Урок мужності "Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану…"

Урок мужності: Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану…

Мета: ознайомити учнів з документальними сторінками нашої історії, формування шанобливого ставлення до пам’яті полеглих воїнів-інтернаціоналістів та усіх, хто з честю виконував свій солдатський обов’язок на території інших держав; сприяти формуванню в учнів високих моральних якостей – патріотизму, громадянськості, сміливості, людяності, гордості за співвітчизників; розуміння історичного й суспільного значення подій у зоні бойових дій, миротворчих операцій, почуття глибокої шани, поваги і вдячності воїнам-інтернаціоналістам; через поезію і пісні про Афганську війну донести до сердець дітей основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорсткість.

Форма проведення: літературно-музичний колаж 

Обладнання: тематична презентація, відео та аудіо записи афганських пісень, фото та відео матеріали, виставка літератури.

Хід заходу:

Вчитель: Доброго дня, усім учасникам нашого заходу. Сьогодні ми з вами згадаємо про події, героїв цієї страшної війни. Нам дуже хочеться, щоб поезії, пісні,  вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші юні серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.   (слайд 2)

Починаючи з 2004 року, 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. (Згідно з Указом Президента України «Про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав» від 11 лютого 2004 р. № 180/2004.)

Цей день не випадковий. Він приурочений до річниці виведення радянських  військ з Афганістану.

Ми щороку в цей день збираємося, щоб вшанувати ветеранів боїв в Афганістані, та інших гарячих точках.

 Один день в рік. А вони живуть з цим тридцять – сорок років.

Що спонукає нас до згадки про цю криваву війну? А спонукає пам’ять… Пам’ять про тисячі життів українців, що згасли в далекій гірській країні. Разом із ними пішло в небуття чиєсь кохання. Разом із ними загинули їх ненароджені діти. Тисячі дівчат так і не стали нареченими. (слайд 3)

У круговерті сьогоднішніх нелегких буднів не забуваймо про найсвятіше - пам’ять потрібна не мертвим – пам’ять потрібна живим. Потрібна для того, щоб на вірності обов’язку виховувати вас - молоде покоління. (слайд 4)

Ведучий: Аби не забути – треба пам’ятати,

       А щоб пам’ятати – треба знати.

                Треба знати і пам’ятати.

Ведуча: Їм випало жити – так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому, а тепер порядкує рідну землю, віддаючи їй свої сили і вміння. Вони пройшли пекло війни Афганістану, вони не поповнили списки загиблих, вони і є тією пам’яттю, що пише історію.

До нас завітали шановні гості: ветерани- афганці - Шостак Сергій та

Кулик Олексій (слайд 5 )

(Діти вітають воїнів-афганців, що запрошені на урок, їм надається слово)

Вчитель: Дуже часто колишні афганці на прохання розповісти про ті події говорять: «Як дітям розповісти про ЦЕ ?! Дехто розповідає про якісь другорядні деталі скупо і неохоче. Інші радять: «Слухайте наші пісні. У них дуже багато сказано. Краще й не треба ...»

(слайд  6) Відеокліп пісня « Салам, Бача»

(слайд 7 )

Вчитель: Звертання "бача" означає набагато більше, ніж "брат", "друг", "рідний". Це звертання - особливий знак єдності. По ньому відрізняють свого від інших. Розуміють, підтримують, допомагають, багато пробачають. Невидимими міцними нитками пережитого це звертання пов'язує міцно тих, хто має на це право, назавжди. "Бача" в перекладі українською мову - "хлопець", "пацан". Зовсім інший зміст вкладають в це слово, звертаючись один до одного, ветерани афганської війни. Ветерани ...

ВЕДУЧИЙ: Афганська війна – одна з найтрагічніших сторінок історії нашого народу. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя молодих українців і залишила по собі невиліковні рани . Молоді люди йшли туди не за орденами та медалями, свято вірячи, що виконують інтернаціональний обов’язок. 

Вчитель: Шановні присутні !  Щоб зрозуміти важливість і високе звучання нашої зустрічі,треба повернутися в далекий 1979рік. (слайд 8 ) (Увага на карту).

 В Афганістанів 1979році відбувся державний переворот. До влади прийшов уряд на чолі із Бабраком Кармалем.

Війська, які офіційна радянська пропаганда називала винятково Обмеженим контингентом радянських військ , опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгорялася в Афганістані.

У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан (ДРА) з одного боку і (слайд 9 )

озброєна опозиція (моджахеди, або «душмани») — з іншого.

 Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. 

(слайд 10 )Моджахедам під час конфлікту підтримку надавали військові фахівці США, низка європейських країн-членів НАТО, а також пакистанські спецслужби. Тому вони були озброєні надсучасними на той час видами зброї: переносними зенітно-ракетними комплексами Стріла-2, (слайд 11 )гарматами, (слайд 12 ) крупнокаліберними кулеметами і т. ін.

(слайд 13 ) 25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ до Демократичної Республіки Афганістан по трьох напрямах: Кушка—Шинданд—Кандагар, Термез—Кундуз—Кабул, Хорог—Файзабад. Десант висаджувався на аеродромах Кабул, Баграм, Кандагар.

(слайд 14 ) О 15-й годині радянські війська перейшли кордон з Афганістаном. Одночасно літаки 103 Вітебської повітряно-десантної дивізії приземлилися на аеродромах Кабула і Баграма. Наступного дня підрозділи дивізії та КДБ встановили контроль над важливими стратегічними об’єктами в Кабулі.

Ввечері 27 грудня бійці спецгрупи КДБ «Альфа» провели операцію «Шторм-333», що полягала у захопленні резиденції Аміна – палацу Тадж-Бек, внаслідок чого Амін був убитий. Після цього за підтримки радянських військ країну очолив Бабрак Камраль, який став генеральним секретарем НДПА. 

(слайд 15 ) Відеокліп «Пришел приказ»

Учениця: Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.    (Анжеліка)

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Вчитель: Там в Афгані йшла війна, а в  СРСР був мир. Тисячі молодих юнаків 18,19,20 років та їх старші командири були направлені в Афганістан ,а значить на війну. (слайд 16)

Учениця: Виростають хлопці, як соколи –            (Віка)

Чорні брови, ясеновий стан.

Тільки ненці туга серце коле.

Бо на світі є Афганістан.

Земле, вмийся чесними сльозами,

Совісте, боліть не перестань.

Тисячі дівчат не вийшли заміж,

Бо на світі був Афганістан.

(слайд 17 )

 Пам`яте,будь пильною на чатах,   (Ліза)

Чуєш,через далеч розставань.

Плачуть ненароджені внучата,

Бо на світі був Афганістан.

 (слайд 18 )Відеокліп до пісні «Опять тривога»

ВЕДУЧИЙ: Спочатку радянські війська розташовувалися гарнізонами у великих містах країни: Кабул, Баграм, Герат, Кандагар, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану. (слайд 19 )

 (слайд 20 ) Відеоролик до пісні «Посмотрите ребята»

Учень: Засинають піски -      (Максим)

 Невблаганно, пекучо і сухо,

 А у флягах - ні грама, ні краплі води.

 І прицільним свинцем

 Звідусіль огризаються "духи",

 Смерте, руку свою

 Одведи, одведи, одведи...

(слайд 21 )

Учень: Кандагар...      (Аня)
Така страшна, немилосердна спека... 
Повсюди нас чекала небезпека... 
Знову обстріл "душманами" колони... 
Знову підрив, з відлунням у скелясті гори...

Кандагар... 
Твої скалічені підривами дороги... 
Розвалені будинки... Мовчазні пороги 
Осель, в яких життя ледь тліє... 
Кожен жилець яких про тишу тільки мріє...

Кандагар...              (Ілля)
Та "Чорна площа", що смертю знаменита, 
Що кров’ю нашою немов з небес полита! 
І ті "дували", за якими смерть ховалась... 
Життя солдатське не одне там обірвалось!

Кандагар... 
Дорога з "площі", аж до "ГеСееМа", 
Її проскочити - то вже тяжка проблема! 
З гранатометів там по нас впритул стріляють! 
Вантаж "двохсотий" злісно поповняють...

Кандагар... 
Чорна хмара з пустелі повзе, як оптичний обман! 
Знову ворог пісками веде в Кандагар караван! 
"Елеватор", "Даман" і район "Панджваї"... 
Смерть нещадну знайшли там друзі мої...Кандагар... Кандагар... Кандагар...

(слайд 23 ) Відеоролик до пісні «Кандагар»

Примітка: (слайд22)
1."Кандагар" - провінційний (обласний) центр, в якому постійно йшли бойові дії. 
2."Душмани " - афганські партизани. 
3."Чорна площа", "площа" - площа в центрі Кандагару, на якій душмани постійно обстрілювали наші підрозділи. 
4."Дувал" - глиняний паркан кругом афганської садиби. 
4."ГеСееМ", "Елеватор" - застави наших бойових підпрозділів, які забезпечували проведення наших колон з вантажем (бойовим або речовим). 
5."Даман, Панджваї" - районні центри провінціїї Кандагар.

(слайд 24 ) Інсценізація вірша "Лист матері"    (Ліза)

Посміхнувся поштар винувато,

Що сказати матері не знає.

Не приніс знов листа від солдата.

Адже знає, так його чекаю.

Ти пиши мені, синку, частіше,

Хай дорослий,- мені ти- дитина,

Повертайся додому скоріше,

Дорогенький, хороший мій сину.

Мені часто ти снишся ночами,

А прокинусь – тебе вже не бачу.

Подивлюсь на портрет твій і часто,

Щоб ніхто не помітив, я плачу.

Знаєш, сину мені 38,

Я бадьора, зовсім не хворію.

Все гаразд у нас дома, та тільки

Я, чомусь, мій хороший, сивію.

Я думками, синочку, з тобою,

Ти пиши, щоб душа не боліла,

Щоб діждалась тебе молодою

І чорнява була, а не біла.   

(слайд 25 ) Відеокліп до пісні «Мама»

(слайд 26 ) Учень: Вже не дійти до рідних берегів.     (Ілля)

Ридали друзі,впавши на коліна.

Він помирав серед чужих пісків,

І разом з ним вмирала Україна.

А вдалині сірів чужий кишлак,

І БТР димів опісля бою.

 

Погасло сонце у його очах,    (Анжеліка)

Аж гори похитнулися від болю.

В оселю рідну – цинкова труна.

Страшенна кара,за яку провину?

І божеволіла матуся молода,

А разом з нею – Україна.

 

(слайд 27 ) Учениця: Затис руками хлопець рану,   (Женя)

А кров між пальцями біжить.

Мені вмирати рано, рано,

Я хочу жити, жити, жить.

І до кінця він сподівався,

Але йому не повезло.

Учень:  З Афганістану звістка прилетіла –   (Саша)

Солдат загинув, родом із Дніпра.

Його однолітки гуляють в тихих парках,

В напульсниках, з волоссям аж до пліч,

І їм не хочеться вриватися на танках

В чужу задушливу і непроглядну ніч.

Усім їм хочеться любити й страждати,

Але не від тортур, не від хреста,

І над могилою нехай не плаче мати,

В якій труна закопана пуста.

Ведучий:  Гинули солдати. Кожна смерть страшна. А як страшно, як не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починаєш жити.

(слайд 28 ) Ведучий: Чи є у війнах переможці? Ні. У війнах не може бути переможців, бо всі в них переможені тим, що війна – це смерть, яка забирає найдорожче у людини – її життя; бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна – справжній ад. Можна побудувати дороги, нові міста,  зорати поле  і посіяти зерно, підняти господарство. Але примусити  битися серце у мертвої людини – неможливо; залікувати зранену душу, не залишивши  величезного рубцю –неможливо; не бачити страхітливих снів, коли йдеш у бій і втрачаєш друга – неможливо.

          Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.

(слайд 29,30 ) Вчитель: Восени 1988 року  розпочалася операція «Тайфун». Радянська авіація завдала нищівного удару по кишлаках уздовж траси Кабул – Саланг, якою мали виводити війська.

(слайд 31 ) Відеокліпдо пісні  «Мы уходим»

(слайд 32) Вчитель: 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю. Кожен, хто прослужив в Афганістані, виніс з тієї війни свої спогади, свій біль і життєвий досвід.

(слайд 33) Ця дата дає можливість кожному з нас відкрито поглянути на нашу історію, дати їй об'єктивну оцінку і зрозуміти, що головним героєм афганської війни був простий солдат, для якого військовий обов'язок був справжнім подвигом.

(слайд 34) Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року. (слайд 35)

(слайд 36) Відеокліп «Ну вот и кончилась война»

(слайд 37) Вчитель:  Встаньмо, постіймо хвилину, нехай не заболять у нас ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а, може, із підбитим крилом ніяк не перелетить через Афганські гори до свого дому.

(слайд 38)звучить «Лакримоза» В. А. Моцарта

  Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував, скільки років довелось би нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх. (Хвилина мовчання)

 (слайд 39) Статистика Афганської війни

(слайд 40)Відеокліп до пісні «Чёрный тюльпан»

(слайд 41) Учениця: Поставте скибку хліба на стакан   (Віка)

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан, (слайд 42)

Чиї він душі ранив і скалічів.

Кожен день, кожен час пам’ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла.

Все, що можна, для миру віддайте!

Збережіть наше мирне життя!

 

(слайд 43) Учень: Військову форму одягли сини!     (Саша)

На вас, батьки, так схожі ваші діти! 

З’явилися на світ, щоб жити, жити, жити… 

О, земле, хай не буде більш війни! 

Я буду землю рідну захищати, 

Берізок ніжних чорно-білі сни, 

Я буду все робити, щоби тато 

Ніколи не чекав мене з війни. 

Я серцем заступлю дерева, квіти, 

Прикрию землю від страхіть війни. 

Я хочу, щоби тато міг радіти, 

 Казати: «Ой, які у нас сини!» 

 Для миру форму одягли сини… 

 О, земле, хай не буде більш війни! (слайд 44)

 

Учні виконують пісню

(слайд 45) «Погони на плечі лягли» 

Ми вибрали долю, чи доля призначила нас, 
Служити народу день-в-день від присяги в запас, 
Узявши собі в настанову батьківські слова, 
Це честь і порядність, це сила і правда свята. 

І віру нам дали, надію, а також любов, 
Щоб мир берегли, щоб не проливалася кров, 
А треба на захист, пліч-о-пліч стаєм як один, 
Не бути неправді і злу біля нас не пройти. 
Приспів 
Погони на плечі лягли, 
Щоб люди не знали біди, 
Погони - це значить для нас, 
Держава, закон, честь, наказ. 

Ми знаєм так було у різні часи і віки, 
Що люди в погонах наш спокій завжди берегли, 
І вас пам'ятаєм загиблі батьки і діди, 
Ми також в погонах, дивіться, ми справжні орли. 
Приспів 
Погони на плечі лягли, 
Щоб люди не знали біди, 
Погони - це значить для нас, 
Держава, закон, честь, наказ.

Вчитель: Генерал-полковник, Герой Радянського Союзу, колишній командувач Обмеженим контингентом радянських військ в Афганістані, Борис Громов стверджував: «Афганська війна – це страхітливий військово-політичний прорахунок колишніх господарів Кремля. Проте, ніщо не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. І ніхто та ніщо не має бути забутим». 

(слайд 46) Ми не повинні забувати жертв Афганістану, як і всіх інших жертв, які поніс наш народ тільки через те, що не сам керував долею своїх громадян, а ними розпоряджався хтось інший. Це потрібно для того, щоб нові Афганістани та  АТО не виникли більше на нашій землі. Давайте будемо завжди пам’ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони на це заслуговують!

(слайд 47)

На цьому наша зустріч закінчується.

(слайд 48) Дякую за увагу!