Предмет: українська література Клас: 7
Мета уроку: ознайомити учнів із життям і творчістю байкаря А. Д. Косматенка; розвивати зв’язне мовлення, критичне мислення, навички аналізу літературного твору (байки), уміння читати байки, артистичні здібності; формувати національну свідомість; виховувати повагу до творчості земляків; активізувати почуття гумору.
Очікувані результати:
Учні повинні знати:
Учні повинні вміти:
Перебіг роботи
І Мотивація навчальної діяльності
1.Поетична хвилинка
Донеччина
Жуковський С.
Дихне над очеретами
Зі сходу вітровій.
Донеччино, Донеччино,
Коханий краю мій.
Затуманію поглядом,
Душею затремчу.
І мрією, і спогадом
До тебе я лечу.
Рясним зелом заклечана,
В байраках і гаях.
Донеччино, Донеччино, -
Весніє на вустах.
В степу далеке марево
Спливає, наче сон.
Небес блакитне маєво
І сивий терикон.
Отут розправив плечі я,
Як України син.
Донеччино, Донеччино,
Земний тобі уклін!
2.Проблемне питання. Фотопрезентація «Багатства Донеччини»
- Перегляньте фотопрезентацію. Що можна назвати справжнім багатством Донеччини?
ІІ Оголошення теми уроку
ІІ Актуалізація опорних знань
1.Словникова робота
Байка – це невелике, переважно віршоване оповідання повчального змісту.
Алегорія (від грец. Allegoria – іносказання) – це перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший
2.Гра «Літературне лото» (Повторення питань з теорії літератури)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ІІІ Вивчення нового матеріалу
1.Знайомство з життєвим і творчим шляхом А. Д. Косматенка
1)Робота в групах:
Завдання 1 групи:
Складіть та розіграйте інтерв’ю з байкарем
Завдання 2 групи:
Ознайомтесь із твором Г. Ріпки. Складіть словесну характеристику А.Косматенку як людині , поету.
Григорій Ріпка
Заслужений учитель України
ЦВІТ ДУШІ І СЕРЦЯ
Анатолію Косматенку — 80
Над мальовничими берегами річки Мокрі Яли широко розкинулось велике красиве село Времівка. Тут 3 жовтня 1921 р. у селянській родині народився Анатолій Денисович Косматенко – майбутній байкар, класик української сатири та гумору.
Ріс серед щирих працелюбних людей. Закінчивши десятирічку у Великій Новосілці, відслуживши ВІСІМ років у армії, пізнавши гіркоту війни з фашистами, і радість перемоги, став студентом Київського університету.
Видатний прозаїк України Юрій Мушкетик згадує: «З випуску 1953 р. нас, письменників, п’ятеро. Письменниками ми стали великою мірою завдяки йому. Писали ми всі, хто потайки, хто відкрито, але він навчив нас серйозного ставлення до літературної праці».
Працюючи в журналі «Дніпро», «Перець», син колгоспників і дитя природи сягнув омріяного ідеалу – став поетом, байкарем, мірилом правди і доброчесності, глибоко знав та шанував джерела народних звичаїв та традицій рідного краю. Для Косматенка Донеччина – святиня…
Мій батько, сповнений надій,
Рукою удалеч показав.
“Люби цю землю, сину мій,
Люби завжди. Завжди!” - сказав.
Прийшов у літературу тихо, негаласливо. Не був пестунчиком в редакціях, не звик, щоб до нього ставились по-особливому. Його відзначала навстіжна відкритість, порядність, безкорисливість. Це не тільки від природи батьків, це ще й результат самовиховання. Мені пощастило двічі спілкуватися з поетом – у Великій Новосілці і в Києві. Вразили його глибокі знання, словом умів живописати. Тоді, у 60-ті роки, страшно було говорити про нашу дійсність правду. Але я зрозумів, що поет не збирається дворушничати, а скаже правду. Правду через алегоричність байки.
Згадаймо великого Шекспіра: життя – театр, а люди в нім актори. І від того, як кожен читач виконує свою роль у житті, таким воно буде для всіх нас та наших нащадків.
Закохавшись у жанр сатири й гумору, поет створив за життя своє коротке більше 200 байок, поем, пісень. Більше, ніж інші байкарі України, доказав словом, що наша мова – найдорожчий скарб людини. Словом непідкупним, чистим, викривав окозамилювачів, крадіїв, хапуг, верхоглядів, кирпогнучко- шиєнків… особливу увагу поет приділяв сім’ї, про це я говорив в нашій газеті на початку квітня 2001 р. З непідкупністю дзеркала відображаються людські стосунки в байках «Ванько», «Яйце», «Заяча сповідь», «Дунька», «Свиня-горлохватка», «Кіт і Киця», «Чорнобривець»...
Пам’яті своїх батьків, які теж любили «Енеїду» І. Котляревського, поет присвятив повість про Горобця Стрибунця. Над нею він працював понад двадцять років свого творчого шляху.
Найталановитіша жінка поетеса нашого часу Ліна Костенко, коли їй заборонили друкуватись, бо не прославляла компартію, написала в 60-ті роки знаменитий роман у віршах “Маруся Чурай”. Косматенко А. Д. лише свої віршовану повість. Головний герой – не Сокіл, Кібець, Соловейко, Яструб, Ластівка чи Сорока, а сіренький птах Горобчик. Це простолюдин, вічний трудівник, чесний і правдивий, дотепний і верткий, здатний перетерпіти холод і голод, всі життєві негаразди.
Навмисне поет розділив твір не на розділи, а на 10 пісень. І в кожній з них – всі птахи заземлені, бо це люди. Такі, якими вони є в житті. Мати Горобчика «рада б небо прихилити, рада б зорями укрити, тільки б ріс як слід синок». Голопузе гороб’ятко сказало: «Татку, нагодуй мене й зодінь». Росте Горобчик серед квітів «сніжно-білих, жовтуватих, синіх, синюватих, і червоних, і крапчастих, наче в небі зірочок».
У Горобця турбот повний рот: роздобути, розложити, накормити, научити. Де, скажіть, тут до пісень? Та час для пісні знайшовся. Треба день народження Гриця святкувати. Зібралося все птаство. Чапля жабу принесла, куди його горобеняті? Сама проковтнула. Соловей приніс квіточку барвінку. Сорока-білобока перебрала всіх гостей. На свято прилетіла повногруда, пишнотіла Зозуля - не замужня й не дівуля... коли головний гість Крук виголосив нудну трьохгодинну промову й заснув, лиш тоді «ожили всі, пожвавіли, крилами залопотіли: за Стрибченка, за Стрибчиху, за преславного Грицька!»
Поліз у пиво Перепел, Тетерук жаліється на гіпертонію – перевтома від науки. Чується жалібний крик Перепелиці: «Спать ходімо! Спать ходімо! Він же, впертий, наодріз: пить ходімо, пить ходімо!» Коли дійшла справа до танців, Горобець каже: «Я хвалитись не люблю, але вжарю, то ужарю – землю наскрізь провалю».
Лише декількома прикладами можна довести, яка це пісенна, гумористична правда повісті. Це ґрунтовно окреслена група наших насущних проблем. І слово поста в піснях – щире, задушевне, це цвіт його душі, це війок ліричних та драматичних епізодів: «Ой ви, чари, ой ви, ночі. Ночі в рідній стороні, – оксамитово-співочі, чебрецево-запашні... Як же жаль отих, що пари в юні роки не знайшли..., не палали та, не мліли – тож свій вік і прожили... а отих, що тільки й знали, що пили?»
Хіба ж оці рядки не свідчення того, що поет з нами, серед нас, сьогоденний, заклопотаний? Повість поет закінчив у 1975 р. перед смертю: «слід самим нам піклуватись, як нам жити і під ким. А не в кігті віддаватись беззаконникам лихим».
В епілозі сказано: «А з тобою, друже Грицю, нам прощатись час – пора. Он зіходить вже зірниця, місяць в полі догора, тоне синь понад садами. І давно вже над Ялами кличе в путь Крута гора».
Життєвий путь поета теж несподівано скінчився 6 квітня 1975 р., похований в Києві: Анатолій Денисович чесно пройшов за поетичним плугом відведений долею шлях, віддавши нам сповна цвіт душі і серця СВОГО.
Славетний земляк залишив нам більше 10 книжок, а в них навдивовижу рясне і квітуче українське слово. Окремі твори поета перекладено на англійську, польську, болгарську білоруську, чуваську мови.
Своєю творчістю А. Д. Косматенко сказав нам, і цього не треба забувати ніколи й нікому: «як люди сміються – красиві, як люди у горі – сиві, у всіх злидарів – сльоза солона, всіх – і в чорних, і в білих – кров червона».
Григорій РІПКА, смт. Велика Новосілка
2.Робота зі змістом байки
1) Читання
- Прочитати байку .
ДЕБАТИ
Четверту вже годину йдуть дебати.
Лев задоволений — він збори полюбляв
{Готов, було, не їсти і не спати,
Разів по сім на тиждень їх скликав).
А йшлось про те, що, всім на горе,
У лісі випав дощ, і як там не крути,
А по калюжі до контори
Сухим нікому не пройти
(Це свідчили і вуха і хвости).
Дебати йдуть. Той радить се, той те говорить!
Один — контору закривать,
Той — відтягти її на гору,
Ведмідь же радить почекать:
«Чого нам поспішать і турбуватись дуже?
Пригріє сонце — висохне калюжа!»
Нарешті, слово Лев узяв
І так почав:
«На даному етапі (Лев поправив гриву)
Розв'язуєм проблему ми важливу.
А подивіться: у цей час
Немає Зайця, Борсука між нас.
Це, я б сказав, відрив від колективу,
Це, я б сказав...» Але сказать не встиг,
Тут Зайчик — плиг:
«Прошу пробачення, що запізнився.
З калюжею возився:
Оце удвох із Борсуком
її засипав я піском».
Жаль, не вдалось ніяк узнати,
Чи й після в них точилися дебати.
Завдання:
1гр. Визначіть тему та головну думку твору
2гр. Доведіть, що «Дебати» - байка
3гр. Випишіть рядки, які характеризують героїв твору.
3) Перетворення в героя.
(Учні, одягнувши маску, від імені героя розповідають про подій в байці. При цьому намагаються донести почуття, переживання , риси характеру персонажа)
ІV Підсумок уроку
1.Рефлексія (Вправа «Доповни речення»)
2.Оцінювання
V Домашнє завдання. (Творчі завдання)
Виконати одне із завдань на ваш вибір:
Список використаних джерел
1. Анатолій Косматенко. Байкар із Времівки. URL: https://kosmatenko.tilda.ws/
2. Візуалізація в освітньому процесі: скрайбінг, скетчноутінг, інтелект-карти та інше. URL: https://www.youtube.com/watch?v=--tbLAbEo6Q&t=6s (Дата звернення 10.11.2024).
3. Гумористичні вірші Анатолія Косматенка. URL: https://gumoreski.in.ua/autors/kosmatenko-anatoliy (Дата звернення 10.11.2024).
4. Задоєнко О.М. Донеччина літературна. Хрестоматія з літератури рідного краю (5-9 класи). – Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення Наукового товариства ім. Шевченка, 2008. – 300 с.
5. Косматенко А. Сатира. Гумор. Лірика. – К.: Дніпро, 1981.- 150с.
6.Оліфіренко.В.В. Вивчення літератури рідного краю в школі. Посібник для вчителів і студентів. – Донецьк: Український культурологічний центр. – 1996. - 95 с.
7. Шарлай Н. О.Хмари слів як засіб візуалізації на уроках української мови і літератури. URL: https://vseosvita.ua/library/hmari-sliv-ak-zasib-vizualizacii-na-urokah-ukrainskoi-movi-i-literaturi-240519.html (Дата звернення 10.11.2024).
8.Що таке філворд і як його створити . URL: https://bogosvyatska.com/2022/04/03/%D1%89%D0%BE-%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5-%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B4-%D1%96-%D1%8F%D0%BA-%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8/
(Дата звернення 10.11.2024).