організму на добу.

Енергетичні потреби (енерговитрати) виражають у кілоджоулях (кДж) чи кілокалоріях. 

Розрахунок потреб основного обміну (енерговитрат) можна розрахувати за формулою: 

Е_осн = E_год (кДж/кг/год) х 24 (год) х маса організму (кг).

Розрахунок потреб фізичного обміну можна розрахувати за формулою: 

Е_фіз = Е_год (кДж/кг/год) х тривалість (год) х маса організму (кг)

Розрахунок потреб загального обміну розраховується за формулою:

Е_заг = Е_осн + ∑Е_фіз (кДж)

Енергетичні витрати підлітків становлять: для юнаків — 12000 кДж на добу, для дівчат — 11000 кДж на добу.

Висновок. Загальні енергетичні потреби (енерговитрати) залежить від статі, віку, росту, маси тіла, навантаження на організм тощо.

Характеристики	Юнаки	Дівчата
Вік	13 (років)	13 (років)
Маса тіла	39,2 (кг)	41,9 (кг)
Еосн (за добу)	6 • 39,2 • 24 (кДж)	6 • 24 • 41,9 (кДж)
Ефіз (розумова діяльність у школі та поза школою)	6,3 • 39,2 • 6 (кДж)	6,3 • 8 • 41,9 (кДж)
Ефіз (ходьба на перервах, поза школою)	15,2 • 39,2 • 4 (кДж)	15,2 • 4 • 41,9 (кДж)
Ефіз (легка фізична праця, гімнастика) 2 год	23 • 39,2 • 4 (кДж)	23 • 2 • 41,9 (кДж)
Ефіз (плавання)		29,7 • 1 • 41,9 (кДж)
Езаг	(6 • 24 + 6,3 • 6 + 15,2 • 4 + 23 • 4) • 39,2  (кДж)	(6 • 24 + 6,3 • 8 + 15,2 • 4 + 23 • 2 + 27 • 1) • 41,9  (кДж)

 

.  РОЗРАХУНОК ЕНЕРГОВИТРАТ ФІЗИЧНО АКТИВНОЇ ДОРОСЛОЇ ЛЮДИНИ ЗА ДОБУ.

Крок 1. Розрахуємо енерговитрати фізично активної дорослої людини на добу.

Добові енерговитрати на основний обмін організму (Е_осн)

Маса тіла, (кг)	18-29 років
	Чоловіки	Жінки
	Добові енерговитрати, (кДж)
60	6662	5782
70	7333	6411
80	8045	7039

Добова потреба людей у білках, жирах, вуглеводах та енергії

(згідно з нормами фізіологічних потреб населення України в харчових речовинах та енергії (МОЗ. 2011)

Вік / група фіз. активності (ФА)/ коефіцієнт (КФА)	Стать	Енергія, кДж	Білки, г	Жири, г	Вуглеводи, г
11-13 р.	ч./ж.	10056/9637	84/78	84/76	327/326
14-17 р.	ч./ж.	11313/10056	93/83	92/81	375/334
18-29 p. / І група – особи, які займаються розумовою працею / КФА 1.4	ч./ж.	10266/8380	80/61	81/62	350/300
18-29 р. / ІІ група – особи, які займаються легкою фізичною працею /КФА 1.6	ч./ж.	11732/9218	91/66	93/70	400/326
18-29 р. / ІІІ група – особи, які займаються працею середньої важкості /КФА 1.9	ч./ж.	13827/10894	106/76	107/80	478/394
18-29 p. / IV група – особи, які займаються важкою фізичною пра­цею /КФА 2,2	ч. / ж.	16341/12780	108/87	128/90	566/473
18-29 p. / V група – особи, які займаються особливо важкою фі­зичною працею /КФА 2.5	ч. / ж.	17179/-	117/-	154/-	586/-

 

Біологи.. Здоров'я й енергія – нормальний фізичний стан людини. Організм має природну схильність до здоров'я. Ми пропонуємо важливі екологічно чисті, без ГМО продукти харчування, що містять білки, жри, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни.

(відеопрезентація)

-А якщо не турбуватись про здоров»я? 

Слово юним дослідникам…….

Дослідження впливу алкоголю, тютюнопаління на організм рослин, тварин, на тканини живого організму.

( демонстрація дослідів)

Психологи про духовний розвиток або реалізацію власного потенціалу. Згідно із чудовою книгою П. Рассела “Планета, що просипається”, область особистого розвитку росту подвоюється приблизно кожні чотири роки. Особистісний розвиток у самому широкому розумінні містить у собі цілий ряд різних методів, таких як гіпноз, аутогенне тренування, медитація, гештальт-психологія, групова терапія, трансактний аналіз, тренінг самоповаги, керування стресом, тренінг взаємин і взаємного впливу і т.д.

Психологи вважають, важливою складовою успіху є оволодіння майстерністю людських взаємин. Сюди входять комунікативна компетентність людини, ефективна стратегія й тактика особистого впливу, керування конфліктами, навички успішного лідерства й інші фактори, що впливають на взаємини людей.

 

 (Вправи  аутотренінгу, йога-терапії для відновлення життєдайної сили)

Ведучий -2 Іноземці про вибір професії майбутньому

(Думка іноземців . У країнах Європи проведено дослідження . Спеціалісти прогнозують попит на інженерів, фізиків, техніків, айтішників, лікарів.

За прогнозами у майбутньому подальший розвиток економіки призведе до зростання попиту на інженерів, професіоналів в галузі фізичних, математичних і технічних наук, а також фахівців у сфері інформації та телекомунікації та IT-сектора. Потрібні будуть працівники металургійної та машинобудівної сфер.

Експерти також називають перспективними професіями на найближчий час IT-фахівців, веб-дизайнерів, розробників сайтів, інженерів, логістів, лікарів, біохіміків, екологів.

 

Проте за оцінками експертів ці спеціальності мають практично 100% шансів на існування.

Деякі спеціальності через глобальний розвиток технологічного процесу, можуть стати неактуальними. Немає нічого страшного в тому, що той чи інший вид діяльності може зникнути через появу нових технологій, зазначають експерти. Адже на зміну старим професіям приходять нові, більш затребувані і цікаві.

•                   Генетичний консультант

За допомогою генетичного коду можна буде робити надточну діагностику здоров'я, а також аналізувати не тільки живу людину, але й її нащадків. За оцінкою фахівців професія генетичного консультанта повинна з'явитися в найближче десятиліття, правда, дана спеціальність є вузькою і, як відзначають експерти, її затребуваність буде не надто високою.

Ймовірність виникнення: 95%

•                   Молекулярний дієтолог

Популярність молекулярних дієтологів, так само як і генетичних консультантів, в 2020-их роках буде невелика. Однак цей фахівець у будь-якому випадку буде потрібен тим, кому небайдужий їх зовнішній вигляд і здоров'я. Такий дієтолог займатиметься розробкою індивідуальних схем харчування на основі молекулярного складу їжі і генетичних особливостей людини. Робота такого фахівця забезпечить ефективне складання програм харчування, з допомогою яких процес стабілізації ваги проходитиме значно швидше, ніж зараз.

Ймовірність виникнення: 80%

•                   Мережевий лікар

Безумовно, здоров'я – це найважливіше, що ми маємо, але найчастіше візити в поліклініку забирають чимало часу, який і так на вагу золота. Хто не мріяв отримати консультацію лікаря, не виходячи з дому? Експерти обіцяють, що в перспективі найближчого десятиліття ця мрія стане реальністю: діагностувати захворювання, проводити їх профілактику можна буде в онлайн режимі.

Ймовірність виникнення: 95%

•                   Правозахисник віртуальних систем

Протягом найближчих десяти років у віртуальному світі з'являться правозахисники, які будуть відповідати за формування нормативно-правової віртуальної системи. Крім того, представники цієї професії розроблять систему правового захисту людини та її власності, в тому числі віртуальної.

Ймовірність виникнення: 95%

•                   Віртуальний адвокат

Поряд з онлайн лікарем і віртуальним правозахисником на ринку послуг незабаром з'явиться і віртуальний адвокат, який буде на відстані практикувати юридичний супровід, у тому числі, відповідно до законів тієї країни, в якій ведеться справа, незалежно від держави, де знаходиться сам адвокат.

Ймовірність виникнення: 95%

•                   Консультант з питань формування сімейних цінностей

До 2020 року професія консультанта з питань формування сімейних цінностей повинна бути досить популярною і в деякому сенсі може замінити звичайного психолога. Спеціалісти вивчатимуть історію сім'ї, допомагають родичам виявити їх сильні і слабкі сторони, визначити спільні цілі і сформувати спільну справу.

Ймовірність виникнення: 80%

Можливо, серед майбутніх професій і ти знайдеш свою?

Мертві професії. Як зробити так, щоб вас не звільнив робот .

65% робочих місць, на яких будуть працювати сьогоднішні школярі, ще не створені. Яку професію варто обрати, щоб не залишитись безробітним

Щорічний World Economic Forum підвів підсумки за останні роки івизначив тенденції в сфері зайнятості.

Можна розслабитися, до 2020 року роботи не відберуть вашу роботу. Це трапиться в 2030 році.

Яка робота зникне

Футурист Томас Фрей прогнозує, що до 2030 року 2 мільярди робочих місць більше не існуватимуть. Це приблизно половина всіх робочих місць на планеті. Частково це пов'язано з автоматизацією, а також з іншими технологічними досягненнями.

Наприклад, ми зараз не користуємося кучерами, їх замінили таксисти, тому що з'явилися автомобілі. Можливо, надалі таксиста взагалі замінить диспетчер, який віддалено буде керувати літаючим транспортом. Так у ХХІ столітті нам вже не потрібні телефоністки, друкарки, ліхтарники, бурлаки, заготівельники льоду й водоноси.

Очевидною порадою для майбутніх шукачів роботи є уникати «робочих місць, що знаходяться під загрозою зникнення». В основному це рутинна робота: наприклад, менеджер з холодних дзвінків - зараз цю роботу виконують роботи.

У 2013 році два дослідники з Оксфорда Карл Бенедикт Фрей і Майкл А. Осборн опублікували дослідження "Майбутнє зайнятості", в якому визначили, які професії автоматизуються протягом 20 років. За прогнозами дослідників, близько 47% спеціальностей виконуватимуться машинами.

З імовірністю в 99% відсотків до 2033 року зникне необхідність в телемаркетологах, страхових агентах, швачках, годинникарях, вантажниках, податкових консультантах, операторах обробки даних, бібліотекарях, брокерах і кредитних фахівцях.

З 98% ймовірністю до 2033 року не буде спортивних суддів і рефері, касирів, пакувальників, фрезерувальників, екзаменаторов, слідчих, бухгалтерів і аудиторів.

Також не буде офіціантів, водіїв автобусів і охоронців.

Однак за деякі спеціальності не варто переживати. Навряд чи можна замінити археолога, хірурга чи психолога комп'ютерним алгоритмом.

Куди зникає робота по всьому світу зараз

За даними Інтернаціональної трудової організації, кількість безробітних людей  збільшується . Головна причина втрати робочих місць - вина політиків, вважають експерти Міжнародного економічного форуму. До 2020 року скоротяться усі робочі місця на 2,69%.

Штучний інтелект (ШІ) займає лише другий рядок. Він негативно впливає на трудовий ринок, забираючи 1,56% робочих місць. ШІ забирає роботу не тільки у синіх комірців (робітники фізичної праці), але і працівників інтелектуальної сфери.

Наприклад, зовсім скоро подібні статті буде писати робот.

Так, у минулому році Financial Times провели експеримент. Профільний журналіст і програма під назвою "Емма" (продукт компанії Stealth) мали написати текст про рівень безробіття в Британії.

У підсумку статті мав прочитати головний редактор видання і здогадатися, яку з них писала машина. "Емма" впоралася з текстом за 12 хвилин. Але її стаття була перенасичена цифрами, а мова тексту була дуже сухою і місцями незрозумілою. Однак програма самостійно додумалася що "Брекзит" може змінити ситуацію з безробіттям.

Данські дослідження показали, що нинішні діти цілком можуть прожити ціле століття. Так, за їхніми розрахунками, в 2045 році вперше в історії людей віком понад 60 років буде більше, ніж дітей. А до 2050 року 22% населення всього світу буде старше 60.

Такий стан речей збільшить кількість робочих місць у сфері охорони здоров'я. Але крім зростання попиту на медицину, в старіючому суспільстві знижуються апетити на нові послуги, і ринку доведеться звузитися.

Четвертим фактором, що впливає на рівень безробіття в світі, єтехнологія просунутого виробництва, наприклад 3D-друк, автоматизація. Так, з появою 3D-принтерів, як і штучного інтелекту, знадобилися нові технічні працівники, інженери та конструктори, що послужило притоку нових спеціальностей.

Однак один 3D-принтер здатний замінити завод ливарників, надрукувати двигун для автомобіля або новий людський орган з біоматеріалу. Тому якщо все-таки порахувати, то просунуте виробництво більше скоротить кількість робочих місць, ніж додасть їх.

Що ж робити, ким працювати

Мільярдер і співзасновник Microsoft Білл Гейтс нещодавно поділився у своєму блозі листом для випускників. Якби він вирішував, куди поступити зараз, то вибрав би спеціальності, пов'язані зі штучним інтелектом, енергетикою чи біологією.

На його думку, за найближчі 20 років роботи займуть мільйони робочих місць, а терористи придумають нову біологічну зброю, з якою доведеться боротися. Стосовно енергетики Гейтс упевнений, що скоро відновлювальна енергія повністю витіснить вуглецеву, і для цього будуть потрібні нові фахівці.

Business Insider і Forbes також підготували рейтинги актуальних професій, які будуть затребувані. Перше місце в обох рейтингах посіла професія медсестри.

До 2024 року попит на медсестер має вирости на 24%.

Оскільки тривалість життя збільшилася, в суспільстві з'явилося більше літніх людей, яким необхідні послуги медичного догляду. З цих же причин очікується зростання зайнятості доглядальниць.

У звіті World Economic Forum також показані спеціальності, попит на які зростає останні 3 роки і продовжує зростати.

Попит на математиків і комп'ютерників до 2020 року збільшиться на 3,2% по всьому світу. Такий приріст пояснюється необхідністю аналізувати великі дані і пояснювати проблеми ринку.

На другому місці зростання зайнятості очікує архітекторів та інженерів. До 2020 року попит на них виросте на 2,71%. Тривимірний друк, робототехніка і автоматизовані виробничі системи зажадають нових фахівців.

Професії, які складно буде замінити комп'ютерним алгоритмом, також не втратять актуальності. Згідно з дослідженням "Майбутнє зайнятості" - це медичні працівники, хореографи, шкільні вчителі, спортивні тренери, лісники та мікробіологи. З повним списком можна ознайомитися у самій статті.

Що відбувається з трудовим ринком в Україні

До нас всі технології доходять із запізненням. Пока що ми можемо не боятися автоматизації та штучний інтелект.

Однак трудовий ринок все ж змінюється. Так, за підрахунками сайтуWork.ua найбільше шукають працівників у виробничій сфері, продавців і працівників у сфері обслуговування.

На 65% зріс попит на фахівців в сфері будівництва та архітектури. Поступово розвивається сфера IT. Якщо в 2014 році всього шукали 4200 фахівців, то зараз попит на IT-фахівців виріс - 6700 запитів.

Але найчастіше роботодавець шукає заправників, вантажників і асистентів стоматолога.

Шукачі роботи найчастіше шукають посади адміністратора і керівників середньої ланки. На кожну вакансію адміністратора припадає 37 резюме. Однак, адміністратори, як і секретарі, все рідше потрібні на українському ринку.

До непопулярних спеціальностей відносяться і юристи, в базі Work.ua всього 767 вакансії цієї сфери, на кожну з яких припадає 75 резюме.

Які професійні навички знадобляться в майбутньому

Експерт в галузі освіти Гарвардського Університету Тоні Вагнер, все життя розробляв ідеальну формулу для успішної людини майбутнього. Вивчаючи зміни глобальної робочої сили і беручи інтерв'ю у лідерів різних галузей, він виділив 7 навичок виживання працівника, якого не зможе замінити машина. Ці навички знадобляться вже зараз.

1. Критичне мислення і вирішення проблем

Ще в інституті студентів вчать відповідати правильно на запитання, але якщо сталася ситуація, якої немає в підручнику? Вагнер радить звернути увагу не на заучування відповідей, а правильну постановку питання, тобто визначення проблеми. А потім і пошук її вирішення.

Так, винахідник і мільярдер Ілон Маск при співбесіді запитує майбутнього працівника: з якою найскладнішою проблемою в житті стикалася людина і як вона її вирішила. Якщо виявляється, що працівник ніколи не брав на себе відповідальність за прийняття рішення, Маск не наймає такого співробітника, незважаючи на його досвід чи диплом.

2. Віддалена робота й лідерство

Завдяки розвитку технологій, появи хмарних сервісів все більше співробітників працюють віддалено від головного офісу компанії. Упродовж 5 найближчих років очікується, що віддалені працівники становитимуть 40% від усіх співробітників.

Співробітники можуть бути розкидані по різних країнах, але працювати в одній компанії. У такій ситуації складно поставити одного начальника над усіма працівниками, лідерство і співпраця мають бути у всіх працівників, інакше команда не прийде до спільної мети.

3. Спритність і адаптивність

У постіндустріальну епоху світ технологій змінюється дуже швидко. Тому не можна постійно діяти за регламентом. Це як з операційною системою - не можна в 2017 році сидіти на Windows 98, позбавляючи себе безлічі можливостей.

4. Ініціативність та підприємливість

Деякі студенти крім навчання беруть участь у позашкільній діяльності. Саме тому роботодавці все частіше дивляться на додаткові дипломи та захоплення студентів під час прийому на роботу. Вагнер звернув увагу, що в корпоративному середовищі роботодавець рідко знаходить фахівця, здатного знайти новий підхід або стратегію.

5. Ефективне усне і письмове спілкування

І справа тут не в грамотності, а в здатності пояснювати свою позицію. Для цього не потрібні громіздкі фрази, напхані купою розумних термінів. Деякі державні діячі насичують свою промову незрозумілими словами, після яких сенс їхнього мовлення залишається незрозумілим.

Чим простіше людина викладає свою думку, тим більше ефективності вона дає. Також доведеться відмовитися від "маскуючих" і "пом'якшуючих" оборотів.

6. Оцінка і аналіз інформації

В епоху "фейкових" новин кожен має дбати про свою інформаційну гігієну. Не варто звертати увагу тільки на заголовки і вірити лише одному джерелу. Оскільки з розвитком інтернету потоків інформації стало більше, скоро ця якість стане необхідною для виживання. Інакше ви ризикуєте бути дезінформованим.

7. Допитливість і уява

Допитливість є двигуном розширення кругозору співробітника, що допоможе знайти нові стратегії, рішення і все, про що згадувалося вище. Уява допоможе застосувати ці рішення.)

 

 

 

 

Історики… з історії, як козаки досягали виконання остаточної цілі.( Щоб стати козаком….

Козаки були воїнами, відомими на весь світ. Про них складено багато легенд. А все тому, що на Січ приймали тільки найкращих. Щоб стати справжнім козаком, потрібно було пройти своєрідне випробування і дотримуватися суворих правил мужніх воїнів.

Спробуйте себе в ролі козака! Перевірте, чи змогли б ви потрапити на Січ!

Ось перші кроки у становленні справжнього козака. Спершу учень повинен стати джурою, довести, що він гідний довіри, пройти багато різних складних етапів".

Вимоги до джури.

"Джурою міг стати хлопець віком від 15 років. До такого учня приставляли досвідченого старшого козака, який повинен був навчити його абсолютно всього, що знає сам, -- каже Ігор Федик. -- Найважливішою була бойова майстерність. А тут козакам не було рівних в усій тогочасній Європі. Деякі, як-от, до прикладу, Тиміш Хмельницький, так вправно володіли зброєю, що гасили полум’я свічки одним пострілом!

Перед тим як стати козаком, хлопець мусив пройти низку випробувань. Чого тільки не вигадували: і Дніпро перепливали, і вогонь перестрибували... Так, історія розповідає, що хлопець, аби стати козаком, мав осідлати необ’їждженого коня та з’їсти миску дуже перченого борщу. Усе це робилося для того, щоб загартувати молодого бійця. Комусь вдавалося стати козаком за місяць, а хтось тренувався роками"

А от за старими козацькими звичаями жінок на Січ не пускали, -- пояснює Ігор Федик. -- Якби котра насмілилася ступити на землю козацького військового ордену, скарали б на горло і саму гостю, і козака, який її привів. У козаків були дуже суворі закони. До прикладу, у морських походах діяв сухий закон. Якби котрийсь завзятець перехилив чарочку, його б одразу викинули за борт. За крадіжку чи якась підлість товаришеві  забивали різками. На Січі була залізна дисципліна".


"Церква у козаків була незалежною від усіх конфесій. Священик був таким же воїном і жив так, як усі, -- зазначає Юрій Капішинський. -- Коли ми з братами посвячувалися в козаки, то відбули літургію. Обов’язковим було піти до сповіді, причаститися. Аж тоді нас благословляв священик".

Старші козаки навчають молодих військової майстерності, хтось гострить зброю, отаман голосно роздає вказівки. Хлопці із закрученими оселедцями на голові готують справжній козацький обід -- куліш. Популярні на козацькій кухні гречані галушки з часником, рибна юшка, печений хліб.

Під впливом популярних публікацій серед широкого загалу склалася думка, що запорозьким козаком стати було не вельми важко. Треба було всього лише дістатися до Січі, там показати себе православним християнином і присягнути на вірність товариству. Насправді ж прийом у запорозькі козаки був складним іспитом, який витримували не всі. Багато хто з тих, що прибували на Січ, справжніми січовиками так і не ставали, а оселялися де–небудь на землях Війська Запорозького по зимівниках і хуторах, поповнюючи лави звичайних поселенців — «гніздюків», «бабіїв» і «гречкосіїв», як їх трохи зневажливо називали січовики–воїни.

Щоб стати козаком–запорожцем, лицарем, як вони самі себе називали, новоприбулий довгенько навчався військовій справі і традиціям січового товариства. На завершення мав ритуальне випробування, справжню ініціацію — посвячення в корпорацію запорожців, подібну до ритуалів середньовічних військових станів — лицарів, княжих дружинників.

 Бешкетників звали Святими

Новачків, за ритуалом, годилося висміювати. Старий запорожець Микита Корж, свідчення якого записали дослідники, згадував, що козаки «мали таку звичку до насмішок, що від найменшого випадку, дії, ходи чи каліцтва зараз же давали людині прізвисько, котре вже назавжди залишалося при ній. Так, хто з необережності спалить курінь чи зимівник, того називали Палієм; хто готує їжу чи розпалює вогонь над водою, тому давали ім’я Паливоди. Хто ходить, зігнувшись від природи чи від звички, блідий і слабкий — той Гнида. Якщо хто проти звичаю запорозького не любить мамалиги чи тетері, найголовніших страв козацтва, і варить собі кашу, того називали Кашкою (розкішником) чи Кашоваром. Козака дуже малого зросту для сміху називали Махиною (величезний, велетень), а великого зросту — Малютою. Якщо хто, незважаючи на жвавість, властиву бравому козаку, ковзався й падав, той називався Слизький... Незграбних звали Черепахою, бешкетників — Святими, ледарів — Добрая–воля». Упродовж усього періоду перебування в молодиках в ініціантів перевіряли винахідливість, кмітливість і здатність не втрачати витримку в складній ситуації.

Порогами, проти течії

Як згадували старі запорожці, молодиків навчали «Богу добре молитися, на коні «реп’яхом» сидіти, шаблею рубати і списом добре колоти, а практики було доволі...» Лише успішно пройшовши багаторічний період навчання військової справи, молодик міг бути допущеним до іспиту на звання козака–запорожця. Клаудіус Рондо відзначав, що в козацькому товаристві «до звання лицаря допускаються лише люди дуже сильні й добре збудовані». Випробування для молодиків по закінченні навчання готували вельми різноманітні. Зокрема, посвячуваний мусив з’їсти страшенно пекучий від перцю борщ і випити кварту «оковитої». Після цього, за переказами, мав пройти по перекинутій між скелями на березі Дніпра колоді й не зірватися у воду. Як свідчить у своєму «Описі України» Гійом де Боплан, майбутній козак мусив перепливти човном усі пороги на Дніпрі проти течії. Історик козацтва Дмитро Яворницький сумнівався в цьому, мовляв, долати пороги за великої води проти течії, та ще й усі одразу, небезпечно для життя. Проте французький мемуарист довго жив між запорожцями й добре знав їхні звичаї та побут. До того ж ризикувати своїм життям для запорожців було звичною справою, війна була їхньою професією. Готуючись до боїв, треба було знати, чи можна в скрутну хвилину покластися на нового воїна.

«На той світ і назад»

Кандидат у запорожці мусив, сівши на необ’їждженого коня («дикого лошака») обличчям до хвоста (перевернутість поведінки, що свідчила про прилученість ініціанта до потойбічного світу), без сідла й вуздечки проскакати полем і повернутися назад, звісно ж, не впавши на землю. Тут кінь виступав також символічним перевізником із «цього» світу на «той» і назад. Кінь як ритуальний перевізник використовувався в ініціаціях багатьох народів. Посвячувані, як відомо, ритуально «вмирають», ідуть у потойбічний світ, де проходять різні випробування, а потім символічно «наново народжуються» у світі людей.

Коли ініціант із честю проходив усі випробування, його допускали до участі в морському поході на турків. Усяка ініціація передбачає вихід посвячуваних за межі впорядкованого соціального світу. Для переходу з однієї соціальної чи вікової групи в іншу, більш високу, «необхідно покинути простір, в якому панує впорядкованість, і перейти у сферу невпорядкованого», — зазначають дослідники ініціаційних ритуалів. Таким невпорядкованим простором є «чужа земля», в яку здійснює воєнний похід молодик–ініціант у складі козацького війська.

Середньовічні погляди на природу географічного простору відрізнялися від нинішніх. Простір тоді уявлявся якісно неоднорідним, поділеним на ділянки, яким надавалося позитивного й негативного значення. Позитивно сприймалася своя земля, негативно — чужа. Своя земля мала значення впорядкованої, де панують людські закони й порядки, чужа ж земля вважалася «бісівською». «Ареною ініціації є поле бою, яке є роздільною зоною між двома світами, священним і світським (між територією своєю і ворожою)», — пише Оксана Грабович. У поході молодики, як правило, були зброєносцями і охороняли човни–чайки на березі, коли козаки йшли в бій.

Слово кухаря

Посвяченому давали нове ім’я, стригли і переодягали в новий одяг. Усе це означало його нове народження. Схожі ритуали відбувалися під час ініціацій різних верств феодального суспільства — ремісників, княжих дружинників, селян. Можливо, новим прізвищем посвячуваного ставало оте кумедне характерне прізвисько, дане в час «молодикування». Новому козакові голили голову, залишаючи пасмо волосся — «оселедець». Особливе значення мала шапка, оскільки співчлени куренів різнилися своїми головними уборами. «Шапки всі за куренями: який курінь, такий і колір на шапці», — згадували колишні запорожці.

На завершення посвяти молодика приймали в один із січових куренів як повноправного козака. Козак відрікався від сімейного життя й зобов’язувався свято дотримуватися безшлюбності. Новий запорожець у супро­воді когось із товаришів куреня з’являвся до курінного отамана, хрестився, кланявся до образів і просив прийняти його в товариство. Отаман після церемонії привітання просив обрядової згоди в курінного кухаря прийняти новачка. Після того новий козак «вкуплявся» до куреня, сплачуючи якусь суму кухарю. Для прийняття в січове товариство за новачка мали поручитися кілька козаків. Остаточно затверджував його прийом і посвячення в козаки кошовий отаман.

 

ДОВІДКА «УМ»

Будь–яка ініціація (ритуал посвячення) має тричленну схему: ритуальне відділення людини від гурту (її символічне вмирання) — порубіжний період (фаза ритуальної смерті) — нове «народження» індивіда і його долучення заново до колективу, уже в більш високому статусі.

 

ЦИТАТА

У запорозьких козаків курені завжди стоять відчинені. Будь–який мандрівник чи перехожий може туди зайти і з’їсти все, що він знайде їстівного, якщо навіть нікого нема вдома. Йому навіть ніхто не дорікне, як він усе з’їсть, але він не може нічого забрати з собою, якщо не хоче наразитися на суворе покарання, бо існує священний принцип недоторканності будь–якої речі, що знаходиться в курені.

Козацьке самоврядування на Запорізькій Січі. Реферат

Запорізька Січ у своєму складі мала поділ - військовий і територіальний, у відповідності з яким і будувалося управління нею. Як військо, запорізька громада поділялася на 38 куренів, а територіальне - спочатку на п'ять, згодом на вісім паланок

Слід мати на увазі, що у запорізьких козаків слово "курінь" вживалося у двох значеннях:

•                               по-перше, як житло;
•                               по-друге, як самостійна частина війська.

Термін "паланка" також мав два значення:

•                               невелика фортеця,
•                               певна частина території Запорізької Січі.

Найвищим органом козацького самоврядування, який вирішував найважливіші питання, були загальні або, як їх частіше називали, військові ради. Збиралися вони регулярно у точно визначені строки - 1 січня і 1 жовтня кожного року. Козацька рада збиралася і в інші строки, коли на те була воля товариства. На військових радах вирішувалися усі найважливіші питання життя Запорізької Січі: оголошувалася війна і укладався мир, об'являлися військові походи, каралися злісні злочинці, щорічно переділялися поміж куренями землі, річки, озера, ліси, рибні лови тощо, обиралася і зміщалася козацька старшина.

Крім загальних військових рад, у запорізьких козаків були ще й ради по куреням, які частіше звалися "сходками". Курінні сходки збиралися у разі потреби для вирішення дрібних справ, термінових питань, а також таємних справ.

Були ще сходки по паланкам. Вони розглядали переважно дрібні господарські спори, оскільки населення паланок складалося з нежонатих козаків, які займалися господарством.

На Запоріжжі склалася своя адміністрація. Найважливішими її ланками у другій половині XVI - на початку XVII ст. були військові начальники - кошовий отаман, військовий суддя, військовий отаман, військовий писар, курінний отаман; військові чиновники - булавничий, хорунжий, довбиш, пушкар, гармаш, тлумач, шафар, канцеляристи; похідні і паланкові начальники-полковник, писар, осавул.

Кошовий отаман, військовий суддя і військовий писар складали так звану військову старшину. Вони обиралися військовою радою 1 січня і перебували на посаді один рік. До числа військової старшини інколи включалися курінні отамани. У мирний час військова старшина займалася адміністративними і судовими справами, а під час війни очолювала козаків, передаючи свої повноваження наказний старшині.

Кошовий отаман зосереджував у своїх руках вищу військову, адміністративну, судову і духовну владу. У воєнний час кошовий отаман був лише володарем Запоріжжя і в своїх діях керувався звичаями і традиціями козацтва. Обов'язки кошового отамана зводились до затвердження обраних військовою радою службових осіб, узаконення розподілу за куренями земель, розподілу військової здобичі і військових доходів, прийняття до Січі нових людей і звільнення старих козаків, встановлення дипломатичних контактів з сусідніми державами. При всій повноті влади кошовий отаман ніколи не був абсолютним диктатором. Його влада обмежувалась трьома умовами: звітом по закінченні строку повноважень перед військовою радою, річним строком перебування на посаді і, нарешті, самою військовою радою.

Військовий суддя був другою після отамана службовою особою на Запоріжжі. Його основний обов'язок — здійснення суду над козаками. Крім цього, він призначав начальника артилерії і навіть заміщав кошового отамана як наказний отаман.

Військовий писар завідував канцелярією і вів усі письмові справи війська: надсилав накази по куренях і паланках, здійснював усі розрахунки, приймав укази і послання, що надходили на його ім'я.

Військовий осавул пильнував за дотриманням козаками порядку в Січі, а під час військових дій у військових таборах стежив за виконанням судових рішень кошового отамана і військової ради, проводив дізнання щодо злочинів, які були вчинені на території Січі, заготовляв продовольство для війська на випадок війни, видавав хлібне і грошове забезпечення козакам, відав охороною кордонів та ін.

Після запорізької військової старшини йшли курінні отамани. Посада курінного отамана також була виборною. Курінними отаманами обирали людей здібних, хоробрих, рішучих. Обрання курінного отамана було внутрішньою справою певного куреня і виключало втручання у цей процес козаків інших куренів. Курінний виконував в Січі функції інтенданта: його прямим обов'язком було забезпечення козаків усім необхідним (продовольством, паливом тощо), збереження грошей і майна козаків у курінній скарбниці.

За військовою старшиною йшли військові чиновники, головною метою яких було надання допомоги службовим особам військової старшини у виконанні їх обов'язків.

Військовий довбиш відав полковими літаврами, якими збирали козаків на раду. Крім того, він був присутній при виконанні судових вироків, забезпечував стягнення податків і торгового мита.

Військовий пушкар завідував всією запорізькою артилерією. Під його началом знаходилася військова в'язниця. Військовий тлумач виконував обов'язки перекладача. Інколи він відряджався у прикордонні райони для здійснення військової розвідки.

Військовий кантаржій був охоронцем військових мір та ваг, які були однакові для всього Запоріжжя. Військові шафарі збирали мито ("перевозне") на переправах через річки Дніпро, Буг, Самару.

Військовий булавничий, бунчужний і хорунжий відповідно зберігали булаву, бунчуки як символ влади кошового отамана, а також військове знамено - хоругву. Військові чауші виконували функції посланників.

Безпосередньо за військовою старшиною стояла старшина похідна і паланкова. Вона вважалась вище за рангом від військових чиновників, але на відміну від них діяла за межами Січі в паланках. Похідну старшину складали полковник, осавул і писар. Вони діяли під час війни.

Паланкову старшину складали полковник, осавул, писар, підосавул і підписарій. їх влада поширювалась на козаків, які мешкали за межами Січі, у слободах і зимівниках. Усі представники паланкової старшини обирались на свої посади і залишали їх після загальної військової ради, тобто рівно через рік. Влада паланкового полковника у межах його паланки була досить широкою: він фактично виконував функції отамана, зрозуміло, в межах території паланки.

В організації козацького самоврядування, яке склалося в Запоріжжі, можна знайти зародки майбутньої української державної організації. Характерно, що ця своєрідна за структурою система органів військово-адміністративної влади мала можливість виконувати складні функції внутрішньої і зовнішньої політики, притаманні лише державній владі.

Ось чому деякі автори вважають за можливе оцінювати Запорізьку Січ, як "своєрідне державне утворення" в низов'ях Дніпра або "республіку з яскраво вираженими демократичними рисами", підкреслюючи, що "в конкретно-історичних умовах XVI - XVII ст. Запорізька Січ, як військово-політичне утворення українського козацтва, в силу специфічної тодішньої ситуації виконувала функції державного об'єднання і мала риси ранньобуржуазних республік.

Військова старшина, спираючись на багате козацтво, намагалися використати цю суспільно-політичну організацію у власних інтересах. Вона досить часто не звітувала перед козаками про свою політичну діяльність, всупереч звичаям, що склалися, утримувала у своїх руках виборні посади протягом кількох років. У знаряддя класового впливу старшина перетворила також військовий суд.

Однак засилля старшини не в змозі було зруйнувати основні демократичні принципи побудови органів військово-адміністративної влади, скасувати притаманні цій системі риси демократизму. Запорізьке лицарське братство мало великий вплив на процеси державотворення. Мабуть, саме це мав на увазі К. Маркс, коли характеризував Запорізьку Січ як християнську козацьку республіку.

Багатий досвід самобутньої козацької організації самоврядування був використаний у ході визвольної війни українського народу 1648-1654 рр.

Висновки. За різних складних умов українські землі зуміли все ж таки зберегти високий рівень своєї правової культури. Величезне значення в політичному житті українських земель мала поява і розвиток такої суспільної верстви як козацтво, центром консолідації якого стала Запорізька Січ. Тут виникали зародки української державної організації з притаманними їй елементами демократизму. У першій половині XVII ст. Січ стає своєрідним центром визвольного руху українського народу.

Запорізька Січ була певною державою в державі, які зберігала або розвивала нові звичаї, які корінилися на виключно українському ґрунті, були спрямовані на дотримання ідей української незалежності, права українцям бути господарями на своїй землі та не залежати від впливу чужоземців.

Запорізька Січ не тільки виголошувала ідеї незалежності України, але і робила усі можливі спроби, щоб досягти її власними силами. Чи можна сказати, що українці та сучасна Україна могли б відбутися без такого утворення як Запорізька Січ? Можливо, але це б була друга Україна, і вона б мала другу історію. Так повинен до життя готувати себе кожен підліток) .

 

 

Народознавці-Які вправи над собою допомагають вміло вести бесіду із співрозмовником?

Українознавці запрошуються до слова…

 

Математики про поетапне досягнення мети, розділяючи її на деяку сукупність підзавдань, поетапне виконання яких забезпечує успішне вирішення основного завдання та досягнення кінцевої мети. У технологічному аспекті, послідовне успішне подолання бар'єрів озброює людину необхідними знаннями й уміннями, дає їй у руки відповідні механізми, що полегшують підхід до вирішення наступних завдань, привчає до планування та поетапного здійснення своїх планів. Нарешті, у психологічному аспекті, подолання кожної чергової перешкоди стає для людини й маленькою перемогою над собою, додає їй нових сил і впевненість у можливості ще вагоміших досягнень.

 

Музиканти, Спортсмени …

Розкриття потенціалу людини, залежить від неї самої, від її активності. Це не стільки наслідок незвичайного таланту й здібностей, скільки уміння застосовувати їх на практиці. Домогтися успіху не означає, що ми повинні робити щось особливе. Це значить, що ми повинні робити те, що й інші, але краще.( Розповідь про професії українських зірок.

 

ТСН.ua зазирнув у минуле зірок, щоб з'ясувати, де вони вчились та ким працювали до того, як стати знаменитими.

 

Більшість українських та світових знаменитостей, до того, як стати відомими та затребуваними, займалися зовсім не сценою, кіно чи шоу-бізнесом. А частенько мили посуд, продавали хот-доги, підробляли сторожами, шоферами. Хоча є й такі, що мали доволі шляхетні професії: вчителя, медика чи юриста.

 

ТСН.ua вирішив дослідити, ким були у минулому знаменитості та хто вони за фахом.

 

          Так, Вєрка Сєрдючка, вірніше Андрій Данилко, зовсім не мріяв про сцену. Він хотів бути піаністом. Мама навіть піаніно йому купила, але майбутня зірка до нього швидко охолола. Далі Данилко вирішив стати художником. І спочатку йому все вдавалося: училище закінчив, картини почав писати. Але й у цьому захоплені Данилко довго не затримався. Довго не роздумуючи, хлопець вирішив здобувати практичну професію і пішов до торгово-кулінарного училища.Але з часом став кінозіркою та естрадною зіркою.

         Лідер гурту "ТіК" Віктор Бронюк, перш ніж вийти на сцену з баяном, спробував себе у багатьох іпостасях. У дитинстві він мріяв  стати художником, тож поступив у педагогічне училище на факультет образотворчого мистецтва. Але, за порадою батьків, які наполягли, що професія художника у нашій країні не є престижною, Бронюк вступив на історичний факультет Вінницького державного педагогічного університету.

 

"Після навчання мені запропонували працювати в управлінні сім'ї і молоді Вінницької міської ради, - розповів в одному з інтерв'ю "ВЗ" Віктор Бронюк. – Під час Помаранчевої революції з головою заліз у чиновницьку роботу, хотів працювати на благо держави. Побачивши  відданість роботі, міський голова Вінниці запропонував йому стати головним спеціалістом відділу культури. Погодився, бо завжди прагнув бути ближчим до мистецтва. Але з дня на день все більше занурювався у музику, реалізовуючи одну зі своїх давніх мрій. Врешті-решт, зробив вибір на користь сцени, хоча досі залишається радником міського голови Вінниці на громадських засадах".

 

        Співачка Ольга Юнакова дитинство провела в бідності і рано втратила батьків, тож їй зі школи довелося самотужки заробляти гроші. "Я росла в дуже бідній сім'ї, дуже рано втратила батька, потім серйозно захворіла мама, потім і мами не стало, тому я з 4 класу заробляла гроші сама", - розповіла співачка. "Я працювала нянею, доглядала  близнюків, у той час мені платили 5 рублів і я була безмежно щаслива", - зізналася Ольга Юнакова.Але наполегливість привела її до бажаної мети.

 

       Кричевський, Кузьменко та Розенбаум - медики

 

Відомий музикант Гарік Кричевський з дитинства мріяв зовсім не про гітару та сцену, а про білий халат. Інакше і бути не могло, адже майбутній музикант зростав у родині медиків: тато – стоматолог, мама – педіатр, бабуся та дідусь також медики. Тож молодий Гарік здав документи в медичний, але вступив до медінституту з другої спроби. Навіть встиг попрацювати лікарем-рентгенологом у діагностичному центрі. Але паралельно Кричевський писав музику і в 1992 році навіть випустив свій перший сольний альбом.

 

         Медик за освітою і Андрій Кузьменко, лідер гурту "Скрябін". Хоча у дитинстві він мріяв стати водієм сміттєвоза, подорослішавши, все-таки обрав професію стоматолога. Однак працювати за фахом музикант не пішов.

 

     Медичну освіту має відомий російський співак Олександр Розенбаум.  Він продовжив сімейну традицію. У 1974 він отримав  диплом лікаря-терапевта загального напрямку. Його спеціалізація – анестезія та реаніматологія, працював Розенбаум на швидкій допомозі. 

 

                  Першу медичну допомогу у разі необхідності зможуть надати лідер гурту "Грін Грей" Мурік, продюсер ВІА Гри Дмитро Костюк; гуморист Гарік Мартіросян за спеціальністю - невропатолог-психотерапевт, Михайло Шац - незамінний при операціях лікар-анестезіолог.

 

                Знамениті гуманітарії: Галкін, Пельш та Павло Воля

 

Так склалося, що серед публічних і відомих людей багато "гуманітаріїв". Наприклад, гуморист і телеведучий Максим Галкін в 1998 році закінчив факультет лінгвістики РДГУ, після чого навіть навчався в аспірантурі.

 

 

            Горбачова вчилась на філолога, бо хотіла бути вчителькою

Співачка і телеведуча Ольга Горбачова з дитинства вирішила стати вчителькою німецької мови. Тож коли прийшов час, вступила до Київського інституту іноземних мов. Дипломом філолога може похвалитися й інша співачка – Марія Бурмака. Але ще у студентські роки вона почала писати пісні.

              Кар'єра відомої російської співачки Жанни Фріске розпочалася тоді, коли вона здобувала журналістську освіту. Але, коли вона вийшла на сцену у складі гурту "Блестящие", їй довелося залишити навчання.

 

             Популярний український виконавець, лідер гурту "Мандри" Сергій Фоменко також починав з вивчення східних мов. Неодноразово він розповідав про свій довгий шлях до сцени: "Я здобув середню освіту у ліцеї східних мов, але завжди відчував потяг до мистецтва. Починаючи музичну кар'єру, яка тоді ще нічого, окрім витрат, не приносила, доводилось якось заробляти на прожиття. Працював двірником у Києво-Печерській лаврі, Софіївському соборі, гардеробником Археологічного музею, працівником сцени у театрі, ведучим радіопрограм...".

 

           На факультеті іноземних мов Новосибірського педагогічного інституту вчилася російська гумористка і телеведуча Тетяна Лазарєва. А Аріна Шарапова за другою освітою - перекладач, вона закінчила Інститут імені Моріса Тореза. На філософському факультеті МГУ навчався відомий телеведучий Валдіс Пельш. А в школі міг би викладати російську мову і літературу Павло Воля, резидент Comedy Club.

 

Кондратюк та Скрипка - зірки-науковці

 

 

Кондратюк досі є співробітником відділу молекулярної біофізики

Популярний телеведучий і зірка телебачення Ігор Кондратюк починав свій трудовий шлях далеко не з шоу-бізнесу. Він закінчив фізичний факультет Київського національного університету і став фахівцем з оптики. На рахунку у Кондратюка чимало наукових статей. У 1996 році майбутній шоумен захистив кандидатську дисертацію. Незважаючи на теперішню популярність і повну зайнятість у розважальній сфері, телеведучий є співробітником відділу молекулярної біофізики.

 

Технічну освіту і мрії про кар'єру вченого у минулому мав відомий музикант Олег Скрипка. "Я навчався в політехнічному інституті, у мене технічна освіта. Я хотів бути вченим, але паралельно завжди був музикантом.»

 

Отже, до вибору пофесії потрібно пройти цілі життєві етапи)

 

Ведучий-2. Мода… мода – це більше, ніж музика, зачіска і модний «прикид».  Мода – це стиль, це – спосіб життя.

Бадьорість,
Радість,
Енергійність,
Наполегливість,
Дотепність.
Це наш БРЕНД !

 

Висновок. Інсценізація.

 

Україна. Я- Україна. Щедра земля під високим волошковим небом. Густі ліси,гірські вершини, розлогі степи, сині ріки та озера. Калина край вікна, похилена в зажурі верба, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах. І серед цієї краси, серед цього розмаїття народилося найкраще в моєму житті – ось ці діти, моє майбутнє.

 

Діти:

1. Ми – діти України. Ми спадкоємці твоїх історичних  традицій.
2. Ми – твоя надія, віра у краще світле майбутнє:
3. Це  нам творити подальшу історію:
4. Це нам шукати шляхів до порозуміння, братерської любові та духовного єднання.
5. Укрїно! Ти і досі йдеш дорогою незалежності.
6. Ми знаємо, що цей шлях складний і тернистий
7. Ми маємо продовжити справу, за яку  вмерли мільйони.

 

 

Хай буде все побачене – побаченим,
Хай буде все пробачене – пробаченим,
Хай буде вік прожито як належить,
Від здорових звичок це залежить.

ВСІ:             Під музику « Ми горді, що родились в Україні» Гурт Ремікс.

 

 

 

 Звучить пісня Миколи Гнатюка « Хай завжди буде добре».

 

 

 

 Кліп на пісню « Вибір є!»