Урок: " Літературно - мистецькі погостини"

 

 

Автор  : Фоос Оксана Степанівна,

                            Вчитель української мови та літератури 

КЗ «Тернуватський ОЗЗСДО» Тернуватської селищної ради

 

 

 

Тема уроку: Літературно-мистецькі погостини

 

 

Мета уроку: ознайомити учнів із творчістю поета - земляка Григорія Івановича Лютого; розвивати вміння виразно читати його поетичні твори; розвивати творчі   здібності дітей;  виховувати почуття свідомого патріотизму українців, пошану до творчого таланту поета-земляка.

Обладнання: книжкова виставка творів Г. І. Лютого, відеозапис  із піснями    поета, плакати із рядками Г. І. Лютого, комп’ютер, екран, карта Запорізької області

Тип уроку: нестандартний (урок-зустріч)

 

Епіграф: З любові до рідної мови, пісні,

                Батьківщини починається Людина 

                                  В. Симоненко

Плакат             Дай мені бути самим собою

                         І ще й бути від того щасливим

                                                     Г. І. Лютий

Плакат             Пізнай свій отчий край

                         З найглибших таємниць, 

                         Із клекотів земних,

                         Із проростання трав…

    І слово, що від них, ти мов свічадо взяв

М. Сингаївський

Підготовка учнів до уроку: випереджуючі індивідуальні завдання для учнів (групи — декламатори, історики, літературознавці, виконавці пісень) 

 

Хід уроку

1. Організаційний момент.

Вчитель. Добрий день, дорогі гості!

Вчитель. Добрий день,  любі діти! Ми раді зустріти всіх, хто завітав до нас  у літературну світлицю на урок-зустріч з поетом-земляком 

     Г. І. Лютим

2.               Вчитель. Тема нашого уроку: Літературно-мистецькі погостини

Вчитель. Шановний Григорію Івановичу! На знак осяйної, високої долі  причастіться  до хліба і білої солі.

 

3.               Вступне слово вчителя ( на фоні пісні “ Найпалкіше кохання “ у виконанні А. Сердюка ).

Найпалкіше кохання

                          музика А. Сердюка

І

Так пронизливо пахнуть кіньми стоптані трави

Під гуляйпільським небом по балках навесні,

Може, хто й не повірить, але то-таки правда: 

Найпалкіше кохання на пропащій війні. 

Може, хто й не повірить, але то-таки правда: 

Найпалкіше кохання на пропащій війні. 

 

           ІІ

Довірялися зорям, цілували калини,

Із долонь напували наших коней гнідих.

В кожній балці лишили незачату дитину, 

Наче сонячні зливки почуттів молодих

В кожній балці лишили незачату дитину, 

Наче сонячні зливки почуттів молодих

ІІІ

Там, де грілись піснями, там, де голови клали,

Де у ямках од ліктів гнізда пташечки в’ють,

Землю предків своїх ми так ніжно кохали ,

Що вона вже ніколи нас не зможе забуть.

Землю предків своїх ми так яро кохали,

Що вона вже ніколи нас не зможе забуть.

ІV

Так пронизливо пахнуть кіньми стоптані трави

Під гуляйпільським небом по балках навесні,

Може, хто й не повірить, але то-таки правда:

Найпалкіше кохання на пропащій війні.

 

Моя земля… Дріма старенька Терса.

Надходить ранок… Ранішня роса

Лягла, як килим. Раптом мого серця

Торкнулась ця незаймана краса.

 

Десь заховався вітер в очереті,

І ніби казка зовсім не нова,

Де кожная травинка на прикметі,

Та просяться у вир нові слова.

 

Злітають в небо, проростають в полі,

Десь майорять лісочком вдалині…

Та кращої немає в мене долі:

Ніж краплею дощу в твоїм вікні.

       ( автор Маценко І. Д. – вчитель КЗ «Тернуватська ОЗЗСДО».)

 

Вчитель “ Мій рідний край“

Для мене – це матусі

Пісня ніжна, 

І рідний сад, від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай,

Для мене – це твої стежки й мої,

Й пісень людських прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно

                     Г. Лютий.

     Слово вчителя. Рідній край. Як багато містять ці слова. Ми звикли вважати рідним краєм те село, місто, де народилися, зростали. І, власне, географічний принцип тут не є головним, адже багато важить, як людина бачить, розуміє, сприймає все багатство рідної землі.

      Як сприймають нашу чарівну сторону, неповторні світанки на Дніпрі й рожевий захід сонця, і як вболівають за рідний край земляки – поети, письменники, як вони передають це нашим душам.

А зараз звернемося до групи істориків і вислухаємо їхні думки з приводу сказаного про рідний край і змалювання його в творах наших земляків.

Група істориків: Тимошенко К., Малько Я., Чапленко Д.

 

Учениця. Я впевнена, необхідно з малих літ виховувати у  дітей палку любов до рідного краю, адже ця любов завжди жевриться  в душі дитини, майже несвідомо вона любить свою домівку, своє село, милується рідним краєвидом. Треба зробити так, щоб ця іскорка ожила, перетворилася у щире почуття.

Учень. Необхідно, щоб дитина додивлялася до краси цього краєвиду, слухала рідну пісню, рідну мову, знала своїх рідних героїв – лицарів.

Учень. А я вважаю, що любов до рідного краю – гарне, чудове, могутнє почуття! Любов до рідної країни – це перший крок до людської гуманності.

 

Звучить пісня на слова Г. Лютого ”Хай тобою святиться мій день” у виконанні Отрішко М. (6кл).

Хай тобою святиться мій день

                         муз. А. Сердюка

                         сл. Г. Лютого

Хай тобою святиться мій день!

Ти народжена Богом кохати!

Україна – країна пісень,

Україна – Чорнобильська мати.

 

Хай це буде остання біда,

Народи нам свойого Мойсея!

Є жива ще в криницях вода,

Є кому ще сцілятися нею!

 

Я на тебе, кохана, молюсь,

Кожна пісня твоя – то молитва.

На красу твою божу дивлюсь,

Осягаю, за віщо йде битва.

 

Вечорами ще досі курить,

Наче люлька, козацька дорога .

І душа моя вірна горить,

Ніби стиха говорить до Бога.

 

Хай тобою святиться мій день!

Ти народжена Богом кохати!

Україна – країна пісень,

Україна – Чорнобильська мати.

 

Вчитель. Щасливий і той, кому рідна земля дарує таланти. Справедливо, що це щастя отримують найдостойніші, ті, хто вміють берегти Цвіт Душі свого народу. Вони  чують голос своєї землі. І ніколи така людина не буде зубоженою, ніхто не зможе її скорити. Маючи міцне коріння, вона ні за яких умов не стане перекотиполем. Не забуваймо: наше з вами коріння в рідній землі.

Вчитель. “Ця земля вже тому нам свята, що із лона її ми всі вийшли”, – ці рядки належать поету-земляку Григорію Івановичу Лютому.

Сьогоднішній наш урок – це зустріч із його творчістю. Ми спробуємо з’ясувати, з яких джерел черпав творчу й життєву снагу поет, у чому секрет популярності його творів, звідки оті безмежні духовні щедроти?

Вчитель. Це питання висвітить наша група біографів

                (Діденко Б., Дунда А., Кушина В.)

 

Учень. Кажуть, щоб зрозуміти поета, треба обов’язково побувати на його Батьківщині, надихатися повітрям його дитинства. Якщо ж врахувати те, що Григорій Лютий прожив у Гуляйполі 44 роки безвиїзно, то стає зрозумілим, що говорити про його творчість без відкриття для себе Гуляйпілля і в часі, і в просторі, і реального, і символічного —  як вікового потягу народу до волі просто неможливо.

Звучить запис пісні «Єднаймось, гуляйпільці!» у виконанні А. Сердюка.

Єднаймося, гуляйпільці!

муз. А.Сердюка

сл. Л.Верьовки

Стали, мов наречені, понад Гайчуром вишні

У Гуляйполі ріднім — найпишніші сади.

В нас меди найсолодші і дівчата найліпші,

Найвідважніші хлопці, наймудріші діди.

 

Приспів: Єднаймося, гуляйпільці,

Єднаймося, гуляйпільці,

Єднаймося біля коша свого!

Шануймося, гуляйпільці,

Шануймося, гуляйпільці,

Шануймося, бо варті ми того!

 

Береже Гуляйполе, Береже Гуляйполе

Запорізької волі клейноди святі

То має Гуляйполе розтриножену волю

Із Бочан  і Херсонки понесло у світи.

 

 Приспів: Єднаймося, гуляйпільці,

Єднаймося, гуляйпільці,

Єднаймося біля коша свого!

Шануймося, гуляйпільці,

Шануймося, гуляйпільці,

Шануймося, бо варті ми того!

 

Щоб в степах Гуляйпілля не загасли світанки,

Щоб гідність і волю ми несли з роду в рід,

Простелила тачанка — гуляйпільська тачанка!

У історію людства незапилений слід,

 

Приспів: Єднаймося, гуляйпільці,

Єднаймося, гуляйпільці,

Єднаймося біля коша свого!

Шануймося, гуляйпільці,

Шануймося, гуляйпільці,

Шануймося, бо варті ми того!

І тече в наших жилах кров козацька гаряча,

Що дали нам у спадок Гуляйполе й батьки.

Наші корені тут! І ніколи, нізащо

Всохнуть їм не дамо, дорогі земляки!

 

Приспів: Єднаймося, гуляйпільці,

Єднаймося, гуляйпільці,

Єднаймося біля коша свого!

Шануймося, гуляйпільці,

Шануймося, гуляйпільці,

Шануймося, бо варті ми того!

 

Учень. Становлення поетичного таланту Г. Лютого відбувалось під впливом власних  віршів батька, українських пісень мами, які виконувала під гітару.

Учень. Я хочу доповнити. Все живе на світі, усе прекрасне у світі, від матері.

 

Звучить пісня на слова Г. Лютого «Мамина мрія»

В малиновім дзвоні вечір, наче храм

Перед світом — всесвітом вийшла ти з дитям

Знаю чуєш, мамо, як на всій землі

І гудуть ракети, і дзвенять джмелі…

 Приспів

Зіронька в небі не відцвітеться,

Не захолоне пісня в снігах.

Вічна стежина в мами з-під серця

Завжди вестиме нас у житах.

 

За рікою палять хлопчаки вогонь,

У гаю озветься, як душа гармонь.

І хустина вітру ляже на плече,

І щаслива мрія щоку опече.

Поле, що садила, в гості прилетить,

Навіть місяць сонний спиниться на мить

І послухать мрію вийде з  ночі сад,

І в усьому світі запанує лад.

 

Вчитель. Велику насолоду отримує Г. І. Лютий від гри на баяні. Я переконана, що мелодія пісні, яка прозвучить зараз у виконанні Маценка Андрія, сподобається всім присутнім.

            (Звучить мелодія пісні «Ніч яка місячна…»)

 

Вчитель. На карті Запоріжжя — ім’я Григорія Лютого (спроектовано на екран)

Сьогодні ми маємо можливість познайомитися із поезією цієї талановитої і неповторної людини.

Група літераторів попередньо досліджувала поезію Г. І. Лютого. Надаємо їм слово.

Учень. Поезія Г. І. Лютого особливо чутлива до найгостріших проблем сучасності, правди життя.  

Учень. Г. Лютий передусім — лірик, поет особистого переживання, поезії серця. Бентежно-щемлива ніжність, краса і романтична окриленість його слова  наснажують нас життєствердною енергією, виховують естетичне почуття. 

 

Читання поезії «Залишайте себе на землі»

 

Залишайте себе на землі

Вам безсмертя відкрила природа!

Хай завжди зігріва нагорода

Нелегкі ваші дні й мозолі.

 

Залишайте себе на землі!

Не беріть із собою  у могили 

Ні вогню, ні любові, ні сили,

Ні довірливих лагідних слів.

 

Залишайте себе на землі!

У надіях, у дітях, в онуках,

Щоб сліди не зітерла пилюка,

Не розвіяли лиця в імлі.

 

Залишайте себе на землі!

Роздавайте щомиті, даруйте 

Жодну пісню в собі не змарнуйте,

Не затьміть жодній мислі політ!

 

Це не ваше: з далеких століть

Вам передано людське батьками.

Будьте щедрими, будьте із нами!

Залишайте себе на землі!

 

Учень. Григорій Лютий — поет навдивовиж відкритий, він розмірковує про те, що є творчість, наважується на власному прикладі пояснити таїну народження письменника, розкрити становлення душі поета-початківця і, якщо треба, — ввійти в той стан душі розвитку таланту «у ту ж ріку» вдруге, втретє…

Вчитель. Хвилюючим і радісним, бентежним і незвичайним є сьогодні для нашої школи перше побачення з Григорієм Івановичем Лютим — відомим українським  поетом, Лауреатом премій імені Михайла Андросова, Василя Лісняка та Миколи Нагнибіди, автором багатьох популярних пісень.

 

Г. Лютий – був головою Запорізької обласної організації НСПУ і редактором журналу “Хортиця”

Слово Г. І. Лютому

Учень. Чи можна Вас запитати, Григорію Івановичу, у якому образі являється до Вас муза натхнення і творчості?

Учень. Кожний твір мистецтва, як і його автор, має свою долю. Як народжується поетичний твір?

Учень. Багато ваших поезій покладено на музику. Хто пише музику до Ваших творів?

Учень. Кого Ви вважаєте своїми духовними вчителями?

Вручаємо квіти.

Вчитель. Не випадково місцем зустрічі з Вами є наша школа. Саме наш директор закоханий у рідне слово і знаходить хвилини душевної розради в поетичних рядках.

Слово директору школи. Ми пережили прекрасні хвилини спілкування з поетом. Прослідкували чоловічий погляд на поезію.

Вчитель. А я хочу висловити жіноче бачення долі України і українки.

Чорноброва  українко!

Доле моя тополино!

Сильні Леся й Роксолана,

І стражденна Катерина…

 

Твого цвіту, Україно,

Розсіяно по всім світі,

Лиш тоді щаслива будеш,

Як зберуться усі діти!

 

Й заспіває українка

Пісню свою барвінкову,

І звучатиме довкола 

Солов’їна  наша мова!

 

Настраждалась, наборолась

Українка й Україна…

Дай же боже нам прощення

Й не за нашії провини…

 

Щоб  не плакали, не  скніли

Українки мої мої милі

І в турецькую неволю

Добровільно не хотіли.

 

Просинайся  наша  доле!

І виходь у світ широкий

Хай засіється добром він

Скільки можна кинуть оком!

 

Щоб те збіжжя не топталось, 

А буяло і вродило,

Щоб нам доля усміхалась

Й не затьмарилось Ярило!

 

Вручаємо квіти.

 

Розповідь учнів про дослідницьку роботу, яка була проведена в рідних місцях Г. Лютого.

Підсумок. Вчитель. Григорія Івановича Лютого народив і подарував нам теплий наш Запорізький  край, де “слова пісень у садах ростуть”. 

               Г. І. Лютий написав такі рядки: “В ріднім краї жити я судьбу молив”

               Саме рідний край дав йому талант, наснагу й силу для творчості.

Звучить пісня на слова  Г. Лютого ”Ми з тих ясних зір…”

(Виконує на баяні Отрішко М.)

 

 

Ми з тих ясних зір…

муз. А. Сердюка

сл. Г. Лютого

 

Посміхалась дитина, бігла полем у сні,

Небеса умивали рідні очка ясні.

І цвіла вишиванка, що з вогню воскреша,

Й, мов барвистий метелик, поруч гралась душа...

Й, мов барвистий метелик, поруч гралась душа...

 

—  Ти скажи мені, тату, що за дивна земля 

Почала прилітати в сни мої звіддаля?

І ласкава, як мама, і, мов казка, без меж... 

Ти коли мене, тату, в землю ту повезеш?

 

— Ой, дитя моє, ластів'я моє, 

Народив тебе теплий край.

То Вкраїнонька нас пригадує, 

Стука в серденько: прилітай. 

Не загою вік я в ту землю путь, 

Там слова пісень у садах ростуть. 

 

Приспів: Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод

Ми — одна душа, ми — один народ... 

Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод. 

Ми — одна душа, ми — один народ!

 

Я посивів тут, а живу я — там... 

Тих сердечних пут не розбить літам. 

Там, де ти біжиш, я біжу малий, 

В ріднім краї жить я судьбу молив... 

Обцілують хай твої ніженьки

Землю матірну у доріженьки...

У доріженьки, у яруженьки... 

Білі лебеді, сиві руженьки... 

 

Приспів: Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод

Ми — одна душа, ми — один народ... 

Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод. 

Ми — одна душа, ми — один народ!

 

Вранці очі, як мальви, у дитяти цвіли: 

— Ти скажи мені, тату, ми поїдем коли? 

Край дороги тополя там, як Божа сльоза, 

Там живе наша доля, там живе, не згаса... 

Там живе наша доля, там живе, не згаса... 

 

Приспів: Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод

Ми — одна душа, ми — один народ... 

Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод. 

Ми — одна душа, ми — один народ!

Приспів: Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод

Ми — одна душа, ми — один народ... 

Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод. 

Ми — одна душа, ми — один народ!

 

Вчитель. Побажаємо Григорію Івановичу Лютому нових задумів і нових пісень.

 

Звучить пісня “Вальс” на слова Г. Лютого (діти виконують танок «Вальс» )

 

Є у вальсі щось од ходи богинь,

В нім зліта душа у небесну синь.

Народився вальс, ніби щастя пунш, −

Із буяння трав і єднання душ.

                Приспів:

Ти поміть мене, запроси на вальс,

Промайне, як вік, неповторний час.

Пролетять літа, станем ми старі,

Буде спогад-вальс, ніби слід зорі

 

Стільки лине пар – мов по вінця чар!

Чи єднає так навіть сам алтар?

Вальс над Віднем плив, вальс Париж вінчав,

В нім вогнів столиць – як зірок в очах!

 

І в морози вальс не втрачає хміль,

Він іде в віки і прийшов звідтіль.

Є у вальсі щось од орбіт планет,

Той, хто любить вальс, − у душі поет…