Урок "Марк Твен. «Пригоди Тома Сойєра». Том Соєр і Беккі Тетчер"

Том

Беккі

Перша зустріч Тома й Беккі

чарівне створіння з голубими очима

милувався своїм новим ангелом

кинула через паркан квітку.

За однією партою

бентежила близькість до свого незнаного божества і несподіване щастя, яке йому випало.

Деякий час дівчинка вдавала, ніби не помічає цього; але потім в ній почала виявлятися людська цікавість

Том удавав, ніби чинить серйозний опір, але поволі відводив свою руку, і нарешті розкрились такі слова: "Я вас люблю".

Ах, ви поганий хлопчисько! — дівчинка боляче вдарила його по руці, але почервоніла, і було видно, що їй приємно.

Побачення

Бачачи, що Беккі вагається, Том прийняв її мовчання за згоду, приклав губи до самого її вуха і ніжно повторив їй свої попередні слова.

вона так близько нахилилась до його вуха, що від її подиху затріпотіло його хвилясте волосся, і прошепотіла соромливо:

— Я… вас… люблю!

Ну, от і все, Беккі. Тепер ти вже нікого не повинна любити, крім мене, і ні за кого, крім мене, не виходити заміж, ніколи, ніколи.

Так, я нікого не буду любити, Томе, крім тебе, і ні за кого іншого не піду заміж. І ти, гляди, ні на кому не женись, тільки на мені.

Сварка та намагання помиритися

робив усякі геройські подвиги і весь час при цьому поглядав убік, чи помічає його Беккі Течер

Вона відвернулася, задерла носа

Том надумав, що тепер він може обійтися без Беккі Течер. … Вона побачить, що він може бути так само байдужий і холодний, як і дехто… Том удав, ніби не помічає її.

Беккі весело бігає туди й сюди, обличчя її палає, очі виблискують,— вона нібито цілком захопилась погонею за подругами і верещить щоразу, як їй удається спіймати одну з них

Це дуже тішило його честолюбність, але він і далі вдавав, ніби не помічає її.

вона намагалася весь час бути ближче до нього і, очевидно, стежила за ним

але Том саме в цей час розповідав Еммі Лоренс про жахливу бурю на острові і про те, як блискавка розбила великий платан на друзки саме тієї хвилини, коли він стояв за три кроки

Адже ж пікнік — для мене. Кого я захочу, того й запрошу. І тебе запрошу, неодмінно.

• Ти запросиш усіх дівчат і хлопців?

— Так, усіх, хто приятелює зі мною… або хоче приятелювати.

І вона потай, краєчком ока, глянула на Тома

всі були запрошені, крім Тома і Еммі.

Але Том байдуже відійшов, не перериваючи розмови, і повів за собою Еммі

Беккі поспішила відійти од подруг, сховатись і як слід поплакати на самоті, а потім сиділа там ображена й похнюплена, поки не подзвонили на урок. Тоді вона встала, труснула косами і, гнівно виблискуючи очима, сказала, що тепер вона знає, що робити

Ревнощі

На перерві Том балакав і далі з Еммі Лоренс, втішаючись своїм тріумфом. Він навмисне пішов розшукувати Беккі, щоб іще подражнити її.

Вона сиділа поруч з Альфредом Темплем.

Ревнощі охопили Тома. Він почав ненавидіти себе за те, що відкинув запропонований йому Беккі шлях до замирення. Том називав себе дурнем і всіма лайливими прізвиськами, які тільки міг придумати тієї миті. Він мало не плакав.

Обоє вони уважно розглядали книжку з малюнками... Голови їх мало не торкались одна одної.

Весь час він намагався підійти до тієї лавочки, де сиділа Беккі, щоб на власні очі спостерігати це обурливе видовище. Його вабило туди мимоволі. Він майже божеволів, коли бачив, що Беккі Течер навіть і не підозріває, що він існує на світі.

…, страждання ревнощів дійшли у нього до останньої межі

Та вона бачила його і почувала, що виграє битву, і була рада, що Том страждає, як страждала недавно вона

Еммі простодушно сказала, що після уроків чекатиме його тут-таки поблизу, і за це він зненавидів її.

Зрештою вона відчула себе зовсім нещасною і шкодувала, що зайшла в своїй помсті так далеко. Бідолашний Альфред, помітивши, що вона невідомо чому перестала звертати на нього увагу, безнастанно вигукував: "Ось гарненький малюночок! Глянь сюди!" Нарешті дівчинці терпець урвався, і вона крикнула: "Ох, не чіпай мене! Набридли твої малюнки!"

Помста

Піймалася Беккі Течер, уже їй тепер не виплутатися.

Подумавши трохи, Том додав:

— Що ж! Так їй і треба! Вона раділа б, коли б я спіймався,— то хай тепер сама спробує. Пригадуючи її поведінку, він зовсім не хотів жаліти її, а проте не міг утриматися, щоб не пошкодувати, не міг викликати в собі нічого схожого на радість і зловтіху

вона пригадала, що Том навмисне не звертав на неї уваги, коли вона говорила про пікнік. Ця згадка викликала у неї пекучий сором і обпалила її наче вогнем. Так Томові й треба — вирішила вона. Хай його відшмагають за попсовану книжку, їй байдуже: вона ненавидить його і все життя ненавидітиме.

— Я вчинив сьогодні дуже погано, Беккі, і шкодую. Я ніколи, ніколи в житті більше не буду так робити. Давай помиримося… хочеш?

— Я буду вам дуже вдячна, якщо ви дасте мені спокій, містере Томас Сойєр. Я не хочу розмовляти з вами.

він сказав щось уїдливе на її адресу.

Вона відповіла тим самим, і отож вони зовсім стали ворогами.

Жертва заради коханої

Боже! Який у неї був жалюгідний, безпорадний вигляд! Ніби в кроля, що на нього мисливець націлився з рушниці. Том миттю забув свою сварку з нею. Швидше на допомогу!

Здивування і вдячність, які сяяли в очах бідолашної Беккі