Урок мистецтва в 10 класі

Три коріння мистецтва латиноамериканських країн. Пятірка танців латино-американської програми Міжнародних конкурсів бальних танців. Творчість аргентинського композитора А. П'яццолли. Латиноамериканські танці переможно крокують світом.

Латиноамериканські танці дарують відчуття свободи рухів, підкреслюючи при цьому мужність і шарм сильної статі, привабливість і чарівність жінки, емоційні і пристрасні відносини між ними. Це танці любові.

Латиноамериканські танці — загальна назва народних і бальних танців, що сформувалися на території Латинської Америки. Музично-хореографічна культура латиноамериканських країн інтегрує такі джерела: американське (культура індіанців); креольське (європейське, насамперед іспанське і португальське) і африканське.

З Аргентини походить танго, що народилося наприкінці ХІХ ст. у  передмісті Буенос-Айреса, куди стікалися захоплені «срібною лихоманкою» імігранти з  усього світу. У  танго поєдналися народні музичні інтонації аргентинських креольців, уругвайців,кубинців, європейців. Цікаво, що від самого початку танго було чоловічим танцем, і  лише згодом жінки стали партнерками чоловіків.

Цей пристрасний танець називають «сумною думкою, яку танцюють», оскільки його головним змістом є невизначеність і  туга за кращими часами. Сучасне аргентинське танго  — це особлива музично-танцювальна імпровізаційна розповідь, що дозволяє кожному виразити свої почуття.

Поступово танго стало національним надбанням, з’явилися навіть танго-оркестри, а відомий композитор, актор і виконавець пісень під музику танго Карлос Гардель (1890–1935) став улюбленцем усієї Аргентини. Саме в  день його народження, 11  грудня, відзначається Міжнародний день танго.

«Великим Астором» аргентинці називають композитора і виконавця на бандонеоні Астора П’яццолу (1921–1992), автора понад 300 танго. Цей митець винайшов сучасний оригінальний стиль танго  — tango nuevo («нове танго»), увівши до традиційної музичної тканини твору елементи джазу, складні дисонансні звучання і  навіть елементи барокових форм, зокрема, характерні контрастні зіставлення у  фактурі, динаміці. Одним з найпопулярніших творів А. П’яццоли є його знамените «Лібертанго» (від ісп. libertad  — свобода і  танго)

БАНДОНЕОНКОНЦЕРТИНА

Велика кількість танців зародилася на Кубі. Наприклад, румба і ча-ча-ча  є  частиною  латиноамериканської  програми  бальних танців. РУМБА  — парний танець, який народився в  бідних кварталах Гавани, де щосуботи збиралися гурти містян, щоб розважитися та  забути про життєві негаразди. Для музичного супроводу румби їм було достатньо підручних предметів  — ящиків, ложок, каструль та  ін. Найвідомішою мелодією румби стала знаменита пісня Хосе Фернандеса Діаса (1908–1979) «Guantanamera», що тепер є класикою.

ЧА-ЧА-ЧА — танець, який створює безтурботний, навіть бешкетливий настрій. Захоплюючий, синкопований латиноамериканський танець, який виник в 1950 році, як уповільнене  Мамбо. Цей танець спочатку зауважили в танцювальних залах Америки. Ча-ча-ча отримало свою назву і характер через особливе повторювання основного ритму і специфічного інструменту маракаси. Нещодавно було прийнято рішення скоротити назву цього танцю до Ча-Ча (Cha-Cha).

Бразильська самба — запальний танець, що виник у результаті злиття африканської і європейської культур. Це родове поняття, що походить від слова «семба» — танець у колі, який виконували із супроводом ударних інструментів. Рухи передбачають невеликі кроки й активне вертіння стегнами. Самбу інколи називають «танком, від якого від землі піднімається пил». Це танець радості, захоплення, незвичайних яскравих костюмів і невимовних емоцій. Темпераментний характер «підігрівається» музикою. 

Однією з  варіацій самби, що увібрала елементи джазу, є босанова (порт. bossa nova  — новий ритм). Світове визнання здобула ламбада, що походить від карімбо  — танцю індіанців з  Амазонки.

ПАСАДОБЛЬ  танець  про  боротьбу.    У  перекладі  з  іспанської  мови «рaso doble» означає «подвійний крок», оскільки кожен другий крок у танці підкреслений.  Пасадобль  відображає  один  з  аспектів  життя  й  побуту  іспанців,  а саме кориду – бій биків. Це своєрідне театралізоване дійство, де партнер зображує гордого, упевненого в собі тореро, а партнерка, зазвичай, його плащ.  Музика  пасадобля  енергійна,  темпераментна,  запальна.  Це  найшвидший танець латиноамериканської програми і єдиний, у якому головна роль відводиться не партнерці, а партнерові. Це єдиний танець, у якому присутня сюжетна  лінія.  В цьому танці акцент робиться не на техніці виконання, а на драматизмі.

Джайв – це міжнародна версія танцю Свінг, в даний час танець під назвою Джайв (Jive) виконують в двох стилях - Міжнародний і Свінг і дуже часто поєднують обидва в різних фігурах.  Дуже сильний вплив на Джайв надають такі танці як рок'н'ролл і Джатербаг.. Джайв - дуже швидкий танець , який потребує багато енергії. Це останній танець, який танцюють на змаганнях, і танцюристи повинні показати, що вони не втомилися і готові виконати його з іще більшою віддачею.

Одним з найпопулярніших і найулюбленіших танців у Еквадорі є САЛЬСА– танець свободи,любові й щастя, який гармонійно поєднав народні африканські танці з кубинським фольклором, бальними танцями та елементами акробатики. З іспанської це слово перекладається як «соус», що вказує на багатокомпонентність цього танцю

Ейтор Віла Лобос (1887–1959) Всесвітньо відомий бразильський композитор –творець національної професійної музики та знавець музично-поетичного фольклору своєї країни. Задум знаменитого циклу «Бразильські бахіани» виник у композитора з величезної шани і поклоніння перед генієм Йоганна Себастьяна Баха. Це стало синтезом особливостей бразильської народної та європейської академічної музики.

Бразильські мотиви у поезії Анна Ахматова Микола Бажан

Характеристика музичного твору:1. Виразні характеристики музики ………………………………………..2. Виразні характеристики динаміки ………………………………………3. Виразні характеристики мелодії ………………………………………….4. Виразні характеристики ритму ………………………………………….. 5. Виразні характеристики темпу …………………………………………….

Альберто Алонсо (1917–2007) Куба подарувала світовому мистецтву балетмейстера і танцівника Альберто Алонсо (1917–2007), в хореографії якого балетна класика органічно поєднана з латиноамериканськими та іспанськими елементами. Алонсо є автором хореографії та лібрето «Кармен-сюїти», одноактного балету, створеного за мотивами знаменитої опери французького композитора XIX ст. Жоржа Бізе.

КАРМЕН

Візитівкою Латинської Америки є карнавал у Бразилії. Щороку в лютому (а це – самий розпал бразильського літа) уся країна занурюється у шоу, що триває чотири доби! Найважливіше дійство карнавалу – парад провідних шкіл самби, які показують свою красу і майстерність на величезному «самбодромі». Це – ціла вистава з власним сюжетом. (Кожна школа самби має для виступу близько 80 хвилин). Підготовка до виступу триває не менше року. Для цієї вистави виготовляють нові костюми, готують яскраві декорації, світлові та піротехнічні ефекти, а також розучують нові тематичні пісні. Однак головним стрижнем виступу є запальна самба — ідеальний засіб самовираження всіх учасників.

У Ріо­-де-­Жанейро карнавал у формі змагання проводиться з 1932 року. Ця традиція бере початок від португальської масляної – вуличних розваг. Завезена до Бразилії в XVII столітті португальська масляна згодом сприйняла вплив карнавалів інших європейських країн – Італії та Франції. Наприкінці XIX століття виникли ранчо – гурти людей у фантастичних карнавальних костюмах (по суті, попередники нинішніх шкіл самби), які виходили на вулицю з піснями й танцями, із заздалегідь поставленим театральним дійством і цілим набором музичних інструментів. Репертуар ранчо базувався на африканському фольклорі.

Домашнє завдання (на вибір):1. Відобразити графічно колорит латиноамериканських танців.2. Виписати афоризми про танець як вид мистецтва.

Рефлексія. Сьогодні на уроці я дізнався (- лась) …Мене вразило …Найбільше мені сподобалося …Я запам’ятав (-тала) …Для мене стало новим ... Я зрозумів (-ла) …Урок дав мені для життя…