урок літератури рідного краю " Шевченко та Сумщина"

 Тема         Шевченко   та  Сумщина

Мета:

• ознайомити учнів з творами Т.Г. Шевченка, що були створені на Сумщині;
• відтворити зв'язки поета з відомими композиторами того часу;
• навчити школярів володіти матеріалами, вміннями та навичками аналізу художнього твору, висловлювати свої думки, самостійно оцінювати літературні явища;
• виховувати любов і повагу до рідного краю, до землі, на якій народилися.

 

Обладнання: карта Сумської області, "Кобзар" Т.Г.Шевченка, виставка творів письменника, аудіозаписи  музичних творів на слова Т.Г.Шевченка.

 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

 

Хід уроку

 

I Організаційний момент

 

II Мотивація навчальної діяльності

 

III Сприйняття й засвоєння нових знань

 

Вступне слово вчителя.

 

Звучить музичний твір Степового "Прелюд пам'яті Т.Г.Шевченка" На фоні музики звучить вступне слово вчителя.

"Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури... Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі у ржу. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори"

Хоча Т.Шевченко помер сто тридцять років тому, він хвилює нас і сьогодні, ми хочемо знати, як склалася його прижиттєва й посмертна доля, як він працював, з ким дружив, яким був у побуті та в особистому житті, які його погляди, переконання, смаки-уподобання. А найголовніше, як доля цієї великої людини переплелась із нашою рідною Сумщиною краєм талановитих письменників, музикантів, художників, вчених, кобзарів.

Надзвичайно щиро засіяла історія Сумщину зернами - талантами, з яких виросли поети, художники, вчені, артисти, музиканти. Вони залишили нам шедеври, а в них - свої думки, бажання , мрії.

На Сумщині народились письменники П.Куліш, Микола Хвильовий, Остап Вишня, Іван Багряний, поети П.Грабовський, Олександр Олесь, П.Воронько, В.Затуливітер, Я.Щоголев, композитори А.Русаківський, М.Березовський, Д.Бортнянський, Г.Давидовський, Ю.Шапорін, кобзарі Иванченко, Р. Кожушко, Є.Мовчан, С.Пасюга, примножили славу співаки Г. Головня, Є.Петренко, І.Стешенко, П.Білинник, Б.Гмиря, художники А.Лосенко, М. Мурашко, Г.Стеценко.

Сумщина споконвіків приваблювала до себе музикантів, письменників, живописців. Приїздили сюди М. Глинка, Г.Сковорода, Ф.Достоєвський, О.Купрін, О.Плещеев, Т.Шевченко, Леся Українка, М.Рильський, тут писали свої твори П.І.Чайковський, С.В.Рахманінов, І.Ю.Репін, В.Л.Боровиковський, І.Крамський. В.Серов, брати Ф.Г. і В.Г. Кричевські, Ф. Васильєв.

 

Тема нашого уроку літератури рідного краю "Шевченко і музика". Ця тема безмежна, тому ми торкнемося тільки тих сторінок, що пов'язані безпосередньо з Сумщиною, ознайомимося з поезіями, що були створені на нашій чудовій землі, з музичними творами і композиторами, що безпосередньо торкалися творчості Т.Шевченка

 

Перед Вами карта Сумської області. На ній вказані місця перебування Т.Г.Шевченка на Сумщині. Неодноразово відвідував Т.Г.Шевченко наш край:

 

Члени - кореспонденти дослідили цю тему і зараз коротко висвітлять перебування поета в нашому краї, звичайно, за теперішнім територіально адміністративним поділом

 

Учень

Перша подорож Т.Г.Шевченка по Україні відбувалась в 1843 - 1844 роках. Яким шляхом він їхав із Петербурга на батьківщину точно не відомий. Молодий поет побував у різних місцях Київщини, а також Чернігівщини і Полтавщини (з суміжних районів цих областей і Харківщини утворена на початку 1939р. Сумська область), зокрема у селі Андріївці Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині Роменського району Сумської області у маєтку В.М.Рєпніна - рідного брата Варвари Рєпніної, з якою Шевченко здружився в Яготині. В Андріївку він заїжджав восени 1843р., а на початку січня 1844, в Яготині намалював гарний портрет дітей В.М.Рєпніна. Очевидно, Шевченко був у Андріївці влітку та восени 1845р. під час другої мандрівки по Україні, оскільки близько зійшовся з родиною М.Г.Рєпніна-Волконського (державного діяча, поміщика з містечка Яготина)

 

Учень

У лютому 1844р. Тарас Шевченко разом з П.О.Кулішем, одним з найближчих друзів, що походив з міста Вороняжа Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер це селище Шосткинського району Сумської області), вперше відвідав Глухів - повітове місто Чернігівської області (нині районний центр на Сумщині). Тут він цікавився історичними пам'ятками. У Глухові Шевченко був неодноразово або під час подорожей на Україні, або їдучи з Петербурга на Україну чи назад до столиці.

Більше довелося побувати Т.Г.Шевченку на сумській землі під час другої подорожі по Україні в 1845-1847 раках. Після закінчення Академії мистецтв у Петербурзі він їхав на батьківщину з наміром влаштуватися на постійну роботу, але цей намір скасував арешт 1847р. і десятилітнє заслання (1847-1857р.) за творчість "трьох літ" і антикріпосницьку пропаганду.

 

Учень

У 1845р. Т.Шевченко їхав на батьківщину від Москви на перекладних по новому Тульському шосе (Москва - Київ) через Подольськ, Тулу, Орел, Кроми, а потім вже по українській землі через Есмань, Глухів, Туличолове, Кромевець, Алтинівку, далі на Полтавщину та Київщину. Перщу зупинку на Україні (для ночівлі) він зробив у селі Есмані (там була поштова станція) Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер селище Червоне Глухівського району Сумської області)

Через це село Шевченко проїжджав неодноразово, коли добирався з Петербурга на Україну і повертався назад. Він кілька разів згадує його у повісті "Капітанша", сюжет якої пов'язаний з Есманню та Глуховим. Довше поет затримався у Глухові. І на цей раз, як і в 1844 році, його цікавили, насамперед, історичні пам'ятки цього стародавнього міста. Він оглянув місця, де знаходилися палац гетьмана Івана Скоропадського, будинок Малоросійської колегії, які згоріли в 1784р. До речі, в повісті "Капітанша", написаній на засланні, Шевченко згадав Малоросійську колегію у зв'язку з її "кровожадним чудовищем - тайною канцеляриею".

Згадки про Глухів є в поемі "Сон", поезії "Іржавець".

 

Учень

З Глухова Т.Шевченко виїхав на Кролевець-повітове місто Чернігівської губернії (нині районний центр Сумської області). Тут він затримався на кілька днів у повітового лікаря Ф.П.Рудзинського, де за його проханням намалював портрет сина Йосипа. Це місто він навідає ще і в 1859р. під час останньої подорожі в Україну.

Влітку 1845р. Т.Г.Шевченко побував на Іллінському ярмарку в Ромнах. Відвідини Тарасом Шевченком Ромен лишили помітний слід у його спогадах і творчості. Про них він згадує не лише в "Щоденнику", а й у ряді художніх творів - поемах "Великий льох" і "Княжна", повістях "Наймичка" та "Капітанша". В повісті "Наймичка" наводиться народний переказ про Ромоданівський шлях, описується краса річки Суми і природи Посулля, що так контрастувала з тяжким становищем уярмленого народу.

Мабуть, не всі місця перебування Т.Г.Шевченка на Сумщині відомі нам. Вліткі 1846р. поет який час знаходився в Охтирці, звідки й надіслав 14 серпня листа П.М.Корольову, професору інститута в місті Горки Могилевської області. На поштовому штемпелі позначене місце відправки: "Ахтырка. Харьковской губернии, 14 августа 1846 года".

Таке припущення підтверджується увагою Тараса Шевченка до талановитого уродженця Охтирки Якова Щоголева, чиїм віршем "Гречкосій".

Кобзар щиро захоплювався. Не випадково Шевченко сприяв опублікуванню в альманасі "Хата" (1860р.) добірки віршів Щоголева. З ним же Тарас Григорович міг зустрічатися саме в Охтирці, яку Щоголев охоче відвідував, хоча постійно жив у Харкові, де Шевченко, як відомо, не бував А.Щоголев у 1846р. знаходився, як правило, на відпочинку в рідній Охтирці.

 

Учень

Втретє побував Т.Шевченко в Україні 1859р. - після заслання. І цього разу він багато подорожував по рідній землі, включаючи і ряд місць нинішньої Сумщини. На початку червня письменник прибув до Сум, а потім вирушив до Лихвина. У Лихвині він знаходився недовго, але за цей час зробив багато і як художник, і як поет.

У Лихвині Тарас Григорович зупинився не в панських хоромах, а в простій хаті садівника і відразу взявся до відтворення видів чарівної Лихвинської природи.

7 червня у Лихвині письменник написав поезію "Ой на горі роман цвіте", навіяну красою лихвинської природи з її неповторною місцевістю, влітку вкритою на схилах ромашкою. В цій поезії висловлена мрія про одруження і влаштування сімейного життя на батьківщині, з метою чого і їхав Шевченко в Україну 1859р.

 

Знайти поезію в "Кобзарі " і зачитати.

Запитання до учнів:

1. Яка доля чекає козака з поезії "Ой на горі роман цвіте". Знайдіть і зачитайте відповідні рядки, поясніть їх.
2. Що означають слова

"У дівчини в чужій хаті,

У рушничку та в хустині

Захована в новій скрині"

 

Учитель літератури

Текст вірша, який було створено саме на Сумській землі, поклали на музику композитори Г.Гладкий, Я.Степовий. існує декілька варіантів поширених в народі пісень на цей вірш. Мабуть, в Лихвині дуже люблять і співають цю пісню, бо це одна з найкращих поезій поета, покладена на музику. Є ще одна поезія, створена на Сумській землі.

Вірш "Ой маю, маю я оченята" народився в дорозі з Лебедина в Пирятин, де Т.Г.Шевченко і записав цю пісню ввечері того ж дня. Вперше твір надруковано в "Кобзарі".

 

Учень зачитує вірш « Ой маю, маю я оченята» напам'ять і аналізує її.

 

Учитель літератури

"Садок вишневий коло хати" - найулюбленіша поезія багатьох людей, її люблять і знають зараз, її любили і знали тоді, кили письменник був ще живий. В 1859 році Т.Шевченко перебував у селі Гирівка Конотопського повіту Чернігівської губернії (тепер село Шевченкове Конотопського району Сумської області) у маєтку вірних друзів братів Лазаревських. Саме там він намалював портрет матері братів Лазеревських, а на прощання подарував їй автограф поезії "Садок вишневий коло хати". Жінка була закохана в цей твір.

Ці вірші написані в дусі народних пісень, завдяки чому набрали поширення. Композитор Микола Віталійович Лисенко написав романс на текст вірша.

 

Учениця "Творчої майстерні юних солістів" виконає романс "Садок вишневий коло хати".

А вчитель музики розповість про Лисенка як одного із музичних інтерпретаторів Шевченкової поезії.

 

Учитель музики.

Завжди поезія та музика були поруч. Важко знайти композитора, творчість якого була б ізольованою від літератури. Взагалі, слово викликає до життя музику і навпаки, тому уявлення про творчість митців - літераторів суттєво збагачується, коли паралельно відбувається знайомство з музикою. Чимало сторінок творів І.Франка, Т.Шевченка, Лесі Українки стали безсмертними завдяки музичній обдарованості їх геніальних творців, а літературні образи цих митців викликали до життя велику кількість музичних творів.

Творчість Лисенка заслуговує особливої уваги. Протягом усього життя звертався він до поезії Т.Шевченка. Широко відомі його романси "Садок вишневий коло хати" , "Реве та стогне Дніпр широкий", а цикл "Музика до "Кобзаря"" складається з 87 творів - романсів , вокальних ансамблів, хорів, кантант. Звичайну частину творів з "Кобзаря" можна зустріти в устах народу. Найбільш прищепилися вони в народі з музикою. Композитора відрізняло прагнення не тільки творити, але й залучати до мистецтва широкі народні кола.

Романс "Садок вишневий коло хати" справедливо вважається однією з перлин вокальної лірики М.Лисенка. Композитор тонко відчув настрій поетичного твору і реагує на кожний порух думки пота. В романсі панує ідилічний, врівноважено - спокійний настрій. М'які переходи від пейзажних до побутових замальовок з образами людей, що наповнюють рухом картину природи (плугатар, дівчата, сім'я, що вечеряє, мати, яка заснула коло малих дітей), відтворені в музиці органічно і тонко. У романсі "Садок вишневий коло хати" композитор створює пейзажно - побутову картину. У вірші -мініатюрі відчутний кровний зв'язок поета з народом, його життям, глибока любов до українського селянського пейзажу, зокрема вечірнього, яким часто милувався поет - художник. У вечірній природі його чарували мінливість барв, тонів, ледь помітних ніжних півтонів, що створювалися зміною умов освітлення.

До цієї поезії звертався і П.І.Чайковський, коли перебував на Сумщині. Мабуть, чарівна природа і люди, які оточували великого композитора, надихнули музиканта на створення романсу "Вечер", він до цих пір чарує і захоплює нас своєю ліричністю, прозорістю.

П.Чайковський на цей вірш в перекладі Л.Мея створив романс "Вечер" М.Лисенко був переконаний у тому, що музика робить людей кращими: "Хто починає розуміти музику, той розуміє і людську душу ... Хто не любить і не поважає культури інших народів, той і своєї національної культури не знатиме і не любитиме".

 

Учитель літератури.

Цікаво, що вірші поета знаходили друге життя. Як в романсах, так і в народних піснях. Шевченко настільки глибоко пройнявся духом народної пісні, що багато його віршів злились з народним епосом і сприймаються як творчість народу, в устах якого ці твори живуть таким же життям, як і народні пісні: передаються усно, мають різні варіанти, різну музичну інтерпретацію, причому не завжди виконавці знають, хто їх автор. Важко знати другого такого поета в світовій літературі, твори якого набрали б такої популярності, зайняли б таке місце в пісенному репертуарі.

 

Учні слухають українську народну пісню "Реве та стогне Дніпр широкий"

 

Учень

Твори Шевченка, як народні пісні, швидко потрапляли на сторінки збірників та пісенників. Перші записи цих творів зроблені вже в 50-60р. ХІХст. і посідають значне місце серед народних пісень. Відомо, що поет сам підбирав музику до таких поезій: "Нащо мені чорні брови", "Тяжко важко в світі жить", "Думи мої", всього 10 назв.

Звучить запис народної пісні "Думи мої".

 

Учень

Де б не був Т.Г.Шевченко, всюди він слухав голос народу. Протягом всього життя поета захоплювала народна творчість, сам Кобзар володів тонким музичним слухом і чудовою пам'яттю, тому його фольклористичні записи відрізнялись точністю, фіксуванням характерних для кожної місцевості особливостей. Шевченка - фольклориста цікавив, перш за все, сучасний фольклор. Серед записів у його альбомах близько шістдесяти пісень. Для поета народна творчість - книга, в якій відобразились і важка доля, і протест проти гніту, і народний гумор.

Коли письменник перебував на Сумщині, він зробив деякі записи. До них відносяться й ті, що зроблені Шевченком в 1959 році в селі Гирівці на Конотопщині. Від селянина Назаренка П.П. з Гирівки (нині с. Шевченкове) був записаний переказ: "Мати моя сиділа рядом з Шевченком. Мати було співають, а він пише за столом". На жаль, поет ніде не зазначив, від кого записував пісні. Шевченко був неперевершеним виконавцем народних пісень, співав у справжній народній манері, розкриваючи найтонші відтінки почуттів. Друзі Кобзаря залишили захоплені відгуки про його спів народних пісень. Прослухайте українську народну пісню "Зоря моя вечірняя", яку письменник любив співати понад усе.

 

Підбиття підсумків уроку.

 

IV. Домашнє завдання

• підготуватися до виразного читання напам'ять улюбленої поезії Т.Г.Шевченка.