Урок "Михайло Коцюбинський «Догорою ціною». Пригодницький, романтичний сюжет повісті"

Про матеріал
Ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом Михайла Коцюбинського, з’ясувати пригодницький романтичний сюжет твору, особливості композиції; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять, спостережливість; удосконалювати навички аналізу сюжету та композиції повісті, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові до творчості Михайла Коцюбинського, інтерес до історичного минулого рідного краю.
Перегляд файлу

Тема:  М. Коцюбинський «Догорою ціною». Пригодницький, романтичний сюжет повісті

 

Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом М. Коцюбинського, з’ясувати пригодницький романтичний сюжет твору, особливості композиції; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять, спостережливість; удосконалювати навички аналізу сюжету та композиції повісті, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові до творчості М. Коцюбинського, інтерес до історичного минулого рідного краю.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет М. Коцюбинського, бібліотечка творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

ХІД УРОКУ

 

I. Організаційний момент

 Заняття проводиться в класі. Учні поділені на чотири групи. Учитель повідомляє про картки самоосвіти (див. додаток 2). Повідомляється тема та мета уроку.

 II. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

  • Що таке цінність? Назвіть кілька. Вмотивуйте свій вибір

(учні виходять до дошки і вибирають написані слова, які найбільше асоціюються з поняттям «цінність». Див. додаток 1).

  • Хто такі кріпаки? Яких страждань вони зазнавали, перебуваючи у неволі?
  • Який твір називається пригодницьким?
  • Який твір називається романтичним?

 

III. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

  У М. Коцюбинського поняття «цінність» пов’язане із поняттям «воля». Саме тому письменник написав оповідання «Дорогою ціною». Сьогодні ми познайомимося з цим твором, визначемо його жанрові особливості, дізнаємося про життєвий і творчий шлях М. Коцюбинського, заслухаємо повідомлення, які ви підготували.

 

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

 

1. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми починаємо вивчення творчості надзвичайно цікавого письменника. Чим саме цікавого? Думаю, кожен із вас знайде свою відповідь на це запитання.

Упродовж десятиліть творчість М. Коцюбинського хвилювала й продовжує хвилювати читачів. У чому ж секрет популярності його творів?

 По-перше, у тому, що звертався він до своїх читачів зі зрозумілими для всіх проблемами.

По-друге, його герої завжди живуть серед нас і часто нас самих хвилює те, що тривожило їхні душі майже сто років тому, його герої завжди балансують на межі життя і смерті.

По-третє, у тому, що автор мав своєрідний індивідуальний стиль і не боявся звернутися до нових літературних напрямів. Отже, вирушаємо у подорож шляхами життя і творчості М. Коцюбинського.

 

2. Життя і творчість М. Коцюбинського (матеріал для учнів)

МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ КОЦЮБИНСЬКИЙ
(17.09.1864–25.04.1913)

2.1. Портрет і зовнішність письменника.

(учні зачитують повідомлення життєвого і творчого шляху письменника, підготовлені ними вдома – випереджувальне завдання)

 

2.2. Повідомлення № 1. Родина Коцюбинських. Дитинство Михайла.

Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 року у місті Вінниці, в родині дрібного службовця. Дитячі роки письменника проходили, як він сам писав, «дуже щасливо, в атмосфері теплих сердечних відносин», хоч бідність ніколи не залишала родину. Його батько Михайло Матвійович, був людиною доброю, чесною, «з вічними фантазіями, які ніколи не здійснялися», не терпів підлабузництва і навіть конфліктував з начальством. Йому частенько доводилось міняти роботу, а сім’я змушена була переїжджати слідом за ним з місця на місце. Згодом у своїй автобіографії письменник згадуватиме, що до дев’яти років він перебував у Вінниці, а потім довгий час довелося жити «то на селі, то знов у місті, все на тім же багатім природою, теплім прекраснім Поділлі».

Своїм вихованням Коцюбинський зобов’язаний матері. Походженням вона була з молдавського роду Абазів. Мати письменника, Ликера Максимівна, була на одинадцять років молодша за батька. Заміж вона вийшла всупереч волі своїх батьків (бо Михайло Матвійович був вдівцем з двома дітьми). З особливою теплотою згадував її Коцюбинський: «Мати…з тонкою і глибокою душевною організацією, добра, надзвичайно любляча, здатна на самопожертву, особливо для мене, якого дуже любить. Має добрий смак, благородні погляди, любить літературу… Я ріс під впливом матері, до якої завжди був ближчим, ніж до батька. Всі кажуть, що ми подібні до себе не тільки з обличчя, але й характером і уподобаннями». Спочатку родина жила заможно. Коцюбинські мали свою хату (материн посаг), садок, город. Малого Михайлика доглядала сільська жінка Хима, саме від неї хлопець почув українську народну пісню, казку. А ще, як згадував Хома Михайлович, любив ходити на ярмарки і слухати лірників. Розповіді й народні пісні сліпого діда Купріяна, який певний час мешкав у Коцюбинських, хвилювали чутливе серце хлопчини. Тому не дивно, що одного разу з підсвідомості виринув той нестримний полум’яний потяг до українського художнього слова, який не згасав уже ніколи до самого кінця його життя.

У дитинстві Михайлика любили всі, навіть нерідні сестри, з якими він охоче грався і до яких ставився з приязню і добротою. В години дозвілля діти (їх було шестеро) під керівництвом матері любили ставити вистави, інсценізувати народні пісні. Так в «Бондарівкі» Михайлик завжди грав «людську совість» (у дитинстві він був кволим худеньким хлопчиком з блідим обличчям). Мандруючи із сім’єю по селах і містах Поділля, Коцюбинський спостерігав нужденне селянське життя, бачив кривди, які чинили бідним людям царські чиновники та багатії. Змалку він полюбив чудову природу Поділля. Враження дитинства на все життя залишили глибокий слід у свідомості майбутнього письменника.

 

2.3. Повідомлення № 2. Роки навчання Михайла Михайловича.

Коли сім’я переїхала в м. Бар, Михайлик пішов у школу. Вчився він добре, був серйозним не на свої роки, але в дитячих іграх і витівках був хорошим компаньйоном.

Улюбленець матері і пестун родини, на дванадцятому році Михайлик був змушений вперше відірватися від рідної домівки. Закінчивши дворічну народну школу в м. Барі, де вони жили, хлопець їде в Шаргород, щоб продовжити навчання в духовній семінарії — бурсі.

Михайло Коцюбинський народився в той лиховісний час, коли офіційною мовою на Україні була російська. Як стверджує дослідник творчості письменника академік Сергій Єфремов, у сім’ї Коцюбинських теж розмовляли по-російськи. Українську мову хлопчик вивчив від челяді. «Занедужавши на дев’ятому році на запалення в легенях,— писав пізніше митець в автобіографії,— я в гарячці почав говорити по-українському, чим немало здивував батьків». Після цього випадку хлопчик сам почав складати українські пісні на взірець народних.

Після реформи освіти 1866–1867 рр. у школах було скасовано «волосодраніє», «вуходраніє» і вистоювання голими коліньми на гречці.

Проте Шаргородська бурса часів навчання Коцюбинського ще мало чим відрізнялась від описаної Пом’яловським. Лекції обмежувались самими запитаннями і відповідями. А від учня вимагалось лише зазубрювання текстів підручників. Інших книжок не було. Науки — арифметику і географію, грецьку, російську, церковнослов’янську мови та інші — учні бачили крізь вузеньку «віконце» підручника, який змушені були завчати майже напам’ять. З-поміж інших сільських поповичів Михайло відрізнявся не лише зовнішнім виглядом, начитаністю, а й відразою до брехні, доносів, які були поширені серед бурсаків.

На вечорах він декламував Шевченка, у вільний час захоплювався малюванням (малював тушшю портрети Добролюбова, Бєлінського, Чернишевського). На канікулах хлопець багато читає, відчуває нестримний потяг до пера. Тай взагалі вплив книги на письменника важко оцінити, адже все в житті він досяг завдяки самоосвіті.

Із якою насолодою бурсаки після занять тікали до монастирського ставу, щоб позмагатися наввипередки половити раків або в’юнів! Найбільші сміливці перетинали став, стрибали в міщанські городи і зривали там огірки. Циганською голкою вони нанизували їх на шпагат, зв’язували його кінці і з таким намистом на шиї повертались на свій берег.

Змалку Михайлик був хворобливим, млявим. Тому й у бурсі, як і вдома, книжці віддавав перевагу над дитячими пустощами. Вчився добре, образи вмів зносити мовчки, користувався повагою у товаришів. Одного разу в учительській, як згадував родич Коцюбинського, який працював у цій же бурсі помічником наглядача, сталася така розмова. В кімнату ввійшов учитель російської мови із стосом зошитів. Він тільки-но закінчив перевіряти твори бурсаків на тему «Як відбуваються різдвяні свята в моїй сім’ї», і, вибравши роботу Михайлика не міг стримати захоплення. «Будемо мати свого літератора!» — з гордістю показав він і почав читати твір уголос. Дослухавши до кінця, хтось з учителів вихопився із скептичним зауваженням: «Справді написано гарною мовою та й думка є, але навряд чи другокласник написав це сам. Мабуть, запозичив у когось і зміст і форму». Учитель російської, який добре знав Михайлика, не погоджувався.

«Ні, панове,— відстоював він свого вихованця,— це майбутній письменник, майбутній поет. Щоправда в нього ще слабке уявлення про справжню красу слова, але яке природне чуття художньої форми». У ці пророчі слова тоді не всі повірили. Мешкали бурсаки на квартирах у шаргородських міщан. Від своїх хазяїв вони чули перекази з давнини.— Як орда набігала, як гнітила людей панщина. А часом і неділю чи свято надвечір заходила на квартиру якогось бурсака баба Фусинка. Така собі старенька Шахеризада. Пригостивши її бурсаки із сусідніх хат сідали довкола неї і насторчували вуха. А з вуст народної оповідачки так і лилися казки і перекази, як баба-відьма гризе ліс, що виріс з гребінця Ганнусі — втікачки, як кінь-віщун рятує Івана. Важко сказати, чи саме вона бувала і в Михайлика, чи ці чи інші казки він слухав, але така вже велася давня бурсацька традиція. З певністю можна лише твердити, що Коцюбинський не полишав шкільної бібліотеки, яка після реформи поповнилась книжками. Пристрасть до читання з’явилась у Михайлика трохи раніше.

В 11 років, сім’я тоді мешкала в якомусь селі, хлопчина по-дитячому сильно закохався в шістнадцятирічну дівчину, яка не звертала на нього найменшої уваги. Поклавши будь-що стати великою людиною і тим завоювати серце своєї коханої, він накинувся на книжки. Михайлові пощастило натрапити на гарну бібліотеку, яка належала місцевому священику — людині розумній і, як на свій час, прогресивній. Невідомо, чи вдалося Михайлу справити враження на дівчину почерпнутими з книжок думками, але цілком зрозуміло, що прочитані тоді твори відіграли велику роль у його житті. Цими книжками були безсмертні «Кобзар» Т. Шевченка і твори Марка Вовчка. Саме вони, як потім згадував М. Коцюбинський, остаточно направили його на український шлях.

Після закінчення Шаргородської духовної школи Коцюбинський їде у Кам’янець-Подільський і вступає до семінарії, але через важкі матеріальні умови сім’ї вчитися йому не довелося.

 

2.4. Повідомлення № 3. Доросле життя письменника, його зв’язок з подільськими народовольцями.

У якийсь рік-два Коцюбинський раптом швидко подорослішав. Він ще більше замкнувся в собі. Спричинилися до цього дві сумні події. На сім’ю Михайла Михайловича навалюються нещастя. Сліпне мати, батько втрачає посаду і вже ніколи не зможе дістати путящої роботи, щоб забезпечити сім’ю. Родина повертається у Вінницю. Щоб мати гроші на переїзд, змушені були продати частину майна. Та й тут було не легше. Коцюбинські не мали змогу пригостити гостей навіть чаєм. Михайло став основним годувальником у сім’ї. Він дає приватні уроки, але заробітки були мізерними.

Друга подія — «політичний прогрес», як гучно назвав Коцюбинський невеличку пригоду — сутичку з поліцією, яка справила на нього, очевидно, неабияке враження і поклала початок постійних зіткнень з цим департаментом. У 1880 р. Михайло Михайлович закінчує духовне училище і відправляється в Кам’янець-Подільський (1881 р.), мабуть, маючи намір вступити до університету. Мрія ця не здійснилася через матеріальні нестатки — треба було допомагати родині. Кам’янець-Подільський жив у той час активним громадським життям. Особливо виділялась молодь. Коцюбинський поринає у вир політичних ідей і юнацьких захоплень соціалізмом, якими жили тамтешні семінаристи та ентузіасти-народники. Товариш Михайла Михайловича так згадує про ті дні, що залишили відчутний слід у їхньому житті: «Що не кажіть, а час спілкування нашого в Кам’янці був часом самим дорогим, самим священним. Ніякий університет, ніякі книги не могли б дати того, що дали ці нечисленні дні щирого захоплення думки, справжнього шукання правди і підвалин у житті». За зв’язки з організацією «Народна воля» Коцюбинський притягався до судової відповідальності, за письменником був установлений негласний нагляд, який не знімався до самої його смерті.

 

2.5. Повідомлення № 4. М. Коцюбинський серед народу.

У 1891 р. Михайло Михайлович склав іспит на народного вчителя і став учителювати по селах. Його завжди можна було побачити там, де збиралися люди: біля криниці, біля ставка, у полі. Він був приємним співрозмовником, добрим порадником. Потім понад п’ять років письменник працював у філоксерній комісії, яка вела боротьбу з виноградними шкідниками в Бессарабії та в Криму. Нові враження послужили матеріалом для майбутніх творів. Робота в філоксерній комісії позначилася на його здоров’ї, і М. Коцюбинському доводилося лікуватися за межами України, зокрема в Італії, на острові Капрі. Тут він познайомився з відомим російським письменником Максимом Горьким. Часто бував у селі Криворівня на Прикарпатті, де зустрічався з І. Франком, Лесею Українкою, В. Стефаником, В. Гнатюком.

Відомо, що М. Коцюбинський був закоханий у квіти. Його щира любов до України допомагала відчувати запах чебрецю навіть там, де його не було. Одного разу під час чергової поїздки під білою стіною рибальської хати письменник побачив блідо-рожеві мальви. Обличчя його засяяло усмішкою, і, скинувши перед квітами капелюха, Михайло Михайлович сказав: «Здоровенькі були! Як вам живеться на чужині?». А на одній вечірці його назвали соняхом, на що він відповів: «Дійсно, я сонях. Люблю сонячне повітря і, як сонях, тягнувся до сонця!». «Сонцелюб, сонцепоклонник» — так називали письменника.

 

2.6. Повідомлення № 5. Останні роки, смерть письменника.

На початку 1912 року Михайло Михайлович захворів. Важкі умови життя, виснажлива праця, бідність підірвали його здоров’я. 25 квітня 1913 року письменник помер. Поховано Коцюбинського в Чернігові на Болдиній горі, його улюбленому місці відпочинку. Похорон Коцюбинського перетворився в народну демонстрацію, хоч поліція і церква намагалися зірвати її. Було заборонено співати хору, виголошувати на похороні промови, нести вінки.

Твори Коцюбинського ще за його життя були широко відомі як на Україні, так і за її межами. Вони неодноразово видавалися українською, польською, чеською, молдавською, шведською, німецькою, французькою та іншими мовами. У містах Вінниці і Чернігові відкрито музеї М. М. Коцюбинського, його іменем названо один з районів Чернігівської області, школи, бібліотеки, вулиці. Герої Коцюбинського промовляють до нас з екрана, вона продовжують жити й сьогодні. Вони хвилюють наших сучасників глибиною переживань, гостротою почуттів, складністю в підході до розв’язання тих проблем, які висунула перед ними історія. Надзвичайний талант письменника вражає глибиною осягнення людської душі, живописністю, музичністю слова, що дає можливість читачеві і сьогодні одержувати насолоду від цих вічно живих квіток.

(відео про будинок М. Коцюбинського  https://www.youtube.com/watch?v=kZpjo248kNA)

3. Робота над твором М. Коцюбинського «Дорогою ціною»

3.1. Враження учнів від твору, розповідь цікавих епізодів.

3.2. Тема: зображення героїчної боротьби українського народу проти кріпацтва, непереможного прагнення селян-кріпаків до вільного життя. Розробляючи історичну тему, М. Коцюбинський продовжував традиції Т. Шевченка, який гостро виступав проти ідеалізації минулого України, заперечував твердження українських націоналістів про «гармонію» інтересів козацької голоти і козацької старшини.

 

3.3. Ідея: оспівування волелюбності українського трудового народу, утвердження непримиренності інтересів багатих і бідних, заклик здобувати волю, хоча б і дорогою ціною.

  

3.4. Сюжетні колізії з несподіваними поворотами, з балансуванням на межі життя і смерті свідчать про те, що М. Коцюбинському справді вдалося створити цікавий, гостро сюжетний, пригодницький твір.

3.5. Письменник романтизує своїх героїв, їхні пригоди. І водночас вони виглядають цілком достовірними, правдивими. Досягає цього він за рахунок реалістичної передачі психології персонажів. Тонке відображення М. Коцюбинського почуттів героїв робить твір глибоко психологічним. Значні історично-часові межі, насиченість подіями, охоплення чималого відрізку життя героя дають підставу відносити твір до жанру повісті.

 

3.6. Робота над змістом оповідання.

       Вступ. Метод «Мозковий штурм»

  • У яку історичну епоху відбувалися події у творі?
  • Яким чином письменник намагається на прикладі уярмленої худоби відтворити життя народу в часи кріпаччини?
  • Що свідчить про готовність народу піднятись на боротьбу з гнобителями? Як молодь сприймала розповідь старшого покоління про героїчне минуле?
  • Яким чином люди намагалися здобути собі волю?
  • Як пани ставились до того, що від них тікали кріпаки?
  • Як хлоп рятував себе від панщини?
  • Що робилося панами для повернення біглих хлопів?
  • Які покарання відбувалися над тими, хто тікав від пана, а потім був спійманим?
  • Чим автор пояснив назву твору?
  • Хто є головним героєм вступу? До чого від прагне?

          І частина

  • Про яке своє рішення Остап повідомив Соломію?
  • Як Соломія зреагувала на рішення Остапа?
  • Через що виник ґвалт у панському маєтку?
  • Чим пан намагався пригрозити Остапу?
  • Якої думки був Остап про байдужість народу до своєї тяжкої долі?
  • Що відчували головні герої твору в останню мить перед розставанням?
  • Чому, на ваш погляд, Остап залишаючи своє рідне село, зупинився і озирнувся на нього?
  • Чи був збентежений Остап, згадуючи про кріпацьке життя?
  • Яке значення на формування Остапа мав його дід?
  • Чим була зумовлена втеча героя?
  • Якими були попередні уявлення героя про козацтво під час втечі?
  • Над чим розмірковував Остап, побачивши, що його хтось наздоганяє?
  • Опишіть Соломію, яка своєю зовнішністю нагадувала чоловіка.
  • Чим пояснила Соломія про своє рішення тікати разом з коханим?
  • Чому героїня заради Остапа втекла від свого чоловіка? Що подумав Остап про своє подальше життя з Соломією на волі?
  • Через що Соломія вирішує відрізати волосся? Як вона це сприйняла? 

 

V. Закріплення вивченого матеріалу

 1. Скласти монотезу  (цитатну характеристику письменника). Робота в групах. Створення групами монотез.

 

Учитель: монотезу, діти, будете створювати на основі цитат відомих українських митців, які говорили про М. Коцюбинського. Я роздаю вам картки з цитатами Остапа Лисенка, Михайла Микіши, Максима Рильського, Всеволода Ковердинського. Вам потрібно вибрати одне речення із всієї цитати, яке найбільше, на вашу думку, буде характеризувати письменника.

 

М. Рильський — про М. Коцюбинського:

В тугому комірці, з тяжким портфелем,
Охайний, чепурний і мовчазний,
Він перебував тут вік свій нелегкий
Над статистичним ділом невеселим.


(«Чернігівські сонети»)

 

Остап Лисенко (син Миколи Лисенка, композитора), який мав щастя особисто зустрічатись з митцем слова: «Уявіть собі людину середнього зросту. В його постаті, ході, одежі стільки простоти скромності і водночас якоїсь внутрішньої вишуканості, благородства. Рухи його скупі, жодного зайвого жесту, вдумливе обличчя так і світиться любов’ю до людей, погляд його темних на диво виразних очей, проникає до самого серця, зігріває душу».

 

Всеволод Ковердинський (наглядач Шаргородської духовної школи), Коцюбинський «завжди був старанно вмитий, причесаний, в скромному, але чистому одязі: чоботи його завжди були вичищені… сам він турбувався про свою акуратність: в боковій кишені його сундучка завжди був гребінець і дзеркальце, щоб кожний раз під час перерви між лекціями можна було все привести до ладу, не залишався він також і без носової хусточки».

 

Михайло Микіша (він зустрічався з Коцюбинським і свого вчителя М. Лисенко) про зовнішність, красу і благородство душі митця: «Найбільше враження зробили на мене його великі, замріяні, глибоко проникливі очі. Він мав статну, вище середнього зросту фігуру, красивої форми, чисто, до блиску виголену голову, прекрасні вуса, які йому дуже йшли і прикрашали його обличчя. Одягнутий був у білий, елегантно пошитий костюм. Взагалі в його постаті, одязі і манерах було стільки простоти, скромності і в той же час відбивались якесь внутрішнє благородство і привабливість. Рухи його були скупі, жодного зайвого жесту, голос проникливий, прекрасного баритонового тембру, який запам’ятовувався і глибоко западав у серце. Від першої зустрічі з Михайлом Михайловичем у мене залишилось враження про нього як про надзвичайно розумну, культурну, виховану людину». Подорож шляхами життя і письменницької діяльності М. М. Коцюбинського.

 

2. Метод «Прес» (узагальнення змісту повісті). Робота у групах. Див. додаток № 3.

  • Я вважаю, що… (І група)
  • Мене особливо вразило… (ІІІ група)
  • Я вмію… (ІV група)
  • Я роблю висновок про те, що… (ІІ група)

 

 

3. Проведення тестового опитування

1. З якою сільськогосподарською худобою порівнюється неволя народу:
а) волом;
б) туром;
в) конем;
г) биком.

2. Де «хоробріші, завзятіші, звили собі гніздо»?
а) В лісах;
б) у степах;
в) неподалік від Угорщини;
г) в Туреччині.

3. Народ намагався боротися з панами якщо не зброєю, то:
а) сокирами;
б) кіллями;
в) лопатами;
г) ножами.

4. Від чого застерігає Соломія коханого, коли той ось-ось вирушить у подорож?
а) Небезпечних вовків у лісі;
б) розмовляти з будь-ким;
в) багато не пити холодної води;
г) не йти селом.

5. Про що попросив Остап Соломію вирушаючи в дорогу?
а) Не забувати про нього;
б) доглядати дідуся героя;
в) щоб вона писала йому листи;
г) щоб та позичила йому трохи грошей.

6. Художні засоби, які використав автор твору, висловлюючись: «Невиразною чорною плямою лежало сонне село у видолинку»:
а) гіперболу, фразеологізм;
б) метафору, порівняння;
в) епітет, метафору;
г) порівняння, гіперболу.

  

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності

VIII. Домашнє завдання

Прочитати ІІ й ІІІ частини твору, скласти до них план.

 

 

 

Додаток № 1

 

ЦІННІСТЬ

 

 

 

ЖИТТЯ

 

РОДИНА

 

        ЛЮБОВ

 

ЗЕМЛЯ

 

ПАРТА

 

ТРАДИЦІЇ

 

ДРУЗІ

 

КРАСА

 

ДУША

 

ЗОШИТИ

 

УРОК

 

ЮВЕЛІРНІ

ВИРОБИ

СУЧАСНІ

ТЕХНОЛОГІЇ

 

ФІЛЬМИ

 

МІСЦЕ

ВІДПОЧИНКУ

 

УЛЮБЛЕНІ

РЕЧІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 2

                            Моя картка самооцінки

 

Прізвище та імя учня _______________________________________

 

Вид роботи

Максимальна кількість балів

Мій результат

І етап. Актуалізація опорних знань. Що таке цінність?

1 бал

 

ІІ етап. Випереджувальне завдання. Повідомлення.

3 бали

 

ІІІ етап. Обговорення фільму.

1 бал

 

ІV етап. Робота над змістом оповідання. «Мозковий штурм».

1 – 5 балів

 

VІ етап. Закріплення вивченого матеріалу. Складання монотез,

Метод «Прес».

 

 

1 бал

1 бал

 

Всього:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          Моя картка самооцінки

 

Прізвище та імя учня _______________________________________

 

Вид роботи

Максимальна кількість балів

Мій результат

І етап. Актуалізація опорних знань. Що таке цінність?

1 бал

 

ІІ етап. Випереджувальне завдання. Повідомлення.

3 бали

 

ІІІ етап. Обговорення фільму.

1 бал

 

ІV етап. Робота над змістом оповідання. «Мозковий штурм».

1 – 5 балів

 

VІ етап. Закріплення вивченого матеріалу. Складання монотез,

Метод «Прес».

 

 

1 бал

1 бал

 

Всього:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 3

ІV група

 

 

Позиція:

 

«Я вмію…»

 

 

 

 

 

 

І група

 

Позиція:

«Я вважаю, що …»

 

 

 

 

 

ІІ група

Позиція:

«Я роблю висновок про те, що …»

 

 

 

 

 

ІІІ група

 

 

Позиція:

Мене вразило

 

 

 

 

doc
Додав(-ла)
Берчук Надія
Додано
22 лютого
Переглядів
167
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку