створення партнерської атмосфери в гімназійному колективі
класу через взаєморозуміння, взаємну допомогу;
підвищення психологічної стійкості та відпрацювання життєвих навичок,
які сприяють підтриманню емоційної рівноваги та ціннісних ставлень
особистості до соціумуДодаток 5
ПРОЕКТ
«Від праці над собою до спільного діяння»
Модуль І
«Для людини – рідний край, а для бджоли – квітковий рай»
Тема заходу :
«Будьмо взаємно красивими»
Форма проведення: урок мудрості
Тема: «Будьмо взаємно красивими»
Мета: створення партнерської атмосфери в гімназійному колективі
класу через взаєморозуміння, взаємну допомогу;
підвищення психологічної стійкості та відпрацювання життєвих навичок,
які сприяють підтриманню емоційної рівноваги та ціннісних ставлень
особистості до соціуму.
Завдання:
середовище для творчого успіху та життєдіяльності гімназистів.
Форма проведення: урок мудрості.
Обладнання: реквізити для вправ, кольорові олівці, папір.
Епіграф:
Написала б скрізь курсивами:
Ліна Костенко
Хід заняття
1. Вступне слово вчителя
Сьогодні ми продовжуємо з вами досліджувати наш внутрішній світ:
почуття, емоції, вчитимемося розуміти одне одного, розвивати партнерські стосунки .
Вчора, ідучи додому, я зустріла засмученого хлопчика, він вразив мене своєю пригніченістю. Цього хлопчика ви, мабуть, знаєте , а може, і ні. Можливо, ви його зустрічаєте щодня або ні. А можливо, він є серед нас .
Тому запрошую вас разом прожити з Іванком його один день. (показую силует)
Інструкція
Кожен із вас отримав символічний образ Іванка. Квітка посередині
символізує його внутрішній світ: настрій, емоції, почуття …
Я буду розповідати вам його історію. Коли ви відчуєте, що Іванку погано,
з кожною невдачею хлопчика відривайте пелюстку квітки (показую, як я це роблю).
Іванкова історія
Зранку щасливим та веселим осінніми вулицями ішов до школи Іванко. На його устах сяяла особлива усмішка – усмішка майбутнього щасливчика.
Коли хлопчик підійшов до дверей гардеробу, влетіли старшокласники.
« Ану , малий , посунься»,- штовхнули його своїми портфелями .
Пропустивши старшокласників,а також і дівчаток, Іванко нарешті здав свою куртку в гардероб .
Проте часу вже не залишилось, бо пролунав дзвінок на урок .
Коли хлопчик зайшов у клас, уже почався урок, вчителька математики нагадала йому , що в них самостійна робота, і він не зможе її написати.
Засмучений Іванко так і не зміг розв’язати задачу, бо учителька забрала з його рук недописані завдання .
Перерва виявилась непростою, адже однокласники вирішили пограти у футбол його пеналом .
Але другий урок – улюблений ,образотворчого мистецтва. На уроці вчителька показувала, як робити аплікацію. В Іванка було багато нових ідей , і він із захопленням формував свій виріб .
«Хіба я так показувала?» - обурилася вчителька і кинула аплікацію до інших робіт. На обід у їдальні були макарони, яких так не любив Іван, а йому так хотілося їсти.
На уроці літератури вчителька поділила клас на групи для рольової гри.
Іванко потрапив у групу з дівчатами ,які не хотіли з ним працювати.
«З ним не цікаво, він не зможе!» - сказали дівчата і розібрали найцікавіші завдання. Тоді Іванко сам потихеньку почав складати твір-роздум.
Але як не старався, нічого не виходило. Йому здавалося, що він єдина дитина в класі, яка не може цього зробити.
Ось так минув один день із шкільного життя Іванка.
Обговорення історії
Подивіться на квітку, що символізує внутрішній світ Іванка. Що з нею сталося?
Підсумок вправи
Чи зможемо ми допомогти хлопчику відновити внутрішню гармонію, душевний спокій, задоволення собою?
Незабаром День Святого Миколая, всі очікують подарунків.
Допоможімо хлопчику повернути хороший настрій порадами-подарунками, які покладемо під подушку Іванкові ( на кольорових кульках учні записують поради-подарунки для Іванка).
Вправа «Уміти прощати»
Слово вчителя
Уміти прощати… Що означають ці слова, кожен переконався на власному досвіді. Як буває сумно, коли хтось тебе образив. Чи замислювався ти коли-небудь над питанням: що відчуває скривждена людина?
Учитель об’єднує учнів у три групи, кожна отримує завдання.
На виконання вправи – 10 хв. По завершенні кожна група презентує свої результати роботи.
Група 1.
За допомогою міміки та жестів показати стан ображеної людини; що ти відчуваєш, коли тебе хтось образив.
А якщо ти винен у сварці з іншими, чи вмієш ти визнати свою провину? Коли і як ти це робиш?
Чи вмієш ти просити вибачення? Як ти зазвичай це робиш?
Як змінюється настрій іншої людини, коли хтось попросив у неї вибачення?
Як треба сприймати чиєсь вибачення? Що можна відповісти?
Група 2.
Розіграти сценку, в якій дійові особи мімікою показують зміну в настроях людини (можна запропонувати дітям показати вирази обличчя людини, яка сама не вибачає іншим або яку не вибачила інша людина.)
Група 3.
Намалювати два малюнки: ображену людину та людину, яка ображає.
Рефлексія
Обговорення результатів діяльності.
Що ви відчуваєте, коли просите вибачення?
Що ви відчуваєте, коли у вас просять вибачення?
Що легше: попросити вибачення або вибачити? Чому? Що з цього ви вже вмієте робити, а чого вам ще треба навчитися?
Вправа «Злови думку»
Робота над прислів'ями
Чому, коли і про що, кому так говорять?
Сказане не повернеться.
Рис розсипав - ще збереш, сказав слово - не вернеш.
Одне погане слово скажеш - почуєш десять.
Образи - це докази тих, хто неправий.
Лагідне слово - ключ до серця.
Від ласкавих слів утихає гнів.
Підсумок вправи
Що ж треба робити для того, щоб навчитися вибачати іншим? Для чого це потрібно будь-якій людині? Від чого це допоможе кожному застерегти себе в житті?
Вправа "Конверт дружніх порад"
Учитель заздалегідь готує конверт із картками, які вміщують недописані фрази або запитання, що відображають яку-небудь ситуацію.
Вам потрібно завершити речення порадою.
"Якщо поганий настрій, ...";
"Якщо поганий настрій, а завітав товариш...";
"Коли буває дуже сумно, як правило...";
"Коли буваєш злий на когось, то...";
"Коли з тобою не хочуть сидіти за партою, то…" .
Учні зачитують свої поради, укладаючи «Конверт дружніх порад».
Підсумкове слово вчителя
КОЛО РАДОСТІ (Бруно Ферреро)
Одного дня селянин, який жив неподалік від монастиря, підійшов до його брами й енергійно застукав у неї своєю мозолистою рукою. Коли воротар відчинив, чоловік, усміхаючись, показав йому великий кетяг соковитого винограду:
- Брате-воротяру,- сказав селянин,- знаєте, кому я хочу подарувати цей чудовий виноград?
- Може, настоятелеві або комусь із старших отців монастиря?
- Ні! Вам!
- Мені?!- монах аж почервонів із радості.-Хочете дати його саме мені?
- Авжеш! Ви поводилися зі мною як приятель і завжди допомагали мені, отож хочу, щоб ви поласували цим виноградом.
Монах-воротар поклав виноград на тарілку й поставив її на стіл. Він довго-довго дивився на нього: який гарний і смачний виноград!
Та ось у ченця майнула думка:"Чому не занести цей кетяг настоятелеві, щоб і його втішити?"
Він узяв тарілку з виноградом і поніс до настоятеля.
Настоятель і справді щиро зрадів, але пригадав собі, що в монастирі живе старий та хворий монах, і подумав:"Занесу йому цей виноград. Нехай він хоч трохи потішиться".
І кетяг винограду потрапив до келії слабосилого ченця. Але він там не затримався. Старець подумав, що виноград напевно, сподобається кухареві, який увесь день працює, і передав виноград йому.
Але кухар послав його монахові-паламареві, а той поніс виноград наймолодшому братові, котрий вирішив подарувати гроно іншому монахові.
І так монах до монаха той виноград знову повернувся до вороторя.
Отак замкнулося коло. Коло радості.