У Р О К

Тема:  Література рідного краю М. Шаповал. Синівська любов до Батьківщини у творчості М. Шаповала.

Мета: Ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом талановитого письменника Микити Шаповала, розвивати вміння готувати виступи, усні повідомлення, виховувати почуття патріотизму і любові до рідного краю.

Обладнання: портрет поета, виставка його збірок, публікації про письменника.

Мій рідний рай – пахуче поле,

Мій рідний край – квітучий май,

Мій рідний край – слова дитячі,

Мій рідний край – думки старі.

                         М. Шаповал.

І Оголошення теми, мети, завдань уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда за планом:

•       згадати імена письменників і поетів земляків;
•       виступ шкільного бібліотекаря з оглядом літератури “Славні імена Донеччини”.

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Вступне слово вчителя.

Наша земля щедра талантами. Стародавня донецька земля! Скільки бачила вона, скільки пам’ятає! Здавна вона народжувала людей, схильних до краси. Скільки прославляли цю землю художники, письменники, поети, прості трударі.

Здавалося, нічого особливого, звичайна природа, поля, ліси. Але саме вона надихала творчих людей, давала їм натхнення. Саме на цій землі народився геніальний письменник Микита Юхимович Шаповал, на Бахмутщині, в селі з чудовою незвичайною назвою Серебрянка.

Крутими і тернистими були шляхи українського народу до відродження національної державності. Плеяда різних за своєю політичною орієнтацією діячів змагалася за верховність в Україні, за право бути виразником прагнень українського народу до свободи та незалежності.

Багато з них посіло почесне місце на сторінках історії України. Але є імена історичних діячів, які ми відкриваємо для себе тільки тепер, коли зріс інтерес до вітчизняної історії. Одним із таких імен є Микита Шаповал, наш земляк. “Велетнем із Донбасу” назвав його в своїй книзі Заслужений вчитель України, краєзнавець В.Т. Терещенко.

Отже, творчості поета, політичного та громадського діяча присвячений сьогоднішній урок.

А тепер надаємо слово творчій групі –“біографам”.

І учень:

З чого починається Батьківщина? Кожна людина хоч раз у житті замислюється над цими питаннями. Батьківщина – це щось неосяжне, до болю рідне. Це, мабуть, рідна домівка, перші друзі, теплі мамині руки, лагідні батьківські очі. Тож для Микити Юхимовича Батьківщина – це й Серебрянський ліс, Мар’їна гора, біля підніжжя якої росте ковила, Сіверський Донець, який голубим серпантином прикрашає степовий простір і це чудове, п’янке, чисте повітря цілюще, яке паморочить голову і збагачує тебе чудотворною енергію.

Підперезав село убоге

Тонкий, вигадливий Дінець,

Блискуча, квітчана дорога

Срібляно хвильний манівець

Біжить не спиниться ніколи

Поміж гаями по степах

Лани оре широкополі

І щезне в хащах і горах.

               “Дінець”

ІІ учень:

А як любив малий Микита разом з дідом Олексієм щось майструвати, бо дідусь був добрим теслярем, та й батько добре сокирою майстрував. А вечорами зачаровано слухав мамині пісні, казки, розповіді бабусі Горпини про нечисту силу, про обряди та звичаї своїх пращурів:

Двері рипнули тихенько

Гарна поступ змалювалась

Проти світла місяченька

Ніжна пісня заспівалась.

Ці крихітки золотого дитинства залишаються у серці кожної людини і вона проносить їх через усе життя. Ці крихітки і формують характер людин, її особистість. Я гадаю, що людина створена із таких часточок, із таких куточків рідного краю буде всім серцем любити його, ніколи не забувати піклуватися про нього, боротися за краще життя. Любов Микити Шаповала до рідної землі через його твори доноситься до нас, до майбутніх поколінь.

І учень:

Він любив свою землю, любив свій край, любив своїх батьків, свій народ. Він був справжнім сином своєї землі і як справжній син піклувався про Україну, страждав разом з нею, і зрадів її успіхам:

Мій рідний край – пахуче поле

Мій рідний край – квітучий май

Моя журба, моя неволя

Незмірний біль, страшний одчай.

Такі рядки не може написати людина байдужа до свого рідного краю, до чарівної природи, до журби її людей. Микита Юхимович був закоханий у свою Артемівщину. Садок, стежки дитинства, земля на якій він виріс викликали в нього найтепліші спогади. Тут і формувався світогляд письменника.

Надаємо слово “Історіографам”:

І учень:

Відвідавши Серебрянку, помічаєш, що надходять думки про рідкісний талант, який народився тут, на цій землі, викликаючи зачарованість цією світовою та трагічною особливістю. В чому полягає трагічність долі М. Шаповала? Нерідко трапляється так, що людина має залишити рідну землю. На це є багато причин. Деякі з людей покидають Батьківщину і забувають про неї. А деякі, покидаючи рідний край, не забувають своє коріння. Бо людина без коріння – що людина без душі.

ІІ учень:

Відірваність від рідної землі тільки посилювала синівську любов до неї. В Чехословаччині в 1921 році Микита Юхимович організовує Український Громадський Комітет. Основна мета якого нагодувати, одягти і працевлаштувати тисячі українських біженців. Отже, така людина варта пошани й слів вдячності. Але не тільки ця справа була головною для Шаповала. За кордоном він не полишає громадської та літературної діяльності. Бере активну участь у відродженні національної свідомості української нації засобами революційної пропаганди та з допомогою художнього слова. Головною метою діяльності в еміграції для М. Шаповала була мета дати українцям наукову програму національного і соціального визволення.

Цію пекельною добою,

Іде вже кара неминуча,

Невпинно – дужою ходою,

Іде пророк! З любов’ю й світом

Назустріч вам!

ІІІ учень:

Микита Юхимович був людиною чесною, доброю, дуже здібною, добивався сам найвищих ступенів наукового звання, його цінували й поважали вчені Європи, Америки. Його ніколи не спокушали ані гроші, ані кар’єра, жив він дуже просто. І до кінця свої днів піклувався про Україну, її розвиток. Зароблені ним кошти віддавав на українські видання, на установи. Своїм життям, своїми справами він довів, що є вірним сином своєї країни. І сьогодні ми можемо сказати, що Микита Юхимович не помилився. Наша держава стала суверенною і незалежною.

Грядущим нашим поколінням

Новим невідомим людям

Ми залишаємо загадку – видіння

І хвилювання їх грудям

Це буде відгук наших дзвонів

Що в наших грудях прогули

Молитов наших і поклонів

Бажань, жадань, надій, прокльонів

Що з нами гостро так жили.

Вчитель:

Щоб нагадати про тих людей, які жили вірою в світле майбутнє своєї країни, до нас повертається творчість М.Ю. Шаповала, що одного дня на полицях книгарень з’являться поетичні збірки, твори М.Ю. Шаповала.

На превеликий жаль творча спадщина письменника, публіциста довгий час була недоступною для вивчення. І лише після публікацій його перших матеріалів у газеті “Літературна Україна” у 1992 році його особистість зацікавила не лише науковий світ, але і його земляків. 21 січня 1993 року було вирішено встановити в селі Серебрянка на  Бахмутщині пам’ятник М. Шаповалу.

Д/з: Підготувати зв’язну розповідь на питання “Творчість письменників рідного краю”