Урок М.Коцюбинський. «Дорогою ціною».
Тема:
М.Коцюбинський. «Дорогою ціною». Пригодницький, романтичний сюжет повісті.
Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом М. Коцюбинського, з’ясувати пригодницький романтичний сюжет твору, особливості композиції; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять, спостережливість; удосконалювати навички аналізу сюжету та композиції повісті, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові до творчості М. Коцюбинського, інтерес до історичного минулого рідного краю.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет М. Коцюбинського, бібліотечка творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Людську любов,і радощі,
й жалі,
І совість, що губилась
на землі, -
У серце взяв,у світ поніс
з собою.
Андрій Малишко
Хід уроку
І.Організаційний момент
II. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
IІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя
Сьогодні ми починаємо вивчення творчості надзвичайно цікавого письменника,нашого земляка,ювіляра – 2014року. 17 вересня все людство відзначало 150-річчя з дня його народження. Чим саме цікава творчість автора? Думаю, кожен із вас знайде свою відповідь на це запитання.
Упродовж десятиліть творчість М. Коцюбинського хвилювала й продовжує хвилювати читачів. У чому ж секрет популярності його творів? По-перше, у тому, що звертався він до своїх читачів зі зрозумілими для всіх проблемами. По-друге, його герої завжди живуть серед нас і часто нас самих хвилює те, що тривожило їхні душі майже сто років тому. По-третє, у тому, що автор мав своєрідний індивідуальний стиль і не боявся звернутися до нових літературних напрямів.
Отже, вирушаємо у подорож шляхами життя і творчості
М. Коцюбинського.
2.Знаменитості про письменника.
а)Слайд 1.
Ти з нами будеш вічно жити,
Як сяйво сонця, як вечірній спів,
Ти так любив землі своєї квіти,
І так, як квіти, ти людей любив.
В. Сосюра.
б)Слайд 2.
...Після Шевченка, поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою, Стефаником щодо краси й глибини своїх творів – іншого письменника такого ми не знайдемо. ... великі світочі людства давно вже розступилися, щоб дати місце і йому в шерензі борців, мислителів і шукачів правди.
П. Тичина
в)Слайд 3.
Велике спасибі Вам за Ваш подарунок. Смакуючи, перечитував я його ... Які хороші малюнки і людей з їх горем та болем, і природи з її світовою красою, такою іноді німою і глухою до людського горя! Дуже мені сподобалось Ваше «Дорогою ціною».
Панас Мирний
г)Слайд 4.
В тугому комірці, з тяжким портфелем,
Охайний, чепурний і мовчазний,
Він перебував тут вік свій нелегкий
Над статистичним ділом невеселим.
М.Рильський
3. Усний журнал «Життєвий та творчий шлях Михайла Коцюбинського»(Слайд 5)
Сторінка 1. Родина Коцюбинських. Дитинство Михайла.
Сторінка 2. Роки навчання Михайла Михайловича.
Сторінка 3. Доросле життя письменника, його зв’язок з подільськими народовольцями.
Сторінка 4. М. Коцюбинський серед народу.
Сторінка 5. Останні роки, смерть письменника.
Сторінка 1. Родина Коцюбинських. Дитинство Михайла.
Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 року у місті Вінниці, в родині дрібного службовця. Дитячі роки письменника проходили, як він сам писав, «дуже щасливо, в атмосфері теплих сердечних відносин», хоч бідність ніколи не залишала родину. Його батько Михайло Матвійович, був людиною доброю, чесною, «з вічними фантазіями, які ніколи не здійснялися», не терпів підлабузництва і навіть конфліктував з начальством. Йому частенько доводилось міняти роботу, а сім’я змушена була переїжджати слідом за ним з місця на місце. Згодом у своїй автобіографії письменник згадуватиме, щодо дев’яти років він перебував у Вінниці, а потім довгий час довелося жити «то на селі, то знов у місті, все на тім же багатім природою,теплім прекраснім Поділлі».
Своїм вихованням Коцюбинський зобов’язаний матері. Походженням вона була з молдавського роду Абазів. Мати письменника, Ликера Максимівна, була на одинадцять років молодша за батька. Заміж вона вийшла всупереч волі своїх батьків (бо Михайло Матвійович був вдівцем з двома дітьми). З особливою теплотою згадував її Коцюбинський: «Мати…з тонкою і глибокою душевною організацією, добра,надзвичайно любляча, здатна на самопожертву, особливо для мене, якого дуже любить. Має добрий смак, благородні погляди, любить літературу… Я ріс під впливом матері, до якої завжди був ближчим, ніж до батька. Всі кажуть, що ми подібні до себе не тільки з обличчя, але й характером і уподобаннями».
Спочатку родина жила заможно. Коцюбинські мали свою хату(материн посаг), садок, город. Малого Михайлика доглядала сільська жінка Хима, саме від неї хлопець почув українську народну пісню,казку. А ще, як згадував Хома Михайлович, любив ходити на ярмарки і слухати лірників. Розповіді й народні пісні сліпого діда Купріяна,який певний час мешкав у Коцюбинських, хвилювали чутливе серце хлопчини. Тому не дивно, що одного разу з підсвідомості виринув той нестримний полум’яний потяг до українського художнього слова,який не згасав уже ніколи до самого кінця його життя.
У дитинстві Михайлика любили всі, навіть нерідні сестри, з якими він охоче грався і до яких ставився з приязню і добротою. В години дозвілля діти (їх було шестеро) під керівництвом матері любили ставити вистави, інсценізувати народні пісні. Так в «Бондарівні» Михайлик завжди грав «людську совість» (у дитинстві він був кволим худеньким хлопчиком з блідим обличчям).
Мандруючи із сім’єю по селах і містах Поділля, Коцюбинський спостерігав нужденне селянське життя, бачив кривди, які чинили бідним людям царські чиновники та багатії. Змалку він полюбив чудову природу Поділля. Враження дитинства на все життя залишили глибокий слід у свідомості майбутнього письменника.
Сторінка 2. Роки навчання Михайла Михайловича.
Коли сім’я переїхала в м. Бар, Михайлик пішов у школу. Вчився він добре, був серйозним не на свої роки, але в дитячих іграх і витівках був хорошим компаньйоном.
Улюбленець матері і пестун родини, на дванадцятому році Михайлик був змушений вперше відірватися від рідної домівки. Закінчивши дворічну народну школу в м. Бар, де вони жили, хлопець їде в Шаргород, щоб продовжити навчання в духовній семінарії-бурсі.
Михайло Коцюбинський народився в той лиховісний час, коли офіційною мовою на Україні була російська. Як стверджує дослідник творчості письменника академік Сергій Єфремов, у сім’ї Коцюбинських теж розмовляли по-російськи. Українську мову хлопчик вивчив від челяді. «Занедужавши на дев’ятому році на запалення в легенях,—писав пізніше митець в автобіографії,— я в гарячці почав говорити по-українському, чим немало здивував батьків». Після цього випадку хлопчик сам почав складати українські пісні на взірець народних.
Після реформи освіти 1866–1867 рр. у школах було скасовано «волосодраніє», «вуходраніє» і вистоювання голими коліньми на гречці. Проте Шаргородська бурса часів навчання Коцюбинського ще мало чим відрізнялась від описаної Пом’яловським. Лекції обмежувались самими запитаннями і відповідями. А від учня вимагалось лише зазубрювання текстів підручників. Інших книжок не було. Науки - арифметику і географію, грецьку, російську, церковнослов’янську мови та інші - учні бачили крізь вузеньку «віконце» підручника, який змушені були завчати майже напам’ять. З-поміж інших сільських поповичів Михайло відрізнявся не лише зовнішнім виглядом, начитаністю,а й відразою до брехні, доносів, які були поширені серед бурсаків. На вечорах він декламував Шевченка, у вільний час захоплювався малюванням (малював тушшю портрети Добролюбова, Бєлінського,Чернишевського). На канікулах хлопець багато читає, відчуває нестримний потяг до пера. Тай взагалі вплив книги на письменника важко оцінити, адже все в житті він досяг завдяки самоосвіті.
Із якою насолодою бурсаки після занять тікали до монастирського ставу, щоб позмагатися наввипередки половити раків або в’юнів! Найбільші сміливці перетинали став, стрибали в міщанські городи і зривали там огірки. Циганською голкою вони нанизували їх на шпагат, зв’язували його кінці і з таким намистом на шиї повертались на свій берег . Змалку Михайлик був хворобливим, млявим. Тому й у бурсі, як і вдома, книжці віддавав перевагу над дитячими пустощами. Вчився добре,образи вмів зносити мовчки, користувався повагою у товаришів.
Одного разу в учительській, як згадував родич Коцюбинського,який працював у цій же бурсі помічником наглядача, сталася така розмова. В кімнату ввійшов учитель російської мови із стосом зошитів. Він тільки-но закінчив перевіряти твори бурсаків на тему «Як відбуваються різдвяні свята в моїй сім’ї», і, вибравши роботу Михайлика не міг стримати захоплення. «Будемо мати свого літератора!» — з гордістю показав він і почав читати твір уголос. Дослухавши до кінця,хтось з учителів вихопився із скептичним зауваженням: «Справді написано гарною мовою та й думка є, але навряд чи другокласник написав це сам. Мабуть, запозичив у когось і зміст і форму».
Учитель російської, який добре знав Михайлика, не погоджувався.«Ні, панове,— відстоював він свого вихованця,— це майбутній письменник, майбутній поет. Щоправда в нього ще слабке уявлення про справжню красу слова, але яке природне чуття художньої форми».
В 11 років, сім’я тоді мешкала селі, хлопчина по-дитячому сильно закохався в шістнадцятирічну дівчину, яка не звертала на нього найменшої уваги. Поклавши будь-що стати великою людиною і тим завоювати серце своєї коханої, він накинувся на книжки. Михайлові пощастило натрапити на гарну бібліотеку, яка належала місцевому священику - людині розумній і, як на свій час, прогресивній. Невідомо, чи вдалося Михайлу справити враження на дівчину почерпнутими з книжок думками, але цілком зрозуміло, що прочитані тоді твори відіграли велику роль у його житті. Цими книжками були безсмертні «Кобзар» Т. Шевченка і твори Марка Вовчка. Саме вони, як потім згадував
М. Коцюбинський, остаточно направили його на український шлях.
Після закінчення Шаргородської духовної школи Коцюбинський їде у Кам’янець-Подільський і вступає до семінарії, але через важкі матеріальні умови сім’ї вчитися йому не довелося.
Сторінка 3. Доросле життя письменника, його зв’язок з подільськими народовольцями.
У якийсь рік-два Коцюбинський раптом швидко подорослішав. Він ще більше замкнувся в собі. Спричинилися до цього дві сумні події .На сім’ю Михайла Михайловича навалюються нещастя. Сліпне мати,батько втрачає посаду і вже ніколи не зможе дістати путящої роботи, щоб забезпечити сім’ю. Родина повертається у Вінницю. Щоб мати гроші на переїзд, змушені були продати частину майна. Та й тут було не легше. Коцюбинські не мали змогу пригостити гостей навіть чаєм.
Михайло став основним годувальником у сім’ї. Він дає приватні уроки, але заробітки були мізерними.
Друга подія — «політичний прогрес», як гучно назвав Коцюбинський невеличку пригоду — сутичку з поліцією, яка справила на нього,очевидно,неабияке враження і поклала початок постійних зіткнень з цим департаментом. У 1880р. Михайло Михайлович закінчує духовне училище і відправляється в Кам’янець-Подільський (1881р.), мабуть,маючи намір вступити до університету. Мрія ця не здійснилася через матеріальні нестатки — треба було допомагати родині.
Кам’янець-Подільський жив у той час активним громадським життям. Особливо виділялась молодь. Коцюбинський поринає у вир політичних ідей і юнацьких захоплень соціалізмом, якими жили тамтешні семінаристи та ентузіасти-народники. Товариш Михайла Михайловича так згадує про ті дні, що залишили відчутний слід у їхньому житті: «Що не кажіть, а час спілкування нашого в Кам’янці був часом самим дорогим, самим священним. Ніякий університет, ніякі книги не могли б дати того, що дали ці нечисленні дні щирого захоплення думки, справжнього шукання правди і підвалин у житті».
За зв’язки з організацією «Народна воля» Коцюбинський притягався до судової відповідальності, за письменником був установлений негласний нагляд, який не знімався до самої його смерті.
Сторінка 4. М. Коцюбинський серед народу.
У 1891р. Михайло Михайлович склав іспит на народного вчителя і став учителювати по селах. Його завжди можна було побачити там,де збиралися люди: біля криниці, біля ставка, у полі. Він був приємним співрозмовником, добрим порадником. Потім понад п’ять років письменник працював у філоксерній комісії, яка вела боротьбу з виноградними шкідниками в Бессарабії та в Криму. Нові враження послужили матеріалом для майбутніх творів. Робота в філоксерній комісії позначилася на його здоров’ї, і М. Коцюбинському доводилося лікуватися за межами України, зокрема в Італії, на острові Капрі. Тут він познайомився з відомим російським письменником Максимом Горьким. Часто бував у селі Криворівня на Прикарпатті, де зустрічався з І. Франком, Лесею Українкою,
В. Стефаником, В. Гнатюком.
Відомо, що М. Коцюбинський був закоханий у квіти. Його щира любов до України допомагала відчувати запах чебрецю навіть там, де його не було. Одного разу під час чергової поїздки під білою стіною рибальської хати письменник побачив блідо-рожеві мальви. Обличчя його засяяло усмішкою, і, скинувши перед квітами капелюха, Михайло Михайлович сказав: «Здоровенькі були! Як вам живеться на чужині?».А на одній вечірці його назвали соняхом, на що він відповів: «Дійсно, я сонях. Люблю сонячне повітря і, як сонях, тягнувся до сонця!».«Сонцелюб, сонцепоклонник» — так називали письменника.
Сторінка 5. Останні роки, смерть письменника.
На початку 1912 року Михайло Михайлович захворів. Важкі умови життя, виснажлива праця, бідність підірвали його здоров’я. 25 квітня1913 року письменник помер. Поховано Коцюбинського в Чернігові на Болдиній горі, його улюбленому місці відпочинку.
Похорон Коцюбинського перетворився в народну демонстрацію,хоч поліція і церква намагалися зірвати її. Було заборонено співати хору, виголошувати на похороні промови, нести вінки.
Твори Коцюбинського ще за його життя були широко відомі як на Україні, так і за її межами. Вони неодноразово видавалися українською, польською, чеською, молдавською, шведською, німецькою,французькою та іншими мов.
У містах Вінниці і Чернігові відкрито музеї М. М. Коцюбинського, його іменем названо один з районів Чернігівської області, школи,бібліотеки, вулиці. Герої Коцюбинського промовляють до нас з екрана,вона продовжують жити й сьогодні. Вони хвилюють наших сучасників глибиною переживань, гостротою почуттів, складністю в підході до розв’язання тих проблем, які висунула перед ними історія. Надзвичайний талант письменника вражає глибиною осягнення людської душі, живописністю, музичністю слова, що дає можливість читачеві і сьогодні одержувати насолоду від цих вічно живих квіток.
4. Робота над твором М. Коцюбинського «Дорогою ціною».
4.1. Враження учнів від твору, розповідь цікавих епізодів.
4.2. Історичний матеріал, що зумовив написання твору «Дорогою ціною».
Одним із секретів твору є його час. Час незвичайний. Події укладаються в невеличкі межі кількох тижнів, але за своїм змістом твір охоплює великий історичний відрізок - близько двох століть. Відкриваючи кожну нову часову площину, відображену у творі, читач усе глибше проникає в історію українського народ, її славетні й трагічні сторінки.
Твір «Дорогою ціною» написаний у 1901р. і надрукований у 1902р.Тому не випадково М. Коцюбинський з першого ж речення («Діялося се в тридцятих роках минулого століття») настроює читача на те, що розповідь ітиме про минувшину. Часова проекція спрямовує погляд в історію, її далеке й незриме, як перспектива на картині художника.
Що ж вимальовується на цьому живописному полотні? Початок ХІХст. позначений небувалим зростанням антикріпосницької, антифеодальної боротьби. Кріпаки і селяни, які віками страждали від надзвичайних економічних і політичних утисків, починають піднімати голову, протестуючи проти існуючих умов життя. Антикріпосницькі протести селян виявлялися в різних формах. Кріпаки спалювали садиби панів, псували знаряддя праці, вбивали панів, їх управителів,відмовлялися відробляти панові, навіть виступали із зброєю військ. Це був час Устима Кармалюка. Це була велика битва, що наближувала скасування кріпацтва, що й сталося в 1861р.
Однією з форм протесту проти кріпаччини була втеча від свого пана. На початку ХІХст. це явище набуло масового характеру. Саме про такі події і розповідає М. Коцюбинський у творі «Дорогою ціною», отже, вони мають історичний ґрунт.
4.3.Коментоване читання прологу і бесіда за змістом.
В яку історичну епоху відбувалися події у творі? («Діялось се в тридцятих роках минулого століття»).
Яким чином письменник намагається на прикладі уярмленої худоби відтворити життя народу в часи кріпаччини? («То не віл був у ярмі…»)
Що свідчить про готовність народу піднятись на боротьбу з гнобителями? («Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі»)
Як молодь сприймала розповідь старшого покоління про героїчне минуле? («Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще й на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав.»)
Яким чином люди намагалися здобути собі волю? («…Тікало від пана і панщини все, що не заплішило в неволі, не втратило ще живої душі, тікало, щоб здобути собі те, за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами…»)
5.Робота над визначенням теми та ідеї твору «Дорогою ціною».
- Тема: зображення героїчної боротьби українського народу проти кріпацтва, непереможного прагнення селян-кріпаків до вільного життя.
- Ідея: оспівування волелюбності українського трудового народу,утвердження непримиренності інтересів багатих і бідних, заклик здобувати волю, хоча б і дорогою ціною.
ІV. Закріплення вивченого матеріалу
Проведення тестового опитування.
1. З якою сільськогосподарською худобою порівнюється неволя народу:
а) волом; б) туром; в) конем; г) биком.
2. Де «хоробріші, завзятіші, звили собі гніздо»?
а) В лісах; б) у степах; в) неподалік від Угорщини; г) в Туреччині.
3. Народ намагався боротися з панами якщо не зброєю, то:
а) сокирами; б) кіллями; в) лопатами; г) ножами.
4. Боротьбу двох станів — панського і мужичого М. Коцюбинський називає:
а) жорстокою; б) хронічною; в) масовою; г) одвічною.
5. Чого не робилося панами з тими холопами, яких було спіймано за їх втечу?
а) Оддано в рекрути; б) заслано на Сибір; в) катовано канчуками;г) вішано на центральній площі.
6. На півдні якої країни «стояло військо і заслоняло волю»?
а) Румунії; б) Росії; в) Бессарабії; г) Угорщини.
відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Прокоментуйте фразу з твору: «…тікало од пана і панщини все,що не втратило ще живої душі, щоб здобути собі те, за що предки виймали шаблі з піхов». Відповідь узагальніть, посилаючись на відповідні історичні факти і події.
2. Дослідіть, яким чином молодь сприймає здобутки старшого покоління. В чому це виявилося? Свої міркування обґрунтуйте.
3. Дідусь Остапа брав участь у боротьбі з ворогом:
а) у Туреччині; б) в Умані; в) визволяючи полонених в Угорщині;г) коли козакував на Січі.
Картка № 2
1. Чому на думку М. Коцюбинського, волю можна здобути виключно дорогою ціною? Що мав на увазі письменник?
2. Обґрунтуйте рішення Остапа Мандрики про те, щоб втекти від пана? Що зумовило героя, на ваш погляд, прийняти таке рішення?
2. Перебуваючи під час втечі на волі, Остап відчув:
а) радість і легкість; б) бадьорість; в) піднесеність; г) сум і тугу.
V.Підсумок уроку.
VI. Оголошення результатів навчальної діяльності.
VIІ. Домашнє завдання.
Прочитати ІІ й ІІІ частини твору, скласти до них план.
Урок 2.
М.Коцюбинський «Дорогою ціною». Проблема волі людини та можливості її здобуття.
Мета: продовжити знайомити школярів з ідейно-художнім змістом «Дорогою ціною» (II, III частини); на прикладі героїв твору з’ясовувати розв’язання проблеми волі людини та можливості її здобуття; розвивати навички роботи з текстом епічного твору; усне мовлення, логічне мислення, пам’ять, спостережливість; вміння робити власні висновки, аналізуючи вчинки героїв; виховувати повагу до краси глибокого почуття кохання, мужності,сили волі як рис характеру, що необхідні для боротьби зі злом, любов до художнього слова.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет М. Коцюбинського, текст твору, кольорові ілюстрації до оповідання, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки)
Хід уроку
I. Організаційний момент.
II. Перевірка домашнього завдання.
Складання плану до II та III частин твору.
Орієнтовний план:
II частина «Переправа»
1. Темна осіння ніч.
2. Чекання переправи .
3. З’явлення човна.
4. Козацькі вартові.
5. У млині Якима.
6. Переїзд.
7. Поранення Остапа.
III частина «У плавнях»
1. Втеча від варти.
2. Перев’язування рани.
3. Соломія шукає шляху.
4. Плавні
5. Пожежа у плавнях.
6. Марення Остапа.
7. Остап віч-на-віч із вовком.
8. Думки і бажання героя.
III. Актуалізація опорних знань.
1. Міні-дискусія
Яким чином історичні факти, події відобразилися у творі
М. Коцюбинського «Дорогою ціною»? Чи було б оповідання цікавим без посилання на минувшину? Відповідь вмотивуйте.
Чи можна вважати Остапа і Соломію реальними героями? Наведіть переконливі аргументи.
Яка проблема, що порушується у творі, є головною, вирішальною?Чим це зумовлено.
IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
V. Основний зміст уроку
1. Вступне слово вчителя
Оповідання «Дорогою ціною» М. Коцюбинського захоплює напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою його героїв. А ще — вмілим показом однієї з форм боротьби кріпаків за волю та незалежність — втечі від панів.
Своїм твором письменник прославив бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не запліснявіло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалась із покоління в покоління, опоетизовувалась у народних піснях, закликала до втечі від панів у ті місця, «де хоч дорогою ціною можна здобути волю, а ні — полягти кістками на вічний спочинок».
Отже, поговоримо про волелюбний характер українців, героїв твори «Дорогою ціною».
2. Опрацювання проблеми волі людини та можливість
її здобуття у творі «Дорогою ціною» м. Коцюбинського.
2.1. Бесіда за питаннями.
Що ви розумієте під словом «воля»?
За яких умов сучасні люди можуть бути позбавленими волі?
Чи можна вважати слова «неволю» та «уярмлення» синонімами?
Доведіть власну думку.
Хто у творі символізує кріпаччину?
Для чого у вступі до твору М. Коцюбинський намагався на прикладі тура зобразити важкі умови життя народу за часів кріпаччини?
Чому не всі люди ставали на боротьбу проти існуючого ладу? Що про це зазначив Остап?
Через що воля для героїв повісті має дорогу ціну?
Як Остап і Соломія намагаються її здобути? Яких страждань, поневірянь вони з цього приводу зазнали?
Хто такий Устим Кармелюк? Як він відстоював інтереси простого люду?
Чи можна вважати, що саме часи антикріпосницької діяльності відтворені у повісті? Відповідь вмотивуйте.
За допомогою яких рис свого характеру Остап і Соломія долають труднощі, тяжкі випробовування, що дала їм доля?
А ви маєте волю? Як нею розпоряджаєтесь?
Прийом «Доміно»: Доберіть до слова «воля» синоніми.
2.2. Значення поняття «воля» для розуміння ідейного змісту повісті.
Повість «Дорогою ціною» — один із найкращих творів Коцюбинського. Художник слова розкрив правдиві картини підневільного життя кріпаків, їх нестримне прагнення до волі. Письменник у творі оспівує волелюбність українського трудового народу, закликає здобувати її, хоча б і дорогою ціною.
Твір написаний у 1901 році, коли в країні пожвавився революційний рух і боротьба за волю розгорнулася з новою силою. Героїчні події минулого, до яких звернувся письменник, пробуджували в його душі сучасників приспані прагнення до волі.
Чарівним називає письменник слово «воля». Це слово, що передавало найпозитивнішу мрію народу, розпалювало кров і в Остапа. Він бунтував, нагадував й іншим кріпакам, що «пора вже висунути шию з панського ярма». Герой утікає на вільні землі. У 30-х роках минулого століття в Україні посилюються протести кріпаків та селян проти жахливих умов життя. Вони спалювали садиби панів, вбивали своїх господарів, їхніх управителів, навіть виступали зі зброєю проти царських військ. Це був час Устима Кармелюка. Це була Велика битва,що наближала скасування кріпосництва.
Саме про цей складний період розповідає у своїй повісті М. Коцюбинський, життя якого було пов’язане з селянством.
Письменник порівнює кріпаків із волелюбним знесиленим туром, на шию якого було накладено ярмо. Однією з форм протесту проти кріпаччини була втеча від пана, і саме на початку XX століття це явище набуло масового характеру. Дорогою ціною здобувалася воля, право на щасливе життя, саме на цьому і наголошує письменнику своєму талановитому творі.
М. Коцюбинський своїм твором прославляє бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не заплісніло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалася із покоління в покоління, опоетизовувалася у народних піснях, кликала до втечі від панів у ті місця, «…де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок».
Волелюбний характер українців М. Коцюбинський підкреслює метафорою: «Ярмо було накладено на шию дикому турові», а сила,з якою селянство України бажало волі, порівнювалося з талими водами під теплим подихом весни, з повноводною річкою.
Незважаючи на труднощі і поневіряння Остап зберіг любов до волі. Щоб це підкреслити, Коцюбинський в епілозі змальовує вітер,наділяючи його рисами живої істоти. А, відомо, що вітер у народній творчості — символ волі.
Прагнення до волі, самовіддана боротьба за неї, мужність, відвага — найголовніші риси героїв твору. У цих образах втілено волелюбність українського народу, який ніколи не міг змиритися ні з пануванням іноземних загарбників, ні з пануванням «свої» поміщиків.
2.3. Цитатний матеріал.
«Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру»;
«Пісня волі, споетизованої, може в дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми»;
«Хлоп протестував, тікав на вільні земля, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю»;
«…по лівім боці Дунаю, аж ген до моря стояло на чатах військо
і заслоняло волю…»
«Ех, піду, де воля, де інші люди…»;
«Воля, воля, воля! Се чарівне слово, споетизоване дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення»;
«Він (Остап) почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилася по всіх жилах, запрохалась на волю…»
4. Висновок
Ліричний герой твору — волелюбне українське селянство, «що тікало од пана і панщини», що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі». Головна мрія його життя — бажана воля мрія передавалася з покоління в покоління, поетизувалася в піснях («Гей, там за Дунаєм»), закликала до рішучих дій, зокрема до втечі в ті місця,де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок…
Волелюбний характер українського народу підкреслюється метафорою: «Ярмо було накладено дикому турові», а саме його прагнення до волі — порівнянням: «мов талій води під теплим подихом весни,річкою текло вкраїнське селянство…». Дух українського селянства письменник визначає епітетами вільнолюбивий, неспокійний, а пісню,яку він співав про волю,— чаруючим акордом.
3. Опрацювання ідейно-художнього змісту повісті
II частина
В яких умовах переховувалися втікачі? («В одній із таких яруг, глибоких та покручених по всіх напрямках весняними водами на самому дні ворушилися люди. То були втікачі. Два дні і дві ночі сиділи вони тут у вогкості і пітьмі, ховаючись від козачих пікетів, розкиданих по лівому березі Дунаю»)
Чого вони очікували? («Якраз сьогодні, з півночі мусили вони про-крастися у прибережні комиші і там чекати перевізчиків із-за Дунаю…»)
Хто були ті, хто вирішив тікати з України? («Було їх там чоловік із тридцять, із дітьми, з усяким хатнім збіжжям, зі слабими навіть,яких не можна було кинути у чужій стороні…»)
Що зазначив автор повісті про Івана, характеризуючи його? («Весела і добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях. Іван охоче оповідав про своє життя домашнє, з оповідання того можна було зрозуміти, що втік він не так од панщини, як від лютої жінки, яка мала занадто великі кулаки для малого на зріст Івана. От того-то лютою жінкою і дратували раз у раз Івана, та він не сердився і добродушно викручувався жартома…»)
Як Іван ставився до Соломії? («Він прив’язався до Соломії, що огрядною постаттю нагадувала йому жінку, і за кожним її словом ладен був скочити хоч у пекло…»)
Якою була думка Івана про смерть? («Хіба я боюся смерті? Сохрани Боже!.. Пошли, Господи, й завтра. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш…»)
Яких труднощів зазнавали втікачів, вибираючись з провалля? («Разу раз доводилось спотикатися, намацувати дорогу, падати, чіплятися за клунки, вставати і знов спотикатися…»)
Яким був небезпечним шлях із провалля до річки? («Треба було перейти рівне, незаросле й не закрите нічим місце, щоб опинитися в комишах…»)
Чому переховуватися на другому боці річки було небезпечним для героїв повісті? («…Їх могли спіймати, одіслати до пана або запроторити у тюрму…»)
Чим мірошник Яким намагався допомогти втікачам? («Мельників план був дуже простий: зв’язати невеличкий пліт, аби міг здержати двох людей,— і в темну ніч, ховаючись од козаків, переплисти у плавні. А там уже небезпечно…»)
Через що обурився Остап, коли він із Соломією здійснили переправу? («Дивне почуття охопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепехнуло його істоту. В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки. Бодай ти запалася, треклята країно,з твоїми порядками!»)
III частина
Як поводилася Соломія, коли козацька куля влучила в Остапа?(«Вона торсала Остапа за одежу, тягла його з собою і з жахом повторяла: Тікаймо… тікаймо… він іще стрілятиме, він уб’є тебе…»)
Де здобула Соломія води для пораненого коханого? («Ба! Адже вони на воді! Про се свідчить трясовина, що вгинається під ногами. Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води. Була
се густа, гнила й тягуча рідина, з противним запахом увару…»)
Що вирішила зробити Соломія, коли відчула безвихідність становища, в якому вона перебувала з Остапом? («Чи не краще б лишити тут Остапа — вона ж йому однаково нічим не годна запомогти — та самій метнутися й пошукати виходу? Так було б певніше й скоріше…»)
За чим спостерігала Соломія, рухаючись через комиші озерця?
За що дорікала себе Соломія? Що вона відчула, заблукавши в комишах озерця? («Раптом Соломія зупинилась і мало не зомліла од страшної думки. Їй прийшло в голову, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не зазначила своєї дороги.») Чому Соломія до комиша ставилася з такою ворожістю? («Він їжачився перед нею, тіснив боки в напасть іззаду, ловив корінням за ноги, колов і різав шорстким листом. Жовтий, гладкий, високий — він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом. Соломія чула до нього зненависть, як до живої істоти. Він дратував її. Коли б у неї був серп або ніж, вона різала б його доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала трупом. Соломія накинулась на нього і почала трощити зі злості, з озвірінням, як свого ворога…»)
Чому Соломія, не знайшовши Остап, заплакала? («Соломії не так жаль було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і виглядає її з очеретів. Їй жаль стало молодого змарнованого життя і вона заплакала…»)
Що відбувалося у плавнях через пожежу?
Про що думав Остап, лежачи у комишах? («Згадувались йому давні заміри, він думав про те, чого йшов сюди, у Туреччину, через що покинув рідне село й дідуся.»)
Що мріяв зробити Остап, якщо залишиться живим? («Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі,ніж під паном. Там іще лишились наші люди, дідусю, під турком…»)
Як Остап сприйняв з’явлення біля себе вовка? («Звір стояв нерухомо, врешті переставив одну лапу, далі другу і трошки присунувся
до Остапа. Остап зачерпнув пригоршнею води і бризнув на вовка. Бризки долетіли до його морди, кілька з них впало на неї. Вовк вискалив зуби і осів на задні лапи, але не одходив…»)
Про які слова Котигорошка щодо смерті згадував Остап? («Хіба я боюсь смерті?.. Зроду-звіку. Пошли, Господи, хоч зараз. Раз умирати — не двічі… Умер — і край, більше не встанеш…»)
Як герой ставиться до своєї смерті? («Остап теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачить Соломію.»)
Якою була радість Остапа, коли почув над собою голос коханої?(«То я, то я, серце моє… — обзивається він до неї і чує, як вона зводить його, бере на руки, як малу дитину, і вони летять обоє у високості, ген-ген до зоряного неба… Йому там радісно, так добре…»)
VI. Закріплення опрацьованого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
II частина
1. Про що автор повісті зазначає: «У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розливалось з пітьми»?
а) Ліс; б) Чорне море; в) левада; г) Дунай.
2. Переховуючись у яругах, втікачі очікували:
а) румунів; б) перевізчиків; в) козаків; г) коли буде дощ.
3. Чому втікачі, переховуючись, раптом погасили вогнище?
а) Вже добре зігрілись; б) напекли картоплі;
в) почули кінський тупіт; г) хтось чужий кричав у темряві.
4. Тікаючи з неволі, Іван в дорозі пристав до Остапа через те, що вони:
а) були з одного повіту; б) разом колись збирали панський урожай;в) мали спільних родичів; г) знали один одного ще з дитинства.
5. Якою була причина того, що Іван вирішив залишити рідне село?
а) Не хотів працювати на пана; б) від голоду; в) через свою жінку;г) виявив бажання вирушити на пошуки кращого життя.
6. Що вразило втікачів, коли вони переховувалися в комишах?
а) Крик ворони; б) сяяння трьох вогників; в) вий вовка;
г) хлюпіт води.
7. Тікаючи від охорони, Остап із Соломією нагадували:
а) сполоханих птахів; б) тварин, яких цькували собаками;в) листячко, що тріпотіло від сильного вітру;
г) тремтіння людей перед бурею.
8. Річка, за якою знаходиться Туреччина:
а) Прут; б) Дунай; в) Ворскла; г) Знам’янка.
9) Що робили Остап із Соломією для того, щоб переправитися через річку?
а) Латали свій одяг; б) готували зброю; в) майстрували пліт;г) ремонтували човен.
III частина
1. Вирушаючи на пошуки людей, Соломія залишила Остапа:
а) в ярузі; б) біля вогнища; в) на плоті; г) у лісі.
2. Через що Соломія вимушена була вернутися до Остап, розпочавши пошуки людей? Бо:
а) забула взяти гроші;
б) необхідно було зробити перев’язку пораненому коханому;в) не позначила своєї дороги назад; г) почула чийсь стогін.
3. Яких диких тварин Соломія не бачила, рухаючись через комиші озерця?
а) гусей; б) качок; в) гадюк; г) вужів.
Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Що, на ваш погляд, свідчить про умови в яких перебували втікачі, очікуючи переправи? Відповідь обґрунтуйте.
2. Як ви вважаєте, через що автор повісті ототожнює смерть втікачів у сирому багні чи вдома в неволі? Наведіть переконливі аргументи.
3. Через відсутність харчів Соломія споживала:
а) листя комишів; б) стебло або коріння подорослів;в) качині яйця; г) гриби.
Картка № 2
1. Прокоментуйте, що мав на увазі Остап, висловлюючись: «Бодай ти запалась, треклята країно, з твоїми порядками»? Чим викликано таке обурення?
2. Чим, на ваш погляд, пояснити прагнення Соломії прийняти на себе всі болі і страждання Остапа? Наведіть переконливі приклади з повісті.
3. Про кого згадував Остап, лежачи пораненим у комишах?
а) Діда; б) пана; в) осавулу; г) заробітки.
Картка № 3
1. Дослідіть, що свідчить про мужність, силу волі Соломії, коли вона розшукувала зворотний шлях у комишах до Остапа. Відповідь узагальніть.
2. Як ви вважаєте, чи змінювалося ставлення Остапа і Соломії одне до одного під час складних ситуацій, в яких вони перебували? Свої міркування вмотивуйте, наводячи переконливі факти повісті.
3. Чим Остап намагався захиститися від вовка?
а) Стовбуром комишу; б) водою; в) ножем;г) помахами рук і криком.
VII. Підсумок уроку
VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
IX. Домашнє завдання
Скласти план, зібрати цитати до характеристики образів Остапа і Соломії.
Урок 3.
М.Коцюбинський. «Дорогою ціною». Протест Остапа і Соломії проти кріпосницької наруги,будь-якого насильства над людиною
Мета:
охарактеризувати образи головних героїв твору (Остапа, Соломії), дослідити, як випробування гартують характер людини, як відбувається боротьба проти будь-якого насильства над людиною; вчити восьмикласників осмислювати вчинки персонажів, визначати типові та індивідуальні риси, розвивати вміння робити власні висновки, аналізувати вчинки героїв; логічне мислення,увагу, пам’ять, формувати кругозір, світогляд школярів;виховувати волелюбність мужність, винахідливість, зневажливе ставлення до жорстокості і зла.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет М. Коцюбинського, текст твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки)
Хід уроку
І.Організаційний момент
ІІ. Перевірка домашнього завдання
1. Складання плану до IV й V частин та епілогу оповідання.
IV частина. «У циган»:
1. Циганська хатина.
2. Господарі.
3. Благання циган Соломією.
4. Остап під опікою старої циганки.
5. Побут циган.
6. Соломія вирушає на заробітки.7. Арешт циган і Остапа.
V частина «Боротьба за врятування Остапа»:
1. Домовленість Соломії з болгарином.
2. Радість Соломії.3. Арешт Остапа.
4. Соломія турбується про визволення Остапа з «конаку».
5. Підготовка до визволення Остапа силою.
6. Річка.
7. Поєдинок з вартою турецького човна.8. Смерть Соломії та Івана.
Епілог «Доля Остапа»:
1. Брудна хвиля овечої отари.2. Маленька халупка.
3. Вітер.
4. Остап — старий дід.
5. Розповіді Остапа про своє минуле життя.
IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
1. Вступне слово вчителя
М. Коцюбинський на основі глибокого вивчення життя кріпаків початку ХХст. за допомогою творчої уяви написав захоплююче оповідання «Дорогою ціною». В ньому письменник показав протест проти кріпосництва, який виявився у втечі кріпаків за Дунай у пошуках кращої долі. Події, імена, думки і поведінка героїв та подробиці їхньої втечі — вимисел письменника. Разом з тим усі події та герої правдиві, типові. Типовість у цьому творі виявляється в реалістичному змалюванні життєвих фактів і характерів кріпаків першої половини ХІХст., які письменник подав узагальнено. Втілені вони в індивідуальних людських долях Соломії і Остапа — привабливих героїв, які діють у конкретних історичних обставинах.
Тому сьогодні на уроці ви охарактеризуєте живі образи Остапа і Соломії, розкриваючи красу їхньої душі, благородство прагнень до волі, героїчний характер тощо.
2. Характеристика образів головних героїв твору
2.1. Образ Остапа Мандрика.
2.1.1. План до характеристики героя оповідання.
1. Остап Мандрика — головний герой оповідання «Дорогою ціною».
2. Портрет і зовнішність героя
3. Багатоаспектність зображення Остапа:
а) психологічний стан;
б) ставлення до життя;
в) прагнення та цінності;
д) роль діда у вихованні героя, формуванні його поглядів;
д) кохання до Соломії.
4. Риси характеру героя:
а) мужність і бунтарство;
б) ненависть до панів;
в) щирість і доброта;
г) рішучість і винахідливість;
д) здатність до ризику;
е) терпимість і волелюбність;
є) ніжність і чуйність у ставленні до Соломії;
ж) вірність у коханні;
з) працьовитість, любов до землі;
и) оптимістичність, життєлюбність.
5. Остап — борець за волю, щасливе життя поневоленого люду
2.1.2. Матеріал для характеристики образу героя.
Остап Мандрика — герой оповідання М. Коцюбинського « Дорогою ціною» — виховувався на героїчних традиціях предків. Змалку він заслуховувався розповідями столітнього діда, який «ходив у Січ, а потім різав панів в Умані» (під час Коліївщини). Ці чарівні слова розпалювали кров у хлопця, будили і його уяві картини вільного життя.
Вирісши, Остап побачив, що пани перетворили народ на худобу,побудували свій добробут на злиднях і горі кріпаків. Сміливий і волелюбний юнак закликає селян «висунути шию з панського ярма».За це пан називав його бунтарем, гайдамакою, похвалявся з живого шкуру здерти, віддати в рекрути. Герой ненавидить рабські душі, його бере злість на тих людей, що, як воли, покірно тягнуть ярмо неволі. Він закликає селян «Висунути шию з панського ярма».
Остап вирішив покинути рідний край і втікати на вільні землі по той бік Дунаю, де колись оселилися запорізькі козаки після зруйнування царськими військами Січі. Герою був знайомий на рідній землі «кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було йому знайоме, промовляло до його». Йому жаль було залишати старого, кволого дідуся, тяжко було розлучатися з коханою Соломією, покидати, може, навіки рідне село. Але нездоланне прагнення волі перемагало ці почуття.
Герой не самохіть утік з України. Недоля вигнала його на чужину. Саме про це свідчить його настрій, коли він опинився за Дунаєм, йому «зробилося весело й легко». Та хоч і вирвався від пана Остап, але ще багато злигоднів довелося йому зазнати в пошуках волі.
При першій спробі переправитись через Дунай Остапові й Соломіїне пощастило: вони ледве не потрапили до рук сторожових козаків. Переборюючи величезні труднощі, нелюдську втому, вони нарешті за допомогою мельника Якима переправились через Дунай. «Бодай ти запалася, триклята країно, з твоїми порядками!» — гукнув Остап,опинившись на чужому березі. І ніби у відповідь на це з другого берега пролунав у темряві постріл і тяжко поранив Остапа.
Герой не боїться смерті, він хоче жити, бо «світ такий красивий»,бо йому хочеться «глянути на сонце, побачити світ божий, людей, обняти Соломію». Він виявляє величезну силу в боротьбі за життя —хворий повзе, шукає виходу з плавнів.
Відважним і сміливим виявив себе Остап і в сутичці з турецькими жовнірами: беззбройний, хворий і знесилений, він бореться з трьома озброєними турками, щоб не опинитися знову в неволі.
Зворушує й Остапа вірність у коханні. Особливо глибоке співчуття викликає уже старий самотній Остап, що вслухається в розмову вітру,в «тихий, ледве чутний, мов із дна Дунаю», поклик Соломії. З Остапових уст чуємо хвилюючу розповідь про долю кріпаків-утікачів.
Зовнішній вигляд (портрет) Остапа змінюється залежно від умові віку. На початку це стрункий і міцний парубок, з чорними очима,орлиним носом і темним молодим вусом на засмаглому обличчі. Коли Остап був поранений, «його молоде обличчя немов прив’яло, на уста впала смага». В кінці твору бачимо героя сивим дідом. У нього кудлаті брові й «мутні очі», що дивляться в простір, а усмішка «розсуває зморшки».
Мужність, відвага, волелюбність, готовність до боротьби, ніжність у ставленні до Соломії, вірність у коханні, любов до життя і рідного краю — такі основні риси Остапа.
Мужність не покидає його ніколи: ні тоді, коли він закликає народ скинути панське ярмо, ні тоді, коли він відважується на тяжку і ризиковану втечу, ні тоді, коли йому тяжко пораненому, безсилому доводиться віч-на-віч зустрітися з голодним вовком, ні тоді, коли він вступає у нерівну боротьбу з турецькою вартою.
В епілозі розповідається про тяжкий життєвий шлях Остапа. Людям, які заходять до його халупки, він показує «збасаманений синій хребет», де списана, як він каже, його «життєпис».
— «Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, ніж ребрами, маю дарунок від москаля…кругом латаний…Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав».
2.1.3. Цитатна характеристика.
«…Його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю».
«Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай,може, ще там люди не пособачились…»
«Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…Ех, піду, де воля, де інші люди…»
«Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною,з усім близьким. Але за хвилину віконце згасло, і Остап почув, як разом із зниклим світлом в його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. Остап непомітно для себе зітхнув…»
«Дивне почуття охопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепехнуло його істоту. В один момент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки».
«Та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? Коли б вони не були панським товаром,то не міг би пан розлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово».
«Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».
«І враз Остапові зробилось весело і легко, Він почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…»
«Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…»
«Остап теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію».
Остап про Соломію: «Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалкувала кіс своїх задля нього,вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш».
«Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…»
2.2. Образ Соломії.
2.2.1. Орієнтовний план до характеристики героїні твору.
1. Соломія — яскравий, багатогранний, глибокий образ української літератури.
2. Портрет і зовнішність героїні.
3. Риси характеру Соломії:
а) мужність і відвага;
б) вірність і самовідданість;
в) волелюбність і ненависть до гнобителів;г) любов до життя;
д) здатність на самопожертву;е) щирість і душевність;
є) оптимістичність та енергійність.
4. Трагічна доля героїні.
5. Значення образу української жінки.
2.2.2. Матеріал для характеристики образу героїні.
Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся».
Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай. Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди.
Самовіддано бореться Соломія за життя Остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити Остапа в жовнірів. Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Які поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега,бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця».
Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.
2.2.3. Цитатна характеристика.
«Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік,і панщина, й життя моє безщасне…Пропадай воно все пропадом…Піду і я світ за очі… Все ж за тобою хоч серцеві легше буде.
«Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли куля потрапила до неї».
«Соломії ставало моторошно. «Брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— вік мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він стільки пробіг…»»
«Зате вона почула вогкий холод, що проймав її наскрізь. Та вона не хотіла виймати з-під голови в Остапа своєї одежини і тільки скорчилась, щоб хоч трохи зігрітись… Він вигоїться, він житиме…вона не дасть йому загинути…»
Вона не мала часу на обережність — комиш бив її по лиці і навіть скалічів ногу. Та то були дрібниці. Коли б швидше знайти Остапа,вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу.
«Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і виглядав її з очеретів. Їй жаль стало молодого змарнованого життя…»
«Ні, вона не хоче гинути отут! Як тільки на світ займеться і можна буде йти, вона піде просто, просто і буде йти, аж поки дійде до краю. Вона знайде там людей, оддасть їм усі свої гроші, що висять зашиті в торбинці на шиї, і з ними обшукає плавні та знайде Остапа».
«Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди».
«Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь,прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого прострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях…Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…».
«Однак Соломія не тратила надії і навіть не дуже журилась. Молодість брала своє. Коли вони не загинули в плавнях, коли не пропали й досі, то вже тепер не загинуть,— аби Остап швидше вигоївся».
«Коли тільки річ у грошах,— вона заставить себе, а роздобуде їх. Вона від рота відриватиме кожен шматок, кожен день складатиме на викуп».
«Соломія була певна, що не дозволить перевезти Остапа за Дунай. Як це станеться, що вона зробить, вона не знала, але певність у тому зростала в ній з кожним днем. Вона ладна піти на видиму смерть, коли цього треба».
3. Символіка у творі
1) Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі,письменник в епілозі змальовує вітер, який у сприйманні Остапа наділяється рисами живої істоти. (Вітер у народної творчості —символ волі.)
2) Туман у творі сприймається як цілком конкретна картина. В той же час він символізує безперспективність, невідомість шляху, який обрали герої повісті. Як світло де-не-де блимало крізь млу туману,так їхня надія пробивалася через морок сумних думок.
3) Порівняння «ніч тяглась довго, безконечно, як смерть» з великою силою передає внутрішній стан Соломії й хворого Остапа, які напружено чекали ранку.
4) Влучно використав письменник і народні прислів’я та приказки.
Появу Соломії — вірної подруги і надійного товариша — Остап
привітав прислів’ям: «При своїй небозі добре і в дорозі».
Прислів’я Івана Котигорошка «Не їла душа часнику, не буде й смердіти», в якому висловлено тверду віру в торжество справедливості,заперечується жорстокою дійсністю.
4. Роль звукових елементів у повісті
1) Вічний шум безбережного моря комишу передається звуконаслідувальними алітераціями (повторення звуків «ш», «с») та асонансами (повторенням звуку «у») через сприйняття Соломії. У шелесті комишу Соломія десь глибоко відчувала вирок для себе.
2) Розбурхану стихію пожежі допомагає відчути звук «р», повторений багато разів.
5. Роль і сенс кольорів у творі
У малюнках природи слово М. Коцюбинського світиться, грає різними барвами, дзвенить багатьма струнами. І все ж слід відзначити, що в описі природи в повісті «Дорогою ціною» переважають чорні й червоні барви: чорна — при зображенні мороку, осінньої ночі, червона —в картинах пожежі. Обидві барви співзвучні переживанням героїв. Чорна — сумному настрою, червона — страху, породженому пожежею.
6. Опрацювання ідейно-художнього змісту повісті
Яким був циганський виселок? Опишіть його за допомогою тексту повісті. («Він складався всього-на-всього з трьох хаток, властиво, курників низеньких, кривих, зліплених із глини, як ластівчані гнізда». У двох із них, очевидно, ніхто не жив, бо вікна були повидирані, комишеві стріхи обсипались і кінці лат стирчали з них, як ребра кістяка. Тільки в одній ліплянці світились два віконця і вився димок із вербового димаря)
Як Соломія віддячила циганам за допомогу? («З цими словами Соломія зірвала з шиї торбинку і висипала з неї на руку старому циганові кілька срібних монет»)
Чим займалися цигани? («Вони їздили по селах, жебракували, збирали де яєчко, де жменю муки або кукурудзи, викопували зі смітників брудні й подерті ганчірки і виладновували увечері з гарби таку силу різнорідних речей, що трудно було вірити, аби всі вони дістались їм із доброї волі милосердних людей»)
Як відбувалась циганська вечеря? («За вечерею з’являлась горілка,вино, всі пили, кричали, вимахували руками, гнулись, як комишина,блимали чорними очима та підсиненими білками, світили розхристаними чорними грудьми. Часом заходили на вечерю сусідні цигани, похмурій непевні фігури, і теж пили, кричали, стукали кулаками у стіл»)
Яку роботу виконувала Соломія у циганській хаті, коли хазяїв не було вдома? («Вона підмазувала чорні, задимлені стіни хатчини, що нагадувала дику печеру, мела домівку»)
Якої думки дійшов Остап про циган, спостерігаючи за їх життям?(«Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, розлягався раптовий стукіт у віконце, і хату сповняла ціла банда якогось непевного люду, що пив, кричав, блискав жадними очима і сварився, як вовча. Раз якось Остапові не спалося. Він відхилив надвірні двері, щоб дихнути свіжим повітрям, і побачив, як Раду пригнав чиїсь коні, спутав їх і відвів у комиші. І чим більше Остап придивлявся, тим більше помічав і все більше запевнявся, що попав він у злодійське гніздо»)
Що сталося з циганами й Остапом? («На другий день, коло полудня, набігли на циганську хатину турецькі жовніри, зробили трус,познаходили в плавнях якесь манаття і пов’язали всіх, хто був у хаті»)
V частина
Від чого Соломія вважала себе щасливою? («Болгарин охоче дозволив Остапові ночувати вкупі з його челядниками і навіть дав Соломії наперед трохи грошей.»)
За яких обставин Соломія зустрілась з Котигорошком?
Які відчуття пройняли Соломію, коли вона не знайшла Остапа на місці? («Все тіло тремтіло. Тривога душила груди і горло. Де Остап?»)
Яким чином Соломія вирішила визволити Остапа з ув’язнення?(«Треба готувати бакшиш. Коли тільки річ у грошах,— вона заставить себе, а роздобуде їх. Вона від рота відриватиме кожен шматочок, кожен шеляг складатиме на викуп»)
Яких страждань зазнала героїня, очікуючи рішення від драгомана? («Соломія щодня блукала коло копаху — лиха, роздратована, мов голодна вовчиця…Вона ходила до втоми і мерзла. Мокрий сніг, легко падаючи, як цвіт вишні від вітру, лягав на землю і засипав Соломію, але вона не звертала на те уваги…Вона ладна піти на видиму смерть, коли цього треба…»)
Що вирішила Соломія для визволення Остапа? («Ми його відіб’ємо…Вона має цілий план… Іван дістане собі і їй рушницю… вони вийдуть на берег уранці, відв’яжуть чужий човен і випливуть на річку. Там вони чекатимуть, аж везтимуть Остапа, і нападуть на турків. Остап допоможе, коли побачить їх»).
За що Соломія критикувала Івана? («Що він боїться? Він не хоче визволити товариша, що разом із ним відбув далеку дорогу, разом їв,пив?..») Про що були останні думки Соломії перед смертю? («…Вона не дасться. Вона чує за собою якісь крики, Остапів голос, та їй не до них… Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона сковує його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками…Все тяжчим і тяжчим стає воно, все глибше і глибше пірнає у воду…»)
Епілог
Чому на думку Остапа, спина є його життєписом? («Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля…кругом латаний…з тим і до бога піду…Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав…»)
Що мав на увазі герой, зазнаючи: «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли залучиться з нею…»
Яке значення має епілог твору?
Чому повчає повість М. Коцюбинського?
VI. Закріплення вивченого матеріалу. Проведення тестового опитування
IV частина
1. Циганський виселок складався з:
а) однієї школи і п’яти хаток; б) млина і двох хаток;в) трьох хаток; г) хати-читальні і двох мазанок.
2. Селяни наддунайських сел. Їздять битим шляхом у:
а) Київ; б) Львів; в) Тернопіль; г) Галац.
3. Яким чином Соломія віддячила циганам за допомогу? Вона їм:
а) доглядала худобу; б) працювала на полі; в) няньчила дітей;г) сплатила срібними монетами.
4. Кого стосується погрозливе звернення Остапа: «Я б тобі утер мани, коли б москаль не виточив із мене крові»?
а) Раду; б) заможного болгарина; в) вартового; г) стару циганку.
5. Що робили цигани ввечері?
а) Читали Біблію; б) пили спиртне; в) грали у карти;г) ремонтували одяг і взуття.
6. Що робили жінки?
а) Жебракували; б) ходили на панщину; в) шили шкіряний одяг;д) в’язали.
7. Найнявшись до заможного болгарина Соломія йому:
а) обробляла городину; б) випасала худобу;
в) господарювала у хаті; г) перемивала вовну.
8. Яку приказку використав Остап, пропонуючи Соломії тікати від циган?
а) «Взяв на час та і в добрий час»; б) «Вскочити вище халяв»;
в) «Хліб за хліб людям віддавай»; г) «Борг не реве, а спать не дає».
9. Музичний інструмент, яким Гіца розважав сім’ю:
а) гітара; б) акордеон; в) сопілка; г) скрипка.
10. Через що Остапа пов’язали турецькі жовніри?
а) бо він вважався біглим; б) через циган; в) оскільки ухилявся від сплати податків; г) за вказівкою зрадника.
V частина
1. Для чого Соломія потрапила на базар?
а) За наказом хазяїна; б) купити одяг Остапу;
в) придбати коханому нове взуття; г) найнятися на роботу.2. Щоб знайти Остапа, Іван порадив Соломії звернутися до:
а) інших циган; б) міграційної служби; в) багатого болгарина;г) поліцейської дільниці.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках.
Картка № 1
1. Що свідчить про доброзичливе ставлення циган до Остапа. Чиє це запорукою того, що Соломія сплатила їм гроші? Відповідь вмотивуйте.
2. Як ви вважаєте, в чому полягав смисл життя циган? Чим це було зумовлено? Свої міркування обґрунтуйте.
3. Хто з героїв повісті висловив думку: «Не їла душа часнику, не буде й смердіти…»?
а) Соломія; б) Іван; г) Савка; г) Раду.
Картка № 2
1. Про яке щастя мріяла Соломія? На що готова піти героїня за для його? Наведіть переконливі приклади з твору.
2. Що мав на увазі драгоман, висловлюючи власну думку Соломії
про Остапа: «Утік до нас — сиди тихо, а робиш шкоду — айда назад»?
3. На думку Савки, щоб визволити Остапа з тюрми, потрібно:
а) викрасти його звідтіль; б) зізнатися у скоєному; в) дати хабаря;
г) розповісти про злочинні справи циган.
Картка № 3
1. Чому, на ваш погляд, герої твору, долаючи впродовж життя всілякі труднощі, так і не зазнали щастя? Яка в цьому причина? Відповідь аргументуйте.
2. Висловіть своє ставлення до Соломії, яка заради коханого пожертвувала власним життям? Як би ви повели себе, перебуваючи на місті героїні повісті?
3. Вірним товаришем, що приносить Остапові усякі звістки світу, є:а) лелека; б) шум комишу; в) дощ; г) вітер.
VII. Підсумок уроку
VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності
IX. Домашнє завдання
Підготування до підсумкового уроку за творчістю М.Коцюбинського.
Урок №4
Тема:
Великий Сонцелюб – навіки в нашім серці. Воля та кохання – дві одвічні стихії в повісті «Дорогою ціною»
Мета:
узагальнити та систематизувати набуті знання про життєвий і творчий шлях М. Коцюбинського; показати багатство внутрішнього світу Остапа та Соломії, красу їх почуттів, розкрити поняття волі й кохання у житті героїв.
Тип уроку:
узагальнення набутих знань.
Обладнання: проектор, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки),слайди.
Хід уроку
1.Організаційний момент.
2.Закріплення матеріалу
. Слайд 1.Тема уроку «Великий Сонцелюб – навіки в нашім серці. Воля та кохання – дві одвічні стихії в повісті «Дорогою ціною»
Завдання уроку:
узагальнити та систематизувати набуті знання про життєвий і творчий шлях М. Коцюбинського; показати багатство внутрішнього світу Остапа та Соломії, красу їх почуттів, розкрити поняття волі й кохання у житті героїв.
Бесіда за запитаннями.
Що означає для вас слово «воля», його лексичне значення?
Слайд 2. «Інформаційне гроно до слова «воля»
Робота в зошитах.
ВОЛЯ – свобода людини;
здатність розвиватися;
робити те, що не суперечить моральним цінностям людства;
не принижується людська гідність;
людина чинить відповідно до своєї природи.
Воля і кохання – ці дві стихії тісно переплелись в житті Остапа та Соломії.
Слайд 3. Образ Остапа Мандрика.
1. Остап Мандрик — головний герой повісті «Дорогою ціною».
2. Портрет і зовнішність героя.
3. Багатоаспектність зображення Остапа:
а) психологічний стан; б) ставлення до життя;
в) прагнення та цінності; г) роль діда у вихованні героя, формуванні його поглядів; д) кохання до Соломії.
4. Риси характеру героя:
а) мужність і бунтарство; б) ненависть до панів;
в) щирість і доброта; г) рішучість і винахідливість;
д) здатність до ризику; е) терпимість і волелюбність;
є) ніжність і чуйність у ставленні до Соломії;
ж) вірність у коханні;з) працьовитість, любов до землі;
и) оптимістичність, життєлюбність.
5. Остап — борець за волю, щасливе життя поневоленого люду.
Слайд 4. Образ Соломії.
1. Соломія — яскравий, багатогранний, глибокий образ української літератури.
2. Портрет і зовнішність героїні.
3. Риси характеру Соломії:
а) мужність і відвага; б) вірність і самовідданість; в) волелюбність і ненависть до гнобителів;
г) любов до життя; д) здатність на самопожертву; е) щирість і душевність; є) оптимістичність та енергійність.
4. Трагічна доля героїні.
5. Значення образу української жінки.
Завдання: поділіть риси характерів героїв на ті, які :
а)стосуються слова «воля»;
б)стосуються слова «кохання».
|
ВОЛЯ |
КОХАННЯ |
|
|
ОСТАП |
а) мужність і бунтарство; б) ненависть до панів; г)рішучість і винахідливість; д) здатність до ризику; е) терпимість і волелюбність |
в) щирість і доброта; є) ніжність і чуйність у ставленні до Соломії; ж) вірність у коханні; з) працьовитість, любов до землі; |
|
СОЛОМІЯ |
а) мужність і бунтарство; б)ненависть до панів; г) рішучість і винахідливість; ; є) оптимістичність та енергійність |
б) вірність і самовідданість; д ) здатність на самопожертву; е) щирість і душевність; |
Слайд 5.Сюжетні лінії.
- Відтворення історичної епохи
- Боротьба героїв за волю і власне щастя
- Щире почуття кохання між Остапом і Соломією
В яку історичну епоху відбуваються події в повісті «Дорогою ціною»?
Слайд 6.Символіка в творі.
Віл у ярмі – символ українського трударя, що не протестує, який задовольняється пашею і спочинком.
Дикий тур – символ нескореного селянства, який не втратив смак волі, широких просторів, який пам’ятав козацьку вольницю.
Слайд 7,8,9.Вікторина «Пізнай героя за його висловлюванням».
- 1. «Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…» (Остап)
- 2. «Бунтар… гайдамака! Він мені людей баламутить!» (Пан)
- 3. «…Тікаймо звідси, бо ті хлопи заб’ють нас, як мого дідуся в Умані». (Панночка)
- 4. «Ну, хай тебе боронить і хова од лихого мати божа… Прощавай!» (Соломія)
- 5. «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» (Остап)
- 6. «З живого шкуру здеру, чисто оббілую… Я ж йому пригадаю, гайдамаці, Кодню…» (Пан)
- 7. «За Дунай, у Січ із тобою… Приймаєш товариша чи не приймаєш?» (Соломія)
- 8. «Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…» (Соломія)
9. «Шукай тепер, пане, парубка з молодицею… ніхто не бачив, лиш двох парубків стрічали». (Соломія)
- 10. «Хіба я боюся смерті? Сохрани боже!.. Пошли, господи, й завтра. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш». (Іван)
- 11. «Бодай ти, запалася, треклята країно, з твоїми порядками!..» (Остап)
- 12. «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…» (Остап)
Слайд 10,11,12.Літературний диктант
- 1.Місто народження Михайла Коцюбинського. (Вінниця)
- 2. Що змалку полюбляв Михайлик, подорожуючи з сім’єю селами
- і містами Поділля? (Красу природи)
- 3. Де навчався майбутній письменник після закінчення двокласної школи?
- (У Шаргородській духовній школі)
- 4.Заняття Михайлика, яким він захоплювався у позашкільний час. (Малював тушшю портрети Добролюбова, Бєлінського, Чернишевського)
- 5.ерез що М. Коцюбинському не довелося навчатися у Кам’янець-Подільській семінарії? (Через важкі матеріальні умови сім’ї)
- 6. За що Михайла Михайловича було заарештовано? (За зв’язок із народовольцями)
- 7. Скільки мов знав письменник? (Дев’ять - українську, російську,польську, французьку, італійську, румунську, татарську, турецьку і циганську)
- 8. Основне заняття М. Коцюбинського до 1892 року. (Учителювання)
- 9. Місто, в якому митець написав твір «Дорогою ціною». (Чернігів)
- 10. Російський письменник — друг М. Коцюбинського (М. Горький)
- 11.Кому належить фраза: «Коцюбинський розширив обрій української повісті»? (І. Франку)
- 12.Де працював Михайло Михайлович, перебуваючи у Бессарабії та в Криму? (У філоксерній комісії, яка боролася з виноградними
3.Інсценізація уривка із епілогу повісті «Дорогою ціною».
Автор.
Чимало води утекло в Дунай зтого часу.
На високій бессабській полонині тьмяно світяться вікна у маленькій хатинці, де сторож варить собі убогу вечерю . Весело, з тріском палає в печі сухий комиш і гуготить у комені. В печі щось булькає. Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру.
Остап.
- Чую, чую…Знов мене кличеш Соломіє? Почекай, швидко прийду, не забарюся вже…
«Оста-а-пе-е!»..
- Отак вона мене часто кличе. Як тільки вітер загуде – так і кличе до себе… то в комин гукне, то надворі покличе… а часом серед ночі збудить…А не приходить , ні… Тай хвала Богу, бо засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині…Оце ззаду пам'ятка від пана, а спереду ,між ребрами, маю дарунок від москаля… кругом латаний з тим і до Бога піду…дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю,а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…
4. Підсумок уроку
5. Оголошення результатів навчальної діяльності
6. Домашнє завдання
Підготуватись до написання твору «Воля та кохання – дві стихії в повісті «Дорогою ціною».
Урок 5.
Твір на тему « ВОЛЯ Й ЛЮБОВ — ДВІ СТИХІЇ в повісті Михайла
Коцюбинського «ДОРОГОЮ ЦІНОЮ».
I. Повість Михайла Коцюбинського «Дорогою ціною» — художнє відображення волелюбності українців, їх вірності в коханні.
II. Остап і Соломія — виразники найяскравіших рис українського народу.
1. Стихія боротьби проти поневолення в пролозі оповідання.
2. Причини втечі Остапа.
3. Важкі шляхи героїв до волі.
4. Глибина і щирість почуттів Остапа й Соломії.
5. Саможертовність Соломії.
6. Висока моральність героїв, їх вірність своїм ідеалам.
III. Художня майстерність Михайла Коцюбинського в реалізації ідейного задуму.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку