Урок "Л. Толстой «Анна Кареніна». Суперечливість образу Анни Кареніної".

Додаток 4

 

Тема уроку: Л. Толстой «Анна Кареніна». Суперечливість образу Анни Кареніної.

Мета: розкрити суперечливість образу Анни Кареніної, розвивати навички роботи з текстом художнього твору, вміння узагальнювати та систематизувати навчальний матеріал; висловлювати, мотивувати власну точку зору; виховувати почуття співпереживання, прагнення толерантно ставитися до людей.

Обладнання: портрет письменника, тексти роману, плейкаст «Анна Кареніна»

Тип уроку: урок-дослідження

Примітка: урок проводиться в формі дискусії, учні поділяються на 2 групи: захисники Анни Кареніної та ті, хто її звинувачує. На столах у кожної групи лежать листки з правилами ведення дискусії. У процесі дискусії учні висловлюють власну точку зору щодо героїні та її вчинку. В кінці дискусії вчитель підбиває підсумки.

«Мне отмщение, и аз воздам».

Л. Толстой

 

Хід уроку

I.Актуалізація опорних знань

Бесіда

- Пригадайте, яку думку прагнув втілити в романі Л. Толстой? (Думку сімейну).

- Згадайте, як починається роман? ( «Всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму»).

-З яких сюжетних ліній складається композиція роману? (Історія сімейного життя Анни Кареніної та духовні шукання К. Левіна).

- Чи є прототипи у Анни Кареніної? (Так, свою героїню Л. Н. Толстой описував, маючи на увазі старшу дочку А. С. Пушкіна, Марію Олександрівну Ґартунг. Другий прототип героїні Л. Н. Толстого - Анна Степанівна Пирогова, яку нещасна любов привела до загибелі - вона кинулася під товарний потяг).

II. Вступне слово вчителя

Анна Кареніна — жінка з вищого світу, яка має чоловіка та малого сина, але закохується у Вронського, зраджуючи свого чоловіка. Вона  не може кинути ні чоловіка, ні коханого, її переживання сповнені драматизму. Анна закінчує життя самогубством.

 Так хто ж вона – зрадниця чи нещасна жінка? Чи маємо ми право засуджувати Анну Кареніну, не розбираючись у складнощах її життя? Про це сьогодні поговоримо на уроці.

III. Мотивація навчальної діяльності

Образ Анни Кареніної, майстерно створений видатним російським прозаїком Львом Толстим, не є однозначним. Він не може бути класифікований як лише позитивний чи лише негативний. Душа Анни — цілий світ, багатогранний та непростий, розібратися в якому доведеться сьогодні вам, мої любі дослідники.

IV. Оголошення теми, мети уроку

V. Засвоєння учнями нових знань

1. Ознайомлення з правилами ведення дискусії

Правила ведення дискусії:

1. Починайте заперечувати тільки тоді, коли ви упевнені, що думка співрозмовника дійсно суперечить вашій.

2. Спочатку наводьте тільки сильні доводи, а про слабкі говоріть після і ніби мимохіть.

3. Не наполягайте на запереченні доводів опонента, якщо вони ясні й очевидні.

4. Стежте за тим, щоб у ваших міркуваннях не було логічних помилок.

5. У процесі суперечки намагайтеся переконати, а не уразити опонента, пам’ятаючи, що повага до чужих переконань не тільки ознака поваги до чужої особистості, але й ознака широкого і розвиненого розуму.

6. Умійте зберігати спокій і володіти собою.

2. Проблемне питання: чи засуджуєте ви Анну Кареніну за те, що вона покохала Вронського?

3. Робота в групах, обговорення проблемного питання, представлення результатів обговорення.

Можливі відповіді захисників Анни Кареніної:

- Колись Анна любила свого чоловіка, але небажання вносити різноманітність в їхні стосунки зробило їх спільне життя нестерпним для Анни Кареніної, яка все ще прагнула до чогось нового, захоплюючого і цікавого. Віддушину вона змогла знайти у відносинах з Вронським.

- До зустрічі Анни з Вронським її родина тільки здавалася благонадійною, але Анна не переймалася таким станом речей, знаходячи втіху у материнській любові до сина. Нерівний шлюб з «людиною у футлярі», у якому було щось фальшиве, тримався тільки про людське око, заради світських пристойностей. Обидва підкорялися розміреному порядку життя, але кожен залишався наодинці зі своїми проблемами. Тому, коли з’явився у житті Анни Вронський, вона закохалася по-справжньому. 

- Головна героїня дуже сильно любила свого сина, боялася розставання з ним, але розуміла, що не може бути одночасно і з ним, і з Вронським. Трагічність образу Анни Кареніної завершується єдиним можливим в її складній ситуації чином – вона закінчує життя самогубством, кинувшись під поїзд. Анна Кареніна почала звинувачувати себе в надмірній самозакоханості. Таким чином, вона сама назвала себе негідною для життя людиною, а потім і завершила власне життя.

- Зустрічаючись із Вронським, Анна відчуває «сором, радість і жах перед цим вступом у нове життя». Коли Вронський упав на скачках, вона зовсім утратила самовладання і зізналася чоловікові у зраді. Її охопило глибоке почуття провини. Каренін наполягав на «дотриманні зовнішніх вимог пристойності». «Жити як раніше Анна не могла, як не могла й залишити сина», унаслідок чого опинилася в безвиході і пішла з життя.

- Анна не може розібратися у своїх почуттях, вона ревнує, почувається нещасною через загальний мовчазний осуд; розчаровується в коханому. Іде на самогубство імпульсивно й необдумано.

- Доля Анни сповнена драматизму. Вона мала особливу красу, душевну глибину, незалежність. Завжди спокійна, розважлива, уважна дружина, любляча мати, вона раптом відкрила в собі пристрасну натуру. Анна ніби й намагається боротися зі своїм почуттям, але воно виявляється сильніше за неї.

Загальний висновок І групи – Анна зробила правильно, що піддалася своїм почуттям, бо кохання – це найважливіше.

Можливі відповіді тих, хто звинувачує Анну Кареніну:

- У Анни вже є чоловік, причому вона також кохає його. Проте шлюб і материнські почуття не зупинили її на шляху зради, що не свідчили на її користь.

- Героїня роману Л. Толстого належала до тієї частини суспільства, де зради неприпустимі, точно так само, як і розлучення. Тому Анна Кареніна мучилася, бажаючи бути з іншим чоловіком, але не маючи такої можливості по ряду серйозних причин. З одного боку її можна зрозуміти, адже не кожна людина  може керувати своїми почуттями, з іншого ж боку, Анна Кареніна зайшла занадто далеко, і легких шляхів для повернення для неї було.

- Як можна не засуджувати жінку, яка давала шлюбну обітницю перед Богом у церкві, а потім порушила її та материнський обов'язок? І вищий світ засудив Анну. Вона, прекрасно розуміючи всю складність ситуації, яку сама ж і створила, нестерпно страждає і змушує страждати всіх: чоловіка, сина, Вронського.

-Любов Анни і Вронського з самого початку була приречена. Анна не відчуває себе щасливою, тому що не може залишити сина і не може відкрито кохати Вронського. Анна зіткнулася з тим, що світське суспільство приймає і навіть заохочує таємні зради в шлюбі, але не прощає щирого і відкритого кохання. До того ж, пориваючи з Кареніним, Анна потрапляє в іншу пастку: Вронський, якого так пристрасно полюбила Анна, не відчуває всієї складності та суперечливості її душі.

- Доллі - тріумф материнського почуття, подвиг заради дітей. Своєрідний докір Анні. Анна, красива, розумна, непересічна жінка, зовсім заплуталася. Вона не знайшла кращого виходу, ніж піти з життя, що згідно з християнськими законами є страшним гріхом.

- Любов Анни – стихійна  і безрозсудна. Вона розколює її душу на дві частини: в одній почуття, які жили в ній до зустрічі з Вронським, в іншій - пристрасть. Віддаючись пристрасті до Вронського, вона залишає біля сина і свої материнські почуття. Добра половина душі залишається в її минулому, не входить у відносини з Вронським. «Горе її було тим сильнішим, що воно було одиноким. Вона не могла і не хотіла розділити його з Вронським».

Загальний висновок ІІ групи – Анні потрібно було залишатися у сім'ї, бо сім'я – це найважливіше.

Підсумок вчителя:

Так, Анна - натура суперечлива, її вчинки не викликають однозначної оцінки читача. Але яка ж вона чарівна, прекрасна, незвичайна, оригінальна, вона викликає інтерес до своєї особистості.

3. Робота з епіграфом до уроку

- Як ви розумієте слова епіграфа? (Учні дають своє тлумачення епіграфа). 

Коментар учителя:

Епіграф роману «Мне отмщение, и аз воздам». Це слова з Біблії: «У меня отмщение и воздаяние, когда поколеблется нога их; ибо близок день погибели их, скоро наступит уготованное для них» (Другозаконня, гл. 32, 35). Ці слова були повторені і в «Посланні до Римлян» апостола Павла: «Не мстите за себя, возлюбленные, но дайте место гневу Божию. Ибо написано: “Мне отмщение, Я воздам”, говорил Господь» (гл. 12, 19).

Л. Толстой у своєму романі виступає не як суддя, а як гуманіст. Згадаймо, що він хотів зробити героїню роману «жалюгідною, але не винною.» Тому автор не засуджує Анну, а намагається зрозуміти витоки її трагедії. В епіграфі до роману Л. Толстой проголошує, що ніхто не має права судити людину, окрім вищого суду — Бога.

4. Складання таблиці «Риси образу А. Кареніної»

Привабливі	Викликають осуд
Зовнішня краса	Надлюдська (бісівська) привабливість
Доброта	Нехтування обов’язками матері
Вміння любити	Надання переваги любові до чоловіка, а не до дитини
Почуття власної гідності	Бунтарський характер
Незалежність	Самогубство
Вміння співпереживати
Щирість, правдивість, неприйняття брехні

VI. Узагальнення матеріалу

Л. Толстой показує трагедію Анни як наслідок багатьох процесів: і соціальних, і моральних. Героїня не може зміритися із жодними компромісами, напіврішеннями, оскільки саме кохання не приймає подібного. Анна створена для великих почуттів, але вони відсутні в тому світі, в якому вона живе. В тому суспільстві порушуються всі принципи — добра, правди, людяності, тут забувають про духовну єдність, а без цього неможливе щастя ні окремої людини, ні людства в цілому.

VII. Підведення підсумків уроку

1. Перегляд  вчительського плейкасту «Анна Кареніна»

http://www.playcast.ru/view/11007433/afa412aabe9d3bfa7871b62c0a270660fd28abd3pl

2. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

До образу Анни Кареніної я ставлюся…

3.Заключне слово вчителя

Хто винен у смерті Анни – час, суспільство, вона сама – дати однозначної відповіді і досі складно. Я впевнена, що коли ви  відчуєте радість справжнього кохання, материнства чи батьківства, ваші погляди можуть кардинально відрізнятися від сьогоднішніх. Головне -  потрібно пам'ятати: життя подароване нам Богом, отже, воно неоціненне. А образ головної героїні вчить нас, окрім усього іншого, не сприймати життя однопланово, не ділити все чорне та біле, а сприймати світ у його неоднозначності та суперечливості так само, як ми сприйняли образ Анни Кареніної.

VIII. Домашнє завдання:

написати міні-твір «Анна Кареніна – нещасна  жінка чи зрадниця»?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 1. Ковбасенко Л.В. Лев Толстой як майстер “психологічної рентгеноскопії”. Два уроки за романом “Анна Кареніна” // ВЛ  – 1998. - № 10.

 2. Кудрявая Н. В.  Проблема смысла жизни в религиозно-нравственном учении Л. Н. Толстого // Психологические, философские и религиозные аспекты смысла жизни. - М., 2001. - С.283–298.

 3. Маймин Е.А. Лев Толстой: Путь писателя. – М., 1984.

 4. Мережковский Д. Л.Толстой и Достоевский. – М., 2000.

 5. Луцик А. В.  Сны как психическая форма коллективного бессознательного (роман Льва Толстого “Анна Каренина”) // Мова і культура. -К., 2002. - Т.6, вип.5. -  С.230–234.

 6. Титянин К. А.  Категория “Хаос” в романе          Л.Толстого “Анна Каренина” // Наукові праці. - Кам’янець-Подільський, 2007. - Вип. 14, Т.2. - С.224–231.

7. Цапко Т. П.  Мотив смерті у сюжетно-композиційній структурі роману Л. М. Толстого “Анна Кареніна” // Харківський держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сквороди. Наукові записки. Сер. Літературознавство.- Х., 2000. - Вип.2 (26). - С.104–108.