Урок "Леся Українка. Розповідь про життя поетеси, її мужність і силу духу"

Смірнов Денис Едуардович

 8 клас

Леся Українка. Розповідь про життя поетеси, її мужність і силу духу.

Мета: розкрити геніальність, самобутність поетеси, допомогти  восьмикласникам глибше осягнути життєвий і творчий шлях Лесі Українки; виховувати почуття пошани любові до Лесі Українки, її мистецькому таланту; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: уроки засвоєння нових знань (урок-подорож).

Міжпредметні зв’язки: історія, музичне мистецтво.

Обладнання: підручник, портрет Лесі Українки, таблички із назвами умовних зупинок; фотоматеріал про її життя і творчість; міні-бібліотечка художніх творів поетеси; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

I. Оголошення теми й мети уроку

II. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.

У звичайному житті вона – слабосила дівчина. У літературі – титан духу, «дочка Прометея». Хто ж вона, Лариса Петрівна Косач, знана у всьому світі як Леся Українка? Про це ми й говоритимемо на сьогоднішньому уроці. Однак урок наш буде незвичайним. Ми з вами подорожуватимемо, побуваємо у місцях життя Лесі Українки. Ви всі готові мандрувати? Отож – вирушаємо.

III. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок (5 хв.).

Вчитель зачитує фрагмент із вірша Лесі Українки «Contra spem spero!».

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей -

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

Проблемне питання.

Скажіть, людина якого характеру, життєвих установок могла написати цей вірш? Це – сильна духом особистість чи слабка людина?

Це були рядки із вірша Лесі Українки «Contra spem spero!». Детально познайомившись з біографією письменниці, ви зрозумієте, чому саме ця поезія була прочитана.

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

►Першою зупинкою нашої подорожі буде місто Звягель – саме так воно називалось у XIX ст. Тут 25 лютого 1871 року народилася майбутня поетеса (вчитель розповідає на фоні ліричної мелодії). 

Під час розповіді вчитель звертається до портретної галереї, розміщеній на дошці.

Її батько Петро Антонович Косач і дві його рідні сестри були причетні до революційного руху в Росії; мати — українська письменниця Олена Пчілка, відомий громадський діяч свого часу; двоюрідний дід по материній лінії Яків Якимовиич Драгоманов був декабристом; рідний материн брат Михайло Петрович Драгоманов — прогресивний діяч у галузі української культури й науки (публіцист, історик, літературознавець, фольклорист); друзі — родина письменника Михайла Петровича Старицького, композитора Миколи Віталійовича Лисенка, українського бібліографа, критика, фольклориста Михайла Федоровича Комарова. Отже, виховувалась майбутня письменниця серед волелюбних революційно настроєних людей — гуманістів, патріотів своєї вітчизни.

Серед шістьох дітей у сім’ї Косачів Леся була другою дитиною — на півтора року молодшою від брата Михайла. До тринадцятирічного віку Лесі вони були нерозлучні, за що їх жартома називали спільним ім’ям — Мишолосіє. Найулюбленішими книжками Михайла та Лесі були «Кобзар»
Т. Г. Шевченка (вчитель демонструє видання «Кобзаря»), оповідання М. Вовчка, байки Л. Глібова, твори М. Гоголя, семитомник П. Чубинського з казками, легендами та піснями. Малі Косачі дружили з дітьми бідняцькими, бо батьки хотіли, щоб їхні діти зрозуміли, що рідний народ — це трудящий люд, щоб вони передусім навчилися шанувати свій народ, навчилися його звичаїв і мови.

► Далі ми з вами вирушимо у дивовижну місцину. Станція називається «Жаборлиця» (звучить ніжна природна мелодія).

Ви вже почули, що з дитинства Леся цікавилися багатющою творчістю українського народу — піснями, казками, легендами. Саме подорож у село  Жаборлиця, що поблизу Новограда-Волинського, запам’яталася Лесі на все життя. Тут дівчина почула багато казок, повір’їв, пісень. А поетичні купальські та обжинкові обряди, які Леся бачила у цій місцевості, запали їй у душу на все життя.

► Подивіться які чудові замки, архітектурні споруди, будівлі. Це – місто Луцьк, наша наступна зупинка. Саме сюди у 1879 році переїхала вся родина Косачів. Тут і почалася творчість, яка піднесла Лесю так високо вже з юнацьких років. А водночас сталося лихо. Морозний день січня 1881 року. Дівчинка Леся пішла подивитись як святять воду, в неї промерзли ноги, і вона захворіла. Як пізніше виявилось, то була лиховісна недуга - туберкульоз кісток, хвороба тоді невигойна, з сильними болями. І хоч хвора була терпляча й зовні не піддавалась недузі, насправді ж зазнавала неймовірних мук, до того ж і страждань моральних.

Ось подивіться фотографію Лесі тих років (альбом «Леся Українка»). Вдумлива, осяяна добротою, ясне, розумне чоло; на дівчинці народне вбрання. З тринадцяти років Леся по-справжньому стала до літературної роботи. Її поезії друкувалися в Галичині, що входила до складу Австро-Угорської імперії.

За ініціативою передової молоді, М. Старицького та М. Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда». Леся Українка як один з керівників цього гуртка дуже багато зробила в справі організації перекладів творів світової літератури українською мовою (демонстрація репродукції картини художника В. Зарецького «Леся Українка в гуртку “Плеяда”»).

У дев’ятнадцятирічному віці вона для своєї молодшої сестри написала підручник «Стародавня історія східних народів». Одночасно з віршами Леся Українка писала й оповідання, публіцистичні та літературознавчі праці. Та чи не найвищої вершини її талант сягнув у драматичних творах, яких вона написала чимало.

► Рушаймо далі! Ми з вами прибули до славетного міста – Львова. Ось гуляють пані у старовинному одязі, далі – спілкуються між собою дівчата. Десь по цих місцях проходила й Леся. Чому ми сюди прибули, запитаєте ви? Це місто є знаковим не тільки для Лесі Українки, а й важливим для нас – поціновувачів її творчості. Саме у Львові у 1893 році за допомогою І. Франка виходить перша збірка віршів письменниці — «На крилах пісень». З середині 90-х років Леся Українка зближується з членами таємних марксистських гуртків, починає вивчати марксизм, що позначилося на віршах її другої збірки — «Думи і мрії». Ця збірка вийшла друком 1899 року також у Львові. 

►Наша подорож набирає обертів. Зараз ми з вами проїздом побуваємо не тільки в містах України, а й за кордоном. Вирушаємо до Києва.

Сіра, непримітна будівля. Лише напис видає, що це – лікарня. Ось палата, тут лежить мужня, незламна духом жінка, обличчя якої не видає того страшного болю, який їй доводиться терпіти. У 1883 році Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано (дівчина мала неабиякі музикальні здібності). З цього часу назавжди скінчилося Лесине навчання з учителями, вона самотужки здобувала освіту — джерелом знань для неї були книжки і саме життя (на фоні мелодії фортепіано).

Далі вирушимо до Берліну. І знову лікарняна палата. Лесі вже прооперували ногу, а туберкульоз прокинувся в легенях, потім у нирках. Ще більш страшні болі, однак обличчя її не видає цього. Навпаки, в боротьбі з хворобою Леся настільки загартувалася, що самостійно вивчила мови — французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латину. 

Стан здоров’я письменниці погіршився, і вона їздить на лікування в безлічі країн. Та не зважаючи на важкий фізичний стан, перемагаючи біль силою свого духу, Леся Українка саме в останні 4—5 передсмертних років створила такі геніальні твори, як «Лісова пісня», «Камінний господар», «Оргія», «Триптих».

Це була титанічного духу жінка, донька Прометея... Подивіться на нашу галерею. Це фото Лесі Українки, уже смертельно хворої. Але ми бачимо той же мудрий, пророчий, добрий, хоч і засмучений, погляд, чисте, ясне чоло... Сестра Ольга писала: «Як би тяжко вона не страждала, перш за все думала про те, щоб не – засмутити, не турбувати інших тим стражданням, не заважати комусь, не обтяжувати, навпаки – розвеселити жартом, потішити, заспокоїти, підтримати… Такою була все своє життя, від малку до останньої хвилини життя».

1 серпня 1913 року Леся Українка померла в Грузії, в містечку Сурамі. Однак вирушимо ми з вами до Києва. Ось тут, на Байковому кладовищі, похована письменниця.

Сьогодні все прогресивне людство високо цінує творчість української письменниці, яка все свідоме життя боролася за втілення в життя волелюбних ідей, за щастя і рівноправність усіх народів. Її твори перекладні багатьма мовами народів світу і служать праві захисту миру й прогресу. Пам’ятники Лесі Українці споруджено в Сурамі, в Батумі, в Ялті, в Луцьку, в Канаді (в Саскатуні), кілька пам’ятників у Києві. Ім’я Лесі Українки носять вулиці, театри, школи, бібліотеки. В багатьох містах, де побувала поетеса, відкрито музеї. Центральний музей Лесі Українки — в Києві на вулиці Саксаганського. Але найкраща шана пам’яті доньки українського народу — ростити в серцях людей посіяні нею зерна доброти, краси, мужності, волі, братерства.

V. Закріплення набутих знань, умінь, навичок.

1. Розгадування кросворду «Що я запам’ятав про Лесю Українку»

Учні розподіляються на дві команди, обирають капітанів. Впродовж 5—7 хвилин команди мають виконати завдання.

I команда.

По вертикалі: 1. Улюблений жанр усної народної творчості Лесі Українки, яким вона скористалась у своїй письменницькій діяльності. (Казка)

По горизонталі: 1. Прізвище письменниці до одруження. (Косач) 2. Ім’я брата Лесі, якого вона найбільше любила і поважала. (Михайло) 3. Хвороба, від якої поетеса лікувалася впродовж всього життя. (Туберкульоз) 4. Село, до народилася Леся Українка. (Колодяжне) 5. Місто для лікування і відпочинку письменниці. (Євпаторія).

II команда.

По вертикалі: 1. Прізвище Лесі Українки. (Косач)
По горизонталі: 1. Жанр творів письменниці «Лелія», «Біда навчить». (Казка) 2. Ім’я матері Лесі. (Олена) 3. Основна риса характеру поетеси, яку вона ви­явила у боротьбі зі своєю хворобою. (Мужність) 4. Найулюбленіша книга Лесі. («Кобзар») 5. Відомий твір письменниці — «Казка про Оха-...». (Чародійника)

1.3. Підсумок змагання.

V. Підбиття підсумків уроку

VI. Домашнє завдання

• Знати біографію Лесі Українки.
• Написати «Лист у вічність» за поданим зразком:

Шановна Ларисо Косач!

Пишу листа і знаю, що не отримаю відповіді. Але байдужим теж не буду залишатися. Так хочеться подякувати за творчість!