Урок літератури рідного краю. Літературна Полтавщина Василь Котляр "Любка"

Мій рідний, славний, отчий край,

 - Малий куточок України,

 Де сяє сонцем небокрай,

 Де люди всі, немов родина.

 Мій краю милий, крізь віки

 Несеш ти гордо у майбутнє

 Свої пісні, свої казки,

 Свої легенди незабутні.

 Надія Вегера - Предченко

Мета: поглиблювати відомості про життя та творчість митців нашої місцевості; розвивати інтерес до їхнього творчого доробку та спадщини; виробляти особистісне ставлення до літератури рідного краю, розвиваючи вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи; прищеплювати високі естетичні смаки, виховувати почуття прекрасного, вміння насолоджуватися художнім твором; виявляти нахили, смаки, здібності учнів, сприяти їхньому розвитку, виховувати юних поетів-аматорів;  поглиблювати знання про історію рідного краю, його найвидатніших діячів культури та мистецтва;    виховувати шану до народних і православних релігійних традицій українців, за якими споконвіку жили наші предки; прищеплювати повагу до видатних людей рідного краю, спонукати наслідувати їх у своєму житті; плекати працелюбність, милосердя, гуманне ставлення до людини, природи тощо

                                          ХІД   УРОКУ

І ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

     1.Експресія

     2.Мотивація навчальної діяльності

ІІ ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

1. Вступне слово учителя

Полтавський край! Хто тебе не знає?! Ти розкинувся серед безмежних степів Лівобережної України. Ти щедрий на легенди, пісні, сказання. Ти, полтавський краю, славишся людьми працьовитими, талановитими. Це вони прославили і возвеличили рідну землю своєю творчістю. Серед них літописець Самй\ійло Величко,, поет- філософ Г.Сковорода, фундатор нової української літератури І.П.Котляревський , П.Мирний,В.Самійленко, О.Вишня, О . Гончар та багато інших. То ж сьогодні на уроці  ми познайомимося із ще одною творчою особистістю нашоо краю . А допоможе нам у цьму бібліотекар – Мудряк В.А.та її помічники  бібліографи

2. Розповідь бібліотекаря

             Своєю відданою любов'ю до Батьківщини, рідного народу прославився і журналіст, публіцист і драматург, громадський діяч - Василь Федорович Котляр. Дорогим і близьким був поетові рідний край — Полтавщина.

 ІІІ ОСНОВНА  ЧАСТИНА .   РОБОТА ГРУП

БІБЛІОГРАФИ

Котляр Васи́ль Фе́дорович (* 30 травня 1931, Горбанівка Полтавського району — †2 січня 2011) — український драматург та публіцист, заслужений журналіст України.

Короткий життєпис

Закінчив Харківський юридичний інститут, з 1954 року працював в органах прокуратури Черкаської області, по тому — у Полтавській.

1961 року починає працю як журналіст — завідувач відділу обласної газети «Зоря Полтавщини», кореспондент ТАРС-РАТАУ, заступник редактора газети «Комсомолець Полтавщини». З 1966 року у складі Спілки журналістів СРСР.

Протягом 1969—1993 років очолював Полтавський обласний комітет по телебаченню і радіомовленню.

Нагороджений за журналістську діяльність орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», також медалями «За зразкову працю», «Ветеран праці» і почесними знаками: «Відмінник телебачення і радіо СРСР», «Відмінник цивільної оборони СРСР».

Був головою правління Полтавської організації Спілки журналістів СРСР, також обирався депутатом Полтавської міської Ради.

Після виходу на пенсію очолював Полтавський відділ Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення».

Є автором численних багатьох художніх творів, лауреат обласних премій за літературну діяльність.

Серед його творів

• «Шуми, діброво» (драма), 1959, 
• водевіль «Любов — не пожежа», 1963, у співавторстві,
• «Полтавці не здаються», 1967, у співавторстві,
• інсценізував «Енеїду» Івана Котляревського, 1969,
• «Чиста криниця», 1973,
• «У гостях», 1974,
• «Шукайте жінку», 1981,
• «Облога», 1986,
• «Хлібом єдиним», 1986,
• «Любка», 1990,
• «Кривава пляма», 1996.

Його п'єси ставилися театрами Запоріжжя, Києва, Миколаєва, Полтави.

На слова Котляра писали музику Олександр Білаш, Віталій Філіпенко, Володимир Шаповаленко, Олексій Чухрай.

БІБЛІОТЕКАР

І сьогодні я хочу обговорити  з вами  його легенду  у віршах «Любка», яка вразила  мене до глибини душі своїм змістом, філософією, проблемами, актуальними і по цей день.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ

Легенда (лат. Іе§епйа — «те, що слід прочитати») — це жанр літератури і фольклору, усне народне оповідання про  подію, що сприймається як достовірне. Легенди дуже близькі до переказів. На відміну від казок, вони починаються інакше та закінчуються теж по-іншому, лише іноді вони мають щось спільне з казками: початкові фрази — «було це давно», «колись давно-давно» та фантастичний зміст, який є дивом, створеним людьми. Характерні ознаки легенди — вони починаються з викладу змісту історії і закінчуються висновком, повчальним підсумком. їхні сюжети переважно оповідають про якусь одну подію у вільній формі. Теми, сюжети і персонажі легенд досить різноманітні.

БІБЛІОТЕКАР

Провідною темою цього твору є кохання, яке зазнає багато перешкод.

УЧИТЕЛЬ

А щоб більш детальніше зрозуміти тематику цієї легенди, групи нам представлять свої дослідження

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ

Увесь твір можна поділити на 3 сюжетні лінії:

1. Відносини головної героїні з коханим Іваном та нелюбом Басом.
2. Сімя Крохмалів та їхня страшна таємниця.
3. Історія Марусі Чурай

БІБЛІОТЕКАР

Інколи з давнини століть виринають постаті піснетворців, серед яких найвідомішою є поетеса Маруся Чурай. Її традиційно називають «дівчиною з легенди», бо реальність її існування поки що документально не підтверджено.
   Понад три століття лунають пісні Марусі Чурай на землі, даруючи людям невгасиму любов.
Хто ж така ця дівчина, яку порівнюють з давньогрецькою поетесою Сапфо?

  ЧИТЦІ

Уривки твору, де описують Чураївну

БІБЛІОГРАФИ

 Достовірні дані про українку з Полтави, яка складала чудові пісні, не збереглися, адже все знищила пожежа у цьому місті в 1658 році. А пам'ять про Марусю Чурай народ зберіг у своїх легендах і переказах. Відомо, що народилася вона приблизно 1625 року на берегах чарівної Ворскли в сім'ї урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Був він хороброю і чесною людиною, брав участь у козацьких походах проти польської шляхти. Рятуючи Богдана Хмельницького від смерті, Чурай загинув. Маруся жила удвох із матір'ю в Полтаві.Зростала вона незвичайною дівчиною: дуже мрійливою і чутливою, з дивовижною фантазією та чудовим голосом, схильною до роздумів і складання пісень. Коли Маруся виросла, її полюбив реєстровий козак Полтавського полку Іван Іскра, проте не відкривав їй своїх почуттів, знаючи, що вона закохана в молодого козака Грицька Бобренка.

   Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського народу проти панської Польщі під проводом Богдана Хмельницького. Пішов на цю війну і Грицько Бобренко. Саме тоді, вважають дослідники, Маруся склала пісню «Засвіт встали козаченьки» (варіант  «Засвистали козаченьки»).

 Маруся дуже сумувала за коханим. Не маючи від нього жодної звістки, вона ходила на прощу до Києво-Печерської лаври, щоб у молитві знайти заспокоєння. Свій смуток вилила у пісні «Віють вітри, віють буйні», яку пізніше Іван Котляревський використав у п'єсі «Наталка Полтавка».
   Повернувшись із війни, Гриць за наказом матері одружився з багатою і хазяйновитою дочкою осавули. З народних переказів ми дізнаємось, що Маруся не могла пережити зраду парубка і кинулась із греблі у Ворсклу, та її врятував Іван Іскра. Після цього дівчина довго хворіла. Одужавши, пішла до подружки і несподівано зустріла там Гриця з молодою дружиною. Ревнощі, згадки про нездійснені дівочі мрії призвели до плану помсти, який Маруся виклала у пісні „Ой не ходи, Грицю”, а згодом втілила його в життя, отруївши зрадника.
   За вбивство козака Марусю посадили до острогу. За рішенням суду дівчину мали стратити, проте Іван Іскра знову врятував її, привізши гетьманський наказ про помилування злочинниці в пам'ять заслуг і героїчної смерті батька дівчини та заради її чудових пісень. Поетеса після цього довго не прожила, померла в каятті.
Маруся Чурай, як тепер досліджено фольклористами, склала дуже багато пісень, більшість з яких вважають народними, її образ знайшов відображення у творах Левка Боровиковського, Степана Руданського, Ольги Кобилянської, Володимира Самійленка, Михайла Старицького, Ліни Костенко та Василя Котляра…

УЧИТЕЛЬ

У розкішному саду народної української поезії важливе місце належить ліричним пісням.  То ж пригадаємо, які пісні використав автор у своєму творі

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ

Українські народні пісні                                  Пісні  Марусі Чурай

УЧИТЕЛЬ

1.    Які автобіографічні факти відбились у піснях Марусі Чурай? Обґрунтуйте свою думку.
2.    Яку роль у пісні «Засвіт встали козаченьки» відіграє діалог?
3.    З'ясуйте, які народнопоетичні засоби використано у пісні «Засвіт встали козаченьки». Наведіть приклади з тексту.
4.    Яким   настроєм   пройнято   пісню   «Віють   вітри,   віють буйні»? Свою відповідь обґрунтуйте.
5.    Як у  пісні   «Ой  не  ходи,  Грицю...»   пояснюється  причина смерті парубка?
6.    Вивчіть напам'ять пісню «Засвіт встали козаченьки».
 
Для тих, хто хоче більше знати.
Визначна сучасна поетеса Ліна Костенко в історичному романі у віршах «Маруся Чурай» висунула свою версію розгортання подій. Маруся сповідається.перед.сонцем.

 Спробуємо з вами заспівати одну з пісень , що є в легенді «Любка» за допомогою програми «Караоке»

БІБЛІОТЕКАР

У душі кожного з нас усе життя втаємниченою піснею бринить спогад про дитинство, про той куточок, де вперше ступив босою ногою на землю, де відкривав собі дивосвіт буття. Мабуть, немає на землі людини, якій би не кортіло пройтися стежками дитинства, торкнутися свого початку. Напевно, кожна людина хотіла б знати історію виникнення свого краю, легенди, пісні, що і доводить нам наш земляк Василь Котляр.

УЧИТЕЛЬ

А ще хоче звернути нашу увагу на вічні життєві цінності:  любов, довіру, вірність, батьківську підтримку, материнську ласку, безкорисливість , повагу і  незгасиме щире кохання.

І  РЕФЛЕКСІЯ. ПІДСУМОК   УРОКУ

1. Скраббукінг – з чим асоціюється зміст легенди  Василя Котляра
2. Висновки

В легендах тісно переплітається історія і романтична вигадка народу. Тому легенди так захоплюють нас.

Народні легенди - це історія моєї маленької батьківщини і матері Батьківщини. А без минулого не може бути майбутнього.

. Мудрість народних і літературних легенд, переказів, древніх міфів учить нас бути милосердними, чесними, справедливими, мудрими.

Нам наші предки передали зібраний скарб, а ми повинні не тільки зберегти його, а примножити, щоб з гордістю передати надбання своїм нащадкам.