Урок. "Мій сонячний дім - моя Україна"

 

Комунальний заклад освіти

Жовтоводська середня загальноосвітня школа №10

З профільними класами

 

 

 

Мій сонячний дім-

моя Україна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 – Б клас

 

 

 

 

 

 

 

Клас: 2-Б

Тема. Мій сонячний дім-моя Україна

Мета. Формувати в учнів ключові компетентності:

• вміння вчитися: навчати школярів давати визначення таким поняттям «держава», «батьківщина», «незалежність», «державні символи», «народні символи»;

• загальнокультурну: формувати уміння дотримуватися норм мовленнєвої культури

  під час  спілкування;

• інформаційно-комунікативну: навчати учнів аналізувати потрібну інформацію;

• здоров’язбережувальну: раціонально планувати час, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм під час уроку;

• соціальну: продуктивно співпрацювати в групі, виявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими.

Формувати в учнів предметні компетентності:

• навчальну: сформувати в учнів поняття «гімн», «герб», «прапор», закріплювати

  уявлення про патріотизм;

• розвивальну: сприяти розвитку усного мовлення учнів, умінню чітко формулювати та лаконічно висловлювати власну думку;

• виховну: виховувати любов до рідної землі, мови, почуття гордості за історичне минуле та героїчне сьогодення нашої країни.

Обладнання: макети народних символів України, пазли карти України, презентація, відеоролик «Моя Україна - моя Батьківщина» https://www.youtube.com.

Тип уроку: усний журнал.

Методи та прийоми: «Акровірш», «Збери пазли», «Незакінчене речення», робота в групах.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Слова привітання

Розквітають посмішки навколо,
Радісно луна веселий сміх. 
Це моя найкраща школа  
Зустрічає школярів своїх.
Знову свята радісні хвилини, 
Безліч вересневих привітань. 
Здрастуй, школо! Ненька-Україна 
Нас вітає всіх із святом Знань!

- Ось і закінчилося ще одне, сповнене веселощів і радості літо. Якби не впертий календар, то ми б і не повірили в це, адже зелень на деревах ще така свіжа, а небо таке пронизливо синє і високе. І лише замріяні осінні вечори підтверджують правоту календаря. А отже, настав час вирушати у нову захоплюючу мандрівку дивовижною країною Знань.

      Сьогодні ми будемо говорити про чарівну землю, багату і щедру, співочу, сповнену краси, землю, прекраснішої від якої немає в світі. Діти, давайте прочитаємо вірш і спробуємо назвати країну, про яку буде йти мова на уроці.

 

1. Прийом «Акровірш»

Усіяна маком та житом

Краса її вічно жива.

Росою і сонцем повита,

Аж серце моє завмира!

Їй треба лиш щастя та миру,

Не скорять її вороги,

А ми відстояли свободу!

Тож славим її навіки!!!

Вчитель:

- Яке слово утворилося? (Діти читають)

- Сьогодні ми перегорнемо сторінки цікавого журналу, який має назву: «Мій сонячний дім – моя Україна». Наша молода країна відзначає 25 річницю своєї незалежності.

 

Перша сторінка «Краса оспівана віками»

(Учні розказують вірш)

1. У всьому світі – кожен знає –

    Батьківщина лиш одна є.

    І в нас вона одна – єдина.

    Це наша славна Україна.

 

2. Вишита колоссям і калиною,

    Вигойдана співом солов’я,

    Звешся веселково Україною,

     Нене зачарована моя.

Вчитель:

- Рідна Україна, Батьківщина, Вітчизна. Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен пишається своєю рідною землею, хоче сказати про неї найкраще. Подивіться уважно на карту Україні.

      Україна – велика за площею держава – 603,7 тис. км². Розміщена в Центральній і Східній Європі. Із заходу на схід простягається на 1316км, а з півночі на південь – на 839км. Має 7 сусідів: на заході Україна межує з Румунією, Молдовою, Угорщиною, Словаччиною та Польщею; на півночі – з Білоруссю, на сході – з Росією; на півдні – широкий вихід до двох морів: Чорного й Азовського.

Перегляд відеоролика «Моя Україна - моя Батьківщина»

- Хіба може душа бути байдужою до цієї краси? Звичайно, ні. Ми повинні берегти і плекати красу нашого краю.

 

Друга сторінка «Державні символи моєї Батьківщини»

Учитель:

- Наша рідна Україна, наша Батьківщина, яка має свою землю, свою мову, культуру, історію, власні звичаї і традиції має також неповторні державні символи.

                                              Про них послухайте казку.

      Давним давно жила одна жінка. І було у неї три сини. Росли сини чесними, сміливими і дуже любили свою матір, готові були віддати за неї своє життя. Підросли вони і вирішили піти в люди і прославити свою матір.

      Першим пішов старший син. Мати, щоб він про неї пам’ятав, подарувала йому золоту корону з трьома промінчиками. Пішов син. І за корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала дорогу до кращого життя, дали першому сину ім’я – Тризуб.

     Середньому сину мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми хорошими справами прославив він свою матір. Дали люди йому ім’я – Прапор.

     А там, де був молодший син, завжди звучала дзвінкоголоса пісня, тому що мати подарувала молодшому сину голос солов’я. І дали йому ім’я – Гімн.

     З того часу йдуть завжди разом – Тризуб, Прапор і Гімн, прославляючи рідну матір.  (Демонстрація державних символів України)

 

Вчитель:

- То хто ж ця матір?  (Україна)

Вчитель:

- Кожна країна світу обов’язково повинна мати свої державні символи. Символ – це умовне позначення будь-якого предмета чи явища.

     Перший з них – це Герб - символічний знак, ключ до історії роду, міста, держави. Цей знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її могутність.

(Учень розказує вірш)

 

Наш Герб – тризуб, це воля, слава й сила.

Наш Герб – тризуб, недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем.

Добро і пісню несемо ми людям.

Тризуб – немов сім’я єдина.

Де тато, мама і дитина.

Живуть у мира і любові

На Україна вільній, новій!

Вчитель:

- Державний прапор України – другий символ. Роль прапора - бути попереду, вести людей за собою. 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий національний прапор.

(Учень розказує вірш)

Прапор – це державний символ.

Він є у кожної держави.

Це для всіх ознака сили.

Це для всіх ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте – жито.

Прапор свій оберігаєм.

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо.

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки є народом

Українським в Україні.

- Третім символом є Гімн. Це грецьке слово, що означає: урочиста, похвальна пісня на честь богів і героїв. Наш Гімн має назву «Ще не вмерла Україна». Слова написав Павло Чубинський, а музику композитор Михайло Вербицький (1863 р.). Вони так припали до серця українцям, що їх приписували Т.Шевченку.

 

                  (Учень розказує вірш)

Слова палкі, мелодія врочиста…

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

від неї ясне світло навкруги.

 

(Прослуховування Гімну України, вчитель наголошує на тому, як слід поводитися під час його звучання)

 

Фізкультхвилинка

Ми крокуємо, Україною мандруємо. (Кроки на місці)

Україна – Батьківщина наша. (Кроки на місці)

А яка вона? (Руки в сторону)

Велика. А ще? (Підняття рук угору, виконання коливних рухів)

Сильна. А ще ? (Згинання та розгинання рук)

Мужня. А ще? (Згинання рук до плечей)

Дружна. А ще? (Схрещення рук біля серця)

Добра. А  ще? (Витягування рук вперед, згинання рук, направлення пальців до себе)

Наша. Батьківщина наша.

Вона і велика, і сильна, і дружна, і добра, і наша. (Всі рухи повторити по черзі )

Третя сторінка «Народні символи рідної землі»

Вчитель:

Україна – це наша рідна земля, наша країна зі славною історією й мудрими, талановитими людьми, з мальовничою природою, оспіваною в чарівних піснях. Це найбільша держава в Європі, що налічує майже 50 млн. осіб.

- Крім державних символів, Україна має ще й народні символи. Давайте назвемо їх.

 

(Відповіді учнів)

 

- А зараз ми спробуємо створити картину одного з куточків рідного краю.

(На дошці учитель виставляє предметні малюнки із зображенням народних символів)

 

- Гніздо я кладу на дах хати. У гніздо посаджу лелеку. Біля хати кущ калини.
В Україні калина завжди росла саме там. В народі було прийнято садити кущ калини, коли в сім´ї народжувалась дитина. Верба і калина завжди допомагали людям. Тому й стали ці дерева народними символами. На кущі калини посаджу соловейка, саме його пісня нагадуватиме нам про Батьківщину, де б ми не були.

      У кожного з вас є своє родинне вогнище, є дім у якому живете ви та ваші батьки. А от коли скласти маленькі батьківщини кожного з вас, вийде наша велика Батьківщина Україна.

 

      Четверта сторінка «Героїчне минуле та сьогодення»

     Великий шлях пройшла наша багатостраждальна країна. Але виборола свою самостійність, незалежність.

     24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила «Акт про незалежність України». Здійснилася мрія українського народу – жити у вільній і незалежній державі, мати свою землю, свої традиції, культуру, мову, свій прапор, герб, свою головну пісню – гімн держави. Гірким і тернистим був і є шлях України у боротьбі за волю та незалежність. Про це свідчать події, які відбувалися під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у 2014 році та події, що відбуваються зараз на сході нашої країни. Мужність героїв має стати прикладом для кожного з нас, зразком того, що маємо робити все від нас залежне, щоби наша Україна була мирною та незалежною. Всі ми пишаємось рідною землею, яка народжує справжніх патріотів! Хоча країна переживає важкі часи, нас переповнює гордість за нашу співачку Джамалу, яка сколихнула і вразила Європу своєю піснею й здобула таку важливу перемогу на конкурсі «Євробачення». Спортсмени також своїми досягненнями примножують славу України.

 

(Учень розказує вірш)

Кордони не спинять польоту могутнього слова
Хто серцем могутній ні куля ні шабля не вб’є
За нас Батьківщина і рідна нескорена мова
Не треба чужого, але й не відпустим своє. 

 

П’ята сторінка «Творимо майбутнє разом»

Вчитель. Україна – це краплина сонця на карті світу. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.

                                                    Послухайте ось таку притчу.

     Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній, що в тюбику лежала найближче до неї:

- Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна?

- Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба.

- Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.

  Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла:

- Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі, якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим.

    Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру.   

    Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.

    Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно, де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.

     Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область – це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.

     А яким може бути майбутнє України? Це залежить від кожного з нас. І ми повинні дбати про неї, щоб вона була багатою, квітучою, яскравою. А для цього нам треба любити її, плекати, захищати.

 

Прийом  «Збери пазли» (робота в групах)

Вчитель:

- Поділіться на групи, об’єднайтеся. Заплющить очі. Уявіть те, чого в Україні ще немає, але працею людей, розумом учених, майстерністю ваших рук, талантом природи може виникнути, з’явитися через деякий час. На партах у вас лежать пазли – частинки карти нашої України. Обговоріть те, що ви уявили та намалюйте це на вашому пазлі. (Діти пишуть та малюють на пазлах свої мрії про те, що має бути в Україні в майбутньому. Пазли складають і утворюють карту України)

 

ІІІ. Рефлексія

Вчитель. Давайте помріємо…Мрія завжди красива. Мрія - стосила. Бо помножена на тисячі мрій. А отже, невмируща. А отже, всепереможна.

Прийом «Незакінчене речення» «Я пишаюся тим, що я українець, так як …»

 

Вчитель: 

- Діти! Все, що створене предками, збережене нашим народом, буде вічним. А ми повинні вчитися берегти те, що нам залишилося у спадок, думати про майбутнє. Діти, ви - майбутнє України. Україна - це ви! То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями прославляйте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України.
Дякую вам за увагу і співпрацю!

 

                                                  Учні виконують пісню «Діти України»

 

 

 

 

Використана література та Інтернет ресурси:

 

1.               Виховні заходи. 1- 4 класи. - Тернопіль: Мандрівець, 2008. — 256 с.
2.               Ми віримо в твоє майбутнє твоє, Україно! (сценарії виховних заходів національного спрямування). – Х.: Вид. група «Основа», 2014. - 128 с. - (Серія «Виховна робота»).
3.               Кращі виховні заходи. Сценарії / Упоряд. О. В. Гноінська. - Х.: Веста, 2009. - 320 с.- (Рідна школа).
4.               http://osvita.ua/school/lessons_summary/outschool/
5.               http://www.schoollife.org.ua/696-2016/
6.               http://urok-ua.com/category/stsenariji/