Урок літератури рідного краю."Юрій Ряст: погляд у безмежжя поетичної душі"

8 клас                Урок літератури рідного краю

Тема: Юрій Ряст: погляд у безмежжя поетичної душі                                                   

Пошли мені, Господи, слово…

Юрія Ряста

Мета:

- навчальна: ознайомити учнів з життям і творчістю Юрія Ряста (Юрія Валентиновича Каверіна), поета рідного краю, члена Національної спілки журналістів України, лауреата премії «Благовіст», розкрити ідейно-тематичну спрямованість поезії;

- розвивальна: розвивати інтерес до літератури рідного краю, вміти формувати власні думки, удосконалювати навички виразного читання;

- виховна: формувати почуття прекрасного, естетичні смаки, прищеплювати любов до рідної землі, її людей, виховувати національно-патріотичні почуття.

Тип уроку: урок-презентація.

Обладнання: світлини Юрія Ряста, виставка творів, мультимедійна презентація, виставка репродукцій  картин Валерія Франчука та дитячих малюнків до поезій поета.

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель: Сьогодні ми зібралися у літературній світлиці, щоб поринути у світ поезії, познайомитись з людиною, яка народилася у нашому краї, звеличила рідну землю у своїй  творчості, бо  зростає інтерес до духовної спадщини рідного краю. Саме завдяки вивченню та осмисленню культурної спадщини поета, журналіста, перекладача і громадського діяча Каверіна Юрія Валентиновича ми маємо можливість ознайомитись з видатним українським митцем рідного краю, який має здатність «крізь холодну шибу відчути тепло світу» (1 слайд).

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. (2 слайд)

 

Учитель. Наш урок-презентація присвячений літературі рідного краю. На гостину у літературну світлицю завітала пані Світлана Іванівна Каверіна, дружина нашого земляка - українського поета Донеччини Юрія Ряста, лауреата премії «Благовіст»,члена  Національної спілки журналістів України. Чи відоме вам це ім’я?

ІV. Презентація

Учитель: Слово пані Світлані(3 слайд)

Пані Світлана: Коротка біографічна довідка.

Учитель: презентація збірки  «Мати і Сонях» відбулася ще у 1997 році (Перше видання) у 2011(Друге, доповнене). Ми погортаємо сторінки цієї збірки, осягнемо її ідейно-тематичне спрямування. Зробимо певні нотатки  (4слайд), (5 слайд).

- Пані Світлано, кому присвячено збірку? Що Ви можете згадати про роботу Юрія Валентиновича над цією збіркою?

Пані Світлана:  «Мати і сонях» вийшла у 1997 році вийшла до роковин з дня смерті матері, а у 2011 році - перевидана до 90-річчя з дня її народження.  «Вінець поминальний».

Учитель: Знайомимося із поезією Юрія Ряста.

Юрій Ряст у 1997 році дебютував унікальною книжкою «Мати і сонях». Унікальна вона тим, що вся присвячена матері. Поет мов би  написав своєрідний поетичний сорокоуст за упокій найдорожчої у світі людини й водночас надгробком пам’яті по ній поставив соняха. Здається, його щире поминальне слово, раз по раз обпечене сльозою гіркої втрати, зворушить найчерствіше, найбайдужіше серце. Вражає поетове вміння перетворити хвіртку біля сільської хати у «мамині Золоті ворота», звичайну жіночу сльозину зробити найсильнішою в світі, а сирітство рідної хати передати так зворушливо, що проймаєшся тим сирітством достоту, як своїм…

Збірка складається з таких розділів:

•        Стрітення(21 поезія).
•        Здвиження (20 поезій).
•        Відлуння вирію (3 поезії).

     Назва цих розділів символічні:

«Стрітення» – це передвістя Весни, зустріч Зими з Літом, радість спілкування дитини з матір’ю та природою.

«Здвиження» –  перехід. На здвиження земля двинеться ближче до Зими. Ключиця - зозуля першою летить у теплі краї. Мати теж відходить першою, полишаючи по собі теплу пам'ять.

Збірка «Мати і сонях» написана з такої ж доконечної потреби, як потреба матері пекти хліб, сіяти мальви, вибирати картоплю, співати, голубити дитину. Автор означив цю свою життєву потребу у присвяті «Матері – вінець поминальний». Вірші означають глибинні ритми людського життя, що невіддільні від руху землі і неба.

 Книжка оформлена витинанками Зінаїди Косицької, що в них наче озивається біле мовчання світу невидимого і явлено зримо білий порух янголів.

 Поезії із цієї збірки – то просто одкровення автора, бо кожне серце торкається істини.

Ми всі шукаєм істини буття

Гортаючи старезні фоліанти,

А поряд з нами зоряні Атланти

Незримо держать неба каяття.

        Саме таким Атлантом, який тримає на плечах небо, і здається нам автор збірки. Коли перегортаєш останню сторінку книжки «Мати і сонях», огортає страх перед усвідомленням правди:

Двічі вчиться людина

Ходити…

Вперше,

Коли тягнеться

До усміхненої мами,

Вдруге,

Коли, схиливши голову,

Іде від маминої могили.

Ми не задумуємося про прості речі, кудись летимо, женемося за примарним щастям, а воно тут, поряд, за золотими воротами маминої хвіртки, в її «напівтемній – напівнебесній» сльозі, в її натруджених руках, скупих, але найдорожчих за всі земні скарби, словах.

Стільки принад налаштовує світ,

Час не стоїть же, тече…

Глянеш і ти колись матері в слід,

Пізня вина обпече.

У книжці «Мати і сонях» автор тамує біль неминучої розлуки з найріднішою Людиною, вкладаючи і життєвий, і поетичний зміст у художнє Слово, в якому буденна простота стає величною і до болю світлим і красивим буденне.

Вікторія. Слайд 7. Поезія «Не пригадать, бо не забути дні…»

Не пригадать, бо не забути дні,

Коли я був увесь чекання мами…

Кирилицю морозу на вікні

Учивсь читати шерхлими губами.

У хаті холодно, і на стіні

Химерних тіней сохне різнотрав’я.

Кирилиця морозу на вікні —

То перша книжка, що її читав я.

Ангеліна. Слайд 8. Поезія «Переможнице, фронтовичко…»

Переможнице, фронтовичко…

 

Переможнице, фронтовичко,

Чом зажурене твоє личко?

 

Чом у вицвілій гімнастерці

Надриваєш на шахті серце?

 

Чом в країні, де серп і молот,

Переможно лютує голод?

 

Чом на третій та й на голочок

Ледве дибає твій синочок?

 

Чом, як стало нам жити  «лучче»,

Веселиться саме падлюччя?

 

Пощо юність твою згубили

Як два фюрери світ ділили?

 

Переможнице, фронтовичко,

З святом, матінко, медсестричко.

Олександра. Слайд 9. Поезія «У Явдохи — весни трохи… »

У Явдохи — весни трохи,

Більше — в Олексія.

Ще городи не просохли,

Мамо Євдокіє.

Від Явдохи до Явдохи

Цілий рік ходити.

Болять руки, болять ноги,

А треба садити.

 

Аліна. Слайд 10. Поезія «Більше нічого б не знати…»

Більше нічого б не знати,

Мати б оцю лиш печаль…

Мальви стоять біля хати,

Хата стоїть біля мальв.

 

Хаті не довго стояти,

В мальв уже мало кораль,

Хутко постаріла мати —

Шкода їй хати і мальв.

 

Щось оті мальви тривожить,

Пісня чи вітер – скрипаль.

Мальви сказати не можуть,

Як їм матері жаль…

 

Вечір побілену хату

В синій вгортає перкаль,

Хата мовчить винувато —

Маминих рук хаті жаль.

 

Осінь неквапно виводить

Пензлем тонку пастораль,

Мати поволеньки ходить,

Носить водичку для мальв.

Більше нічого б не знати,

Мати б оцю лиш печаль…

Мальви стоять біля хати,

Хата стоїть біля мальв.

а Інна. Слайд 10. Поезія «Мамина сльоза»

   Безжурно стукали колеса,

А за вікном, як бірюза,

Напівземна, напівнебесна

Летіла мамина сльоза.

 

Летіла, потяг обганяла,

І знов вертала до вікна,

Немов біду перепиняла

Десь там,

Де знала лиш вона…

 

Марина. Слайд 11. Поезія «Ми з матір’ю спинились на межі…»

Ми з матір’ю спинились на межі.

Врихтований город чекав зими і плуга,

І мати бідкалась, що скоро зайде хуга,

І що город незораний лежить.

 

Врихтований город тягнувся понад лугом,

Зими чекав він і не дуже плуга,

Бо думав так, без оранки, прожить.

Ми з матір’ю спинились на межі.

Врихтований город хотів не дуже плуга.

І мати почала казати вдруге,

Що до зими, мабуть, їй не дожить.

 

Врихтований город волікся понад лугом,

Розмову ту він слухав і не слухав,

Бо думав: ет, ну що там ворожить…

 

Ми з матір’ю спинились на межі.

Земля здригалась. Сонячне кружало

Холонуло. За обрій западало.

Повзли у вирій змії та вужі…

 

Незмірна неземна межа лежала.

Ступила мати по той бік межі.

Владислава: слайд 12 Поезія «Віншує півень днину ранню…»

Віншує півень днину ранню.

Роса сміється на всі боки,

Спинивсь автобус на майдані,

Довкола затишок і спокій.

І тільки звуки пилорами,

Врізались в серце моє гостро.

Як  завжди їхав я до мами…

Приїхав ні до кого  — гостем.

Ангеліна. Слайд 13. Поезія  «Землю зоріть до решти…»

Землю

зоріть до решти

щоб не гуляла

без діла

лиш не копайте

стежки

Мати

по ній ходила

лиш не рубайте

явір

не сиротіть

калини

хай

хоч в моїй уяві

Мати під ними спочине

Ангеліна. Слайд 14. Поезія  «Ти навіщо, зозуле, довірила…»

Ти навіщо, зозуле, довірила

Золотого мамі

ключа?

Потягнуло вітром

із вирію,

                             Мамо, матінко, — 

          Ще ж не час…

 

Аліна. Слайд 15. Поезія «Натрудились рученьки»

Натрудились рученьки,

Натерпілись лиха

Та й заснули змучені

Тихісінько – тихо.

 

І пішли в дорогу,

В темну – темну ніченьку,

Не взяли нічого –

Тільки малу свічечку.

V. Рефлексійно - оцінювальний етап

Учитель: Діти, висловіть свої думки щодо сприйняття прослуханих творів, виразності читання.

• Порівняйте поезію Юрія Ряста з поезією іншого українського поета (на ваш вибір). Які спільні та відмінні риси ви помітили?
• Як ви розумієте вислів «поезія як сповідь» стосовно творчості Юрія Ряста?
• Яке значення має поезія Юрія Ряста для української літератури?
• Чи вплинула творчість Юрія Ряста на вас особисто? Якщо так, то як?

VІ. Закріплення.

1. Літературний диктант

•      Членом якої спілки був  Юрій Ряст?
•      Яка назва збірки,  поезії з якої ми прослухали?
•      До якого літературного роду належать твори Юрія Ряста?
•      Визначте віршовий розмір поезії «Не пригадать, бо не забути дні…»
•      Які образи і символи в поезіях цієї збірки ?
•      З якого твору рядки:

«Земля здригалась. Сонячне кружало

Холонуло. За обрій западало.

Повзли у вирій змії та вужі…»

•      Яка особливість мови Юрія Ряста?

2. Творча хвилинка «Натхнення»

Складання сенкану до слова «Ряст»

VІІ. Підбиття підсумків.

Слово пані  Світлані Іванівні Каверіній.

Учитель:

Поезії Юрія Ряста дихають незглибимою любов’ю до найдорожчої у світі людини –  матері. Саме їй присвячена його перша збірка «Мати і Сонях». Смерть не питає, коли і кого забирати, пів серця у тебе вирве – довіку рану не вигоїш. І блукає осиротіла душа сина побіля порожньої хати, поміж самотніх мальв, виглядає білу хустину серед соняхів. Озвалася ріднесенька зозулею з далекого вирію «Та й сіла на душу…» Образ матері природно пов'язаний з рідним селом, місцями, яким вона сповідала свої жалі й радощі, вони й для поета святі: «Лиш не копайте стежки// Мати по ній ходила». Глибокий біль утрати   лишається навіки. Автор намагається погамувати розбурхану пам'ять:

   Все забувається…

   Треба і смерть забувати:

Кетяг калини, інеєм вкритий спориш…

Колір землі, у яку опустили матір.

Суглик той не забудеться лиш.

«Сніг проліта… Як його зимувати?»

І хочеться вірити в оптимістичні слова Юрія Ряста:

Так гірко, так причинно

На ярмаркові осені

Горять пучки калини

В руках бабусі босої.

Тече юрба затлумлена,

Мізки і душу скрушує.

Бабусенька задумлива

Росу з калини струшує.

Із почуттям провини,

Що в серці не поміститься,

Торкнусь пучка калини,

І на душі розвидниться:

«А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну,

Гей, гей, роз – ве – селимо!»

VІІІ. Домашнє завдання

Систематизувати нотатки;

Написати відгук на творчість Юрія Ряста;

Створити буклет або презентацію «Юрій Ряст – поет рідного краю».

 

Тести до уроку

«Юрій Ряст: погляд у безмежжя поетичної душі»

1. Хто такий Юрій Ряст?

А) Український письменник

Б) Художник

В) Композитор

Г) Вчений

2. Яка збірка поезій Юрія Ряста присвячена матері?

А) "Весняні мелодії"

Б) "Мати і сонях"

В) "Земля обітована"

Г) "Поезії про кохання"

3. Який основний мотив простежується у творчості Юрія Ряста?

А) Кохання до природи

Б) Материнська любов

В) Історичні події

Г) Містика

4.   Що символізує образ соняха в поезії Ряста?

А) Смерть

Б) Життя

C) Мати

Д) Вічність

5.  Які почуття передає поет у своїх віршах про матір?

А) Тільки радість

Б) Тільки смуток

В) Радість і смуток одночасно

Г) Байдужість

6. Як ви розумієте рядок "Мамина сльоза летіла, потяг обганяла"?

А) Мати плакала через швидкий потяг

Б) Материнська любов безмежна і вічна

В) Потяг символізує швидкоплинність життя

Г) Сльоза – це символ радості