Урок мужності "Державні та народні символи України"

Відділ освіти

Бородянської райдержадміністрації

Методичний кабінет

Бабинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА

УРОК МУЖНОСТІ «ДЕРЖАВНІ ТА НАРОДНІ СИМОЛИ УКРАЇНИ»

1 КЛАС

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                     Підготувала:

                                                       Шома О.М.,

                                                                                  вчитель початкових класів

 

 

 

 

Київ-2014

 

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша нам своя пустиня,

Аніж зелений в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів-

 Про яку святиню говориться у вірші? (Україну)

- Земля на якій ми живемо, хліб, який ми споживаємо, мама, яка дала нам життя... без всього цього просто неможливо, бо все це і є наша Батьківщина..

Вчитель. А хто знає вірші про україну?

             Україна – рідний край,

             Рідне поле, зелен гай,

            Рідне місто й рідна хата,

            Рідне небо  й рідна мати.

                          Моя Україно, ти земле єдина.

                          Ти у світі найрідніша,

                           І для нас ти наймиліша.

                          Тут усім веселка грає,

                         Хліб на ниві достигає

                          Гай дубовий зеленіє

                         Тут душа наша радіє.

                                   Хоч мала, я невеличка,

                                   Зате добре знаю,

                                   що край рідний – Україна,

                                  я її кохаю.

 

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина.
Степом котиться диво-луна.
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна!

Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, малюють, квітують поля – 
Добридень тобі, Україно моя!

 

• Діти, ви вже добре знаєте вірші про Україну.  А які державні символи України ви знаєте?
• (Герб, прапор і гімн).

Учитель показує Державний прапор України

Вчитель. Прапор виник ще за античних часів і поширився в Європі у добу Середньовіччя. Найдавніші прапорні полотнища були трикутно-клинові, потім з’явилися чотирикутні. Крім синього і жовтого (колір неба і сонця), найбільш поширеними кольорами були червоний і білий. Великого розквіту набуло українське прапорництво у героїчну козацьку добу. Тоді з’явився новий прапор – малинового кольору, який став основним у козаків. Сині і жовті барви використовувалися під час війни під проводом Б.Хмельницького. Потім їх почали використовувати Українські Січові стрільці та Українська Повстанська Армія. Вибір кольорів був умотивований такими міркуваннями.

Жовтий колір - це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі, це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б хліб. Це символ достатку українського народу. Блакитний, синій колір - це колір ясного, чистого, мирного неба. Це колір води, без якої не дозрів би хліб. І ще - це колір миру.

Синій, як море, як день, золотий —
З неба і сонця наш прапор ясний.
Рідний наш прапор високо несім!
Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,
Гляньте, жита в ньому золото ллють.
З жита й волошок наш прапор ясний.
З неба і сонця, як день весняний.

 

Вчитель.

Герб - це символ влади.  Золотий тризуб на синьому тлі – дуже давній знак. Він зустрічається ще за часів Князівської України, зокрема на монетах київського князя Володимира Великого. Отже, нашому гербу – понад тисячу років!

 Багато істориків висловлюють свій погляд на історію походження тризуба. Одні вважають його зображенням церковного світильника або якоря; інші – голуба. Є думка, що князівський знак-тризуб символізує місто Київ, яке виникло на трьох пагорбах: Старокиївському, Щекавиці, Хоревиці.

Є й інші погляди. Число "три" завжди вважалося казковим, чарівним. У народних казках йдеться про трьох богатирів, три бажання, які виконують чарівники, три дороги, що лягають перед казковими героями. Отже, у тризубі відображено триєдність життя. Це Батько-Мати-Дитя. Вони символізують собою Силу-Мудрість-Любов.

Вчитель показує Державний герб.

Наш герб — тризуб, 
Це воля, слава й сила; 
Наш герб — тризуб. 
Недоля нас косила, 
Та ми зросли, ми є, 
Ми завжди будем, 
Добро і пісню несемо
Ми людям.

         Будь же рідна Україно,

         Під гербом цим вільна і сильна.

         Хай про тебе в цілім світі

         Знають всі: дорослі й діти.

Вчитель

Слово гімн грецького походження (похвальна пісня) – урочиста пісня, прийнята як символ державної національної єдності. Слова Національного Гімну «Ще не вмерла України…» написав у 60-х роках ХІХ століття відомий український поет Павло Чубинський. Музику написав західноукраїнський композитор Михайло Вербицький. Гімн - це хвалебна пісня своїй Батьківщині, в якій народ висловлює побажання бути вільним, щасливим, жити в достатку.

З гімну починають урочисті збори, свята, надзвичайні масові події, гімном їх і закінчують. Слухають і виконують гімн стоячи.

Прослуховування Гімну України

Вчитель. Ми з вами ознайомились з трьома державними символами України.

Крім державних Україна має ще й народні, поетичні символи, а ще їх називали – оберегами. Люди вважали, що вони захищають, оберігають, допомагають у скрутну хвилину та від злого ока.

У кожного народу є святині,

Святині є і в рідній Україні:

Батьківська хата, материнська пісня,

Рушник на образах пречистих,

Дівочий віночок, червона калина,

 і хліб Український – наша святиня.

Вони – наша спадщина, наш оберіг!

Вчитель. Хліб і сіль, рушник – гостинності ознака,

                 Теж культові й обрядові знаки.

        Вчитель. Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі кажуть : «Тримай хаточку, як у віночку, а рушник – на кілочку». І ще: «Хата без рушників – як родина без дітей».

І сучасну, і традиційну оселю в Україні складно уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер’єру оселі, для домашнього затишку, просто так для душі. Узори на рушниках – то давно забуті символи: ромб із крапкою посередині – засіяна нива; вазон чи квітка – світове дерево од нреба до землі; людська фігурка, немов з дитячого малюнка, - знак берегині, богині хатнього вогнища.

ЛЕГЕНДА ПРО РУШНИК

Було це дуже давно. Коли зродились кришталеві сльозинки-намистинки, що росою в народі звуться. Коли пташки до сонечка літали і тією росою щоранку його вмивали.  Жила тоді в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. Що вже працьовиті були та до всього здібні – проте не лише матуся знала. І люди їх поважали. Одне лишень хлопці не вміли – вишивати , як їхня ненька. Сядуть, було, біля неї, коли з усім впораються, та й кажуть: «Ви, матусенько, шийте-вишивайте та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи».

Горнулася мати до синів і такі мудрі слова говорила: «Долю я вам кожному вигаптую, і в пам'ять про себе в рушниках залишу, тож бережіть їх». Багато вишила мати за своє життя рушників, і всі між синами розділила. А даруючи навчала: «Сини мої, мої голуби! Памятайте повік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та людей пригощайте.» Хліб на рушнику життя величає, здоровя береже».

Та життя людини, як і днина, швидко минає. Померла старенька мати. Осиротіли сини. Поховали неньку, а на могилі рушник білий прослали, щоб вітер порох на неї не трусив. Правду люди кажуть, а чи ні – та чутка про те диво й донині ходить. Переповідають, що на тому рушникові квіти через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто незнає. Лише вітер про те розповідає і просить вишити на згадку рушник, як і той, червоними та чорними нитками…

Червона смуга означала: нехай подорожньому завжди світить сонечко, і люди нехай зігріють мандрівця, якщо він попроситься на ніч, і нагодують його.

Зелена барва провіщала зустріч із добрими людьми, добрі покупки на базарі.

Коричнева смуга означала дорога щасливу, з чистим небом і ясним сонцем.

Тому поряд з нею вишивали синю смужку, біля синьої – жовту.

Жовта смужечка була символом здоровя і таланту.

    Діти . Чудовий український наш рушник!

               На щастя він ще з побуту не зник.

              Є звичай: рушником сватів в'язати,

              Дорогу молодятам вистеляти.

Вчитель. Прекрасні візерунки рушників! Рушник пройшов крізь віки. І хотілося б, щоб цей символ завжди був у нашій оселі, був ознакою великої любові і незрадливості. Хай стелиться вам доля рушниками.

Вчитель. Майже у всі народів є улюблені рослини символи. У канадців, наприклад, клен, у росіян – берізка, а в нас – верба та калина.

Вчитель.  Калина – це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину у світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією, на могилах загиблих садили калину.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі і краси,

І чистої дівочої коси.

Її вплітали у вінок дівчата,

садили кущ калини біля хати:

Очистить і повітря навесні,

І знадобиться у зимові дні.

Вчитель. Ранньої весни, коли ще сніг лежить сніг, розпускаються квіти верби. Українці вірили, що дерево, яке одним із перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоровя, оберігає її та захищає

Верба завжди добре впливала на організм людини. Останню неділю перед Великоднем люди освячували в церкві вербові гілки, легенько били одне одного. Пригадайте, які слова вони промовляли при цьому.

Діти. Не я бю – верба бє,

         За тиждень – Великдень!

         Будь здоров як вода,

        І багатий як земля.

Вчитель. Крім тих оберегів, які ми сьогодні назвали, в українського народу є й інші – жито, барвінок, лелеки.

І жито також символ України.

ЦЕ обрядова культова рослина,

Це знак добробуту і злагоди в сімї

І довгого життя на цій землі.

Барвінок - теж рослина обрядова,

Це символ памяті і вірності, здоровя,

Краси і вічності, безсмертя, довгих літ,

Любові знак – барвінку синій цвіт.

Лелека – символ щастя і родини,

любові до Своєї Батьківщини,

Добробуту, продовження життя.

Надії символ, віри в майбуття.

Та головним оберегом українського народу була Берегиня – жінка-мати. Її слово, тепле і ласкаве, лікувало і повертало сили після хвороб, захищало від злих сил і давало наснагу. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.

Діти.

«Мама» - найдорожче слово в світі.

Де б не був ти, щоб ти не робив,

та вона твій шлях завжди освітить

Ніжним серцем, відданим тобі.

 

В дні сумні, в дні, на щастя щедрі

Мама буде у житті твоїм.

Тож живи як мама, щиро й чесно.

І як мама лиш добро твори.

  Вчитель. В україні є дуже багато звичаїв та традицій. За давнім українським звичаєм, у кожній хаті в дні свят запалювали свічку, як символ добра, ніжності, людяності, вічної краси і памяті. Тож давайте згадаєм тих, хто нас захищає і оберігає.

 Учитель Я за тебе молюся, український солдате

                Я за тебе молюсь, хоч не я твоя мати.

Діти І благання ми шлем

        До високого неба

        Ти залишся живим,

        Більше нічого не треба.

 Учитель. Як хочеться, щоб тихо ніч пройшла

                 Як хочеться, щоб світлий день настав.

                 Щоб У країна в мирі зажила,

                 І щоб ніхто нікого не вбивав!!!!

 

Під фонограму пісні Н. Май «Свіча» виходить дівчинка із запаленою свічкою

Дитина. Так нехай же горить свічка й нині

               На добробут усій Україні.

Вчитель. Хай з кожним днем міцніє Україна,

                Своє коріння, діти збережіть.

                Нехай у серці кожної дитини

                Про Україну пісня зазвучить.

                     відеоролик     «Пісня У нашій Україні»

Діти. На білому світі є різні країни,

         Де ріки, ліси і лани.

         Тільки одна на Землі – Україна,

          А ми її доньки й сини.